Побалакали про UNESCO: хто що захищає, як справи у Львова та на що тиснути одеситам
Історичний центр Одеси під захистом ЮНЕСКО і не знає про це лише ледачий. Проте ця міжнародна організація працює не як ППО і перше, що ми маємо затямити: така престижність потребує власної відповідальності. Це гарні перспективи, омріяний статус, і хто знає, що робити далі. Разом із депутаткою Анастасією Большедворовою, обговорили звідки чекати ріки грошей, що робити з по-одеськи облаштованими фасадами та чий досвід варто перейняти.
Під захистом — гарне формулювання, але для країни, яка воює — це навіть трохи смішно. Росіян не зупинить те, що будівля знаходиться під захистом ЮНЕСКО, як це не зупиняло їх в Сирії. То про який захист ми говоримо? Весь світ буде знов тривожитись та обурений, чи є реальні механізми впливу?
Насправді ніякого механізму захисту немає — це фікція. Тут найцікавіше, що наша мерія домоглася цього. Вони не виїжджали з тієї сесії ЮНЕСКО і схопились зубами, щоб отримати статус, про який говорили багато років. Для нас це престиж. Але туристи не завжди шукають: «історична будівля під захистом ЮНЕСКО», просто, якщо їм цікава Україна та Одеса, то ми й можемо показати лише центр.
Зараз часто порівнюють Одесу зі Львовом, який потрапив в ЮНЕСКО з першої спроби у 1998 році. Туристична політика міст відрізняється? Одесі немає чого запропонувати туристам в будь-який сезон, окрім літнього. І центр у львів’ян значно менше заселений. Чи варто порівнювати, брати за приклад?
Чи так все добре у Львова? Вони ледве не втратили свій статус. Якщо почати розглядати будівлі, то виглядає дуже не оптимістично: сиплеться весь верх фасаду і досить проблемно реставрувати. Чомусь не робили цього раніше, а зараз не можуть витрачати гроші, навіть якщо вони є в бюджеті. Те, що відбувається у Львові, не є для нас прикладом.
Цікаво, що коли одеська мерія хотіла поспілкуватись щодо ЮНЕСКО, львів’яни не захотіли чимось ділись. Тут виникають думки: або немає чим ділитись, або вони не поважають нашу владу. Втім, у Львові така ж сама біда зі станом історичного центру як і у нас, проте немає таких забудов. Але є багато тематичних закладів: ресторанчики, кафешки, які ховаються у двориках. Вони з кожного куточку роблять бізнес. А ми всі подвір’я закрили. Зробіть ресторанчик з середнім цінником і пригощайте людей чимось цікавим. Саме тематичні заклади і заходи приваблять зовсім інших туристів. Одеської кави в інших містах немає…
Якщо так багато років хотіли до ЮНЕСКО і Одеса має потенціал, навіщо видавати дозволи на будівництво в центрі? Адже нічого, крім центру Одеси, ми подати не можемо.
Одеса майже не видає дозволи на будівництво, але якщо сказати це в мерії, вони кричатимуть, що у всьому винний Київ. Зараз у президента лежить законопроєкт, який повністю забирає повноваження ДАБІ (законопроєкт №5655, який передбачає реформу містобудування). У мерії залишається право ставити висотну відмітку, тобто обмежувати будівництво за кількістю поверхів. І це можна було б зробити з усім містом і ці 23-25-поверхівки могли і не з’явитись. Найстрашніше з цього проєкту — як ми будемо потім доводити, що обіцяли 8 поверхів, а збудували 10. І як допоможе ЮНЕСКО? Та ніяк.
Якщо в якийсь момент збудуємо те, що не треба в центрі, замість допомоги нам скажуть: «Ви порушили угоду, до побачення, ми забираємо цей статус». Привілеїв тут не так багато, навпаки, щоб підтримувати цей статус — треба дуже сильно надриватись і пильно стежити.
І справді були такі випадки. Наприклад, коли Дрезден виключили зі списку світової культурної спадщини, тому що міська влада вирішила побудувати транспортний міст через Ельбу. На думку ЮНЕСКО — це порушить єдність архітектурно-природного комплексу і закриє неповторний вигляд на старе місто.
Включення до ЮНЕСКО принесе ріки грошей? Сама організація не вкладає кошти, а єдиний грошовий потік з’являється через туристів. Тобто, ми все одно залишились з тими ж проблемами, що і були? І навіть якщо ми знайдемо гроші, хто виконуватиме роботи?
ЮНЕСКО — це не така собі фірма, яка каже: «Ви до нас вступили, тримайте мільйони доларів». Вони можуть допомогти знайти кошти, спонукати до участі в грантах. І цей статус збільшує вірогідність отримання грантів та коштів від інших міжнародних організацій.
Щодо реставраційних робіт. Для нас це велика проблема, тому що більшість будівельних компаній, і саме реставраційних, виїхали. Їх і так було мало, а зараз залишилось на макове зернятко. Щоразу, як зв’язуюсь з підрядниками, то всі десь поїхали. Це жахлива ситуація. Але і до реставрації ми дійдемо дуже не скоро, може років зо п’ять доведеться чекати.
А що робити з кондиціонерами, дротами, балконами, які прикрашають історичну зону?
Потрібно працювати з самою ментальністю людей. Якщо ми хочемо до Європи, а ми дуже хочемо, і нас підтримують, то доведеться наважитись і зняти ці кондиціонери. А люди так звикли жити, тому мерія і боїться.
Спробуйте зняти ці балкони, збільшені у п’ять разів. Навіть якщо буде судове рішення, там же будуть просто стрілятися. Державна архітектурно-будівельна інспекція контролює це. Раніше можна було поскаржитись, проводилась перевірка, створювався акт про прибудову без законних підстав і подавався позов до суду. Але позиватись треба на когось, а якщо людина не являється, то що? Ось вони всі і стоять.
Як на мене, треба робити з цього фішку. Лісабон дуже схожий на Одесу, і вони на всьому заробляють гроші. Якщо там збудували якийсь недолугий балкон, то під ним зробили стильний ресторанчик. Ми не можемо зараз змінити наше життя повністю і прибрати весь цей пластик з будинків. Але можемо заробити на тому, що робить нас нами, як і ці кондиціонери та дроти.
До речі, щоб перенести цей кондиціонер на дах, потрібні гроші. Тут єдина пропозиція, якщо у людей є балкон, то хай туди переставлять.
Але там вже генератор стоїть…
А може й три (сміється)… Змусити це робити не податком, а, наприклад, грантом. Ось і ідея: якщо люди живуть в зоні ЮНЕСКО, то давати кошти на те, щоб перенести кондиціонер. Зробити це програмою від міської ради. А за гроші люди самостійно візьмуть і перенесуть та ще й сусідів змусять.
Нам доведеться і на це просити гроші? Тут ще багато звичайних політичних ігор. ЮНЕСКО, яка закликала рф негайно вийти за межі міжнародно визнаних кордонів України, все ж виключає можливість позбавлення членства.
Це політика, всі рішення, можливості в плані зброї — йде поступово. Ось вже рік пішов від вторгнення, а ми все просимо спочатку, ну будь ласочка, а потім — топ ногою. Повільно, бо всі між собою пов’язані. І зруйнувати стосунки та ж Європа з росією не може та не хоче.
Проте ми завжди знайдемо, на що натиснути. Навіть завершиться війна — це буде велике щастя повоєнного періоду. Ми будемо країною, яка вийшла з війни переможцем, в якому б стані — емоційному, матеріальному та фізичному — не опинимось. Саме за престиж нашої країни відповідає Президент, Верховна Рада, кожна мерія і це буде колосальна робота. Тут ЮНЕСКО стане нам у плюсі. Зробимо так, щоб про нас ніхто не забув!
Новий фільм режисерів Романа Любого та Володимира Тихого «Машина часу Майдан», створений на основі унікальних архівних кадрів Революції, вийде в український прокат 19 листопада – у переддень річниці Революції Гідності.
Про це повідомляє Укрінформ.
Через 13 років після Революції Гідності команда кінооб’єднання «Вавилон’13», яка у листопаді 2013 року взяла до рук камери та вийшла знімати перші мирні протести в центрі Києва, пропонує повернутися на Майдан і побачити події, які змінили Україну, з нової перспективи. Тоді зафіксували тисячі годин відеоматеріалів, знімаючи події безпосередньо зсередини, а зараз ці кадри стали основою фільму «Машина часу Майдан».
«Коли ми вийшли з камерами на Майдан у листопаді 2013 року, ніхто з нас не знав, чим усе закінчиться. Через 13 років ми повертаємося до цих кадрів, щоб по-новому подивитися на події, які змінили Україну», – зазначив режисер Володимир Тихий.
За його словами, тоді було важливо не лише відтворити атмосферу Революції, а й осмислити її через досвід нового покоління – тих, хто був дітьми під час Майдану, а сьогодні захищає Україну.
«Одним із тих, хто мав допомогти нам розповісти цю історію, був поет і військовослужбовець Максим Кривцов. Ми починали разом працювати над текстами фільму, але, на жаль, не встигли завершити. Після його загибелі ми вирішили, що Максим усе одно має бути частиною цієї історії. Його вірші та особисті записи про Майдан органічно вплелися в сюжет і стали одним зі способів переосмислити революцію з перспективи сьогодення», – підкреслив Тихий.
За словами творців стрічки, за ці роки виросло покоління, яке під час Майдану було ще дітьми або підлітками. Тож для цієї авдиторії фільм стане можливістю пережити події, які вона знає переважно з розповідей, фотографій та історичних матеріалів. А для тих, хто був на Майдані, – нагодою повернутися до власних спогадів і подивитися на пережите з відстані часу.
Як зазначив режисер Роман Любий, лише зараз ми можемо по-справжньому побачити наслідки Революції Гідності та зрозуміти, про що це все було.
«Повномасштабне вторгнення багато чого оголило, допомогло краще усвідомити, хто ми й куди рухаємося. І багато в чому все почалося саме на Майдані. Цим фільмом ми хочемо повернути глядачів у ті події, щоб разом подивитися на них із перспективи сьогодення. А ще мені щиро хотілося створити щось для моїх дітей, щоб коли вони підростуть, можна було їм показати і розказати більше про Революцію», – наголосив він.
У червні 2026 року фільм «Машина часу Майдан» представили у міжнародній конкурсній програмі британського фестивалю Sheffield DocFest, де стрічка отримала спеціальну відзнаку журі (Special Mention).
Також фільм був представлений на міжнародному фестивалі WARM у Сараєві. У серпні фільм було представлено у Національній конкурсній програмі Одеського міжнародного кінофестивалю.
Фільм виходить у національний прокат 19 листопада за підтримки Державного агентства України з питань кіно.
Як повідомляв Укрінформ, український дитячий фільм “Хрещатик 48/2”, який у міжнародному кінопрокаті має назву “Office of Magical Forces”, продемонстрували вже у 40 країнах більш як 150 тисячам глядачів.
Кадри надані командою фільму
Житлову стратегію України до 2033 року, яка має передбачати практичні рішення для забезпечення житлом мільйонів громадян, що втратили домівки через російську агресію, планують ухвалити до кінця 2026 року.
Про це під час Першої щорічної житлової конференції України (АНС 2026) сказав міністр у справах громад, територій та внутрішньо переміщених осіб Віталій Безгін, передає кореспондент Укрінформу.
«Житлова стратегія до 2033 року є в плані дій уряду, і до кінця цього року її буде ухвалено. Але ключове, щоб це не був документ, який просто ляже у шухляди робочих столів, а щоб він був підкріплений практичними рішеннями», – сказав Безгін.
Він наголосив, що державна житлова політика має орієнтуватися на потреби громадян, які втратили житло, зокрема внутрішньо переміщених осіб. Без цього, за його словами, люди не зможуть повернутися до повноцінного життя на підконтрольній Україні території.
Безгін також відзначив покращення показників фінансування житлової політики у проєкті державного бюджету на 2027 рік, який пройшов перше читання. Водночас, за його словами, потреба у фінансуванні зростає через постійні російські удари по житловій інфраструктурі та евакуацію населення з небезпечних територій.
Як повідомляв Укрінформ, австрійський досвід щодо соціального житла може бути корисним для України.
Німеччина наразі не може передати Україні додаткові системи протиповітряної оборони Patriot, оскільки це послабило б захист самої ФРН.
Про це міністр оборони ФРН Борис Пісторіус заявив в інтерв’ю виданням медіагрупи Funke, передає Укрінформ із посиланням на DW.
Очільник німецького оборонного відомства зазначив, що Берлін уже передав Києву кілька систем Patriot і ракети до них, а нові постачання створили б «прогалини у нашій власній обороні, яких ми не можемо собі дозволити».
Водночас Пісторіус наголосив, що інші країни надали Україні значно меншу допомогу, і закликав їх збільшити постачання озброєння. Він додав, що на наступній зустрічі Контактної групи з питань оборони України в середині листопада це питання обговорюватимуть «дуже серйозно».
Глава Міноборони Німеччини також висловив скепсис щодо запланованих на 10-11 листопада переговорів про припинення війни в Україні за участю представників Києва, Москви та Вашингтона. За його словами, події останніх місяців «дають мало надій» на те, що дії адміністрації президента США Дональда Трампа «швидко приведуть» до припинення вогню чи до миру.
Пісторіус підкреслив, що домовленість між США і Росією, досягнута без участі України та коштом її інтересів, буде неприйнятною як для Києва, так і для європейських країн. Він також запитав, хто в такому разі гарантуватиме безпеку України та дотримання мирних домовленостей.
«Ніхто не може очікувати, що європейці візьмуть це на себе, якщо вони навіть не беруть участі в самому процесі. Дональд Трамп це теж розуміє», – сказав Пісторіус.
Як повідомляв Укрінформ, Президент Володимир Зеленський 4 листопада обговорював із Пісторіусом прискорення постачання ракет PAC-2 німецького виробництва до Patriot на тлі хронічного дефіциту перехоплювачів».
-
Суспільство1 тиждень agoНовини на ранок
-
Суспільство6 днів ago
Новини на ранок
-
Суспільство1 тиждень agoПонад 4 тисячі тривог за місяць: як Росія атакувала Одещину у вересні
-
Усі новини1 тиждень agoколи вийде Motorola Signature 27 (фото)
-
Суспільство1 тиждень agoВ Україну надійшло понад 16 тисяч доз вакцини проти Hib-інфекції для дітей
-
Війна1 тиждень agoТехнології БПЛА та засоби протидії їм найближчим часом розвиватимуться паралельно
-
Події1 тиждень agoВ Україні відзначили найкращі мовні проєкти 2026 року
-
Одеса1 тиждень ago
Судно Khoryv затонуло біля Румунії: загиблий і зниклі