Побалакали про UNESCO: хто що захищає, як справи у Львова та на що тиснути одеситам
Історичний центр Одеси під захистом ЮНЕСКО і не знає про це лише ледачий. Проте ця міжнародна організація працює не як ППО і перше, що ми маємо затямити: така престижність потребує власної відповідальності. Це гарні перспективи, омріяний статус, і хто знає, що робити далі. Разом із депутаткою Анастасією Большедворовою, обговорили звідки чекати ріки грошей, що робити з по-одеськи облаштованими фасадами та чий досвід варто перейняти.
Під захистом — гарне формулювання, але для країни, яка воює — це навіть трохи смішно. Росіян не зупинить те, що будівля знаходиться під захистом ЮНЕСКО, як це не зупиняло їх в Сирії. То про який захист ми говоримо? Весь світ буде знов тривожитись та обурений, чи є реальні механізми впливу?
Насправді ніякого механізму захисту немає — це фікція. Тут найцікавіше, що наша мерія домоглася цього. Вони не виїжджали з тієї сесії ЮНЕСКО і схопились зубами, щоб отримати статус, про який говорили багато років. Для нас це престиж. Але туристи не завжди шукають: «історична будівля під захистом ЮНЕСКО», просто, якщо їм цікава Україна та Одеса, то ми й можемо показати лише центр.
Зараз часто порівнюють Одесу зі Львовом, який потрапив в ЮНЕСКО з першої спроби у 1998 році. Туристична політика міст відрізняється? Одесі немає чого запропонувати туристам в будь-який сезон, окрім літнього. І центр у львів’ян значно менше заселений. Чи варто порівнювати, брати за приклад?
Чи так все добре у Львова? Вони ледве не втратили свій статус. Якщо почати розглядати будівлі, то виглядає дуже не оптимістично: сиплеться весь верх фасаду і досить проблемно реставрувати. Чомусь не робили цього раніше, а зараз не можуть витрачати гроші, навіть якщо вони є в бюджеті. Те, що відбувається у Львові, не є для нас прикладом.
Цікаво, що коли одеська мерія хотіла поспілкуватись щодо ЮНЕСКО, львів’яни не захотіли чимось ділись. Тут виникають думки: або немає чим ділитись, або вони не поважають нашу владу. Втім, у Львові така ж сама біда зі станом історичного центру як і у нас, проте немає таких забудов. Але є багато тематичних закладів: ресторанчики, кафешки, які ховаються у двориках. Вони з кожного куточку роблять бізнес. А ми всі подвір’я закрили. Зробіть ресторанчик з середнім цінником і пригощайте людей чимось цікавим. Саме тематичні заклади і заходи приваблять зовсім інших туристів. Одеської кави в інших містах немає…
Якщо так багато років хотіли до ЮНЕСКО і Одеса має потенціал, навіщо видавати дозволи на будівництво в центрі? Адже нічого, крім центру Одеси, ми подати не можемо.
Одеса майже не видає дозволи на будівництво, але якщо сказати це в мерії, вони кричатимуть, що у всьому винний Київ. Зараз у президента лежить законопроєкт, який повністю забирає повноваження ДАБІ (законопроєкт №5655, який передбачає реформу містобудування). У мерії залишається право ставити висотну відмітку, тобто обмежувати будівництво за кількістю поверхів. І це можна було б зробити з усім містом і ці 23-25-поверхівки могли і не з’явитись. Найстрашніше з цього проєкту — як ми будемо потім доводити, що обіцяли 8 поверхів, а збудували 10. І як допоможе ЮНЕСКО? Та ніяк.
Якщо в якийсь момент збудуємо те, що не треба в центрі, замість допомоги нам скажуть: «Ви порушили угоду, до побачення, ми забираємо цей статус». Привілеїв тут не так багато, навпаки, щоб підтримувати цей статус — треба дуже сильно надриватись і пильно стежити.
І справді були такі випадки. Наприклад, коли Дрезден виключили зі списку світової культурної спадщини, тому що міська влада вирішила побудувати транспортний міст через Ельбу. На думку ЮНЕСКО — це порушить єдність архітектурно-природного комплексу і закриє неповторний вигляд на старе місто.
Включення до ЮНЕСКО принесе ріки грошей? Сама організація не вкладає кошти, а єдиний грошовий потік з’являється через туристів. Тобто, ми все одно залишились з тими ж проблемами, що і були? І навіть якщо ми знайдемо гроші, хто виконуватиме роботи?
ЮНЕСКО — це не така собі фірма, яка каже: «Ви до нас вступили, тримайте мільйони доларів». Вони можуть допомогти знайти кошти, спонукати до участі в грантах. І цей статус збільшує вірогідність отримання грантів та коштів від інших міжнародних організацій.
Щодо реставраційних робіт. Для нас це велика проблема, тому що більшість будівельних компаній, і саме реставраційних, виїхали. Їх і так було мало, а зараз залишилось на макове зернятко. Щоразу, як зв’язуюсь з підрядниками, то всі десь поїхали. Це жахлива ситуація. Але і до реставрації ми дійдемо дуже не скоро, може років зо п’ять доведеться чекати.
А що робити з кондиціонерами, дротами, балконами, які прикрашають історичну зону?
Потрібно працювати з самою ментальністю людей. Якщо ми хочемо до Європи, а ми дуже хочемо, і нас підтримують, то доведеться наважитись і зняти ці кондиціонери. А люди так звикли жити, тому мерія і боїться.
Спробуйте зняти ці балкони, збільшені у п’ять разів. Навіть якщо буде судове рішення, там же будуть просто стрілятися. Державна архітектурно-будівельна інспекція контролює це. Раніше можна було поскаржитись, проводилась перевірка, створювався акт про прибудову без законних підстав і подавався позов до суду. Але позиватись треба на когось, а якщо людина не являється, то що? Ось вони всі і стоять.
Як на мене, треба робити з цього фішку. Лісабон дуже схожий на Одесу, і вони на всьому заробляють гроші. Якщо там збудували якийсь недолугий балкон, то під ним зробили стильний ресторанчик. Ми не можемо зараз змінити наше життя повністю і прибрати весь цей пластик з будинків. Але можемо заробити на тому, що робить нас нами, як і ці кондиціонери та дроти.
До речі, щоб перенести цей кондиціонер на дах, потрібні гроші. Тут єдина пропозиція, якщо у людей є балкон, то хай туди переставлять.
Але там вже генератор стоїть…
А може й три (сміється)… Змусити це робити не податком, а, наприклад, грантом. Ось і ідея: якщо люди живуть в зоні ЮНЕСКО, то давати кошти на те, щоб перенести кондиціонер. Зробити це програмою від міської ради. А за гроші люди самостійно візьмуть і перенесуть та ще й сусідів змусять.
Нам доведеться і на це просити гроші? Тут ще багато звичайних політичних ігор. ЮНЕСКО, яка закликала рф негайно вийти за межі міжнародно визнаних кордонів України, все ж виключає можливість позбавлення членства.
Це політика, всі рішення, можливості в плані зброї — йде поступово. Ось вже рік пішов від вторгнення, а ми все просимо спочатку, ну будь ласочка, а потім — топ ногою. Повільно, бо всі між собою пов’язані. І зруйнувати стосунки та ж Європа з росією не може та не хоче.
Проте ми завжди знайдемо, на що натиснути. Навіть завершиться війна — це буде велике щастя повоєнного періоду. Ми будемо країною, яка вийшла з війни переможцем, в якому б стані — емоційному, матеріальному та фізичному — не опинимось. Саме за престиж нашої країни відповідає Президент, Верховна Рада, кожна мерія і це буде колосальна робота. Тут ЮНЕСКО стане нам у плюсі. Зробимо так, щоб про нас ніхто не забув!
Пригодницький детектив для підлітків «Гімназист і Чорна рука» письменника Андрія Кокотюхи екранізують.
Як передає Укрінформ, про це повідомило Читомо.
Режисером стрічки стане Олександр Тіменко – режисер-постановник і сценарист із досвідом роботи над ігровими та документальними проєктами. Серед його робіт – «Спіймати Кайдаша», «Катерина», «Потяг до життя» та інші. З 2023 року Олександр проходить службу в лавах ЗСУ.
Продюсерка та ініціаторка проєкту – Іванна Хіцінська, членкиня Української кіноакадемії, продюсерка документальних та ігрових проєктів і лауреатка Національної кінопремії «Золота Дзиґа».
Виробництво фільму виконуватиме компанія WAYA Profuction.
Уже також представили тизер фільму.
Головний герой стрічки тринадцятирічний Юрко Туряниця щоразу, коли бачить несправедливість, не може залишитися осторонь. Саме через це він стає дотичним до небезпечного розслідування, в якому намагаються захистити добре ім’я ветерана російсько-української війни, якого намагається дискредитувати ворожа пропаганда. Під час цього Юрко та його друзі відкривають для себе маловідомі сторінки української історії.
Майбутній фільм орієнтований на глядачів віком 12–14 років. Команда прагне говорити з підлітками не про них, а їхньою мовою – через пригоди, дружбу, гумор, перше кохання, сумніви та складні моральні вибори.
Наразі проєкт перебуває на етапі девелопменту за підтримки Українського культурного фонду.
Команда працює над повнометражним сценарієм, розрахованим орієнтовно на 90 хвилин екранного часу, режисерським і візуальним баченням фільму та міжнародним презентаційним пакетом.
Зокрема, автор книжки очолює роботу з адаптацією сценарію, що дозволить зберегти характери героїв і сюжет книжки, водночас адаптувавши їх до сучасної кіномови.
«Коли вийшов мій твір, російське вторгнення в Україну тривало вже рік, і мені було дуже важливо показати світоглядну залученість юних українців до змін у країні. Герої захищають добре ім’я ветерана АТО, яке намагається паплюжити ворожа пропаганда, і водночас відкривають для себе сторінки історії України, що розповідають про участь їхніх ровесників у протистоянні одвічному ворогу. Але все це не прозвучало б так і книга не стала б однією з улюблених, якби важливі сенси автор не загорнув у форму гостросюжетного детективу», – зауважив Кокотюха.
За його словами, читач, а тепер і глядач, стежить за перебігом подій, переживає за героїв, разом із ними припускається помилок, та все ж повертається на вірний шлях. «Фінал показує не лише притаманну жанру перемогу Добра над Злом, а й дає розуміння, для чого герої шукають істину, ризикують та яку важливу мету переслідують», – додав автор роману.
«Гімназист і Чорна рука» підготовлений за підтримки Українського культурного фонду в межах конкурсної програми «Мистецтво в кадрі». Партнери проєкту – Одеська кіностудія та латвійська продакшн-компанія Sunday Rebel Films.
Тіменко, розповідаючи про стрічку, зазначив: «Підлітки дуже чутливі до уваги. Кіно для підлітків – один із найяскравіших проявів уваги до них із боку дорослих, батьків і суспільства загалом. Шлях дорослішання завжди тернистий, тому підліткові важливо мати можливість спілкуватися з дорослими, які щиро його поважають, співчувають його пошукам сенсів і готові ділитися власним досвідом. Ми прагнемо донести до юного глядача думку, що запорукою успіху є воля та прагнення до перемоги – передусім над собою».
«Найважливіше для нас – уникнути будь-якої штучності й фальші, адже підлітки відчувають їх дуже тонко. Водночас ми хочемо м’яко звернути увагу на обставини, які можуть свідчити про небезпеку, застерегти від необдуманого ризику й допомогти знайти правильний бік», – підкреслив режисер.
Коментує фільм і продюсерка Іванна Хіцінська: «Для мене «Гімназист і Чорна рука» – насамперед історія Юрка. Він бачить те, що дорослі вже перестали помічати. Не тому, що розумніший за них, а тому, що ще не навчився миритися з несправедливістю. Саме такими героями сьогодні захоплюються підлітки – не безстрашними й бездоганними, а справжніми. Тими, хто сумнівається, помиляється, але все одно знаходить у собі сміливість зробити правильний вибір».
«Настав час українським підліткам отримати власного героя – того, хто говорить їхньою мовою, живе в українських реаліях, дружить, помиляється, закохується, шукає правду і вчиться робити складний моральний вибір», – додала вона.
Також Хіцінська зауважила, що для неї «Гімназист і Чорна рука» – це значно більше, ніж екранізація успішної книжки. Це можливість створити українську підліткову кінофраншизу і зробити ще один крок до того, щоб українські діти дорослішали не лише зі світовими, а й із власними героями. Бо культурна самоідентифікація починається з історій, у яких люди впізнають себе .
Як повідомляв Укрінформ, у Києві завершили зйомки фільму «Місто» режисера Станіслава Битюцького – сучасної кіноадаптації роману Валер’яна Підмогильного.
Фото Укрінформу можна купити тут
Енергетики Буковини, Чернігівщини й Київщини за підтримки Федерального МВС Австрії отримали зі складів хабів екстреної допомоги Міненерго України обладнання для підтримки роботи енергоінфраструктури.
Про це повідомило Міністерство енергетики, передає Укрінформ.
“До Чернівецької та Чернігівської областей було доставлено силові трансформатори, а до Київської області – дизельний генератор із комплектом допоміжного обладнання”, – йдеться у повідомленні.
Зазначається, що допомога сприятиме відновленню та модернізації електромереж, забезпеченню резервного електроживлення.
У Міненерго наголосили, що Австрія залишається одним із надійних партнерів України, системно підтримуючи енергетичний сектор та допомагаючи зміцнювати стійкість критичної інфраструктури.
Як повідомляв Укрінформ, Чернігівщина отримала 18,78 тонни енергообладнання та матеріалів для підтримки роботи енергоінфраструктури.
Фото ілюстративне: ДСНС
Президент України Володимир Зеленський провів телефонну розмову з віцепрезидентом США Джей Ді Венсом, під час якої сторони обговорили зміцнення української протиповітряної оборони, а також домовилися про подальшу координацію між командами.
Про це Президент повідомив у Телеграмі, передає Укрінформ.
«Отримав хороший телефонний дзвінок від віцепрезидента Сполучених Штатів Джей Ді Венса. Обговорили результати нашої нещодавньої зустрічі з президентом Трампом у Вашингтоні – позитивної та продуктивної», – поінформував він.
Глава держави наголосив, що російські повітряні удари по нашій країні не припиняються, і ППО – а саме перехоплювачі для «петріотів» проти балістики – залишається пріоритетом.
Також сторони говорили про наслідки російської війни для світових ринків.
«Домовилися, що наші команди будуть на зв’язку і опрацюють усе, що сьогодні обговорили. Дякую Сполученим Штатам за підтримку України та наших людей», – резюмував Зеленський.
Як повідомляв Укрінформ, прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив, що Варшава найближчим часом розгляне можливість передачі Україні додаткових ракет до систем протиповітряної оборони Patriot.
-
Одеса1 тиждень agoСергій Братчук про атаки РФ на Одещину та порти України
-
Суспільство7 днів ago
Липень став найнебезпечнішим місяцем для Одещини
-
Україна6 днів agoКордон з Польщею — на ПП Шегині-Медика утворилася величезна черга
-
Одеса6 днів ago
Уночі 20 липня 2026 року в Одесі пролунали вибухи
-
Події1 тиждень agoНа Венеційському кінофестивалі покажуть документальний фільм про Маска
-
Події1 тиждень agoВ Україні започаткували нову літературну нагороду
-
Події1 тиждень agoУ Музеї історії Києва відкрили виставку, присвячену розвитку військової медицини
-
Суспільство1 тиждень ago
Липень виявився найризикованішим місяцем для Одещини