Війна
Поцілувати маму, собаку, котів та й поїхати назад: громадська діячка з Одеської області в лавах ЗСУ
Є люди, які створені для громадської діяльності, вони думають, працюють та бачать інакше, завдяки чому і досягають чітких результатів. Серед них і Інна Перун, яка є старшим бойовим медиком та депутаткою Авангардівської селищної ради. Для “Дайджесту Одеси” вона розповіла, які складнощі трапляються на шляху військових.
Задачі бойового медика
Ми тренуємось постійно і щодня, адже не було такого, що нас готували до війни. Першого дня прийшли по своїй волі, щоб захищати країну. До речі багато людей із захворюваннями, через які не підлягають призову у мирний час. Але за доброї волі вони тут.
Задачі медика — навчити людей надавати собі допомогу при пораненнях, стежити за станом здоров’я, виконувати завдання від командування. Ротний медик має вчасно виявляти хворих, надавати первинну медичну допомогу, слідкувати за санітарно-гігієнічними та протиепідемічними заходами у роті, проводити медичну розвідку району, дислокації, а ще є бойові задачі, відтягування поранених. Воєнний медик роти займається здебільшого організацією та проведенням лікувально-евакуаційних заходів на полі бою.
Особисто для мене складних ситуацій не існує взагалі. Всі медикаменти ставляться на облік, тому якщо вони надходять постійно, проблем немає. Зазначу, що у нас є багато хворих людей, які потребують підтримки — от і все. На позиціях тут я єдина жінка. Сама собі створюю необхідні умови, а хлопці мені допомагають, з повагою відносяться. Пристосують до будь-яких умов.
Волонтерство
Я волонтер вже багато років, ще з початку війни. Зараз добре налагоджена волонтерська сітка, контакти, ми всі згуртовані та орієнтовні один на одного. Допомагаю не лише нашій військовій частині, а й іншим, з усіх потрібних напрямків. Це вдається завдяки тісній співпраці з багатьма громадськими організаціями.
За цей час, якщо їздила у звільнення, то дома майже і не була, волонтерила. Жодного разу не приїхала пуста в частину, завжди завантажена машина всякими речами, які нам потрібні. Виздів додому тому і не було, заїду на 15 хвилин: поцілувати маму, собаку, котів та й час їхати назад.
Забезпечення військових, допомога цивільних та зарплатня
Зараз нам всім потрібно йти до перемоги і вкладати всі зусилля в те, щоб побороти зовнішнього ворога і про внутрішнього теж не забувати. Мене, як громадську діячку багато що хвилює. Люди і військові мають бути розумніші.
Наприклад, нещодавно наша громада пекла крутеликі та всякі пиріжки для військових. Вони робили це для тієї частини, яка в місті. Але є різниця, адже ті військові, що в межах цивілізації, мають більше можливостей: можуть зайти в магазин, бо він є. А у нас багато позицій, де взагалі немає ні світла, води, приготувати їжу чи варіантів покращити ці умови. Як на мене, якщо є змога допомогти, то потрібно зробити це для тих, хто в складніших умовах.
Є бійці, які знаходяться в лісі, як мій молодший син Владислав. Вони 200 кілометрів їхали, щоб забрати ласощі. У всьому є різниця. Такі ж ситуації були зі зборами на автомобіль. Коли частині була потрібна ще одна машина, щоб вивозити поранених, то зібрали 23 тисячі. Цього вистачило лише, щоб полагодити стару, яку купили за власні кошти, і хоч якось вивезти хлопців. Були випадки, коли це не вдавалось за відсутності транспорту. А якось виходить, що люди, які не “на передку” збирають на ці ж самі автомобілі.
Багато хто пішов, не думаючи, що платитимуть зарплатню. У нас було так: двері бабахнули і сказала сину: “збирайся” по дорозі забрали брата і до військкомату. Перші півроку вся моя зарплатня йшла на армію, купувала, завозила, пересилала, заправлялись і так далі — все за власні кошти. Були випадки і несплати, затримок. Проте в мене немає такого, що армія чи країна, мені щось винна.
Потрібно зрозуміти, що ті люди, які мали бізнес, не працювали на мінімальну зарплатню. Вони залишили свої сім’ї, які теж потребують коштів зараз. Тобто військовий тут воює, годує свої сім’ї та ще й допомагає іншим.
А буває, що навіть форми немає у всіх. Наприклад, мені видали три комплекти форми 56 розміру при мому 48, тому купила собі сама. Звичайно, є умови повернення коштів, але немає часу у це заглиблюватись. Після війни будемо розбиратись. У сина горіла форма тричі. Він коригувальник і служить “на передку” вже десь півтора року. Коли він їхав на навчання в Німеччину, не було форми — знайшов натівську. А йому кажуть, що потрібна лише ЗСУшна, яка згоріла, а іншу — не видали. Я зняла з себе і віддала йому. Знову згорає форма і я віддаю свою. Бо тут я собі ще зможу купити, хоча й ціни на них високі, а він на своїй позиції — не зможе купити. Дали тобі одну форму, а далі ніхто не турбується про списування та видачу нових. Навушники, обладнання, телефони, дрони – це все за їх гроші, ті ж самі зарплати.
Плани після війни
Скоріш за все, після війни, залишусь в армії. А ще хочу попросити у своєї матері прощення за те, що я залишила її одну. У нас п’ятеро людей з сім’ї пішло в армію і вона залишилась сама. Ми їй допомагаємо, але я розумію, що це не замінює нашої присутності. Проте й повернутись я не можу, бо на мені лежить відповідальність за неї й всіх.
Нагадаємо, про історію військовослужбовиці за позивним Джейн.
Війна
У ЗСУ впроваджується принцип НАТО, за яким сержант може самостійно ухвалювати рішення
У Збройних силах України проваджується один із принципів НАТО, відповідно до якого сержант може самостійно ухвалювати рішення, коли немає комунікації з вищим керівництвом, і нести за це відповідальність.
Про це в інтерв’ю Укрінформу розповів заступник командира батальйону підготовки сержантського складу 199 навчального центру Десантно-штурмових військ ЗСУ майор Віталій Гуменюк.
«У нашій сержантській доктрині, що розвивається, акцентується на тому, як сержант самостійно ухвалює рішення. Якщо раніше він очікував на офіцерську вказівку щодо тих чи інших ситуацій, то тепер запроваджується принцип НАТО, відповідно до якого, коли немає комунікації з вищим керівництвом, сержант у бойових ситуаціях може самостійно ухвалювати рішення і є за це відповідальним», – зазначив Гуменюк.
За його словами, у країн-партнерів ЗСУ також запозичили алгоритм TLP (Troop Leading Procedures – процедури управління підрозділами / одноосібне планування бою), який використовують командири малих підрозділів (відділення, взводу, роти) для швидкого аналізу завдання, планування та підготовки операції.
«Тепер нам у навчальному процесі допомагають британські та французькі фахівці. Ми комбінуємо свій та їхній досвід і в підсумку виходить дуже цікаво. Якщо людям давати лише теорію, вона погано засвоюється, а коли поєднувати з практичними прикладами, то ефект значно кращий», – додав офіцер.
Як повідомляв Укрінформ, Збройні сили України провели Сержантський форум, який став першим заходом такого роду в історії сучасного українського війська.
Війна
Сили оборони уразили російську переправу через Сіверський Донець
Сили оборони 17 листопада та в ніч на 18 листопада уразили переправу через Сіверський Донець в районі тимчасово захопленої Станиці Луганської.
Як передає Укрінформ, про це Генеральний штаб Збройних сил України повідомляє у Фейсбуці.
У районі Станиці Луганської уражено автомобільний міст через Сіверський Донець — одну з переправ, якою росіяни підвозять на фронт боєприпаси, пальне та техніку.
У Курській області РФ, в районі Хомутовки, уражена ремонтна база підрозділу загарбників.
Під час ураження 123-го авіаремонтного заводу у Старій Руссі Новгородської області 10 листопада були пошкоджені три військово-транспортні літаки (один з них, Іл-76, отримав дуже значні пошкодження). Це ті засоби, якими армія РФ перекидає війська, техніку та боєприпаси. Літаки на певний час виведені з ладу, поінформували у Генштабі.
Як повідомляв Укрінформ, Президент Володимир Зеленський розкрив деталі операції проти Керченського мосту. За його словами, вона мала сім етапів, які реалізовувались кілька тижнів.
Фото ілюстративне
Війна
Памʼяті мінометника, старшого сержанта Андрія Коваленка
Любив авіацію, мотоцикли й активне життя, а з першого дня великої війни став на захист України
Андрій народився 28 лютого 1983 року в Борисполі. Закінчив загальноосвітню школу №4 (нині – ліцей «Перспектива» імені Володимира Мономаха), після чого вступив до Криворізького фахового коледжу Національного авіаційного університету.
Багато років працював у ТОВ «Інтеравіа», обслуговуючи повітряні судна в Міжнародному аеропорту «Бориспіль».
Колеги згадують його як фахівця, закоханого в цивільну авіацію, відповідального й надійного працівника, готового допомогти та поділитися знаннями. Він був наставником для багатьох, створював навколо себе доброзичливу атмосферу і завжди знаходив привід для жарту.
Андрій любив подорожувати, займався боксом, захоплювався мотоциклами. Разом із родиною вільний час проводив активно: каталися на байдарках і лижах, їздили до лісу та в гори. Свою любов до мотоциклів він передав старшій доньці.
Коли 24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення, Андрій не вагався: вже першого дня звернувся до військкомату й долучився до Збройних сил України.
Служив на Сумському, Харківському та Донецькому напрямках. Був старшим сержантом, командиром міномета мінометного взводу мінометної батареї батальйону територіальної оборони. У листопаді 2024 року за мужність і успішне виконання бойових завдань отримав почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест».
«Він жив службою та побратимами, які стали його другою родиною. Дуже їх любив, вони жили пліч-о-пліч, завжди допомагав та навчав тих, хто тільки приєднався до лав ЗСУ», – розповідала дружина.
Побратими називали Андрія справжнім другом і братом по зброї, з яким хотілося продовжувати боротьбу. Командир згадував його як хороброго, ініціативного воїна, який не відмовлявся від складних завдань і власним прикладом підтримував інших.

Андрій Коваленко отримав смертельні поранення внаслідок влучання ворожого ударного безпілотника 5 листопада 2025 року на Краматорському напрямку. Йому назавжди 42 роки.
Як йдеться в петиції на сайті Президента, лише за останній вихід на позиції, які мужній воїн утримував 31 день без ротації, Андрій ліквідував понад 100 військовослужбовців Російської Федерації, знищував ворожі укріплення і «табірні» розташування противника, чим суттєво вплинув на стабілізацію обстановки на ділянці фронту.
Захисник похований на Книшовому меморіальному парковому комплексі в рідному Борисполі.
У Андрія залишилися дружина, дві доньки та мати.
Честь і шана Герою!
Фото: ГО “Громада “Козацька варта”
За матеріалами: Бориспільська міська рада
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
-
Суспільство1 тиждень agoНовини на ранок
-
Політика1 тиждень agoзаконопроєкт пройшов перше читання у Раді
-
Суспільство1 тиждень agoНовини на ранок
-
Політика1 тиждень agoРубіо назвав переговори в Абу-Дабі продуктивними, але угода не буде укладена за одну ніч
-
Суспільство1 тиждень agoКоли увімкнуть опалення в Одесі у 2026 році: дата
-
Одеса1 тиждень agoСвітла немає, а експорт є: експерт пояснив, чому в Одесі діють відключення
-
Події1 тиждень agoВ Україні відкривають новий набір на освітню програму про лідерство та партнерства в культурі
-
Війна1 тиждень agoВМС переорієнтували застосування «Нептунів» на ураження об’єктів російського ВПК