Побалакали про UNESCO: хто що захищає, як справи у Львова та на що тиснути одеситам
Історичний центр Одеси під захистом ЮНЕСКО і не знає про це лише ледачий. Проте ця міжнародна організація працює не як ППО і перше, що ми маємо затямити: така престижність потребує власної відповідальності. Це гарні перспективи, омріяний статус, і хто знає, що робити далі. Разом із депутаткою Анастасією Большедворовою, обговорили звідки чекати ріки грошей, що робити з по-одеськи облаштованими фасадами та чий досвід варто перейняти.
Під захистом — гарне формулювання, але для країни, яка воює — це навіть трохи смішно. Росіян не зупинить те, що будівля знаходиться під захистом ЮНЕСКО, як це не зупиняло їх в Сирії. То про який захист ми говоримо? Весь світ буде знов тривожитись та обурений, чи є реальні механізми впливу?
Насправді ніякого механізму захисту немає — це фікція. Тут найцікавіше, що наша мерія домоглася цього. Вони не виїжджали з тієї сесії ЮНЕСКО і схопились зубами, щоб отримати статус, про який говорили багато років. Для нас це престиж. Але туристи не завжди шукають: «історична будівля під захистом ЮНЕСКО», просто, якщо їм цікава Україна та Одеса, то ми й можемо показати лише центр.
Зараз часто порівнюють Одесу зі Львовом, який потрапив в ЮНЕСКО з першої спроби у 1998 році. Туристична політика міст відрізняється? Одесі немає чого запропонувати туристам в будь-який сезон, окрім літнього. І центр у львів’ян значно менше заселений. Чи варто порівнювати, брати за приклад?
Чи так все добре у Львова? Вони ледве не втратили свій статус. Якщо почати розглядати будівлі, то виглядає дуже не оптимістично: сиплеться весь верх фасаду і досить проблемно реставрувати. Чомусь не робили цього раніше, а зараз не можуть витрачати гроші, навіть якщо вони є в бюджеті. Те, що відбувається у Львові, не є для нас прикладом.
Цікаво, що коли одеська мерія хотіла поспілкуватись щодо ЮНЕСКО, львів’яни не захотіли чимось ділись. Тут виникають думки: або немає чим ділитись, або вони не поважають нашу владу. Втім, у Львові така ж сама біда зі станом історичного центру як і у нас, проте немає таких забудов. Але є багато тематичних закладів: ресторанчики, кафешки, які ховаються у двориках. Вони з кожного куточку роблять бізнес. А ми всі подвір’я закрили. Зробіть ресторанчик з середнім цінником і пригощайте людей чимось цікавим. Саме тематичні заклади і заходи приваблять зовсім інших туристів. Одеської кави в інших містах немає…
Якщо так багато років хотіли до ЮНЕСКО і Одеса має потенціал, навіщо видавати дозволи на будівництво в центрі? Адже нічого, крім центру Одеси, ми подати не можемо.
Одеса майже не видає дозволи на будівництво, але якщо сказати це в мерії, вони кричатимуть, що у всьому винний Київ. Зараз у президента лежить законопроєкт, який повністю забирає повноваження ДАБІ (законопроєкт №5655, який передбачає реформу містобудування). У мерії залишається право ставити висотну відмітку, тобто обмежувати будівництво за кількістю поверхів. І це можна було б зробити з усім містом і ці 23-25-поверхівки могли і не з’явитись. Найстрашніше з цього проєкту — як ми будемо потім доводити, що обіцяли 8 поверхів, а збудували 10. І як допоможе ЮНЕСКО? Та ніяк.
Якщо в якийсь момент збудуємо те, що не треба в центрі, замість допомоги нам скажуть: «Ви порушили угоду, до побачення, ми забираємо цей статус». Привілеїв тут не так багато, навпаки, щоб підтримувати цей статус — треба дуже сильно надриватись і пильно стежити.
І справді були такі випадки. Наприклад, коли Дрезден виключили зі списку світової культурної спадщини, тому що міська влада вирішила побудувати транспортний міст через Ельбу. На думку ЮНЕСКО — це порушить єдність архітектурно-природного комплексу і закриє неповторний вигляд на старе місто.
Включення до ЮНЕСКО принесе ріки грошей? Сама організація не вкладає кошти, а єдиний грошовий потік з’являється через туристів. Тобто, ми все одно залишились з тими ж проблемами, що і були? І навіть якщо ми знайдемо гроші, хто виконуватиме роботи?
ЮНЕСКО — це не така собі фірма, яка каже: «Ви до нас вступили, тримайте мільйони доларів». Вони можуть допомогти знайти кошти, спонукати до участі в грантах. І цей статус збільшує вірогідність отримання грантів та коштів від інших міжнародних організацій.
Щодо реставраційних робіт. Для нас це велика проблема, тому що більшість будівельних компаній, і саме реставраційних, виїхали. Їх і так було мало, а зараз залишилось на макове зернятко. Щоразу, як зв’язуюсь з підрядниками, то всі десь поїхали. Це жахлива ситуація. Але і до реставрації ми дійдемо дуже не скоро, може років зо п’ять доведеться чекати.
А що робити з кондиціонерами, дротами, балконами, які прикрашають історичну зону?
Потрібно працювати з самою ментальністю людей. Якщо ми хочемо до Європи, а ми дуже хочемо, і нас підтримують, то доведеться наважитись і зняти ці кондиціонери. А люди так звикли жити, тому мерія і боїться.
Спробуйте зняти ці балкони, збільшені у п’ять разів. Навіть якщо буде судове рішення, там же будуть просто стрілятися. Державна архітектурно-будівельна інспекція контролює це. Раніше можна було поскаржитись, проводилась перевірка, створювався акт про прибудову без законних підстав і подавався позов до суду. Але позиватись треба на когось, а якщо людина не являється, то що? Ось вони всі і стоять.
Як на мене, треба робити з цього фішку. Лісабон дуже схожий на Одесу, і вони на всьому заробляють гроші. Якщо там збудували якийсь недолугий балкон, то під ним зробили стильний ресторанчик. Ми не можемо зараз змінити наше життя повністю і прибрати весь цей пластик з будинків. Але можемо заробити на тому, що робить нас нами, як і ці кондиціонери та дроти.
До речі, щоб перенести цей кондиціонер на дах, потрібні гроші. Тут єдина пропозиція, якщо у людей є балкон, то хай туди переставлять.
Але там вже генератор стоїть…
А може й три (сміється)… Змусити це робити не податком, а, наприклад, грантом. Ось і ідея: якщо люди живуть в зоні ЮНЕСКО, то давати кошти на те, щоб перенести кондиціонер. Зробити це програмою від міської ради. А за гроші люди самостійно візьмуть і перенесуть та ще й сусідів змусять.
Нам доведеться і на це просити гроші? Тут ще багато звичайних політичних ігор. ЮНЕСКО, яка закликала рф негайно вийти за межі міжнародно визнаних кордонів України, все ж виключає можливість позбавлення членства.
Це політика, всі рішення, можливості в плані зброї — йде поступово. Ось вже рік пішов від вторгнення, а ми все просимо спочатку, ну будь ласочка, а потім — топ ногою. Повільно, бо всі між собою пов’язані. І зруйнувати стосунки та ж Європа з росією не може та не хоче.
Проте ми завжди знайдемо, на що натиснути. Навіть завершиться війна — це буде велике щастя повоєнного періоду. Ми будемо країною, яка вийшла з війни переможцем, в якому б стані — емоційному, матеріальному та фізичному — не опинимось. Саме за престиж нашої країни відповідає Президент, Верховна Рада, кожна мерія і це буде колосальна робота. Тут ЮНЕСКО стане нам у плюсі. Зробимо так, щоб про нас ніхто не забув!
Церемонія нагородження відбулася 21 серпня,
У секції “Проза про Крим українською мовою” перемогу здобув Віктор Шепелєв з “Легендою про Дюшу”. Нагороду вручив міністр закордонних справ Андрій Сибіга.
У номінації “Проза кримськотатарською мовою” нагороду з рук віцепрем’єрки з питань гуманітарної політики -міністерки культури Тетяни Бережної отримав Qoqlam за твір “Alma qoquğanda”.
Найкращою поезією про Крим українською мовою визнали добірку поезії Софії Присяжнюк. Нагороду вручив актор і режисер Ахтем Сеітаблаєв.
За найкращу поезію кримськотатарською мовою нагороду з рук поетки Катерини Калитко отримав Seyran Albkermenli за “Тильсиз халкъ…”.
У номінації “Дитяча література про Крим” перемогу здобула Taz oğlan з твором “шиирлер топламы”. Нагороду вручила письменниця Мар’яна Савка.
Найкращою есеїстикою про Крим визнали твір Анастасії Бабаш “Окупована близькість”. Нагороду вручила народна депутатка Таміла Ташева.
Найкращим перекладом із кримськотатарської на українську визнали переклад творів Умера Іпчі Русланом Матушевським. Нагороду вручила перекладачка Мамурє Чобан.
За переклад з української на кримськотатарську частини твору Артура Дроня “Гемінґвей нічого не знає” перемогу здобула Elzara Beşüyli. Нагороду вручила Анастасія Безверха.
Окремо відзначили лавреатів спеціальної номінації “Слова свободи” – Server Rustem oğlu Bağçasaraylı та Appaz Kurtamet. Нею щороку відзначають твори кримських політв’язнів або їхніх рідних. Нагороди вручила правозахисниця й лавреатка Нобелівської премії миру Олександра Матвійчук.
Рустем Джеліль отримав спеціальну нагороду “За внесок у розвиток кримськотатарської літератури”, яку вручив голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.
Нагородження є частиною однойменного фестивалю, який об’єднує українських і кримськотатарських авторів, перекладачів, митців та читачів. Захід присвятили не лише літературі, а й пам’яті про Крим та його людей, які продовжують існувати попри російську окупацію та війну.
За словами засновника проєкту Аліма Алієва, церемонія нагородження “Кримського інжиру” – це подія, що збирає ключових постатей, які вибудовують українсько-кримськотатарський діалог і не дозволяють темі Криму маргіналізуватись. “Але Кримський інжир буде повноцінним літературним проєктом тоді, коли зможе повернутись до вільного дому”, — зауважив Алієв.
“З часу заснування “Кримського інжиру / Qırım inciri” ми бачимо великий поступ у тому, що ставили собі за цілі, засновуючи цей проєкт. Ми бачимо посилення теми Криму та зміну оптики на Крим в українській літературі. Ми бачимо нові твори кримськотатарською мовою, які б не з’явилися без конкурсу. Ми бачимо взаємні переклади як класики, так і сучасної літератури, зокрема воєнної. За ці роки сформувалася ціла спільнота навколо “Інжиру” — це й ті, хто давно в кримській темі, і ті, хто завдяки конкурсу почали вивчати кримськотатарську мову, знайомитися з Кримом через українську літературу”, — зазначила співзасновниця проєкту Анастасія Левкова.
Інжирну промову цього разу виголосив Мирослав Маринович -член-засновник Української Гельсінської групи, філософ і радник ректора Українського католицького університету. Ведучими церемонії були Муслім Умеров та Катерина Некреча.
Окремим моментом вечора став виступ Джамали зі спеціальною програмою Qırım in jazz через оголошений 21 серпня в Києві День жалоби за загиблими внаслідок масованої російської атаки на столицю в ніч проти 20 серпня до програми увійшли лише мінорні, зокрема традиційні жалобні кримськотатарські пісні.
“Кримський інжир / Qırım inciri” – українсько-кримськотатарський літературний проєкт, заснований у 2018 році, що поєднує конкурс для поетів, прозаїків і перекладачів, однойменний фестиваль та серію антологій за творами фіналістів.
“Одним з надважливих завдань, які ми закладали з самого початку у природу Кримського інжиру, окрім розвитку сучасної кримськотатарської літератури, – оприявнення голосу Криму в інтелектуальному просторі України та посилення нервового звʼязку з нашими людьми на півострові”, — зауважив Алієв.
Як повідомляв Укрінформ, в Україні вийшла пʼята антологія сучасної української та кримськотатарської літератури про Крим з найкращими творами п’ятого конкурсу “Кримський інжир / Qırım inciri”, що відбувся 2024 року.
Із початку 2026 року міжнародні партнери передали українським енергетикам 4 658 одиниць енергетичного обладнання.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Міністерство енергетики України.
“З початку року до України надійшло 4 658 одиниць енергетичного обладнання. Це генератори, трансформатори, блочно-модульні котельні (БМК), когенераційні установки (КГУ), котли тощо”, – йдеться у повідомленні.
Допомогу надали партнери з ЄС, Австрії, Азербайджану, Бельгії, Данії, Естонії, Ісландії, Іспанії, Італії, Канади, Латвії, Литви, Люксембургу, Молдови, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Словаччини, США, Туреччини, Фінляндії, Франції, Філіппін, Швейцарії, Швеції, Японії, Чехії, Польщі, Кіпру, Китаю, UNICEF/WASH, МОМ, PFRU, VOLVO.
Очікується надходження ще 832 генераторів, 266 трансформаторів та 123 одиниці іншого обладнання, зокрема – котлів, БМК і КГУ.
З початку року зі складів хабів Міненерго відправили 556 вантажів гуманітарної допомоги: зокрема, 2793 генератори, 171 трансформатор та 190 одиниць блочно-модульних котелень, когенераційних установок та котлів.
Загалом від початку повномасштабного вторгнення Україна отримала від міжнародних партнерів понад 32,3 тис. т гуманітарної допомоги. Із них понад 28,9 тис. т уже розподілено між регіонами.
Як повідомлялося, упродовж липня до Фонду підтримки енергетики України надійшли внески від чотирьох країн на суму 180 млн євро.
Фото ілюстративне
Президент Литви Гітанас Науседа на церемонії підняття Державного Прапора України виголосив промову українською мовою і запевнив, що Литва залишатиметься з Україною до перемоги.
Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.
«Дух свободи, який я тут відчуваю, не можна порівняти ні з чим. Приклад самопожертви, який ви демонструєте щодня, особливо дорогі для литовського народу. Ми добре знаємо ціну свободи. Ми знаємо, як боляче її втратити і скільки зусиль потрібно, щоб її повернути», – сказав Науседа.
Він зазначив, що добре пам’ятає лютий 2022 року, коли разом із колишнім президентом Польщі відвідав Київ за день до початку повномасштабної збройної агресії РФ.
«У ті страшні дні вся Литва об’єдналася, щоб допомогти Україні та її народу. Вулиці наших міст заполонили українські прапори. Це видовище, якого я ніде більше не бачив. Прапори, підняті 42 місяці тому, майорять і сьогодні», – запевнив президент Литви.
Він наголосив, що литовці добре знають, що лише перемога України принесе мир і спокій всій Європі.
Над Києвом підняли головний прапор України / Фото: Євген Котенко, Укрінформ
1 / 19
«Тому ми і надалі будемо підтримувати Україну. Ми не визнаємо окупації українських територій. Ми будемо посилювати тиск на державу-агресора та її спільників. І тоді, коли ця жахлива війна закінчиться… ми допоможемо Україні відбудувати зруйновані школи, лікарні, електростанції, відновити життя людей, загоїти рани. Ми допоможемо вам у прагненні до членства в Європейському Союзі та НАТО», – пообіцяв Науседа.
Як повідомляв Укрінформ, міністр культури Литви Лукас Алсіс відвідав знищений росіянами книжковий склад у Харкові.
-
Усі новини1 тиждень agoСин Олександра Пономарьова – як виглядає 19-річний Сашко
-
Усі новини1 тиждень agoПомерла Крісті Новінгз – що відомо про акторку
-
Події1 тиждень agoНа Вінниччині до переліку нематеріальної культурної спадщини внесли ще дев’ять елементів
-
Суспільство1 тиждень agoНа Одещині судитимуть двох людей за шахрайство з держдотаціями на неіснуючих овець
-
Війна1 тиждень agoЗнищена російська техніка у липні-2026
-
Одеса1 тиждень ago
Обухов про електрику, воду та підготовку Одеси до зими
-
Політика1 тиждень agoдепутат Бундестагу дорікнув Мерцу за Taurus для України
-
Війна1 тиждень agoАтака на Київ 16 серпня — що відомо