Побалакали про UNESCO: хто що захищає, як справи у Львова та на що тиснути одеситам
Історичний центр Одеси під захистом ЮНЕСКО і не знає про це лише ледачий. Проте ця міжнародна організація працює не як ППО і перше, що ми маємо затямити: така престижність потребує власної відповідальності. Це гарні перспективи, омріяний статус, і хто знає, що робити далі. Разом із депутаткою Анастасією Большедворовою, обговорили звідки чекати ріки грошей, що робити з по-одеськи облаштованими фасадами та чий досвід варто перейняти.
Під захистом — гарне формулювання, але для країни, яка воює — це навіть трохи смішно. Росіян не зупинить те, що будівля знаходиться під захистом ЮНЕСКО, як це не зупиняло їх в Сирії. То про який захист ми говоримо? Весь світ буде знов тривожитись та обурений, чи є реальні механізми впливу?
Насправді ніякого механізму захисту немає — це фікція. Тут найцікавіше, що наша мерія домоглася цього. Вони не виїжджали з тієї сесії ЮНЕСКО і схопились зубами, щоб отримати статус, про який говорили багато років. Для нас це престиж. Але туристи не завжди шукають: «історична будівля під захистом ЮНЕСКО», просто, якщо їм цікава Україна та Одеса, то ми й можемо показати лише центр.
Зараз часто порівнюють Одесу зі Львовом, який потрапив в ЮНЕСКО з першої спроби у 1998 році. Туристична політика міст відрізняється? Одесі немає чого запропонувати туристам в будь-який сезон, окрім літнього. І центр у львів’ян значно менше заселений. Чи варто порівнювати, брати за приклад?
Чи так все добре у Львова? Вони ледве не втратили свій статус. Якщо почати розглядати будівлі, то виглядає дуже не оптимістично: сиплеться весь верх фасаду і досить проблемно реставрувати. Чомусь не робили цього раніше, а зараз не можуть витрачати гроші, навіть якщо вони є в бюджеті. Те, що відбувається у Львові, не є для нас прикладом.
Цікаво, що коли одеська мерія хотіла поспілкуватись щодо ЮНЕСКО, львів’яни не захотіли чимось ділись. Тут виникають думки: або немає чим ділитись, або вони не поважають нашу владу. Втім, у Львові така ж сама біда зі станом історичного центру як і у нас, проте немає таких забудов. Але є багато тематичних закладів: ресторанчики, кафешки, які ховаються у двориках. Вони з кожного куточку роблять бізнес. А ми всі подвір’я закрили. Зробіть ресторанчик з середнім цінником і пригощайте людей чимось цікавим. Саме тематичні заклади і заходи приваблять зовсім інших туристів. Одеської кави в інших містах немає…
Якщо так багато років хотіли до ЮНЕСКО і Одеса має потенціал, навіщо видавати дозволи на будівництво в центрі? Адже нічого, крім центру Одеси, ми подати не можемо.
Одеса майже не видає дозволи на будівництво, але якщо сказати це в мерії, вони кричатимуть, що у всьому винний Київ. Зараз у президента лежить законопроєкт, який повністю забирає повноваження ДАБІ (законопроєкт №5655, який передбачає реформу містобудування). У мерії залишається право ставити висотну відмітку, тобто обмежувати будівництво за кількістю поверхів. І це можна було б зробити з усім містом і ці 23-25-поверхівки могли і не з’явитись. Найстрашніше з цього проєкту — як ми будемо потім доводити, що обіцяли 8 поверхів, а збудували 10. І як допоможе ЮНЕСКО? Та ніяк.
Якщо в якийсь момент збудуємо те, що не треба в центрі, замість допомоги нам скажуть: «Ви порушили угоду, до побачення, ми забираємо цей статус». Привілеїв тут не так багато, навпаки, щоб підтримувати цей статус — треба дуже сильно надриватись і пильно стежити.
І справді були такі випадки. Наприклад, коли Дрезден виключили зі списку світової культурної спадщини, тому що міська влада вирішила побудувати транспортний міст через Ельбу. На думку ЮНЕСКО — це порушить єдність архітектурно-природного комплексу і закриє неповторний вигляд на старе місто.
Включення до ЮНЕСКО принесе ріки грошей? Сама організація не вкладає кошти, а єдиний грошовий потік з’являється через туристів. Тобто, ми все одно залишились з тими ж проблемами, що і були? І навіть якщо ми знайдемо гроші, хто виконуватиме роботи?
ЮНЕСКО — це не така собі фірма, яка каже: «Ви до нас вступили, тримайте мільйони доларів». Вони можуть допомогти знайти кошти, спонукати до участі в грантах. І цей статус збільшує вірогідність отримання грантів та коштів від інших міжнародних організацій.
Щодо реставраційних робіт. Для нас це велика проблема, тому що більшість будівельних компаній, і саме реставраційних, виїхали. Їх і так було мало, а зараз залишилось на макове зернятко. Щоразу, як зв’язуюсь з підрядниками, то всі десь поїхали. Це жахлива ситуація. Але і до реставрації ми дійдемо дуже не скоро, може років зо п’ять доведеться чекати.
А що робити з кондиціонерами, дротами, балконами, які прикрашають історичну зону?
Потрібно працювати з самою ментальністю людей. Якщо ми хочемо до Європи, а ми дуже хочемо, і нас підтримують, то доведеться наважитись і зняти ці кондиціонери. А люди так звикли жити, тому мерія і боїться.
Спробуйте зняти ці балкони, збільшені у п’ять разів. Навіть якщо буде судове рішення, там же будуть просто стрілятися. Державна архітектурно-будівельна інспекція контролює це. Раніше можна було поскаржитись, проводилась перевірка, створювався акт про прибудову без законних підстав і подавався позов до суду. Але позиватись треба на когось, а якщо людина не являється, то що? Ось вони всі і стоять.
Як на мене, треба робити з цього фішку. Лісабон дуже схожий на Одесу, і вони на всьому заробляють гроші. Якщо там збудували якийсь недолугий балкон, то під ним зробили стильний ресторанчик. Ми не можемо зараз змінити наше життя повністю і прибрати весь цей пластик з будинків. Але можемо заробити на тому, що робить нас нами, як і ці кондиціонери та дроти.
До речі, щоб перенести цей кондиціонер на дах, потрібні гроші. Тут єдина пропозиція, якщо у людей є балкон, то хай туди переставлять.
Але там вже генератор стоїть…
А може й три (сміється)… Змусити це робити не податком, а, наприклад, грантом. Ось і ідея: якщо люди живуть в зоні ЮНЕСКО, то давати кошти на те, щоб перенести кондиціонер. Зробити це програмою від міської ради. А за гроші люди самостійно візьмуть і перенесуть та ще й сусідів змусять.
Нам доведеться і на це просити гроші? Тут ще багато звичайних політичних ігор. ЮНЕСКО, яка закликала рф негайно вийти за межі міжнародно визнаних кордонів України, все ж виключає можливість позбавлення членства.
Це політика, всі рішення, можливості в плані зброї — йде поступово. Ось вже рік пішов від вторгнення, а ми все просимо спочатку, ну будь ласочка, а потім — топ ногою. Повільно, бо всі між собою пов’язані. І зруйнувати стосунки та ж Європа з росією не може та не хоче.
Проте ми завжди знайдемо, на що натиснути. Навіть завершиться війна — це буде велике щастя повоєнного періоду. Ми будемо країною, яка вийшла з війни переможцем, в якому б стані — емоційному, матеріальному та фізичному — не опинимось. Саме за престиж нашої країни відповідає Президент, Верховна Рада, кожна мерія і це буде колосальна робота. Тут ЮНЕСКО стане нам у плюсі. Зробимо так, щоб про нас ніхто не забув!
В аудіоантологію Terra Ucrainica зібрали 11 європейських поезій і фрагментів XI–XVII століть про Україну, які озвучили письменниця Оксана Забужко, віцепремʼєрка з гуманітарної політики – міністерка культури Тетяна Бережна, посол України у Британії Валерій Залужний та ще восьмеро відомих українців.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Читомо.
Найдавніший використаний текст написав норвезький король Гаральд Сігурдсон, відомий як Гаральд Суворий, який був одружений з донькою Ярослава Мудрого Єлизаветою.
До антології увійшли:
- “Пісня про дівчину з руської країни” Гаральда Суворого в перекладі Івана Франка – читає Валерій Залужний;
- Уривок із поеми “Роксоланія” Себастіяна Кленовича в перекладі Михайла Білика – читає парамедикиня й поетка Юлія Паєвська “Тайра”;
- Уривок із поеми “Руська дівчина. Манівцями” хорватського поета Міховіла Вранчича в перекладі Ірини Плехової – читає Тетяна Бережна;
- Уривок із поеми “Опис турецьких владарів” чеського гуманіста й ректора Карлового університету Яна Кампануса Воднянського, де згадано Івана Підкову, у перекладі Андрія Содомори – читає військовий Вадим Осадчий;
- Уривок із поеми “Про Острозьку війну під П’яткою проти низових” Симона Пекаліда в перекладі Віталія Маслюка – читає кінорежисер Олесь Санін;
- Уривок із поеми “Дніпрові камени” Івана Домбровського в перекладі Володимира Литвинова – читає тенісистка Марта Костюк;
- Уривки з поеми “Осман” хорватського класика Івана Гундулича про Хотинську війну й Петра Конашевича-Сагайдачного в перекладі Алли Татаренко – читає актор Євген Нищук;
- Вірш анонімного нідерландського автора “Бесіда”, присвячений Богданові Хмельницькому, у перекладі Ірини Коваль – читає журналіст та історик Вахтанг Кіпіані;
- Уривок із поеми “Течія Ей” нідерландського поета Йоганнеса Антонідеса ван дер Гуса, де згадується Петро Дорошенко, у перекладі Ірини Коваль – читає актор Олексій Гнатковський;
- Уривки з “Елегії про Івана Мазепу” викладача Києво-Могилянської академії Іларіона Ярошевицького в перекладі Андрія Содомори – читає письменниця Оксана Забужко;
- Вірш “Леополіє, славна сторожо…” про Львів секретаря шведського короля Карла XII Улофа Гермеліна в перекладі Ірини Плехової – читає співачка Оксана Муха.
“Українці – не бідні родичі й не прохачі біля дверей. Ми невіддільна частина довгої спільної європейської культурної історії. Ми не чекаємо запрошення сісти за стіл. Ми вже там, і доволі давно. Ми часто говоримо про інтеграцію України в європейський культурний простір так, ніби це процес, який розпочався зовсім недавно. Але варто відкрити європейську поезію XI, XVI чи XVII століття – і перед нами постає зовсім інша картина. Україна, її міста, військові й політичні діячі вже тоді були частиною європейського світу. Про них писали поети, чиї імена сьогодні належать до національних літературних канонів своїх країн”, – зауважила авторка проєкту й перекладачка Ірина Плехова.
Продюсерка і редакторка проєкту Ольга Ольхова розповіла, що перекладачам під час роботи доводилося досліджувати історичні події та розпізнавати античні образи.
“Для нас було важливо не просто знайти цікаві історичні тексти й перекласти їх сучасною українською. Ми хотіли, щоб вони знову стали поезією – живою, виразною, здатною промовляти до сучасної людини. Це непросте завдання, особливо коли йдеться про ренесансні та барокові твори, написані кілька століть тому. Переклад тут перетворюється на справжню культурну реконструкцію”, – зазначила продюсерка.
За словами організаторів, читців вони добирали серед людей, яких знають не лише в Україні, а й у Європі. “Завдяки авдіоформату ми можемо почути голоси європейських авторів, для яких Україна була невід’ємною, посутньою частиною їхнього власного світу”, – додала Ольхова.
Прем’єра Terra Ucrainica відбулася 7 листопада у Львові на III міжнародному фестивалі “Земля поетів”. Там організатори представили просторову авдіовізуальну інсталяцію з антології.
Записи можна послухати на платформі та в мобільному застосунку LitCom – книжковій соцмережі, яку заснувала у 2022 році Ольхова.
Як повідомляв Укрінформ, в Україні запустили онлайн-ресурс для захисту культурної спадщини в межах Гаазької конвенції.
Фото: magnific
Міністерство інфраструктури України на міжнародній виставці-конференції ReBuild Ukraine у Варшаві представило портфель пріоритетних проєктів державно-приватного партнерства у транспортному та муніципальному секторах.
Про це повідомила пресслужба міністерства, передає Укрінформ.
Міжнародна виставка-конференція ReBuild Ukraine розпочалася 12 листопада 2026 року. Вона об’єднує уряди, міжнародні фінансові інституції та представників світового бізнесу задля відновлення й модернізації української інфраструктури.
Міністерство представило виставковий стенд, присвячений портфелю пріоритетних проєктів державно-приватного партнерства у сферах транспорту та муніципальної інфраструктури.
ерший заступник міністра Сергій Деркач у межах Recovery Construction Forum 5.0 взяв участь у панельній дискусії, присвяченій пріоритетним інфраструктурним проєктам і транспортним коридорам на 2027–2030 роки для розвитку промисловості й логістики, а також механізмам державно-приватного партнерства.
Крім того, в рамках заходу відбулися двосторонні зустрічі з міжнародними партнерами, фінансовими інституціями та представниками будівельного сектору.
Зокрема, із представниками швейцарських компаній Pfiffner Messwandler AG (високовольтне обладнання), Arthur Flury AG (енергетичне обладнання) та MATISA Matériel Industriel S.A. обговорили роботу над конкретними проєктами.
Під час зустрічі з делегацією Словенії йшлося про можливе партнерство із залученням словенського бізнесу до модернізації систем зв’язку та телекомунікацій української залізниці. Фінансування пропонується здійснювати за змішаною моделлю «грант + позика».
Також Деркач зустрівся з генеральним директором ЄІБ Глобал Андреєм Макдауеллом, міністром міжнародного співробітництва у сфері розвитку та зовнішньої торгівлі Швеції Бенжаміном Дуса, заступником міністра закордонних справ Греції Харісом Теохарісом та представниками GOPA Group.
Разом із заступником міністра Володимиром Шемаєвим він провів зустріч із генеральною директоркою з питань мобільності та транспорту Європейської комісії Магдою Копчинською. Сторони обговорили транспортні рішення для короткострокового реагування, відбудову України, законодавчі ініціативи у сфері залізничного транспорту та розвиток середньострокового сполучення між ЄС та Україною.
Як повідомлялося, Швейцарія та Світовий банк запустили програму технічної допомоги для реалізації першочергових заходів із реформування залізничного транспорту України. Програма передбачає підтримку виконання дорожньої карти реформи залізниць, зосереджуючись на фінансовій стійкості, корпоративному управлінні, прозорому фінансуванні пасажирських перевезень та наближенні до стандартів ЄС.
Фото: Мінінфраструктури
Кандидатка у президенти Франції від ультраправого «Національного об’єднання» Марін Ле Пен заявила, що готова зустрітися з Володимиром Зеленським у Брюсселі, щоб обговорити фінансову підтримку України.
Про це вона розповіла журналістам на виставці Made in France у Парижі, передає Укрінформ із посиланням на Le Monde.
«Вважаю, що це було б цілком доречне місце. Річ у тім, що питання фінансування України нині розбурхує Європу», – сказала Ле Пен.
Зазначається, що у понеділок, 16 листопада, Ле Пен має провести закриту зустріч із послом України у Франції Вадимом Омельченком. Вона сказала, що повідомить йому про свою готовність зустрітися із Зеленським у Брюсселі.
Ле Пен заявила, що низка країн виступила проти додаткового фінансування України. І за її словами, канцлер Німеччини Фрідріх Мерц «починає погрожувати то одним, то іншим».
Нагадаємо, Мерц запропонував пов’язати переговори про наступний довгостроковий бюджет ЄС із зобов’язанням усіх 27 членів долучитися до фінансування України. Такий підхід розкритикували прем’єр-міністри Словаччини та Чехії.
Як повідомляв Укрінформ, у жовтні Ле Пен заявила, що в разі її перемоги на президентських виборах-2027 Франція надаватиме фінансову допомогу Україні ще пів року, після чого припинить її. Вона також висловила готовність приїхати в Україну для розмови із Зеленським. Президент України у відповідь наголосив, що співпраця вигідна й самій Франції, зокрема завдяки українському військовому й технологічному досвіду.
Фото: Instagram/marine_lepen
-
Суспільство1 тиждень agoНовини на ранок
-
Суспільство1 тиждень ago
Новини на ранок
-
Відбудова7 днів agoВ Україні повністю відновили 759 об’єктів медичної інфраструктури
-
Політика5 днів agoзаконопроєкт пройшов перше читання у Раді
-
Суспільство4 дні ago
Новини на ранок
-
Одеса1 тиждень agoТарифи в Одесі у листопаді 2026: вартість води, світла, газу та тепла
-
Суспільство1 тиждень agoВ Одесі арештували директора фонду за продаж гумдопомоги
-
Політика4 дні agoРубіо назвав переговори в Абу-Дабі продуктивними, але угода не буде укладена за одну ніч