Побалакали про UNESCO: хто що захищає, як справи у Львова та на що тиснути одеситам
Історичний центр Одеси під захистом ЮНЕСКО і не знає про це лише ледачий. Проте ця міжнародна організація працює не як ППО і перше, що ми маємо затямити: така престижність потребує власної відповідальності. Це гарні перспективи, омріяний статус, і хто знає, що робити далі. Разом із депутаткою Анастасією Большедворовою, обговорили звідки чекати ріки грошей, що робити з по-одеськи облаштованими фасадами та чий досвід варто перейняти.

Під захистом — гарне формулювання, але для країни, яка воює — це навіть трохи смішно. Росіян не зупинить те, що будівля знаходиться під захистом ЮНЕСКО, як це не зупиняло їх в Сирії. То про який захист ми говоримо? Весь світ буде знов тривожитись та обурений, чи є реальні механізми впливу?
Насправді ніякого механізму захисту немає — це фікція. Тут найцікавіше, що наша мерія домоглася цього. Вони не виїжджали з тієї сесії ЮНЕСКО і схопились зубами, щоб отримати статус, про який говорили багато років. Для нас це престиж. Але туристи не завжди шукають: «історична будівля під захистом ЮНЕСКО», просто, якщо їм цікава Україна та Одеса, то ми й можемо показати лише центр.
Зараз часто порівнюють Одесу зі Львовом, який потрапив в ЮНЕСКО з першої спроби у 1998 році. Туристична політика міст відрізняється? Одесі немає чого запропонувати туристам в будь-який сезон, окрім літнього. І центр у львів’ян значно менше заселений. Чи варто порівнювати, брати за приклад?

Чи так все добре у Львова? Вони ледве не втратили свій статус. Якщо почати розглядати будівлі, то виглядає дуже не оптимістично: сиплеться весь верх фасаду і досить проблемно реставрувати. Чомусь не робили цього раніше, а зараз не можуть витрачати гроші, навіть якщо вони є в бюджеті. Те, що відбувається у Львові, не є для нас прикладом.
Цікаво, що коли одеська мерія хотіла поспілкуватись щодо ЮНЕСКО, львів’яни не захотіли чимось ділись. Тут виникають думки: або немає чим ділитись, або вони не поважають нашу владу. Втім, у Львові така ж сама біда зі станом історичного центру як і у нас, проте немає таких забудов. Але є багато тематичних закладів: ресторанчики, кафешки, які ховаються у двориках. Вони з кожного куточку роблять бізнес. А ми всі подвір’я закрили. Зробіть ресторанчик з середнім цінником і пригощайте людей чимось цікавим. Саме тематичні заклади і заходи приваблять зовсім інших туристів. Одеської кави в інших містах немає…
Якщо так багато років хотіли до ЮНЕСКО і Одеса має потенціал, навіщо видавати дозволи на будівництво в центрі? Адже нічого, крім центру Одеси, ми подати не можемо.
Одеса майже не видає дозволи на будівництво, але якщо сказати це в мерії, вони кричатимуть, що у всьому винний Київ. Зараз у президента лежить законопроєкт, який повністю забирає повноваження ДАБІ (законопроєкт №5655, який передбачає реформу містобудування). У мерії залишається право ставити висотну відмітку, тобто обмежувати будівництво за кількістю поверхів. І це можна було б зробити з усім містом і ці 23-25-поверхівки могли і не з’явитись. Найстрашніше з цього проєкту — як ми будемо потім доводити, що обіцяли 8 поверхів, а збудували 10. І як допоможе ЮНЕСКО? Та ніяк.
Якщо в якийсь момент збудуємо те, що не треба в центрі, замість допомоги нам скажуть: «Ви порушили угоду, до побачення, ми забираємо цей статус». Привілеїв тут не так багато, навпаки, щоб підтримувати цей статус — треба дуже сильно надриватись і пильно стежити.
І справді були такі випадки. Наприклад, коли Дрезден виключили зі списку світової культурної спадщини, тому що міська влада вирішила побудувати транспортний міст через Ельбу. На думку ЮНЕСКО — це порушить єдність архітектурно-природного комплексу і закриє неповторний вигляд на старе місто.

Включення до ЮНЕСКО принесе ріки грошей? Сама організація не вкладає кошти, а єдиний грошовий потік з’являється через туристів. Тобто, ми все одно залишились з тими ж проблемами, що і були? І навіть якщо ми знайдемо гроші, хто виконуватиме роботи?
ЮНЕСКО — це не така собі фірма, яка каже: «Ви до нас вступили, тримайте мільйони доларів». Вони можуть допомогти знайти кошти, спонукати до участі в грантах. І цей статус збільшує вірогідність отримання грантів та коштів від інших міжнародних організацій.
Щодо реставраційних робіт. Для нас це велика проблема, тому що більшість будівельних компаній, і саме реставраційних, виїхали. Їх і так було мало, а зараз залишилось на макове зернятко. Щоразу, як зв’язуюсь з підрядниками, то всі десь поїхали. Це жахлива ситуація. Але і до реставрації ми дійдемо дуже не скоро, може років зо п’ять доведеться чекати.
А що робити з кондиціонерами, дротами, балконами, які прикрашають історичну зону?

Потрібно працювати з самою ментальністю людей. Якщо ми хочемо до Європи, а ми дуже хочемо, і нас підтримують, то доведеться наважитись і зняти ці кондиціонери. А люди так звикли жити, тому мерія і боїться.
Спробуйте зняти ці балкони, збільшені у п’ять разів. Навіть якщо буде судове рішення, там же будуть просто стрілятися. Державна архітектурно-будівельна інспекція контролює це. Раніше можна було поскаржитись, проводилась перевірка, створювався акт про прибудову без законних підстав і подавався позов до суду. Але позиватись треба на когось, а якщо людина не являється, то що? Ось вони всі і стоять.
Як на мене, треба робити з цього фішку. Лісабон дуже схожий на Одесу, і вони на всьому заробляють гроші. Якщо там збудували якийсь недолугий балкон, то під ним зробили стильний ресторанчик. Ми не можемо зараз змінити наше життя повністю і прибрати весь цей пластик з будинків. Але можемо заробити на тому, що робить нас нами, як і ці кондиціонери та дроти.
До речі, щоб перенести цей кондиціонер на дах, потрібні гроші. Тут єдина пропозиція, якщо у людей є балкон, то хай туди переставлять.
Але там вже генератор стоїть…
А може й три (сміється)… Змусити це робити не податком, а, наприклад, грантом. Ось і ідея: якщо люди живуть в зоні ЮНЕСКО, то давати кошти на те, щоб перенести кондиціонер. Зробити це програмою від міської ради. А за гроші люди самостійно візьмуть і перенесуть та ще й сусідів змусять.
Нам доведеться і на це просити гроші? Тут ще багато звичайних політичних ігор. ЮНЕСКО, яка закликала рф негайно вийти за межі міжнародно визнаних кордонів України, все ж виключає можливість позбавлення членства.
Це політика, всі рішення, можливості в плані зброї — йде поступово. Ось вже рік пішов від вторгнення, а ми все просимо спочатку, ну будь ласочка, а потім — топ ногою. Повільно, бо всі між собою пов’язані. І зруйнувати стосунки та ж Європа з росією не може та не хоче.

Проте ми завжди знайдемо, на що натиснути. Навіть завершиться війна — це буде велике щастя повоєнного періоду. Ми будемо країною, яка вийшла з війни переможцем, в якому б стані — емоційному, матеріальному та фізичному — не опинимось. Саме за престиж нашої країни відповідає Президент, Верховна Рада, кожна мерія і це буде колосальна робота. Тут ЮНЕСКО стане нам у плюсі. Зробимо так, щоб про нас ніхто не забув!
Події
«Недописані» запустили сайт пам’яті людей літератури, яких вбила Росія
Проєкт “Недописані” запустив меморіальний сайт із профілями людей літератури, чиї життя забрала Росія.
Як передає Укрінформ, про це повідомило Читомо.
Команда ідентифікувала 289 діячів і діячок – письменників, перекладачів, редакторів, видавців, літературознавців, бібліотекарів та інших працівників книжкової сфери. Про це повідомили засновники проєкту Євген Лір і Олена Герасим’юк.
На сайті можна шукати імена загиблих людей літератури, читати їхні біографії, дізнаватися про твори, професійний і творчий шлях, а також переглядати зібрані командою матеріали та спогади близьких.
Платформу запустили у бета-форматі. Команда продовжує додавати нові профілі та доповнювати вже опубліковані матеріали. Основну роботу з наповнення сайту планують завершити до кінця осені 2026 року.
“За три роки список імен виріс в архів, а тепер архів отримав власний простір. На nedopysani.org.ua можна шукати імена людей літератури, читати біографії, дізнаватися про їхні твори, творчий і професійний шлях, повертатися до написаного ними”, – зазначили у проєкті.
Архів продовжують наповнювати на основі інтерв’ю, документів, текстів, фотографій та інших матеріалів. Частину розмов із родичами й близькими загиблих команда записала ще на початку роботи над “Недописаними”, до деяких історій поверталася повторно, щоб перевірити факти та доповнити інформацію.
Через великий обсяг матеріалів нові профілі й оновлення публікуватимуть поступово після перевірки та редакційного опрацювання. Якщо користувачі помітять помилку або неточність, матимуть додаткову інформацію чи матеріали про людину, представлену на сайті, вони можуть звернутися до команди електронною поштою. Так само можна долучитися до збору матеріалів для архіву.
На платформі також є форма “Поділитися іменем”, через яку можна запропонувати людину для додавання до проєкту.
На сайті людей літератури можна шукати за професійними категоріями, зокрема:
- проза, поезія, есеїстика, художня література, дитяча література, літературознавство,
- переклад, нон-фікшн, промоція літератури, видавнича справа, бібліотечна справа та архіви, редактура, освіта та наука.
Також на платформі передбачені фільтри, зокрема за роком загибелі, областю народження, категорією діяльності та військовою службою. Імена на сайті розподілені, зокрема, за періодами 2014-2022 та 2022-2026 років.
Серед представлених на платформі людей, які загинули від початку російсько-української війни у 2014 році, – Богдан Сольчаник, Максим Штатський, Степан Петрівський, Іван Пантелєєв, Тарас Матвіїв, Олександр Козенко, Михайло Микусь, Олексій Ємець, Роман Набєгов, Олександр Дзюбелюк, Олексій Кваша, Андрій Витвицький, Степан Чубенко, Тарас Сич, Іван Жуков, Андрій Юркевич та Оксана Гайдар.
У розділі за 2022-2026 роки представлені, зокрема Василь Богач, Микола Головенко, Діана Савіта Ваґнер, Ольга Павленко, Олександр Тужилов, Юлія Шевченко, Дмитро Войтюк, Назар Мялікгулиєв, Денис Антіпов, Андрій Славич, Олександр Кузенков, Сергій Жилін, Максим Ємець, Олександр Хухлей, Олена Чебоненко, Владислав Онищенко, Юрій Дадак, Олександр Гордєєв, Сергій Іщенко, Сергій Баламутовський, Геннадій Афанасьєв, Роман Строгий, Ярослав Кузьменко, Любомир Крупа, Євген Гулевич, Орест Білінчук-Портяк, Кирило Денисенко, Максим Петренко, Світлана Риженко, Богдан Петрущенко, Сергій Коновал та Микола Рачок.
Йдеться не лише про відомих письменників. “Недописані” збирають інформацію про людей, які працювали в різних ланках літературного процесу.
Авторами “Недописаних” є ветеранка, поетка, громадська діячка та парамедикиня добровольчого медичного батальйону “Госпітальєри” Олена Герасим’юк і військовий, волонтер, письменник та перекладач Євген Лір, співзасновник проєкту “Твоя підпільна гуманітарка” й однойменного видавництва.
Перелік убитих Росією людей літератури Герасим’юк і Лір почали складати навесні 2023 року.
На початковому етапі інформацію шукали у новинах, соціальних мережах та через пошукові системи. Частину імен вдавалося встановити одразу після повідомлень про загибель, однак інші історії потребували тривалого пошуку. Згодом робота проєкту розширилася: волонтери не лише збирають біографічну інформацію, а й шукають рукописи загиблих, працюють зі спогадами близьких, перекладають їхні тексти та проводять вечори пам’яті. Родичі та близькі від початку роботи передавали команді фотографії, документи, тексти й особисті свідчення. У “Недописаних” зазначили, що запуск сайту став можливим, зокрема завдяки їхній співпраці.
На сайті про “Недописаних” зазначають: “Війна – це коли у боротьбі за країну, у спробі вижити під натиском ворога гине майбутнє. З 2014 року і понині Росіяни вбили близько трьохсот українців і українок, які були людьми літератури. “Недописані” – проєкт памʼяті тих, чия історія в літературі обірвалася”.
Як повідомляв Укрінформ, на фронті під час виконання бойового завдання загинув поет, перекладач, мовознавець, культуролог, музикант і дослідник традиційної музики та історії Ігор Ходжаніязов.
Фото ілюстративне: Дія
Відбудова
На Житомирщині реконструювали пошкоджений російським обстрілом ліцей
У Малині на Житомирщини відкрили реконструйований після російського обстрілу в 2022 році ліцей №2.
Про це повідомив начальник Житомирської ОВА Віталій Бунечко у Фейсбуці, передає Укрінформ.
У ліцеї провели термосанацію фасадів і покрівлі, оновили їдальню, мережі та створили безбар’єрний простір.
За інформацією Малинської міської ради, капітальний ремонт ліцею став можливим у межах Програми з відновлення України і за співфінансування з обласного бюджету.
У закладі навчаються майже 500 учнів, з якими працюють 46 педагогів.
Як повідомляв Укрінформ, до 2027 року Естонія передбачила спрямувати понад €75 мільйонів на реалізацію проєктів у Житомирській області.
Фото: Віталій Бунечко, Facebook
Політика
ЄС ніколи не визнає окуповані українські території російськими
Європейський Союз ніколи не визнає окуповані українські території російськими та продовжить надавати всебічну допомогу Україні.
Про це під час загальних дебатів у ГА ООН «Ситуація на тимчасово окупованих територіях України» заявив постійний представник Європейського Союзу при Організації Об’єднаних Націй Ставрос Ламбрінідіс, передає кореспондент Укрінформу.
«Крим, Донецьк, Херсон, Луганськ і Запоріжжя – це Україна. Європейський Союз ніколи не визнає законною жодну спробу анексії української території Росією. Ми не визнаємо примусову русифікацію людей та їхніх громад, а також результати будь-яких незаконних так званих виборів, організованих російською окупаційною адміністрацією на тимчасово окупованій території України», – наголосив Ламбрінідіс.
Він зазначив, що після незаконної та насильницької окупації цих українських територій справжні наміри Росії стали очевидними: вона прагне систематично знищувати повсякденне життя, повну реалізацію прав і навіть ідентичність українців, змушених жити під її окупацією. За його словами, попри відмову в доступі, Управління Верховного комісара ООН з прав людини та Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідувань в Україні, серед інших, задокументували дії Росії проти українців на тимчасово окупованих територіях.
«Мета Росії зрозуміла: вона прагне змінити демографічний склад територій, які вона окупує, зокрема шляхом примусового переміщення та депортації цивільного населення, включаючи дітей. Це незаконно. Це безсоромно. І це ганебно», – підкреслив дипломат.
Ламбрінідіс запевнив, що Європейський Союз продовжуватиме надавати політичну, фінансову, економічну, військову та дипломатичну підтримку Україні, коли вона здійснює своє невіддільне право на самооборону, одночасно задовольняючи гуманітарні потреби та підтримуючи всі дипломатичні зусилля для припинення цієї війни.
Росія повинна зупинити свою незаконну загарбницьку війну та окупацію України, вона повинна прийняти безумовне, негайне та всеосяжне припинення вогню, і вона повинна сісти за стіл переговорів, щоб досягти справедливого та тривалого миру відповідно до міжнародного права, включаючи Статут Організації Об’єднаних Націй, – підкреслив дипломат.
Представник ЄС підкреслив, що незаконна загарбницька війна Росії грубо порушує основні принципи та правила Статуту Організації Об’єднаних Націй, міжнародне право.
Ламбрінідіс від імені країн, від яких виступав, закликав Росію та її спільника Білорусь негайно припинити серйозні порушення, пов’язані з депортацією та примусовим переміщенням дітей, що, згідно з висновками Комісії з розслідувань, є воєнними злочинами. Він закликав зупинити незаконне усиновлення українських дітей та забезпечити негайне, безпечне та безумовне повернення всіх незаконно депортованих та примусово переміщених українських дітей відповідно до резолюції, прийнятої Асамблеєю минулого грудня.
Він також закликав міжнародну спільноту приєднатися до вимог негайного, безпечного та безумовного звільнення всіх політичних в’язнів і свавільно затриманих цивільних осіб Російською Федерацією, а також до посилення міжнародного моніторингу ситуації з правами людини, безпекою та гуманітарною ситуацією на тимчасово окупованих територіях. Для цього, серед іншого, треба забезпечити негайний і безперешкодний доступ для Управління Верховного комісара з прав людини та відповідних спеціальних процедур Організації Об’єднаних Націй, включаючи візити до всіх місць позбавлення волі, а також підтримувати збереження та професійне поводження з доказами відповідно до міжнародних стандартів.
Ламбрінідіс виступив від імені Європейського Союзу та його держав-членів. Країни-кандидати Північна Македонія, Чорногорія, Албанія, Україна, Республіка Молдова, Боснія і Герцеговина та Грузія, а також Ліхтенштейн, Андорра та Монако приєдналися до цієї заяви.
Як повідомляв Укрінформ, Генасамблея ООН сьогодні розгляне ситуацію на тимчасово окупованих територіях України.
Питання «Ситуація на тимчасово окупованих територіях України» вноситься до порядку денного Генасамблеї регулярно, починаючи з 2019 року. Воно охоплює політичні, безпекові, гуманітарні та правозахисні аспекти російської окупації українських територій.
Фото: pixabay
-
Одеса1 тиждень agoРФ двічі атакувала Одещину реактивними БпЛА 16 серпня
-
Події1 тиждень agoТри фільми студентів майстерні Томашпольського візьмуть участь у міжнародних фестивалях
-
Війна1 тиждень agoУкраїнські дрони уразили два російські літаки, вісім комплексів РЛС та позицію дивізіону С-400
-
Політика1 тиждень agoПрезидент Литви виголосив у Києві промову українською
-
Усі новини1 тиждень agoСекрет довголіття назвала 117-річна Етель Мей Катерхем з Британії
-
Події1 тиждень agoУ Києві нагородили переможців літературного конкурсу «Кримський інжир/Qırım inciri»
-
Відбудова1 тиждень agoна Херсонщині за тиждень погодили житлових сертифікатів на ₴183 мільйони
-
Відбудова1 тиждень agoШмигаль обговорив із представниками оборонних і технологічних компаній Фінляндії захист енергооб’єктів