Побалакали про UNESCO: хто що захищає, як справи у Львова та на що тиснути одеситам
Історичний центр Одеси під захистом ЮНЕСКО і не знає про це лише ледачий. Проте ця міжнародна організація працює не як ППО і перше, що ми маємо затямити: така престижність потребує власної відповідальності. Це гарні перспективи, омріяний статус, і хто знає, що робити далі. Разом із депутаткою Анастасією Большедворовою, обговорили звідки чекати ріки грошей, що робити з по-одеськи облаштованими фасадами та чий досвід варто перейняти.
Під захистом — гарне формулювання, але для країни, яка воює — це навіть трохи смішно. Росіян не зупинить те, що будівля знаходиться під захистом ЮНЕСКО, як це не зупиняло їх в Сирії. То про який захист ми говоримо? Весь світ буде знов тривожитись та обурений, чи є реальні механізми впливу?
Насправді ніякого механізму захисту немає — це фікція. Тут найцікавіше, що наша мерія домоглася цього. Вони не виїжджали з тієї сесії ЮНЕСКО і схопились зубами, щоб отримати статус, про який говорили багато років. Для нас це престиж. Але туристи не завжди шукають: «історична будівля під захистом ЮНЕСКО», просто, якщо їм цікава Україна та Одеса, то ми й можемо показати лише центр.
Зараз часто порівнюють Одесу зі Львовом, який потрапив в ЮНЕСКО з першої спроби у 1998 році. Туристична політика міст відрізняється? Одесі немає чого запропонувати туристам в будь-який сезон, окрім літнього. І центр у львів’ян значно менше заселений. Чи варто порівнювати, брати за приклад?
Чи так все добре у Львова? Вони ледве не втратили свій статус. Якщо почати розглядати будівлі, то виглядає дуже не оптимістично: сиплеться весь верх фасаду і досить проблемно реставрувати. Чомусь не робили цього раніше, а зараз не можуть витрачати гроші, навіть якщо вони є в бюджеті. Те, що відбувається у Львові, не є для нас прикладом.
Цікаво, що коли одеська мерія хотіла поспілкуватись щодо ЮНЕСКО, львів’яни не захотіли чимось ділись. Тут виникають думки: або немає чим ділитись, або вони не поважають нашу владу. Втім, у Львові така ж сама біда зі станом історичного центру як і у нас, проте немає таких забудов. Але є багато тематичних закладів: ресторанчики, кафешки, які ховаються у двориках. Вони з кожного куточку роблять бізнес. А ми всі подвір’я закрили. Зробіть ресторанчик з середнім цінником і пригощайте людей чимось цікавим. Саме тематичні заклади і заходи приваблять зовсім інших туристів. Одеської кави в інших містах немає…
Якщо так багато років хотіли до ЮНЕСКО і Одеса має потенціал, навіщо видавати дозволи на будівництво в центрі? Адже нічого, крім центру Одеси, ми подати не можемо.
Одеса майже не видає дозволи на будівництво, але якщо сказати це в мерії, вони кричатимуть, що у всьому винний Київ. Зараз у президента лежить законопроєкт, який повністю забирає повноваження ДАБІ (законопроєкт №5655, який передбачає реформу містобудування). У мерії залишається право ставити висотну відмітку, тобто обмежувати будівництво за кількістю поверхів. І це можна було б зробити з усім містом і ці 23-25-поверхівки могли і не з’явитись. Найстрашніше з цього проєкту — як ми будемо потім доводити, що обіцяли 8 поверхів, а збудували 10. І як допоможе ЮНЕСКО? Та ніяк.
Якщо в якийсь момент збудуємо те, що не треба в центрі, замість допомоги нам скажуть: «Ви порушили угоду, до побачення, ми забираємо цей статус». Привілеїв тут не так багато, навпаки, щоб підтримувати цей статус — треба дуже сильно надриватись і пильно стежити.
І справді були такі випадки. Наприклад, коли Дрезден виключили зі списку світової культурної спадщини, тому що міська влада вирішила побудувати транспортний міст через Ельбу. На думку ЮНЕСКО — це порушить єдність архітектурно-природного комплексу і закриє неповторний вигляд на старе місто.
Включення до ЮНЕСКО принесе ріки грошей? Сама організація не вкладає кошти, а єдиний грошовий потік з’являється через туристів. Тобто, ми все одно залишились з тими ж проблемами, що і були? І навіть якщо ми знайдемо гроші, хто виконуватиме роботи?
ЮНЕСКО — це не така собі фірма, яка каже: «Ви до нас вступили, тримайте мільйони доларів». Вони можуть допомогти знайти кошти, спонукати до участі в грантах. І цей статус збільшує вірогідність отримання грантів та коштів від інших міжнародних організацій.
Щодо реставраційних робіт. Для нас це велика проблема, тому що більшість будівельних компаній, і саме реставраційних, виїхали. Їх і так було мало, а зараз залишилось на макове зернятко. Щоразу, як зв’язуюсь з підрядниками, то всі десь поїхали. Це жахлива ситуація. Але і до реставрації ми дійдемо дуже не скоро, може років зо п’ять доведеться чекати.
А що робити з кондиціонерами, дротами, балконами, які прикрашають історичну зону?
Потрібно працювати з самою ментальністю людей. Якщо ми хочемо до Європи, а ми дуже хочемо, і нас підтримують, то доведеться наважитись і зняти ці кондиціонери. А люди так звикли жити, тому мерія і боїться.
Спробуйте зняти ці балкони, збільшені у п’ять разів. Навіть якщо буде судове рішення, там же будуть просто стрілятися. Державна архітектурно-будівельна інспекція контролює це. Раніше можна було поскаржитись, проводилась перевірка, створювався акт про прибудову без законних підстав і подавався позов до суду. Але позиватись треба на когось, а якщо людина не являється, то що? Ось вони всі і стоять.
Як на мене, треба робити з цього фішку. Лісабон дуже схожий на Одесу, і вони на всьому заробляють гроші. Якщо там збудували якийсь недолугий балкон, то під ним зробили стильний ресторанчик. Ми не можемо зараз змінити наше життя повністю і прибрати весь цей пластик з будинків. Але можемо заробити на тому, що робить нас нами, як і ці кондиціонери та дроти.
До речі, щоб перенести цей кондиціонер на дах, потрібні гроші. Тут єдина пропозиція, якщо у людей є балкон, то хай туди переставлять.
Але там вже генератор стоїть…
А може й три (сміється)… Змусити це робити не податком, а, наприклад, грантом. Ось і ідея: якщо люди живуть в зоні ЮНЕСКО, то давати кошти на те, щоб перенести кондиціонер. Зробити це програмою від міської ради. А за гроші люди самостійно візьмуть і перенесуть та ще й сусідів змусять.
Нам доведеться і на це просити гроші? Тут ще багато звичайних політичних ігор. ЮНЕСКО, яка закликала рф негайно вийти за межі міжнародно визнаних кордонів України, все ж виключає можливість позбавлення членства.
Це політика, всі рішення, можливості в плані зброї — йде поступово. Ось вже рік пішов від вторгнення, а ми все просимо спочатку, ну будь ласочка, а потім — топ ногою. Повільно, бо всі між собою пов’язані. І зруйнувати стосунки та ж Європа з росією не може та не хоче.
Проте ми завжди знайдемо, на що натиснути. Навіть завершиться війна — це буде велике щастя повоєнного періоду. Ми будемо країною, яка вийшла з війни переможцем, в якому б стані — емоційному, матеріальному та фізичному — не опинимось. Саме за престиж нашої країни відповідає Президент, Верховна Рада, кожна мерія і це буде колосальна робота. Тут ЮНЕСКО стане нам у плюсі. Зробимо так, щоб про нас ніхто не забув!
Екшн-трилер «Killhouse» про воїнів Головного управління розвідки Міністерства оборони України вже доступний до перегляду на міжнародній платформі Netflix.
Як передає Укрінформ, про це ГУР повідомляє у Фейсбуці.
«Історія, народжена під час війни України за свободу й зафіксована в кіно за участю воєнних розвідників, тепер стане доступною мільйонам глядачів у всьому світі», — ідеться в повідомленні.
«Killhouse» режисера Любомира Левицького — це напружений екшн про порятунок дитини із сірої зони, де кожне рішення може коштувати життя. Стрічка поєднує художню історію з реаліями війни, які добре знайомі українцям.
До створення фільму долучилися військовослужбовці та ветерани Сил оборони України, зокрема Міжнародного легіону ГУР.
Представник Легіону Володимир Камінський зіграв одну з ролей у стрічці.
Вихід на Netflix — ще одна можливість донести правду про боротьбу України до міжнародної аудиторії мовою сучасного кіно, зауважили в ГУР.
Як повідомляв Укрінформ, «Killhouse» у квітні вийшов в український прокат.
Перше фото надане командою фільму
Під час Конференції з відновлення України в польському Гданську міжнародні партнери погодили підтримку медичної сфери України більш як на 900 млн доларів.
Про це заступниця міністра охорони здоров’я Марія Карчевич повідомила у телеефірі, передає Укрінформ.
«Ці два дні у Гданську були досить плідними – проведено низку перемовин, підписано низку документів, в тому числі щодо залучення підтримки, ресурсів для медичної сфери. За ці два дні було підписано документів і залучено партнерств на суму понад 900 млн доларів», – розповіла вона.
За словами Карчевич, ця підтримка є важливою як для системи охорони здоров’я, так і для медичних працівників та закладів.
При цьому значна частина зусиль спрямована на відновлення медичної інфраструктури, пошкодженої внаслідок російської агресії.
«Тут мова йде і про відбудову зруйнованих закладів охорони здоров’я, тому що за час війни Російська Федерація фактично пошкодила або зруйнувала понад 2600 об’єктів медичних закладів», – сказала заступниця міністра.
Окремо вона підкреслила важливість розвитку людського капіталу та підтримки медичних працівників.
Карчевич зазначила, що медична система України змінюється під впливом війни та нових викликів: «Досвід війни показав, що українські лікарні мають працювати незалежно від будь-яких обставин. Ми розуміємо, що лікарі мають приймати пацієнтів і лікарі мають продовжувати рятувати життя. Тому перший пріоритет – це стійкість».
Пріоритетом, за її словами, є створення автономної та стійкої мережі медзакладів.
«Ми будуємо спроможну мережу – понад 600 закладів охорони здоров’я по всій країні, але важливо, що вони мають бути автономні. Тут мова йде і про резервне живлення, про автономні джерела, постачання води, тепла, про новітні технології, в тому числі іпро цифрові рішення», – пояснила Карчевич.
Серед пріоритетів вона також назвала доступність медичних послуг та людиноцентричність медицини. І додала, що йдеться про реабілітацію, ментальне здоров’я та підтримку ветеранів.
«Власне, про ці пріоритети ми говорили у Гданську і, безумовно, будемо продовжувати роботу з нашими партнерами, аби втілювати їх в життя», — резюмувала заступниця міністра охорони здоров’я.
Як повідомляв Укрінформ, на Конференції з відновлення України URC2026 у Гданську підписані 160 угод на суму понад €10 мільярдів та нові партнерства у сферах оборонної промисловості та енергетики.
Фото: Марія Карчевич, Фейсбук
Народний депутат, історик Володимир В’ятрович вважає, що припинити нинішнє загострення українсько-польських суперечок міг би мораторій на оцінки минулого з боку політиків.
Про це він сказав у коментарі власкору Укрінформу в Нью-Йорку після презентації українській громаді книжки «Генерал Кук. Біографія покоління УПА».
«Є мудре рішення, але, на жаль, його не хочуть чути в Польщі. – сказав В’ятрович. – Ідеться про певний політичний мораторій на оцінки історії».
Він наголосив, що сперечатися мають фахівці: «Історики, сперечаючись про минуле, наближають нас до розуміння цього минулого».
За словами депутата, коли політики стають «головними речниками минулого», це не приносить користі ні історії, ні сучасним відносинам між державами.
Українські політики, на його переконання, готові до такого кроку. «Достатньо сказати, що відсьогодні ми не будемо робити жодних заяв, які стосуються польсько-українського минулого, – зазначив В’ятрович. – Хотілося б, щоб такі самі мораторії були з польського боку, але поки що я не бачу відваги польських політиків сказати таке».
Дехто в Польщі, за його словами, зокрема й президент Кароль Навроцький, «на конфліктах минулого продовжують здобувати собі політичні дивіденди».
Говорячи про прогноз подальшого розвитку ситуації, історик припустив, що напруженість зберігатиметься ще кілька місяців.
«Я не бачу поки що в польському суспільстві сил, які могли б зупинити цю істерику – це не історія, а, на жаль, істерика», – сказав він.
При цьому, зауважив В’ятрович, нині недостатньо активно звучать голоси польської громадськості та церкви, які могли б закликати до взаємного прощення й примирення, як це робив Папа Іван Павло ІІ.
«Напевно, що польське суспільство має цим перехворіти, і тільки якщо з’являться якісь здорові сили в польському суспільстві, то ситуація почне мінятися», – додав історик.
Водночас він вважає, що поставити крапку в суперечці допоможе перемога України у війні проти Росії.
«Я впевнений, що перемога над Росією, з одного боку, позбавить цю дискусію ще одного джерела її підживлення, бо принаймні частково вона інспірується Москвою, а по-друге – це остаточно утвердить Україну як незалежного суб’єкта, який не зобов’язаний ні з ким із сусідів узгоджувати свої погляди на минуле», – наголосив В’ятрович.
Як повідомляв Укрінформ, керівник ОП Кирило Буданов зазначив, що загострення у відносинах між Україною та Польщею є серйозною помилкою, й наголосив, що суперечності між країнами-сусідами можуть створити політичні й економічні ризики.
Фото Укрінформу можна купити тут
-
Політика1 тиждень agoТрамп про ліцензію для України на виробництво ракет: Ми розглянемо це питання
-
Відбудова1 тиждень agoТуск очікує на участь Зеленського у конференції з відбудови України у Гданську
-
Одеса1 тиждень agoОдеська блогерка пережила нічний обстріл Києва: враження
-
Війна1 тиждень agoСили оборони вразили танкер тіньового флоту РФ і міст через Північно-Кримський канал
-
Події1 тиждень agoУ Реєстрі музейного фонду України вже понад 122 тисячі експонатів
-
Суспільство1 тиждень agoСудді Херсонщини задекларували мільйонні доходи та нульові заощадження Анонси
-
Відбудова4 дні agoУ Польщі не отримували сигналів, що Зеленський не приїде на конференцію у Гданську
-
Політика4 дні agoУкраїнську делегацію на конференцію з відбудови у Гданську очолить Свириденко