Ініціатива Нацбанку була підтримана 18 грудня 2025 року, коли Верховна Рада в першому читанні проголосувала за перейменування копійки у шаг. “24 Канал” пояснив, чому це важливо для українців.

Що не так із копійками і звідки з’явилась назва

“Копійка” – це російська назва, вона походить спершу від народного, а потім офіційного найменування монет Московського царства.

На них був зображений Георгій-побєдоносець на коні та зі списом, яким він вражає змія (це герб Москви). Російською мовою спис – це “копье”, тому назва монети стала російською “копейка”, а українською “копійка”.

Перші копійки взагалі звались “дєньга” (московська дєньга – 1/200 рубля, новгородська дєньга – 1/100) – це данина іншим батькам російської державності – ординцям, бо приблизно так в Улусі Джучі називали гроші (оригінальна назва – данг), а їхня назва походить від арабських срібних дирхемів.

Як відомо, копійка є частиною рубля, його 1/100 (так, до речі, було не завжди), а рублі в Україні нині не використовуються. З 1996 році маємо власну грошову одиницю – гривню.

Її назва походить від часів середньовічної Київської княжої держави, де так називалися зливки срібла у формі ромба. У Новгороді це були прути.

Вони важили приблизно 140 – 150 грамів і використовувалися для торговельних операцій, бо були грошовим засобом великого номіналу.

Російський рубль – це нащадок гривні. Щоб зменшити номінал гривні, її рубали на частини – так виходили рублені “рублі”.

Лише в часи Петра Першого рубль почали системно карбувати, хоча аналогічні спроби робили й інші московські царі.

Цікаво, що рубльова реформа царя Олексія Міхайловіча стала можливою завдяки Богдану Хмельницькому. Цар карбував свій рубль, але йому не вистачало власного срібла. На допомогу прийшов український гетьман, який виплатив царю майже мільйон талярів сріблом як оплату за військовий союз.

Ці гроші відомі як “єфимки з признаком”, де “єфимок” – це народна назва таляра (походить від назви чеського монетного двору в місті Йоахімсталь), а “признак” – цареве клеймо з роком 1655, тобто отримання царем грошей від гетьмана.

Шаги – коли з’явились і звідки назва

Саме в цей історичний період з’являються “шаги” – це українська назва для не української монети, а саме частини таляра.

Таляр (або талер), який дав назву і доларам – це переважно срібні монети, що були в обігу в Новий час у Східній Європі. Один срібний таляр мав важити унцію срібла (30 грамів) і відповідав вартості іншої популярної монети – золотого гульдена. Таляри були дуже популярні і карбувалися в різних тогочасних державах – німецьких князівствах та в межах Речі Посполитої.

Більшість українських земель у XVI та до середини XVII століття входили до складу цієї держави, а місцеві мешканці використовували таляри, емітентом яких були польський король та литовський князь. Крім талярів, ходили й інші популярні в Європі монети, зокрема, дукати.

Як таляр, так і дукат, і гульден забезпечувалися цінним металом, мали високий номінал, тому для більш дрібних операцій потрібні були менші за номіналом монети. Ними стали грОші – від цієї назви походить нинішня польська монета, яка є 1/100 злотого, а також українська назва грошей, як таких.

Шаг – це українська назва монети в три гроша. Також його називали “трояк”, але назва “шаг” була більш поширеною.

У 18 столітті таляри в Україні зникають, їх замінюють рублі, проте, шаги залишаються. Але тепер, відповідно до ваги, це вже не 3 гроша, а 2 копійки. У XIX столітті, коли росіяни почали карбувати срібний рубль, шагом почали називати монети у пів срібної копійки.

Які гроші були за часів Гетьманщини

Це дуже цікаве питання, над яким б’ються історики вже не одне століття. Є свідчення, що гетьман Хмельницький карбував власну монету, про неї писав навіть московський посол Кунаков. Російський дипломат пише про монетний двір у Чернігові, щоправда, називає його на ординський манір “минза”.

“На тех новых денгах на одной стороне мечь, а на другой стороне ево Богданово имя”, – повідомляв Григорій Кунаков в Москву в грудні 1649 року.

А французька Gazette de Franse у 1652 році писала, що “козацький гетьман розпочав карбувати в Україні монету на свій кшталт, чим викликав протест польського короля”.

Але самі гроші часів Гетьманщини не збереглись навіть у музеях та колекціях.

Наступники Хмельницького також мали власні монетні двори, проте нині більшість істориків схиляються до думки, що то були не оригінальні монети, а імітація вже відомих. Із середини XVIII століття, коли автономію України було ліквідовано, в країні використовувались рублі та копійки, назву яких трохи змінили на український лад.

До традицій українці спробували повернутись в добу визвольних змагань. Саме тоді знову з’явилися шаги, щоправда, не металеві, а паперові. Це були марки – нині велика філателістична рідкість, дизайн яких розробляли Георгій Нарбут та Антон Середа. Нові шаги “ходили на рівні з дзвінкою монетою” менш як рік, але за часів Радянського Союзу зникли.

Тому відмова від копійок виглядає логічною і доречною.

Але виникає питання, якщо шаг – це 2 копійки, а нова українська гривня – 100 копійок, то має бути 1 гривня = 50 шагів? Це не обов’язково. Історія знає безліч прикладів, де старі традиційні назви грошей і монет були модернізовані та отримали нове життя.

Класичним є приклад фунта стерлінгів. Історично він складався з 4 крон або 20 шилінгів, або 240 пенсів, і лише в 1971 році уряд відмовився від цього традиційного порядку на користь зрозумілої всім десятичної системи.

Так, фунт стерлінгів став коштувати 100 пенсів, а крони та шилінги (а ще було гроути – це 4 пенси, гінеї – 21 шилінг та соверени – 1 фунт) стали історією.

Нагадаємо, у грудні НБУ присвятив нову пам’ятну монету Службі безпеки України та її унікальній спецоперації “Павутина”, завдяки якій були уражені російські літаки на віддалених аеродромах.

А у вересні Національний банк України 23 вересня представив і одразу ж розпродав унікальну пам’ятну монету, присвячену українському писанкарству — мистецтву розпису великодніх яєць.

Український короткометражний анімаційний фільм переміг на фестивалі AI International Film Festival у Лос-Анджелесі (США).

Про це повідомила міністерка міжнародного розвитку та співробітництва Німеччини Рім Алабалі Радован у четвер, 18 грудня, під час обговорення в Бундестазі результатів Берлінського саміту для України, передає кореспондент Укрінформу.

«Німеччина не залишає українок і українців наодинці. Ми надаємо цілком конкретну зимову допомогу. Ми підтримуємо децентралізоване енергопостачання та теплопостачання в Україні. Для цього Федеральне міністерство економічного співробітництва та розвитку виділяє додаткові кошти», – заявила глава міністерства.

Завдяки цим додатковим коштам 2,6 млн людей в Україні отримають тепло, воду та електроенергію у своїх домівках, лікарнях, школах і дитсадках, а також на підприємствах, зазначила Алабалі Радован. Вона додала, що Німеччина постачає для цього котли, пелетні установки та блочні теплоелектростанції, які забезпечують електроенергію і тепло навіть тоді, коли зруйновані централізоване теплопостачання та електромережі.

Це обладнання постачається передусім німецькими компаніями, близько 65% контрактів у межах цієї конкретної зимової допомоги Україні припадає на німецьку економіку, а понад 20% – на компанії з інших країн Європейського Союзу.

Міністерка нагадала, що Росія знищила або пошкодила понад половину енергетичної системи України, а з жовтня ще більше посилила хвилі атак на енергетичну інфраструктуру. Вона назвала нинішню зиму найважчою з початку війни, «тому що Росія й надалі робить усе, щоб зламати українське населення».

Відбудова України має бути і буде європейською. Над цією відбудовою федеральний уряд працює вже зараз, підкреслила Алабалі Радован.

При цьому вона назвала вирішальними дві речі. По-перше, Росія повинна заплатити за ці воєнні руйнування, до цього належить і використання заморожених російських активів для відбудови. По-друге, очевидно, що відбудову неможливо здійснити лише за рахунок державних коштів, для цього потрібні також приватні інвестиції. І над цим також федеральний уряд працює разом з нашими європейськими партнерами, зокрема через Європейський фонд відбудови України.

Алабалі Радован також згадала платформу «Відбудова України», створену під керівництвом її Міністерства. Наразі до неї приєдналися вже понад півтори тисячі організацій з усієї Німеччини, повідомила вона.

Дебати в парламенті щодо зустрічей, які відбулися в Берліні 14–15 грудня, ініціювали фракції правлячої коаліції ХДС/ХСС та СДПН.

Як повідомлялося, Мінрозвитку Німеччини оголосило про те, що виділяє додаткові 70 млн євро на підтримку української енергетики цієї зими.

Фото: freepik