Connect with us

Війна

Від країни приречених до надзвичайно сильних: в Одесі українські філософи, письменники та журналісти проговорили майбутнє. Фото

Published

on

Pen Ukraine

Суботнім вечором, 5 листопада, Український ПЕН провів подію “Проговорюючи майбутнє: розмова про нас нинішніх і тих, якими ми станемо”. В укритті Одеського академічного українського музично-драматичного театру ім. В. Василька говорили письменники, журналісти, філософи. І хоч двох годин для майбутнього замало — визначили позиції сили, темряви, абсолютного зла та насущної потреби нищити русню.

“Дайджест Одеси” побував на заході і ділиться з вами кількома важливими тезами, які обговорювались. Модераторкою заходу була Тетяна Терен –  журналістка, культурна менеджерка, виконавча директорка Українського ПЕН. Тон розмови базувався на питанні: як ми змінились за останні 8 років та 8 місяців. 

На думку докторки літературознавства, журналістки та есеїстки Тетяни Огаркової: “Вперше за багато років українці повірили в себе. Багато наших колег та друзів за кордоном дивились на нас сумними очима, як на приречену країну. Але ми отримали розуміння власної сили і попри шалені втрати, усвідомили, що надзвичайно сильна країна та нація. І цей процес незворотній.

Коли ми говоримо про майбутнє, багато важить те, як ми його бачимо. Якби рік тому сказали про умови, в яких ми будемо жити і не втрачати сміливості та здорового глузду — нас би це здивувало. Наразі ми в Києві вже звикли жити частково в темряві, а інколи і без зв’язку. А я спокійно відводжу дітей до садочка чи школи.

Важливо пізнати, навіщо ми в цьому стані війни перебуваємо. Не лише заради перемоги. Це потрібно, але замало.А й для того, щоб могла жити загалом нова українська культура. Вона гідна, аби бути культурою народу, який переміг у цій жахливій війні”, — зазначила літературознавиця. 

Відповідаючи на питання, як Україна змінила світ, Володимир Ярмоленко  — філософ, письменник, журналіст – зазначив: “Кожне місто країни переосмислює себе в цей час. Росіяни намагались весь цей час, з ХVII століття, ампутувати нашу культуру, а з нею і майбутнє. Я не люблю, коли про країну говорять, як про стартап, що зараз лише розпочинається. У нас дуже глибинне і цікаве минуле, є багато точок, на які можна опиратись. Єдине, чого у нас немає — золотої доби і це добре, бо не треба повторюватись. Ми з більшим бажанням і пристрастю дивимось у майбутнє. Західний світ втратив віру в себе десь років 10 тому, це світ, який копирсається у своєму минулому. Ми ж даємо їм віру у самих себе…

Український досвід показує, що оця європейська ілюзія нескінченного діалогу нічого не варта. Тому, коли іноземні журналісти питають: ”як таке може статись в ХХІ столітті?”, — відповідь досить проста. А чим ХХІ століття краще, хто нам дав таку ілюзію?…”.

Вахтанґ Кебуладзе — філософ, письменник, публіцист, перекладач, спеціаліст із феноменології, розповів, як прагнути спільного майбутнього поруч з тим, хто воліє, щоб тебе не було? 

“На це питання дає відповідь ЗСУ: нищити. Зло треба нищити, з ним не можна домовлятись. Але так, попри всі жахи, ХХІ століття не краще за ХХ. Ще у XIX столітті Ніцше писав, що люди завжди вважають, що знають, що таке добро. Ми ж помиляємось у тому, що вважаємо, ніби знаємо краще за попередніх людей. На жаль, ми не знаємо. Цей досвід війни навчить нас, що у світі є зло. Росія – абсолютне і невиліковне зло. Борючись з цим, потрібно почати з себе: адже зло і на наших вулицях, в Одесі, Харкові, навіть Львові“, — поділився Вахтанґ.

Чи не зарано нам планувати майбутнє, запитали Світлану Поваляєву — письменницю, журналістку, громадську активістку. Вона вважає: “Майбутнє — наше повсякдення і саме теперішнім його створюємо. Думати про нього — частина нашого буття, яка є абсолютно природною. Завдяки цьому ми зараз вистояли та стоїмо. Точка неповернення і усвідомлення відбулась на Майдані і вона не прорефлексована, тому що одразу почалась війна. Скільки за ці 9 років відбулось подій в літературі, культурі, кіно, майже в будь-якій сфері”. Світлана — мати загиблого київського активіста Романа Ратушного, зазначила, що після 24 лютого, травматичні речі поширились на все суспільство: “Я можу говорити, про те, що пережила. У кожного, звичайно, свій больовий поріг та різні способи сприйняття. Але через ці події відпало багато чого зайвого: масок, поз, моделей поведінки… Люди побачили один одного. І ніколи не будемо такими, як колись, бо змінюємось незалежно від травм. Ці зміни відбувались із ветеранами 2014-2015 років, але їх здебільшого відкидали та не хотіли розуміти. Тепер у нас є можливість на посттравматичне зростання у майбутньому”. 

З Павлом Коробчуком,  письменником, перекладачем та музикантом говорили про емоції.  “Якщо грубо, то до спектра емоцій можна вкласти біль, злість, бажання жити. Один з виходів подолати нереальні психологічні стани, які нас шматують — раціоналізування цих емоцій…”, – зазначив Павло. 

Розмова продовжувалась дискусією з глядачами, питаннями зміни культури під час війни, розпізнаванням тих, хто ще не визначився. А завершили віршами Павла Коробчука та Світлани Поваляєвої. 

Відзначимо, що PEN Ukraine проводить літературно-волонтерські поїздки, пропонує стипендії, популяризує читання та висвітлює війну. 

Нагадаємо про виставу “Чуваки не святкують або ukrainian”.

Війна

Пам’яті сержанта Алли Яцюк (позивний «Василівна»)

Published

on


До ЗСУ доєдналася у 2016 році, була бойовим медиком і забезпечувала побратимів харчуванням

Алла народилася 20 березня 1977 року у селі Куна на Вінниччині. З дитинства любила українські народні пісні, багато співала, активно долучалася до шкільних заходів.  

Після школи закінчила Гайсинський медичний коледж. Спочатку працювала за спеціальністю.  А потім мала 10-річний досвід роботи в їдальні військової частини у Вінницькій області.  

У вільний час любила вирощувати квіти, як аматор малювала, вишивала, а чудові миті життя  фотографувала, щоб надовго їх зберегти.

Ще у 2014 році знайомий, який незабаром загинув на Донеччині, подарував Аллі шеврон батальйону, який став для неї символом і стимулом збереження пам’яті про захисників. А безстрашні дії українських оборонців змотивували долучитися до захисту України.

У 2016 році Алла вирішила розпочати військову службу – починала з посади бойового медика. Після спеціальної підготовки у навчальному центрі «Десна» прибула в батальйон і почала опікуватися здоров’ям піхотинців.  

Через деякий час військове керівництво дізналося, що жінка працювала в їдальні військової частини, і запропонувало їй стати кухарем, розповіли в АрміяInform. Відтоді поєднувала досвід бойового медика з господарюванням в армійській їдальні. До повномасштабного вторгнення РФ Алла із позивним «Василівна» упродовж п’яти років була відповідальною на бойових позиціях та полігонах за свою ділянку службових зобов’язань.  

«Я на цій війні бачу свою рятувальну місію: смачно нагодувати – я кухар, і врятувати життя – я медик..!», – так розповідала про себе жінка у 2021 році.  

У вільний час встигала трохи малювати та вишивати картини, які дарувала дітям, онукам і товаришам по службі. «Коли я малюю або вишиваю, то мимоволі повертаюся в мирне довоєнне життя, відволікаюся від усіх проблем, для мене це своєрідний релакс і психологічне розвантаження. У цьому мій відпочинок і джерело поповнення життєвої енергії», - зізнавалася Алла. 

З першого дня повномасштабної війни сержант 59-ї окремої мотопіхотної бригади Сухопутних військ ЗСУ перебувала на передових позиціях Херсонщини. Як начальник їдальні підрозділу забезпечення, виводила із оточення і зберігала ввірене їй продовольство, обладнання та майно 9-го батальйону.

Одного разу Алла захворіла, та з ознаками складної застуди продовжувала організовувати харчування для бійців. 20 березня 2022 року, у свій 45-й день народження, жінка потрапила до військового шпиталю. Там їй діагностували запалення легень через коронавірусну хворобу. Серце Алли перестало битися 13 квітня. 

Вдома на неї чекали доньки Тетяна і Світлана, дві маленькі онучки Маргарита і Кіра, старенька мама Ніна Пилипівна, сестри Оксана та Ольга. 

«Аллочка, наша голубка, надзвичайно добра, щира, працелюбна, тендітна і водночас така сильна. Вона так любила життя, важко працювала, щоб світ навколо став кращим, по-справжньому любила Україну, життя за неї віддала. Ми втратили частину серця, воно постійно кровоточить», – сумує сестра Ольга. 

Поховали військовослужбовицю у селі Криштопівка на Вінниччині. На Алеї слави загиблих у 2023 році там встановили пам’ятний банер Аллі Яцюк – сержанту 59-ї окремої мотопіхотної бригади Сухопутних військ ЗСУ. 

Вічна пам’ять Захисниці! 

Валентина Кащенко

Фото: АрміяInform, Меморіал героїв і Фейсбук Криштопівка 

За матеріалами: Меморіал. Платформа пам’яті

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform 



Джерело

Continue Reading

Війна

Роботи на війні — стартап зі США випробував Phantom MK-1

Published

on


Робототехнічна компанія з Сан-Франциско Foundation Future Industries розробляє автономних гуманоїдних роботів подвійного призначення. Дві одиниці Phantom MK-1 вже пройшли перші випробування в Україні.

На початку 2026 року американський стартап FFI відправив двох гуманоїдних роботів своєї розробки в Україну для тестування техніки під час бойових дій. Про це CNBC розповів генеральний директор компанії Санкает Патак.

Тести, які тривали за підтримки уряду США, були зосереджені на логістиці в небезпечних зонах.

За словами Патака, випробування МК-1 в Україні вже довели потенціал робота для виконання робіт з постачання боєприпасів тощо в небезпечні зони. Утім, наразі гуманоїдні роботи здатні нести лише близько 20 кг корисного вантажу, їм не вистачає гідроізоляції та достатнього часу автономної роботи.



Санкает Патак з людиноподібним роботом Phantom-01

Фото: Reuters

Стартап знову намагатиметься відправити в Україну вдосконалених роботів Phantom-2, яким подвоїли вантажопідйомність, вже цього року.

Головним радником зі стратегії компанії є другий син президента США Дональда Трампа Ерік, який також є інвестором фірми, у якій дотримуються бачення, що людиноподібні роботи мають використовуватися для військової та промислової роботи, а не для домашніх завдань і сфери послуг.

ерік трамп



Ерік Трамп

Фото: з відкритих джерел

Стартап отримав державні контракти на дослідження на загальну суму 24 мільйони доларів й протягом наступних 12-18 місяців сподівається розгорнути свою технологію разом із армією США.

Як інформує CNBC, Міністерство оборони України відмовилося коментувати питання тестування гуманоїдних роботів на передовій, а Міністерство війни США не відповіло на запит.

Фокус писав, що Phantom MK-1 були доставлені в Україну у лютому. Робот здатен використовувати різні види озброєння, зокрема револьвер, пістолет, дробовик і гвинтівку M-16.

Нагадаємо, у першій половині 2026 року Україна планує виготовити 25 000 наземних роботизованих комплексів. В основному, їх використовують для порятунку життів солдатів.



Джерело

Continue Reading

Війна

У Києві та низці областей оголошували повітряну тривогу через загрозу балістики

Published

on

У Києві та низці областей оголошували повітряну тривогу через загрозу балістичного озброєння.

Як передає Укрінформ, про це Повітряні сили Збройних сил України повідомляють у Телеграмі.

“Загроза застосування балістичного озброєння”, – йдеться у повідомленні.

О 18:16 Повітряні сили повідомили про відбій загрози.

Читайте також: Сили безпілотних систем знищили два Ту-142 та комплекс «Іскандер» на аеродромі в Таганрозі

Як повідомляв Укрінформ, Сили протиповітряної оборони знешкодили 5 ракет Х-101 та 279 безпілотників, якими російські загарбники атакували Україну з вечора 29 травня.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.