Війна
Поцілувати маму, собаку, котів та й поїхати назад: громадська діячка з Одеської області в лавах ЗСУ
Є люди, які створені для громадської діяльності, вони думають, працюють та бачать інакше, завдяки чому і досягають чітких результатів. Серед них і Інна Перун, яка є старшим бойовим медиком та депутаткою Авангардівської селищної ради. Для “Дайджесту Одеси” вона розповіла, які складнощі трапляються на шляху військових.
Задачі бойового медика
Ми тренуємось постійно і щодня, адже не було такого, що нас готували до війни. Першого дня прийшли по своїй волі, щоб захищати країну. До речі багато людей із захворюваннями, через які не підлягають призову у мирний час. Але за доброї волі вони тут.
Задачі медика — навчити людей надавати собі допомогу при пораненнях, стежити за станом здоров’я, виконувати завдання від командування. Ротний медик має вчасно виявляти хворих, надавати первинну медичну допомогу, слідкувати за санітарно-гігієнічними та протиепідемічними заходами у роті, проводити медичну розвідку району, дислокації, а ще є бойові задачі, відтягування поранених. Воєнний медик роти займається здебільшого організацією та проведенням лікувально-евакуаційних заходів на полі бою.
Особисто для мене складних ситуацій не існує взагалі. Всі медикаменти ставляться на облік, тому якщо вони надходять постійно, проблем немає. Зазначу, що у нас є багато хворих людей, які потребують підтримки — от і все. На позиціях тут я єдина жінка. Сама собі створюю необхідні умови, а хлопці мені допомагають, з повагою відносяться. Пристосують до будь-яких умов.
Волонтерство
Я волонтер вже багато років, ще з початку війни. Зараз добре налагоджена волонтерська сітка, контакти, ми всі згуртовані та орієнтовні один на одного. Допомагаю не лише нашій військовій частині, а й іншим, з усіх потрібних напрямків. Це вдається завдяки тісній співпраці з багатьма громадськими організаціями.
За цей час, якщо їздила у звільнення, то дома майже і не була, волонтерила. Жодного разу не приїхала пуста в частину, завжди завантажена машина всякими речами, які нам потрібні. Виздів додому тому і не було, заїду на 15 хвилин: поцілувати маму, собаку, котів та й час їхати назад.
Забезпечення військових, допомога цивільних та зарплатня
Зараз нам всім потрібно йти до перемоги і вкладати всі зусилля в те, щоб побороти зовнішнього ворога і про внутрішнього теж не забувати. Мене, як громадську діячку багато що хвилює. Люди і військові мають бути розумніші.
Наприклад, нещодавно наша громада пекла крутеликі та всякі пиріжки для військових. Вони робили це для тієї частини, яка в місті. Але є різниця, адже ті військові, що в межах цивілізації, мають більше можливостей: можуть зайти в магазин, бо він є. А у нас багато позицій, де взагалі немає ні світла, води, приготувати їжу чи варіантів покращити ці умови. Як на мене, якщо є змога допомогти, то потрібно зробити це для тих, хто в складніших умовах.
Є бійці, які знаходяться в лісі, як мій молодший син Владислав. Вони 200 кілометрів їхали, щоб забрати ласощі. У всьому є різниця. Такі ж ситуації були зі зборами на автомобіль. Коли частині була потрібна ще одна машина, щоб вивозити поранених, то зібрали 23 тисячі. Цього вистачило лише, щоб полагодити стару, яку купили за власні кошти, і хоч якось вивезти хлопців. Були випадки, коли це не вдавалось за відсутності транспорту. А якось виходить, що люди, які не “на передку” збирають на ці ж самі автомобілі.
Багато хто пішов, не думаючи, що платитимуть зарплатню. У нас було так: двері бабахнули і сказала сину: “збирайся” по дорозі забрали брата і до військкомату. Перші півроку вся моя зарплатня йшла на армію, купувала, завозила, пересилала, заправлялись і так далі — все за власні кошти. Були випадки і несплати, затримок. Проте в мене немає такого, що армія чи країна, мені щось винна.
Потрібно зрозуміти, що ті люди, які мали бізнес, не працювали на мінімальну зарплатню. Вони залишили свої сім’ї, які теж потребують коштів зараз. Тобто військовий тут воює, годує свої сім’ї та ще й допомагає іншим.
А буває, що навіть форми немає у всіх. Наприклад, мені видали три комплекти форми 56 розміру при мому 48, тому купила собі сама. Звичайно, є умови повернення коштів, але немає часу у це заглиблюватись. Після війни будемо розбиратись. У сина горіла форма тричі. Він коригувальник і служить “на передку” вже десь півтора року. Коли він їхав на навчання в Німеччину, не було форми — знайшов натівську. А йому кажуть, що потрібна лише ЗСУшна, яка згоріла, а іншу — не видали. Я зняла з себе і віддала йому. Знову згорає форма і я віддаю свою. Бо тут я собі ще зможу купити, хоча й ціни на них високі, а він на своїй позиції — не зможе купити. Дали тобі одну форму, а далі ніхто не турбується про списування та видачу нових. Навушники, обладнання, телефони, дрони – це все за їх гроші, ті ж самі зарплати.
Плани після війни
Скоріш за все, після війни, залишусь в армії. А ще хочу попросити у своєї матері прощення за те, що я залишила її одну. У нас п’ятеро людей з сім’ї пішло в армію і вона залишилась сама. Ми їй допомагаємо, але я розумію, що це не замінює нашої присутності. Проте й повернутись я не можу, бо на мені лежить відповідальність за неї й всіх.
Нагадаємо, про історію військовослужбовиці за позивним Джейн.
Війна
Російська армія у жовтні втричі збільшила кількість штурмів на Гуляйпільському напрямку
Як зазначається, у смузі відповідальності сьомого корпусу війська РФ продовжують спроби нарощувати своє угруповання, намагаються доправляти особовий склад цивільним транспортом.
«У жовтні ворог втричі більше штурмував позиції українських військових у порівнянні з вереснем. При цьому, противник почав коригувати тактику інфільтрації. Якщо раніше рухався малими групами піхоти по 2-3 особи, то наразі дедалі частіше намагається просочуватися по одному – через зростання кількості вогневого ураження Сил оборони по скупченню ворога», – зауважують у ДШВ.
Згідно з даними сьомого корпусу, поодинокі загарбники, яким вдалося інфільтруватися, часто втрачають зв`язок зі своїм командуванням та залишаються без провізії. Сили оборони беруть їх в полон або ліквідовують.
Найнапруженішою на Гуляйпільському напрямку залишається ділянка в районі Гіркого, Залізничного, Цвіткового та Гуляйпільського. Ці населені пункти розташовані близько до Гуляйполя, яке росіяни намагаються використовувати як зону накопичення особового складу й техніки, а також як плацдарм для подальшого наступу в бік Запоріжжя.
Як повідомляв Укрінформ, росіяни залучають до штурмів на Гуляйпільському напрямку найманців із країн Африки та Азії.
Війна
Сили оборони уразили під Петербургом завод, який виробляє ракетне паливо для «Іскандерів»
«Кожен «Іскандер», який летить на українське місто, має свою біографію і починається вона не на пусковій установці, а у цеху заводу, де виготовляють паливо, яке піднімає ракету у небо. Одне із таких підприємств, АТ «Завод імені Морозова», знаходиться неподалік Санкт-Петербурга», – ідеться у повідомленні.
Це підприємство, як зауважують у Генштабі, виробляє вибухові речовини. Воно ж розробило тверде паливо для двигунів ракетних комплексів «Тополь-М», виготовляє та постачає твердопаливні заряди до двигунів 9Х820 для балістичних ракет 9М723 «Іскандер-М».
«Завод імені Морозова» входить до структури державної корпорації «Ростех» та є однією з важливих ланок у ланцюжку виробництва балістики для армії РФ.
«У ніч на 9 листопада в цю біографію втрутилися Сили оборони України. Підрозділи уразили підприємство і пошкодили одразу три виробничі цехи. Масштаби збитків уточнюються. Що це означає для України? Кожен такий удар ускладнює ворогу випуск ракет для «Іскандерів», якими він б’є по наших містах. Ланцюжок рветься на самому початку, задовго до пускової установки», – зазначають у Генштабі.
Наголошується, що Україна діє в межах права на самооборону, яке гарантує стаття 51 Статуту ООН.
Як повідомляв Укрінформ, мережею ширилася інформація, що в ніч на 9 листопада в Ленінградській області РФ після атаки безпілотників виникла пожежа на Кіришському нафтопереробному заводі (КІНЕФ).
Фото ілюстративне
Війна
ВМС переорієнтували застосування «Нептунів» на ураження об’єктів російського ВПК
Військово-морські сили Збройних сил України переорієнтували досвід застосування ракетного комплексу «Нептун» на ураження наземних об’єктів російського військово-промислового комплексу.
Як передає кореспондент Укрінформу, про це речник ВМС ЗСУ Дмитро Плетенчук повідомив у телеефірі.
«Насправді це було мудрим рішенням переорієнтувати наш досвід на знищення інших типів цілей, тому що кораблі в море не виходять, а працювати треба. Тим більше є потреба: об’єкти російського ВПК розкидані по великій території, і це велика кількість об’єктів», – зазначив він.
За словами Плетенчука, український оборонно-промисловий комплекс має досвід виготовлення таких засобів ураження, а ВМС – їх застосування.
«Ця синергія призвела до того, що спочатку ми вражали наземні об’єкти в Криму в тестовому режимі. Але успішно. Після цього географія стала трошки ширшою», – пояснив речник.
Він наголосив, що українські військові уражають цілі далеко за межами акваторії, зокрема в тилу Росії, що свідчить про спроможності української зброї та перспективи її подальшого розвитку.
Плетенчук підкреслив, що ураження російських аеродромів не означає повного позбавлення противника можливості застосовувати авіацію, адже літаки можуть працювати з інших локацій. Це, за його оцінкою, ускладнює їхню роботу та потребує більших ресурсів.
Як повідомляв Укрінформ, українські ракетні війська “Нептунами” уразили “Протон-Електротекс” в Орлі.
-
Суспільство1 тиждень agoНовини на ранок
-
Суспільство5 днів agoНовини на ранок
-
Усі новини1 тиждень agoколи вийде Motorola Signature 27 (фото)
-
Війна1 тиждень agoТехнології БПЛА та засоби протидії їм найближчим часом розвиватимуться паралельно
-
Одеса1 тиждень agoСудно Khoryv затонуло біля Румунії: загиблий і зниклі
-
Події1 тиждень agoВ Амстердамі відкрили виставку українського літературного плаката
-
Події1 тиждень agoПолітики не зруйнують відносин між українцями та поляками
-
Політика1 тиждень agoКанада виділить €500 мільйонів на підтримку України