Connect with us

Війна

Поцілувати маму, собаку, котів та й поїхати назад: громадська діячка з Одеської області в лавах ЗСУ

Published

on

Є люди, які створені для громадської діяльності, вони думають, працюють та бачать інакше, завдяки чому і досягають чітких результатів. Серед них і Інна Перун, яка є старшим бойовим медиком та депутаткою Авангардівської селищної ради. Для “Дайджесту Одеси” вона розповіла, які складнощі трапляються на шляху військових.

Задачі бойового медика

Ми тренуємось постійно і щодня, адже не було такого, що нас готували до війни. Першого дня прийшли по своїй волі, щоб захищати країну. До речі багато людей із захворюваннями, через які не підлягають призову у мирний час. Але за доброї волі вони тут.

Задачі медика — навчити людей надавати собі допомогу при пораненнях, стежити за станом здоров’я, виконувати завдання від командування. Ротний медик має вчасно виявляти хворих, надавати первинну медичну допомогу, слідкувати за санітарно-гігієнічними та протиепідемічними заходами у роті, проводити медичну розвідку району, дислокації, а ще є бойові задачі, відтягування поранених. Воєнний медик роти займається здебільшого організацією та проведенням лікувально-евакуаційних заходів на полі бою.

Особисто для мене складних ситуацій не існує взагалі. Всі медикаменти ставляться на облік, тому якщо вони надходять постійно, проблем немає. Зазначу, що у нас є багато хворих людей, які потребують підтримки — от і все. На позиціях тут я єдина жінка. Сама собі створюю необхідні умови, а хлопці мені допомагають, з повагою відносяться. Пристосують до будь-яких умов.

Волонтерство

Я волонтер вже багато років, ще з початку війни. Зараз добре налагоджена волонтерська сітка, контакти, ми всі згуртовані та орієнтовні один на одного. Допомагаю не лише нашій військовій частині, а й іншим, з усіх потрібних напрямків. Це вдається завдяки тісній співпраці з багатьма громадськими організаціями.

За цей час, якщо їздила у звільнення, то дома майже і не була, волонтерила. Жодного разу не приїхала пуста в частину, завжди завантажена машина всякими речами, які нам потрібні. Виздів додому тому і не було, заїду на 15 хвилин: поцілувати маму, собаку, котів та й час їхати назад.

Забезпечення військових, допомога цивільних та зарплатня

Зараз нам всім потрібно йти до перемоги і вкладати всі зусилля в те, щоб побороти зовнішнього ворога і про внутрішнього теж не забувати. Мене, як громадську діячку багато що хвилює. Люди і військові мають бути розумніші. 

Наприклад, нещодавно наша громада пекла крутеликі та всякі пиріжки для військових. Вони робили це для тієї частини, яка в місті. Але є різниця, адже ті військові, що в межах цивілізації, мають більше можливостей: можуть зайти в магазин, бо він є. А у нас багато позицій, де взагалі немає ні світла, води, приготувати їжу чи варіантів покращити ці умови. Як на мене, якщо є змога допомогти, то потрібно зробити це для тих, хто в складніших умовах. 

Є бійці, які знаходяться в лісі, як мій молодший син Владислав. Вони 200 кілометрів їхали, щоб забрати ласощі. У всьому є різниця. Такі ж ситуації були зі зборами на автомобіль. Коли частині була потрібна ще одна машина, щоб вивозити поранених, то зібрали 23 тисячі. Цього вистачило лише, щоб полагодити стару, яку купили за власні кошти, і хоч якось вивезти хлопців. Були випадки, коли це не вдавалось за відсутності транспорту. А якось виходить, що люди, які не “на передку” збирають на ці ж самі автомобілі.

Багато хто пішов, не думаючи, що платитимуть зарплатню. У нас було так: двері бабахнули і сказала сину: “збирайся” по дорозі забрали брата і до військкомату. Перші півроку вся моя зарплатня йшла на армію, купувала, завозила, пересилала, заправлялись і так далі — все за власні кошти. Були випадки і несплати, затримок. Проте в мене немає такого, що армія чи країна, мені щось винна. 

Потрібно зрозуміти, що ті люди, які мали бізнес, не працювали на мінімальну зарплатню. Вони залишили свої сім’ї, які теж потребують коштів зараз. Тобто військовий тут воює, годує свої сім’ї та ще й допомагає іншим.

А буває, що навіть форми немає у всіх. Наприклад, мені видали три комплекти форми 56 розміру при мому 48, тому купила собі сама. Звичайно, є умови повернення коштів, але немає часу у це заглиблюватись. Після війни будемо розбиратись. У сина горіла форма тричі. Він коригувальник і служить “на передку” вже десь півтора року. Коли він їхав на навчання в Німеччину, не було форми — знайшов натівську. А йому кажуть, що потрібна лише ЗСУшна, яка згоріла, а іншу — не видали. Я зняла з себе і віддала йому. Знову згорає форма і я віддаю свою. Бо тут я собі ще зможу купити, хоча й ціни на них високі, а він на своїй позиції — не зможе купити. Дали тобі одну форму, а далі ніхто не турбується про списування та видачу нових. Навушники, обладнання, телефони, дрони – це все за їх гроші, ті ж самі зарплати.

Плани після війни

Скоріш за все, після війни, залишусь в армії. А ще хочу попросити у своєї матері прощення за те, що я залишила її одну. У нас п’ятеро людей з сім’ї пішло в армію і вона залишилась сама. Ми їй допомагаємо, але я розумію, що це не замінює нашої присутності. Проте й повернутись я не можу, бо на мені лежить відповідальність за неї й всіх. 

Фото: з особистого архіву.

Нагадаємо, про історію військовослужбовиці за позивним Джейн.

Війна

Пам’яті сержанта Алли Яцюк (позивний «Василівна»)

Published

on


До ЗСУ доєдналася у 2016 році, була бойовим медиком і забезпечувала побратимів харчуванням

Алла народилася 20 березня 1977 року у селі Куна на Вінниччині. З дитинства любила українські народні пісні, багато співала, активно долучалася до шкільних заходів.  

Після школи закінчила Гайсинський медичний коледж. Спочатку працювала за спеціальністю.  А потім мала 10-річний досвід роботи в їдальні військової частини у Вінницькій області.  

У вільний час любила вирощувати квіти, як аматор малювала, вишивала, а чудові миті життя  фотографувала, щоб надовго їх зберегти.

Ще у 2014 році знайомий, який незабаром загинув на Донеччині, подарував Аллі шеврон батальйону, який став для неї символом і стимулом збереження пам’яті про захисників. А безстрашні дії українських оборонців змотивували долучитися до захисту України.

У 2016 році Алла вирішила розпочати військову службу – починала з посади бойового медика. Після спеціальної підготовки у навчальному центрі «Десна» прибула в батальйон і почала опікуватися здоров’ям піхотинців.  

Через деякий час військове керівництво дізналося, що жінка працювала в їдальні військової частини, і запропонувало їй стати кухарем, розповіли в АрміяInform. Відтоді поєднувала досвід бойового медика з господарюванням в армійській їдальні. До повномасштабного вторгнення РФ Алла із позивним «Василівна» упродовж п’яти років була відповідальною на бойових позиціях та полігонах за свою ділянку службових зобов’язань.  

«Я на цій війні бачу свою рятувальну місію: смачно нагодувати – я кухар, і врятувати життя – я медик..!», – так розповідала про себе жінка у 2021 році.  

У вільний час встигала трохи малювати та вишивати картини, які дарувала дітям, онукам і товаришам по службі. «Коли я малюю або вишиваю, то мимоволі повертаюся в мирне довоєнне життя, відволікаюся від усіх проблем, для мене це своєрідний релакс і психологічне розвантаження. У цьому мій відпочинок і джерело поповнення життєвої енергії», - зізнавалася Алла. 

З першого дня повномасштабної війни сержант 59-ї окремої мотопіхотної бригади Сухопутних військ ЗСУ перебувала на передових позиціях Херсонщини. Як начальник їдальні підрозділу забезпечення, виводила із оточення і зберігала ввірене їй продовольство, обладнання та майно 9-го батальйону.

Одного разу Алла захворіла, та з ознаками складної застуди продовжувала організовувати харчування для бійців. 20 березня 2022 року, у свій 45-й день народження, жінка потрапила до військового шпиталю. Там їй діагностували запалення легень через коронавірусну хворобу. Серце Алли перестало битися 13 квітня. 

Вдома на неї чекали доньки Тетяна і Світлана, дві маленькі онучки Маргарита і Кіра, старенька мама Ніна Пилипівна, сестри Оксана та Ольга. 

«Аллочка, наша голубка, надзвичайно добра, щира, працелюбна, тендітна і водночас така сильна. Вона так любила життя, важко працювала, щоб світ навколо став кращим, по-справжньому любила Україну, життя за неї віддала. Ми втратили частину серця, воно постійно кровоточить», – сумує сестра Ольга. 

Поховали військовослужбовицю у селі Криштопівка на Вінниччині. На Алеї слави загиблих у 2023 році там встановили пам’ятний банер Аллі Яцюк – сержанту 59-ї окремої мотопіхотної бригади Сухопутних військ ЗСУ. 

Вічна пам’ять Захисниці! 

Валентина Кащенко

Фото: АрміяInform, Меморіал героїв і Фейсбук Криштопівка 

За матеріалами: Меморіал. Платформа пам’яті

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform 



Джерело

Continue Reading

Війна

Роботи на війні — стартап зі США випробував Phantom MK-1

Published

on


Робототехнічна компанія з Сан-Франциско Foundation Future Industries розробляє автономних гуманоїдних роботів подвійного призначення. Дві одиниці Phantom MK-1 вже пройшли перші випробування в Україні.

На початку 2026 року американський стартап FFI відправив двох гуманоїдних роботів своєї розробки в Україну для тестування техніки під час бойових дій. Про це CNBC розповів генеральний директор компанії Санкает Патак.

Тести, які тривали за підтримки уряду США, були зосереджені на логістиці в небезпечних зонах.

За словами Патака, випробування МК-1 в Україні вже довели потенціал робота для виконання робіт з постачання боєприпасів тощо в небезпечні зони. Утім, наразі гуманоїдні роботи здатні нести лише близько 20 кг корисного вантажу, їм не вистачає гідроізоляції та достатнього часу автономної роботи.



Санкает Патак з людиноподібним роботом Phantom-01

Фото: Reuters

Стартап знову намагатиметься відправити в Україну вдосконалених роботів Phantom-2, яким подвоїли вантажопідйомність, вже цього року.

Головним радником зі стратегії компанії є другий син президента США Дональда Трампа Ерік, який також є інвестором фірми, у якій дотримуються бачення, що людиноподібні роботи мають використовуватися для військової та промислової роботи, а не для домашніх завдань і сфери послуг.

ерік трамп



Ерік Трамп

Фото: з відкритих джерел

Стартап отримав державні контракти на дослідження на загальну суму 24 мільйони доларів й протягом наступних 12-18 місяців сподівається розгорнути свою технологію разом із армією США.

Як інформує CNBC, Міністерство оборони України відмовилося коментувати питання тестування гуманоїдних роботів на передовій, а Міністерство війни США не відповіло на запит.

Фокус писав, що Phantom MK-1 були доставлені в Україну у лютому. Робот здатен використовувати різні види озброєння, зокрема револьвер, пістолет, дробовик і гвинтівку M-16.

Нагадаємо, у першій половині 2026 року Україна планує виготовити 25 000 наземних роботизованих комплексів. В основному, їх використовують для порятунку життів солдатів.



Джерело

Continue Reading

Війна

У Києві та низці областей оголошували повітряну тривогу через загрозу балістики

Published

on

У Києві та низці областей оголошували повітряну тривогу через загрозу балістичного озброєння.

Як передає Укрінформ, про це Повітряні сили Збройних сил України повідомляють у Телеграмі.

“Загроза застосування балістичного озброєння”, – йдеться у повідомленні.

О 18:16 Повітряні сили повідомили про відбій загрози.

Читайте також: Сили безпілотних систем знищили два Ту-142 та комплекс «Іскандер» на аеродромі в Таганрозі

Як повідомляв Укрінформ, Сили протиповітряної оборони знешкодили 5 ракет Х-101 та 279 безпілотників, якими російські загарбники атакували Україну з вечора 29 травня.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.