Connect with us

Війна

Опіка для дітей, які втратили батьків на війні: куди звертатись, чим допомогти, як не помилитись

Published

on

В Україні вже немає дітей, які не знають, що таке війна. Якщо ще не всі бачили воєнну техніку чи не чули вибухів снарядів, то абсолютно кожному відомі звуки гучномовця, що сповіщає про сирену та необхідність йти в укриття. “Дайджест Одеси” поспілкувався з БФ Діти Героїв. Одним із напрямів роботи яких є опіка дітей, котрі втратили батька чи матір (або обох) внаслідок війни з російськими окупантами. Зараз під опікою фонду понад 1600 дітей, але на жаль, щодня звертаються до 20-ти нових підопічних.

Якщо ви знаєте таких дітей — передайте контакти фонду їхнім опікунам. Залишаємо посилання на форму для заповнення.

Робота з постраждалими сім’ями потребує знань

Виконавча директорка фонду Анна Хоменко зазначила, що суспільство повинне бути дуже уважним до емоційного стану дітей та розуміти, як поводитися в тих чи інших обставинах. Необхідно зважати на те, що дитині подобається робити, а що в неї викликає смуток чи навіть біль.

 Найкращий рецепт підтримати дитину — звернутись за спільною допомогою до спеціалістів. Важливо щоб опікун теж займався з психологом паралельно з дитиною, адже ми не помічаємо, як психологічні травми війни впливають на наше спілкування з малечею. Не варто “копатися” в болях дитини, що примушує її заново переживати гіркий досвід війни та втрати своїх близьких.

БФ “Діти Героїв” працює з дітьми, у яких є офіційно затверджений опікун, якщо і батько, і мати загинули під час війни.

Благодійна організація чималу увагу приділяє психологічному стану дітей. У фонді працюють кваліфіковані психологи з професійною вищою освітою, які працюють з постраждалими сім’ями. Кожна родина має можливість отримати 10 консультацій для дитини та 10 — для тих, хто опікується нею. Якщо для повної реабілітації цього недостатньо — фонд організовує додаткові зустрічі з психологом до їх повної реабілітації. Основна частина консультацій відбувається онлайн, оскільки родини та психологи можуть знаходитися в різних куточках України та за її межами.

Окрім роботи з дітьми, психолог допомагає стабілізуватися та відновити ресурси дорослому члену родини, краще зрозуміти причини дитячих реакцій, налагодити контакт з дитиною та відновити довірливі стосунки. Коли поруч з дитиною є доросла людина, якій можна довіряти, та поруч з якою з’являється відчуття безпеки — це великий ресурс для прожиття втрати, травм та повернення до щасливого дитячого життя.  

Різні емоційні реакції — нормально

Психолог БФ “Діти Героїв” Марта Білик пояснює, що діти по-різному сприймають та переживають втрату рідних. Реакція на смерть залежить від низки факторів, серед яких вік дитини, її особисті риси, близькість стосунків з людиною, яка померла, обставин смерті, попередній досвід переживання втрат, поведінка найближчого оточення тощо.

Спостерігаючи за дитиною, іноді складно розпізнати та оцінити глибину її переживань. Емоційна реакція у дитини може бути різною, і часто відмінною від дорослих.

Фото: 1+1

З віком та власним розумінням, що таке смерть та наскільки невідворотною вона є, діти можуть реагувати більш зрозумілим для дорослих способом. Одні заперечують втрату, інші сумують, деякі закриваються в собі, тікають у світ ігор та гаджетів, мовчать та, на перший погляд, не хочуть згадувати про втрату. Ми можемо спостерігати стрімке дорослішання або ж повернення до більш дитячої поведінки. Часто у дітей переживання  проявляються у зміні поведінки, неслухняності, агресії, протесті до правил та норм, погіршенні навчання, втраті соціальних контактів. Також у дітей присутній страх втратити ще когось з рідних людей. За такою поведінкою ховається самотня, перелякана чи емоційно виснажена дитина.

Нашкодити, хоч і без умислу

Марта Білик виокремила кілька речей, які точно не варто робити при дітях, у яких загинули батьки.

●       Підіймати тему втрати, розпитувати при яких обставинах загинули тато/мама чи інша близька людина. Висловлювати свою думку про померлу людину та обставини її смерті. Обговорювати це з іншими людьми в присутності дитини. Розпитувати, як вона почувається зараз і чи сильно сумує.

●       Заспокоювати дитину фразами на кшталт «Ну нічого, все буде добре» «Не плач, ти це переживеш», «Добре, що хоч тобі вижити вдалось» і схожими фразами.

●       Пробувати з’ясувати щось з її минулого (сімейні традиції, улюблені місця та з ким вона їх любила відвідувати, іграшки, які мала, долю домашніх улюбленців тощо).

●       Цікавитися у дитини про долю рідних чи друзів, що залишилися в зоні ведення бойових дій чи на окупованих територіях.

●       Розпитувати про обстріли, військові дії, які могла бачити, руйнування будинків, смерті чи поранення інших людей. Як вона себе тоді почувала.

●       У присутності дитини обговорювати події,  що можуть бути пов’язані з її травматичним досвідом.

●       Наполягати робити те, що дитина ще не готова, відмовляється або ж боїться.

●       Розказувати про дитину якусь інформацію іншим без її згоди (наприклад: «Знайомтесь,  це (ім’я). Вона ВПО, її дім розбомбили і батько загинув від уламків ракети. Тепер вона буде жити тут і дружити з нами»).

Психолог зазначає, що смерть близької людини змінює життя всієї родини. Щоб краще справитися з переживаннями та прожити горе, діти потребують мати поруч достатньо ресурсну людину, що зможе допомогти зрозуміти, прийняти те, що відбулось, підказати, як краще справитися з емоціями. Часто батьки та оточення самі горюють, не мають достатньо знань та ресурсу для підтримки дитини. І тоді вона переживатиме подвійну втрату — близької людини, що померла, та втрату емоційного контакту з іншими членами сім’ї. Тому важлива всебічна підтримка родини (емоційна, фінансова, соціальна).

 Не залишати негативні наслідки війни на час перемоги

З моменту повномасштабного вторгнення пройшло 10 місяців, тобто більшість людей та дітей, що втратили рідних, наразі знаходяться у стадії шоку, заперечення або гострого горя. Чи готові ці люди розкриватися та активно говорити та проживати втрату? Скоріш за все ще ні. Але це не значить, що їх потрібно «залишити в спокої».

Саме тому на перших етапах дуже вагомою є психосоціальна підтримка. Вона включає юридичну, фінансову, медичну допомогу, першу психологічну допомогу та ін. Також коли поруч є люди, що можуть підтримати, вислухати, скерувати, елементарно нагадати людині в стані шоку про необхідність в їжі та воді, виконанні побутових завдань — це вже важливі кроки на шляху до проживання травми.  

Фото: Інформатор

Попри всю складність ситуації важливо розуміти, що не всі діти, які переживають травми внаслідок війни, в майбутньому зустрічатимуться з негативними наслідками війни. Психіка переважної більшості дітей відновить своє нормальне функціонування самостійно після закінчення травмуючої події (війни). Наразі необхідна якісна підтримка від дорослих, друзів та соціуму в цілому, щоб повернутися до звичайного життя — без стресу, напруги та страхів.

БФ “Діти Героїв” надає допомогу у 6 напрямах, які включають психологічну, юридичну, фінансову, медичну, екстрену допомогу та соціалізацію. Організація супроводжує дітей аж до їх повноліття та робить акцент на їх гідному, активному та освіченому житті.

 Звернутися по допомогу

Що потрібно, аби стати підопічним БФ “Діти Героїв”? 

Заповнити форму та мати перелік необхідних документів:

1. Паспорт матері/батька або опікуна.

2. Ідентифікаційний код матері/батька або опікуна.

3. Свідоцтво про народження дитини/дітей.

4. Свідоцтво про смерть батька/матері (або обох батьків).

5. IBAN (міжнародний номер банківського рахунку).

6. Згоду на обробку персональних даних.

 В разі, якщо відсутнє свідоцтво про смерть, можна надати:

– лікарський висновок про смерть;

– документ з військової частини, що підтверджує смерть;

– указ Президента України про присвоєння звань (Герой України, За мужність та ін.) з позначкою “посмертно”, де ПІБ загиблого повинно бути виділено в Указі.

Якщо ви хочете підтримати фонд — це можна легко зробити на нашому сайті: https://childrenheroes.org/

Якщо у вас виникли питання — можете звернутись за номером кол-центру +380 44 247 57 88 або написати листа на електронну скриньку [email protected]

Соцмережі:

Facebook

LinkedIn

Instagram

Фото: Упрправбуд

Війна

Подумки далеко від окопів: Зеленський звернувся до українців у тилу

Published

on

Президент Володимир Зеленський закликав українців продовжувати підтримувати військових, не забувати про збори волонтерів, долучатися до інформаційної роботи. Про це він сказав у вечірньому зверненні 26 березня.

«Це неправильно, несправедливо, коли у наших бійців, які приїжджають із передової, з’являється таке відчуття, ніби для багатьох у тилу війна вже скінчилася. Для тих, хто не просто далеко від Донеччини чи Нікополя, від Салтівки, від прикордонних районів Сумщини, від Запоріжжя… А хто подумки далеко від окопів, від щоденного болю українців», — наголосив президент.

Зеленський додав, що зараз, так само як і рік тому, важливо, аби якнайбільше українців допомагали захисту держави, допомагали зосередити світову підтримку заради перемоги.

«Українці, підтримуйте наших бійців завжди, коли це можливо. Не забувайте й про збори волонтерів і долучайтеся, коли маєте змогу. Дуже важливо, щоб усі, хто має інформаційний вплив, брали участь в інформаційній роботі. Це стосується не лише журналістів. Це стосується всіх, хто може поширювати правду про агресію», — сказав президент.

Також він закликав поширювати у світі правду про війну в Україні, аби всі розуміли, за що і для чого бореться наша держава.

Continue Reading

Війна

Міста Героїв – це про людей. Річниця звільнення півночі України

Published

on

Знаєте звідки у слів є сила? Бо вона є у людей. Раніше значення слова “герой” було таким далеким і більше стосувалось літературних персонажів чи ролей у будь-якому фантастичному всесвіті, а зараз – має реальні обличчя, обриси, стежки та будівлі. Минулого березня ЗСУ звільнили понад 1000 населених пунктів у різних областях України. Це дало нам сили рухатись далі, розуміти ясніше, боротись сильніше, вірити дужче, цінити своє – невідворотно. 

Щоб вшанувати подвиг наших захисників і жителів українських міст, в Офісі Президента започаткували кампанію «Міста героїв». І постери, які презентувало Міністерство культури та інформаційної політики – наше вчора, хоч реальність цих подій лякає та вражає одночасно. 

«Вигравши битву за Київ, ми виграли битву за Україну стратегічно – як за незалежну суверенну державу. Коли була захищена столиця, було захищене і державне життя України. Звільнивши північ, ми побачили, що окупанта можна вигнати. Продовживши цей рух на півдні України – звільнивши Зміїний і Херсонщину, а також на сході України – звільнивши Харківщину, ми впевнені, що можемо звільнити всю нашу землю. Але початок цієї впевненості – саме у битвах за Мощун, Гостомель, Ірпінь, Бучу, Охтирку, Чернігів та інші міста і села наших північних областей, саме у тому першому досвіді наших людей, які побачили, що російська армія біжить з української землі», – зазначили в Офісі Президента.

У рамках кампанії відзначаємо не лише конкретні міста, які відіграли ключове значення, а й людей, які стали основою опору у всіх куточках звільненої України. Важливо зазначити, що це було можливо завдяки наполегливості та мужності тисяч військових та добровольців, які боролися проти окупантів, та завдяки підтримці всіх українців, які виражали свою підтримку та відданість державі. Звільнення цих територій – це тільки початок, і Україна продовжує працювати над тим, щоб повернути відчуття безпеки та стабільності своїм громадянам та забезпечити належний розвиток країни.

Піддаючись людській природі, ми звикаємо, знаходячись вже в умовно спокійних містах, життя стає рутинним, зі звичними радощами, режимом сну, робочими проблемами й іншими маленькими турботами. А ще рік тому, прокинувшись, ми не знали, що нас чекає. Але треба пам’ятати, не для того, щоб жити у страху. А, щоб жити у свободі, берегти та знати ціну спокою, виховувати своїх дітей із моральними цінностями та повагою до вибореного. Нагадаємо, що з населення України, ми стали громадянами, відбулось загострення національної свідомості. Росіяни думали, що ми не боротимемось, а українці на рівні ДНК завжди знають за що. Треба не дати цій свідомості знов заснути, бо впоратись минулого березня ми змогли завдяки великому об’єднанню, а ще багато міст чекають на своїх героїв. І там буває страшно, гучно та боляче досі.

Північні регіони України надовго та глибоко зранені війною. Втрачено сотні людських життів, героїв, які були добрими татами, усміхненими мамами, найбільш зацілованими дітьми, щирими бабусями та дідусями. І саме з тієї причини, що багатьом не дали можливості прокинутись наступного ранку ми маємо берегти цю пам’ять. Росіяни назавжди перетворили весь шум своєї “величної” культури та “великої” нації на свідомість вбивць, крадіїв та голодної босоти. І їм не відмитись від такого клейма на самому лобі. Але наша історія вже зовсім інша – вона про неймовірну силу, стійкість, сміливість та витривалість. Втомлюючись сьогодні ми здобуваємо свободу завтра за себе і того, хто не може цього зробити.

#МістаГероїв – це міста конкретних людей, які проявили свою сміливість, не залишили близьких та вірили в Україну, а тому змогли перемагати.

Continue Reading

Війна

215 співробітників Департаменту житлового господарства Одеси служать у ЗСУ

Published

on

Про це повідомила директорка департаменту Наталя Мостовських. За її словами, це працівники 15 комунальних підприємств  та  безпосередньо департаменту.

Найбільша кількість в ЗСУ служать – 82 співробітника КП «Одесміськелектротранс» та 46 КП «Теплопостачання міста Одеси», 25 працівників ЖКС Порто-Франківський та 18 КП «Міські дороги».

«Ми віримо у наші ЗСУ та пишаємося кожним, хто захищає країну на полі бою», – наголосила директорка.Нагадаємо, як одеські комунальники відзвітували за рік роботи.

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.