Connect with us

Побалакали про UNESCO: хто що захищає, як справи у Львова та на що тиснути одеситам

Published

on

Історичний центр Одеси під захистом ЮНЕСКО і не знає про це лише ледачий. Проте ця міжнародна організація працює не як ППО і перше, що ми маємо затямити: така престижність потребує власної відповідальності. Це гарні перспективи, омріяний статус, і хто знає, що робити далі. Разом із депутаткою Анастасією Большедворовою, обговорили звідки чекати ріки грошей, що робити з по-одеськи облаштованими фасадами та чий досвід варто перейняти.

Під захистом гарне формулювання, але для країни, яка воює це навіть трохи смішно. Росіян не зупинить те, що будівля знаходиться під захистом ЮНЕСКО, як це не зупиняло їх в Сирії. То про який захист ми говоримо? Весь світ буде знов тривожитись та обурений, чи є реальні механізми впливу?

Насправді ніякого механізму захисту немає це фікція. Тут найцікавіше, що наша мерія домоглася цього. Вони не виїжджали з тієї сесії ЮНЕСКО і схопились зубами, щоб отримати статус, про який говорили багато років. Для нас це престиж. Але туристи не завжди шукають: «історична будівля під захистом ЮНЕСКО», просто, якщо їм цікава Україна та Одеса, то ми й можемо показати лише центр.

Зараз часто порівнюють Одесу зі Львовом, який потрапив в ЮНЕСКО з першої спроби у 1998 році. Туристична політика міст відрізняється? Одесі немає чого запропонувати туристам в будь-який сезон, окрім літнього. І центр у львів’ян значно менше заселений. Чи варто порівнювати, брати за приклад? 

Чи так все добре у Львова? Вони ледве не втратили свій статус. Якщо почати розглядати будівлі, то виглядає дуже не оптимістично: сиплеться весь верх фасаду і досить проблемно реставрувати. Чомусь не робили цього раніше, а зараз не можуть витрачати гроші, навіть якщо вони є в бюджеті. Те, що відбувається у Львові, не є для нас прикладом. 

Цікаво, що коли одеська мерія хотіла поспілкуватись щодо ЮНЕСКО, львів’яни не захотіли чимось ділись. Тут виникають думки: або немає чим ділитись, або вони не поважають нашу владу. Втім, у Львові така ж сама біда зі станом історичного центру як і у нас, проте немає таких забудов. Але є багато тематичних закладів: ресторанчики, кафешки, які ховаються у двориках. Вони з кожного куточку роблять бізнес. А ми всі подвір’я закрили. Зробіть ресторанчик з середнім цінником і пригощайте людей чимось цікавим. Саме тематичні заклади і заходи приваблять зовсім інших туристів. Одеської кави в інших містах немає…

Якщо так багато років хотіли до ЮНЕСКО і Одеса має потенціал, навіщо видавати дозволи на будівництво в центрі?  Адже нічого, крім центру Одеси, ми подати не можемо.

Одеса майже не видає дозволи на будівництво, але якщо сказати це в мерії, вони кричатимуть, що у всьому винний Київ. Зараз у президента лежить законопроєкт, який повністю забирає повноваження ДАБІ (законопроєкт №5655, який передбачає реформу містобудування). У мерії залишається право ставити висотну відмітку, тобто обмежувати будівництво за кількістю поверхів. І це можна було б зробити з усім містом і ці 23-25-поверхівки могли і не з’явитись. Найстрашніше з цього проєкту як ми будемо потім доводити, що обіцяли 8 поверхів, а збудували 10. І як допоможе ЮНЕСКО? Та ніяк. 

Якщо в якийсь момент збудуємо те, що не треба в центрі, замість допомоги нам скажуть: «Ви порушили угоду, до побачення, ми забираємо цей статус». Привілеїв тут не так багато, навпаки, щоб підтримувати цей статус треба дуже сильно надриватись і пильно стежити.

І справді були такі випадки. Наприклад, коли Дрезден виключили зі списку світової культурної спадщини, тому що міська влада вирішила побудувати транспортний міст через Ельбу. На думку ЮНЕСКО це порушить єдність архітектурно-природного комплексу і закриє неповторний вигляд на старе місто. 

Включення до ЮНЕСКО принесе ріки грошей? Сама організація не вкладає кошти, а єдиний грошовий потік з’являється через туристів. Тобто, ми все одно залишились з тими ж проблемами, що і були? І навіть якщо ми знайдемо гроші, хто виконуватиме роботи? 

ЮНЕСКО це не така собі фірма, яка каже: «Ви до нас вступили, тримайте мільйони доларів». Вони можуть допомогти знайти кошти, спонукати до участі в грантах. І цей статус збільшує вірогідність отримання грантів та коштів від інших міжнародних організацій. 

Щодо реставраційних робіт. Для нас це велика проблема, тому що більшість будівельних компаній, і саме реставраційних, виїхали. Їх і так було мало, а зараз залишилось на макове зернятко. Щоразу, як зв’язуюсь з підрядниками, то всі десь поїхали. Це жахлива ситуація. Але і до реставрації ми дійдемо дуже не скоро, може років зо п’ять доведеться чекати. 

А що робити з кондиціонерами, дротами, балконами, які прикрашають історичну зону?

Потрібно працювати з самою ментальністю людей. Якщо ми хочемо до Європи, а ми дуже хочемо, і нас підтримують, то доведеться наважитись і зняти ці кондиціонери. А люди так звикли жити, тому мерія і боїться. 

Спробуйте зняти ці балкони, збільшені у п’ять разів. Навіть якщо буде судове рішення, там же будуть просто стрілятися.  Державна архітектурно-будівельна інспекція контролює це. Раніше можна було поскаржитись, проводилась перевірка, створювався акт про прибудову без законних підстав і подавався позов до суду. Але позиватись треба на когось, а якщо людина не являється, то що? Ось вони всі і стоять.

Як на мене, треба робити з цього фішку. Лісабон дуже схожий на Одесу, і вони на всьому заробляють гроші. Якщо там збудували якийсь недолугий балкон, то під ним зробили стильний ресторанчик. Ми не можемо зараз змінити наше життя повністю і прибрати весь цей пластик з будинків. Але можемо заробити на тому, що робить нас нами, як і ці кондиціонери та дроти.  

До речі, щоб перенести цей кондиціонер на дах, потрібні гроші. Тут єдина пропозиція, якщо у людей є балкон, то хай туди переставлять.

Але там вже генератор стоїть…

А може й три (сміється)… Змусити це робити не податком, а, наприклад, грантом. Ось і ідея: якщо люди живуть в зоні ЮНЕСКО, то давати кошти на те, щоб перенести кондиціонер. Зробити це програмою від міської ради. А за гроші люди самостійно візьмуть і перенесуть та ще й сусідів змусять. 

Нам доведеться і на це просити гроші? Тут ще багато звичайних політичних ігор. ЮНЕСКО, яка закликала рф негайно вийти за межі міжнародно визнаних кордонів України, все ж виключає можливість позбавлення членства.

Це політика, всі рішення, можливості в плані зброї йде поступово. Ось вже рік пішов від вторгнення, а ми все просимо спочатку, ну будь ласочка, а потім топ ногою. Повільно, бо всі між собою пов’язані. І зруйнувати стосунки та ж Європа з росією не може та не хоче.

Проте ми завжди знайдемо, на що натиснути. Навіть завершиться війна — це буде велике щастя повоєнного періоду. Ми будемо країною, яка вийшла з війни переможцем, в якому б стані — емоційному, матеріальному та фізичному — не опинимось. Саме за престиж нашої країни відповідає Президент, Верховна Рада, кожна мерія і це буде колосальна робота. Тут ЮНЕСКО стане нам у плюсі. Зробимо так, щоб про нас ніхто не забув!

Continue Reading
Click to comment

Події

Художниця Анна Полат представила на виставці в Анкарі пейзажі української природи

Published

on


На виставці робіт учнів відомого турецького аквареліста Орхана Гюрела в Анкарі були представлені пейзажі української художниці Анни Полат, яка живе та працює в турецькій столиці.

Загалом художниця представила сім робіт, повідомляє кореспондентка Укрінформу.

«Для мене було важливо представити українські пейзажі. Одна з робіт переносить нас в українське село на світанку: над землею ще піднімається туман, а крізь дерева вже пробиваються сонячні промені. Я дуже хотіла, щоб усі присутні могли хоча б візуально перенестися на нашу землю та помилуватися її красою», – розповіла Анна Полат (Скоробагатько).

Окрім українських пейзажів, художниця також створює акварельні роботи, присвячені природі Туреччини.

Майстер-класи Орхана Гюрела для професійних художників тривали протягом року. На підсумковій виставці учні майстра представили як роботи, створені під час занять, так і власні твори, написані поза межами майстерні.

«Основною тематикою виставки стали природні та міські пейзажі. Акварель – це королева живопису, яка потребує постійного вдосконалення майстерності. Кожен художник працює у власному стилі, і я прагнула показати техніку пошарового живопису, тоді як на майстер-класах ми переважно використовували техніку малювання “по мокрому”», – зазначила художниця.

За словами Полат, українська школа акварельного живопису відрізняється від стилю Орхана Гюрела, тому на виставці вона представила роботи, виконані саме в традиціях української акварельної школи.

Орхан Гюрел є одним із найвідоміших турецьких майстрів акварельного живопису. Його роботи експонувалися на міжнародних виставках у багатьох країнах світу; його авторська школа акварелі вважається однією з провідних у Туреччині та об’єднує художників із різних країн.

Виставку відвідали посол України в Туреччині Наріман Джелялов з дружиною Левізою, голова Української спілки в Анкарі Ірина Амбаркютюкоглу та членкині спілки, поціновувачі творчості української художниці.

Читайте також: У Києві відкрилася виставка робіт художника-шістдесятника Григорія Гавриленка

Як повідомляв Укрінформ, українська художниця Анна Полат (Скоробагатько) у жовтні минулого року в Стамбулі представила на виставці «Образи поза часом» чотири унікальні роботи про історичну спадщину, старовинні символи та коди українців.

Фото з архіву художниці



Джерело

Continue Reading

Відбудова

Західні мери цікавляться українським досвідом безпекової стійкості громад

Published

on



Західні мери дедалі більше цікавляться українським досвідом безпекової стійкості громад, тоді як українським містам потрібна європейська експертиза для підготовки якісних інфраструктурних проєктів за міжнародними стандартами.

Про це міський голова Вінниці Сергій Моргунов розповів у коментарі кореспондентці Укрінформу на полях міжнародного саміту мерів Urban 7 у Нансі.

«Коли мери з Німеччини, Польщі та Франції приїжджали до нас цього разу, пару тижнів тому, для мене було здивуванням, що вони почали ставити питання, як громада працює в плані безпеки. Особливо німецькі муніципалітети. Вони кажуть: підкажіть нам, які першочергові кроки потрібно зробити», – сказав Моргунов.

Він зазначив, що в багатьох європейських країнах, зокрема в Німеччині, уряди вже вимагають від муніципалітетів формувати плани так званої безпекової стійкості.

«Вони відверто говорять, що їхні уряди вимагають від громад і муніципалітетів формувати плани щодо безпеки. А тут кожній громаді України нам є чим поділитися. У кожної є свої особливості, у Вінниці – свої пріоритети. Але важливо, що цей діалог з ними достатньо відкритий, і ми готові ділитись», – зазначив мер.

Водночас Моргунов наголосив, що участь українських міст у таких міжнародних зустрічах важлива не лише для політичних заяв про підтримку України, а насамперед для конкретних контактів та експертизи.

«Нам важливо, щоб була конкретика з точки зору реалізації проєктів або підготовки до їх реалізації. Ми навіть не про гроші говоримо. Ми говоримо про саме експертизу, тому що виготовлення техніко-економічного завдання за європейськими стандартами – це їхні корисні навички. Якщо ми будемо готувати його лише за своїм розумінням, воно не зовсім лягатиме на сприйняття міжнародними інституціями. Все має відповідати міжнародним нормам і стандартам», – пояснив Моргунов.

Читайте також: Монпельє та Миколаїв розвивають співпрацю у сфері водопостачання та молодіжних проєктів

Як приклад, він навів питання якості води у Вінниці. За словами мера, для цього необхідно сформувати водну стратегію, визначити заходи щодо річки, водних ресурсів, очисних споруд і підготувати якісні документи, які можуть бути зрозумілими для міжнародних фінансових організацій.

«Є багато програм з відновлення України на рівні урядів. Але коли є проєкти, занесені в DREAM або нашу платформу публічних інвестицій, ці проєкти передусім мають бути підготовлені. А потім країни й організації самі бачать, що їм цікаво. Так, ми вже маємо успішний досвід зі шведськими партнерами, які виділили близько мільйона євро на вивчення питання реконструкції очисних споруд і будівництва енергетичного комплексу. Ця робота тривала понад рік, але тепер із цією експертизою, якісно підготовленою, ми спілкуємося з різними банками і фінансовими організаціями. І ми вже бачимо, що формується певна фінансова система», – розповів Моргунов.

Водночас він зауважив, що європейські процедури часто рухаються повільніше, ніж хотілося б українським громадам.

«В Україні нам усе треба швидко. Вони так не працюють, але ми просимо. Основний наш меседж такий – якщо ми не створимо в Україні якісні, комфортні громади після нашої перемоги чи завершення війни, то українці не повернуться. І чим довше ми будемо створювати цю комфортність, тим менше українців повернеться з Європи. Тому в нас часу немає», – підсумував Моргунов.

Як повідомляв Укрінформ, у Франції українські мери та представники міських адміністрацій розповіли про стійкість громад, роботу критичної інфраструктури, підтримку військових, ветеранів, переселенців і цивільного населення в умовах повномасштабної війни.

Фото Укрінформу можна купити тут.   



Джерело

Continue Reading

Політика

Зеленський створив Коордраду із захисту прав ветеранів війни та членів їхніх сімей

Published

on



Президент Володимир Зеленський утворив Координаційну раду з питань захисту прав ветеранів війни та членів їхніх сімей, членів сімей загиблих (померлих) захисників та захисниць України, а також з питань полонених та осіб, зниклих безвісти.

Відповідний указ №483/2026 оприлюднений на сайті глави держави, передає Укрінформ.

Рада створена з метою сприяння реалізації гарантій захисту прав, свобод і законних інтересів ветеранів війни та членів їхніх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) захисників та захисниць України, полонених та осіб, зниклих безвісти, членів їхніх сімей.

Відповідно, втратили чинність: указ Президента України від 2 червня 2020 року Nº 209/2020 «Про Консультативну раду у справах ветеранів війни, сімей загиблих (померлих) захисників України»; указ Президента України від 12 березня 2021 року Nº 93/2021 «Про Консультативну раду з питань забезпечення прав і свобод захисників України»; указ Президента України від 9 квітня 2021 року Nº 152/2021 «Питання Консультативної ради з питань забезпечення прав і свобод захисників України»; указ Президента України від 22 серпня 2022 року Nº 589/2022 «Про внесення змін до деяких указів Президента України».

Із дня набрання чинності цим указом консультативні органи, утворені відповідно до указів Президента, зазначених у статті 3 цього указу, припиняють свою діяльність.

Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Згідно з документом, Рада є консультативно-дорадчим органом при Президентові України, утвореним з метою вироблення ефективних рішень та заходів, спрямованих на вирішення поточних і прогнозованих питань захисту прав, свобод і законних інтересів: ветеранів війни та членів їхніх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) захисників; військовослужбовців, інших осіб, які проходять службу та належать до складу сил безпеки і сил оборони України, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах та членів сімей зазначених осіб; цивільних осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів сімей зазначених осіб; осіб, зниклих безвісти за особливих обставин у звʼязку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовим захопленням частини території України, та членів їхніх сімей.

Коордрада у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента, Кабінету міністрів, іншими актами законодавства, а також положенням про раду.

Серед основних завдань Коордради: формування пропозицій щодо внесення змін до державних політик у відповідних сферах на основі результатів аналізу і комплексної оцінки актуальних проблем та потреб ветеранів війни, військовополонених та їхніх родин; удосконалення та координація діяльності відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій у сфері захисту прав, свобод у цих питаннях; напрацювання пропозицій щодо вшанування памʼяті загиблих (померлих) ветеранів війни, загиблих (померлих) захисників; сприяння консолідації міжнародних зусиль у питаннях примушення держави-агресора до додержання норм міжнародного гуманітарного права щодо поводження з військовослужбовцями, які перебувають у полоні держави-агресора, цивільними особами, позбавленими особистої свободи.

Головою Коордради призначений керівник Офісу Президента Кирило Буданов, секретарем – заступниця керівника ОП Ірина Верещук.

Читайте також: Уряд до 2030 року планує працевлаштувати 100 тисяч ветеранів

Також до складу ради увійшли: уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (за згодою) Артур Добросердов, начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Олег Іващенко, міністр у справах ветеранів України Наталія Калмикова, міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко, військовий омбудсман Ольга Решетилова (Кобилинська), уповноважений Верховної Ради з прав людини (за згодою) Дмитро Лубінець, т.в.о. голови Служби зовнішньої розвідки України Олег Луговський, заступник керівника ОП Павло Паліса, радник – уповноважений Президента з питань реабілітації учасників бойових дій Вадим Свириденко, міністр соціальної політики, сім’ї та єдності Денис Улютін, секретар Ради національної безпеки і оборони Рустем Умєров, міністр оборони Михайло Федоров, т.в.о. голови Служби безпеки України Євнегій Хмара.

Як повідомляв Укрінформ, Кабінет міністрів оновив правила для надання грантової підтримки через Український ветеранський фонд.

Фото: ОП



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.