Війна
Поцілувати маму, собаку, котів та й поїхати назад: громадська діячка з Одеської області в лавах ЗСУ
Є люди, які створені для громадської діяльності, вони думають, працюють та бачать інакше, завдяки чому і досягають чітких результатів. Серед них і Інна Перун, яка є старшим бойовим медиком та депутаткою Авангардівської селищної ради. Для “Дайджесту Одеси” вона розповіла, які складнощі трапляються на шляху військових.
Задачі бойового медика
Ми тренуємось постійно і щодня, адже не було такого, що нас готували до війни. Першого дня прийшли по своїй волі, щоб захищати країну. До речі багато людей із захворюваннями, через які не підлягають призову у мирний час. Але за доброї волі вони тут.
Задачі медика — навчити людей надавати собі допомогу при пораненнях, стежити за станом здоров’я, виконувати завдання від командування. Ротний медик має вчасно виявляти хворих, надавати первинну медичну допомогу, слідкувати за санітарно-гігієнічними та протиепідемічними заходами у роті, проводити медичну розвідку району, дислокації, а ще є бойові задачі, відтягування поранених. Воєнний медик роти займається здебільшого організацією та проведенням лікувально-евакуаційних заходів на полі бою.
Особисто для мене складних ситуацій не існує взагалі. Всі медикаменти ставляться на облік, тому якщо вони надходять постійно, проблем немає. Зазначу, що у нас є багато хворих людей, які потребують підтримки — от і все. На позиціях тут я єдина жінка. Сама собі створюю необхідні умови, а хлопці мені допомагають, з повагою відносяться. Пристосують до будь-яких умов.
Волонтерство
Я волонтер вже багато років, ще з початку війни. Зараз добре налагоджена волонтерська сітка, контакти, ми всі згуртовані та орієнтовні один на одного. Допомагаю не лише нашій військовій частині, а й іншим, з усіх потрібних напрямків. Це вдається завдяки тісній співпраці з багатьма громадськими організаціями.
За цей час, якщо їздила у звільнення, то дома майже і не була, волонтерила. Жодного разу не приїхала пуста в частину, завжди завантажена машина всякими речами, які нам потрібні. Виздів додому тому і не було, заїду на 15 хвилин: поцілувати маму, собаку, котів та й час їхати назад.
Забезпечення військових, допомога цивільних та зарплатня
Зараз нам всім потрібно йти до перемоги і вкладати всі зусилля в те, щоб побороти зовнішнього ворога і про внутрішнього теж не забувати. Мене, як громадську діячку багато що хвилює. Люди і військові мають бути розумніші.
Наприклад, нещодавно наша громада пекла крутеликі та всякі пиріжки для військових. Вони робили це для тієї частини, яка в місті. Але є різниця, адже ті військові, що в межах цивілізації, мають більше можливостей: можуть зайти в магазин, бо він є. А у нас багато позицій, де взагалі немає ні світла, води, приготувати їжу чи варіантів покращити ці умови. Як на мене, якщо є змога допомогти, то потрібно зробити це для тих, хто в складніших умовах.
Є бійці, які знаходяться в лісі, як мій молодший син Владислав. Вони 200 кілометрів їхали, щоб забрати ласощі. У всьому є різниця. Такі ж ситуації були зі зборами на автомобіль. Коли частині була потрібна ще одна машина, щоб вивозити поранених, то зібрали 23 тисячі. Цього вистачило лише, щоб полагодити стару, яку купили за власні кошти, і хоч якось вивезти хлопців. Були випадки, коли це не вдавалось за відсутності транспорту. А якось виходить, що люди, які не “на передку” збирають на ці ж самі автомобілі.
Багато хто пішов, не думаючи, що платитимуть зарплатню. У нас було так: двері бабахнули і сказала сину: “збирайся” по дорозі забрали брата і до військкомату. Перші півроку вся моя зарплатня йшла на армію, купувала, завозила, пересилала, заправлялись і так далі — все за власні кошти. Були випадки і несплати, затримок. Проте в мене немає такого, що армія чи країна, мені щось винна.
Потрібно зрозуміти, що ті люди, які мали бізнес, не працювали на мінімальну зарплатню. Вони залишили свої сім’ї, які теж потребують коштів зараз. Тобто військовий тут воює, годує свої сім’ї та ще й допомагає іншим.
А буває, що навіть форми немає у всіх. Наприклад, мені видали три комплекти форми 56 розміру при мому 48, тому купила собі сама. Звичайно, є умови повернення коштів, але немає часу у це заглиблюватись. Після війни будемо розбиратись. У сина горіла форма тричі. Він коригувальник і служить “на передку” вже десь півтора року. Коли він їхав на навчання в Німеччину, не було форми — знайшов натівську. А йому кажуть, що потрібна лише ЗСУшна, яка згоріла, а іншу — не видали. Я зняла з себе і віддала йому. Знову згорає форма і я віддаю свою. Бо тут я собі ще зможу купити, хоча й ціни на них високі, а він на своїй позиції — не зможе купити. Дали тобі одну форму, а далі ніхто не турбується про списування та видачу нових. Навушники, обладнання, телефони, дрони – це все за їх гроші, ті ж самі зарплати.
Плани після війни
Скоріш за все, після війни, залишусь в армії. А ще хочу попросити у своєї матері прощення за те, що я залишила її одну. У нас п’ятеро людей з сім’ї пішло в армію і вона залишилась сама. Ми їй допомагаємо, але я розумію, що це не замінює нашої присутності. Проте й повернутись я не можу, бо на мені лежить відповідальність за неї й всіх.
Нагадаємо, про історію військовослужбовиці за позивним Джейн.
Війна
Прикордонники показали, як генерал і полковники ДПСУ зайшли в село Карпівка за 3,5 кілометра від ворога
На сьомий день після звільнення села Карпівка Донецької області на Лиманському напрямку туди зайшли командири Державної прикордонної служби – генерал, два полковники та Герой України.
Про це Укрінформу повідомили у пресслужбі прикордонної бригади «Помста».
Як зазначається у повідомленні, тоді ще тривали бої за сусіднє селище Нове, а в Карпівці тільки закріпилася піхота.
«До найближчих позицій росіян тоді було лише три з половиною кілометри. Попри загрозу, командири бригади “Помста” та офіцер підрозділу “Дозор” разом із досвідченими піхотинцями обійшли сім піхотних позицій, щоб особисто привітати з успішним проривом військових, які закріпилися й тримали оборону на нових рубежах. Це був не формальний візит. У кожному бліндажі відбулася важлива щира розмова», – йдеться у повідомленні.

Повідомляється також, що під час заходу до звільненої Карпівки генерал-лейтенант, командир бригади «Помста» Сергій Дейнеко та полковник, комендант підрозділу «Срібна трійка» Віталій Фасоля навідали єдиного мешканця села – діда Володю. Володимир пережив окупацію і запеклі бої. Кожного разу, передаючи провізію, у тилу пам’ятають про цього сміливого українця і передають йому пакунок їжі.


«На зворотному шляху на офіцерів чекала ворожа пастка – “почекун” (замаскований ворожий безпілотник , який окупанти навмисно виставляють уздовж доріг чи маршрутів логістики у режим очікування – ред.). Але Герой України на псевдо “Кілер” миттєво відреагував і з першого ж пострілу збив ворожий дрон. Цей епізод потрапив на відео», – повідомили у «Помсті».
Там також зазначили, що унікальні кадри військові тривалий час не оприлюднювали. «Навіть після того, як про результати операції “Вівальді” дізналася вся країна, вони не поспішали розповідати про цей ризикований візит. Лише тепер відео стало доступним широкому загалу. На ньому – не лише зустріч командирів із бійцями, а й свідчення особливої довіри та бойового братерства між людьми, які разом несуть відповідальність за звільнену українську землю», – наголошується у повідомленні.
Відео з особистого архіву прикордонників також оприлюднене на сайті ДПСУ.
Як повідомляв Укрінформ, про звільнення села Карпівка на Лиманському напрямку стало відомо 28 вересня. Зокрема, у Державній прикордонній службі показали, як звільняли його спільно з Третім армійським корпусом.
Наприкінці вересня також повідомлялося, що Третій армійський корпус завершив третій сезон операції «Вівальді», звільнивши населені пункти Нове, Рідкодуб і Катеринівку та відновивши контроль над Карпівкою і Новомихайлівкою. За час наступальних дій корпус повернув під контроль 176 км² української території.
Фото: пресслужба прикордонної бригади “Помста”
Війна
Під Ростовом спалахнув завод “Аксайкардандеталь”: в InformNapalm розповіли, що він виробляє (відео)
Над промзоною Аксая піднявся чорний дим: горить завод “Аксайкардандеталь”, чиї верстати, за оцінкою InformNapalm, придатні й для військових замовлень.
Велика пожежа спалахнула 13 жовтня в Аксаї під Ростовом-на-Дону. Вогонь охопив територію машинобудівного заводу “Аксайкардандеталь”. За російськими даними, попередня площа загорання становить близько 3000 квадратних метрів, а над промзоною піднявся густий чорний дим. Про це повідомляє InformNapalm.
Підприємство працює з 1955 року й випускає карданні вали, шарніри, вузли трансмісій та інші механічні компоненти для сільськогосподарської і спеціальної техніки. Проте, як передає джерело, його можливості ширші: тут є потужності для гарячого штампування, високоточної металообробки, лазерного різання та роботи на верстатах із числовим програмним керуванням.
У вересні 2025 року директор заводу В’ячеслав Покровський розповідав про модернізацію виробництва та закупівлю південнокорейських і китайських верстатів. Він також підтверджував, що підприємство розширює напрям механічної обробки й може виготовляти компоненти для інших галузей.
Саме це робить об’єкт цікавим у контексті російського ВПК. Карданні передачі та шарніри використовують не лише в цивільних машинах, а й у військовій автомобільній та спеціальній техніці. Тобто наявні технології дозволяють заводу потенційно виконувати замовлення подвійного призначення.
Вогонь, за попередніми повідомленнями, охопив складські приміщення з пластиковою продукцією. На заводі є окрема дільниця, де роблять пластикові захисні кожухи для карданних валів. Масштаби пошкоджень основних цехів і причина пожежі поки невідомі.
Раніше повідомлялося, що магістральний газопровід, яким центральноазійський газ іде до Росії, вибухнув у Пензенській області. Аварійну ділянку відключили, у трубі догорає паливо, постраждалих немає.
Також великий нафтопаливний термінал Новошахтинського заводу нафтопродуктів у Ростовській області догорів після атаки дронів 10 жовтня. Об’єкт палав дві доби, а після пожежі там зафіксували серйозні руйнування.
Війна
Сирський каже, що перекидання сил із Курська не змінило б ситуацію під Покровськом
Курська операція у 2024 році дала змогу зірвати наступальні плани Росії, змусити її перекинути близько 70 тисяч військових і відновити боєздатність українських підрозділів. Колишній головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський вважає, що спрямування залучених до операції сил на оборону Покровського напрямку не змінило б суттєво ситуацію, оскільки там росіяни зосередили майже 100-тисячне угруповання.
Як передає Укрінформ, про це Сирський сказав в інтерв’ю BBC News Україна.
«Ні, не краще. Питання в тому, що на Курському напрямку в наступальному угрупованні застосували тільки три неповних бригади десантно-штурмових військ і два штурмових батальйони», – сказав він, відповідаючи на запитання, чи варто було спрямувати ресурси на оборону східного фронту.
За словами Сирського, повним складом наступала лише одна бригада. Дві інші спочатку діяли силами двох батальйонів, а 95-та бригада перед операцією виходила з важких боїв на Торецькому напрямку. Інші залучені частини виконували завдання із закріплення та утримання зайнятої території, маючи укомплектованість на рівні 60-70%.
«Тобто якби їх застосували на Покровському напрямку, – і ми Покровський напрямок розглядаємо як два напрямки, Добропільський і Покровський, – то на цьому напрямку у росіян було зосереджено майже стотисячне угруповання військ і ці дві, а потім ще одна бригада, вони б не зіграли ніякої ролі, з огляду на їхній технічний стан», – пояснив колишній головнокомандувач.
Він зазначив, що українське командування обрало Курський напрямок після вивчення всієї лінії фронту. На початку літа 2024 року Росія наступала на 13 оперативних напрямках, подекуди маючи перевагу в 4,5-6 разів. Водночас на Сумщині російська оборона ослабла після перекидання військ на Харківський напрямок.
«Але на Сумському напрямку значно послабилась його оборона, і фактично не було активних військ, тому якраз і було прийнято рішення мною про проведення наступальної операції, яке було затверджено Президентом України», – сказав Сирський.
За його словами, протягом місяця українські військові взяли під контроль 1273 квадратних кілометри російської території. Росія перекинула на Курщину близько 70 тисяч військових, а її наступальні дії припинилися на всіх оперативно-стратегічних напрямках, крім Покровського.
«Тобто це дало нам можливість фактично підготувати резерви, дати перепочинок нашим військам і відновити боєздатність цих військ, які зазнали втрат в таких важких боях», – зазначив Сирський.
Він додав, що на Курському напрямку російська оборона була слабкою: підрозділи прикриття кордону складалися переважно зі строковиків і були розтягнуті вздовж фронту на 10-12 кілометрів. Після початку українського наступу російські війська хаотично перекидали підрозділи, які відразу вступали в бій і зазнавали значних втрат. За російськими даними, наведеними Сирським, у деякі дні співвідношення втрат на Курському напрямку становило один до п’яти не на користь російських військ.
Як повідомлялося, українські війська розпочали операцію в Курській області РФ 6 серпня 2024 року, перетнувши державний кордон у районах Суджі та Кореневого.
Фото: ОП
-
Одеса1 тиждень agoРосіяни атакували Одещину: одна людина загинула, двоє поранені
-
Суспільство1 тиждень agoОдещина переходить на власну енергію: понад 4,6 тисячі родин встановили сонячні станції
-
Суспільство1 тиждень agoОдеський забудовник «прихопив» майже гектар землі над морем — і збудував там 47 таунхаусів
-
Суспільство1 тиждень agoПісля серії ударів по трасі на Одещині є поранені люди
-
Війна4 дні agoКиїв потрапипі під удар Цирконів та балістики РФ — деталі
-
Усі новини1 тиждень ago56-річний актор закрутив роман з 28-річною дівчиною: що відомо (фото)
-
Події1 тиждень agoТараканівський форт на Рівненщині внесли до держреєстру пам’яток
-
Усі новини1 тиждень agoПісля смерті колишньої Кличка зникла її каблучка за $500 тисяч (фото)