Connect with us

Побалакали про UNESCO: хто що захищає, як справи у Львова та на що тиснути одеситам

Published

on

Історичний центр Одеси під захистом ЮНЕСКО і не знає про це лише ледачий. Проте ця міжнародна організація працює не як ППО і перше, що ми маємо затямити: така престижність потребує власної відповідальності. Це гарні перспективи, омріяний статус, і хто знає, що робити далі. Разом із депутаткою Анастасією Большедворовою, обговорили звідки чекати ріки грошей, що робити з по-одеськи облаштованими фасадами та чий досвід варто перейняти.

Під захистом гарне формулювання, але для країни, яка воює це навіть трохи смішно. Росіян не зупинить те, що будівля знаходиться під захистом ЮНЕСКО, як це не зупиняло їх в Сирії. То про який захист ми говоримо? Весь світ буде знов тривожитись та обурений, чи є реальні механізми впливу?

Насправді ніякого механізму захисту немає це фікція. Тут найцікавіше, що наша мерія домоглася цього. Вони не виїжджали з тієї сесії ЮНЕСКО і схопились зубами, щоб отримати статус, про який говорили багато років. Для нас це престиж. Але туристи не завжди шукають: «історична будівля під захистом ЮНЕСКО», просто, якщо їм цікава Україна та Одеса, то ми й можемо показати лише центр.

Зараз часто порівнюють Одесу зі Львовом, який потрапив в ЮНЕСКО з першої спроби у 1998 році. Туристична політика міст відрізняється? Одесі немає чого запропонувати туристам в будь-який сезон, окрім літнього. І центр у львів’ян значно менше заселений. Чи варто порівнювати, брати за приклад? 

Чи так все добре у Львова? Вони ледве не втратили свій статус. Якщо почати розглядати будівлі, то виглядає дуже не оптимістично: сиплеться весь верх фасаду і досить проблемно реставрувати. Чомусь не робили цього раніше, а зараз не можуть витрачати гроші, навіть якщо вони є в бюджеті. Те, що відбувається у Львові, не є для нас прикладом. 

Цікаво, що коли одеська мерія хотіла поспілкуватись щодо ЮНЕСКО, львів’яни не захотіли чимось ділись. Тут виникають думки: або немає чим ділитись, або вони не поважають нашу владу. Втім, у Львові така ж сама біда зі станом історичного центру як і у нас, проте немає таких забудов. Але є багато тематичних закладів: ресторанчики, кафешки, які ховаються у двориках. Вони з кожного куточку роблять бізнес. А ми всі подвір’я закрили. Зробіть ресторанчик з середнім цінником і пригощайте людей чимось цікавим. Саме тематичні заклади і заходи приваблять зовсім інших туристів. Одеської кави в інших містах немає…

Якщо так багато років хотіли до ЮНЕСКО і Одеса має потенціал, навіщо видавати дозволи на будівництво в центрі?  Адже нічого, крім центру Одеси, ми подати не можемо.

Одеса майже не видає дозволи на будівництво, але якщо сказати це в мерії, вони кричатимуть, що у всьому винний Київ. Зараз у президента лежить законопроєкт, який повністю забирає повноваження ДАБІ (законопроєкт №5655, який передбачає реформу містобудування). У мерії залишається право ставити висотну відмітку, тобто обмежувати будівництво за кількістю поверхів. І це можна було б зробити з усім містом і ці 23-25-поверхівки могли і не з’явитись. Найстрашніше з цього проєкту як ми будемо потім доводити, що обіцяли 8 поверхів, а збудували 10. І як допоможе ЮНЕСКО? Та ніяк. 

Якщо в якийсь момент збудуємо те, що не треба в центрі, замість допомоги нам скажуть: «Ви порушили угоду, до побачення, ми забираємо цей статус». Привілеїв тут не так багато, навпаки, щоб підтримувати цей статус треба дуже сильно надриватись і пильно стежити.

І справді були такі випадки. Наприклад, коли Дрезден виключили зі списку світової культурної спадщини, тому що міська влада вирішила побудувати транспортний міст через Ельбу. На думку ЮНЕСКО це порушить єдність архітектурно-природного комплексу і закриє неповторний вигляд на старе місто. 

Включення до ЮНЕСКО принесе ріки грошей? Сама організація не вкладає кошти, а єдиний грошовий потік з’являється через туристів. Тобто, ми все одно залишились з тими ж проблемами, що і були? І навіть якщо ми знайдемо гроші, хто виконуватиме роботи? 

ЮНЕСКО це не така собі фірма, яка каже: «Ви до нас вступили, тримайте мільйони доларів». Вони можуть допомогти знайти кошти, спонукати до участі в грантах. І цей статус збільшує вірогідність отримання грантів та коштів від інших міжнародних організацій. 

Щодо реставраційних робіт. Для нас це велика проблема, тому що більшість будівельних компаній, і саме реставраційних, виїхали. Їх і так було мало, а зараз залишилось на макове зернятко. Щоразу, як зв’язуюсь з підрядниками, то всі десь поїхали. Це жахлива ситуація. Але і до реставрації ми дійдемо дуже не скоро, може років зо п’ять доведеться чекати. 

А що робити з кондиціонерами, дротами, балконами, які прикрашають історичну зону?

Потрібно працювати з самою ментальністю людей. Якщо ми хочемо до Європи, а ми дуже хочемо, і нас підтримують, то доведеться наважитись і зняти ці кондиціонери. А люди так звикли жити, тому мерія і боїться. 

Спробуйте зняти ці балкони, збільшені у п’ять разів. Навіть якщо буде судове рішення, там же будуть просто стрілятися.  Державна архітектурно-будівельна інспекція контролює це. Раніше можна було поскаржитись, проводилась перевірка, створювався акт про прибудову без законних підстав і подавався позов до суду. Але позиватись треба на когось, а якщо людина не являється, то що? Ось вони всі і стоять.

Як на мене, треба робити з цього фішку. Лісабон дуже схожий на Одесу, і вони на всьому заробляють гроші. Якщо там збудували якийсь недолугий балкон, то під ним зробили стильний ресторанчик. Ми не можемо зараз змінити наше життя повністю і прибрати весь цей пластик з будинків. Але можемо заробити на тому, що робить нас нами, як і ці кондиціонери та дроти.  

До речі, щоб перенести цей кондиціонер на дах, потрібні гроші. Тут єдина пропозиція, якщо у людей є балкон, то хай туди переставлять.

Але там вже генератор стоїть…

А може й три (сміється)… Змусити це робити не податком, а, наприклад, грантом. Ось і ідея: якщо люди живуть в зоні ЮНЕСКО, то давати кошти на те, щоб перенести кондиціонер. Зробити це програмою від міської ради. А за гроші люди самостійно візьмуть і перенесуть та ще й сусідів змусять. 

Нам доведеться і на це просити гроші? Тут ще багато звичайних політичних ігор. ЮНЕСКО, яка закликала рф негайно вийти за межі міжнародно визнаних кордонів України, все ж виключає можливість позбавлення членства.

Це політика, всі рішення, можливості в плані зброї йде поступово. Ось вже рік пішов від вторгнення, а ми все просимо спочатку, ну будь ласочка, а потім топ ногою. Повільно, бо всі між собою пов’язані. І зруйнувати стосунки та ж Європа з росією не може та не хоче.

Проте ми завжди знайдемо, на що натиснути. Навіть завершиться війна — це буде велике щастя повоєнного періоду. Ми будемо країною, яка вийшла з війни переможцем, в якому б стані — емоційному, матеріальному та фізичному — не опинимось. Саме за престиж нашої країни відповідає Президент, Верховна Рада, кожна мерія і це буде колосальна робота. Тут ЮНЕСКО стане нам у плюсі. Зробимо так, щоб про нас ніхто не забув!

Continue Reading
Click to comment

Світ

у США проводять обшуки на ранчо Епштейна (відео)

Published

on


Поліцейські оточили ранчо Зорро Джеффрі Епштейна в пошуках тіл двох дівчат, яких, імовірно, задушили під час однієї з вечірок. Тим часом біля ранчо проходить акція протесту, учасники якої розповідають про експерименти над людьми.

Чутки про загибель дівчат роками кружляли навколо ранчо Зорро в крихітному містечку Стенлі, розташованому за 60 км на південь від столиці штату, Санта-Фе, — але особи загиблих так і не були встановлені, повідомляє Daily Mail.

Протестувальники зібралися біля ранчо Епштейна

Тепер правоохоронні органи впевнені, що зможуть знайти тіла, якщо вони існують, і встановити імена загиблих. Співробітники департаменту юстиції штату, а також поліція і місцеве управління шерифа розпочали пошуки 9 березня, і вони тривають досі.

Це частина “комісії зі встановлення істини”, одноголосно створеної місцевими законодавцями минулого місяця, щоб спробувати з’ясувати, що саме відбувалося на ранчо Епштейна.

“Ми роками чули звинувачення і чутки про діяльність Епштейна в Нью-Мексико, але, на жаль, федеральні розслідування не змогли зібрати офіційні докази”, — заявила членкиня законодавчих зборів штату Андреа Ромеро, яка очолила боротьбу за створення комісії і є однією з її чотирьох членів.

Операція розпочалася лише через день після того, як сотні протестувальників зібралися на ранчо, яке тепер перейменоване новим власником на Ранчо де Сан-Рафаель.

Поліція сподівається знайти поховані тіла на ранчо Епштейна

Ранчо “Зорро” Джеффрі Епштейна, де він був зображений на фотографії, опублікованій Міністерством юстиції США, давно є предметом інтриг через твердження про те, що там проводили експерименти над людьми і вбивства жінок, які стали жертвами торгівлі людьми.

Нові свідки — як чоловіки, так і жінки — стверджують, що Джеффрі Епштейн, який захоплювався євгенікою, використовував відокремлений маєток для проведення медичних процедур без згоди з метою просування своїх передбачуваних інтересів у селекційному розведенні.

“До нас звертаються люди, які стверджують, що їх накачали наркотиками, проводили над ними досліди, і вони прокинулися поруч із медичним обладнанням, не розуміючи, де перебувають”, — сказала Ромеро.

Нещодавно розсекречені документи свідчать про те, що Джеффрі Епштейн і покійний актор Роберт Редфорд планували зустрітися в Санта-Фе, штат Нью-Мексико, у 2013 році. Епштейн обговорював із ним плани використання ранчо Зорро як бази для штучного запліднення кількох жінок і створення власної поліпшеної лінії крові.

Хоч би як неправдоподібно це звучало, розповіді про експерименти над людьми перегукуються з твердженнями, що давно циркулюють, про одержимість Епштейна євгенікою і його бажання створити дітей, які генетично “переважають”.



Джеффрі Епштейн міг проводити на ранчо експерименти над людьми

Фото: Соцсети

Хоча немає жодних доказів того, що його науково-фантастичний план здійснився, нещодавній сплеск повідомлень від інформаторів, що надійшли до поштових скриньок державних чиновників, спричинив заклики до масштабного розслідування того, що насправді сталося на території об’єкта.

“Це так похмуро і заплутано, і я знаю, що якщо ви згадаєте про це кому-небудь, це прозвучить як конспірологічна історія, — сказала Ромеро. — Але нам потрібно докопатися до правди про те, що насправді сталося тут, у нас під боком”.

Ранчо Зорро Джеффрі Епштейна — що відомо

Епштейн купив Зорро 1993 року в колишнього губернатора Нью-Мексико Брюса Кінга. Після його смерті в нью-йоркській тюремній камері 2019 року нерухомість було виставлено на продаж за 23,1 мільйона доларів. Пізніше ціну було знижено до 18 мільйонів доларів.

Представник Міністерства юстиції штату Нью-Мексико Лорен Родрігес заявила, що власники, сім’я техаського магната нерухомості Дона Гаффайнса, дозволили доступ для проведення обшуку, який, як передбачається, охоплює всю територію об’єкта нерухомості та державні землі, які його оточують. Раніше Хаффайнс заявив, що планує перетворити це місце на християнський центр відпочинку.

джеффрі епштейн ранчо



Ранчо Зорро було притулком Епштейна

Фото: Sotheby’s International Realty

На території відокремленого ранчо є головний будинок, гостьові будиночки та житлові приміщення для персоналу, кілька господарських будівель, пожежна частина, стайні, опалювальний гараж на сім боксів, теплиця для вирощування свіжих продуктів, пасовище для худоби, а також приватна злітно-посадкова смуга, ангар і вертолітний майданчик.

Епштейн використовував ранчо Зорро як відокремлене місце відпочинку для VIP-гостей, які могли приходити і йти набагато непомітніше, ніж навіть на Літл-Сент-Джеймс, його приватному карибському острові.

У цивільних позовах стверджується, що в цьому комплексі проживав колишній принц Ендрю, якого звинуватила Вірджинія Джуффре, яка представила фотографії та письмові свідчення, що свідчать про те, що вона відвідувала цей комплекс під час його перебування там у період, коли вона стала жертвою торгівлі людьми у підлітковому віці, у період з 2000 по 2002 рік.

Підрядники і журналісти висували непідтверджені твердження про те, що Білл Клінтон та інші видатні діячі також проводили час на цій території, хоча Клінтон у своїх свідченнях перед Конгресом минулого місяця заперечував, що він там був.

Епштейн проводив у своєму комплексі менше часу, ніж у своїх володіннях у Нью-Йорку, Флориді та на Віргінських островах. Але коли він там був разом зі своєю спільницею Гіслейн Максвелл, туди часто приїжджали молоді дівчата.

Покоївка Рене Бернс працювала на ранчо п’ять років до 2005 року і стверджує, що нічого незаконного не бачила. Але, за її словами, Епштейн був жахливою людиною, яка змушувала її писати записки замість того, щоб говорити з ним безпосередньо.

“Він не хотів мене бачити і чути. Я прасувала простирадла, застеляла ліжка, обполіскувала їхні зубні щітки. Я ніколи не бачила, щоб він займався сексом. Я ніколи не бачила його без одягу, ніколи не бачила нічого, що я б вважала незаконним. Але, з іншого боку, я не була в кожному куточку цього місця”, — розповіла Рене.

Більше могли б розповісти Карен і Брайс Гордон, які керували комплексом для Епштейна. Але після його смерті вони втекли до Нової Зеландії.

Нагадаємо, у файлах Епштейна доволі часто згадують українських політиків, наприклад, Леоніда Кучму та Віктора Януковича.

А тим часом канадський журналіст заявив, що у файлах Епштейна є “руйнівний” компромат на президента США Дональда Трампа.



Джерело

Continue Reading

Події

Український ПЕН оголосив імена фіналістів фестивалю «Прописи»

Published

on



Український ПЕН завершив прийом заявок на четвертий фестиваль для авторів-початківців «Прописи» і обрав десятку фіналістів, які стануть учасниками професійних воркшопів.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Український ПЕН.

Цьогоріч фіналістами «Прописів» стали Ганна Аргірова, Валерія Бойко, Ольга Кацан, Дарина Мелашенко, Аліса Москаленко, Яна Мохончук, Мая Полікарпова, Микола Сипко, Марія Хілініч і Анна Часова.

Загалом на участь у фестивалі надійшли 107 заявок.

До журі «Прописів-2026» увійшли Остап Сливинський, Олеся Яремчук, Тарас Прохасько, Марічка Паплаускайте, Ганна Устинова і Ярина Микитин.

Менторами, які проводитимуть заняття з авторами-початківцями, стануть українська письменниця, журналістка, медіадослідниця Марія Титаренко, українська репортерка, авторка-документалістка Віра Курико, а також французька журналістка, колишня головна редакторка газети Le Monde Наталі Нугайред.

Як зауважили в Українському ПЕН, у фокусі цьогорічної програми фестивалю буде репортаж.

Зокрема, фіналісти «Прописів» матимуть змогу дізнатися більше про цей жанр, а також ознайомитися з досвідом фахових журналістів-репортажистів.

Крім того, дебютанти здобудуть знання про підготовку до написання репортажів, особливості репортажистики, висвітлення подій війни та репортажні традиції в інших країнах світу.

Також у межах «Прописів» відбудуться відкриті для відвідування події. Публічну програму фестивалю організатори оголосять згодом .

Четвертий фестиваль-воркшоп «Прописи» проходитиме з 31 березня до 4 квітня в Івано-Франківську, а його підсумком стане друкований альманах, до якого ввійдуть твори 10 учасників і учасниць проєкту та їхні тексти з враженнями про подію.

Читайте також: Книжковий арсенал оголосив фокус-тему та кураторів фестивалю

Співорганізатором фестивалю-воркшопу виступає програма промоції читання «Текстура». Фестиваль відбудеться за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Як повідомляв Укрінформ, Український ПЕН оголосив фокус-тему 2026 року – «Відчуття дому», на яку запрошує поміркувати українських інтелектуалів в есеях та під час публічних дискусій.



Джерело

Continue Reading

Відбудова

У Міжнародному реєстрі збитків відкрили нову категорію

Published

on



З 10 березня фізичні особи, які через російську агресію втратили прибуток від приватного підприємництва на території України, можуть подавати заяву до Міжнародного реєстру збитків.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Міністерство юстиції України.

“10 березня 2026 року Реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, оголосив про запуск чергової категорії. Відсьогодні можливість подання заяв відкрита за категорією А3.5 “Втрата приватного підприємництва”, – ідеться у повідомленні.

Як пояснили у Мін’юсті, ця категорія призначена для фізичних осіб, які зареєстровані як фізичні особи-підприємці за законодавством України або за іншим застосовним законодавством та втратили прибуток від свого приватного підприємництва на території України 24 лютого 2022 року або після цієї дати внаслідок міжнародно-протиправних дій Російської Федерації.

Читайте також: Українці за кордоном тепер можуть подати до Міжнародного реєстру збитків заяви про моральну компенсацію

Під час подання заяви необхідно надати певну інформацію та докази на підтримку заяви, зокрема інформацію про особу заявника та інформацію про приватне підприємництво. Також слід надати додаткову інформацію про конкретні втрати та інформацію про орієнтовну суму заяви.

Як зазначили у Мін’юсті, деяка інформація буде взята з існуючих електронних джерел, зокрема з Державної податкової служби України.

На офіційному вебсайті Міжнародного реєстру збитків можна ознайомитися з формою і правилами подання заяви у категорії A3.5 , а також відповідями на поширені запитання.

У Мін’юсті зауважили, що заяви від юридичних осіб або від їх імені подаватимуться в інших відповідних категоріях (категорії B або C).

Станом на 10 березня Міжнародним реєстром збитків відкриті вже 16 категорій заяв.

Читайте також: У Раді пояснили, як подати заяву до Міжнародного реєстру збитків і не втратити право на компенсацію

У Міністерстві юстиції інформуватимуть про запуск наступних категорій.

Як повідомляв Укрінформ, у “Дії” запустили бета-тестування послуги подання юридичними особами заяви до Міжнародного реєстру збитків за категорією C3.2 — “Втрата контролю над майном на тимчасово окупованих територіях”.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.