Російські окупанти в ніч проти 27 січня атакували Одесу дронами. У місті внаслідок ворожої атаки пошкоджено об’єкт інфраструктури, житлові будинки, в щонайменше одна людина постраждала.

Про це у Telegram повідомляє глава Одеської МВА Сергій Лисак.

Реклама

Перші наслідки атаки РФ по Одесі в ніч проти 27 січня

“Внаслідок ворожої атаки в Одесі пошкоджено обʼєкт інфраструктури, житлові будинки та будівельний майданчик”, — поінформував Ткаченко.

Окрім того, відомо про постраждалу жінка. Наразі її з осколковими пораненнями госпіталізували до медичного закладу.

“Ще одну жінку деблоковано. Її життю нічого не загрожує”, — резюмував глава МВА.

Нагадаємо, що у понеділок ввечері, 26 січня, росіяни атакували Кривий Ріг. Безпілотник росіян влучив у житловий будинок, через що почалася пожежа.

Також ми писали, що у той же вечір окупанти завдали удар по Харкову, використовуючи дрони та ракети. Внаслідок обстрілу пошкоджені будинки, школи, а також 80% міста залишилося без світла.

37-річний Генрік Єппесен із регіону Тю на північному заході Ютландії в Данії здійснив те, про що багато хто може лише мріяти: він побував у всіх 193 країнах світу, визнаних ООН. Загалом у його списку подорожей — понад 2000 напрямків, серед яких більше ніж 400 островів — від Мальдівів і Сейшел до Нової Зеландії, пише Express.

Острів, який перевершив усі інші

Попри цей вражаючий досвід, один острів виділяється серед усіх інших — Південна Джорджія, що входить до складу Британської заморської території в Південній Атлантиці. Острів часто описують як “антарктичний”: він вкритий засніженими горами, гігантськими льодовиками та глибокими фіордами.

Південну Джорджію також називають “Серенгеті Південного океану” через надзвичайно багатий тваринний світ. Тут мешкає понад сім мільйонів пінгвінів, більш ніж 65 тисяч тюленів і до 30 мільйонів гніздових птахів. Пейзажі острова виглядають так, ніби зійшли з документального фільму про природу. Відомо, що сер Девід Аттенборо неодноразово відвідував цей віддалений куточок планети.

Називаючи Південну Джорджію найкращим островом у світі, Генрік Єппесен зазначив, що це одне з небагатьох місць, де природа досі повністю панує без втручання людини. За його словами, острів вражає масштабами та дикістю, а величезні колонії пінгвінів на чорних піщаних пляжах під льодовиками створюють незабутній сенсорний досвід.

Втім, потрапити туди надзвичайно складно. На острів не літають літаки, а єдиний реальний спосіб дістатися — експедиційний круїз, зазвичай із Південної Америки. Подорож триває близько трьох тижнів, і навіть за високу вартість висадка на берег не завжди гарантована через погодні умови. Сам Єппесен згадав, що під час тієї ж експедиції його групі не вдалося висадитися на острові Трістан-да-Кунья, але навіть одна Південна Джорджія повністю виправдала подорож.

Краса, якій загрожують зміни клімату

Девід Аттенборо вперше відвідав Південну Джорджію у 1981 році, а згодом повернувся туди для документального фільму, що вийшов у 2020 році. Він наголошував, що острів є рідкісним прикладом екосистеми, яка відновлюється, але водночас застерігав про загрози кліматичних змін. За його словами, за останні 70 років температура повітря в регіоні зросла на 2,5 градуса, а деякі льодовики відступили на 500 метрів.

Директорка Британської антарктичної служби Джейн Френсіс назвала Південну Джорджію справжньою перлиною Південного океану та прикладом того, якою може бути планета, якщо людство навчиться жити в балансі з природою.

Сам Генрік Єппесен підсумовує, що найкращі острови — це не про розкіш чи популярність. Вони визначаються тим, наскільки глибокий слід залишають у пам’яті людини. За його словами, Південна Джорджія нагадує, що у дикому світі досі панує природа.

Серед інших островів, які справили на нього сильне враження, мандрівник також назвав Південний острів Нової Зеландії, Суðурой на Фарерських островах, Гренландію та Острів Пасхи — за поєднання природи, культури, ізольованості й унікальної історії.

Нагадаємо, раніше Фокус писав, що:

Крім того, в Адріатичному морі “сховався” неймовірний острів Хвар. Він у багатьох рейтингах стоїть поруч з нашумілими Капрі, Бора-Бора, Санторіні, Мальдівами та Фіджі.

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

Як повідомляється, виставка “Відомі й невідомі твори Володимира Микити” запрацювала в Закарпатському обласному художньому музеї ім.Й.Бокшая 30 січня та триватиме місяць.

“Тут представлена добірка з понад пів сотні робіт, яка охоплює різні періоди творчості батька: від 50-их років ХХ століття до останнього року життя, 2025-го. Ми представили кілька останніх робіт Володимира Микити, створених у техніці пастелі на 94 році життя. Попри проблеми із зором та перенесеним інсультом, Володимир Микита продовжував працювати до останнього. Цю виставку ми планували минулого року ще із ним разом”, – розповіла донька художника мистецтвознавиця Олена Юрченко-Микита.

Як розповів на відкритті виставки голова Закарпатської організації Національної спілки художників України, народний художник України Борис Кузьма – Володимир Микита був містком між основоположниками Закарпатської художньої школи та її спадкоємцями.

“Понад 60 років він був активним членом спілки художників Закарпаття, його душею. Коли він заходив у приміщення Спілки – це було свято. Я дуже шкодую, що більше не почую його звичні вітання, жарти, бесіду”, – сказав Кузьма.

Ідеєю виставки було бажання художника зібрати в Ужгороді свої роботи з колекцій різних регіональних художніх музеїв, де його роботи зберігаються. Проте через безпекову ситуацію зреалізувати цю ідею не вдалося. Утім, на заклик родини відгукнулися в Сумському обласному художньому музеї ім.Н.Онацького, який володіє двома полотнами Володимира Микити. Одну з робіт – «Доброго ранку» (1976) – директорка музею особисто привезла на виставку в Ужгород.

В Ужгороді відкрили ювілейну виставку до 95-річчя Володимира Микити / Фото: Ігор Ткаченко, Укрінформ

1 / 14

Також на виставці розповіли про роботу Благодійного фонду Володимира Микити, який був заснований у 2023 році. Завданням фонду наразі є збереження, впорядкування та популяризація творчості художника. На виставці, зокрема, презентували шовкові хустки з принтами відомих модерних робіт Микити, а також чашки та футболки.

Як повідомляв Укрінформ, Володимир Микита – заслужений художник України (1975), народний художник України (1991), член Національної академії мистецтв (2004) та лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка (2005).

Учень Адальберта Ерделі та Федора Манайла, корифеїв Закарпатської школи живопису. Творець сотень робіт, які зберігаються в Національному та художніх музеях по всій країні, в приватних збірках в Україні та світі.

В Ужгороді діє приватний музей Володимира Микити, який він створив біля власної майстерні та до останнього часу проводив екскурсії відвідувачам. Також в Мукачівському замку “Паланок” діє постійна виставка Володимира Микити.

15 липня 2025 року у віці 94 років художник відійшов до вічності. Похований на міському цвинтарі “Кальварія” в Ужгороді поруч з дружиною.

Фото: Ігор Ткаченко, Укрінформ

Більше наших фото можна купити тут