Connect with us

Побалакали про UNESCO: хто що захищає, як справи у Львова та на що тиснути одеситам

Published

on

Історичний центр Одеси під захистом ЮНЕСКО і не знає про це лише ледачий. Проте ця міжнародна організація працює не як ППО і перше, що ми маємо затямити: така престижність потребує власної відповідальності. Це гарні перспективи, омріяний статус, і хто знає, що робити далі. Разом із депутаткою Анастасією Большедворовою, обговорили звідки чекати ріки грошей, що робити з по-одеськи облаштованими фасадами та чий досвід варто перейняти.

Під захистом гарне формулювання, але для країни, яка воює це навіть трохи смішно. Росіян не зупинить те, що будівля знаходиться під захистом ЮНЕСКО, як це не зупиняло їх в Сирії. То про який захист ми говоримо? Весь світ буде знов тривожитись та обурений, чи є реальні механізми впливу?

Насправді ніякого механізму захисту немає це фікція. Тут найцікавіше, що наша мерія домоглася цього. Вони не виїжджали з тієї сесії ЮНЕСКО і схопились зубами, щоб отримати статус, про який говорили багато років. Для нас це престиж. Але туристи не завжди шукають: «історична будівля під захистом ЮНЕСКО», просто, якщо їм цікава Україна та Одеса, то ми й можемо показати лише центр.

Зараз часто порівнюють Одесу зі Львовом, який потрапив в ЮНЕСКО з першої спроби у 1998 році. Туристична політика міст відрізняється? Одесі немає чого запропонувати туристам в будь-який сезон, окрім літнього. І центр у львів’ян значно менше заселений. Чи варто порівнювати, брати за приклад? 

Чи так все добре у Львова? Вони ледве не втратили свій статус. Якщо почати розглядати будівлі, то виглядає дуже не оптимістично: сиплеться весь верх фасаду і досить проблемно реставрувати. Чомусь не робили цього раніше, а зараз не можуть витрачати гроші, навіть якщо вони є в бюджеті. Те, що відбувається у Львові, не є для нас прикладом. 

Цікаво, що коли одеська мерія хотіла поспілкуватись щодо ЮНЕСКО, львів’яни не захотіли чимось ділись. Тут виникають думки: або немає чим ділитись, або вони не поважають нашу владу. Втім, у Львові така ж сама біда зі станом історичного центру як і у нас, проте немає таких забудов. Але є багато тематичних закладів: ресторанчики, кафешки, які ховаються у двориках. Вони з кожного куточку роблять бізнес. А ми всі подвір’я закрили. Зробіть ресторанчик з середнім цінником і пригощайте людей чимось цікавим. Саме тематичні заклади і заходи приваблять зовсім інших туристів. Одеської кави в інших містах немає…

Якщо так багато років хотіли до ЮНЕСКО і Одеса має потенціал, навіщо видавати дозволи на будівництво в центрі?  Адже нічого, крім центру Одеси, ми подати не можемо.

Одеса майже не видає дозволи на будівництво, але якщо сказати це в мерії, вони кричатимуть, що у всьому винний Київ. Зараз у президента лежить законопроєкт, який повністю забирає повноваження ДАБІ (законопроєкт №5655, який передбачає реформу містобудування). У мерії залишається право ставити висотну відмітку, тобто обмежувати будівництво за кількістю поверхів. І це можна було б зробити з усім містом і ці 23-25-поверхівки могли і не з’явитись. Найстрашніше з цього проєкту як ми будемо потім доводити, що обіцяли 8 поверхів, а збудували 10. І як допоможе ЮНЕСКО? Та ніяк. 

Якщо в якийсь момент збудуємо те, що не треба в центрі, замість допомоги нам скажуть: «Ви порушили угоду, до побачення, ми забираємо цей статус». Привілеїв тут не так багато, навпаки, щоб підтримувати цей статус треба дуже сильно надриватись і пильно стежити.

І справді були такі випадки. Наприклад, коли Дрезден виключили зі списку світової культурної спадщини, тому що міська влада вирішила побудувати транспортний міст через Ельбу. На думку ЮНЕСКО це порушить єдність архітектурно-природного комплексу і закриє неповторний вигляд на старе місто. 

Включення до ЮНЕСКО принесе ріки грошей? Сама організація не вкладає кошти, а єдиний грошовий потік з’являється через туристів. Тобто, ми все одно залишились з тими ж проблемами, що і були? І навіть якщо ми знайдемо гроші, хто виконуватиме роботи? 

ЮНЕСКО це не така собі фірма, яка каже: «Ви до нас вступили, тримайте мільйони доларів». Вони можуть допомогти знайти кошти, спонукати до участі в грантах. І цей статус збільшує вірогідність отримання грантів та коштів від інших міжнародних організацій. 

Щодо реставраційних робіт. Для нас це велика проблема, тому що більшість будівельних компаній, і саме реставраційних, виїхали. Їх і так було мало, а зараз залишилось на макове зернятко. Щоразу, як зв’язуюсь з підрядниками, то всі десь поїхали. Це жахлива ситуація. Але і до реставрації ми дійдемо дуже не скоро, може років зо п’ять доведеться чекати. 

А що робити з кондиціонерами, дротами, балконами, які прикрашають історичну зону?

Потрібно працювати з самою ментальністю людей. Якщо ми хочемо до Європи, а ми дуже хочемо, і нас підтримують, то доведеться наважитись і зняти ці кондиціонери. А люди так звикли жити, тому мерія і боїться. 

Спробуйте зняти ці балкони, збільшені у п’ять разів. Навіть якщо буде судове рішення, там же будуть просто стрілятися.  Державна архітектурно-будівельна інспекція контролює це. Раніше можна було поскаржитись, проводилась перевірка, створювався акт про прибудову без законних підстав і подавався позов до суду. Але позиватись треба на когось, а якщо людина не являється, то що? Ось вони всі і стоять.

Як на мене, треба робити з цього фішку. Лісабон дуже схожий на Одесу, і вони на всьому заробляють гроші. Якщо там збудували якийсь недолугий балкон, то під ним зробили стильний ресторанчик. Ми не можемо зараз змінити наше життя повністю і прибрати весь цей пластик з будинків. Але можемо заробити на тому, що робить нас нами, як і ці кондиціонери та дроти.  

До речі, щоб перенести цей кондиціонер на дах, потрібні гроші. Тут єдина пропозиція, якщо у людей є балкон, то хай туди переставлять.

Але там вже генератор стоїть…

А може й три (сміється)… Змусити це робити не податком, а, наприклад, грантом. Ось і ідея: якщо люди живуть в зоні ЮНЕСКО, то давати кошти на те, щоб перенести кондиціонер. Зробити це програмою від міської ради. А за гроші люди самостійно візьмуть і перенесуть та ще й сусідів змусять. 

Нам доведеться і на це просити гроші? Тут ще багато звичайних політичних ігор. ЮНЕСКО, яка закликала рф негайно вийти за межі міжнародно визнаних кордонів України, все ж виключає можливість позбавлення членства.

Це політика, всі рішення, можливості в плані зброї йде поступово. Ось вже рік пішов від вторгнення, а ми все просимо спочатку, ну будь ласочка, а потім топ ногою. Повільно, бо всі між собою пов’язані. І зруйнувати стосунки та ж Європа з росією не може та не хоче.

Проте ми завжди знайдемо, на що натиснути. Навіть завершиться війна — це буде велике щастя повоєнного періоду. Ми будемо країною, яка вийшла з війни переможцем, в якому б стані — емоційному, матеріальному та фізичному — не опинимось. Саме за престиж нашої країни відповідає Президент, Верховна Рада, кожна мерія і це буде колосальна робота. Тут ЮНЕСКО стане нам у плюсі. Зробимо так, щоб про нас ніхто не забув!

Continue Reading
Click to comment

Україна

як компаніям вирватися з пастки «табличної» логіки на шляху до реальної автоматизації

Published

on



Чому ми не можемо розпрощатися з таблицями?

Справа не в тому, що Excel — поганий інструмент. Навпаки, він чудово виконує свої функції. Але це лише базовий інструмент: ним можна ефективно виконати просте завдання, але спроби використати його не за призначенням призводять до помилок і ризиків. 

  1. Хибне відчуття свободи. Excel створює відчуття повної автономії: кожен керівник може працювати у власному форматі, обходячи стандартизовані процедури. ERP-система, навпаки, вимагає дотримання правил — заповнення обов’язкових полів, проходження етапів погодження — що часто сприймається як зайва бюрократія. У результаті в компанії формується безліч паралельних «локальних систем», які між собою не синхронізуються.
  2. Плутанина між контролем і відчуттям контролю. Робота з таблицею створює ілюзію повного володіння ситуацією: дані можна сортувати, змінювати, форматувати. Але це лише моментальний знімок, зроблений певний час тому. Фактичний стан справ уже може бути іншим — наприклад, товар на складі закінчився, але інформація ще не оновлена у «фінальній» версії файлу.
  3. Неправильні стимули всередині компанії. Часто «героями» стають співробітники, які залишаються допізна, щоб звести фінальний звіт, знаходять формульні помилки чи виконують ручне злиття даних. Утім, це не ознака професіоналізму, а симптом системної неефективності. У зрілих компаніях потреби в таких «пожежниках» немає, оскільки процеси працюють автоматизовано, прозоро та без надмірного ручного втручання. 

Ілюзія автоматизації: коли технології створюють більше шуму, ніж користі

Поширений приклад: компанія формально «автоматизувала» продажі — замовлення з сайту надходять на електронну пошту. Далі менеджер друкує їх і передає на склад; складський працівник шукає товар і виписує накладну вручну; після цього інформацію окремо вносять у 1С, а частину — додатково в Excel.

Такий підхід не є автоматизацією. Це — цифровий хаос: комбінація фрагментованих інструментів, які створюють більше навантаження, ніж користі. Це ситуація, коли до застарілої моделі роботи «прикручують» окремі технологічні елементи, але логіка процесів залишається незмінною.

Найбільший ризик полягає в тому, що бізнес починає вважати себе сучасним. Насправді ж він лише прискорює роботу старих, неефективних механізмів.

Ознаки того, що цифрова трансформація зупинилася на півдорозі 

На запитання клієнта «Чи є в наявності?» неможливо відповісти без дзвінка на склад.

  • Для підготовки квартального звіту компанію фактично доводиться «закривати» на два дні, залишаючи працювати лише бухгалтерію.
  • Після відпустки помічника ніхто не може знайти файл з актуальними цінами.
  • У команді регулярно звучить: «Так, у системі є, але в моїй таблиці дані точніші». 

Якщо хоча б один пункт здається знайомим — система не виконує своїх функцій, навіть якщо формально всі нею користуються.

Як вибудувати культуру роботи з даними 

Перше й ключове — змінити сам підхід. Неможливо просто впровадити нове програмне забезпечення й вимагати від команди «просто користуватися». Потрібно працювати з культурою.

Ефективна модель змін зазвичай включає такі кроки:

  1. Показати «больові точки». Важливо відкрито пояснювати наслідки хаотичної роботи з даними: наприклад, що інформація, розкидана по десятках файлів, призводить до втрати клієнтів чи затримок у процесах. Коли команда бачить реальні наслідки, з’являється мотивація діяти.
  2. Показати особисту вигоду. Зміна звичок відбувається лише тоді, коли люди розуміють, що в результаті їм стане легше. Потрібно підкреслювати, що автоматизація — це не про контроль, а про зменшення ручної роботи, кількості перевірок, паперів і дзвінків.
  3. Навчати та підтримувати. Персонал не можна залишати сам на сам із новою системою. Важливо забезпечити супровід, консультації та прості перші кроки. Коли люди відчувають підтримку, опір змінам суттєво зменшується.
  4. Відмовитися від Excel-звітів на рівні керівництва. Це зазвичай найскладніший етап. Керівник має послідовно вимагати дані саме з системи, а не з таблиць. Фраза «Покажіть це, будь ласка, у системі» поступово формує нову норму — систему як єдине джерело правди. 

Три ключові дії для ефективної Data-дисципліни 

Фіксація даних у момент їх появи. Звичка записати на аркуші й перенести в систему пізніше руйнує будь-яку автоматизацію. Дані мають вводитися там і тоді, де вони виникають: сканування штрих-коду на місці, виставлення рахунку зі смартфона, відмітка виконаного завдання в застосунку.

  1. Довіра системі. Якщо система не дозволяє відвантажити більше, ніж є на складі, — це не обмеження, а запобіжник. Вона примушує працювати з фактичними даними, а не з уявними залишками чи ручними коригуваннями.
  2. Підвищення залученості. Елементи гри працюють: швидкість і точність обробки замовлень, мінімальна кількість помилок під час сканування, внутрішні рейтинги й невеликі заохочення — усе це формує нову дисципліну. 

Отже, Excel — це не ворог, а тимчасова опора, яка є корисною в окремих випадках, але не здатна забезпечити масштабування процесів.

Перехід на повноцінну систему — це не ще одна програма, а зміна способу роботи: більше дисципліни, певний дискомфорт на старті, але і єдиний шлях до швидшого зростання.

Тож якщо маєте задачу зупинити хаотичність процесів, почніть із малого, адже завтра ваш ключовий «Excel-фахівець» може піти, і разом із ним зникне єдина точка, що тримає увесь крихкий порядок.  

Цифрові інструменти проти хаосу: огляд сучасних цифрових альтернатив 

ERP (Enterprise Resource Planning) є класом інформаційних систем, призначених для комплексного управління ресурсами підприємства, що об’єднує в єдиній цифровій платформі ключові бізнес-процеси — фінанси, закупівлі, продажі, складський облік, виробництво, логістику та взаємодію з контрагентами. Система забезпечує централізоване збирання, зберігання та обробку даних, що дозволяє отримувати інформацію в реальному часі та координувати роботу всіх підрозділів компанії.

Окрім ERP існує цілий спектр цифрових рішень, які можуть частково або повністю замінити роботу в Excel. Це, зокрема, CRM-системи для управління продажами й взаєминами з клієнтами, WMS-рішення для контролю складських операцій і логістики, BI-платформи для аналітики та автоматичної звітності. Компанії також часто будують гібридні екосистеми, поєднуючи CRM, WMS, BI або окремі модулі та розширення, чи розробляють закриті корпоративні рішення, повністю адаптовані під власні процеси.

Такі інструменти можуть значно зменшити ручні дії, підвищити прозорість та допомогти ухвалювати рішення на основі даних. Однак лише небагато з них дають комплексне охоплення операцій, як система планування ресурсів. 

Типові ERP-рішення включають модулі для планування, обліку, аналізу та контролю операцій. Вони зменшують кількість ручних дій, синхронізують дані між відділами й допомагають ухвалювати управлінські рішення на основі актуальної аналітики. Застосовуються у компаніях різного масштабу — від малого бізнесу до великих корпорацій.

Система планування ресурсів дає бізнесу одну ключову річ — контроль і прозорість у режимі реального часу. Вона автоматично рахує собівартість і прибуток, показує залишки, рух грошей та статуси замовлень без десятків файлів і дзвінків. Вона забирає ручну роботу, зменшує кількість помилок і допомагає ухвалювати точніші рішення. ERP легко інтегрується з CRM, доставками та фінансовими сервісами, а дані зберігаються безпечно на захищених серверах. Це SaaS-рішення, яке не потребує власних програмістів і працює стабільно завдяки автоматичним оновленням. У підсумку бізнес отримує масштабовані процеси, менше хаосу й можливість зростати швидше. 

Довідково. Дмитро Обухов. CEO та співзасновник Bimp, засновник Obukhov Strategy. Має понад 18 років досвіду у сфері технологій. Починав із розробки та впровадження систем обліку. Закінчив Одеську національну академію зв’язку у 2009 році, отримавши ступінь магістра. Додатково пройшов навчання з Java у IT-Center та з управління проєктами в Business Pro.

Протягом понад десяти років займав управлінські посади в ІТ-компаніях. У 2018 році заснував Trend Consulting, де обіймав посаду CEO.

У 2020 році став співзасновником і CEO стартапу Bimp, який спеціалізується на розробці ERP-систем і рішеннях для автоматизації ланцюгів постачання. Компанія створює комплексні ІТ-продукти для B2B-сегмента.

У 2025 році він заснував консалтингову компанію Obukhov Strategy, що допомагає B2B SaaS і IT-сервісним компаніям розробляти Go-to-Market стратегії та формувати ціннісні пропозиції (Value Proposition).



Джерело

Continue Reading

Події

В Італії відкрилася виставка українського художника Віктора Покиданця

Published

on


В італійському муніципалітеті Кортемілія відкрилася виставка українського художника Віктора Покиданця “Holy Kitsch” у межах резиденції Biruchiy Cortemilia.

Про це йдеться в релізі, який Укрінформу передала Havas Village – AIDA Foundation.

“Першою відкритою подією Biruchiy Cortemilia стала виставка “Holy Kitsch” українського художника Віктора Покиданця (Миколаїв), створена у межах резиденції та за підтримки благодійної ініціативи групи Havas Village – AIDA Foundation”, — йдеться в матеріалі.

“Holy Kitsch” у контексті виставки означає поєднання священного (holy) та штучного, надмірного стилю кітчу. Згідно з релізом, це — “іронічне звернення, що показує, як масове, яскраве, навіть дешеве мистецтво може містити глибокі, іноді сакральні сенси”.







В Італії відкрилася виставка українського художника / Фото: Havas Village – AIDA Foundation

На виставці представлені роботи, створені під час резиденції: об’єкти зі старої черепиці, дерев’яна скульптура та бетонні скульптури із серії «Алегорія темряви», а також абстрактні роботи на полотні та папірусі.

Також зазначається, що Покиданець є представником покоління Нової хвилі, а також постійним резидентом міжнародного симпозіуму сучасного мистецтва «Бірючий». Його практика охоплює фігуративний живопис 1990–2000-х і радикальний перехід до об’єктів та інсталяцій після 2014 року (картон, сірникові коробки, вживане взуття, книжкові об’єкти).

Використовуючи пошкоджену черепицю, Покиданець розписує її деталями італійського пейзажу, зображеннями автентичних речей і портретами. Художник створює іронічні твори, які водночас є зразком відновлених, врятованих речей і прикладом кітчу з його характерними яскравими кольорами, гіпертрофованими формами та надмірними прикрасами. Також у серії є кілька скульптур із необробленої деревини чорного кольору, що є посиланням на війну, яка триває в Україні паралельно із мирним італійським життям. Окрім цього, митець створив серію абстрактних робіт полотні та на єгипетському папірусі Exodus.

Експозиція триватиме до кінця січня 2026 року.

Читайте також: У Франківську презентували книгу «Авторські листівки Заливахи»

Резиденція Biruchiy Cortemilia, розташована на пагорбах Ланге на півночі Італії у Кортемілії, була заснована влітку 2025 року як італійське відділення Biruchiy contemporary art project. Резиденція об’єднує художників, кураторів, письменників і мислителів різних країн, зокрема з України, Польщі, Чехії, Італії та Канади, а також місцеві громади, щоб досліджувати актуальні теми війни, переміщення та трансформації через сучасне мистецтво та спільний досвід.

Як повідомляв Укрінформ, на відкритті Українського мистецького сезону у Франції показали частину унікальної колекції півників Васильківського майолікового заводу, яка допомагає збирати кошти на операції з відновлення слуху військовим.

Фото надані Havas Village – AIDA Foundation



Джерело

Continue Reading

Відбудова

У Запоріжжі відновлюють студмістечко університету після влучання «Шахеда»

Published

on


У Запоріжжі триває відновлення гуртожитку Запорізького національного університету, в який влучив російський безпілотник “Шахед”.

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

Ворожа атака сталася увечері 25 листопада. Тоді ворог скерував на місто близько десятка дронів. Руйнування та пошкодження були зафіксовані на 13 локаціях, одна з яких – студмістечко ЗНУ.

“Епіцентр удару припав на район сьомого поверху гуртожитку. Наразі чекаємо на експертну організацію, яка має обстежити будівлю, аби встановити, чи немає зміщення плит перекриття, чи не несе це пошкодження стіни загрози, чи потрібне укріплення”, – розповів проректор університету Сергій Кушнір.






У Запоріжжі після влучання ворожого дрону відновлюють студмістечко ЗНУ / Фото: Ольга Звонарьова, Укрінформ

Влучання сталося у будівлю гуртожитку №3, а також вибуховою хвилею пошкоджено гуртожиток №4. У 2021 році ці будівлі були капітально відремонтовані за грантові кошти Європейського інвестиційного банку в рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України.

“Тоді ми отримали грант і термомодернізували ці два гуртожитки”, – уточнив Кушнір.

Роботи з ліквідації наслідків розпочались вже зранку 26 листопада. Адміністрація навчального закладу запевняє, що намагається максимально швидко відновити комфортні умови для студентів та переселенців, які тут живуть.

“Зараз зашиваємо вікна, двері, намагаємось запустити опалення, бо в цьому блоці після прильоту розірвало труби, пошкоджені радіатори. Ще не до кінця оцінили ступінь ушкодження, але вони досить критичні, бо маємо пошкодження ліфтової кабіни, вигоріла повністю одна кімната, пошкоджено інші. В гуртожитку №3 вибило близько 100 вікон, а також 60 внутрішніх дверей, пошкоджено утеплення на площі 600 квадратних метрів, покрівля підірвана. Зараз усуваємо аварійні пошкодження, щоб люди, які тут живуть, мали комфортні умови”, – зауважив Кушнір.

Він уточнив, що в блоці, де згоріла кімната, ніхто не жив, тож люди не постраждали. У гуртожитку №4 вибило близько 30 вікон. Значно пошкоджено студентське кафе та другий навчальний корпус університету.

За словами Кушніра, це не перша атака ворога, від якої страждає університет та студмістечко, але це вперше, коли є влучання безпосередньо в будівлю гуртожитку.

Читайте також: В Одесі оголосили тендер на капремонт дитячої поліклініки, яка цьогоріч постраждала від обстрілу

У ЗНУ зазначають, що збитки значні і власними силами вирішити всі питання буде неможливо. Водночас навчальний процес триває, студенти займаються у підземних аудиторіях.

Як повідомляв Укрінформ, Україна залучила 75 млн євро грантів на проєкти відбудови.

Фото: Ольга Звонарьова / Укрінформ

Більше наших фото можна купити тут



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.