Connect with us

Побалакали про UNESCO: хто що захищає, як справи у Львова та на що тиснути одеситам

Published

on

Історичний центр Одеси під захистом ЮНЕСКО і не знає про це лише ледачий. Проте ця міжнародна організація працює не як ППО і перше, що ми маємо затямити: така престижність потребує власної відповідальності. Це гарні перспективи, омріяний статус, і хто знає, що робити далі. Разом із депутаткою Анастасією Большедворовою, обговорили звідки чекати ріки грошей, що робити з по-одеськи облаштованими фасадами та чий досвід варто перейняти.

Під захистом гарне формулювання, але для країни, яка воює це навіть трохи смішно. Росіян не зупинить те, що будівля знаходиться під захистом ЮНЕСКО, як це не зупиняло їх в Сирії. То про який захист ми говоримо? Весь світ буде знов тривожитись та обурений, чи є реальні механізми впливу?

Насправді ніякого механізму захисту немає це фікція. Тут найцікавіше, що наша мерія домоглася цього. Вони не виїжджали з тієї сесії ЮНЕСКО і схопились зубами, щоб отримати статус, про який говорили багато років. Для нас це престиж. Але туристи не завжди шукають: «історична будівля під захистом ЮНЕСКО», просто, якщо їм цікава Україна та Одеса, то ми й можемо показати лише центр.

Зараз часто порівнюють Одесу зі Львовом, який потрапив в ЮНЕСКО з першої спроби у 1998 році. Туристична політика міст відрізняється? Одесі немає чого запропонувати туристам в будь-який сезон, окрім літнього. І центр у львів’ян значно менше заселений. Чи варто порівнювати, брати за приклад? 

Чи так все добре у Львова? Вони ледве не втратили свій статус. Якщо почати розглядати будівлі, то виглядає дуже не оптимістично: сиплеться весь верх фасаду і досить проблемно реставрувати. Чомусь не робили цього раніше, а зараз не можуть витрачати гроші, навіть якщо вони є в бюджеті. Те, що відбувається у Львові, не є для нас прикладом. 

Цікаво, що коли одеська мерія хотіла поспілкуватись щодо ЮНЕСКО, львів’яни не захотіли чимось ділись. Тут виникають думки: або немає чим ділитись, або вони не поважають нашу владу. Втім, у Львові така ж сама біда зі станом історичного центру як і у нас, проте немає таких забудов. Але є багато тематичних закладів: ресторанчики, кафешки, які ховаються у двориках. Вони з кожного куточку роблять бізнес. А ми всі подвір’я закрили. Зробіть ресторанчик з середнім цінником і пригощайте людей чимось цікавим. Саме тематичні заклади і заходи приваблять зовсім інших туристів. Одеської кави в інших містах немає…

Якщо так багато років хотіли до ЮНЕСКО і Одеса має потенціал, навіщо видавати дозволи на будівництво в центрі?  Адже нічого, крім центру Одеси, ми подати не можемо.

Одеса майже не видає дозволи на будівництво, але якщо сказати це в мерії, вони кричатимуть, що у всьому винний Київ. Зараз у президента лежить законопроєкт, який повністю забирає повноваження ДАБІ (законопроєкт №5655, який передбачає реформу містобудування). У мерії залишається право ставити висотну відмітку, тобто обмежувати будівництво за кількістю поверхів. І це можна було б зробити з усім містом і ці 23-25-поверхівки могли і не з’явитись. Найстрашніше з цього проєкту як ми будемо потім доводити, що обіцяли 8 поверхів, а збудували 10. І як допоможе ЮНЕСКО? Та ніяк. 

Якщо в якийсь момент збудуємо те, що не треба в центрі, замість допомоги нам скажуть: «Ви порушили угоду, до побачення, ми забираємо цей статус». Привілеїв тут не так багато, навпаки, щоб підтримувати цей статус треба дуже сильно надриватись і пильно стежити.

І справді були такі випадки. Наприклад, коли Дрезден виключили зі списку світової культурної спадщини, тому що міська влада вирішила побудувати транспортний міст через Ельбу. На думку ЮНЕСКО це порушить єдність архітектурно-природного комплексу і закриє неповторний вигляд на старе місто. 

Включення до ЮНЕСКО принесе ріки грошей? Сама організація не вкладає кошти, а єдиний грошовий потік з’являється через туристів. Тобто, ми все одно залишились з тими ж проблемами, що і були? І навіть якщо ми знайдемо гроші, хто виконуватиме роботи? 

ЮНЕСКО це не така собі фірма, яка каже: «Ви до нас вступили, тримайте мільйони доларів». Вони можуть допомогти знайти кошти, спонукати до участі в грантах. І цей статус збільшує вірогідність отримання грантів та коштів від інших міжнародних організацій. 

Щодо реставраційних робіт. Для нас це велика проблема, тому що більшість будівельних компаній, і саме реставраційних, виїхали. Їх і так було мало, а зараз залишилось на макове зернятко. Щоразу, як зв’язуюсь з підрядниками, то всі десь поїхали. Це жахлива ситуація. Але і до реставрації ми дійдемо дуже не скоро, може років зо п’ять доведеться чекати. 

А що робити з кондиціонерами, дротами, балконами, які прикрашають історичну зону?

Потрібно працювати з самою ментальністю людей. Якщо ми хочемо до Європи, а ми дуже хочемо, і нас підтримують, то доведеться наважитись і зняти ці кондиціонери. А люди так звикли жити, тому мерія і боїться. 

Спробуйте зняти ці балкони, збільшені у п’ять разів. Навіть якщо буде судове рішення, там же будуть просто стрілятися.  Державна архітектурно-будівельна інспекція контролює це. Раніше можна було поскаржитись, проводилась перевірка, створювався акт про прибудову без законних підстав і подавався позов до суду. Але позиватись треба на когось, а якщо людина не являється, то що? Ось вони всі і стоять.

Як на мене, треба робити з цього фішку. Лісабон дуже схожий на Одесу, і вони на всьому заробляють гроші. Якщо там збудували якийсь недолугий балкон, то під ним зробили стильний ресторанчик. Ми не можемо зараз змінити наше життя повністю і прибрати весь цей пластик з будинків. Але можемо заробити на тому, що робить нас нами, як і ці кондиціонери та дроти.  

До речі, щоб перенести цей кондиціонер на дах, потрібні гроші. Тут єдина пропозиція, якщо у людей є балкон, то хай туди переставлять.

Але там вже генератор стоїть…

А може й три (сміється)… Змусити це робити не податком, а, наприклад, грантом. Ось і ідея: якщо люди живуть в зоні ЮНЕСКО, то давати кошти на те, щоб перенести кондиціонер. Зробити це програмою від міської ради. А за гроші люди самостійно візьмуть і перенесуть та ще й сусідів змусять. 

Нам доведеться і на це просити гроші? Тут ще багато звичайних політичних ігор. ЮНЕСКО, яка закликала рф негайно вийти за межі міжнародно визнаних кордонів України, все ж виключає можливість позбавлення членства.

Це політика, всі рішення, можливості в плані зброї йде поступово. Ось вже рік пішов від вторгнення, а ми все просимо спочатку, ну будь ласочка, а потім топ ногою. Повільно, бо всі між собою пов’язані. І зруйнувати стосунки та ж Європа з росією не може та не хоче.

Проте ми завжди знайдемо, на що натиснути. Навіть завершиться війна — це буде велике щастя повоєнного періоду. Ми будемо країною, яка вийшла з війни переможцем, в якому б стані — емоційному, матеріальному та фізичному — не опинимось. Саме за престиж нашої країни відповідає Президент, Верховна Рада, кожна мерія і це буде колосальна робота. Тут ЮНЕСКО стане нам у плюсі. Зробимо так, щоб про нас ніхто не забув!

Continue Reading
Click to comment

Події

На кінофесті в Локарно відбудеться світова прем’єра фільму «Я рідко прокидаюсь мріючи»

Published

on



На 79-у Міжнародному кінофестивалі у Локарно відбудеться світова прем’єра фільму “Я рідко прокидаюсь мріючи”.

Про це Держкіно повідомило у Фейсбуці, передає Укрінформ.

Ігровий фільм режисерки Ізабель Штевер та сценаристки Анни Мєлікової презентують у головному конкурсі Festival del film Locarno продюсерська компанія X-Filme Тома Тиквера та українська компанія 2Brave Productions.

За словами продюсерок Наталії Лібет та Ольги Брегман, співпраця з командою Тома Тиквера – це ще один важливий крок для відкриття українським талантам шляху до світової кіноіндустрії.

“Нашою амбіцією є створювати для українських професіоналів умови, щоб вони працювали поруч із найкращими режисерами й акторами світу, водночас зберігаючи міцний зв’язок з Україною. Попри виклики війни, саме такі міжнародні проєкти допомагають українській кіноіндустрії ставати помітнішою, сильнішою та конкурентоспроможною на світовому рівні”, – зауважили продюсерки.

У центрі сюжету – історія Олі та Олега, молодої української квір-пари, чиє кохання опиняється під загрозою, коли гендерний перехід одного з партнерів перетинається з повномасштабним російським вторгненням. У той час як війна звужує та випробовує межі маскулінності й фемінності, вони намагаються зберегти свої стосунки і самих себе.

Фільм заснований на реальній історії.

Стрічка змагатиметься за головну нагороду фестивалю – “Золотого Леопарда” – разом із 16 роботами з усього світу.

Крім того, фільм номінований на премію Pardo for Change разом із 12 фільмами, які порушують актуальні екологічні, етичні, соціальні та культурні питання, що мають широке суспільне значення. На основі міждисциплінарного відбору, сформованого з робіт конкурсних і позаконкурсних секцій фестивалю, премію буде присуджено фільму, який найяскравіше розкриває ці теми.

“Як українсько-німецький творчий дует, ми прагнули створити фільм, який не відвертає погляд від війни, але й не дозволяє їй визначати кожен кадр. Ми поєднуємо жорстокість війни із крихкістю тиші, страх – із ніжністю, виняткове – з повсякденним. Натхненні історією наших українських друзів та їхнім досвідом гендерного переходу, ми досліджуємо, як війна невідворотно проникає в повсякденне життя. Зіставляючи дві глибокі трансформації – одну добровільну, іншу нав’язану, – ми розмірковуємо над тим, що відбувається з ідентичністю людини в екстремальних обставинах”, – зазначили режисерка Штевер та сценаристка Мєлікова.

Читайте також: На Венеційському кінофестивалі покажуть фільм «Відбій повітряної тривоги»

Festival del film Locarno відбудеться з 5 по 15 серпня. Це один із найстаріших і найпрестижніших кінофестивалів світу, головний конкурс якого традиційно представляє найяскравіші авторські кінороботи з різних країн.

Як повідомляв Укрінформ, український фільм “Тиша” братиме участь у Венеційському кінофестивалі.

Фото: Держкіно



Джерело

Continue Reading

Відбудова

У Києві за час війни на відновлення зруйнованого житла спрямували понад ₴2,3 мільярда

Published

on



У Києві від початку повномасштабної війни спрямували на відновлення зруйнованого внаслідок обстрілів житла понад 2,333 млрд грн, зокрема цього року понад 574 млн грн.

Про це під час засідання колегії Київської міської державної адміністрації повідомив заступник голови КМДА Вячеслав Непоп, передає Укрінформ із посиланням на пресслужбу КМДА.

“Із початку повномасштабного вторгнення на відновлення житлових будинків, пошкоджених внаслідок ворожих обстрілів, із столичного бюджету спрямували понад 2 млрд 333 млн грн. Зокрема, на цей рік місто передбачило понад 574 млн 163 тис. грн”, – йдеться у повідомленні.

Зазначається, що КП «Житлоінвестбуд-УКБ» визначено замовником робіт із відновлення 56 багатоквартирних будинків, які внаслідок ворожих атак зазнали значних руйнувань і пошкоджень. Станом на 1 липня підприємство завершило відновлювальні роботи у 31 будинку. У роботі підприємства перебувають ще 26 зруйнованих споруд, в одній із яких виконують протиаварійні/невідкладні консерваційні роботи.

Крім того, 22 будинки залучені до участі в експериментальному проєкті з відновлення окремих об’єктів нерухомого майна (в 19 будинках замовник КП «Житлоінвестбуд-УКБ», у 3 – районні держадміністрації). Тривають організаційно-правові заходи щодо участі в цьому проєкті ще 16 житлових будинків.

«Водночас до відновлювальних робіт залучені і районні в місті Києві державні адміністрації. Наразі на їх відновленні перебувають 244 пошкоджених житлових будинків», – зазначив Непоп.

Він запевнив, що всі учасники відновлювальних робіт, зокрема й районні адміністрації, забезпечені і коштами, і матеріалами.

Читайте також: На Київщині за підтримки UNITED24 завершили відновлення 18 багатоповерхівок

У КМДА нагадали, що місто надає тимчасове житло мешканцям пошкоджених або зруйнованих осель, а також матеріальну допомогу. Зокрема, від початку року допомогу від столиці отримали майже 7000 киян на загальну суму 190 млн грн.

Як повідомляв Укрінформ, у Києві внаслідок масованої російської атаки 6 липня загинуло 19 осіб, ще 61 людина постраждала, зафіксовані пошкодження на понад 20 локаціях, найбільше – у Подільському і Дарницькому районах.

Фото: unsplash



Джерело

Continue Reading

Політика

Саміт НАТО підтвердив підтримку України та визнав РФ головною загрозою

Published

on



Саміт НАТО в Анкарі підтвердив підтримку України та відкрив нові можливості для розвитку оборонно-промислового комплексу нашої країни.

Таку думку в коментарі Укрінформу висловив стратегічний аналітик і експерт у сфері оборони, співробітник Гаазького центру стратегічних досліджень (HCSS), колишній підполковник Королівських військово-повітряних сил Нідерландів Патрік Болдер.

“Підсумкове комюніке виявилося цілком непоганим. Воно було коротким, а це зазвичай добре. У ньому чітко підтверджено довгострокову підтримку України. На жаль, у документі не йдеться про значну фінансову підтримку з боку США. Проте Сполучені Штати готові постачати зброю Україні, якщо її закуповуватимуть європейські країни. Це важливий момент. Ще один важливий момент полягає в тому, що Росію прямо названо головною загрозою для НАТО на найближчі роки”, – розповів він.

Експерт відзначив, що зустріч президентів України і США стала успішною для нашої держави, адже відкрила можливість виробництва ракет-перехоплювачів Patriot.

Читайте також: Зеленський: Україна зацікавлена у співпраці з Mitsubishi, яка має ліцензію на виробництво ракет до Patriot

“Це означає, що Україна зможе виробляти ракети-перехоплювачі Patriot в себе або поблизу своєї території, для власних потреб. Але навіть за найоптимістичнішого сценарію знадобиться щонайменше рік, аби Україна почала виготовляти й використовувати такі ракети. Тож це не є короткостроковим вирішенням проблеми”, – пояснив Болдер.

На його думку, наступним кроком може стати звернення Володимира Зеленського до країн, які мають комплекси Patriot, з проханням передати їх Україні вже зараз. Натомість він може пообіцяти, що перші ракети, які Україна виробить самостійно, допоможуть відновити запаси цих держав, вважає аналітик.

“Отже, це, власне, погані новини для Путіна, адже Україна тепер зможе виробляти ракети-перехоплювачі, їй гарантовано підтримку щонайменше на наступні два роки, а Росію офіційно визнано загрозою для НАТО. Що буде далі? Звісно, Путін зателефонує Трампу. Сподіваюся, президент США залишиться твердим і збереже нинішню позицію. Хоча з Трампом ніколи не можна бути впевненим. У короткостроковій перспективі, думаю, мало що зміниться”, – сказав Болдер.

Читайте також: Глава української делегації в ПА НАТО: Саміт в Анкарі зафіксував нову роль України

При цьому, за його оцінками, російська армія й надалі виснажуватиметься: “Щомісяця Росія втрачає дуже багато військових. Йдеться про колосальні цифри. Водночас це, ймовірно, призведе до масштабної мобілізації після виборів до Державної думи, які мають відбутися у вересні. Ми вже бачимо перші ознаки цього. Росія вже закриває кордони, щоб росіяни не могли виїхати”.

Як повідомляв Укрінформ, на саміті НАТО союзники зобов’язалися надати Україні €140 мільярдів військової допомоги на два роки. Також Україну вперше на рівні НАТО офіційно визнали як країну, що робить внесок у трансатлантичну безпеку.

Фото надав Патрік Болдер



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.