Побалакали про UNESCO: хто що захищає, як справи у Львова та на що тиснути одеситам
Історичний центр Одеси під захистом ЮНЕСКО і не знає про це лише ледачий. Проте ця міжнародна організація працює не як ППО і перше, що ми маємо затямити: така престижність потребує власної відповідальності. Це гарні перспективи, омріяний статус, і хто знає, що робити далі. Разом із депутаткою Анастасією Большедворовою, обговорили звідки чекати ріки грошей, що робити з по-одеськи облаштованими фасадами та чий досвід варто перейняти.
Під захистом — гарне формулювання, але для країни, яка воює — це навіть трохи смішно. Росіян не зупинить те, що будівля знаходиться під захистом ЮНЕСКО, як це не зупиняло їх в Сирії. То про який захист ми говоримо? Весь світ буде знов тривожитись та обурений, чи є реальні механізми впливу?
Насправді ніякого механізму захисту немає — це фікція. Тут найцікавіше, що наша мерія домоглася цього. Вони не виїжджали з тієї сесії ЮНЕСКО і схопились зубами, щоб отримати статус, про який говорили багато років. Для нас це престиж. Але туристи не завжди шукають: «історична будівля під захистом ЮНЕСКО», просто, якщо їм цікава Україна та Одеса, то ми й можемо показати лише центр.
Зараз часто порівнюють Одесу зі Львовом, який потрапив в ЮНЕСКО з першої спроби у 1998 році. Туристична політика міст відрізняється? Одесі немає чого запропонувати туристам в будь-який сезон, окрім літнього. І центр у львів’ян значно менше заселений. Чи варто порівнювати, брати за приклад?
Чи так все добре у Львова? Вони ледве не втратили свій статус. Якщо почати розглядати будівлі, то виглядає дуже не оптимістично: сиплеться весь верх фасаду і досить проблемно реставрувати. Чомусь не робили цього раніше, а зараз не можуть витрачати гроші, навіть якщо вони є в бюджеті. Те, що відбувається у Львові, не є для нас прикладом.
Цікаво, що коли одеська мерія хотіла поспілкуватись щодо ЮНЕСКО, львів’яни не захотіли чимось ділись. Тут виникають думки: або немає чим ділитись, або вони не поважають нашу владу. Втім, у Львові така ж сама біда зі станом історичного центру як і у нас, проте немає таких забудов. Але є багато тематичних закладів: ресторанчики, кафешки, які ховаються у двориках. Вони з кожного куточку роблять бізнес. А ми всі подвір’я закрили. Зробіть ресторанчик з середнім цінником і пригощайте людей чимось цікавим. Саме тематичні заклади і заходи приваблять зовсім інших туристів. Одеської кави в інших містах немає…
Якщо так багато років хотіли до ЮНЕСКО і Одеса має потенціал, навіщо видавати дозволи на будівництво в центрі? Адже нічого, крім центру Одеси, ми подати не можемо.
Одеса майже не видає дозволи на будівництво, але якщо сказати це в мерії, вони кричатимуть, що у всьому винний Київ. Зараз у президента лежить законопроєкт, який повністю забирає повноваження ДАБІ (законопроєкт №5655, який передбачає реформу містобудування). У мерії залишається право ставити висотну відмітку, тобто обмежувати будівництво за кількістю поверхів. І це можна було б зробити з усім містом і ці 23-25-поверхівки могли і не з’явитись. Найстрашніше з цього проєкту — як ми будемо потім доводити, що обіцяли 8 поверхів, а збудували 10. І як допоможе ЮНЕСКО? Та ніяк.
Якщо в якийсь момент збудуємо те, що не треба в центрі, замість допомоги нам скажуть: «Ви порушили угоду, до побачення, ми забираємо цей статус». Привілеїв тут не так багато, навпаки, щоб підтримувати цей статус — треба дуже сильно надриватись і пильно стежити.
І справді були такі випадки. Наприклад, коли Дрезден виключили зі списку світової культурної спадщини, тому що міська влада вирішила побудувати транспортний міст через Ельбу. На думку ЮНЕСКО — це порушить єдність архітектурно-природного комплексу і закриє неповторний вигляд на старе місто.
Включення до ЮНЕСКО принесе ріки грошей? Сама організація не вкладає кошти, а єдиний грошовий потік з’являється через туристів. Тобто, ми все одно залишились з тими ж проблемами, що і були? І навіть якщо ми знайдемо гроші, хто виконуватиме роботи?
ЮНЕСКО — це не така собі фірма, яка каже: «Ви до нас вступили, тримайте мільйони доларів». Вони можуть допомогти знайти кошти, спонукати до участі в грантах. І цей статус збільшує вірогідність отримання грантів та коштів від інших міжнародних організацій.
Щодо реставраційних робіт. Для нас це велика проблема, тому що більшість будівельних компаній, і саме реставраційних, виїхали. Їх і так було мало, а зараз залишилось на макове зернятко. Щоразу, як зв’язуюсь з підрядниками, то всі десь поїхали. Це жахлива ситуація. Але і до реставрації ми дійдемо дуже не скоро, може років зо п’ять доведеться чекати.
А що робити з кондиціонерами, дротами, балконами, які прикрашають історичну зону?
Потрібно працювати з самою ментальністю людей. Якщо ми хочемо до Європи, а ми дуже хочемо, і нас підтримують, то доведеться наважитись і зняти ці кондиціонери. А люди так звикли жити, тому мерія і боїться.
Спробуйте зняти ці балкони, збільшені у п’ять разів. Навіть якщо буде судове рішення, там же будуть просто стрілятися. Державна архітектурно-будівельна інспекція контролює це. Раніше можна було поскаржитись, проводилась перевірка, створювався акт про прибудову без законних підстав і подавався позов до суду. Але позиватись треба на когось, а якщо людина не являється, то що? Ось вони всі і стоять.
Як на мене, треба робити з цього фішку. Лісабон дуже схожий на Одесу, і вони на всьому заробляють гроші. Якщо там збудували якийсь недолугий балкон, то під ним зробили стильний ресторанчик. Ми не можемо зараз змінити наше життя повністю і прибрати весь цей пластик з будинків. Але можемо заробити на тому, що робить нас нами, як і ці кондиціонери та дроти.
До речі, щоб перенести цей кондиціонер на дах, потрібні гроші. Тут єдина пропозиція, якщо у людей є балкон, то хай туди переставлять.
Але там вже генератор стоїть…
А може й три (сміється)… Змусити це робити не податком, а, наприклад, грантом. Ось і ідея: якщо люди живуть в зоні ЮНЕСКО, то давати кошти на те, щоб перенести кондиціонер. Зробити це програмою від міської ради. А за гроші люди самостійно візьмуть і перенесуть та ще й сусідів змусять.
Нам доведеться і на це просити гроші? Тут ще багато звичайних політичних ігор. ЮНЕСКО, яка закликала рф негайно вийти за межі міжнародно визнаних кордонів України, все ж виключає можливість позбавлення членства.
Це політика, всі рішення, можливості в плані зброї — йде поступово. Ось вже рік пішов від вторгнення, а ми все просимо спочатку, ну будь ласочка, а потім — топ ногою. Повільно, бо всі між собою пов’язані. І зруйнувати стосунки та ж Європа з росією не може та не хоче.
Проте ми завжди знайдемо, на що натиснути. Навіть завершиться війна — це буде велике щастя повоєнного періоду. Ми будемо країною, яка вийшла з війни переможцем, в якому б стані — емоційному, матеріальному та фізичному — не опинимось. Саме за престиж нашої країни відповідає Президент, Верховна Рада, кожна мерія і це буде колосальна робота. Тут ЮНЕСКО стане нам у плюсі. Зробимо так, щоб про нас ніхто не забув!
У Києві відбувся допремʼєрний показ першого українського тактичного екшена «Killhouse» режисера Любомира Левицького, який 23 квітня виходить у широкий прокат.
Як повідомляє кореспондент Укрінформу, допремʼєрний показ відвідали міський голова столиці Віталій Кличко, ексголова СБУ Василь Малюк, представники влади, медіа та ветерани.
Стрічка розповідає про першу в історії рятувальну операцію дронами і заснована на реальних подіях. У кадрі — не лише актори, а й бійці Третього армійського корпусу, СБУ та ГУР. Сценарій створений у співпраці з військовими й ветеранами Сил безпеки й оборони.
«Це не бойовик у класичному сенсі, а тактичний екшн. Ми прагнемо зняти правду – без пафосу, з точністю до руху. І, мабуть, через це нашу ідею підтримали чинні військові», – зазначив режисер Любомир Левицький.
За його словами, покоління українців виросли на фільмах про американські спецпідрозділи. «Але зараз маємо власних героїв. І настав час, щоб вони були не тільки в новинах, а й у культурі – на великих екранах, у сильних, чесних історіях. Щоб світ знав, хто такі українські військові, і щоб ми самі це пам’ятали. Бо це наші люди, які сьогодні творять історію», – наголосив Левицький.
«Killhouse» став першим у світі художнім фільмом зі зйомками на FPV-дрони. Бюджет стрічки становив $1,1 млн.
У кадрі разом з акторами Денисом Капустіним, Сергієм Стрельніковим, Одрі Мак-Алпін, Олександрою Сорокою, Валерієм Величком, Кариною Тимошенко та Павлом Текучевим працюють військові з реальним бойовим досвідом – представники підрозділів СБУ, ГУР і Третього армійського корпусу ЗСУ.
За словами військових, для них участь у фільмі – спосіб показати свій реальний досвід, який пережили в бойових умовах.
У зйомках також узяли участь командир Третього армійського корпусу Андрій Білецький, тодішній очільник ГУР МОУ Кирило Буданов, а також Василь Малюк, який на той час обіймав посаду голови СБУ.
«Ми не актори, ми робимо те, що вміємо. У кадрі я робив те саме, що й на справжніх виїздах, мені не треба було нічого грати. Для мене важливо, щоб цей фільм не просто показав операцію, а передав головне – чому ми ризикуємо. Бо кожне життя, яке ми рятуємо і зберігаємо нашими операціями, – це вже перемога. І якщо “Кillhouse” допоможе людям це відчути – отже, ми зробили щось важливе», – зазначив боєць, який брав участь у зйомках.
Враженнями від знімального процесу поділилась акторка Владислава Каравай.
«Ми не граємо про когось. Ми граємо про сьогодні, про наших людей. Це фільм про реальну операцію, яка об’єднала багатьох професіоналів своєї справи навколо великої мети, щоб врятувати життя. Це фільм про боротьбу за життя і об’єднання навколо найважливішого. І найголовніше, щоб це викликало співпереживання і розуміння», – зазначила вона.
Частина знімальної групи була мобілізована в процесі зйомок, зокрема актор Денис Капустін, який зіграв одну з головних ролей – Сіда, інженера, що займався дронами, після загибелі батька повертається служити у підрозділ брата. На момент зйомок Капустін був цивільним, а після їх завершення мобілізувався до Третього армійського корпусу, з бійцями якого познайомився на кіномайданчику.
Режисер Любомир Левицький планує вихід «Killhouse» на західний ринок. Команда вже готує англомовну копію для дистрибʼюторів у США та розглядає створення 4-серійної версії для стримінгів.
Як повідомляв Укрінформ, саундтрек до художнього фільму «Killhouse» – пісню «Повертайся живим: Killhouse», присвячену воєнній розвідці України, створив командир морського відділення «Чорноморський легіон» підрозділу активних дій Головного управління розвідки Міноборони України FERRATA із позивним Дев’ятий.
Відбудова
У Костянтинівці загальна сума компенсацій за програмою «єВідновлення» перевищила ₴1,7 мільярда
У місті Костянтинівка на Донеччині загальна сума компенсацій за державною програмою «єВідновлення» наразі перевищила 1 мільярд 723 мільйони гривень.
Про це у Фейсбуці повідомила Костянтинівська МВА, передає Укрінформ.
Зазначається, що попри складну безпекову ситуацію, Костянтинівська МВА продовжує активну роботу в межах програми «єВідновлення», щоб кожен мешканець, чиє житло постраждало від агресії РФ, отримав належну державну допомогу.
«Сформовані 1092 житлових сертифікати для придбання нових осель. Загальна сума компенсацій за сертифікатами вже перевищила 1 мільярд 723 мільйони гривень», – йдеться у повідомленні.
Із початку роботи спеціальної комісії, загалом у міській громаді визнано зруйнованими 551 об’єкт житлової нерухомості, з них 365 – у приватному секторі та 186 – у багатоповерхівках.
За останній тиждень (з 13.04 по 19.04.2026 р.) спецкомісії провели обстеження та зафіксували такі результати: 32 приватні будинки офіційно визнано зруйнованими. Було видано 68 житлових сертифікатів на загальну суму понад 87 млн грн, а саме: власникам 48 квартир – на суму 60 млн грн; власникам 20 приватних будинків – на суму понад 27 млн грн.
Як повідомлялося, компенсації за державною програмою «єВідновлення» в Україні (станом на 10 квітня 2026 року) отримали вже 188 085 родин, загальна сума виплачених коштів становить 82,2 млрд гривень.
Фото ілюстративне: Суспільне
Українська делегація на майданчику Міжпарламентського союзу (МПС) системно протидіє російським наративам про “щасливе життя” в окупованому Криму та доносить до міжнародних партнерів факти репресій, порушення прав людини і тиск на кримських татар.
Про це в коментарі Укрінформу розповіла правозахисниця, членкиня української делегації на 152-й Асамблеї Міжпарламентського союзу (МПС), колишня Постійна представниця Президента України в АР Крим Таміла Ташева.
“Росія традиційно намагається використовувати майданчики для трансляції наративів про «щасливе життя» в окупації. Ми руйнуємо цю брехню конкретними фактами та людськими історіями. Зокрема, як це було під час надзвичайно важливого спеціального українського сайд-івенту на майданчику МПС”, – наголосила Ташева.
Правозахисниця зазначила, що під час міжнародних заходів постійно акцентує увагу на тому, що репресії в окупованому Криму менш помітні для світу, ніж ракетні удари, але мають не менш руйнівний характер.
“Це тихе, планомірне знищення нашої ідентичності. На тимчасово окупованих територіях діє псевдоправова система – інструмент репресій, де фабрикуються так звані кримінальні справи, а представники кримськотатарського народу стають головною мішенню. Вони залишаються в епіцентрі незаконних переслідувань – це дві третини з усіх відомих нам імен політичних вʼязнів”, – підкреслила Ташева.
За її словами, сучасні практики російських репресій мають системний і тривалий характер та відпрацьовувалися роками саме в Криму.
“Головний меседж, який ми не втомлюємося повторювати на всіх міжнародних майданчиках, зокрема і на 152-й Асамблеї МПС у Стамбулі: усі жорстокі практики, які світ сьогодні з жахом спостерігає на різних тимчасово окупованих територіях України, не виникли з нічого. Вони почалися ще у 2014 році саме з окупації Криму, пізніше – окремих частин Донецької та Луганської областей, і роками відпрацьовувались російськими окупаційними адміністраціями”, – наголосила членкиня української делегації.
Мова йде, за її словами, про системні порушення, які стали типовими для всіх окупованих територій.
“Примусова паспортизація, мілітаризація дітей та молоді, системні репресії, викрадення людей та перетворення релігії на інструмент політичного тиску – цей конвеєр російського терору працює на всіх окупованих територіях, а в Криму – вже понад 12 років”, – зазначила Ташева.
Правозахисниця також наголосила, що завдяки системній роботі української делегації змінюється і сприйняття ситуації міжнародними партнерами.
“Щодо зміни розуміння – так, вона відчутна, особливо серед тих країн, які раніше піддавалися чи зазнавали впливу російської пропаганди. Росії часто вдавалося подавати окупацію Криму як «складне територіальне питання». Сьогодні партнери чітко усвідомлюють: це не просто регіональний конфлікт. Це питання базової справедливості та виживання міжнародного права”, – підкреслила правозахисниця.
За її словами, під час зустрічей із делегаціями різних країн Україна наполягає на неприпустимості будь-яких компромісів щодо територіальної цілісності та бачить розуміння й підтримку такого підходу з боку міжнародних партнерів.
Як повідомляв Укрінформ, українська делегація взяла участь у 152-й Генасамблеї Міжпарламентського союзу у Стамбулі. В інтерв’ю Укрінформу за результатами асамблеї перший заступник Голови Верховної Ради Олександр Корнієнко заявив про те, що Росія використовує Міжпарламентський союз для пропаганди та підтримки своєї легітимності.
Фото Укрінформу можна купити тут
-
Суспільство1 тиждень agoНа Миколаївщині заборонили пити воду з колодязів Анонси
-
Події1 тиждень agoПосольство Японії в Україні оголосило про початок конкурсу манґи
-
Україна1 тиждень agoПенсіонер-переселенець, у якого зламався ВАЗ у центрі Києва, отримав у подарунок пікап (відео)
-
Відбудова1 тиждень agoУкраїна та Німеччина посилять співпрацю у межах «Промислового Рамштайну»
-
Політика1 тиждень agoВАКС дозволив Тимошенко виїзд за кордон на міжнародний захід
-
Усі новини1 тиждень ago2000-річна мумія хлопчика здивувала вчених (фото)
-
Події5 днів agoМаріупольський драмтеатр, релокований в Ужгород, співпрацюватиме з Одеською кіностудією
-
Одеса1 тиждень agoЧорне море під контролем: російський флот втрачає силу