Війна
Від країни приречених до надзвичайно сильних: в Одесі українські філософи, письменники та журналісти проговорили майбутнє. Фото
Суботнім вечором, 5 листопада, Український ПЕН провів подію “Проговорюючи майбутнє: розмова про нас нинішніх і тих, якими ми станемо”. В укритті Одеського академічного українського музично-драматичного театру ім. В. Василька говорили письменники, журналісти, філософи. І хоч двох годин для майбутнього замало — визначили позиції сили, темряви, абсолютного зла та насущної потреби нищити русню.
“Дайджест Одеси” побував на заході і ділиться з вами кількома важливими тезами, які обговорювались. Модераторкою заходу була Тетяна Терен – журналістка, культурна менеджерка, виконавча директорка Українського ПЕН. Тон розмови базувався на питанні: як ми змінились за останні 8 років та 8 місяців.
На думку докторки літературознавства, журналістки та есеїстки Тетяни Огаркової: “Вперше за багато років українці повірили в себе. Багато наших колег та друзів за кордоном дивились на нас сумними очима, як на приречену країну. Але ми отримали розуміння власної сили і попри шалені втрати, усвідомили, що надзвичайно сильна країна та нація. І цей процес незворотній.
Коли ми говоримо про майбутнє, багато важить те, як ми його бачимо. Якби рік тому сказали про умови, в яких ми будемо жити і не втрачати сміливості та здорового глузду — нас би це здивувало. Наразі ми в Києві вже звикли жити частково в темряві, а інколи і без зв’язку. А я спокійно відводжу дітей до садочка чи школи.
Важливо пізнати, навіщо ми в цьому стані війни перебуваємо. Не лише заради перемоги. Це потрібно, але замало.А й для того, щоб могла жити загалом нова українська культура. Вона гідна, аби бути культурою народу, який переміг у цій жахливій війні”, — зазначила літературознавиця.
Відповідаючи на питання, як Україна змінила світ, Володимир Ярмоленко — філософ, письменник, журналіст – зазначив: “Кожне місто країни переосмислює себе в цей час. Росіяни намагались весь цей час, з ХVII століття, ампутувати нашу культуру, а з нею і майбутнє. Я не люблю, коли про країну говорять, як про стартап, що зараз лише розпочинається. У нас дуже глибинне і цікаве минуле, є багато точок, на які можна опиратись. Єдине, чого у нас немає — золотої доби і це добре, бо не треба повторюватись. Ми з більшим бажанням і пристрастю дивимось у майбутнє. Західний світ втратив віру в себе десь років 10 тому, це світ, який копирсається у своєму минулому. Ми ж даємо їм віру у самих себе…
Український досвід показує, що оця європейська ілюзія нескінченного діалогу нічого не варта. Тому, коли іноземні журналісти питають: ”як таке може статись в ХХІ столітті?”, — відповідь досить проста. А чим ХХІ століття краще, хто нам дав таку ілюзію?…”.
Вахтанґ Кебуладзе — філософ, письменник, публіцист, перекладач, спеціаліст із феноменології, розповів, як прагнути спільного майбутнього поруч з тим, хто воліє, щоб тебе не було?
“На це питання дає відповідь ЗСУ: нищити. Зло треба нищити, з ним не можна домовлятись. Але так, попри всі жахи, ХХІ століття не краще за ХХ. Ще у XIX столітті Ніцше писав, що люди завжди вважають, що знають, що таке добро. Ми ж помиляємось у тому, що вважаємо, ніби знаємо краще за попередніх людей. На жаль, ми не знаємо. Цей досвід війни навчить нас, що у світі є зло. Росія – абсолютне і невиліковне зло. Борючись з цим, потрібно почати з себе: адже зло і на наших вулицях, в Одесі, Харкові, навіть Львові“, — поділився Вахтанґ.

Чи не зарано нам планувати майбутнє, запитали Світлану Поваляєву — письменницю, журналістку, громадську активістку. Вона вважає: “Майбутнє — наше повсякдення і саме теперішнім його створюємо. Думати про нього — частина нашого буття, яка є абсолютно природною. Завдяки цьому ми зараз вистояли та стоїмо. Точка неповернення і усвідомлення відбулась на Майдані і вона не прорефлексована, тому що одразу почалась війна. Скільки за ці 9 років відбулось подій в літературі, культурі, кіно, майже в будь-якій сфері”. Світлана — мати загиблого київського активіста Романа Ратушного, зазначила, що після 24 лютого, травматичні речі поширились на все суспільство: “Я можу говорити, про те, що пережила. У кожного, звичайно, свій больовий поріг та різні способи сприйняття. Але через ці події відпало багато чого зайвого: масок, поз, моделей поведінки… Люди побачили один одного. І ніколи не будемо такими, як колись, бо змінюємось незалежно від травм. Ці зміни відбувались із ветеранами 2014-2015 років, але їх здебільшого відкидали та не хотіли розуміти. Тепер у нас є можливість на посттравматичне зростання у майбутньому”.
З Павлом Коробчуком, письменником, перекладачем та музикантом говорили про емоції. “Якщо грубо, то до спектра емоцій можна вкласти біль, злість, бажання жити. Один з виходів подолати нереальні психологічні стани, які нас шматують — раціоналізування цих емоцій…”, – зазначив Павло.
Розмова продовжувалась дискусією з глядачами, питаннями зміни культури під час війни, розпізнаванням тих, хто ще не визначився. А завершили віршами Павла Коробчука та Світлани Поваляєвої.
Відзначимо, що PEN Ukraine проводить літературно-волонтерські поїздки, пропонує стипендії, популяризує читання та висвітлює війну.
Нагадаємо про виставу “Чуваки не святкують або ukrainian”.
Війна
Росіяни атакували з дронів групу евакуації та вбили своїх же полонених на Донеччині
Троє бійців рухалися від лінії бойового зіткнення до тилу. Вони були без зброї, з палицями та ознаками надання медичної допомоги – відповідно до конвенцій й умов припинення вогню.
Російські військові виявили поранених й атакували їх дронами, унаслідок чого всі троє загинули.
«Евакуацію проведено невдало! Режиму припинення вогню противником не дотримано! Але є нюанс!!!», – зазначають у бригаді.
Як повідомляється, для безпечної медичної евакуації особового складу своїх підрозділів командування 24 ОМБр прийняло рішення переодягнути російських загарбників, узятих у полон напередодні, у нейтральну форму та провести спочатку пробну евакуацію. Метою було перевірити, чи дотримається ворог своїх же обіцянок щодо «перемир’я».
Таким чином, військові РФ ліквідували насправді не українських захисників, а власних співслужбовців:
старшого сержанта Станіслава Журавльова (5-а мотострілецька рота другої мотострілецької бригади 70-ї мотострілецької дивізії збройних сил РФ);
рядового Олександра Чошева (74-а окрема мотострілецька бригада шостої мотострілецької дивізії збройних сил РФ);
молодшого сержанта Андрія Загребіна (дев’ята штурмова рота третьої мотострілецької бригади 26-го мотострілецького полку збройних сил РФ).
«Вони знищують своїх самі! Командування 70 МСД РФ не знає слова честь! І навіть не спроможне виконати обіцянки свого «вождя», – констатують у бригаді.
Як повідомляв Укрінформ, під час так званого «перемир’я» росіяни вбили дронами українську евакуаційну групу в Запорізькій області та розстріляли чотирьох полонених у Харківській області.
Фото ілюстративне
Війна
Пам’яті старшого солдата Андрія Кузьменка (позивний «Покемон»)
Ніколи не сидів склавши руки та мав широке коло захоплень
Андрій народився 27 грудня 1990 року у селі Пологи-Вергуни на Київщині. Під час навчання в місцевій школі грав у постановках народного театру.
“Брав участь у шкільному КВК. У нас батько грає на гітарі, то й Андрій пробував вчитися. Але довго в одному захопленні не затримувався – постійно шукав щось нове для себе”, – розповіла мати бійця Світлана Іванівна.
Захоплювався і спортом: баскетболом, тенісом, хокеєм. Любив ходити із батьком на рибалку та полювання.
Після закінчення школи Андрій вступив до Коледжу інформаційних технологій та землевпорядкування при Національному авіаційному університеті на спеціальність геодезиста-землевпорядника. У 2011 році продовжив навчання в Університеті новітніх технологій.
Працював спочатку геодезистом у будівельній компанії, згодом став виконробом, а потім – і начальником дільниці. У 2018-2020 роках проходив військову службу за контрактом на Київщині.

“Андрій ніколи не сидів склавши руки. Йому було цікаво всюди, він до всього долучався, багато про що мріяв, але якогось одного великого бажання нам не озвучував. Уже як пішов на війну, то говорив, що в нього одна мрія – щоб вона закінчилася, щоб родина була в безпеці. Це стало для нього найголовнішим”, – згадує сестра Інна.
Наприкінці листопада 2021 року Андрій поїхав на чергове будівництво у пристоличний Макарів. Там його й застало повномасштабне вторгнення РФ. 27 лютого 2022 року чоловік опинився в окупації.
“Син якось знайшов можливість і зателефонував нам з іншого номера, сказав, що йде в тероборону. Але біля військкомату військові ЗСУ їм наказали сидіти і не висовуватися. Хоч вони таки намагалися допомагати нашим, робили “коктейлі Молотова””, – розповіла мати.

Одного разу у будинок, де Андрій був із колегами, прилетіла ракета. Вона пробила стіни та спричинила пожежу, але не вибухнула. У чоловіка зайнявся одяг, він отримав опіки ніг.
У рідне село Андрій повернувся відразу, як Макарів звільнили від росіян. Але пробув там недовго: уже 27 квітня 2022 року пішов до ТЦК.
“Він багато побачив у Макарові, багато почув про те, що там відбувалося, як люди страждали, але нам мало що розповідав. Казав лише, що не хоче, щоб таке сталося з нами”, – зазначила сестра.
Спочатку чоловік служив старшим стрільцем-оператором у механізованому підрозділі. У вересні 2022 року його направили на Дніпропетровщину, а згодом – до донецької Авдіївки у складі 110-ї окремої механізованої бригади.

У квітні 2023 року отримав поранення внаслідок влучання по бліндажу. Після операції тривалий час лікувався. Рідні Андрія сподівалися, що його комісують, але розгляд ВЛК затягнувся. Чоловік у той час повернувся в частину та на бойову позицію.
Наприкінці того ж року Андрій Кузьменко зник безвісти під час ворожого штурму позицій під Авдіївкою. Лише у березні 2025 року сім’ю запросили на опізнання: збіглися матеріали ДНК одного із невпізнаних загиблих бійців.
Виявилося, що тіло чоловіка повернули в Україну під час обміну у жовтні 2024 року. Однак точних обставини загибелі Андрія його сім’я так і не встановила.
“Ми намагалися зв’язатися з командуванням, побратимами, щоб дізнатися якісь деталі. Але Андрій перед виходом не казав, куди йде і з ким. На листи, які ми надсилали через військкомат, приходили лише загальні форми, жодної конкретної інформації про місце чи локацію. Ми лише здогадуємося, що це сталося під Авдіївкою десь біля коксохімзаводу”, – сказала Інна.
За офіційними даними службового розслідування, Андрій Кузьменко загинув під час масованої атаки росіян, після якої позиція чоловіка була окупована. Один із побратимів згодом розповів рідним, що із тієї позиції не вижив ніхто.

Захисника поховали 23 березня 2025 року у рідному селі.
Вічна пам’ять Герою!
Фото з сімейного архіву
За матеріалами: Ташанська ОТГ, ПереяславNews.City
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Війна
На фронті за добу – 120 зіткнень, зафіксовані 2299 порушень режиму припинення вогню
Між Силами оборони України та російськими військами минулої доби відбулися 120 бойових зіткнень. Cтаном на 7:00 12 квітня зафіксовані 2299 випадків порушення режиму припинення вогню.
Про це Генштаб ЗСУ повідомив у зведенні станом на 08:00 12 квітня передає Укрінформ.
Після 16:00 станом на кінець доби зафіксовані 1723 випадки порушень режиму припинення вогню. А саме: 25 штурмових дій ворога, 365 ворожих обстрілів, 566 ударів дронами-камікадзе («Ланцет», «Молнія») та 767 ударів FPV -дронами. В той же час ударів ракетами, керованими авіабомбами, БпЛА типу Shahed не було.
Станом на 7:00 12 квітня зафіксовані 2299 випадків порушення режиму припинення вогню. А саме: 28 штурмових дій ворога, 479 ворожих обстрілів, 747 ударів дронами-камікадзе («Ланцет», «Молнія») та 1045 ударів FPV -дронами. Ударів ракетами, керованими авіабомбами, БпЛА типу Shahed не було.
За уточненою інформацією, вчора ворог завдав 58 авіаційних ударів, скинувши 184 керовані авіабомби. Крім того, застосував 8458 дронів-камікадзе та здійснив 2947 обстрілів населених пунктів та позицій українських військ, зокрема 123 – із реактивних систем залпового вогню.
Агресор завдавав авіаударів, зокрема по району населеного пункту Підгаврилівка у Дніпропетровській області, на Запоріжжі від авіаударів постраждали Воздвижівка, Цвіткове, Копані, Чарівне, Рівне, Обще, Омельник, а також місто Херсон.
За минулу добу авіація, ракетні війська і артилерія Сил оборони уразили чотири райони зосередження живої сили та техніки ворога та два пункти управління.
На Північно-Слобожанському і Курському напрямках минулої доби ворог п’ять разів атакував позиції українських оборонців, здійснив 46 обстрілів позицій українських військ та населених пунктів, зокрема шість – із застосуванням РСЗВ.

На Південно-Слобожанському напрямку ворог п’ять разів намагався прорвати оборонні рубежі українських захисників в районах населених пунктів Стариця, Ветеринарне, Приліпка та Вовчанські Хутори.

На Куп’янському напрямку, за уточненою інформацією, ворог чотири рази атакував в бік населених пунктів Петропавлівка та Новоосинове.

На Лиманському напрямку ворог дев’ять разів намагався вклинитися в українську оборону поблизу Зарічного та у бік Шийківки, Дробишевого і Лиману.

На Слов’янському напрямку протягом вчорашньої доби українські захисники зупинили чотири спроби загарбників просунутися вперед в районі Платонівки та у бік Рай-Олександрівки.

На Краматорському напрямку бойових зіткнень не зафіксовано.

На Костянтинівському напрямку ворог здійснив 21 атаку поблизу Костянтинівки, Плещіївки, Іллінівки, Іванопілля, Русиного Яру, Софіївки та Новопавлівки.

На Покровському напрямку українські захисники зупинили 22 штурмові дії агресора у районах населених пунктів Родинське, Дорожнє, Мирноград, Удачне, Новомиколаївка, Молодецьке, Новопавлівка.

На Олександрівському напрямку ворог атакував шість разів в районах Новогригорівки, Тернового та в бік Привілля.

На Гуляйпільському напрямку відбулися сім атак загарбників у районах населених пунктів Солодке, Оленокостянтинівка, Залізничне, Мирне та у бік Чарівного, Гуляйпільського.

На Оріхівському напрямку бойових зіткнень не зафіксовано.

На Придніпровському напрямку ворог проводив три марні наступальні дії в бік Антонівського мосту та о. Білогрудий.
На Волинському та Поліському напрямках ознак формування наступальних угруповань ворога не виявлено.
Як повідомляв Укрінформ, на фронті запровадили режим припинення вогню на час святкування Великодня.
Росіяни під час «перемир’я» вбили українську евакуаційну групу та розстріляли чотирьох полонених.
-
Суспільство1 тиждень agoЯк я намагаюся виконати Закон і пройти ВЛК Анонси
-
Суспільство1 тиждень ago4 квітня в Одесі відбудеться культурно-мистецький захід «Квіти надихають»
-
Події1 тиждень agoУ кінотеатрах Чехії покажуть український фільм «Мавка. Справжній міф»
-
Суспільство1 тиждень agoТраса М05 (Київ – Одеса) у ремонтах та з ускладненим рухом
-
Суспільство4 дні agoНа Національному військовому кладовищі встановлюватимуть кенотафи полеглим захисникам
-
Політика4 дні agoУ МЗС України з’явиться посол з питань полонених
-
Усі новини1 тиждень agoМобілізація музикантів Цибульської – що сталося насправді у Вараші
-
Усі новини1 тиждень agoУкраїнка в Німеччині знайшла диван і валізу біля смітника — але є нюанс