Побалакали про UNESCO: хто що захищає, як справи у Львова та на що тиснути одеситам
Історичний центр Одеси під захистом ЮНЕСКО і не знає про це лише ледачий. Проте ця міжнародна організація працює не як ППО і перше, що ми маємо затямити: така престижність потребує власної відповідальності. Це гарні перспективи, омріяний статус, і хто знає, що робити далі. Разом із депутаткою Анастасією Большедворовою, обговорили звідки чекати ріки грошей, що робити з по-одеськи облаштованими фасадами та чий досвід варто перейняти.
Під захистом — гарне формулювання, але для країни, яка воює — це навіть трохи смішно. Росіян не зупинить те, що будівля знаходиться під захистом ЮНЕСКО, як це не зупиняло їх в Сирії. То про який захист ми говоримо? Весь світ буде знов тривожитись та обурений, чи є реальні механізми впливу?
Насправді ніякого механізму захисту немає — це фікція. Тут найцікавіше, що наша мерія домоглася цього. Вони не виїжджали з тієї сесії ЮНЕСКО і схопились зубами, щоб отримати статус, про який говорили багато років. Для нас це престиж. Але туристи не завжди шукають: «історична будівля під захистом ЮНЕСКО», просто, якщо їм цікава Україна та Одеса, то ми й можемо показати лише центр.
Зараз часто порівнюють Одесу зі Львовом, який потрапив в ЮНЕСКО з першої спроби у 1998 році. Туристична політика міст відрізняється? Одесі немає чого запропонувати туристам в будь-який сезон, окрім літнього. І центр у львів’ян значно менше заселений. Чи варто порівнювати, брати за приклад?
Чи так все добре у Львова? Вони ледве не втратили свій статус. Якщо почати розглядати будівлі, то виглядає дуже не оптимістично: сиплеться весь верх фасаду і досить проблемно реставрувати. Чомусь не робили цього раніше, а зараз не можуть витрачати гроші, навіть якщо вони є в бюджеті. Те, що відбувається у Львові, не є для нас прикладом.
Цікаво, що коли одеська мерія хотіла поспілкуватись щодо ЮНЕСКО, львів’яни не захотіли чимось ділись. Тут виникають думки: або немає чим ділитись, або вони не поважають нашу владу. Втім, у Львові така ж сама біда зі станом історичного центру як і у нас, проте немає таких забудов. Але є багато тематичних закладів: ресторанчики, кафешки, які ховаються у двориках. Вони з кожного куточку роблять бізнес. А ми всі подвір’я закрили. Зробіть ресторанчик з середнім цінником і пригощайте людей чимось цікавим. Саме тематичні заклади і заходи приваблять зовсім інших туристів. Одеської кави в інших містах немає…
Якщо так багато років хотіли до ЮНЕСКО і Одеса має потенціал, навіщо видавати дозволи на будівництво в центрі? Адже нічого, крім центру Одеси, ми подати не можемо.
Одеса майже не видає дозволи на будівництво, але якщо сказати це в мерії, вони кричатимуть, що у всьому винний Київ. Зараз у президента лежить законопроєкт, який повністю забирає повноваження ДАБІ (законопроєкт №5655, який передбачає реформу містобудування). У мерії залишається право ставити висотну відмітку, тобто обмежувати будівництво за кількістю поверхів. І це можна було б зробити з усім містом і ці 23-25-поверхівки могли і не з’явитись. Найстрашніше з цього проєкту — як ми будемо потім доводити, що обіцяли 8 поверхів, а збудували 10. І як допоможе ЮНЕСКО? Та ніяк.
Якщо в якийсь момент збудуємо те, що не треба в центрі, замість допомоги нам скажуть: «Ви порушили угоду, до побачення, ми забираємо цей статус». Привілеїв тут не так багато, навпаки, щоб підтримувати цей статус — треба дуже сильно надриватись і пильно стежити.
І справді були такі випадки. Наприклад, коли Дрезден виключили зі списку світової культурної спадщини, тому що міська влада вирішила побудувати транспортний міст через Ельбу. На думку ЮНЕСКО — це порушить єдність архітектурно-природного комплексу і закриє неповторний вигляд на старе місто.
Включення до ЮНЕСКО принесе ріки грошей? Сама організація не вкладає кошти, а єдиний грошовий потік з’являється через туристів. Тобто, ми все одно залишились з тими ж проблемами, що і були? І навіть якщо ми знайдемо гроші, хто виконуватиме роботи?
ЮНЕСКО — це не така собі фірма, яка каже: «Ви до нас вступили, тримайте мільйони доларів». Вони можуть допомогти знайти кошти, спонукати до участі в грантах. І цей статус збільшує вірогідність отримання грантів та коштів від інших міжнародних організацій.
Щодо реставраційних робіт. Для нас це велика проблема, тому що більшість будівельних компаній, і саме реставраційних, виїхали. Їх і так було мало, а зараз залишилось на макове зернятко. Щоразу, як зв’язуюсь з підрядниками, то всі десь поїхали. Це жахлива ситуація. Але і до реставрації ми дійдемо дуже не скоро, може років зо п’ять доведеться чекати.
А що робити з кондиціонерами, дротами, балконами, які прикрашають історичну зону?
Потрібно працювати з самою ментальністю людей. Якщо ми хочемо до Європи, а ми дуже хочемо, і нас підтримують, то доведеться наважитись і зняти ці кондиціонери. А люди так звикли жити, тому мерія і боїться.
Спробуйте зняти ці балкони, збільшені у п’ять разів. Навіть якщо буде судове рішення, там же будуть просто стрілятися. Державна архітектурно-будівельна інспекція контролює це. Раніше можна було поскаржитись, проводилась перевірка, створювався акт про прибудову без законних підстав і подавався позов до суду. Але позиватись треба на когось, а якщо людина не являється, то що? Ось вони всі і стоять.
Як на мене, треба робити з цього фішку. Лісабон дуже схожий на Одесу, і вони на всьому заробляють гроші. Якщо там збудували якийсь недолугий балкон, то під ним зробили стильний ресторанчик. Ми не можемо зараз змінити наше життя повністю і прибрати весь цей пластик з будинків. Але можемо заробити на тому, що робить нас нами, як і ці кондиціонери та дроти.
До речі, щоб перенести цей кондиціонер на дах, потрібні гроші. Тут єдина пропозиція, якщо у людей є балкон, то хай туди переставлять.
Але там вже генератор стоїть…
А може й три (сміється)… Змусити це робити не податком, а, наприклад, грантом. Ось і ідея: якщо люди живуть в зоні ЮНЕСКО, то давати кошти на те, щоб перенести кондиціонер. Зробити це програмою від міської ради. А за гроші люди самостійно візьмуть і перенесуть та ще й сусідів змусять.
Нам доведеться і на це просити гроші? Тут ще багато звичайних політичних ігор. ЮНЕСКО, яка закликала рф негайно вийти за межі міжнародно визнаних кордонів України, все ж виключає можливість позбавлення членства.
Це політика, всі рішення, можливості в плані зброї — йде поступово. Ось вже рік пішов від вторгнення, а ми все просимо спочатку, ну будь ласочка, а потім — топ ногою. Повільно, бо всі між собою пов’язані. І зруйнувати стосунки та ж Європа з росією не може та не хоче.
Проте ми завжди знайдемо, на що натиснути. Навіть завершиться війна — це буде велике щастя повоєнного періоду. Ми будемо країною, яка вийшла з війни переможцем, в якому б стані — емоційному, матеріальному та фізичному — не опинимось. Саме за престиж нашої країни відповідає Президент, Верховна Рада, кожна мерія і це буде колосальна робота. Тут ЮНЕСКО стане нам у плюсі. Зробимо так, щоб про нас ніхто не забув!
На 47-му році життя помер майстер-сопілкар Тарас Лошак з Прикарпаття.
Про це повідомив у Фейсбуці доброволець-госпітальєр, лідер гурту «КораЛЛі» Мишко Адамчак, передає Укрінформ.
«На жаль, Тарас вчора раптово помер», – написав Адамчак.
Тарас Лошак жив у прикарпатському місті Долина. За інформацією ЗМІ, з восьми років він допомагав батьку у виготовленні сопілок. У 2013 році виготовив першу партію власних інструментів.
У 2021 році Тарас Лошак виготовив білу сопілку для музичного гурту «Go_A». Того ж року Go_A вибороли п’яте місце на «Євробаченні». На його інструментах також грали музиканти Kalush Orchestra – переможці «Євробачення – 2022» .
У перші два тижні повномасштабної війни майстер призупинив виробництво інструментів, роздаючи сопілки всім, хто їх втратив під час війни, в обмін на донати для ЗСУ.
Пізніше сопілки Тараса Лошака стали лотами благодійних аукціонів в Лондоні, Нью-Йорку й Вашингтоні, гроші від продажу яких спрямовували на закупівлю бронежилетів, безпілотників та на інші потреби війська.
Свою науку майстер передавав синові Луці.
Як повідомлялося, помер заслужений артист України Олександр Гарбарчук.
Фото: @taras.losak.sopilki
Із кінця червня 2026 року за підтримки уряду Нідерландів обладнання для потреб енергетичного сектору було доставлено до Дніпропетровської, Київської, Полтавської, Вінницької, Сумської та Чернівецької областей.
Про це повідомляє Міністерство енергетики, передає Укрінформ.
“До складу переданої допомоги увійшли силові трансформатори, дизельні генератори, силовий кабель та блоки дозування рідких реагентів”, – ідеться у повідомленні.
Зазначається, що це обладнання допомагає відновлювати пошкоджені електромережі, забезпечувати резервне живлення об’єктів критичної інфраструктури та підтримувати безперебійну роботу підприємств паливно-енергетичного комплексу.
Поставки здійснюються через енергетичний хаб – логістичний центр Міністерства енергетики України, який забезпечує ефективну взаємодію з міжнародними партнерами та оперативну доставку критично важливого обладнання українським енергетикам.
У Міненерго наголосили, що Нідерланди залишаються надійним партнером України у зміцненні енергетичної стійкості.
Як повідомляв Укрінформ, до Одеської області зі складів хабів екстреної допомоги Міністерства енергетики України передано 126,88 т гуманітарної допомоги, наданої Швецією. Допомога включає інженерні захисні конструкції – габіони та контейнери, які використовуватимуться для посилення захисту об’єктів енергоінфраструктури.
Фото ілюстративне: ОП
До трійки лідерів у першому турі гіпотетичних виборів Президента України за електоральними симпатіями входять чинний глава держави Володимир Зеленський (22,3%), посол у Великій Британії, ексголовнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний (14,9%) і колишній міністр оборони Михайло Федоров (13,4%).
Як передає Укрінформ, про це свідчать результати опитування Соціологічної групи «Рейтинг» (Rating Group), проведеного 20-21 липня цього року.
«Ми запитали респондентів, за кого вони голосували б у першому турі гіпотетичних виборів президента України. До трійки лідерів за електоральними симпатіями входять Володимир Зеленський (22,3%), Валерій Залужний (14,9%) і Михайло Федоров (13,4%)», – йдеться у пресрелізі.
Далі – народна депутатка і лідерка фракції «Батьківщина» Юлія Тимошенко (1,7%), волонтер Сергій Притула (0,8%) та київський міський голова Віталій Кличко (0,3%).
Водночас 4% опитаних голосували б за іншого кандидата, 2,6% не брали б участі в голосуванні, а решта (11,9%) сказали «важко відповісти».
Як свідчать результати опитування, найбільше довіряють респонденти Валерію Залужному (70%), Михайлу Федорову (65%), Кирилу Буданову (62%) і Володимиру Зеленському (59%).
Олександру Усику висловили довіру 54% українців, тоді як ексголовнокомандувачу Олександру Сирському – 23%, Петру Порошенку – 21%.
«За останній тиждень рівень довіри до Михайла Федорова зріс з 35% до 65%, а довіра до Олександра Сирського знизилася з 39% до 23%», – йдеться у повідомленні.
Як зазначається, опитування було завершене ще до появи в медіа інформації про відставку Олександра Сирського з посади головнокомандувача ЗСУ.
Опитування проводилося методом CATI (Computer-Assisted Telephone Interview) – телефонні інтерв’ю з використанням комп’ютера. Розмір вибірки: 1000 респондентів. Формат вибірки: випадкова вибірка мобільних телефонних номерів (населення України віком 18 років і старше в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій, а також територій, де на момент опитування відсутній український мобільний зв’язок). Результати зважені з використанням актуальних даних Державної служби статистики України.
Репрезентативність: вибірка репрезентативна за віком, статтю і типом поселення (помилка – не більше 3,1% з довірчою ймовірністю 0,95).
Як повідомляв Укрінформ, 14 липня Верховна Рада підтримала відставку Премʼєр-міністерки Юлії Свириденко. Разом із нею автоматично у відставку пішов увесь уряд.
16 липня Рада підтримала подання новопризначеного Прем’єр-міністра Сергія Корецького про призначення нового складу уряду, крім міністрів оборони і закордонних справ, кандидатури яких вносить на розгляд ВР Президент України.
Того ж дня Президент Володимир Зеленський заявив, що причиною звільнення міністра оборони Михайла Федорова була відсутність ефективної комунікації оборонного відомства з керівництвом армії.
Виконувати обов’язки міністра оборони Зеленський доручив Євгенію Хмарі.
У Києві та в інших містах України упродовж кількох днів відбувалися акції протесту проти відставки Федорова з посади міністра оборони та з вимогами звільнити головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського.
21 липня Зеленський запропонував генерал-майору Михайлу Драпатому посаду головкома ЗСУ і подякував Сирському за результати у захисті Києва, у Харківській та Курській операціях.
Зеленський також заявив, що запропонував колишньому міністру оборони Федорову позицію у владі, яка дозволила б об’єднати технологічну складову держави та забезпечити її розвиток.
22 липня на сайті Президента України з’явилися укази про призначення Михайла Драпатого головкомом та Ігоря Скибюка – начальником Генштабу ЗСУ, а також про звільнення Сирського та Андрія Гнатова з відповідних посад.
-
Одеса1 тиждень agoРосія атакувала Одесу ракетами з Чорного моря: вибухи
-
Війна1 тиждень agoБомба ФАБ-3000 РФ упала посеред Оріхова — відео
-
Війна1 тиждень agoДо Об’єднаних сил швидкого реагування увійдуть найбоєздатніші частини з досвідом наступальних дій
-
Війна1 тиждень agoУ Києві та низці областей повторно оголошували тривогу через загрозу балістики
-
Події1 тиждень agoНа Кіпрі у гробницях бронзового століття знайшли золоті діадеми віком 3400 років
-
Усі новини1 тиждень agoсередня ціна та підтримка Dolby Atmos (фото)
-
Війна1 тиждень agoРозраховуємо до кінця року отримати можливість виробляти ракети для Patriot
-
Події1 тиждень agoУ Києві завершили зйомки фільму «Місто» за романом Підмогильного