Connect with us

Побалакали про UNESCO: хто що захищає, як справи у Львова та на що тиснути одеситам

Published

on

Історичний центр Одеси під захистом ЮНЕСКО і не знає про це лише ледачий. Проте ця міжнародна організація працює не як ППО і перше, що ми маємо затямити: така престижність потребує власної відповідальності. Це гарні перспективи, омріяний статус, і хто знає, що робити далі. Разом із депутаткою Анастасією Большедворовою, обговорили звідки чекати ріки грошей, що робити з по-одеськи облаштованими фасадами та чий досвід варто перейняти.

Під захистом гарне формулювання, але для країни, яка воює це навіть трохи смішно. Росіян не зупинить те, що будівля знаходиться під захистом ЮНЕСКО, як це не зупиняло їх в Сирії. То про який захист ми говоримо? Весь світ буде знов тривожитись та обурений, чи є реальні механізми впливу?

Насправді ніякого механізму захисту немає це фікція. Тут найцікавіше, що наша мерія домоглася цього. Вони не виїжджали з тієї сесії ЮНЕСКО і схопились зубами, щоб отримати статус, про який говорили багато років. Для нас це престиж. Але туристи не завжди шукають: «історична будівля під захистом ЮНЕСКО», просто, якщо їм цікава Україна та Одеса, то ми й можемо показати лише центр.

Зараз часто порівнюють Одесу зі Львовом, який потрапив в ЮНЕСКО з першої спроби у 1998 році. Туристична політика міст відрізняється? Одесі немає чого запропонувати туристам в будь-який сезон, окрім літнього. І центр у львів’ян значно менше заселений. Чи варто порівнювати, брати за приклад? 

Чи так все добре у Львова? Вони ледве не втратили свій статус. Якщо почати розглядати будівлі, то виглядає дуже не оптимістично: сиплеться весь верх фасаду і досить проблемно реставрувати. Чомусь не робили цього раніше, а зараз не можуть витрачати гроші, навіть якщо вони є в бюджеті. Те, що відбувається у Львові, не є для нас прикладом. 

Цікаво, що коли одеська мерія хотіла поспілкуватись щодо ЮНЕСКО, львів’яни не захотіли чимось ділись. Тут виникають думки: або немає чим ділитись, або вони не поважають нашу владу. Втім, у Львові така ж сама біда зі станом історичного центру як і у нас, проте немає таких забудов. Але є багато тематичних закладів: ресторанчики, кафешки, які ховаються у двориках. Вони з кожного куточку роблять бізнес. А ми всі подвір’я закрили. Зробіть ресторанчик з середнім цінником і пригощайте людей чимось цікавим. Саме тематичні заклади і заходи приваблять зовсім інших туристів. Одеської кави в інших містах немає…

Якщо так багато років хотіли до ЮНЕСКО і Одеса має потенціал, навіщо видавати дозволи на будівництво в центрі?  Адже нічого, крім центру Одеси, ми подати не можемо.

Одеса майже не видає дозволи на будівництво, але якщо сказати це в мерії, вони кричатимуть, що у всьому винний Київ. Зараз у президента лежить законопроєкт, який повністю забирає повноваження ДАБІ (законопроєкт №5655, який передбачає реформу містобудування). У мерії залишається право ставити висотну відмітку, тобто обмежувати будівництво за кількістю поверхів. І це можна було б зробити з усім містом і ці 23-25-поверхівки могли і не з’явитись. Найстрашніше з цього проєкту як ми будемо потім доводити, що обіцяли 8 поверхів, а збудували 10. І як допоможе ЮНЕСКО? Та ніяк. 

Якщо в якийсь момент збудуємо те, що не треба в центрі, замість допомоги нам скажуть: «Ви порушили угоду, до побачення, ми забираємо цей статус». Привілеїв тут не так багато, навпаки, щоб підтримувати цей статус треба дуже сильно надриватись і пильно стежити.

І справді були такі випадки. Наприклад, коли Дрезден виключили зі списку світової культурної спадщини, тому що міська влада вирішила побудувати транспортний міст через Ельбу. На думку ЮНЕСКО це порушить єдність архітектурно-природного комплексу і закриє неповторний вигляд на старе місто. 

Включення до ЮНЕСКО принесе ріки грошей? Сама організація не вкладає кошти, а єдиний грошовий потік з’являється через туристів. Тобто, ми все одно залишились з тими ж проблемами, що і були? І навіть якщо ми знайдемо гроші, хто виконуватиме роботи? 

ЮНЕСКО це не така собі фірма, яка каже: «Ви до нас вступили, тримайте мільйони доларів». Вони можуть допомогти знайти кошти, спонукати до участі в грантах. І цей статус збільшує вірогідність отримання грантів та коштів від інших міжнародних організацій. 

Щодо реставраційних робіт. Для нас це велика проблема, тому що більшість будівельних компаній, і саме реставраційних, виїхали. Їх і так було мало, а зараз залишилось на макове зернятко. Щоразу, як зв’язуюсь з підрядниками, то всі десь поїхали. Це жахлива ситуація. Але і до реставрації ми дійдемо дуже не скоро, може років зо п’ять доведеться чекати. 

А що робити з кондиціонерами, дротами, балконами, які прикрашають історичну зону?

Потрібно працювати з самою ментальністю людей. Якщо ми хочемо до Європи, а ми дуже хочемо, і нас підтримують, то доведеться наважитись і зняти ці кондиціонери. А люди так звикли жити, тому мерія і боїться. 

Спробуйте зняти ці балкони, збільшені у п’ять разів. Навіть якщо буде судове рішення, там же будуть просто стрілятися.  Державна архітектурно-будівельна інспекція контролює це. Раніше можна було поскаржитись, проводилась перевірка, створювався акт про прибудову без законних підстав і подавався позов до суду. Але позиватись треба на когось, а якщо людина не являється, то що? Ось вони всі і стоять.

Як на мене, треба робити з цього фішку. Лісабон дуже схожий на Одесу, і вони на всьому заробляють гроші. Якщо там збудували якийсь недолугий балкон, то під ним зробили стильний ресторанчик. Ми не можемо зараз змінити наше життя повністю і прибрати весь цей пластик з будинків. Але можемо заробити на тому, що робить нас нами, як і ці кондиціонери та дроти.  

До речі, щоб перенести цей кондиціонер на дах, потрібні гроші. Тут єдина пропозиція, якщо у людей є балкон, то хай туди переставлять.

Але там вже генератор стоїть…

А може й три (сміється)… Змусити це робити не податком, а, наприклад, грантом. Ось і ідея: якщо люди живуть в зоні ЮНЕСКО, то давати кошти на те, щоб перенести кондиціонер. Зробити це програмою від міської ради. А за гроші люди самостійно візьмуть і перенесуть та ще й сусідів змусять. 

Нам доведеться і на це просити гроші? Тут ще багато звичайних політичних ігор. ЮНЕСКО, яка закликала рф негайно вийти за межі міжнародно визнаних кордонів України, все ж виключає можливість позбавлення членства.

Це політика, всі рішення, можливості в плані зброї йде поступово. Ось вже рік пішов від вторгнення, а ми все просимо спочатку, ну будь ласочка, а потім топ ногою. Повільно, бо всі між собою пов’язані. І зруйнувати стосунки та ж Європа з росією не може та не хоче.

Проте ми завжди знайдемо, на що натиснути. Навіть завершиться війна — це буде велике щастя повоєнного періоду. Ми будемо країною, яка вийшла з війни переможцем, в якому б стані — емоційному, матеріальному та фізичному — не опинимось. Саме за престиж нашої країни відповідає Президент, Верховна Рада, кожна мерія і це буде колосальна робота. Тут ЮНЕСКО стане нам у плюсі. Зробимо так, щоб про нас ніхто не забув!

Continue Reading
Click to comment

Події

У Харкові після ремонту відкрився літмузей

Published

on


Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

Унаслідок російських ударів по Харкову в березні 2025-го у кількох приміщеннях виникли тріщини, впала стеля. У будівлі замінили пошкоджені вікна, укріпили стіни, замінили деякі меблі. У відремонтованих залах змінилася кольорова гама.

Відновлювальні роботи провели завдяки кільком грантам від різних інституцій, допомозі приватних осіб, заміну вікон профінансувала міська рада.

“Відремонтували лише те, що потребувало негайного порятунку, та зберегли все, чим ще можна користуватися”, – наголосили в літмузеї.

Ремонт здійснив архітектор-реставратор Віктор Дворніков.

У планах – ремонт входу, аби будівля відповідала принципам безбарʼєрності. Для цього шукають рішення та ресурси.

25 квітня в оновлених приміщеннях відкрилася виставка “Харківська Енеїда. Домашній архів”. У ній – ілюстрації митця Рафаеля Волинського, створені майже 60 років тому, і документи, що свідчать про підготовку до видання твору Івана Котляревського у Харкові. Підготував експозицію онук художника – архітектор, в нині військовослужбовець Богдан Волинський.

“Неймовірне щастя! Ми цього чекали довго. Ми старались. І нарешті відкриваємось – дуже важливою для нас виставкою. Тому що це той родинний архів, який би мав бути частиною нашої спільної пам’яті”, – сказала директорка літмузею Тетяна Пилипчук.

Після смерті художника у 1992 році його син перевіз увесь архів на зберігання в гараж. І лише у 2020 онук, розбираючи папери, знайшов ілюстрації до “Енеїди”. Їх Рафаелю замовило видавництво “Прапор”, розповідає Богдан Волинський. Чому видання так і не вийшло друком, достеменно невідомо.

“Це була ціла серія готова. До неї було багато робочих документів (виписки із засідань художніх рад, рецензії тощо, – ред.), що свідчить про підготовку – про неї згадувалось у газетах – і мало вийти таке чудове видання, при чому до ювілею Котляревського”, – говорить Волинський.

Після подій останніх років на роботи діда він поглянув інакше.

“Побачив цінність всього національного, цінність свого. Я нарешті побачив її в цих роботах. Зміг побачити і бароковість, і мотиви якоїсь абстракції – на противагу соцреалізму, який панував тоді”, – зауважив військовослужбовець.

На виставці представлена частина ілюстрацій, які онук митця бачить найбільш актуальними.

“У цих ілюстраціях я пізнав теперішнє життя. Це зображення війська, це насправді центральна тема. Це обличчя. Це вони – наші українські вояки. Хлопці, яких бачу, з якими я служу. Більшість – це старші чоловіки, в не хлопці. Як на зображеннях – так воно і є зараз. Десь хитрі усмішки, десь масні губи, десь напівсонні. Це не якісь класичні герої, в дуже реальний портрет війська”, – вважає Волинський.

Побачити виставку “Харківська Енеїда. Домашній архів” можна протягом двох місяців.

Читайте також: Вишиванки з давніх світлин

Як повідомлялося, вночі проти 1 березня 2025 року, за даними Харківської міської ради, внаслідок масованої російської були пошкоджені щонайменше 75 будівель у Шевченківському, Київському та Новобаварському районах.

Серед них – будівля Харківського літературного музею, особняк початку XX століття на вул. Багалія.

Музейники під час ремонту проводили заходи в інших локаціях, відкрили “Літературний намет” на подвір’ї, стали співорганізаторами конкурсу для молодих митців “Генерація Ніка”.

Фото: В`ячеслав Мадієвський



Джерело

Continue Reading

Відбудова

У прифронтових регіонах відновили понад 20 км автомобільних доріг

Published

on


Як передає Укрінформ, про це повідомляє Міноборони.

Відповідно до урядової постанови від 06 квітня 2026 р. № 450, у питаннях відновлення пошкоджених об’єктів єдиної транспортної системи Служба визначена державним замовником у сфері оборони на період дії воєнного стану.

Державна спеціальна служба транспорту здійснює закупівлю товарів, робіт і послуг оборонного призначення (у тому числі подвійного використання) для поточного ремонту; експлуатаційного утримання пошкоджених автодоріг загального користування державного та місцевого значення; відновлення вулиць і доріг населених пунктів, що розташовані на територіях активних бойових дій або в межах до 40 км від них, а також від тимчасово окупованих територій.

Загалом ДССТ визначено відповідальною за відновлення 1 212,42 км автомобільних доріг на 59 ділянках у прифронтових регіонах.

Станом на 25 квітня роботи тривають на сімох ділянках у п’ятьох областях;. На одній ділянці ремонт уже завершено; відновлено понад 23 км автомобільних доріг; заасфальтовано 3 559 кв.м дорожнього покриття.

Необхідні роботи виконуються поетапно з урахуванням безпекової ситуації та визначеної пріоритетності маршрутів. Завершення поточних ремонтів на визначених ділянках заплановано у встановлені терміни з подальшим нарощуванням обсягів.

Читайте також: В Україні від початку року відремонтували понад 5,7 мільйона квадратних метрів доріг

Прифронтові дороги є ключовим елементом обороноздатності держави. Вони забезпечують безперебійну військову та медичну логістику, а також підтримують життєдіяльність громад у складних умовах.

Раніше ДССТ також було визначено замовником робіт із захисту критичної інфраструктури.

Як повідомляв Укрінформ, в Україні вже ліквідували понад 5,7 млн кв. м пошкоджень дорожнього покриття на міжнародних трасах і дорогах державного значення.

Фото: Міноборони



Джерело

Continue Reading

Політика

Ні РФ, ні Україна не мають чіткого шляху до перемоги або до миру

Published

on



Президент США Дональд Трамп та його переговірники наразі зайняті Іраном, тоді як ні РФ, ні Україна не мають шляху до перемоги у війні чи до угоди про тривалий мир.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє The New York Times.

“Європа готується до тривалої війни в Україні, а очікування щодо врегулювання конфлікту шляхом переговорів між Москвою та Києвом зменшуються”, – йдеться у повідомленні.

Як зазначається, це залишає Україну здебільшого сам на сам, ведучи війну на виснаження з РФ. Ні Україна, ні Москва не мають чіткого шляху до перемоги, і ніхто не очікує, що врегулювання війни буде можливим без активної участі США та тиску на РФ, який президент Трамп завжди здійснював неохоче .

Також немає очевидного посередника-замінника з будь-яким значним впливом на обидві сторони.

Читайте також: Російські бізнес-еліти більше не хочуть витрачати нафтодолари на війну – експерт

Через 15 місяців після того, як Трамп пообіцяв завершити війну за один день, «ми опинилися здебільшого там, де почали переговори», – сказав Джеймс Шерр, аналітик з питань РФ та України.

Він додав: “Європейці все більше розуміють, що існує фундаментальна несумісність інтересів та цілей між Україною та РФ, і єдиний розумний курс – продовжувати стояти на боці України та не дозволяти Москві перемогти військовими чи політичними засобами”.

Аналітик також заявив, що Президент України Володимир Зеленський «втратив 80 відсотків своїх ілюзій» щодо своєї здатності отримати підтримку президента Трампа, і українці вважають, що вони тримаються на плаву у воєнному плані, і що будь-яке вирішення війни відбудеться на полі бою, сказав він.

За даними NYT, Київ та Вашингтон продовжують «деякі закулісні переговори» на нижчому рівні, а українські переговірники продовжують наполягати на тристоронніх переговорах за участю США та Москви, яка їх відкидає.

“Але серйозні переговори наразі припинилися”, — зазначається у статті.

NYT називає “потужним знаком відданості Україні” рішення ЄС надати їй безвідсоткову позику в розмірі 90 мільярдів євро, ухвалене 22 квітня. Також Європа підтримала Україну ще двома пакетами санкцій проти РФ. 23 квітня Євросоюз схвалив 20-й пакет санкцій, який раніше блокував угорський прем’єр Віктор Орбан, і чиновники ЄС уже працюють над 21-м пакетом санкцій.

Декілька європейських чиновників, які спілкувалися з NYT анонімно, розповіли, що європейці сподіваються, що російський диктатор Володимир Путін змириться з тим, що РФ “здобула в Україні все, що могла, і має зберегти свої перемоги”, перейшовши до серйозних мирних переговорів. Водночас вони визнали, що Путін хоче мати справу з Вашингтоном, а не з Брюсселем.

Європейці вітали б відновлення серйозної взаємодії з американською стороною, якщо це означатиме спонукання до поступок не лише Зеленського, а й Путіна, зазначається у статті.

Директор Центру Карнегі РФ Євразія висловив думку, що наразі жодна зі сторін не відчуває великого тиску щодо врегулювання.

Клаудія Мейджор, експертка з питань оборони Німецького фонду Маршалла, вважає, що українці досягли певного успіху в пошкодженні російської нафтової інфраструктури, але проблема для європейців полягає в тому, що “нам бракує теорії перемоги для України”.

За її словами, ідея полягала в тому, щоб чинити достатній тиск на РФ, щоб вона змінила свої розрахунки, “але ми ніколи не давали українцям достатньо для цього”.

“Зараз ми просто намагаємося тримати українців у грі, поки щось не зміниться в Москві — хтось не помре, не буде викинутий у вікно, або економіка не завалиться. Але це не стратегія”, — зазначила вона.

Зеленський різко розкритикував рішення Трампа послабити санкції на видобуток російської нафти, щоб стримати світові ціни на енергоносії, заявивши: “На мою думку, РФ знову грається з американцями — грається з президентом Сполучених Штатів”. Окрім того, Зеленський заявив, що чинив опір тиску з боку неназваних сторін — опосередковано, Вашингтона — щодо припинення атак на російську енергетичну інфраструктуру.

NYT додає, що Україна відчуває себе підбадьореною новими європейськими коштами та певним прогресом на полі бою, а Путін не досяг своїх цілей, попри вигоду для російської економіки від раптового підвищення цін на енергоносії.

“Отже війна триває, і припинення вогню або мирне врегулювання все ще здається далеким”, — підсумовується у статті.

Як повідомляв Укрінформ, президент Європейської ради Антоніу Кошта вважає, що після розблокування кредиту на підтримку України на суму 90 мільярдів євро та схвалення 20-го пакету санкцій проти РФ наступним кроком, який необхідно зробити, є відкриття першого кластера (Основи) переговорів про вступ України до ЄС.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.