Війна
Поцілувати маму, собаку, котів та й поїхати назад: громадська діячка з Одеської області в лавах ЗСУ
Є люди, які створені для громадської діяльності, вони думають, працюють та бачать інакше, завдяки чому і досягають чітких результатів. Серед них і Інна Перун, яка є старшим бойовим медиком та депутаткою Авангардівської селищної ради. Для “Дайджесту Одеси” вона розповіла, які складнощі трапляються на шляху військових.
Задачі бойового медика
Ми тренуємось постійно і щодня, адже не було такого, що нас готували до війни. Першого дня прийшли по своїй волі, щоб захищати країну. До речі багато людей із захворюваннями, через які не підлягають призову у мирний час. Але за доброї волі вони тут.
Задачі медика — навчити людей надавати собі допомогу при пораненнях, стежити за станом здоров’я, виконувати завдання від командування. Ротний медик має вчасно виявляти хворих, надавати первинну медичну допомогу, слідкувати за санітарно-гігієнічними та протиепідемічними заходами у роті, проводити медичну розвідку району, дислокації, а ще є бойові задачі, відтягування поранених. Воєнний медик роти займається здебільшого організацією та проведенням лікувально-евакуаційних заходів на полі бою.
Особисто для мене складних ситуацій не існує взагалі. Всі медикаменти ставляться на облік, тому якщо вони надходять постійно, проблем немає. Зазначу, що у нас є багато хворих людей, які потребують підтримки — от і все. На позиціях тут я єдина жінка. Сама собі створюю необхідні умови, а хлопці мені допомагають, з повагою відносяться. Пристосують до будь-яких умов.
Волонтерство
Я волонтер вже багато років, ще з початку війни. Зараз добре налагоджена волонтерська сітка, контакти, ми всі згуртовані та орієнтовні один на одного. Допомагаю не лише нашій військовій частині, а й іншим, з усіх потрібних напрямків. Це вдається завдяки тісній співпраці з багатьма громадськими організаціями.
За цей час, якщо їздила у звільнення, то дома майже і не була, волонтерила. Жодного разу не приїхала пуста в частину, завжди завантажена машина всякими речами, які нам потрібні. Виздів додому тому і не було, заїду на 15 хвилин: поцілувати маму, собаку, котів та й час їхати назад.
Забезпечення військових, допомога цивільних та зарплатня
Зараз нам всім потрібно йти до перемоги і вкладати всі зусилля в те, щоб побороти зовнішнього ворога і про внутрішнього теж не забувати. Мене, як громадську діячку багато що хвилює. Люди і військові мають бути розумніші.
Наприклад, нещодавно наша громада пекла крутеликі та всякі пиріжки для військових. Вони робили це для тієї частини, яка в місті. Але є різниця, адже ті військові, що в межах цивілізації, мають більше можливостей: можуть зайти в магазин, бо він є. А у нас багато позицій, де взагалі немає ні світла, води, приготувати їжу чи варіантів покращити ці умови. Як на мене, якщо є змога допомогти, то потрібно зробити це для тих, хто в складніших умовах.
Є бійці, які знаходяться в лісі, як мій молодший син Владислав. Вони 200 кілометрів їхали, щоб забрати ласощі. У всьому є різниця. Такі ж ситуації були зі зборами на автомобіль. Коли частині була потрібна ще одна машина, щоб вивозити поранених, то зібрали 23 тисячі. Цього вистачило лише, щоб полагодити стару, яку купили за власні кошти, і хоч якось вивезти хлопців. Були випадки, коли це не вдавалось за відсутності транспорту. А якось виходить, що люди, які не “на передку” збирають на ці ж самі автомобілі.
Багато хто пішов, не думаючи, що платитимуть зарплатню. У нас було так: двері бабахнули і сказала сину: “збирайся” по дорозі забрали брата і до військкомату. Перші півроку вся моя зарплатня йшла на армію, купувала, завозила, пересилала, заправлялись і так далі — все за власні кошти. Були випадки і несплати, затримок. Проте в мене немає такого, що армія чи країна, мені щось винна.
Потрібно зрозуміти, що ті люди, які мали бізнес, не працювали на мінімальну зарплатню. Вони залишили свої сім’ї, які теж потребують коштів зараз. Тобто військовий тут воює, годує свої сім’ї та ще й допомагає іншим.
А буває, що навіть форми немає у всіх. Наприклад, мені видали три комплекти форми 56 розміру при мому 48, тому купила собі сама. Звичайно, є умови повернення коштів, але немає часу у це заглиблюватись. Після війни будемо розбиратись. У сина горіла форма тричі. Він коригувальник і служить “на передку” вже десь півтора року. Коли він їхав на навчання в Німеччину, не було форми — знайшов натівську. А йому кажуть, що потрібна лише ЗСУшна, яка згоріла, а іншу — не видали. Я зняла з себе і віддала йому. Знову згорає форма і я віддаю свою. Бо тут я собі ще зможу купити, хоча й ціни на них високі, а він на своїй позиції — не зможе купити. Дали тобі одну форму, а далі ніхто не турбується про списування та видачу нових. Навушники, обладнання, телефони, дрони – це все за їх гроші, ті ж самі зарплати.
Плани після війни
Скоріш за все, після війни, залишусь в армії. А ще хочу попросити у своєї матері прощення за те, що я залишила її одну. У нас п’ятеро людей з сім’ї пішло в армію і вона залишилась сама. Ми їй допомагаємо, але я розумію, що це не замінює нашої присутності. Проте й повернутись я не можу, бо на мені лежить відповідальність за неї й всіх.
Нагадаємо, про історію військовослужбовиці за позивним Джейн.
Війна
Пам’яті ветерана АТО Рустема Аблятіфова (позивний «Ногай»)
Говорив кримськотатарською та українською, володів ще трьома іноземними мовами
Політолог, юрист, ветеран АТО Рустем Аблятіфов народився в Одесі 3 грудня 1964 року.
Спочатку здобув фах моториста-матроса у місцевому морському професійно-технічному училищі. Працював на суднах Чорноморського пароплавства. У 1991 році екстерном закінчив судноводійський факультет Одеської державної морської академії.
У 1992 році перебрався з родиною в Крим – на історичну батьківщину. Працював на суднах Керченського виробничого об’єднання рибної промисловості та Керченського морського технологічного інституту. Закінчив юридичний факультет Таврійського інституту підприємництва та права.
Згодом Рустем працював юристом-заступником директора Фундації з натуралізації та прав людини «Сприяння» - організації-партнера Агентства ООН у справах біженців в Україні. Був серед тих, хто проводив безпрецедентну кампанію з набуття громадянства України кримськими татарами та представниками інших національних меншин, які були депортовані за радянських часів.
Отримавши у 2002 році диплом магістра державного управління з відзнакою в Українській академії державного управління при Президентові України, працював у Державному комітеті України у справах національностей та міграції. Згодом став головним консультантом юридичної служби у Представництві Президента України в АРК.
Чоловік брав активну участь у Помаранчевій революції. Під час повторного голосування другого туру виборів Президента України був головою виборчої дільничної комісії у Харкові, де особливо активними були проросійські сили.

Стажувався у США та Канаді. Залучався Венеціанською комісією як експерт при розгляді проєктів надважливих законів України. Учасник багатьох міжнародних наукових конференцій з питань державного управління, етнополітики, міграції, прав людини тощо.
Рустем викладав у Кримському юридичному інституті. Очолював раду кримської ГО «Інститут громадянського суспільства». Був політичним аналітиком та юристом. Протягом двох років працював редактором англомовної сторінки в агенції «Кримські новини».
У 2013 році Рустем став активним учасником руху «Євромайдан Крим». Після анексії Росією українського півострова його затримувала так звана кримська самооборона, сформована з асоціальних та напівкримінальних елементів. Після незаконного референдуму про статус Криму чоловік був змушений виїхати з родиною до Львова. Там разом з іншими політологами і правниками розробили проєкт закону «Про права корінних народів України».
Водночас Рустем не припиняв викладацької діяльності. Його лекції слухали у Львівському національному університеті імені Івана Франка, Львівському регіональному інституті державного управління та Українському католицькому університеті.
У вересні 2015 – квітні 2016 року активіст долучився до Громадянської блокади Криму, яку організували кримські та загальноукраїнські патріотичні громадські організації задля припинення торгівлі та енергопостачання до тимчасово окупованого Криму. Рустем виконував обов’язки координатора на контрольному пункті в’їзду-виїзду «Чаплинка».

В інтерв’ю Рустем розповідав, що Росія пропонувала Україні $3,5 мільярда за відмову від блокади. Він разом з однодумцями заснував громадську військово-патріотичну спілку «Резервний підрозділ ім. Девлєт Ґірая», головною метою якої стали підготовка співвітчизників до служби у війську та об’єднання учасників АТО-кримців.
Ще у січні 2015 року став добровольцем. Безпосередньо на сході України брав участь в боях з липня 2016-го по січень 2018 року, внаслідок чого отримав інвалідність.
На другий день повномасштабного вторгнення РФ Рустем приєднався до 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила. Воював на Луганщині.

Наприкінці літа 2022 року захистив дисертацію «Кримська діаспора Туреччини у процесі репатріації киримли на історичну Батьківщину (кін. 1980-х – поч. 2000-х років)» у Львівському національному університеті імені Івана Франка і здобув ступінь доктора філософії за спеціальністю «Історія та археологія».
Чоловік загинув 24 вересня 2022 року під час боїв з росіянами у Херсонській області. Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров у коментарі для «Крим. Реалії» розповів, що Рустем Аблятіфов добре володів кримськотатарською мовою, говорив її степовим діалектом. У мовному питанні був дуже принциповим. Вважав: якщо кримський татарин не володіє своєю материнською мовою, то має говорити державною, принаймні з ним.
«Іноді він вступав у жорстку полеміку із кримськими татарами, які не розмовляли з ним кримськотатарською мовою, бо вони її не знали. І коли хтось казав: «Ну, я ж не знаю кримськотатарської мови», відповідав: «Тоді хоча б українською мовою», – згадував Чубаров.


Син загиблого Адільгірей написав про батька: «Він завжди ненавидів усе російське і водночас прищеплював любов до України та нашого народу. Збереження кримськотатарської ідентичності, мови, культури було одним з найважливіших принципів його життя.
Коли ми в дитинстві жили у Криму, він змушував мене та мою сестру говорити лише українською або кримськотатарською. В Криму, де це було «дивно». Я цього не розумів, бо, як і всі діти, не хотів «відрізнятися». Тільки подорослішавши, став розуміти. Він помер, борючись з тим, що щиро ненавидів – Росією, її шовіністським «народом» і рашизмом. І за те, що щиро любив – Україну, Крим, український і кримськотатарський народи. Герої не вмирають – вмирають вороги!»
Попрощалися з Рустемом Мамут оглу Аблятіфовим у Львові 30 вересня 2022 на площі Ринок.
Церемонія за мусульманською традицією відбулася в Ісламському культурному центрі імені Мухаммада Асада. Поховали Героя на Голосківському цвинтарі поряд із могилами кримських татар.
У чоловіка залишилися дружина, син і донька.
Рустем Аблятіфов нагороджений пам’ятною відзнакою «За оборону Авдіївки» (2017), посмертно за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі – орденом «За мужність» ІІІ ступеня (2023).
Вічна пам’ять і слава Захисникові!
Фото: Фейсбук-сторінка Віктор Залевський, Фейсбук-сторінка Рефат Чубаров, з сайту «Крим.Реалії» та соціальних мереж
За матеріалами Меморіал. Платформа пам’яті, Крим. Реалії
Війна
На фронті від початку доби
Уздовж усієї лінії фронту від початку доби зафіксовані загалом 93 бойові зіткнення, на восьми напрямках фронту бої на цей час тривають, найбільше зусиль росіяни продовжують зосереджувати на Покровському.
Про це Генеральний штаб Збройних сил України повідомив у Фейсбуці, оприлюднивши оперативну інформацію станом на 16:00 неділі, 21 грудня, передає Укрінформ.
Російська артилерія сьогодні завдала ударів по Волфиному, Рижівці та Бояро-Лежачах Сумської області.
На Північно-Слобожанському та Курському напрямках загарбники здійснили одну атаку, 49 разів обстріляли українські позиції та населені пункти, зокрема чотири рази – з реактивних систем залпового вогню.
На Південно-Слобожанському напрямку відбулися 12 боєзіткнень. Ворог атакував у районах Вовчанська, Приліпки й Дворічанського, у бік Ізбицького й Обухівки. Чотири зіткнення тривають.
На Куп’янському напрямку захисники відбивали шість російських атак, здійснених у бік Курилівки, Петропавлівки, Піщаного та Глушківки. Чотири боєзіткнення ще тривають.
На Лиманському напрямку армія РФ вісім разів атакувала українські позиції в бік Дружелюбівки, Степового, Ольгівки, Лимана та Дробишевого, у районі Зарічного. П’ять боєзіткнень досі тривають.
На Слов’янському напрямку загарбники сьогодні здійснили три атаки поблизу Ямполя та Сіверська.
На Краматорському напрямку ворог двічі атакував позиції Сил оборони поблизу Міньківки й Віролюбівки.
На Костянтинівському напрямку захисники відбили 14 спроб російської армії вклинитися в оборону у районах Олександро-Шультиного, Плещіївки, Клебана-Бика, Костянтинівки й Русиного Яру, у бік Софіївки та Степанівки. Ще один бій триває.
На Покровському напрямку росіяни здійснили 23 спроби потіснити Сили оборони із займаних позицій у районах Шахового, Родинського, Сухецького, Покровська, Котлиного, Удачного й Молодецького, у бік Нового Шахового й Новопавлівки. Оборонці стримують натиск: 15 ворожих атак уже відбиті.
На Олександрівському напрямку захисники зупинили десять російських штурмів у районах Олександрограда, Січневого, Соснівки, Привільного, Рибного та Першотравневого, у бік Андріївки-Клевцового та Іванівки. Ще один бій триває.
На Гуляйпільському напрямку війська РФ шість разів намагалися йти вперед на українські позиції в районі Гуляйполя. Два боєзіткнення тривають.
На Оріхівському напрямку українські оборонці відбивали п’ять ворожих атак у районах Степового, Щербаків, Малих Щербаків і Степногірська, у бік Новоандріївки. Одне боєзіткнення триває.
На Придніпровському напрямку російська армія здійснила одну безрезультатну спробу наблизитися до позицій Сил оборони в районі Антонівського мосту.
Як повідомляв Укрінформ, унаслідок стрімкого наступу російських військ у Сумській області українські оборонці відійшли з кількох позицій у районі Грабовського.
Наразі в населеному пункті тривають бої.
Фото Укрінформу можна купити тут
Війна
У Грабовському на Сумщині тривають бої, у сусідньому Рясному росіян немає
У Грабовському Сумської області наразі тривають бої, у сусідньому селищі Рясне російські війська відсутні.
Про це угруповання Об’єднаних сил повідомило у Фейсбуці, передає Укрінформ.
Сили оборони докладають зусиль для вибиття ворога на територію РФ.
Як повідомляв Укрінформ, унаслідок стрімкого наступу російських військ у Сумській області українські оборонці відійшли з кількох позицій у районі Грабовського.
-
Одеса1 тиждень agoЗатори біля Паланки — ситуація на кордоні з Молдовою
-
Усі новини1 тиждень agoРозлучення Наталки Денисенко – акторка розкрила причину
-
Події1 тиждень agoУ Львові й Дніпрі закриваються книгарні «Ноти» і «Ніша»
-
Одеса1 тиждень agoБлекаут в Одесі 2025 р— як люди справляються з відключеннями світла
-
Суспільство1 тиждень agoСвириденко взяла участь у церемонії запаленні Ханукії у приміщені українського уряду
-
Усі новини6 днів agoПохорон Степана Гіги — що сказав його друг на церемонії прощання
-
Усі новини1 тиждень agoІдеї чаю — що додати в напій, щоб він був ще смачнішим
-
Думки1 тиждень agoЗлочинний відтінок білого: як компанію Pantone звинуватили в расизмі за вибір кольору року