Побалакали про UNESCO: хто що захищає, як справи у Львова та на що тиснути одеситам
Історичний центр Одеси під захистом ЮНЕСКО і не знає про це лише ледачий. Проте ця міжнародна організація працює не як ППО і перше, що ми маємо затямити: така престижність потребує власної відповідальності. Це гарні перспективи, омріяний статус, і хто знає, що робити далі. Разом із депутаткою Анастасією Большедворовою, обговорили звідки чекати ріки грошей, що робити з по-одеськи облаштованими фасадами та чий досвід варто перейняти.
Під захистом — гарне формулювання, але для країни, яка воює — це навіть трохи смішно. Росіян не зупинить те, що будівля знаходиться під захистом ЮНЕСКО, як це не зупиняло їх в Сирії. То про який захист ми говоримо? Весь світ буде знов тривожитись та обурений, чи є реальні механізми впливу?
Насправді ніякого механізму захисту немає — це фікція. Тут найцікавіше, що наша мерія домоглася цього. Вони не виїжджали з тієї сесії ЮНЕСКО і схопились зубами, щоб отримати статус, про який говорили багато років. Для нас це престиж. Але туристи не завжди шукають: «історична будівля під захистом ЮНЕСКО», просто, якщо їм цікава Україна та Одеса, то ми й можемо показати лише центр.
Зараз часто порівнюють Одесу зі Львовом, який потрапив в ЮНЕСКО з першої спроби у 1998 році. Туристична політика міст відрізняється? Одесі немає чого запропонувати туристам в будь-який сезон, окрім літнього. І центр у львів’ян значно менше заселений. Чи варто порівнювати, брати за приклад?
Чи так все добре у Львова? Вони ледве не втратили свій статус. Якщо почати розглядати будівлі, то виглядає дуже не оптимістично: сиплеться весь верх фасаду і досить проблемно реставрувати. Чомусь не робили цього раніше, а зараз не можуть витрачати гроші, навіть якщо вони є в бюджеті. Те, що відбувається у Львові, не є для нас прикладом.
Цікаво, що коли одеська мерія хотіла поспілкуватись щодо ЮНЕСКО, львів’яни не захотіли чимось ділись. Тут виникають думки: або немає чим ділитись, або вони не поважають нашу владу. Втім, у Львові така ж сама біда зі станом історичного центру як і у нас, проте немає таких забудов. Але є багато тематичних закладів: ресторанчики, кафешки, які ховаються у двориках. Вони з кожного куточку роблять бізнес. А ми всі подвір’я закрили. Зробіть ресторанчик з середнім цінником і пригощайте людей чимось цікавим. Саме тематичні заклади і заходи приваблять зовсім інших туристів. Одеської кави в інших містах немає…
Якщо так багато років хотіли до ЮНЕСКО і Одеса має потенціал, навіщо видавати дозволи на будівництво в центрі? Адже нічого, крім центру Одеси, ми подати не можемо.
Одеса майже не видає дозволи на будівництво, але якщо сказати це в мерії, вони кричатимуть, що у всьому винний Київ. Зараз у президента лежить законопроєкт, який повністю забирає повноваження ДАБІ (законопроєкт №5655, який передбачає реформу містобудування). У мерії залишається право ставити висотну відмітку, тобто обмежувати будівництво за кількістю поверхів. І це можна було б зробити з усім містом і ці 23-25-поверхівки могли і не з’явитись. Найстрашніше з цього проєкту — як ми будемо потім доводити, що обіцяли 8 поверхів, а збудували 10. І як допоможе ЮНЕСКО? Та ніяк.
Якщо в якийсь момент збудуємо те, що не треба в центрі, замість допомоги нам скажуть: «Ви порушили угоду, до побачення, ми забираємо цей статус». Привілеїв тут не так багато, навпаки, щоб підтримувати цей статус — треба дуже сильно надриватись і пильно стежити.
І справді були такі випадки. Наприклад, коли Дрезден виключили зі списку світової культурної спадщини, тому що міська влада вирішила побудувати транспортний міст через Ельбу. На думку ЮНЕСКО — це порушить єдність архітектурно-природного комплексу і закриє неповторний вигляд на старе місто.
Включення до ЮНЕСКО принесе ріки грошей? Сама організація не вкладає кошти, а єдиний грошовий потік з’являється через туристів. Тобто, ми все одно залишились з тими ж проблемами, що і були? І навіть якщо ми знайдемо гроші, хто виконуватиме роботи?
ЮНЕСКО — це не така собі фірма, яка каже: «Ви до нас вступили, тримайте мільйони доларів». Вони можуть допомогти знайти кошти, спонукати до участі в грантах. І цей статус збільшує вірогідність отримання грантів та коштів від інших міжнародних організацій.
Щодо реставраційних робіт. Для нас це велика проблема, тому що більшість будівельних компаній, і саме реставраційних, виїхали. Їх і так було мало, а зараз залишилось на макове зернятко. Щоразу, як зв’язуюсь з підрядниками, то всі десь поїхали. Це жахлива ситуація. Але і до реставрації ми дійдемо дуже не скоро, може років зо п’ять доведеться чекати.
А що робити з кондиціонерами, дротами, балконами, які прикрашають історичну зону?
Потрібно працювати з самою ментальністю людей. Якщо ми хочемо до Європи, а ми дуже хочемо, і нас підтримують, то доведеться наважитись і зняти ці кондиціонери. А люди так звикли жити, тому мерія і боїться.
Спробуйте зняти ці балкони, збільшені у п’ять разів. Навіть якщо буде судове рішення, там же будуть просто стрілятися. Державна архітектурно-будівельна інспекція контролює це. Раніше можна було поскаржитись, проводилась перевірка, створювався акт про прибудову без законних підстав і подавався позов до суду. Але позиватись треба на когось, а якщо людина не являється, то що? Ось вони всі і стоять.
Як на мене, треба робити з цього фішку. Лісабон дуже схожий на Одесу, і вони на всьому заробляють гроші. Якщо там збудували якийсь недолугий балкон, то під ним зробили стильний ресторанчик. Ми не можемо зараз змінити наше життя повністю і прибрати весь цей пластик з будинків. Але можемо заробити на тому, що робить нас нами, як і ці кондиціонери та дроти.
До речі, щоб перенести цей кондиціонер на дах, потрібні гроші. Тут єдина пропозиція, якщо у людей є балкон, то хай туди переставлять.
Але там вже генератор стоїть…
А може й три (сміється)… Змусити це робити не податком, а, наприклад, грантом. Ось і ідея: якщо люди живуть в зоні ЮНЕСКО, то давати кошти на те, щоб перенести кондиціонер. Зробити це програмою від міської ради. А за гроші люди самостійно візьмуть і перенесуть та ще й сусідів змусять.
Нам доведеться і на це просити гроші? Тут ще багато звичайних політичних ігор. ЮНЕСКО, яка закликала рф негайно вийти за межі міжнародно визнаних кордонів України, все ж виключає можливість позбавлення членства.
Це політика, всі рішення, можливості в плані зброї — йде поступово. Ось вже рік пішов від вторгнення, а ми все просимо спочатку, ну будь ласочка, а потім — топ ногою. Повільно, бо всі між собою пов’язані. І зруйнувати стосунки та ж Європа з росією не може та не хоче.
Проте ми завжди знайдемо, на що натиснути. Навіть завершиться війна — це буде велике щастя повоєнного періоду. Ми будемо країною, яка вийшла з війни переможцем, в якому б стані — емоційному, матеріальному та фізичному — не опинимось. Саме за престиж нашої країни відповідає Президент, Верховна Рада, кожна мерія і це буде колосальна робота. Тут ЮНЕСКО стане нам у плюсі. Зробимо так, щоб про нас ніхто не забув!
У Вашингтоні відкрилася виставка «Києво-Печерська лавра: 975 років історії — 100 років відповідального збереження», присвячена одній з найвизначніших пам’яток культурної спадщини України.
Як повідомили Укрінформу в посольстві України у США, експозиція містить фотографії Києво-Печерської лаври, зроблені від кінця XVIII до початку XXI століття.
Знімки показують, як у різні періоди змінювалися архітектурний комплекс та його окремі споруди, а також людей, для яких Лавра була місцем життя, праці, молитви й відвідування.
«Від першого дня повномасштабної війни Кремль чітко окреслив свої цілі: знищити Україну як націю, стерти нашу культуру, нашу ідентичність і нашу історичну спадщину. Києво-Печерська лавра є невід’ємною частиною цієї спадщини», – зазначив тимчасовий повірений України у США Денис Сєнік.
За його словами, презентація цих знімків є не лише вшануванням української історії, а й свідченням того, що українська культурна спадщина живе та передаватиметься наступним поколінням. Сєнік додав, що після Вашингтона виставка експонуватиметься в інших містах США.
З експозицією ознайомилися члени Конгресу, представники Адміністрації США, дипломатичного корпусу, громадські активісти, керівники провідних американських компаній, українська громада.
Виставку підготував Національний заповідник «Києво-Печерська лавра» у партнерстві з МЗС, Міністерством культури, посольством України у США, постійним представництвом України при ООН та Фундацією Пилипа Орлика.
У 2026 році виповнюється 100 років від заснування Національного історико-культурного заповідника «Києво-Печерська лавра», а також 975 років від першої писемної згадки про монастир.
У грудні 1990 року Києво-Печерську лавру внесли до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. У 2026 році внаслідок російських атак на Київ пошкоджень зазнали окремі споруди Лаври.
Як повідомляв Укрінформ, раніше виставка «Києво-Печерська лавра: 975 років історії – 100 років відповідального збереження» відкрилася у штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі.
Фото надані посольством України у США
Кабінет міністрів розширив експериментальний проєкт фінансової підтримки бізнесу для залучення кредитів на будівництво власної генерації.
Про це повідомляє Міністерство економіки та довкілля, передає Укрінформ.
Зазначається, що механізм програми розширений на проєкти відновлення пошкоджених або знищених об’єктів паливної та складської логістики, підприємств переробної промисловості, оптової та роздрібної торгівлі.
“Зважаючи на посилення ворожих обстрілів та масштабні системні втрати бізнесу ми розширюємо держпідтримку для забезпечення енергостійкості підприємців… Для цього уряд надаватиме пільгові кредити на створення захищеної та децентралізованої моделі зберігання пального – через будівництво або модернізацію підземних резервуарних потужностей», – наголосив міністр економіки та довкілля Олександр Кравченко.
Серед основних змін у програмі – нові напрями фінансування. Пільгові кредити видаватимуть на відбудову паливної та складської інфраструктури, модернізацію підприємств переробної промисловості, а також, як тимчасовий антикризовий захід, на фінансування оборотного капіталу для оптової та роздрібної торгівлі (для розрахунків із виробниками).
Замість плаваючої ставки, що прив’язувалася до індексу UIRD, запроваджується фіксована компенсація від держави у розмірі 5,5% річних від базової ставки банку.
Крім того, збільшені ліміти за кредитами. Мінімальна сума кредиту становитиме 100 млн грн (для прифронтових територій – 30 млн грн). Максимальний ліміт на групу пов’язаних компаній встановлено на рівні 1 млрд грн.
Окремим пунктом виділене фінансування заходів із підвищення стійкості паливної інфраструктури – зокрема, перенесення під землю резервуарів, насосних станцій та систем зберігання пального.
Програма реалізується через Національну установу розвитку (НУР). Подати заявку можна через уповноважені банки, перелік яких буде опублікований на сайті НУР. Проєкти відбираються на конкурсній основі – за пріоритетами програми та в межах бюджету після оцінки банками.
Як повідомляв Укрінформ, Кабінет міністрів розширив чинну програму страхування воєнних ризиків для бізнесу та спростив отримання компенсацій за пошкоджене або знищене майно.
Наразі немає жодних ознак того, що Росія готова змінити курс і завершити війну проти України, оскільки Путін розглядає ескалацію як єдиний шлях для досягнення своїх цілей.
Таку думку висловив ексміністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіс в інтерв’ю Укрінформу.
«Чи є підстави вважати, що Москва справді готова до завершення війни? Ні, немає жодних ознак», – зазначив Ландсбергіс.
За його словами, ключові рішення в Росії ухвалює особисто Путін, і ця модель, на його думку, зберігається протягом тривалого часу.
Ландсбергіс вважає, що російський диктатор сприймає можливу поразку у війні як загрозу для себе особисто, тому не бачить іншого шляху, окрім подальшого загострення.
«Для нього поразка в цій війні означає втрату, можливо, навіть власного життя. Тому єдиний шлях, який він бачить і який йому показують, – це ескалація», – сказав політик.
На його переконання, західні країни помилково очікують, що ескалація російської агресії може розпочатися в майбутньому, оскільки, на його думку, вона вже триває.
«Ми в Європі все ще очікуємо, що ескалація відбудеться десь у майбутньому, але, думаю, вона вже відбувається. Тож я не надто оптимістично налаштований стосовно того, чи готова Росія наразі змінити курс», – зазначив Ландсбергіс.
Говорячи про американську дипломатичну стратегію щодо Росії та України, ексміністр заявив, що подібний підхід уже застосовували в минулому, коли великі держави намагалися чинити тиск на меншу країну, яка стала жертвою війни, щоб домогтися її припинення.
«Таке вже неодноразово випробовували в попередні історичні моменти. Це називається умиротворенням. І воно не працює. Єдиний спосіб переконати Путіна, що ця війна для нього є глухим кутом, – це чинити максимальний тиск. І, на жаль, немає жодних ознак, що Сполучені Штати готові це робити», – наголосив Ландсбергіс.
Водночас він закликав європейські держави та загалом Захід демонструвати готовність продовжувати підтримку України.
«Ми, європейці та представники Заходу, маємо показати, так само як це робить Україна, що ми не поступаємося, не збираємося миритися з тим, що Путін розпочав у 2014 році й продовжив повномасштабним вторгненням», – наголосив Ландсбергіс.
Як повідомлялося, заступник постійного представника Польщі при ООН Міхал Мярка заявив, що провокації Росії та порушення нею повітряного простору Польщі, Румунії, Молдови й Латвії не наближають завершення війни проти України. Відновленню миру сприятиме повне й безумовне виведення російських військ з окупованих територій.
-
Усі новини1 тиждень agoщо сказала в інтервʼю Настя Каменських, окрім кісти від мови (фото)
-
Війна1 тиждень agoДрапатий скасував понад 30 застарілих наказів Генштабу
-
Усі новини1 тиждень agoякий флагман кращий у 2026 році (відео)
-
Події1 тиждень agoДовженко-Центр отримає фінансування для збереження 62 тисяч кіноплівок
-
Суспільство1 тиждень agoМиколаївське СІЗО атакував шахед | Інтент
-
Політика1 тиждень agoМосква не повинна увійти в зиму з розумінням, що терор України зійде їй з рук
-
Політика1 тиждень agoБуданов відреагував на свій третій заочний арешт у Росії
-
Відбудова1 тиждень agoУ Харкові відновлюють дах пам’ятки 1908 року, пошкодженої РФ