Connect with us

Побалакали про UNESCO: хто що захищає, як справи у Львова та на що тиснути одеситам

Published

on

Історичний центр Одеси під захистом ЮНЕСКО і не знає про це лише ледачий. Проте ця міжнародна організація працює не як ППО і перше, що ми маємо затямити: така престижність потребує власної відповідальності. Це гарні перспективи, омріяний статус, і хто знає, що робити далі. Разом із депутаткою Анастасією Большедворовою, обговорили звідки чекати ріки грошей, що робити з по-одеськи облаштованими фасадами та чий досвід варто перейняти.

Під захистом гарне формулювання, але для країни, яка воює це навіть трохи смішно. Росіян не зупинить те, що будівля знаходиться під захистом ЮНЕСКО, як це не зупиняло їх в Сирії. То про який захист ми говоримо? Весь світ буде знов тривожитись та обурений, чи є реальні механізми впливу?

Насправді ніякого механізму захисту немає це фікція. Тут найцікавіше, що наша мерія домоглася цього. Вони не виїжджали з тієї сесії ЮНЕСКО і схопились зубами, щоб отримати статус, про який говорили багато років. Для нас це престиж. Але туристи не завжди шукають: «історична будівля під захистом ЮНЕСКО», просто, якщо їм цікава Україна та Одеса, то ми й можемо показати лише центр.

Зараз часто порівнюють Одесу зі Львовом, який потрапив в ЮНЕСКО з першої спроби у 1998 році. Туристична політика міст відрізняється? Одесі немає чого запропонувати туристам в будь-який сезон, окрім літнього. І центр у львів’ян значно менше заселений. Чи варто порівнювати, брати за приклад? 

Чи так все добре у Львова? Вони ледве не втратили свій статус. Якщо почати розглядати будівлі, то виглядає дуже не оптимістично: сиплеться весь верх фасаду і досить проблемно реставрувати. Чомусь не робили цього раніше, а зараз не можуть витрачати гроші, навіть якщо вони є в бюджеті. Те, що відбувається у Львові, не є для нас прикладом. 

Цікаво, що коли одеська мерія хотіла поспілкуватись щодо ЮНЕСКО, львів’яни не захотіли чимось ділись. Тут виникають думки: або немає чим ділитись, або вони не поважають нашу владу. Втім, у Львові така ж сама біда зі станом історичного центру як і у нас, проте немає таких забудов. Але є багато тематичних закладів: ресторанчики, кафешки, які ховаються у двориках. Вони з кожного куточку роблять бізнес. А ми всі подвір’я закрили. Зробіть ресторанчик з середнім цінником і пригощайте людей чимось цікавим. Саме тематичні заклади і заходи приваблять зовсім інших туристів. Одеської кави в інших містах немає…

Якщо так багато років хотіли до ЮНЕСКО і Одеса має потенціал, навіщо видавати дозволи на будівництво в центрі?  Адже нічого, крім центру Одеси, ми подати не можемо.

Одеса майже не видає дозволи на будівництво, але якщо сказати це в мерії, вони кричатимуть, що у всьому винний Київ. Зараз у президента лежить законопроєкт, який повністю забирає повноваження ДАБІ (законопроєкт №5655, який передбачає реформу містобудування). У мерії залишається право ставити висотну відмітку, тобто обмежувати будівництво за кількістю поверхів. І це можна було б зробити з усім містом і ці 23-25-поверхівки могли і не з’явитись. Найстрашніше з цього проєкту як ми будемо потім доводити, що обіцяли 8 поверхів, а збудували 10. І як допоможе ЮНЕСКО? Та ніяк. 

Якщо в якийсь момент збудуємо те, що не треба в центрі, замість допомоги нам скажуть: «Ви порушили угоду, до побачення, ми забираємо цей статус». Привілеїв тут не так багато, навпаки, щоб підтримувати цей статус треба дуже сильно надриватись і пильно стежити.

І справді були такі випадки. Наприклад, коли Дрезден виключили зі списку світової культурної спадщини, тому що міська влада вирішила побудувати транспортний міст через Ельбу. На думку ЮНЕСКО це порушить єдність архітектурно-природного комплексу і закриє неповторний вигляд на старе місто. 

Включення до ЮНЕСКО принесе ріки грошей? Сама організація не вкладає кошти, а єдиний грошовий потік з’являється через туристів. Тобто, ми все одно залишились з тими ж проблемами, що і були? І навіть якщо ми знайдемо гроші, хто виконуватиме роботи? 

ЮНЕСКО це не така собі фірма, яка каже: «Ви до нас вступили, тримайте мільйони доларів». Вони можуть допомогти знайти кошти, спонукати до участі в грантах. І цей статус збільшує вірогідність отримання грантів та коштів від інших міжнародних організацій. 

Щодо реставраційних робіт. Для нас це велика проблема, тому що більшість будівельних компаній, і саме реставраційних, виїхали. Їх і так було мало, а зараз залишилось на макове зернятко. Щоразу, як зв’язуюсь з підрядниками, то всі десь поїхали. Це жахлива ситуація. Але і до реставрації ми дійдемо дуже не скоро, може років зо п’ять доведеться чекати. 

А що робити з кондиціонерами, дротами, балконами, які прикрашають історичну зону?

Потрібно працювати з самою ментальністю людей. Якщо ми хочемо до Європи, а ми дуже хочемо, і нас підтримують, то доведеться наважитись і зняти ці кондиціонери. А люди так звикли жити, тому мерія і боїться. 

Спробуйте зняти ці балкони, збільшені у п’ять разів. Навіть якщо буде судове рішення, там же будуть просто стрілятися.  Державна архітектурно-будівельна інспекція контролює це. Раніше можна було поскаржитись, проводилась перевірка, створювався акт про прибудову без законних підстав і подавався позов до суду. Але позиватись треба на когось, а якщо людина не являється, то що? Ось вони всі і стоять.

Як на мене, треба робити з цього фішку. Лісабон дуже схожий на Одесу, і вони на всьому заробляють гроші. Якщо там збудували якийсь недолугий балкон, то під ним зробили стильний ресторанчик. Ми не можемо зараз змінити наше життя повністю і прибрати весь цей пластик з будинків. Але можемо заробити на тому, що робить нас нами, як і ці кондиціонери та дроти.  

До речі, щоб перенести цей кондиціонер на дах, потрібні гроші. Тут єдина пропозиція, якщо у людей є балкон, то хай туди переставлять.

Але там вже генератор стоїть…

А може й три (сміється)… Змусити це робити не податком, а, наприклад, грантом. Ось і ідея: якщо люди живуть в зоні ЮНЕСКО, то давати кошти на те, щоб перенести кондиціонер. Зробити це програмою від міської ради. А за гроші люди самостійно візьмуть і перенесуть та ще й сусідів змусять. 

Нам доведеться і на це просити гроші? Тут ще багато звичайних політичних ігор. ЮНЕСКО, яка закликала рф негайно вийти за межі міжнародно визнаних кордонів України, все ж виключає можливість позбавлення членства.

Це політика, всі рішення, можливості в плані зброї йде поступово. Ось вже рік пішов від вторгнення, а ми все просимо спочатку, ну будь ласочка, а потім топ ногою. Повільно, бо всі між собою пов’язані. І зруйнувати стосунки та ж Європа з росією не може та не хоче.

Проте ми завжди знайдемо, на що натиснути. Навіть завершиться війна — це буде велике щастя повоєнного періоду. Ми будемо країною, яка вийшла з війни переможцем, в якому б стані — емоційному, матеріальному та фізичному — не опинимось. Саме за престиж нашої країни відповідає Президент, Верховна Рада, кожна мерія і це буде колосальна робота. Тут ЮНЕСКО стане нам у плюсі. Зробимо так, щоб про нас ніхто не забув!

Continue Reading
Click to comment

Війна

На фронті від початку доби росіяни здійснили 61 атаку, найгарячіший

Published

on



Російська армія від початку доби здійснила 61 атаку на позиції захисників України, найгарячіший – Гуляйпільський напрямок.

Про це Генеральний штаб Збройних сил України повідомив у Фейсбуці, оприлюднивши оперативну інформацію станом на 16:00 суботи, 13 червня, передає Укрінформ.

Сьогодні від вогню загарбників постраждали населені пункти Сопич, Рогізне, Кореньок, Нескучне, Малушине, Волфине, Бачівськ, Рижівка, Бунякине, Голубівка Сумської області, а також Тимоновичі Чернігівської області. Крім того, авіаційних ударів зазнала Павлівка Сумської області.

На Північно-Слобожанському та Курському напрямках від початку доби відбулося одне бойове зіткнення. Загарбники завдали трьох авіаударів із застосуванням дев’яти керованих авіаційних бомб, а також здійснили 24 обстріли, зокрема чотири — із застосуванням реактивних систем залпового вогню.

На Південно-Слобожанському напрямку ворог тричі атакував позиції українських військ, одне боєзіткнення досі триває. Бої точилися в районах Вовчанська та Лимана.

На Куп’янському напрямку українські оборонці зупинили одну спробу ворога просунутися вперед у бік Новоплатонівки.

На Лиманському напрямку ворог шість разів намагався вклинитися в українську оборону, два зіткнення наразі тривають. Штурмові дії фіксувалися в районах населених пунктів Новий Мир, Дробишеве, Лиман, Діброва, Торське та Озерне.

На Слов’янському напрямку ворог чотири рази штурмував позиції Сил оборони у районах Кривої Луки та Закітного.

На Краматорському напрямку наступальних дій ворога не зафіксовано.

На Костянтинівському напрямку загарбники здійснили чотири атаки, одна з яких ще триває. Ворог проявляв активність поблизу населених пунктів Іванопілля, Іллінівка та Костянтинівка.

На Покровському напрямку українські захисники зупинили 15 штурмових дій агресора. Загарбники атакували в районах населених пунктів Василівка, Гришине, Родинське, Шевченко, Новопідгородне, Котлине, Удачне та Новопавлівка.

На Олександрівському напрямку ворог атакував один раз у районі Вороного.

На Гуляйпільському напрямку загарбники здійснили 21 атаку, п’ять боєзіткнень на цей час тривають. Ворог тиснув у районах населених пунктів Рибне, Добропілля, Воздвижівка, Оленокостянтинівка, Гуляйпільське, Тернувате, Залізничне, Верхня Терса та Чарівне.

На Оріхівському напрямку українські захисники зупинили дві спроби ворога просунутися вперед у районах населених пунктів Степове та Степногірськ.

На Придніпровському напрямку зафіксовано одну атаку ворога в напрямку Антонівського мосту.

На Волинському та Поліському напрямках ознак формування наступальних угруповань ворога не виявлено.

Читайте також: У Генштабі підтвердили ураження об’єкта нафтотранспортної інфраструктури у Волгоградській області РФ

Як повідомляв Укрінформ, командир 19-го армійського корпусу бригадний генерал Олександр Бакулін заявив, що Костянтинівський напрямок залишається складним, проте ніякого оточення українських військ в районі Костянтинівки немає.



Джерело

Continue Reading

Суспільство

Миколаївська Феміда: Range Rover, долари і чужа земля Анонси

Published

on


Декларації голів судів – це не лише про суддівську зарплату. У когось мільйони в готівці, у когось – десятки гектарів землі, оформленої на родину. А дехто звітує лише про оклад і живе у чужому будинку. Одна голова за два місяці до завершення повноважень купила квартиру за 1,9 мільйона гривень. Ще один суддя щойно проміняв увесь старий автопарк на один Range Rover за 4,6 мільйона.

Центр публічних розслідувань разом з Інтент проаналізували фінансові звіти голів та виконувачів обов’язків голів 24 місцевих судів регіону – 25 декларацій за 2025 рік. Дивилися, скільки вони заробили торік, що накопичили, яким майном володіють, і як ці показники змінилися порівняно з 2024 роком.

Кілька судів цьогоріч мали двох очільників – ми враховуємо обох. В Інгульському районному суді міста Миколаєва Надія Рум’янцева очолювала суд до 1 квітня 2025 року, далі головою став Вячеслав Кокорєв. У рейтингах є обидва.

В Арбузинському районному суді Ольга Кірімова була головою до 4 квітня 2025 року. Декларації новообраної після неї Ірини Догарєвої у відкритому доступі в реєстрі НАЗК немає, тому її дані у порівнянні відсутні.

Окремий випадок – Вітовський районний суд. Упродовж усього 2025 року його очолював Сергій Глубоченко, чию декларацію ми й аналізуємо. Людмила Семенова стала головою цього суду лише 16 березня 2026 року. На звітний 2025 рік вона головою не була, тому її показники у порівняння не входять. Але про все по черзі.

Суддівська зарплата й родинний бізнес

Найбільше торік заробила родина голови Заводського районного суду міста Миколаєва Сергія Щербини – 6,56 мільйона гривень. Це в 3,5 рази більше, ніж рік тому, коли родина задекларувала 1,87 мільйона. Левову частку дав продаж рухомого майна: сам суддя задекларував 1,64 мільйона гривень від відчуження автомобілів, а його дружина Світлана – ще 2,95 мільйона з того самого джерела. Власна зарплата судді склала 1,67 мільйона гривень, пенсія – 159 тисяч. Тобто стрибок доходу разовий, від розпродажу автопарку (детальніше – у розділах про транспорт і купівлі).

Друге місце – у голови Центрального районного суду міста Миколаєва Галини Подзігун: 3,33 мільйона гривень, на 5 відсотків менше, ніж торік (3,50 мільйона). Власна зарплата судді – 1,76 мільйона гривень, ще 1,56 мільйона приніс чоловік Вадим Гаврасієнко: 1,43 мільйона зарплати та 126 тисяч пенсії.

Третьою йде голова Корабельного районного суду міста Миколаєва Яна Чернявська – 2,96 мільйона гривень, на 12 відсотків менше, ніж роком раніше (3,36 мільйона). Власна зарплата судді – 1,45 мільйона гривень, а чоловік Сергій Коваль заробив ще 1,51 мільйона: переважно зарплата та 61 тисяча страхових виплат.

На четвертому місці – голова Казанківського районного суду Ірина Сябренко: 2,22 мільйона гривень – майже стільки ж, як торік (2,28 мільйона). Власна зарплата – 1,41 мільйона гривень, ще 809 тисяч приніс чоловік Микола Бібік.

Замикає п’ятірку голова Очаківського міськрайонного суду Лариса Рак – 2,06 мільйона гривень, на 25 відсотків більше, ніж торік (1,66 мільйона): зарплата 1,62 мільйона, пенсія 337 тисяч та невеликий підприємницький дохід чоловіка Анатолія.

На іншому кінці рейтингу – ті, хто живе на одну зарплату. Найскромніші доходи у голови Веселинівського районного суду Людмили Орленко (1,27 мільйона), виконувача обов’язків голови Врадіївського районного суду Федора Сокола (1,3 мільйона) та голови Південноукраїнського міського суду Галини Далматової (1,35 мільйона). Попри скромний дохід, остання володіє найбільшим автопарком у вибірці – про це нижче. У всіх трьох – переважно власна суддівська зарплата без вагомого родинного доходу.

Серед усіх декларацій лише в одній фігурує подарунок: голова Новобузького районного суду Наталя Васильченко-Дрига задекларувала два подарунки у негрошовій формі на 100 тисяч гривень (60 та 40 тисяч), дарувальниця – Раїса Васильченко. Ще двоє голів отримали невелику благодійну допомогу: Олександра Бодрова (Снігурівський) – 10,7 тисячі, а родина В’ячеслава Кокорєва – 10,8 тисячі гривень.

ЗОБРАЖЕННЯ: ЦПР/ Інтент/ ШІ

Долари під подушкою

Сукупні заощадження голів судів Миколаївщини склали 27,13 мільйона гривень, з яких 23,41 мільйона (86 відсотків) – готівка. Валютні накопичення ЦПР перерахував за офіційним курсом НБУ на 31 грудня 2025 року: долар – 42,39 гривні, євро – 49,86 гривні. Іншої валюти, окрім доларів та євро, голови судів не декларували.

Найбільше заощадила Галина Подзігун – 9,11 мільйона гривень, на 3 відсотки більше, ніж торік (8,81 мільйона). Майже все – готівкою: 122 тисячі доларів США у самої судді (5,17 мільйона гривень) та ще 91 тисяча доларів у чоловіка (3,86 мільйона), на банківських рахунках – лише 84 тисячі гривень.

Друге місце – у Сергія Щербини: 3,32 мільйона гривень, практично без змін за рік. Це 1,65 мільйона готівки у самого судді та стільки ж у дружини, усе гривнями.

Третьою йде голова Березанського районного суду Наталія Гапоненко – 1,66 мільйона гривень, на 47 відсотків більше, ніж торік (1,13 мільйона). На відміну від попередників, більшість її коштів – на банківських рахунках (1,08 мільйона): євро, долари та гривня; ще 580 тисяч гривень готівкою у валюті.

Голова Вознесенського міськрайонного суду Олег Вуїв задекларував 1,47 мільйона гривень – на 53 відсотки менше, ніж торік (3,15 мільйона). Усі кошти оформлені на дружину Оксану: 20 тисяч доларів та три тисячі євро готівкою, решта – гривнею на рахунках.

Замикає п’ятірку Олена Репушевська – 1,3 мільйона гривень, на 18 відсотків більше, ніж торік (1,1 мільйона): 500 тисяч гривень готівки та ще 800 тисяч, які вона позичила третій особі (ім’я отримувача у реєстрі не вказане).

Натомість п’ятеро голів судів узагалі не задекларували заощаджень: Сергій Янчук (Баштанський), Інна Гукова (Братський), голова Веселинівського районного суду Людмила Орленко, голова Снігурівського районного суду Олександра Бодрова та голова Первомайського міськрайонного суду Тетяна Маржина.

ЗОБРАЖЕННЯ: ЦПР/ Інтент/ ШІ

Під власним дахом

Найбільшу житлову площу задекларувала голова Новобузького районного суду Наталя Васильченко-Дрига – 395 квадратних метрів, удвічі більше, ніж торік (171 квадратний метр). Самій судді належать квартира 50,3 квадратного метра у Новому Бузі та житловий будинок 224 квадратних метри у Миколаєві, а чоловік Олександр Дрига володіє квартирою 120,8 квадратного метра там само.

На другому місці – Сергій Щербина з 254 квадратними метрами (без змін за рік), причому все житло оформлене на дружину Світлану: квартири 206,8 та 47,2 квадратного метра у Миколаєві. Сам суддя власного житла не має – користується квартирою дружини.

Третьою йде Галина Подзігун – 227 квадратних метрів, торік було 110. Це квартира 117 квадратних метрів у Миколаєві у спільній частковій власності з чоловіком, а ще дві квартири (93 та 50,6 квадратного метра) оформлені на чоловіка Вадима Гаврасієнка.

Голова Південноукраїнського міського суду Галина Далматова задекларувала 221 квадратний метр (без змін): кілька квартир у Південноукраїнську у власності самої судді та чоловіка Дмитра, а також його квартира 71,6 квадратного метра в Одесі. Окремо – частка у квартирі 58,7 квадратного метра у Луганську (тимчасово окупована територія).

Замикає п’ятірку Олег Вуїв – 218 квадратних метрів (без змін із минулого року): житловий будинок 150,9 квадратного метра у Вознесенську в спільній сумісній власності з дружиною та її квартира 67,2 квадратного метра там само.

Власного житла у власності не задекларували четверо голів судів: Сергій Янчук, Світлана Орлова (Березнегуватський), Олена Репушевська та Микола Войнарівський (Миколаївський районний). Усі вони користуються чужим житлом – детальніше у розділі про право користування.

Комерційні метри й гаражі

Бізнес-нерухомості у власності голови судів Миколаївщини майже не мають – лише троє задекларували хоч якісь нежитлові об’єкти.

Найбільше – у Галини Подзігун: нежитлове приміщення 180,9 квадратного метра у Миколаєві, оформлене на чоловіка. На другому місці – Галина Далматова з гаражем 100,1 квадратного метра у Південноукраїнську (також на чоловіка). Замикає трійку Тетяна Маржина – гараж 24,1 квадратного метра у Первомайську у власності самої судді.

Решта 21 із 24 суддів жодної нежитлової нерухомості у власності не декларують.

Судді-землевласники

Найбільший земельний банк – у голови Доманівського районного суду Оксани Кривенко: 15,03 гектара (торік – 9,47). Усі чотири ділянки у Доманівському районі оформлені на члена родини; за рік масив зріс на понад п’ять гектарів.

На другому місці – В’ячеслав Кокорєв: майже 11 гектарів (без змін за рік) – шість ділянок на Херсонщині та Миколаївщині. Частина з них у Чорнобаївці та Вавиловому належить дружині, родина пов’язана з Херсонською областю.

Третьою йде Інна Гукова – 10,23 гектара, торік було 10,73. Це дев’ять ділянок на Миколаївщині, переважно по два гектари в Єланці, оформлені на чоловіка Едуарда Навасардяна.

Голова Єланецького районного суду Наталія Чернякова задекларувала 5,37 гектара у власності (без змін): ділянки 5,2 гектара у Нововолодимирівці та 0,17 в Єланці.

Замикає п’ятірку Наталя Васильченко-Дрига – 5,03 гектара (торік – 4,97): ділянка 4,97 гектара у Малинівці на чоловіка та невеликий наділ у Миколаєві.

Земельних ділянок узагалі не задекларували 12 із 25 голів. Серед них Ольга Кірімова, Сергій Янчук, Світлана Орлова, Яна Чернявська та Галина Далматова.

ЗОБРАЖЕННЯ: ЦПР/ Інтент/ ШІ

Від мотоциклів до Range Rover

Найбільший автопарк – у Галини Далматової: шість одиниць (без змін із минулого року), усі оформлені на чоловіка Дмитра. Реальних авто два – Toyota Camry 2013 (110 тисяч гривень) та Mercedes-Benz Viano 2006, решта – мотоцикли (Yamaha XJR 1300, Honda XRV 750, Loncin) та спецтехніка.

На другому місці – В’ячеслав Кокорєв із чотирма засобами, причому два з них електричні: Nissan Leaf 2013 (379 тисяч гривень) та Chevrolet Bolt EV 2016 (517 тисяч) у власності, ще два старі авто (Toyota Town Ace 1982 та ВАЗ 2109) – у родини.

Так само чотири засоби в Олега Вуїва, хоча торік було лише два. Найпомітніший – електромобіль Tesla Model Y 2022 (1,26 мільйона гривень), а ще Volkswagen Tiguan 2012, обидва оформлені на дружину.

По три транспортні засоби – в Інни Гукової (Lexus GX 470 та Kia Niro чоловіка), Олени Репушевської та Наталі Васильченко-Дриги, чий чоловік володіє новеньким Volkswagen Touareg 2025 (3,33 мільйона гривень), Audi Q5 та Suzuki Grand Vitara.

А ось найдорожчий автомобіль серед усіх голів судів – у Сергія Щербини: Land Rover Range Rover Sport 2024 за 4,6 мільйона гривень. Саме його поява пояснює торішній стрибок доходу судді: родина продала кілька авто на 4,6 мільйона і придбала один преміальний позашляховик. Окрім Range Rover, суддя користується електромобілем Volkswagen ID.4 (не у власності).

Натомість жодного транспортного засобу – ані власного, ані в родини – не задекларували четверо голів судів: Наталія Гапоненко, Людмила Орленко, виконувач обов’язків голови Врадіївського районного суду Федір Сокол та Валерія Баранкевич.

Без власного даху

Четверо голів судів не мають власного житла й користуються чужим майном.

Сергій Янчук користується житловим будинком 342,2 квадратного метра у Баштанці, який належить третій особі – Валентині Єланцевій.

Світлана Орлова мешкає у квартирі 42,7 квадратного метра у Березнегуватому на праві користування разом із сином Родіоном Циганом. Окремо вона декларує кімнату за кордоном, яку син орендує у третьої особи (площу та країну в реєстрі не зазначено).

Олена Репушевська разом із чоловіком Олександром користується житловим будинком 64,7 квадратного метра у Кривому Озері.

Микола Войнарівський орендує садовий будинок 49 квадратних метрів у Миколаєві у третьої особи – Валерія Буркуна.

ТОТ і закордон

Галина Далматова декларує частку у квартирі 58,7 квадратного метра у Луганську – на тимчасово окупованій території, а також квартиру в Румунії. А Світлана Орлова, як зазначено вище, декларує кімнату в одному з міст Австрії на праві оренди сина.

Окрему групу становлять родини, пов’язані з Херсонщиною: у декларації В’ячеслава Кокорєва фігурують будинок і земля у Чорнобаївці та квартира у Херсоні, оформлені на дружину.

Рух майна

Порівняння декларацій 2024 і 2025 років показує кілька помітних операцій з майном.

Єдина велика купівля нерухомості серед усіх голів – в Ольги Кірімової. 31 січня 2025 року, ще за два місяці до завершення головування в Арбузинському суді, вона придбала квартиру 77,2 квадратного метра за 1,9 мільйона гривень. Це майже подвоїло її задекларовану житлову площу – з 68 до 145 квадратних метрів.

Ще дві голови оформили житло без чіткої ціни. Галина Подзігун у вересні 2025 року задекларувала у власності квартиру 117 квадратних метрів у Миколаєві – ту саму, якою раніше лише користувалася; ціну купівлі в декларації не вказано. А голова Веселинівського суду Людмила Орленко задекларувала новий житловий будинок 72,1 квадратного метра в селі Одеської області, придбаний у листопаді 2025 року, – за вказаною ціною лише 50 тисяч гривень.

Найпомітніша операція – у родини Сергія Щербини: продаж автомобілів приніс близько 4,6 мільйона гривень доходу, і на ці кошти придбано Range Rover Sport 2024 за 4,6 мільйона. Фактично відбулася заміна всього автопарку на один преміальний позашляховик.

Кілька рухів привертають увагу. У декларації Інни Гукової зникли заощадження: торік – 500 тисяч гривень, цьогоріч – нуль. Водночас родина продала нерухомість (281 тисяча гривень доходу) та рухоме майно (200 тисяч), а в автопарку Land Rover Freelander змінився на Lexus GX 470 і Kia Niro.

У Сергія Глубоченка задекларована площа житла впала з майже 560 до 140 квадратних метрів. Торік будинок 139,9 квадратного метра у Галициновому фігурував у декларації чотири рази – з різними датами набуття, але однаковими площею, вартістю та засекреченим реєстраційним номером, а цьогоріч лишився один запис. Доходу від продажу нерухомості суддя задекларував лише 155 тисяч гривень, тож ідеться радше про впорядкування записів, ніж про продаж трьох будинків.

У Яни Чернявської частка в миколаївській квартирі 41,2 квадратного метра зменшилася з половини до третини – звідси й падіння задекларованих квадратів.

Решта змін – це нарощування активів. У Оксани Кривенко земельний банк родини за рік зріс із 9,47 до 15,03 гектара – додалися ділянки у Доманівському районі. В Олега Вуїва автопарк збільшився удвічі – з двох до чотирьох засобів, зокрема, з’явилася Tesla Model Y; а от його заощадження, навпаки, просіли більш ніж удвічі – з 3,15 до 1,47 мільйона гривень. У Наталі Васильченко-Дриги задекларована житлова площа зросла зі 171 до 395 квадратних метрів, а в автопарку родини з’явився Volkswagen Touareg 2025 вартістю понад 3,3 мільйона гривень.

Тож, за нашими підрахунками, голови та виконувачі обов’язків керівників 24 судів Миколаївщини задекларували 47,29 мільйона гривень сукупного доходу та 27,13 мільйона гривень заощаджень за 2025 рік. Понад вісім десятих заощаджень – готівка, значна частина у доларах та євро. Рекордні накопичення – у Галини Подзігун (9,11 мільйона, переважно доларова готівка). Найбільший разовий дохід – у Сергія Щербини (6,56 мільйона), здебільшого від продажу авто, на зміну яким прийшов найдорожчий у вибірці Range Rover за 4,6 мільйона. Найбільший земельний банк – в Оксани Кривенко (15 гектарів, оформлено на родину). Водночас четверо голів судів не мають власного житла, ще четверо – жодного транспорту, а п’ятеро взагалі не задекларували заощаджень.

Картина типова для суддівського корпусу районного рівня: основа статків – зарплата та накопичена готівка, а помітні активи частіше оформлені на членів родини.


Олеся Ланцман



Джерело

Continue Reading

Суспільство

В Одесі проведуть дорожні роботи на семи вулицях міста

Published

on


У вівторок 26 травня фахівці комунального підприємства Міські дороги продовжують поточний ремонт автошляхів, відновлення міжбудинкових проїздів та облаштування пішохідних зон. У зв’язку з використанням спецтехніки на деяких ділянках вулиць можливе ускладнення автомобільного руху, тому водіїв просять заздалегідь планувати свої маршрути.

Ремонтні та відновлювальні роботи дорожнього полотна заплановані за такими адресами:

У Суворовському районі міста великі бригади комунальників працюватимуть на вулиці Семена Палія. Також капітальний ремонт покриття триватиме на проспекті Князя Володимира Великого на ділянці між вулицею Кишинівською та вулицею Давида Ойстраха, а також на вулиці Академіка Заболотного (на відрізку від проспекту Князя Володимира Великого до вулиці Кримської).

У Малиновському районі техніка вийде на оновлення важливого сполучного проїзду — від вулиці Житомирської до Овідіопольської дороги.

Дорожники продовжать заходи з відновлення міжбудинкових проїздів у житлових масивах. Протягом дня роботи триватимуть на внутрішньоквартальному проїзді вздовж вулиці Олексія Вадатурського біля будинків під номерами 67, 69 та 71.

Окрему увагу комунальні служби приділять пішохідній інфраструктурі та ремонту тротуарів. Роботи проводитимуться на вулиці Тараса Кузьміна на ділянці від вулиці Різовської до будинку номер 39 по непарній стороні, а також на самій вулиці Різовській на відрізку між вулицями Розкидайлівською та Тараса Кузьміна.

Больше новостей на нашем телеграм-канале: https://t.me/volnorezodessa







Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.