Побалакали про UNESCO: хто що захищає, як справи у Львова та на що тиснути одеситам
Історичний центр Одеси під захистом ЮНЕСКО і не знає про це лише ледачий. Проте ця міжнародна організація працює не як ППО і перше, що ми маємо затямити: така престижність потребує власної відповідальності. Це гарні перспективи, омріяний статус, і хто знає, що робити далі. Разом із депутаткою Анастасією Большедворовою, обговорили звідки чекати ріки грошей, що робити з по-одеськи облаштованими фасадами та чий досвід варто перейняти.
Під захистом — гарне формулювання, але для країни, яка воює — це навіть трохи смішно. Росіян не зупинить те, що будівля знаходиться під захистом ЮНЕСКО, як це не зупиняло їх в Сирії. То про який захист ми говоримо? Весь світ буде знов тривожитись та обурений, чи є реальні механізми впливу?
Насправді ніякого механізму захисту немає — це фікція. Тут найцікавіше, що наша мерія домоглася цього. Вони не виїжджали з тієї сесії ЮНЕСКО і схопились зубами, щоб отримати статус, про який говорили багато років. Для нас це престиж. Але туристи не завжди шукають: «історична будівля під захистом ЮНЕСКО», просто, якщо їм цікава Україна та Одеса, то ми й можемо показати лише центр.
Зараз часто порівнюють Одесу зі Львовом, який потрапив в ЮНЕСКО з першої спроби у 1998 році. Туристична політика міст відрізняється? Одесі немає чого запропонувати туристам в будь-який сезон, окрім літнього. І центр у львів’ян значно менше заселений. Чи варто порівнювати, брати за приклад?
Чи так все добре у Львова? Вони ледве не втратили свій статус. Якщо почати розглядати будівлі, то виглядає дуже не оптимістично: сиплеться весь верх фасаду і досить проблемно реставрувати. Чомусь не робили цього раніше, а зараз не можуть витрачати гроші, навіть якщо вони є в бюджеті. Те, що відбувається у Львові, не є для нас прикладом.
Цікаво, що коли одеська мерія хотіла поспілкуватись щодо ЮНЕСКО, львів’яни не захотіли чимось ділись. Тут виникають думки: або немає чим ділитись, або вони не поважають нашу владу. Втім, у Львові така ж сама біда зі станом історичного центру як і у нас, проте немає таких забудов. Але є багато тематичних закладів: ресторанчики, кафешки, які ховаються у двориках. Вони з кожного куточку роблять бізнес. А ми всі подвір’я закрили. Зробіть ресторанчик з середнім цінником і пригощайте людей чимось цікавим. Саме тематичні заклади і заходи приваблять зовсім інших туристів. Одеської кави в інших містах немає…
Якщо так багато років хотіли до ЮНЕСКО і Одеса має потенціал, навіщо видавати дозволи на будівництво в центрі? Адже нічого, крім центру Одеси, ми подати не можемо.
Одеса майже не видає дозволи на будівництво, але якщо сказати це в мерії, вони кричатимуть, що у всьому винний Київ. Зараз у президента лежить законопроєкт, який повністю забирає повноваження ДАБІ (законопроєкт №5655, який передбачає реформу містобудування). У мерії залишається право ставити висотну відмітку, тобто обмежувати будівництво за кількістю поверхів. І це можна було б зробити з усім містом і ці 23-25-поверхівки могли і не з’явитись. Найстрашніше з цього проєкту — як ми будемо потім доводити, що обіцяли 8 поверхів, а збудували 10. І як допоможе ЮНЕСКО? Та ніяк.
Якщо в якийсь момент збудуємо те, що не треба в центрі, замість допомоги нам скажуть: «Ви порушили угоду, до побачення, ми забираємо цей статус». Привілеїв тут не так багато, навпаки, щоб підтримувати цей статус — треба дуже сильно надриватись і пильно стежити.
І справді були такі випадки. Наприклад, коли Дрезден виключили зі списку світової культурної спадщини, тому що міська влада вирішила побудувати транспортний міст через Ельбу. На думку ЮНЕСКО — це порушить єдність архітектурно-природного комплексу і закриє неповторний вигляд на старе місто.
Включення до ЮНЕСКО принесе ріки грошей? Сама організація не вкладає кошти, а єдиний грошовий потік з’являється через туристів. Тобто, ми все одно залишились з тими ж проблемами, що і були? І навіть якщо ми знайдемо гроші, хто виконуватиме роботи?
ЮНЕСКО — це не така собі фірма, яка каже: «Ви до нас вступили, тримайте мільйони доларів». Вони можуть допомогти знайти кошти, спонукати до участі в грантах. І цей статус збільшує вірогідність отримання грантів та коштів від інших міжнародних організацій.
Щодо реставраційних робіт. Для нас це велика проблема, тому що більшість будівельних компаній, і саме реставраційних, виїхали. Їх і так було мало, а зараз залишилось на макове зернятко. Щоразу, як зв’язуюсь з підрядниками, то всі десь поїхали. Це жахлива ситуація. Але і до реставрації ми дійдемо дуже не скоро, може років зо п’ять доведеться чекати.
А що робити з кондиціонерами, дротами, балконами, які прикрашають історичну зону?
Потрібно працювати з самою ментальністю людей. Якщо ми хочемо до Європи, а ми дуже хочемо, і нас підтримують, то доведеться наважитись і зняти ці кондиціонери. А люди так звикли жити, тому мерія і боїться.
Спробуйте зняти ці балкони, збільшені у п’ять разів. Навіть якщо буде судове рішення, там же будуть просто стрілятися. Державна архітектурно-будівельна інспекція контролює це. Раніше можна було поскаржитись, проводилась перевірка, створювався акт про прибудову без законних підстав і подавався позов до суду. Але позиватись треба на когось, а якщо людина не являється, то що? Ось вони всі і стоять.
Як на мене, треба робити з цього фішку. Лісабон дуже схожий на Одесу, і вони на всьому заробляють гроші. Якщо там збудували якийсь недолугий балкон, то під ним зробили стильний ресторанчик. Ми не можемо зараз змінити наше життя повністю і прибрати весь цей пластик з будинків. Але можемо заробити на тому, що робить нас нами, як і ці кондиціонери та дроти.
До речі, щоб перенести цей кондиціонер на дах, потрібні гроші. Тут єдина пропозиція, якщо у людей є балкон, то хай туди переставлять.
Але там вже генератор стоїть…
А може й три (сміється)… Змусити це робити не податком, а, наприклад, грантом. Ось і ідея: якщо люди живуть в зоні ЮНЕСКО, то давати кошти на те, щоб перенести кондиціонер. Зробити це програмою від міської ради. А за гроші люди самостійно візьмуть і перенесуть та ще й сусідів змусять.
Нам доведеться і на це просити гроші? Тут ще багато звичайних політичних ігор. ЮНЕСКО, яка закликала рф негайно вийти за межі міжнародно визнаних кордонів України, все ж виключає можливість позбавлення членства.
Це політика, всі рішення, можливості в плані зброї — йде поступово. Ось вже рік пішов від вторгнення, а ми все просимо спочатку, ну будь ласочка, а потім — топ ногою. Повільно, бо всі між собою пов’язані. І зруйнувати стосунки та ж Європа з росією не може та не хоче.
Проте ми завжди знайдемо, на що натиснути. Навіть завершиться війна — це буде велике щастя повоєнного періоду. Ми будемо країною, яка вийшла з війни переможцем, в якому б стані — емоційному, матеріальному та фізичному — не опинимось. Саме за престиж нашої країни відповідає Президент, Верховна Рада, кожна мерія і це буде колосальна робота. Тут ЮНЕСКО стане нам у плюсі. Зробимо так, щоб про нас ніхто не забув!
Як повідомляє кореспондент Укрінформу, лауреаткою у категорії “Живопис” стала Катерина Носаль, у категорії “Література” – Єлизавета Теплякова.
Крім того, вручили дві спецномінації – Вероніці Хмелівській (за лірико-філософське есе) та Владиславу Малишеву (за художню роботу). Також спеціальну відзнаку від художньої студії Aza Nizi Maza отримала художниця Купава Надточій.
Як розповіла кореспонденту Укрінформу менеджерка премії Мілєна Ляшенко, цьогоріч кількість учасників зросла на 45%.
“Премія носить ім’я Ніки Кожушко, але вона трансформувалася у пам’ять про всіх молодих талановитих людей, чиє життя забрала Росія. Ми отримали 246 заявок. Минулого року – близько 170. Розширилася “географія” учасників, було багато робіт з-за кордону, зокрема з Грузії та Канади”, – зазначила Ляшенко.
Одним із членів журі, що оцінювало літературні твори, став письменник, музикант, громадський діяч, військовослужбовець бригади Нацгвардії “Хартія” Сергій Жадан.
“Це нова генерація. Так, вони пишуть зовсім інакше. Але цікавить їх, як і всіх 17-річних, – світ, їхнє місце у цьому світі, ставлення до нього. Якісь такі проблеми, які за останні дві тисячі років, я думаю, не змінилися. А ось як про це писати – кожне покоління вирішує для себе по-своєму. Що впадає в очі, так це те, що навіть якщо у тексті немає слова “війна”, війна відчувається, і є розуміння, що це пишеться в нашій країні у наш час. Це таке “маркування” покоління, яке, на превеликий жаль, виростає у часи війни”, – зауважив Жадан.
Церемонія відбулася у незвичайному форматі. Оголошення переможців поєднали з театралізованим перформансом, який створив харківський театр “Нафта” (режисер – Артем Вусик) у колаборації зі студентами Харківського національного університету мистецтв ім. Котляревського та з музичним супроводом “Хору Одиноких Сердець Сержанта Пеппера”. У постановці використали поезії Вероніки Кожушко.
За словами співзасновника премії Ігоря Кожушка, для створення перформансу вдалося залучити грантові кошти, також також випустити подарунковий альманах – за результатами минулорічної премії.
Під час вступного слова батько Ніки зачитав її лист, написаний у середині 2022 року.
“Харків є моїм рідним та найулюбленішим містом. Він надихає мене на те, щоб творити – малювати та писати. Навіть на початку повномасштабного вторгнення мені не вистачило духу покинути це місто, хоч було дуже страшно. Я висловлювала свої почуття та хвилювання у малюнках. Ці ілюстрації я дарувала військовим, волонтерам, лікарям, працівникам ДСНС, аби виразити свою вдячність за їхню надзвичайно тяжку працю. Попри часті обстріли, Харків залишався гарним та сильним, а харків’яни показали те, якими ми можемо бути чуйними, добрими, а головне – непереможними”, – виголосив Ігор Кожушко.
Як повідомлялося, 30 серпня 2024 року внаслідок ударів по Харкову загинули шестеро людей, серед них – 14-річна школярка, переселенка з Куп’янська Софія Глиняна та 18-річна студентка, художниця та поетеса Вероніка Кожушко. Близько сотні людей дістали поранень чи травмувалися.
У грудні 2024 року благодійний фонд “Ніка Генерація”, благодійний фонд Сергія Жадана та Харківський літературний музей заснували щорічну Премію “Генерація Ніка”. Для участі в ній приймаються художні тексти (поезія, проза) або роботи у живописі, графіці, арт-диджитал від творців віком 16-21 років.
19 травня (у день народження Вероніки) 2025 року у Харкові оголосили перших переможців премії.
Фото: В’ячеслав Мадієвський
Президент Володимир Зеленський обговорив із радницею з питань відбудови та інвестицій Оксаною Маркаровою підготовку до Міжнародної конференції з відновлення України, яка в червні відбудеться у Гданську.
Як передає Укрінформ, про це глава держави повідомив у Телеграмі.
“Нам важлива політична підтримка наших друзів, і це буде сильніше, якщо буде продовжене конкретними значними флагманськими проєктами від уряду України”, – зазначив Президент.
За словами Зеленського, під час засідання Міжнародної консультативної групи з питань залучення інвестицій та економічного розвитку України обговорили ключові очікування від майбутньої конференції. Окремо йшлося про роль українського бізнесу та необхідність поєднання українських інтересів із глобальним корпоративним досвідом.
“Ключове – це сектор оборонних технологій та інновацій, відкриття повноцінного експорту для наших спроможностей і безпекового досвіду, що був перевірений війною”, – додав він.
Президент запевнив, що Україна крок за кроком вибудовує відповідну інфраструктуру – від політичних домовленостей на найвищому рівні до конкретної співпраці між бізнесами. Крім того, готуються економічні проєкти для реалізації в українських регіонах, які мають посилити стійкість громад.
Як повідомляв Укрінформ, Міжнародна конференція з відновлення України (URC 2026), яка цьогоріч відбудеться 25-26 червня у Гданську, зосередиться на п’яти головних тематичних напрямках. Участь у цьогорічному заході мають взяти делегації із 100 країн, зокрема 40 – на урядовому рівні.
Фото: Володимир Зеленський / Телеграм
Україна та Угорщина у середу, 20 травня, розпочали консультації на рівні експертів, в яких беруть участь міністри закордонних справ Андрія Сибіги та Аніти Орбан і віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Тараса Качки.
Про це глава української дипломатії повідомив у соцмережі Х, передає Укрінформ.
«Сьогодні вранці ми разом з Анітою Орбан і Тарасом Качкою розпочали українсько-угорські консультації на рівні експертів», – написав міністр.
Він поінформував, що у вступному слові зосередився на трьох ключових питаннях: двосторонніх відносинах, правах меншин та вступі України до ЄС.
«Нас об’єднує прагнення вирішувати проблеми та долати виклики. По-перше, Україна хоче відкрити нову, взаємовигідну сторінку наших двосторонніх відносин, засновану на довірі. Зараз ми маємо сприятливий момент для досягнення цього», – наголосив міністр.
По-друге, Україна серйозно ставиться до прав національних меншин і залишається відданою їх забезпеченню відповідно до європейських стандартів, запевнив Сибіга.
«Ми розуміємо, що це питання має фундаментальне значення», – додав він.
«По-третє, я запропонував розглядати вступ України до ЄС як стратегічний інтерес Угорщини, можливість зміцнити угорську національну єдність та найкращий спосіб гарантувати права угорської меншини. Я наголосив, що настав час закласти міцну основу для відкриття першого переговорного кластера щодо вступу до ЄС уже цього травня, а ще п’яти – у червні», – поінформував очільник МЗС.
За словами Сибіги, він та його угорська колега поділяють спільну мету – скористатися цим моментом і досягти конкретних результатів. «Сподіваюся, що сьогоднішні консультації будуть конструктивними та продемонструють готовність України й Угорщини залишити позаду виклики минулого та формувати наше спільне майбутнє», – зазначив міністр.
Як повідомляв Укрінформ, Президент Володимир Зеленський оновив зовнішньополітичні завдання на травень-червень для дипломатичного корпусу. Серед них – перезавантажити відносини з Угорщиною та Грузією, відкрити переговорні кластери з ЄС, залучити Європу до мирних перемовин.
Фото Укрінформу можна купити тут
-
Одеса1 тиждень agoАтака на Чорноморськ на Одещині: загинула мати двох дітей
-
Суспільство1 тиждень agoВ Україні щороку фіксують десятки випадків хантавірусу
-
Політика7 днів agoЗеленський і Навроцький обговорили потенційні контакти на найближчий час
-
Події1 тиждень agoМер Парижа опановував петриківський розпис на українському стенді до Дня Європи
-
Усі новини7 днів agoЄвробачення 2026 – хто може перемогти в конкурсі
-
Усі новини1 тиждень agoЗнайдено місце на Землі, де розташоване Пекло Данте: воно виявилося реальним (фото)
-
Одеса7 днів ago
Небезпечне море: одесити про майбутній курортний сезон
-
Події1 тиждень agoФестиваль «Книжковий Арсенал» оголосив цьогорічну програму