Connect with us

Побалакали про UNESCO: хто що захищає, як справи у Львова та на що тиснути одеситам

Published

on

Історичний центр Одеси під захистом ЮНЕСКО і не знає про це лише ледачий. Проте ця міжнародна організація працює не як ППО і перше, що ми маємо затямити: така престижність потребує власної відповідальності. Це гарні перспективи, омріяний статус, і хто знає, що робити далі. Разом із депутаткою Анастасією Большедворовою, обговорили звідки чекати ріки грошей, що робити з по-одеськи облаштованими фасадами та чий досвід варто перейняти.

Під захистом — гарне формулювання, але для країни, яка воює — це навіть трохи смішно. Росіян не зупинить те, що будівля знаходиться під захистом ЮНЕСКО, як це не зупиняло їх в Сирії. То про який захист ми говоримо? Весь світ буде знов тривожитись та обурений, чи є реальні механізми впливу?

Насправді ніякого механізму захисту немає — це фікція. Тут найцікавіше, що наша мерія домоглася цього. Вони не виїжджали з тієї сесії ЮНЕСКО і схопились зубами, щоб отримати статус, про який говорили багато років. Для нас це престиж. Але туристи не завжди шукають: «історична будівля під захистом ЮНЕСКО», просто, якщо їм цікава Україна та Одеса, то ми й можемо показати лише центр.

Зараз часто порівнюють Одесу зі Львовом, який потрапив в ЮНЕСКО з першої спроби у 1998 році. Туристична політика міст відрізняється? Одесі немає чого запропонувати туристам в будь-який сезон, окрім літнього. І центр у львів’ян значно менше заселений. Чи варто порівнювати, брати за приклад? 

Чи так все добре у Львова? Вони ледве не втратили свій статус. Якщо почати розглядати будівлі, то виглядає дуже не оптимістично: сиплеться весь верх фасаду і досить проблемно реставрувати. Чомусь не робили цього раніше, а зараз не можуть витрачати гроші, навіть якщо вони є в бюджеті. Те, що відбувається у Львові, не є для нас прикладом. 

Цікаво, що коли одеська мерія хотіла поспілкуватись щодо ЮНЕСКО, львів’яни не захотіли чимось ділись. Тут виникають думки: або немає чим ділитись, або вони не поважають нашу владу. Втім, у Львові така ж сама біда зі станом історичного центру як і у нас, проте немає таких забудов. Але є багато тематичних закладів: ресторанчики, кафешки, які ховаються у двориках. Вони з кожного куточку роблять бізнес. А ми всі подвір’я закрили. Зробіть ресторанчик з середнім цінником і пригощайте людей чимось цікавим. Саме тематичні заклади і заходи приваблять зовсім інших туристів. Одеської кави в інших містах немає…

Якщо так багато років хотіли до ЮНЕСКО і Одеса має потенціал, навіщо видавати дозволи на будівництво в центрі?  Адже нічого, крім центру Одеси, ми подати не можемо.

Одеса майже не видає дозволи на будівництво, але якщо сказати це в мерії, вони кричатимуть, що у всьому винний Київ. Зараз у президента лежить законопроєкт, який повністю забирає повноваження ДАБІ (законопроєкт №5655, який передбачає реформу містобудування). У мерії залишається право ставити висотну відмітку, тобто обмежувати будівництво за кількістю поверхів. І це можна було б зробити з усім містом і ці 23-25-поверхівки могли і не з’явитись. Найстрашніше з цього проєкту — як ми будемо потім доводити, що обіцяли 8 поверхів, а збудували 10. І як допоможе ЮНЕСКО? Та ніяк. 

Якщо в якийсь момент збудуємо те, що не треба в центрі, замість допомоги нам скажуть: «Ви порушили угоду, до побачення, ми забираємо цей статус». Привілеїв тут не так багато, навпаки, щоб підтримувати цей статус — треба дуже сильно надриватись і пильно стежити.

І справді були такі випадки. Наприклад, коли Дрезден виключили зі списку світової культурної спадщини, тому що міська влада вирішила побудувати транспортний міст через Ельбу. На думку ЮНЕСКО — це порушить єдність архітектурно-природного комплексу і закриє неповторний вигляд на старе місто. 

Включення до ЮНЕСКО принесе ріки грошей? Сама організація не вкладає кошти, а єдиний грошовий потік з’являється через туристів. Тобто, ми все одно залишились з тими ж проблемами, що і були? І навіть якщо ми знайдемо гроші, хто виконуватиме роботи? 

ЮНЕСКО — це не така собі фірма, яка каже: «Ви до нас вступили, тримайте мільйони доларів». Вони можуть допомогти знайти кошти, спонукати до участі в грантах. І цей статус збільшує вірогідність отримання грантів та коштів від інших міжнародних організацій. 

Щодо реставраційних робіт. Для нас це велика проблема, тому що більшість будівельних компаній, і саме реставраційних, виїхали. Їх і так було мало, а зараз залишилось на макове зернятко. Щоразу, як зв’язуюсь з підрядниками, то всі десь поїхали. Це жахлива ситуація. Але і до реставрації ми дійдемо дуже не скоро, може років зо п’ять доведеться чекати. 

А що робити з кондиціонерами, дротами, балконами, які прикрашають історичну зону?

Потрібно працювати з самою ментальністю людей. Якщо ми хочемо до Європи, а ми дуже хочемо, і нас підтримують, то доведеться наважитись і зняти ці кондиціонери. А люди так звикли жити, тому мерія і боїться. 

Спробуйте зняти ці балкони, збільшені у п’ять разів. Навіть якщо буде судове рішення, там же будуть просто стрілятися.  Державна архітектурно-будівельна інспекція контролює це. Раніше можна було поскаржитись, проводилась перевірка, створювався акт про прибудову без законних підстав і подавався позов до суду. Але позиватись треба на когось, а якщо людина не являється, то що? Ось вони всі і стоять.

Як на мене, треба робити з цього фішку. Лісабон дуже схожий на Одесу, і вони на всьому заробляють гроші. Якщо там збудували якийсь недолугий балкон, то під ним зробили стильний ресторанчик. Ми не можемо зараз змінити наше життя повністю і прибрати весь цей пластик з будинків. Але можемо заробити на тому, що робить нас нами, як і ці кондиціонери та дроти.  

До речі, щоб перенести цей кондиціонер на дах, потрібні гроші. Тут єдина пропозиція, якщо у людей є балкон, то хай туди переставлять.

Але там вже генератор стоїть…

А може й три (сміється)… Змусити це робити не податком, а, наприклад, грантом. Ось і ідея: якщо люди живуть в зоні ЮНЕСКО, то давати кошти на те, щоб перенести кондиціонер. Зробити це програмою від міської ради. А за гроші люди самостійно візьмуть і перенесуть та ще й сусідів змусять. 

Нам доведеться і на це просити гроші? Тут ще багато звичайних політичних ігор. ЮНЕСКО, яка закликала рф негайно вийти за межі міжнародно визнаних кордонів України, все ж виключає можливість позбавлення членства.

Це політика, всі рішення, можливості в плані зброї — йде поступово. Ось вже рік пішов від вторгнення, а ми все просимо спочатку, ну будь ласочка, а потім — топ ногою. Повільно, бо всі між собою пов’язані. І зруйнувати стосунки та ж Європа з росією не може та не хоче.

Проте ми завжди знайдемо, на що натиснути. Навіть завершиться війна — це буде велике щастя повоєнного періоду. Ми будемо країною, яка вийшла з війни переможцем, в якому б стані — емоційному, матеріальному та фізичному — не опинимось. Саме за престиж нашої країни відповідає Президент, Верховна Рада, кожна мерія і це буде колосальна робота. Тут ЮНЕСКО стане нам у плюсі. Зробимо так, щоб про нас ніхто не забув!

Continue Reading
Click to comment

Події

«Недописані» додали ще 20 імен до списку вбитих Росією діячів літератури

Published

on


Проєкт пам’яті “Недописані” оновив список діячів літератури, чиї життя забрала російсько-українська війна: на початок листопада 2026 року він налічує 309 імен.

Як передає Укрінформ, про це проєкт повідомив у Фейсбуці.

До оновленого списку увійшли поети, прозаїки, перекладачі, редактори та інші представники літературної галузі, які загинули внаслідок російської агресії.

У лютому 2026 року “Недописані” повідомляли про 289 ідентифікованих загиблих діячів літератури. Відтоді команді вдалося встановити і додати до переліку ще 20 імен.

В оновленій частини списку: поет і фольклорист Богдан Підгорний, поети Олексій Гриценко, Роман Ігнатенко, Дмитро Дейнеко, Артур Буряк, Владислав Лоза, Степан Стефурак, Дмитро Пую, Вадим Остапенко, Валентин Ємбрик, Григорій Ткачишин, поетка і редакторка Ілона Вовк, прозаїк та сценарист Максим Шварцман, прозаїк, перекладач Олександр Грудій, поет, перекладач і мовознавець Ігор Ходжаніязов, поет та прозаїк Олексій Дегтярьов, публіцист Алекс Пінескі, прозаїк Володимир Чорний; прозаїк і поет Ярослав Іванов, прозаїк та есеїст Любомир Медик.

Як повідомляє Читомо, серед доданих до переліку імен — поет, перекладач, мовознавець, музикант і дослідник традиційної музики Ігор Ходжаніязов, який загинув 28 червня 2026 року під час виконання бойового завдання від прямого влучання російської керованої авіабомби. Про його загибель повідомила дружина Олена Шикура. Ходжаніязов мав звання старшого матроса, досліджував традиційну музику та культурну спадщину різних спільнот, зокрема каракалпаків.

Також до списку додали Владислава Лозу — поета, філософа й морського піхотинця, який загинув у травні 2024 року під Кринками. У вересні 2026 року у видавництві “Дух і Літера” вийшла його посмертна поетична збірка “Бездоріжжя”. До видання увійшли вибрані вірші автора, зокрема тексти, написані під час служби. Лоза був лавреатом допреміальної відзнаки літературного конкурсу “Смолоскип” 2018 року.

У переліку також Ярослав Іванов, військовослужбовець, музикант і автор текстів, відомий за позивним “Варнак”. Він загинув 31 травня 2026 року під час виконання бойового завдання у віці 23 років. Іванов писав музику й прозу, створював реп-композиції про воєнний досвід. За інформацією “Недописаних”, він залишив чернетку однієї прозової книжки та працював над другою, однак не встиг їх видати.

У команді проєкту наголошують, що робота над списком не обмежується встановленням імен. Волонтери продовжують шукати тексти загиблих літераторів, збирати відомості про їхнє життя та творчість, відновлювати біографії й документувати їхній внесок у культуру.

Меморіальний проєкт “Недописані” заснували ветеранка, поетка, громадська діячка та парамедикиня добровольчого медичного батальйону “Госпітальєри” Олена Герасим’юк і військовий, волонтер, письменник та перекладач Євген Лір, співзасновник проєкту “Твоя підпільна гуманітарка” й однойменного видавництва.

За словами засновників, інформацію про загиблих збирають із повідомлень у медіа, соціальних мереж, архівів і свідчень близьких. Частину імен вдається встановити одразу після повідомлень про загибель, однак інші випадки потребують тривалого пошуку. Зокрема команда досліджує біографії людей, які писали вірші або прозу, але не встигли опублікувати твори чи здобути популярність.

У вересні 2024 року в межах проєкту ідентифікували 194 загиблих представників літературної галузі. У січні 2025 року їхня кількість зросла до 224, а в лютому 2026 року — до 289.

У березні 2025 року “Недописані” спільно з книжковим застосунком LitCom створили авдіоантологію “ГолосиНедописані”, до якої увійшли 10 поезій у виконанні загиблих авторів. Серед них — Максим Кривцов, Вікторія Амеліна, Гліб Бабіч, Юрій Руф, Ігор Мисяк та інші. Спільно з мистецьким проєктом “Ритм” команда також створила артвідео на основі архівних записів поезій загиблих письменників.

Читайте також: Проєкт «Недописані» отримав відзнаку за внесок у культуру памʼяті

Як повідомляв Укрінформ, 31 серпня 2026 року проєкт запустив меморіальний сайт nedopysani.org.ua, на якому зібрані біографії, твори, фотографії, документи й спогади про загиблих. На платформі можна шукати людей за іменами, напрямами літературної діяльності, роками загибелі та іншими категоріями. Сайт запустили в бета-версії, його наповнення триває.



Джерело

Continue Reading

Відбудова

Влада має створити умови для забезпечення родин доступним житлом

Published

on



Україна має створити реальні умови, за яких українські родини зможуть придбати власне житло або орендувати його за доступною ціною.

Як повідомляє кореспондент Укрінформу, на цьому наголосив Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук під час щорічної житлової конференції «Відбудова житла, відродження громад: масштабування житлових рішень для відновлення та розвитку України».

«Наше спільне завдання сьогодні полягає в тому, що потрібно створити реальні умови, за яких українська родина зможе мати власне житло або орендувати його за посильною для себе ціною», – сказав він.

Зокрема, Стефанчук розповів про рішення, які вже ухвалила Верховна Рада у сфері житлової політики. Він нагадав, що у січні 2025 року парламент ухвалив Закон «Про основні засади житлової політики», що замінив Житловий кодекс УРСР, який навіть станом на 2022 рік залишався частиною українського законодавства.

За його словами, цей закон по-новому визначив правові, економічні й організаційні засади реалізації права на житло, передбачив різні механізми державної підтримки будівництва й оренди житла з урахуванням того, що одні особи потребують іпотеки, хтось – соціального житла, одні – компенсації за знищену квартиру, а інші – можливості орендувати житло за справедливою ціною.

Політик додав, що ухвалення рамкового закону є лише початком роботи. Надалі потрібно створювати дієві механізми реалізації цих положень.

Читайте також: Австрійський досвід щодо соціального житла може бути корисним для України – посол

Голова ВРУ також розповів, що 16 вересня цього року парламент ухвалив Закон «Про сек’юритизацію та облігації з покриттям», який має на меті надати фінансовим установам можливість залучати кошти інвесторів, використовувати передбачені механізми сек’юритизації фінансових активів і випуску облігацій із покриттям.

Окремо Стефанчук зазначив про роль парламенту у формуванні державного бюджету. Він зауважив, що під час презентації проєкту Державного бюджету на 2027 рік уряд заявив про намір передбачити на житлову політику 84,9 млрд грн, що на 38,3 млрд грн більше порівняно з планом на 2026 рік.

Зокрема, у проєкті закладено 45 млрд грн на забезпечення за програмою «єОселя»; 6,9 млрд грн на компенсацію за житло ветеранам з інвалідністю першої та другої груп; 24,4 млрд грн на житлові програми, зокрема «єВідновлення»; 2,4 млрд грн на житло для військовослужбовців; 5,5 млрд грн на компенсації за знищене житло; 0,7 млрд грн на фінансування Фонду енергоефективності.

«Україна вирішує два масштабні завдання: відновлює те, що було зруйновано російською агресією, та змінює саму систему житлової політики. Я переконаний, що в цій роботі ми повинні пам’ятати й ніколи не втрачати головного – людину, заради якої вона здійснюється», – наголосив він.

Голова парламенту додав, що Україні потрібні не численні стратегії, які не змінюють життя громадян, недоступні програми чи інформаційні системи, що лише накопичують дані, а прості, зрозумілі та фінансово забезпечені механізми вирішення житлових проблем.

За його словами, такі механізми мають дозволити військовослужбовцям планувати життя своїх родин, учителям і лікарям – купувати або орендувати житло за доступною ціною, а внутрішньо переміщеним особам – знаходити домівку в громадах, де вони зможуть працювати, виховувати дітей і будувати майбутнє.

Читайте також: Безгін: Житлову стратегію до 2033 року ухвалять цьогоріч

Як повідомляв Укрінформ, Європейський Союз вже інвестував в житловий сектор України близько 1 млрд євро, ще понад 370 млн євро перебувають на етапі підготовки.



Джерело

Continue Reading

Політика

У Берліні проходять переговори Зеленського і Мерца

Published

on


Президент Володимир Зеленський у вівторок, 3 листопада, зустрівся з федеральним канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом у Берліні.

Українського лідера прийняли з військовими почестями у відомстві федерального канцлера, повідомляє власний кореспондент Укрінформу в Німеччині.

Офіційна церемонія зустрічі Зеленського з Мерцом розпочалася близько 12:30 за місцевим часом у внутрішньому дворі федеральної канцелярії.

Згідно з програмою візиту, після церемонії розпочалися переговори Президента України та канцлера ФРН віч-на-віч, а також передбачена зустріч делегацій обох країн у форматі робочого обіду.

На 14:00 запланована спільна пресконференція Зеленського та Мерца у відомстві федерального канцлера.

У другій половині дня Президент України також має зустрітися з федеральним президентом Німеччини Франком-Вальтером Штайнмаєром. Програмою передбачені запис Зеленського до книги почесних гостей, представлення делегацій обох держав та переговори у форматі вечері.

Читайте також: Зеленський: США мають тиснути на Путіна, не Україна є агресором

Як повідомляв Укрінформ, Зеленський прибув до Берліна з робочим візитом. Він повідомив про заплановані зустрічі з канцлером і президентом Німеччини, президенткою Бундестагу, а також участь у цьогорічній Берлінській безпековій конференції.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.