Побалакали про UNESCO: хто що захищає, як справи у Львова та на що тиснути одеситам
Історичний центр Одеси під захистом ЮНЕСКО і не знає про це лише ледачий. Проте ця міжнародна організація працює не як ППО і перше, що ми маємо затямити: така престижність потребує власної відповідальності. Це гарні перспективи, омріяний статус, і хто знає, що робити далі. Разом із депутаткою Анастасією Большедворовою, обговорили звідки чекати ріки грошей, що робити з по-одеськи облаштованими фасадами та чий досвід варто перейняти.
Під захистом — гарне формулювання, але для країни, яка воює — це навіть трохи смішно. Росіян не зупинить те, що будівля знаходиться під захистом ЮНЕСКО, як це не зупиняло їх в Сирії. То про який захист ми говоримо? Весь світ буде знов тривожитись та обурений, чи є реальні механізми впливу?
Насправді ніякого механізму захисту немає — це фікція. Тут найцікавіше, що наша мерія домоглася цього. Вони не виїжджали з тієї сесії ЮНЕСКО і схопились зубами, щоб отримати статус, про який говорили багато років. Для нас це престиж. Але туристи не завжди шукають: «історична будівля під захистом ЮНЕСКО», просто, якщо їм цікава Україна та Одеса, то ми й можемо показати лише центр.
Зараз часто порівнюють Одесу зі Львовом, який потрапив в ЮНЕСКО з першої спроби у 1998 році. Туристична політика міст відрізняється? Одесі немає чого запропонувати туристам в будь-який сезон, окрім літнього. І центр у львів’ян значно менше заселений. Чи варто порівнювати, брати за приклад?
Чи так все добре у Львова? Вони ледве не втратили свій статус. Якщо почати розглядати будівлі, то виглядає дуже не оптимістично: сиплеться весь верх фасаду і досить проблемно реставрувати. Чомусь не робили цього раніше, а зараз не можуть витрачати гроші, навіть якщо вони є в бюджеті. Те, що відбувається у Львові, не є для нас прикладом.
Цікаво, що коли одеська мерія хотіла поспілкуватись щодо ЮНЕСКО, львів’яни не захотіли чимось ділись. Тут виникають думки: або немає чим ділитись, або вони не поважають нашу владу. Втім, у Львові така ж сама біда зі станом історичного центру як і у нас, проте немає таких забудов. Але є багато тематичних закладів: ресторанчики, кафешки, які ховаються у двориках. Вони з кожного куточку роблять бізнес. А ми всі подвір’я закрили. Зробіть ресторанчик з середнім цінником і пригощайте людей чимось цікавим. Саме тематичні заклади і заходи приваблять зовсім інших туристів. Одеської кави в інших містах немає…
Якщо так багато років хотіли до ЮНЕСКО і Одеса має потенціал, навіщо видавати дозволи на будівництво в центрі? Адже нічого, крім центру Одеси, ми подати не можемо.
Одеса майже не видає дозволи на будівництво, але якщо сказати це в мерії, вони кричатимуть, що у всьому винний Київ. Зараз у президента лежить законопроєкт, який повністю забирає повноваження ДАБІ (законопроєкт №5655, який передбачає реформу містобудування). У мерії залишається право ставити висотну відмітку, тобто обмежувати будівництво за кількістю поверхів. І це можна було б зробити з усім містом і ці 23-25-поверхівки могли і не з’явитись. Найстрашніше з цього проєкту — як ми будемо потім доводити, що обіцяли 8 поверхів, а збудували 10. І як допоможе ЮНЕСКО? Та ніяк.
Якщо в якийсь момент збудуємо те, що не треба в центрі, замість допомоги нам скажуть: «Ви порушили угоду, до побачення, ми забираємо цей статус». Привілеїв тут не так багато, навпаки, щоб підтримувати цей статус — треба дуже сильно надриватись і пильно стежити.
І справді були такі випадки. Наприклад, коли Дрезден виключили зі списку світової культурної спадщини, тому що міська влада вирішила побудувати транспортний міст через Ельбу. На думку ЮНЕСКО — це порушить єдність архітектурно-природного комплексу і закриє неповторний вигляд на старе місто.
Включення до ЮНЕСКО принесе ріки грошей? Сама організація не вкладає кошти, а єдиний грошовий потік з’являється через туристів. Тобто, ми все одно залишились з тими ж проблемами, що і були? І навіть якщо ми знайдемо гроші, хто виконуватиме роботи?
ЮНЕСКО — це не така собі фірма, яка каже: «Ви до нас вступили, тримайте мільйони доларів». Вони можуть допомогти знайти кошти, спонукати до участі в грантах. І цей статус збільшує вірогідність отримання грантів та коштів від інших міжнародних організацій.
Щодо реставраційних робіт. Для нас це велика проблема, тому що більшість будівельних компаній, і саме реставраційних, виїхали. Їх і так було мало, а зараз залишилось на макове зернятко. Щоразу, як зв’язуюсь з підрядниками, то всі десь поїхали. Це жахлива ситуація. Але і до реставрації ми дійдемо дуже не скоро, може років зо п’ять доведеться чекати.
А що робити з кондиціонерами, дротами, балконами, які прикрашають історичну зону?
Потрібно працювати з самою ментальністю людей. Якщо ми хочемо до Європи, а ми дуже хочемо, і нас підтримують, то доведеться наважитись і зняти ці кондиціонери. А люди так звикли жити, тому мерія і боїться.
Спробуйте зняти ці балкони, збільшені у п’ять разів. Навіть якщо буде судове рішення, там же будуть просто стрілятися. Державна архітектурно-будівельна інспекція контролює це. Раніше можна було поскаржитись, проводилась перевірка, створювався акт про прибудову без законних підстав і подавався позов до суду. Але позиватись треба на когось, а якщо людина не являється, то що? Ось вони всі і стоять.
Як на мене, треба робити з цього фішку. Лісабон дуже схожий на Одесу, і вони на всьому заробляють гроші. Якщо там збудували якийсь недолугий балкон, то під ним зробили стильний ресторанчик. Ми не можемо зараз змінити наше життя повністю і прибрати весь цей пластик з будинків. Але можемо заробити на тому, що робить нас нами, як і ці кондиціонери та дроти.
До речі, щоб перенести цей кондиціонер на дах, потрібні гроші. Тут єдина пропозиція, якщо у людей є балкон, то хай туди переставлять.
Але там вже генератор стоїть…
А може й три (сміється)… Змусити це робити не податком, а, наприклад, грантом. Ось і ідея: якщо люди живуть в зоні ЮНЕСКО, то давати кошти на те, щоб перенести кондиціонер. Зробити це програмою від міської ради. А за гроші люди самостійно візьмуть і перенесуть та ще й сусідів змусять.
Нам доведеться і на це просити гроші? Тут ще багато звичайних політичних ігор. ЮНЕСКО, яка закликала рф негайно вийти за межі міжнародно визнаних кордонів України, все ж виключає можливість позбавлення членства.
Це політика, всі рішення, можливості в плані зброї — йде поступово. Ось вже рік пішов від вторгнення, а ми все просимо спочатку, ну будь ласочка, а потім — топ ногою. Повільно, бо всі між собою пов’язані. І зруйнувати стосунки та ж Європа з росією не може та не хоче.
Проте ми завжди знайдемо, на що натиснути. Навіть завершиться війна — це буде велике щастя повоєнного періоду. Ми будемо країною, яка вийшла з війни переможцем, в якому б стані — емоційному, матеріальному та фізичному — не опинимось. Саме за престиж нашої країни відповідає Президент, Верховна Рада, кожна мерія і це буде колосальна робота. Тут ЮНЕСКО стане нам у плюсі. Зробимо так, щоб про нас ніхто не забув!
Тринадцятий міжнародний кінофестиваль для дітей і підлітків “Чілдрен Кінофест” оголосив переможців.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Державне агентство України з питань кіно.
Фестиваль проходив в Україні з 12 до 22 червня у гібридному форматі – онлайн та офлайн.
Найкращим фільмом Міжнародного кіноконкурсу стала стрічка режисера Маркуса Вальтера “Баррі. Пес-рятівник” (Німеччина, Швейцарія).
Це пригодницький фільм, що розповідає про дружбу сироти, який потрапляє до монастиря високо в Альпах і одного разу знаходить собі найкращого друга — маленьке цуценя Баррі. Він рятує пса, вигодовує, а згодом слава Баррі стала такою, що тривалий час породу неофіційно називали Barryhunden – “собаки Баррі”.
Також оголосили переможців 10-го ювілейного Дитячого кіноконкурсу Чілдрен Кінофесту.
Гран-прі отримала робота “Ангели чудяться” (режисерка Вероніка Костюкова, 12 років із міста Івано-Франківськ).
Найкращим ігровим фільмом у категорії 7–14 років стала стрічка “Дивна вакансія” (режисер Марк Морозов, 12 років зі Львова).
Найкращий анімаційний фільм у категорії 7–10 років — “Пригоди монети” (режисер Данило Петрук, 8 років із міста Нетішин Хмельницької бласті).
Найкращим анімаційним фільмом у категорії 11–14 років стала стрічка “Ідеаль-НІ-сть” (режисери Адам Лошневський, Всеволод Абрахманов, Златослава Срібна, 11 років із міста Хотин Чернівецької області).
Журі Спілки кінокритиків України відзначило фільм “Ідеаль-НІ-сть” (режисери Всеволод Абрахманов, Адам Лошневський і Златослава Срібна, 11 років із Хотина Чернівецької області) “За органічне поєднання форми і внутрішнього наповнення“, а також ігрову стрічку “Де твій фокус?”(режисерка Марта Романча, 13 років із міста Кривий Ріг) – “За поетичність форми та незалежність художнього мислення“.
Чілдрен Кінофест – щорічний міжнародний фестиваль мистецтва кіно для дітей і підлітків, який знайомить молоду українську аудиторію як з найновішими європейськими стрічками, так і зі світовою кінокласикою. Щорічний фільм-переможець фестивалю визначається шляхом прямого голосування глядачів – на вході до кінотеатру кожен відвідувач отримує бюлетень, за допомогою якого оцінює фільм.
Як повідомляв Укрінформ, український дитячий кінофестиваль “Чілдрен Кінофест” спільно з представництвом ЮНІСЕФ в Україні запускають кінопрограму для юних талантів “У кадрі: крізь дитячий об’єктив”.
Відбудова
Міністерство культури розпочало співпрацю з Німецько-Українською промислово-торговельною палатою
Віцепрем’єрка – міністерка культури України Тетяна Бережна і голова правління Німецько-української промислово-торговельної палати Райнер Перау підписали меморандум про партнерство та співробітництво.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Міністерство культури.
Бережна подякувала Німецько-українській промислово-торговельній палаті за відкритість до співпраці та наголосила, що підписання меморандуму є важливим кроком у розбудові системного партнерства у сфері культури, розвитку меценатства та залучення приватного сектору до підтримки сфери культури України.
«Українська культура потребує широкої міжнародної коаліції підтримки. Держава створює умови для відновлення культурної спадщини, а бізнес, експертна спільнота та міжнародні партнери допомагають масштабувати ці зусилля. Переконана, що співпраця з Німецько-українською промислово-торговельною палатою стане важливим кроком до реалізації спільних проєктів з відновлення та збереження української культурної спадщини», — зазначила Бережна.
Меморандум відкриває нові можливості для практичної взаємодії між державними органами, бізнесом, культурними інституціями, експертним середовищем та міжнародними партнерами.
Особливу увагу буде приділено залученню українських і німецьких компаній, архітекторів, інженерів, реставраторів та інших фахівців до проєктів відновлення та збереження об’єктів культурної спадщини України.
Перау наголосив, що російські атаки на об’єкти культурної спадщини, зокрема пошкодження Києво-Печерської лаври та інших культурних інституцій, вкотре підтвердили необхідність посилення міжнародної співпраці у сфері збереження культурних цінностей.
«Для нас Міністерство культури України є важливим партнером. Події останніх днів продемонстрували, наскільки актуальними є питання відновлення культурної спадщини та захисту історичних пам’яток. Ми бачимо значний потенціал для поглиблення співпраці та залучення німецького бізнесу до реалізації спільних проєктів», – зазначив Перау.
Під час зустрічі сторони також обговорили можливості залучення німецьких компаній до відновлення об’єктів культурної спадщини, розвиток меценатства та участь бізнесу в реалізації проєктів з відбудови культурної інфраструктури України.
Як повідомляв Укрінформ, у селі Біленькому Запорізького району внаслідок російських обстрілів зруйнована садиба Миклашевських – архітектурна та історична пам’ятка.
Фото: Мінкульт
Політика
про ризик втягнення Білорусі у війну: Лукашенко думає про виживання, але Україна має бути готовою
Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко залишається повноправним учасником російської агресії проти України, однак його головною мотивацією наразі є збереження власної влади та політичне виживання.
Таку думку висловив політолог Олег Лісний у коментарі Укрінформу.
За його словами, Лукашенко вже давно залучений до війни на боці Росії, хоча останнім часом намагається дистанціюватися від цього статусу.
«Лукашенко – він досвідчений політик, як би ми до нього не ставилися, але це дуже досвідчена “політична тварина”, яка бореться за своє виживання», – зазначив експерт.
Лісний нагадав, що білоруський керівник раніше фактично визнавав свою участь у російській агресії, однак після жорстких сигналів з боку України почав змінювати риторику. Політолог вважає, що Кремль зацікавлений у подальшому втягуванні Білорусі у війну, а Мінськ уже надає Росії різноманітну підтримку.
Водночас, на його думку, Україна не може ігнорувати інформацію про можливу підготовку нових військових сценаріїв на північному напрямку. За словами експерта, українська влада та військові враховують негативний досвід початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, коли концентрація російських сил біля кордонів не була сприйнята як безпосередня підготовка до нападу.
«Україна має реагувати на будь-які попередження, і вона реагує. “Мадяр”(командувач Сил безпілотних систем ЗСУ Роберт Бровді – ред.) чітко пояснив, що йому не так багато часу треба, щоб Білорусь перетворилися якщо не в пустку, то в безперспективну державу для Лукашенка і його режиму. Тому ми реагуємо. Військові знаходяться на тих точках, де мають бути, мінують, перекопують, роблять все. До кожної загрози ми ставимося адекватно і готуємося», – наголосив Лісний.
Він додав, що українські Сили оборони здійснюють усі необхідні заходи для зміцнення безпеки на північному кордоні та готуються до різних варіантів розвитку подій.
Окремо експерт порушив питання реального політичного статусу Лукашенка та ступеня його самостійності у відносинах із Москвою. «Хто Лукашенко на нинішньому етапі? Чи він губернатор Білоруської області Російської Федерації, чи президент держави, яка може ухвалювати суб’єктні рішення? Я все-таки схиляюся до того, що це щось третє. Це людина, яка хоче вижити, або політик, який хоче вижити», – сказав Лісний.
На думку експерта, Україна має продовжувати чинити політичний та дипломатичний тиск на режим Лукашенка, не ігноруючи жодних потенційних загроз. «Нині не 22 рік. Україна не така, як була тоді. Вона не вірить нікому, вона виживає», – підкреслив політолог.
За словами Лісного, нині Україна значно краще підготовлена до можливих викликів, а будь-які спроби ескалації з боку Білорусі отримають адекватну відповідь.
Як повідомляв Укрінформ, Президент Володимир Зеленський 15 травня заявив, що зафіксовані нові спроби Росії більше залучити Білорусь до війни. У травні головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський підтвердив, що загроза наступальних дій Росії з території Білорусі є цілком реальною.
За словами командувача СБС Роберта «Мадяра» Бровді, Україна вже визначила 500 цілей в Білорусі на випадок, якщо її очільник Олександр Лукашенко вступить у війну.
19 червня Зеленський повідомив, що на території Білорусі уздовж кордону з Україною розміщені ретранслятори, які використовують для коригування російських ударів по українському населенню. Глава держави наголосив, що білоруська сторона здатна самостійно демонтувати ці засоби, і якщо цього не буде зроблено протягом тижня, Україна може вдатися до відповідних дій.
При цьому командувач Національної гвардії Олександр Півненко висловив думку, що загроза дій ворога з території Білорусі є реальною за умови концентрації близько 70 тис. військових РФ, однак Сили оборони України роблять усе, щоб цього не допустити.
-
Події1 тиждень agoНа кінофестивалі Миколайчук OPEN у Чернівцях заявили про умисне руйнування локації літнього кінотеатру
-
Політика1 тиждень agoВ ЄС оцінили, коли Україна зможе стати членом союзу
-
Війна1 тиждень agoУ травні на інженерних боєприпасах були ліквідовані 1099 російських загарбників
-
Відбудова1 тиждень agoукраїнський бізнес виділяє гроші на відновлення Успенського собору
-
Відбудова7 днів agoТуск очікує на участь Зеленського у конференції з відбудови України у Гданську
-
Усі новини1 тиждень agoРікі Мартін в Україні – співак може виступити тут
-
Війна7 днів agoСили оборони вразили танкер тіньового флоту РФ і міст через Північно-Кримський канал
-
Політика1 тиждень agoАрбітраж підтвердив права України як прибережної держави в Чорному та Азовському морях