Connect with us

Побалакали про UNESCO: хто що захищає, як справи у Львова та на що тиснути одеситам

Published

on

Історичний центр Одеси під захистом ЮНЕСКО і не знає про це лише ледачий. Проте ця міжнародна організація працює не як ППО і перше, що ми маємо затямити: така престижність потребує власної відповідальності. Це гарні перспективи, омріяний статус, і хто знає, що робити далі. Разом із депутаткою Анастасією Большедворовою, обговорили звідки чекати ріки грошей, що робити з по-одеськи облаштованими фасадами та чий досвід варто перейняти.

Під захистом — гарне формулювання, але для країни, яка воює — це навіть трохи смішно. Росіян не зупинить те, що будівля знаходиться під захистом ЮНЕСКО, як це не зупиняло їх в Сирії. То про який захист ми говоримо? Весь світ буде знов тривожитись та обурений, чи є реальні механізми впливу?

Насправді ніякого механізму захисту немає — це фікція. Тут найцікавіше, що наша мерія домоглася цього. Вони не виїжджали з тієї сесії ЮНЕСКО і схопились зубами, щоб отримати статус, про який говорили багато років. Для нас це престиж. Але туристи не завжди шукають: «історична будівля під захистом ЮНЕСКО», просто, якщо їм цікава Україна та Одеса, то ми й можемо показати лише центр.

Зараз часто порівнюють Одесу зі Львовом, який потрапив в ЮНЕСКО з першої спроби у 1998 році. Туристична політика міст відрізняється? Одесі немає чого запропонувати туристам в будь-який сезон, окрім літнього. І центр у львів’ян значно менше заселений. Чи варто порівнювати, брати за приклад? 

Чи так все добре у Львова? Вони ледве не втратили свій статус. Якщо почати розглядати будівлі, то виглядає дуже не оптимістично: сиплеться весь верх фасаду і досить проблемно реставрувати. Чомусь не робили цього раніше, а зараз не можуть витрачати гроші, навіть якщо вони є в бюджеті. Те, що відбувається у Львові, не є для нас прикладом. 

Цікаво, що коли одеська мерія хотіла поспілкуватись щодо ЮНЕСКО, львів’яни не захотіли чимось ділись. Тут виникають думки: або немає чим ділитись, або вони не поважають нашу владу. Втім, у Львові така ж сама біда зі станом історичного центру як і у нас, проте немає таких забудов. Але є багато тематичних закладів: ресторанчики, кафешки, які ховаються у двориках. Вони з кожного куточку роблять бізнес. А ми всі подвір’я закрили. Зробіть ресторанчик з середнім цінником і пригощайте людей чимось цікавим. Саме тематичні заклади і заходи приваблять зовсім інших туристів. Одеської кави в інших містах немає…

Якщо так багато років хотіли до ЮНЕСКО і Одеса має потенціал, навіщо видавати дозволи на будівництво в центрі?  Адже нічого, крім центру Одеси, ми подати не можемо.

Одеса майже не видає дозволи на будівництво, але якщо сказати це в мерії, вони кричатимуть, що у всьому винний Київ. Зараз у президента лежить законопроєкт, який повністю забирає повноваження ДАБІ (законопроєкт №5655, який передбачає реформу містобудування). У мерії залишається право ставити висотну відмітку, тобто обмежувати будівництво за кількістю поверхів. І це можна було б зробити з усім містом і ці 23-25-поверхівки могли і не з’явитись. Найстрашніше з цього проєкту — як ми будемо потім доводити, що обіцяли 8 поверхів, а збудували 10. І як допоможе ЮНЕСКО? Та ніяк. 

Якщо в якийсь момент збудуємо те, що не треба в центрі, замість допомоги нам скажуть: «Ви порушили угоду, до побачення, ми забираємо цей статус». Привілеїв тут не так багато, навпаки, щоб підтримувати цей статус — треба дуже сильно надриватись і пильно стежити.

І справді були такі випадки. Наприклад, коли Дрезден виключили зі списку світової культурної спадщини, тому що міська влада вирішила побудувати транспортний міст через Ельбу. На думку ЮНЕСКО — це порушить єдність архітектурно-природного комплексу і закриє неповторний вигляд на старе місто. 

Включення до ЮНЕСКО принесе ріки грошей? Сама організація не вкладає кошти, а єдиний грошовий потік з’являється через туристів. Тобто, ми все одно залишились з тими ж проблемами, що і були? І навіть якщо ми знайдемо гроші, хто виконуватиме роботи? 

ЮНЕСКО — це не така собі фірма, яка каже: «Ви до нас вступили, тримайте мільйони доларів». Вони можуть допомогти знайти кошти, спонукати до участі в грантах. І цей статус збільшує вірогідність отримання грантів та коштів від інших міжнародних організацій. 

Щодо реставраційних робіт. Для нас це велика проблема, тому що більшість будівельних компаній, і саме реставраційних, виїхали. Їх і так було мало, а зараз залишилось на макове зернятко. Щоразу, як зв’язуюсь з підрядниками, то всі десь поїхали. Це жахлива ситуація. Але і до реставрації ми дійдемо дуже не скоро, може років зо п’ять доведеться чекати. 

А що робити з кондиціонерами, дротами, балконами, які прикрашають історичну зону?

Потрібно працювати з самою ментальністю людей. Якщо ми хочемо до Європи, а ми дуже хочемо, і нас підтримують, то доведеться наважитись і зняти ці кондиціонери. А люди так звикли жити, тому мерія і боїться. 

Спробуйте зняти ці балкони, збільшені у п’ять разів. Навіть якщо буде судове рішення, там же будуть просто стрілятися.  Державна архітектурно-будівельна інспекція контролює це. Раніше можна було поскаржитись, проводилась перевірка, створювався акт про прибудову без законних підстав і подавався позов до суду. Але позиватись треба на когось, а якщо людина не являється, то що? Ось вони всі і стоять.

Як на мене, треба робити з цього фішку. Лісабон дуже схожий на Одесу, і вони на всьому заробляють гроші. Якщо там збудували якийсь недолугий балкон, то під ним зробили стильний ресторанчик. Ми не можемо зараз змінити наше життя повністю і прибрати весь цей пластик з будинків. Але можемо заробити на тому, що робить нас нами, як і ці кондиціонери та дроти.  

До речі, щоб перенести цей кондиціонер на дах, потрібні гроші. Тут єдина пропозиція, якщо у людей є балкон, то хай туди переставлять.

Але там вже генератор стоїть…

А може й три (сміється)… Змусити це робити не податком, а, наприклад, грантом. Ось і ідея: якщо люди живуть в зоні ЮНЕСКО, то давати кошти на те, щоб перенести кондиціонер. Зробити це програмою від міської ради. А за гроші люди самостійно візьмуть і перенесуть та ще й сусідів змусять. 

Нам доведеться і на це просити гроші? Тут ще багато звичайних політичних ігор. ЮНЕСКО, яка закликала рф негайно вийти за межі міжнародно визнаних кордонів України, все ж виключає можливість позбавлення членства.

Це політика, всі рішення, можливості в плані зброї — йде поступово. Ось вже рік пішов від вторгнення, а ми все просимо спочатку, ну будь ласочка, а потім — топ ногою. Повільно, бо всі між собою пов’язані. І зруйнувати стосунки та ж Європа з росією не може та не хоче.

Проте ми завжди знайдемо, на що натиснути. Навіть завершиться війна — це буде велике щастя повоєнного періоду. Ми будемо країною, яка вийшла з війни переможцем, в якому б стані — емоційному, матеріальному та фізичному — не опинимось. Саме за престиж нашої країни відповідає Президент, Верховна Рада, кожна мерія і це буде колосальна робота. Тут ЮНЕСКО стане нам у плюсі. Зробимо так, щоб про нас ніхто не забув!

Continue Reading
Click to comment

Події

У Києві відбудеться фестиваль імені Василя Стуса

Published

on



У Києві 19-20 листопада відбудеться “ПалімФест” – літературно-культурний фестиваль імені Василя Стуса.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Український ПЕН.

Фестиваль проходитиме у книгарні “Є” на вулиці Лисенка.

Захід організовує Український ПЕН. Кураторкою програми фестивалю є літературна критикиня, редакторка та культурна менеджерка Тетяна Петренко.

“ПалімФест” — це фестиваль про повернення, про сліди різних культурних шарів, що проступають у нашій сучасності, і про спадщину, на яку ми спираємося, творячи новітню культуру. Сьогодні ми повертаємо забуті й маргіналізовані частини літературного канону, інтелектуальну есеїстику, культуру діаспори. Перепоховуємо видатних діячів, чиї останки перебували за межами України, формуємо власний пантеон і переосмислюємо місце окремих постатей у нашому каноні. Ці процеси стали відправною точкою для формування дискусій фестивалю — про те, які сенси ми успадковуємо, на кого спираємося і кого обираємо за взірець», — зазначила Петренко.

Читайте також: У Києві проходить міжнародний фестиваль ранньої музики Kyiv Baroque Fest

Вона зауважила: “Після повномасштабного вторгнення ми спостерігаємо нову хвилю зацікавлення українською класикою. Але хто і як вирішує, які книжки мають увійти до сучасного канону, а які залишаться хіба що предметом зацікавлення істориків літератури? У різні періоди нашої історії ми багато говорили про перерваність української культурної традиції. Тепер важливо замислитися над тим, як забезпечити її безперервність і спадкоємність. Хто відповідає за збереження книжок, музичних творів, фільмів та архівів? Як не допустити, щоб важлива спадщина на десятиліття випадала з культурного обігу, зокрема через обмеження, пов’язані з авторським правом?”.

Як підкреслила програмна менеджерка Українського ПЕН Анна Вовченко, “19 листопада 1989 року не стало днем остаточного довершення українського культурного канону ХХ століття — цей процес триває досі. Водночас акт перепоховання Василя Стуса, Юрія Литвина та Олекси Тихого на українській землі є точкою великої відповідальності нового покоління українців перед історією та їхньою пам’яттю. Рік, коли ми, символічно й фізично, повертаємо Україні Андрія та Софію Мельників і Євгена Коновальця, цю відповідальність увиразнює. Настав час поговорити про те, чим є культурний канон і пантеон української нації, як працює наша дієва пам’ять, багатошарова, мов палімпсест, як робота з культурою допомагає шукати і встановлювати справедливість і як осмислювати велич історичного моменту, у якому живемо. Так з’явилася концепція — а з нею і програма цьогорічного фестивалю”.

У межах фестивалю заплановані дискусії за участі літературознавців, істориків і представників сучасної української літератури. 

У ПЕН підкреслили: “Головною темою стане перезбирання українського культурного контексту: кого ми повертаємо, кого перечитуємо і на кого вчимося спиратися. Поговоримо про повернення в простір імен, які були забуті та витіснені, про відновлення зв’язків усередині власної культури та формування оновленого переліку загальних знань про українську культуру”.

У перший день, зазначили в ПЕН, відбудуться “розмови про перепоховання українських митців, юридичні проблеми повернення культурної спадщини та інші питання, що стосуються долі нашого письменництва”. Другий день буде присвячений українській діаспорі, розмові про Віктора Домонтовича та біографії як жанру.

Програма “ПалімФесту” 2026 року оприлюднена на сайті ПЕН.

Як повідомляв Укрінформ, для дітей та підлітків із семи областей стартує конкурс читацьких відгуків за участю Сергія Жадана.

Фото: Дія



Джерело

Continue Reading

Відбудова

Розсилка: Відбудова України-2026

Published

on




Місія МВФ прибула в Україну – найперше її цікавлять питання фінансової стійкості та пошуку джерел фінансування бюджетного дефіциту. Приєднання до Єдиної зони платежів у євро стало ближче. Чеська делегація привезла цілу низку компаній, які хочуть інвестувати в Україну.



Джерело

Continue Reading

Політика

Росіяни зацікавлені переглянути структуру безпеки в Європі, і це небезпечно

Published

on



Президент Володимир Зеленський заявив, що Росія націлена переглянути структуру безпеки як мінімум в Європі, і це небезпечно.

Про це глава держави повідомив під час спілкування з журналістами, передає кореспондент Укрінформу.

«І є ще питання, яке піднімала Американська сторона – певна інша структура безпеки після війни у світі і в Європі, передусім в Європі. На мій погляд, це може бути небезпечно. Я про це говорив раніше і попередив нашу команду про це теж. Це не повинно бути головною аджендою, і не повинно йти від України. Але, я вважаю, що саме на цю адженду американці затягували «рускіх», тому що «рускіє» зацікавлені саме в цьому – переглянути структуру безпеки як мінімум в Європі», – розповів Зеленський.

Він відзначив, що його занепокоєння підкреслюють і підтверджують ті небезпечні сигнали, які напередодні були від Путіна щодо кордонів.

«Те, що Путін хоче змінити кордони в Європі, – факт. Я впевнений, що це лежить в його концепції перегляду гарантій безпеки в Європі. Це небезпечно, бо, на мій погляд, через такі речі якраз і починаються війни або ескалації. Я контактував з «нордіками», з іншими європейцями і сказав, що їм потрібно до цього дуже серйозно ставитися, і вони саме так до цього і ставляться всі», – сказав Президент.

Він припустив, що саме ідею зміни безпекової структури в Європі у 2021 році Путін привозив Байдену. За словами Президента, ініціатива Путіна передбачала «перерозподіл сил в Європі та світі, послаблення або відведення військ НАТО, виведення американських військ».

Читайте також: Зеленський: Припинення вогню не підтримує особисто Путін

«Будь-які подібні зміни дуже небезпечні. По-перше, Росія точно не може вирішувати за всі суспільства, які входять в НАТО. По-друге, якщо Росія хоче прибрати сили, які стоять на захисті, то для чого? Думаю, Путін буде говорити про Фінляндію, Швецію. Впевнений, буде піднімати питання про Угорщину і присутність американців в країнах Балтії», – зауважив Зеленський.

Як повідомляв Укрінформ, тристоронні переговори за участю України, США і Росії відбулися в Абу-Дабі 10-11 листопада. Основні результати переговорів –  це домовленість про найбільший обмін полоненими, згода продовжити перемовини та долучити до них європейських представників.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.