Війна
Поцілувати маму, собаку, котів та й поїхати назад: громадська діячка з Одеської області в лавах ЗСУ
Є люди, які створені для громадської діяльності, вони думають, працюють та бачать інакше, завдяки чому і досягають чітких результатів. Серед них і Інна Перун, яка є старшим бойовим медиком та депутаткою Авангардівської селищної ради. Для “Дайджесту Одеси” вона розповіла, які складнощі трапляються на шляху військових.
Задачі бойового медика
Ми тренуємось постійно і щодня, адже не було такого, що нас готували до війни. Першого дня прийшли по своїй волі, щоб захищати країну. До речі багато людей із захворюваннями, через які не підлягають призову у мирний час. Але за доброї волі вони тут.
Задачі медика — навчити людей надавати собі допомогу при пораненнях, стежити за станом здоров’я, виконувати завдання від командування. Ротний медик має вчасно виявляти хворих, надавати первинну медичну допомогу, слідкувати за санітарно-гігієнічними та протиепідемічними заходами у роті, проводити медичну розвідку району, дислокації, а ще є бойові задачі, відтягування поранених. Воєнний медик роти займається здебільшого організацією та проведенням лікувально-евакуаційних заходів на полі бою.
Особисто для мене складних ситуацій не існує взагалі. Всі медикаменти ставляться на облік, тому якщо вони надходять постійно, проблем немає. Зазначу, що у нас є багато хворих людей, які потребують підтримки — от і все. На позиціях тут я єдина жінка. Сама собі створюю необхідні умови, а хлопці мені допомагають, з повагою відносяться. Пристосують до будь-яких умов.
Волонтерство
Я волонтер вже багато років, ще з початку війни. Зараз добре налагоджена волонтерська сітка, контакти, ми всі згуртовані та орієнтовні один на одного. Допомагаю не лише нашій військовій частині, а й іншим, з усіх потрібних напрямків. Це вдається завдяки тісній співпраці з багатьма громадськими організаціями.
За цей час, якщо їздила у звільнення, то дома майже і не була, волонтерила. Жодного разу не приїхала пуста в частину, завжди завантажена машина всякими речами, які нам потрібні. Виздів додому тому і не було, заїду на 15 хвилин: поцілувати маму, собаку, котів та й час їхати назад.
Забезпечення військових, допомога цивільних та зарплатня
Зараз нам всім потрібно йти до перемоги і вкладати всі зусилля в те, щоб побороти зовнішнього ворога і про внутрішнього теж не забувати. Мене, як громадську діячку багато що хвилює. Люди і військові мають бути розумніші.
Наприклад, нещодавно наша громада пекла крутеликі та всякі пиріжки для військових. Вони робили це для тієї частини, яка в місті. Але є різниця, адже ті військові, що в межах цивілізації, мають більше можливостей: можуть зайти в магазин, бо він є. А у нас багато позицій, де взагалі немає ні світла, води, приготувати їжу чи варіантів покращити ці умови. Як на мене, якщо є змога допомогти, то потрібно зробити це для тих, хто в складніших умовах.
Є бійці, які знаходяться в лісі, як мій молодший син Владислав. Вони 200 кілометрів їхали, щоб забрати ласощі. У всьому є різниця. Такі ж ситуації були зі зборами на автомобіль. Коли частині була потрібна ще одна машина, щоб вивозити поранених, то зібрали 23 тисячі. Цього вистачило лише, щоб полагодити стару, яку купили за власні кошти, і хоч якось вивезти хлопців. Були випадки, коли це не вдавалось за відсутності транспорту. А якось виходить, що люди, які не “на передку” збирають на ці ж самі автомобілі.
Багато хто пішов, не думаючи, що платитимуть зарплатню. У нас було так: двері бабахнули і сказала сину: “збирайся” по дорозі забрали брата і до військкомату. Перші півроку вся моя зарплатня йшла на армію, купувала, завозила, пересилала, заправлялись і так далі — все за власні кошти. Були випадки і несплати, затримок. Проте в мене немає такого, що армія чи країна, мені щось винна.
Потрібно зрозуміти, що ті люди, які мали бізнес, не працювали на мінімальну зарплатню. Вони залишили свої сім’ї, які теж потребують коштів зараз. Тобто військовий тут воює, годує свої сім’ї та ще й допомагає іншим.
А буває, що навіть форми немає у всіх. Наприклад, мені видали три комплекти форми 56 розміру при мому 48, тому купила собі сама. Звичайно, є умови повернення коштів, але немає часу у це заглиблюватись. Після війни будемо розбиратись. У сина горіла форма тричі. Він коригувальник і служить “на передку” вже десь півтора року. Коли він їхав на навчання в Німеччину, не було форми — знайшов натівську. А йому кажуть, що потрібна лише ЗСУшна, яка згоріла, а іншу — не видали. Я зняла з себе і віддала йому. Знову згорає форма і я віддаю свою. Бо тут я собі ще зможу купити, хоча й ціни на них високі, а він на своїй позиції — не зможе купити. Дали тобі одну форму, а далі ніхто не турбується про списування та видачу нових. Навушники, обладнання, телефони, дрони – це все за їх гроші, ті ж самі зарплати.
Плани після війни
Скоріш за все, після війни, залишусь в армії. А ще хочу попросити у своєї матері прощення за те, що я залишила її одну. У нас п’ятеро людей з сім’ї пішло в армію і вона залишилась сама. Ми їй допомагаємо, але я розумію, що це не замінює нашої присутності. Проте й повернутись я не можу, бо на мені лежить відповідальність за неї й всіх.
Нагадаємо, про історію військовослужбовиці за позивним Джейн.
Війна
уроки Ґеттісберґа, Нормандії та Іво Джіми
Міста, висоти, укріплення та транспортні мережі Донбасу визначають можливості сторін вести й продовжувати війну
Про Донбас часто говорять так, ніби це насамперед територіальне питання: ділянка карти, яку можна обміняти, віддати чи розділити в рамках мирних переговорів. Такий підхід ігнорує фундаментальну військову реальність. Рельєф і місцевість не є взаємозамінними. Деякі території надають стороні, яка їх контролює, таку перевагу, що у військових фахівців для цього є спеціальний термін: ключова місцевість (key terrain).
Ця концепція є однією з основ військового мистецтва, якому навчають молодих офіцерів.
Пагорб, гірський хребет, річкова переправа чи укріплене місто можуть мати значення, що значно перевищує їхні фізичні розміри, адже контроль над ними визначає, що армія може спостерігати, оборонятися, атакувати чи захищатися. Сполучені Штати неодноразово засвоювали цей урок у власній військовій історії – від Ґеттісберґа до Нормандії та Іво Джіми. Американцям, які розглядають варіанти майбутнього України, варто згадати ці уроки, перш ніж ставитися до Донбасу як до ще однієї лінії на карті.
Під час битви при Ґеттісберґу у громадянській війні в Америці пагорб Літтл-Раунд-Топ був відносно невеликою ділянкою землі на крайньому лівому фланзі армії Півночі (союзників). У другій половині дня 2 липня 1863 року бригадний генерал Ґувернер К. Воррен зрозумів, що пагорб залишається небезпечно незахищеним під час висунення військ Конфедерації проти флангу сил Півночі. Війська союзників були терміново направлені на позицію, включаючи бригаду полковника Стронґа Вінсента, крайній лівий фланг якої зайняв 20-й Менський полк під командуванням полковника Джошуа Лоуренса Чамберлена. Служба національних парків США описує Літтл-Раунд-Топ як ідеально пристосований для спостереження, артилерії та оборони; у підсумку сили Півночі відбили неодноразові атаки конфедератів і утримали контроль над ним.
Чамберлен і 20-й Менський полк стали відомими завдяки обороні флангу та своїй штиковій контратаці вниз зі схилу після того, як у них закінчилися боєприпаси. Їхній подвиг залишився в американській військовій культурі не тому, що Літтл-Раунд-Топ становив цінність як ділянка землі, а тому, що втрата цієї позиції могла відкрити фланг армії Півночі та змінити тактичну ситуацію на всьому полі бою. Значення цієї землі полягало в тому, що саме її утримання дозволяло одній армії робити з іншою.
Та сама логіка була очевидною 6 червня 1944 року, коли рейнджери армії США штурмували Пуент-дю-Ок під час висадки в Нормандії. Рейнджери піднялися на схили заввишки близько 100 футів (30 метрів), щоб атакувати німецьку артилерійську позицію, яка панувала над плацдармом висадки. Вони ризикували життям не заради внутрішньої цінності кількох акрів нормандського узбережжя. Вони атакували місцевість, з якої німецькі сили могли загрожувати всій масштабній операції союзників.
Морські піхотинці, які воювали на Іво Джімі, також розуміли цей принцип. Гора Сурібачі панувала над південною частиною острова та відкритою місцевістю під нею. Історичні хроніки Корпусу морської піхоти описують гору як головну тактичну перешкоду, захоплення якої було необхідним для безпечного просування на північ. Підняття американського прапора на її вершині стало одним із найвідоміших символів Другої світової війни, але битва за Сурібачі почалася як суто військове завдання: панівна висота під контролем ворога, з якої проглядалися американські сили.
Ґеттісберґ, Нормандія та Іво Джіма були різними битвами у різних війнах, і історичні аналогії неможливо перебільшити.
Донбас – це не Літтл-Раунд-Топ, а Краматорськ – це не Пуент-дю-Ок. Проте головний і незмінний урок є простішим: військово важлива місцевість має цінність через ті можливості, які вона надає.
Саме через цю призму слід розглядати дебати щодо Донбасу. Росія продовжує тиснути в напрямку Слов’янська та Краматорська, які знаходяться в центрі останніх рубежів оборони України в Донецькій області. Агентство Reuters нещодавно описало контроль над Донеччиною як критично важливий для обох сторін, оскільки російські війська продовжують свій наступ, а Україна зосереджує там основні оборонні зусилля. Тому територіальні поступки на переговорах у такому регіоні не можна оцінювати просто підрахунком того, скільки квадратних кілометрів перейде з рук у руки. Головне питання полягає в тому, які військові позиції займе кожна зі сторін після цього.
Фортифікації, міська забудова, транспортні мережі, системи спостереження, коридори для маневру та географія за оборонною лінією – усе це впливає на відповідь. Оборонну позицію, яка будувалася та вдосконалювалася роками, не обов’язково вдасться відтворити, просто провівши іншу лінію далі на захід.
Поступка ключовою місцевістю може надати противнику через переговори таку оперативну перевагу, якої він не зміг здобути у бою.
Ця відмінність стає особливо важливою, коли в переговорах починають використовувати термінологію угод із нерухомістю чи комерційного торгу.
Війни – це не комерційні угоди, а територія під час війни не є взаємозамінним майном. Компанія, яка веде переговори про продаж активу, часто може замінити право власності грошима. Але армія, яка віддає панівну місцевість, не зможе просто “придбати” аналогічну географію в іншому місці.
Існує також людський вимір, який робить аналогію з угодою щодо нерухомості особливо некоректною. Організація Об’єднаних Націй задокументувала зростаючий тиск на жителів окупованих Росією українських територій щодо отримання російського громадянства, обмеження для тих, хто його не має, покарання за прояви української культурної ідентичності, а також триваючу експропріацію приватної власності.
Таким чином, доля окупованих територій визначає не лише те, де стоятимуть армії, а й політичні та правові умови, в яких житимуть цивільні.
Усе це не означає, що військова історія диктує конкретну дипломатичну формулу. Політичні лідери повинні зважувати військові реалії разом із людськими втратами, економічними обмеженнями, союзницькими зобов’язаннями та перспективами тривалого миру. Але будь-які переговори, що передбачають територіальні поступки, мають починатися з чіткого розуміння того, чим саме поступаються і яку перевагу це може надати.
Американська військова історія дає чудовий спосіб пояснити цю різницю американській публіці. Літтл-Раунд-Топ був важливим не тому, що Авраам Лінкольн прагнув володіти пагорбом у Пенсільванії. Пуент-дю-Ок був важливим не тому, що Франклін Рузвельт хотів отримати скелі у Франції. Гора Сурібачі була важливою не тому, що США хотіли мати у володінні вулканічну вершину. У кожному з цих випадків американці воювали за місцевість через військові наслідки, які виникли б, якби ворог контролював її.
Саме про цей урок варто пам’ятати політикам, коли вони обговорюють Донбас. Перш ніж запитувати, чи має Україна віддати шматок території в обмін на дипломатичну угоду, вони повинні спочатку поставити запитання, яке поставив би будь-який офіцер, вивчаючи поле бою: які можливості надає контроль над цією землею?
Відповідь на це запитання може визначити не лише те, де закінчиться ця війна, а й умови, за яких може розпочатися наступна.
Ден Райс, президент Американського університету в Києві (American University Kyiv), співпрезидент Thayer Leadership
Війна
Захист критичної інфраструктури та логістики: Зеленський провів Ставку
Президент Володимир Зеленський провів Ставку Верховного головнокомандувача, ключовими темами якої стали контракти на виробництво систем захисту для критичної інфраструктури та логістики, аналіз потреб Укрзалізниці, АЗС та критичних підприємств.
Про це глава держави повідомив у Фейсбуці, передає Укрінформ.
«Провів Ставку. Серед ключових питань – контракти на виробництво систем захисту для критичної інфраструктури та логістики. Детально проаналізували потреби Укрзалізниці, мереж автозаправних станцій і визначених критичних підприємств, які є особливо значимими мішенями для російських ударів», – зазначив Зеленський.
Він поінформував, що були доповіді розвідок, за підсумками яких зафіксували, на що найбільше направлена російська терористична увага у затверджених планах ворога. «Є рішення для захисту. Зокрема, відчутно посилимо складову РЕБ та збільшимо обсяг закупівель – контракти підтверджені. Буде також переформатована робота визначених мобільних вогневих груп і рубежів протиповітряного захисту», – наголосив Президент.

Він доручив Міністерству фінансів забезпечити додаткові ресурси для потреб логістики й подякував усім партнерам, які працюють для гарантування безперебійної роботи залізниці. «Обговорили виклики та можливі спільні кроки з партнерами для безпеки логістики у прикордонних районах із країнами Євросоюзу та Молдовою», – додав глава держави.
За його словами, на Ставці також був звіт щодо спроможностей Укрзалізниці проводити ремонти рухомого складу та постачання обладнання. Як зауважив Зеленський, важливо, щоб підтримка партнерів для УЗ зберігалась і щоб державні банки підтримали УЗ.
«Уряд України готує рішення щодо резервних шляхів логістики у прифронтових областях, і прораховані алгоритми комбінування маршрутів залізниці та автобусів», – зазначив він.
Як повідомлялося, раніше Президент заявив про ще одне успішне випробування перехоплювача проти російських реактивних дронів, зауваживши водночас, що є необхідність доопрацювати деякі аспекти керування ним.
Фото: ОП
Війна
Фінляндія надає Україні пакет військової допомоги на €290 мільйонів
Фінляндія надає Україні 34-й пакет військової допомоги, загальна вартість якого складає близько 290 мільйонів євро.
Як передає Укрінформ, про це йдеться на сайті Міністерства оборони Фінляндії.
«Фінляндія продовжує підтримувати Україну, яка захищається від незаконної агресії Росії. Протягом усієї війни ми надавали Україні матеріальну допомогу відповідно до її потреб», – сказав міністр оборони Фінляндії Антті Хяккянен.
Оновлюється…
Фото: Alexa from Pixabay
-
Війна7 днів agoДрапатий скасував понад 30 застарілих наказів Генштабу
-
Події1 тиждень agoТроє українських письменників-військових візьмуть участь у літературному проєкті в Ірландії
-
Події1 тиждень agoНа Венеційському кінофестивалі відбулася прем’єра документалки про гурт Oasis
-
Війна1 тиждень agoУдари по складах — Росія атакувала виробників снеків Флінт та Чіпстер
-
Суспільство1 тиждень agoПрокурор просить для Кропиви тримання під вартою з альтернативою застави у ₴200 мільйонів
-
Відбудова1 тиждень agoКиївщина отримала понад 33 тонни енергообладнання від Литви та Фінляндії
-
Усі новини1 тиждень agoBluetti представила потужну станцію Pioneer 5000 (фото)
-
Суспільство1 тиждень agoБез Чорного моря логістика зерна дорожча на 50-90 євро/т