Побалакали про UNESCO: хто що захищає, як справи у Львова та на що тиснути одеситам
Історичний центр Одеси під захистом ЮНЕСКО і не знає про це лише ледачий. Проте ця міжнародна організація працює не як ППО і перше, що ми маємо затямити: така престижність потребує власної відповідальності. Це гарні перспективи, омріяний статус, і хто знає, що робити далі. Разом із депутаткою Анастасією Большедворовою, обговорили звідки чекати ріки грошей, що робити з по-одеськи облаштованими фасадами та чий досвід варто перейняти.
Під захистом — гарне формулювання, але для країни, яка воює — це навіть трохи смішно. Росіян не зупинить те, що будівля знаходиться під захистом ЮНЕСКО, як це не зупиняло їх в Сирії. То про який захист ми говоримо? Весь світ буде знов тривожитись та обурений, чи є реальні механізми впливу?
Насправді ніякого механізму захисту немає — це фікція. Тут найцікавіше, що наша мерія домоглася цього. Вони не виїжджали з тієї сесії ЮНЕСКО і схопились зубами, щоб отримати статус, про який говорили багато років. Для нас це престиж. Але туристи не завжди шукають: «історична будівля під захистом ЮНЕСКО», просто, якщо їм цікава Україна та Одеса, то ми й можемо показати лише центр.
Зараз часто порівнюють Одесу зі Львовом, який потрапив в ЮНЕСКО з першої спроби у 1998 році. Туристична політика міст відрізняється? Одесі немає чого запропонувати туристам в будь-який сезон, окрім літнього. І центр у львів’ян значно менше заселений. Чи варто порівнювати, брати за приклад?
Чи так все добре у Львова? Вони ледве не втратили свій статус. Якщо почати розглядати будівлі, то виглядає дуже не оптимістично: сиплеться весь верх фасаду і досить проблемно реставрувати. Чомусь не робили цього раніше, а зараз не можуть витрачати гроші, навіть якщо вони є в бюджеті. Те, що відбувається у Львові, не є для нас прикладом.
Цікаво, що коли одеська мерія хотіла поспілкуватись щодо ЮНЕСКО, львів’яни не захотіли чимось ділись. Тут виникають думки: або немає чим ділитись, або вони не поважають нашу владу. Втім, у Львові така ж сама біда зі станом історичного центру як і у нас, проте немає таких забудов. Але є багато тематичних закладів: ресторанчики, кафешки, які ховаються у двориках. Вони з кожного куточку роблять бізнес. А ми всі подвір’я закрили. Зробіть ресторанчик з середнім цінником і пригощайте людей чимось цікавим. Саме тематичні заклади і заходи приваблять зовсім інших туристів. Одеської кави в інших містах немає…
Якщо так багато років хотіли до ЮНЕСКО і Одеса має потенціал, навіщо видавати дозволи на будівництво в центрі? Адже нічого, крім центру Одеси, ми подати не можемо.
Одеса майже не видає дозволи на будівництво, але якщо сказати це в мерії, вони кричатимуть, що у всьому винний Київ. Зараз у президента лежить законопроєкт, який повністю забирає повноваження ДАБІ (законопроєкт №5655, який передбачає реформу містобудування). У мерії залишається право ставити висотну відмітку, тобто обмежувати будівництво за кількістю поверхів. І це можна було б зробити з усім містом і ці 23-25-поверхівки могли і не з’явитись. Найстрашніше з цього проєкту — як ми будемо потім доводити, що обіцяли 8 поверхів, а збудували 10. І як допоможе ЮНЕСКО? Та ніяк.
Якщо в якийсь момент збудуємо те, що не треба в центрі, замість допомоги нам скажуть: «Ви порушили угоду, до побачення, ми забираємо цей статус». Привілеїв тут не так багато, навпаки, щоб підтримувати цей статус — треба дуже сильно надриватись і пильно стежити.
І справді були такі випадки. Наприклад, коли Дрезден виключили зі списку світової культурної спадщини, тому що міська влада вирішила побудувати транспортний міст через Ельбу. На думку ЮНЕСКО — це порушить єдність архітектурно-природного комплексу і закриє неповторний вигляд на старе місто.
Включення до ЮНЕСКО принесе ріки грошей? Сама організація не вкладає кошти, а єдиний грошовий потік з’являється через туристів. Тобто, ми все одно залишились з тими ж проблемами, що і були? І навіть якщо ми знайдемо гроші, хто виконуватиме роботи?
ЮНЕСКО — це не така собі фірма, яка каже: «Ви до нас вступили, тримайте мільйони доларів». Вони можуть допомогти знайти кошти, спонукати до участі в грантах. І цей статус збільшує вірогідність отримання грантів та коштів від інших міжнародних організацій.
Щодо реставраційних робіт. Для нас це велика проблема, тому що більшість будівельних компаній, і саме реставраційних, виїхали. Їх і так було мало, а зараз залишилось на макове зернятко. Щоразу, як зв’язуюсь з підрядниками, то всі десь поїхали. Це жахлива ситуація. Але і до реставрації ми дійдемо дуже не скоро, може років зо п’ять доведеться чекати.
А що робити з кондиціонерами, дротами, балконами, які прикрашають історичну зону?
Потрібно працювати з самою ментальністю людей. Якщо ми хочемо до Європи, а ми дуже хочемо, і нас підтримують, то доведеться наважитись і зняти ці кондиціонери. А люди так звикли жити, тому мерія і боїться.
Спробуйте зняти ці балкони, збільшені у п’ять разів. Навіть якщо буде судове рішення, там же будуть просто стрілятися. Державна архітектурно-будівельна інспекція контролює це. Раніше можна було поскаржитись, проводилась перевірка, створювався акт про прибудову без законних підстав і подавався позов до суду. Але позиватись треба на когось, а якщо людина не являється, то що? Ось вони всі і стоять.
Як на мене, треба робити з цього фішку. Лісабон дуже схожий на Одесу, і вони на всьому заробляють гроші. Якщо там збудували якийсь недолугий балкон, то під ним зробили стильний ресторанчик. Ми не можемо зараз змінити наше життя повністю і прибрати весь цей пластик з будинків. Але можемо заробити на тому, що робить нас нами, як і ці кондиціонери та дроти.
До речі, щоб перенести цей кондиціонер на дах, потрібні гроші. Тут єдина пропозиція, якщо у людей є балкон, то хай туди переставлять.
Але там вже генератор стоїть…
А може й три (сміється)… Змусити це робити не податком, а, наприклад, грантом. Ось і ідея: якщо люди живуть в зоні ЮНЕСКО, то давати кошти на те, щоб перенести кондиціонер. Зробити це програмою від міської ради. А за гроші люди самостійно візьмуть і перенесуть та ще й сусідів змусять.
Нам доведеться і на це просити гроші? Тут ще багато звичайних політичних ігор. ЮНЕСКО, яка закликала рф негайно вийти за межі міжнародно визнаних кордонів України, все ж виключає можливість позбавлення членства.
Це політика, всі рішення, можливості в плані зброї — йде поступово. Ось вже рік пішов від вторгнення, а ми все просимо спочатку, ну будь ласочка, а потім — топ ногою. Повільно, бо всі між собою пов’язані. І зруйнувати стосунки та ж Європа з росією не може та не хоче.
Проте ми завжди знайдемо, на що натиснути. Навіть завершиться війна — це буде велике щастя повоєнного періоду. Ми будемо країною, яка вийшла з війни переможцем, в якому б стані — емоційному, матеріальному та фізичному — не опинимось. Саме за престиж нашої країни відповідає Президент, Верховна Рада, кожна мерія і це буде колосальна робота. Тут ЮНЕСКО стане нам у плюсі. Зробимо так, щоб про нас ніхто не забув!
Повнометражна стрічка Дмитра Грешка “Дівія” отримала Приз дослідницьких лабораторій на 45-му Міжнародному фестивалі документального кіно імені Жана Руша, що проходить у Парижі.
Як передає Укрінформ, про це у Фейсбуці повідомляє Національна спілка кінематографістів України.
Разом із відзнакою команда фільму отримає грошову винагороду у 1500 євро.
Премію присуджують за підтримки науково-дослідних лабораторій, які працюють у сфері гуманітарних і соціальних наук.
Журі відзначило стрічку за її “оригінальність та радикальну природу”, наголосивши, що фільм виходить далеко за межі суто українського політичного контексту та прагне “викрити несвідомість людства у його стосунках з живими істотами та надати цій критиці філософського та універсального виміру”.
Робота над фільмом стартувала навесні 2022 року. У стрічці немає закадрового тексту – історія розгортається через візуальний ряд і музичний супровід. Автори досліджують, як війна, російські обстріли, окупація та мінування руйнують природне середовище України та змінюють її ландшафти.
У кадрі можна побачити екопарки у прифронтових регіонах, деокуповані території, а також територію Каховської ГЕС. Значну частину матеріалу знімали за допомогою дронів.
Назва “Дівія” походить від імені слов’янської богині природи, яка символізує матір усього живого.
Продюсерами стрічки виступили Поліна Герман та Гліб Лук’янець. Проєкт створили у копродукції України, Польщі та Нідерландів.
Як повідомляв Укрінформ, стрічка “Дівія” потрапила у довгий список претендентів на кінопремію “Золота Дзиґа”.
Україна та Японія посилюють співпрацю у сферах відновлення, технологічної модернізації економіки та гуманітарного розмінування, а також працюють над запуском нових інвестиційних та виробничих форматів співробітництва.
Про це повідомило Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства.
Питання розширення двосторонньої взаємодії обговорили міністр економіки, довкілля та сільського господарства України Олексій Соболев та віцепрезидентка Японського агентства міжнародного співробітництва (JICA) Юко Міцуї.
«Японія – наш стратегічний партнер у відновленні та розвитку, і ми дуже цінуємо цю підтримку. Візит віцепрезидентки JICA Юко Міцуї до України – важливий етап структурування нашої подальшої роботи. Дякую Уряду Японії та JICA за системну співпрацю і готовність інвестувати не лише у відбудову «стін», а й у довгострокову трансформацію української економіки», – зазначив Соболев.
Під час зустрічі сторони обговорити гуманітарне розмінування. Наразі у сфері «розумного» розмінування триває робота за домовленостями, досягнутими на Ukraine Mine Action Conference у Токіо минулої осені.
Метою українського уряду є не просто імпорт техніки, а інтеграція японських технологій у вітчизняне виробництво. Очікується, що спершу цей досвід впровадять у секторі розмінування, а згодом масштабуватимуть на аграрну сферу та промисловість.
Крім того, уряд працює над запуском тристоронніх форматів із Колумбією та Сирією, з якими Україна за підтримки Японії ділитиметься унікальним досвідом у сфері протимінної діяльності. Це дозволить відкрити нові ринки для українських операторів гуманітарного розмінування та вітчизняних виробників спеціалізованої техніки.
Також спільна робота з JICA фокусується на відновленні ґрунтів, підтримці малих фермерів, зокрема жінок-фермерок, розвитку рішень у сфері чистих технологій та переробці відходів від руйнувань.
Для забезпечення українських компаній японським обладнанням наразі розробляється механізм змішаного фінансування через Національну установу розвитку (НУР). Водночас японська сторона висловила зацікавленість у створенні венчурного фонду, який фінансуватиме спільні українсько-японські підприємства.
Разом із UkraineInvest, JETRO та JICA уряд України працює над запуском українського хабу в місті Осака для просування інвестиційних можливостей серед японського бізнесу. Відповідної домовленості було досягнуто торік у Японії під час міжнародної виставки Expo-2025.
Як повідомлялось, Україна та Японське агентство міжнародного співробітництва (JICA) підписали грантову угоду на суму близько 40 млн дол. США для підтримки критично важливих напрямків відновлення та стійкості.
Фото: Мінекономіки
Президент Володимир Зеленський заявив про посилення захисту кордону з півночі України через загрози з Брянської області РФ та Білорусі. Наразі є фінансування для усіх оборонних заходів на Чернігівсько-Київському напрямку.
Про це глава держави заявив у вечірньому зверненні, повідомляє Укрінформ.
«Сьогодні у Славутичі, північ нашої держави. Я спілкувався сьогодні тут із керівниками громад північних регіонів – Київської та Чернігівської областей. Дуже важливо підтримати наших людей тут, посилити захист. Саме цим і займаємось», – заявив Зеленський.
За його словами, «це стосується і захисних споруд – фортифікацій та іншого, посилення кордону буде додатково, також наші Сили оборони й безпеки, які є саме на цьому напрямку, – на Чернігів та Київ із території сусідів у Білорусі, яких Росія дуже хоче втягнути в цю війну більше, та з Брянської області».
Президент наголосив, що «є спроможність для зміцнення, є спроможність і превентивно працювати щодо російських територій – звідти може бути загроза, – і щодо фактичного керівництва Білорусі, яке має бути в тонусі, тобто відчувати реально, що наслідки будуть, якщо будуть агресивні дії проти України, проти наших людей».
«Ми пам’ятаємо, що у 22-му році наступ був і з території Білорусі також. Ми не забудемо цього. Українські Сили оборони, Сили безпеки, наші розвідки знають, які загрози і як відповідати, відповідати справедливо, безумовно», – заявив Зеленський.
Глава держави поінформував, що під час зустрічі з керівниками громад північних регіонів обговорили місцеві дороги – логістику захисту та евакуації поранених: «За червень найбільше питань по дорогах таких мають бути вирішені. Пряма відповідальність уряду, обласної влади, там, де є обстріли, відповідних військових і спеціальних служб”.
«Багато питань від громад, які межують із Білоруссю. І, звісно, потрібно дуже сильно посилювати протиповітряну оборону. Саме так, як сказали люди. Міністр оборони України знає цей пріоритет, має бути розподіл додаткового обладнання. Він буде. Є ця спроможність», – запевнив Зеленський.
Президент сказав, що він очікує доповідь за результатами.
Як повідомляв Укрінформ, Президент Володимир Зеленський заявив, що під час Ставки було розглянуто питання планування Росією наступальних операцій на Чернігівсько-Київському напрямку.
Фото: ОП
-
Політика1 тиждень agoЗеленський і Навроцький обговорили потенційні контакти на найближчий час
-
Усі новини1 тиждень agoЄвробачення 2026 – хто може перемогти в конкурсі
-
Усі новини1 тиждень agoЗнайдено місце на Землі, де розташоване Пекло Данте: воно виявилося реальним (фото)
-
Одеса1 тиждень agoНебезпечне море: одесити про майбутній курортний сезон
-
Усі новини1 тиждень agoМастерШеф Професіонали – хто новий суддя
-
Події1 тиждень agoУкраїнський ForeFilms стане копродюсером румунського фільму «Диптих любові»
-
Політика1 тиждень agoНовий Цивільний кодекс — петиція проти нього зібрала 28 тисяч голосів
-
Війна1 тиждень agoСирський відвідав воїнів на Олександрівському напрямку