Connect with us

Побалакали про UNESCO: хто що захищає, як справи у Львова та на що тиснути одеситам

Published

on

Історичний центр Одеси під захистом ЮНЕСКО і не знає про це лише ледачий. Проте ця міжнародна організація працює не як ППО і перше, що ми маємо затямити: така престижність потребує власної відповідальності. Це гарні перспективи, омріяний статус, і хто знає, що робити далі. Разом із депутаткою Анастасією Большедворовою, обговорили звідки чекати ріки грошей, що робити з по-одеськи облаштованими фасадами та чий досвід варто перейняти.

Під захистом гарне формулювання, але для країни, яка воює це навіть трохи смішно. Росіян не зупинить те, що будівля знаходиться під захистом ЮНЕСКО, як це не зупиняло їх в Сирії. То про який захист ми говоримо? Весь світ буде знов тривожитись та обурений, чи є реальні механізми впливу?

Насправді ніякого механізму захисту немає це фікція. Тут найцікавіше, що наша мерія домоглася цього. Вони не виїжджали з тієї сесії ЮНЕСКО і схопились зубами, щоб отримати статус, про який говорили багато років. Для нас це престиж. Але туристи не завжди шукають: «історична будівля під захистом ЮНЕСКО», просто, якщо їм цікава Україна та Одеса, то ми й можемо показати лише центр.

Зараз часто порівнюють Одесу зі Львовом, який потрапив в ЮНЕСКО з першої спроби у 1998 році. Туристична політика міст відрізняється? Одесі немає чого запропонувати туристам в будь-який сезон, окрім літнього. І центр у львів’ян значно менше заселений. Чи варто порівнювати, брати за приклад? 

Чи так все добре у Львова? Вони ледве не втратили свій статус. Якщо почати розглядати будівлі, то виглядає дуже не оптимістично: сиплеться весь верх фасаду і досить проблемно реставрувати. Чомусь не робили цього раніше, а зараз не можуть витрачати гроші, навіть якщо вони є в бюджеті. Те, що відбувається у Львові, не є для нас прикладом. 

Цікаво, що коли одеська мерія хотіла поспілкуватись щодо ЮНЕСКО, львів’яни не захотіли чимось ділись. Тут виникають думки: або немає чим ділитись, або вони не поважають нашу владу. Втім, у Львові така ж сама біда зі станом історичного центру як і у нас, проте немає таких забудов. Але є багато тематичних закладів: ресторанчики, кафешки, які ховаються у двориках. Вони з кожного куточку роблять бізнес. А ми всі подвір’я закрили. Зробіть ресторанчик з середнім цінником і пригощайте людей чимось цікавим. Саме тематичні заклади і заходи приваблять зовсім інших туристів. Одеської кави в інших містах немає…

Якщо так багато років хотіли до ЮНЕСКО і Одеса має потенціал, навіщо видавати дозволи на будівництво в центрі?  Адже нічого, крім центру Одеси, ми подати не можемо.

Одеса майже не видає дозволи на будівництво, але якщо сказати це в мерії, вони кричатимуть, що у всьому винний Київ. Зараз у президента лежить законопроєкт, який повністю забирає повноваження ДАБІ (законопроєкт №5655, який передбачає реформу містобудування). У мерії залишається право ставити висотну відмітку, тобто обмежувати будівництво за кількістю поверхів. І це можна було б зробити з усім містом і ці 23-25-поверхівки могли і не з’явитись. Найстрашніше з цього проєкту як ми будемо потім доводити, що обіцяли 8 поверхів, а збудували 10. І як допоможе ЮНЕСКО? Та ніяк. 

Якщо в якийсь момент збудуємо те, що не треба в центрі, замість допомоги нам скажуть: «Ви порушили угоду, до побачення, ми забираємо цей статус». Привілеїв тут не так багато, навпаки, щоб підтримувати цей статус треба дуже сильно надриватись і пильно стежити.

І справді були такі випадки. Наприклад, коли Дрезден виключили зі списку світової культурної спадщини, тому що міська влада вирішила побудувати транспортний міст через Ельбу. На думку ЮНЕСКО це порушить єдність архітектурно-природного комплексу і закриє неповторний вигляд на старе місто. 

Включення до ЮНЕСКО принесе ріки грошей? Сама організація не вкладає кошти, а єдиний грошовий потік з’являється через туристів. Тобто, ми все одно залишились з тими ж проблемами, що і були? І навіть якщо ми знайдемо гроші, хто виконуватиме роботи? 

ЮНЕСКО це не така собі фірма, яка каже: «Ви до нас вступили, тримайте мільйони доларів». Вони можуть допомогти знайти кошти, спонукати до участі в грантах. І цей статус збільшує вірогідність отримання грантів та коштів від інших міжнародних організацій. 

Щодо реставраційних робіт. Для нас це велика проблема, тому що більшість будівельних компаній, і саме реставраційних, виїхали. Їх і так було мало, а зараз залишилось на макове зернятко. Щоразу, як зв’язуюсь з підрядниками, то всі десь поїхали. Це жахлива ситуація. Але і до реставрації ми дійдемо дуже не скоро, може років зо п’ять доведеться чекати. 

А що робити з кондиціонерами, дротами, балконами, які прикрашають історичну зону?

Потрібно працювати з самою ментальністю людей. Якщо ми хочемо до Європи, а ми дуже хочемо, і нас підтримують, то доведеться наважитись і зняти ці кондиціонери. А люди так звикли жити, тому мерія і боїться. 

Спробуйте зняти ці балкони, збільшені у п’ять разів. Навіть якщо буде судове рішення, там же будуть просто стрілятися.  Державна архітектурно-будівельна інспекція контролює це. Раніше можна було поскаржитись, проводилась перевірка, створювався акт про прибудову без законних підстав і подавався позов до суду. Але позиватись треба на когось, а якщо людина не являється, то що? Ось вони всі і стоять.

Як на мене, треба робити з цього фішку. Лісабон дуже схожий на Одесу, і вони на всьому заробляють гроші. Якщо там збудували якийсь недолугий балкон, то під ним зробили стильний ресторанчик. Ми не можемо зараз змінити наше життя повністю і прибрати весь цей пластик з будинків. Але можемо заробити на тому, що робить нас нами, як і ці кондиціонери та дроти.  

До речі, щоб перенести цей кондиціонер на дах, потрібні гроші. Тут єдина пропозиція, якщо у людей є балкон, то хай туди переставлять.

Але там вже генератор стоїть…

А може й три (сміється)… Змусити це робити не податком, а, наприклад, грантом. Ось і ідея: якщо люди живуть в зоні ЮНЕСКО, то давати кошти на те, щоб перенести кондиціонер. Зробити це програмою від міської ради. А за гроші люди самостійно візьмуть і перенесуть та ще й сусідів змусять. 

Нам доведеться і на це просити гроші? Тут ще багато звичайних політичних ігор. ЮНЕСКО, яка закликала рф негайно вийти за межі міжнародно визнаних кордонів України, все ж виключає можливість позбавлення членства.

Це політика, всі рішення, можливості в плані зброї йде поступово. Ось вже рік пішов від вторгнення, а ми все просимо спочатку, ну будь ласочка, а потім топ ногою. Повільно, бо всі між собою пов’язані. І зруйнувати стосунки та ж Європа з росією не може та не хоче.

Проте ми завжди знайдемо, на що натиснути. Навіть завершиться війна — це буде велике щастя повоєнного періоду. Ми будемо країною, яка вийшла з війни переможцем, в якому б стані — емоційному, матеріальному та фізичному — не опинимось. Саме за престиж нашої країни відповідає Президент, Верховна Рада, кожна мерія і це буде колосальна робота. Тут ЮНЕСКО стане нам у плюсі. Зробимо так, щоб про нас ніхто не забув!

Continue Reading
Click to comment

Війна

МіГ-29 Польщі можуть передати Україні — деталі

Published

on


Повітряні сили України можуть отримати додаткову партію винищувачів МіГ-29 польських збройних сил, оскільки літаки застарілі і їх замінять новішими, повідомили військові. Рішення не ухвалили остаточно та ведуть перемовини, оскільки ідеться про отримання українських військових технологій в обмін на літаки.

Винищувачі МіГ-29 вичерпали термін служби, тому їх не планують модернізувати, а натомість передадуть Україні, ідеться у дописі Генштабу Збройних сил Польщі. У Варшаві сподіваються в обмін на літаки отримати українські технології виготовлення безпілотників та ракета.

Заява польського командування з’явилась близько 20 год 9 грудня. Уточнюється, що надання МіГ-29 відбувається у межах програми НАТО щодо підтримки України та щодо модернізації авіапарку Польщі, який використовуватиме F-16 та FA-50. Додається, що переговори ще тривають, остаточного рішення немає, а надання збройних технологій — це компенсація за втрату військової техніки та розвиток співпраці між країнами.

“З Україною тривають переговори щодо передачі літаків МІГ-29. Остаточне рішення ще не прийнято. Одночасно, у зв’язку з передачею літаків, тривають переговори з Україною щодо надання Польщі окремих технологій безпілотників та ракет”, — вказано у заяву генштабу Польщі.



Авіація ЗСУ – заява Польщі про додаткові МіГ-29

Фото: Скриншот

Авіація ЗСУ — що відомо про МіГ-29 та допомогу Польщі

Раніше Фокус писав про особливості МіГ-29 і про те, як його використовують Повітряні сили ЗСУ під час великої війни.

МіГ-29 — багатоцільовий винищувач 4 покоління, який здійснив перший політ у 80-ті роки минулого століття. Основні характеристики: швидкість до 2450 км/год, максимальна висота — до 18 км, радіус роботи — до 700 км, фізичні розміри — довжина 17 м, ширина 5 м, розмах крил 11 м. Літак має шість точок підвісу і може нести сумарно 6 тонн озброєння — ракет “повітря-повітря”, “повітря-земля” (Р-60, Р-27, Р-73). Після початку вторгнення Україна модернізувала МіГ-29 і винищувач отримав можливість використовувати західні ракети — AGM-88 HARM, AIM-9 Sidewinder, JDAM.

Зазначимо, з початку великої війни Польща вже передала партію винищувачів МіГ-29. Станом на 2022 рік сусідня країна мала близько 28 літаків, написали на порталі Army Recognition весною 2025 року. У 2023 Україні передали 14 винищувачів, і очікувалось, що передадуть решту, отримавши натомість сучасніші літаки у межах членства в НАТО. Також вказується, що з 28 МіГ-29 22 од. — бойові винищувачі МіГ-29А, а ще шість — навчальні, а заміна — це F-35 Lightning II (Lockheed Martin) та FA-50 Fighting Eagle (KAI, Південна Корея).

Взимку 2025 року на порталі Forbes повідомили про використання МіГ-29 для удару по бліндажу ЗС РФ на лінії фронту. Літак запустив ракету Hammer, яка влучила по цілі у районі Олешок на окупованій частині Херсонської області.

Нагадуємо, у грудні ГУР Міноборони розповіло про спецоперацію в Криму, внаслідок якої ЗС РФ втратили літак МіГ-29.



Джерело

Continue Reading

Події

Біля Галича археологи знайшли артефакт Трипільської культури

Published

on



На Прикарпатті, у селі Залуква, що біля Галича, археологи знайшли артефакт Трипільської культури – фігурку глиняного бичка.

Про це у Фейсбуці повідомив гендиректор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Олійник, передає Укрінформ.

«Під час археологічних досліджень багатошарового поселення в урочищі Сад села Залуква, проведених відділом археології Національного заповідника «Давній Галич» та відтворення історичних ландшафтів у 2025 році, наші фахівці натрапили на унікальний артефакт — глиняну фігурку бичка Трипільської культури», – повідомив Володимир Олійник.

За його інформацією, знахідка датується етапом В ІІ (початок IV тис. до н.е.) і є цінним свідченням духовного світу та мистецьких традицій трипільців.

Читайте також: На Бакоті виявили давньоруське поховання дитини та скіфський наконечник стріли

Трипільська культура є однією з основних давньоземлеробських культур кам’яно-мідної доби (енеоліту). Розвивалася в V—IV тис. до н. е. (протягом 2000 років) і пройшла у своєму розвитку три етапи — ранній, середній та пізній. Трипільські племена посідали простори Східної Європи від Карпат до Дніпра, від Полісся до Чорного моря.

Як повідомляв Укрінформ, у Галицькому замку археологи виявили елементи давнього оздоблення.



Джерело

Continue Reading

Відбудова

Чеські компанії готові постачати обладнання для ремонту українських ГЕС та теплових станцій

Published

on



Чеські компанії зацікавлені брати участь у проєктах в атомній енергетиці, видобутку газу та нафти й готові постачати обладнання для відновлення українських ГЕС і теплових станцій.

Як передає Укрінформ, про це повідомило Мінекономіки за результатами зустрічі міністра економіки, довкілля та сільського господарства Олексія Соболева з послом Чеської Республіки в Україні Лубошем Веселим.

Зазначається, що сторони обговорили можливі фінансові інструменти для стимулювання чеських інвесторів в Україні, які можуть бути доступними в межах міжурядової співпраці. Одним із перспективних напрямів визначена приватизація, у тому числі часткова.

«Чехія має успішний досвід управління енергетичними активами, де держава залишається власником, але залучає приватний капітал. Чеські партнери готові надати Україні технічну експертизу в цьому питанні. Крім того, наступного року очікуємо на візит чеської урядової делегації. Сподіваємося на поглиблення співпраці, яка вже зараз є практичною і ґрунтовною», – зазначив Соболев.

У міністерстві зазначили, що заплановано також візит представників великих чеських бізнесів в Україну, зокрема до Дніпропетровської області, яку підтримує Чехія.

Окрема обговорили можливість запуску механізму прямого фінансування проєктів з відновлення через Чеський банк розвитку (NRB). Розглядається й створення інструменту, який подібний до моделі співпраці з польським BGK.

Читайте також: Німеччина виділяє додатково €100 мільйонів на підтримку енергетики України

На зустрічі йшлося також про промислове відновлення. Чеські виробники, які мають відповідну експертизу в гідроенергетиці та машинобудуванні, готові постачати необхідне обладнання для ремонту українських ГЕС та теплових станцій. Обговорювався також формат «Промислового Рамштайну» – кооперації, що передбачає не лише постачання техніки, а й створення спільних виробничих ланцюжків.

Як повідомлялось, Україна та Чехія домовилися пришвидшити підписання міжурядової угоди (G2G), яка допоможе реалізації проєктів відбудови України та залученню 188 млн євро кредитних гарантій.

Фото: Мінекономіки



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.