Війна
Різні осередки — «Спільна мета»: про обіди, авто, медикаменти, кіно та активне волонтерство
Вісім місяців триває повномасштабна війна, весь цей час працюють волонтери від маленьких до великих. Не всім вдалось залишитись на сьогодні з повною командою, чіткими орієнтирами та далекими планами. «Дайджест Одеси» поспілкувався з волонтерами різних осередків громадської організації «Спільна мета». Про Одесу розповів юрист Артем Каспарян, а з Києва долучилась режисерка Єлизавета Сміт.
На момент повномасштабного вторгнення волонтери були розкидані по різних містах: Чернівці, Київ, Львів, Одеса. Хто де був, звідти і намагався допомогти. Наразі сконцентровані у столиці та Одесі. Своєю допомогою вони покривають багато напрямків як для військових, так і цивільних. Команда кількісно майже не зменшилась, а плани на майбутнє — лише виросли.
Які запити були первинними та на чому зосереджені сьогодні?
«Одеський осередок працює активно з 26 лютого. У нас багато друзів рестораторів, тому перше, що ми зробили — відкрили кухні та почали готувати їжу для ТРО, військових, блокпостів, поліціянтів. Два місяці щодня роз’їжджали по місту та годували людей, які відповідали за нашу безпеку.
Паралельно з цим відкрили гуманітарний штаб у Кишиневі, де наша команда приймала біженців. За час роботи штабу вдалось прийняти 2500 осіб. Сумісними зусиллями з партнерами у Кишиневі та Посольством України в Молдові надали прихисток українцям. Щодня з Молдови у зворотному напрямку до одеського осередку відправлялись медикаменти, памперси, їжа, взуття та амуніція для військових. Значні потреби були у Херсоні та Миколаєві. Такою логістикою займались увесь час та продовжуємо. Але військова агресія триває і напрями роботи змінюються.
Я, наприклад, відповідаю за Литву. Тісна співпраця з мером Вільнюса Реміґіюсем Шимашюсем та міністром економіки Литви Аушріне Армонайте. Звідти постійно йде гуманітарна допомога. Останнього разу нам вдалось привезти до ОК “Південь” понад 50 ноутбуків, планшети, екрани, телефони. Змогли допомогти в Ірпені та Бучі. Ми надали принтери та ноутбуки, адже школи були зруйновані після першої фази агресії.
На початку було багато людей, кожен хотів допомогти своїй країні та місту. Абсолютно різні люди: кухарі, офіціанти, аграрії, юристи, адвокати, судді та багато інших. На старті тільки в Одесі було понад 50 волонтерів, які активно працювали. Зараз ми налагодили механізми роботи, тому навіть не зустрічаємось: чатимось, розуміємо один одного і вирішуємо питання», — каже Артем Каспарян.
Єлизавета Сміт розповіла, що інший осередок має два основні напрямки: військові та цивільні. Півроку волонтери завозили медикаменти для цивільного населення навіть на окуповані території, але останні місяці росіяни перестали запускати машини. З грантів забезпечували частини Харківської, Донецької, Луганської, Херсонської областей.
У київській групі залучено понад 20 людей. Всі вони безкоштовно працюють вісім місяців. Оптимізували роботу наступним чином: одні координують конкретні напрямки, а ті, до кого прийшов запит — повністю його ведуть.
Зима та тенденція на зниження: як готуєтесь до холодного сезону, коли збирати донати стає все важче?
«Так, зі зборами стає важче. Наша колега запустила кінопокази у Львові, щоб зібрати кошти, а також Київський тиждень кінокритики став партнером. Перед кожним фільмом показують наше відео про збори на рації (це один із трьох основних напрямків). Завдяки таким активностям вдається трохи прискорити збори. Є збір на тактичне спорядження, ми розуміємо, що просто його не закриємо.
Це і психологічний момент — людям, мабуть, подобається донатити на те, що має активну дію.
Якщо до нас потрапляє заявка, оцінюємо її адекватність. Лише потім запускаємо збір. По медикаментах працюємо з медичними працівниками, фармацевтами. Вони дають нам фідбек, лише потім ми стверджуємо або відмовляємо у запиті. Якщо чесно, то шахраїв видно по списку», — розповіла Єлизавета.
Одеський осередок вже активно готується до зими. Три тижні тому волонтери прибули до Миколаєва. Як зазначив їм Віталій Кім, очільник Миколаївської ОДА, потрібна зимова гума, щоб перевзути хлопців, і вони могли активно наступати у Херсонському напрямку. А також Артем Каспарян розповідає: «Зараз Миколаїв тримає оборону, за що ми дуже вдячні. Їздили до Миколаївського обласного госпіталю, передали допомогу з Литви: імпланти, медичні інструменти, щоб лікувати наших героїв. Їх госпіталізують щодня, адже йдуть запеклі бої щодо визволення Херсону.
Паралельно займаємось підготовкою до нестачі води, адже бачимо, що ворог б’є по наших підстанціях, ТЕЦам. Організація привезла 20 тонн води для головного управління розвідки. Зараз веземо ще 20 тонн скоріше для Миколаївського напрямку. Підтримали ініціативу й друзі з Молдови, тому робитимемо запаси води і з того боку.
З Німеччини передали велику партію зимового одягу для переселенців. Не тільки для тих, які в Одесі. Хочемо поїхати на Харківський напрямок, адже після деокупації там вкрай скрутне становище. Плануємо взяти цей напрямок на себе разом із київськими друзями.
Щодо тенденцій, зараз — це пікапи, автомобілі. У Литві вже просто закінчуються пікапи, які потрібні нашим військовим. Потрохи везуть з Великобританії. За два тижні привеземо машину для друзів з одеської поліції, батальйону “Цунамі”. Для звичайної людини автомобіль — це круто, а для військових — розхідний матеріал. Завтра, післязавтра чи за тиждень цього автомобіля не буде і потрібно шукати новий. Тому в нас активна робота з цього приводу. Я вже не знаю, що буде за 2-3 тижні, бо коли дзвоню в Литву, вони сміються та кажуть, що ми забрали всі автомобілі і вже мали до москви доїхати на цих литовських пікапах. Але я дуже вдячний, вони не бояться приїхати. За два тижні сюди приїде популярний литовський політик, який сам і привезе це авто. Литовці розуміють, що ми воюємо не тільки за себе, а й за весь цивілізований світ».
На яких помилках вчаться волонтери та що додає клопоту у цій роботі? Бюрократичні перешкоди впливають на роботу?
«Бувало таке, що ми привозимо ліки, а лікарі кажуть, що не можуть їх оформити документально. Це були перші місяць-два повномасштабної війни. Тоді доводилось закривати очі на це, тому що всі розуміли: зараз людині, яка лежить після обстрілу, це потрібно.
Спочатку траплялись помилки щодо оформлення гуманітарної допомоги. Дуже багато розмов було стосовно маршруту, гарантійних листів, розмитнення. Та я вдячний Міністерству інфраструктури, пану Кубракову та Наєму, тому що десь за місяць всі ці механізми розробили та відточили. Зараз все працює. До речі, працює класна система “Шлях” для волонтерів та водіїв, які перевозять гуманітарну допомогу. Багато людей, які мають доступ, щоб привезти гуманітарну допомогу, користуються нею. І допомога швидше потрапляє до наших військових.
На початку були питання, проблеми і згодом це вирішилось. Системно більшість вже працює. Люди, які хочуть та можуть — допомагають», — зазначив Артем.
Плутанина щодо завозу допомоги заважала і київському осередку. Єлизавета розповідає: «Спочатку ми завозили без гарантійних листів, потім вони стали потрібні. Пізніше стали просити висилати ці листи прямо на митницю, що затримувало процес. Наразі ми працюємо за третьою системою, коли гарантійні листи надаються від оперативного командування. Тобто завозиться все на командування і вони вже доставляють далі. Як на мене, комунікація недостатньо прозора, вона може підставляти волонтерів замість того, щоб їх підтримати.
Ускладнюється комунікація між волонтерами та державою. Хоча я розумію, що на цьому можливо виросли якісь шахраї. Я за руку їх не тримала і не впевнена, але полювання на волонтерів — відкрилось. Для мене це неприємний процес. Волонтери зіграли дуже велику роль в перших місяцях, коли треба було одягнути та взути армію. Це не лише матеріальна користь, а й моральна. Всі військові, яким допомогли волонтери, відчували підтримку людей. Що дало великий заряд всім, але з цим не рахуються».
Чи готові продовжувати після воєнних дій? Допомоги потребуватимуть ще щонайменше півроку чи рік після, на які напрями готові?
Артем Каспарян розповідає, що ГО вже готується до відбудування країни: «Завдяки тісній співпраці з Литвою, можу сказати, що вони вже плідно готуються. Наразі є сумісні проєкти щодо відновлення дитячих садочків, в які влучили ракети в Черкаській, Чернівецькій області. Розглядаємо варіанти по Білгород-Дністровському, де також є проблеми.
На закінчення війни у нас вже мають бути напрацювання, щоб швидко запускати економіку країни, відновлення країни. Разом з європейськими друзями готуємо проєкти щодо психологічного відновлення наших військових. Багато людей вже прийшло з фронту та з деокупованих територій, втратили свої домівки, живуть в інших містах — це дуже стресові події. Скоро, можливо за місяць, ми оголосимо про відкриття першого проєкту психологічного відновлення наших дітей та військових разом з Єврокомісією, відомими психологами. Триватиме десь півроку і надалі будемо дивитись на потребу.
Допомагатимемо скільки це потрібно. Відновлення необхідне і в політичному сенсі. Люди, які повернуться з фронту, мають побачити, за що вони воювали. Ми маємо показати ці абсолютні зміни».
«Активне волонтерство — дієва можливість прожити те, що з нами відбувається. Коли ти допомагаєш, то немає часу, щоб страждати через війну. У нас класна команда творчих людей, які довіряють один одному. Можливо, ми переформатуємось, займемо якусь конкретну нішу, адже зараз займаємось дуже багато чим. В якійсь перспективі ми точно продовжимо», — зазначила волонтерка київського осередку.
Війна
ЗСУ воюють ШІ та зброєю СРСР
Протягом чотирьох років великої війни арсенал України еволюціонував від старих радянських зразків зброї до високотехнологічних пристроїв, які керуються ШІ. Як трансформувалась українська зброя під час вторгнення РФ?
Арсенал, з яким ЗСУ входили у повномасштабне вторгнення, можна оцінити за даними проєкту Global Firepower Index (GFP). GFP-2022 показував, що Україна мала 2,5 тис. танків, 1 тис. САУ, 2 тис. гармат. Дані 2026 року — 1 тис. танків, 700 САУ, 600 гармат. Арсенал зменшився у 1,5-2,5 раза, але лінія фронту при цьому змістилась мінімально. Завдяки яким змінам у зброї й тактиці ЗСУ тримається фронт? Фокус вирішив порівняти арсенал Сил оборони України на початку вторгнення та у 2026 році, і показати, як це змінило бойові дії.
4 роки повномасштабного вторгнення — чим на початку воювали ЗСУ
24 лютого 2022 року російська армія перетнула український кордон та лінію розмежування на ТОТ, і почалось вторгнення РФ в Україну. На Київ, Чернігів, Суми, Харків, Маріуполь, Запоріжжя, Херсон рушили колони бронетехніки ЗС РФ. Російські колони зустріли підрозділи ЗСУ, озброєні зброєю 20 століття. На відео перших днів вторгнення фігурували українські ПТРК “Стугна”, британські NLAW та американські Javelin. Крім того, ворожу авіацію збивали за допомогою ПЗРК “Ігла” та ЗРК “Бук”, які збереглись з радянських часів. У небі літали винятково МіГи та “Сушки”, при чому — з обох боків. Тоді ж перші Bayraktar, “Лелеки” та “Фурії” ЗСУ вистежували противника, а у морі панував російський флот, не ляканий морськими дронами.
На лінії фронту працювала ствольна та реактивна артилерія радянського виробництва: РСЗВ “Град”, “Ураган”, “Смерч”, САУ “Гвоздика”, “Акація”, “Мста-С”, “Піон”, гармати “Гіацинт-Б” та “Мста-Б”, Д-30. Також діяла 19-та ракетна бригада “Свята Варвара”, озброєна РК “Точка-У” з дальністю до 120 км.
4 роки повномасштабного вторгнення — що відомо про РК “Точка-У”
Втрати ЗС РФ протягом 4 років війни
Генштаб ЗСУ з перших днів повномасштабного вторгнення публікував інформацію про втрати ЗС РФ, і за характером цих втрат можна встановити, яку зброю мали Сили оборони України та як вона змінилась протягом чотирьох наступних років. Інфографіка порталу “Мінфін” показує, що у перші місяці українці підривали по 300-400 танків, 40-60 РСЗВ та близько 200 артилерійських систем. Окрім того, є стрімкий пік втрат авіації РФ: у березні 2022 року — “мінус” 113 літаків, у квітні — ще “мінус” 49.
Дані на інфографіці показують, що близько року з початку вторгнення втрати РФ зростали, але не надто відчутно. Орієнтовно, з середини 2023 року, росіяни почали втрачати шалену кількість артилерії (1400 од.), автомобілів (4000 од.) і є подвійний ріст знищення танків (500 од. проти 200). Причина таких тенденцій — зміни в арсеналі ЗСУ, про що писали медіа на основі повідомлень політиків та військових. Фокус виділив три основні напрямки цих змін: перший — надання західної зброї, другий — розвиток власної зброї, третій — цифровізація.
Західна зброя ЗСУ у 2022-2026 роках
У 2022 році тодішній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний та президент України Володимир Зеленський говорили про нестачу снарядів радянських калібрів. Тому у перших партіях військової допомоги, які отримала українська армія, були гаубиці М777 та САУ Krab, які використовують калібр НАТО 155 мм.
Протягом 2022 року Сили оборони почали переходити на західні стандарти та отримали перші РСЗВ M142 HIMARS та M270 і артилерійські системи калібру 155 мм (М109, CAESAR, PzH 2000). Наступний етап — танкова коаліція: у 2023 році прийшли Leopard 2, Abrams, Challenger 2, AMX-10 RC, PT-91 Twardy. Ще один прорив — влітку 2024 року з’явились F-16 Fighting Falcon, а згодом Mirage-2000. Паралельно партнери допомогли збудувати багаторівневу систему ППО, надавши ЗРК Patriot, SAMP/T, IRIS-T та ін. При цьому ЗСУ отримували снаряди потрібних калібрів: серед них GMLRS на 80-84 км та ATACMS на 165-300 км. Для далекобійних ударів — авіаракети Storm Shadow / SCALP (на 300 км), AGM-88 HARM (протирадіолокаційні ракети).
4 роки повномасштабного вторгнення — винищувачі F-16 в Україні
Згідно з даними проєкту ORYX, Україна протягом 4 років повномасштабного вторгнення РФ втратила значну частину запасів радянської техніки. Ці втрати закрила західна зброя, яка мала більшу дальність та точність, порівняно зі зразками зброї часів СРСР. Водночас, Захід забороняв бити по РФ далекобійною зброєю і не давав ракет, які б дістали до цілей в глибині російської території.
Власна зброя України під час повномасштабної війни
Військова техніка
Український оборонно-промисловий комплекс почав масовий випуск САУ “Богдана”, яка пройшла бойові випробування у 2022 році, а вже у 2024 році виготовлялось понад 30 од. на місяць. Технічні характеристики установки — калібр 155 мм, дальність 30-40 км, скорострільність 6 пострілів за хвилину. Крім того, на фронті з’явились БТР-4 “Буцефал” та БТР-3, бронемашини “Козак-2М”, “Новатор” та “Варта”.
Снаряди
Ще один напрямок роботи ОПК — це власне виробництво снарядів, оскільки західні партнери інколи затримували постачання або ж не мали необхідних калібрів. При цьому у лютому 2024 року з’ясувалось, що ЗСУ мають третину снарядів від потреби для втримання фронту. Українські підприємства, самостійно або спільно з західними компаніями (наприклад, з Rheinmetall), налагодили випуск снарядів калібру 82 та 120 мм, 152 мм (радянський), 155 мм (натівський).
Дрони
Окремо варто відзначити українські дрони різного типу та призначення, які з, орієнтовно, 2023 року широко використовуються на фронті.
Повітряні безпілотники — ударні БпЛА, які б’ють по позиціях ЗС РФ на відстані до 30 км (FPV-дрони, бомбери, дрони на оптоволокні), розвідувальні дрони, важкі бомбери, далекобійні дрони-камікадзе (Ан-196 “Лютий”, FP-1, FP-2, “Бобер”).
Морські дрони — катери-камікадзе, які можуть дістати на відстань близько 1000 км (різні моделі SeaBaby та Magura), підводні дрони з дальністю від 100 до 2000 км (“Марічка”, “Толока”).
4 роки повномасштабного вторгнення — морські дрони Sea Baby ЗСУ
Наземні роботизовані платформи — вантажні роботи (підвозять снаряди, їжу та евакуюють поранених), мінери/розміновувачі, бойові турелі (установки з дистанційним керуванням з кулеметом чи гранатометом).
4 роки повномасштабного вторгнення — НРК з туреллю
Фото: Telegram / Михайло Федоров
Ракети
У 2025 році президент Володимир Зеленський розповів про удари по військових об’єктах РФ, виконані крилатими ракетами “Нептун”, дронами-ракетами “Паляниця”, “Рута”. Також є інформація про балістичні ракети “Сапсан”, FP-7 та FP-9 (на стадії розробки). З серпня 2025 року з’явились крилаті ракети “Фламінго” з дальністю 3 тис. км. Завдяки вітчизняним далекобійним засобам ураження Україна змогла обійти заборону партнерів бити по РФ західною зброєю, хоч їхньої потужності поки не вистачає для масштабних руйнувань.
Війна в Україні 2026 — ШІ та цифровізація
Протягом чотирьох років війни Сили оборони цифровізувались, щоб краще протистояти ЗС РФ на полі бою. Перш за все, українська армія використовує систему ситуаційної обізнаності Delta, яка збирає дані про ситуацію на різних відтинках фронту. Друга — система “Кропива” для артилеристів. Ще один напрямок цифровізації — застосунок “Армія+” (для дистанційного подання рапортів) та “Резерв+” (для обліку військовозобов’язаних).
Разом з тим, Сили оборони використовують технології штучного інтелекту для управління дронами. Зокрема, БпЛА можуть рухатись по визначеній траєкторії та бити по цілі в умовах перешкоди та дії РЕБ. Крім того, є можливість розпізнавання цілі, коли програма відшукує замасковану техніку ЗС РФ або ворожих солдатів.
Війна в Україні 2026 — як працює ШІ для розпізнавання цілей
Четверта річниця вторгнення — тактика війни у 2026 році
Зміни в арсеналі ЗСУ зумовили трансформацію тактики війни, показують події на фронті. У лютому 2022 року колони танків ЗС РФ підривалися ПТРК, але вже у 2025 росіяни майже не використовують бронетехніку на полі бою, а натомість поодинці інфільтруються крізь позиції ЗСУ. Крім того, дістрайки вже дістали до НПЗ в Ухті (дистанція до 2 тис. км). Морські дрони ГУР та СБУ загрожують нафтовим танкерам у радіусі тисяч кілометрів. На фронті зникли колони техніки, проте місцевість покрита оптоволокном, а дороги ховаються під антидронними сітками. Станом на 2026 рік утворилась “кілзона” шириною 30 км, у якій будь-який рухомий об’єкт виявляється і стає ціллю для ударного дрона. Дослідники центру CSIS уточнили, що РФ втратила загиблими та пораненими 1,2 млн солдатів, а темпи просування на фронті — 70 м на день (під Покровськом). Експерти пояснили нову тактику ЗСУ, яка склалась на четвертому році вторгнення: це “глибокоешелонована оборона” з “зубами дракона”, окопами, мінами, перешкодами, дронами, які мають “відбити охоту” у солдатів ЗС РФ пробиратись чи штурмувати українські позиції.
“Східна лінія фронту перенасичена безпілотниками. Повільні темпи просування РФ в численних наступальних операціях протягом останніх двох років підкреслюють виснажливий характер війни та складність прориву укріплених оборонних позицій”, — підсумували аналітики досягнення ЗСУ, отримані завдяки оновленому арсеналу та новій тактиці оборони.
Зазначимо, Фокус підсумував події 2025 року та розповів, як Збройні сили України протримались без допомоги Сполучених Штатів Америки. Серед іншого, ішлося про масовані діпстрайки вглиб російської території, коли зграї БпЛА майже щоночі били по НПЗ Російської Федерації.
24 лютого 2026 року Україна відзначить 4 роки повномасштабного вторгнення, а українська армія покаже, як змінилась з 24 лютого 2022 року та навчилась стримувати озброєну до зубів російську армію. Крім того, західні військові також побачили здобутки ЗСУ, коли під час навчань Hedgehog-2025 програли фронтовим дронарям і побачили, що слід змінитись, щоб вистояти у сучасній війні.
Війна
Пам’яті оператора БПЛА, десантника Миколи Літовченка (позивний «Повар»)
Був світлими «крилами», які захищали українців
Микола народився 18 серпня 1997 року у Сєвєродонецьку на Луганщині. Як і багато його однолітків, активно займався спортом. Обрав професійний шлях, який вимагає неабиякої сили духу та самодисципліни. Хлопець захоплювався східними єдиноборствами й тренувався у школі гун-фу «Дракон і Тигр». У його рідному місті її вважали однією з найсильніших в області. Саме з нею Микола отримав перше спортивне визнання.
У 2011 році на чемпіонаті світу з кікбоксингу в Києві хлопець здобув своє перше «золото». А найяскравішою сторінкою його спортивної кар’єри стало літо 2013 року. Тоді в Афінах на чемпіонаті світу з кікбоксингу 16-річний Микола виборов дві золоті медалі. Особливо запеклим став фінальний бій у розділі «фул-контакт» проти місцевого бійця. Микола вирвав перемогу над греком у Греції у додатковому, четвертому раунді.
«Це був найскладніший у моєму житті поєдинок», – зізнався він тоді. Весь зал скандував стоячи, вболіваючи за українця. За ці видатні результати у грудні 2013 року Микола отримав звання майстра спорту.

Загартований у професійному спортивному середовищі, хлопець, однак, був спокійним та доброзичливим. У Сєвєродонецькому багатопрофільному ліцеї, який він закінчив у 2015 році, Миколу згадують як дуже світлу людину.
«Для вчителів та однокласників Микола назавжди залишиться сонячним юнаком. Безмежно добрий. Від нього завжди йшло особливе тепло. Завжди усміхнений. Його позитив був справжнім, він умів розрадити одним поглядом. Світла людина. Він назавжди в наших серцях як приклад мужності та доброти», – написали в закладі.
Після початку повномасштабного вторгнення РФ Микола разом із родиною переїхав із Сєвєродонецька до Ірпеня на Київщині. А у червні 2025 року добровільно приєднався до лав Збройних Сил України.

Хлопець служив у 81-й окремій аеромобільній Слобожанській бригаді ДШВ. Був оператором ударного дрона Vampire. За підсумком 2025 року цей дрон-бомбардувальник став найрезультативнішим засобом ураження на полі бою. При цьому побратими дали Миколі позивний «Повар» — через його щиру любов до кулінарії та незмінний оптимізм.
Про загибель воїна стало відомо у лютому 2026 року.

«На щиті повертається 28-річний захисник з Ірпеня – чемпіон світу з кікбоксингу, майстер спорту України Микола Літовченко <…> 5 лютого під час виконання бойового завдання на Лиманському напрямку Донецької області український захисник загинув», – написав у Фейсбуці колишній мер Ірпеня Олександр Маркушин.
17 лютого Героя провели в останню путь в Ірпені.
У Миколи залишилися дружина, батьки та молодший брат.
Вічна памʼять!
Фото: Сєвєродонецька міська військово-цивільна адміністрація, школа гун-фу «Дракон і Тигр»
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Війна
Сили безпілотних систем уразили нафтобазу «Гвардійська» в Криму
Сили безпілотних систем Збройних сил України уразили нафтобазу «Гвардійська» у тимчасово окупованому Криму.
Як передає Укрінформ, про це СБС повідомили у Фейсбуці та оприлюднили відео бойової роботи.
«Оператори 1-го окремого центру СБС у координації з Центром глибинних уражень угруповання СБС уразили нафтобазу в селищі Гвардійське (Сімферопольський район, Крим) – об’єкт, що забезпечує пальним російські війська на півострові», – ідеться у повідомленні.
Пошкодження підприємства призводить до перебоїв із постачанням пально-мастильних матеріалів, знижує мобільність угруповання та ускладнює використання Криму як тилової бази.
Сили безпілотних систем планомірно руйнують військову організаційну систему російської армії.
Як повідомляв Укрінформ, Сили безпілотних систем 21 лютого знищили на тимчасово захопленій території Запорізької області російську реактивну систему залпового вогню «Торнадо-С» («Смерч»).
Фото ілюстративне
-
Усі новини4 дні agoХристина Соловій про концерт в честь Степана Гіги — чому співачка не виступала
-
Суспільство6 днів agoСлужба відновлення пояснила, що сталося із трасою Одеса-Київ Анонси
-
Усі новини4 дні agoПокинута мамою мавпочка Панч знайшла друга — відео завірусилося в мережі
-
Війна1 тиждень agoФедоров відвідав штаб-квартиру НАТО з допомоги України
-
Війна1 тиждень agoБої за Донеччину – ЗС РФ захопили майже увесь Покровськ
-
Усі новини6 днів agoщось знищує їх останні три роки (фото)
-
Політика1 тиждень agoУ їдальні Ради після повідомлень про отруєння депутатів проводять перевірки
-
Події1 тиждень agoУ Софії Київській показали врятовану картину «Поцілунок Іуди», пов’язану з Караваджо