Connect with us

Побалакали про UNESCO: хто що захищає, як справи у Львова та на що тиснути одеситам

Published

on

Історичний центр Одеси під захистом ЮНЕСКО і не знає про це лише ледачий. Проте ця міжнародна організація працює не як ППО і перше, що ми маємо затямити: така престижність потребує власної відповідальності. Це гарні перспективи, омріяний статус, і хто знає, що робити далі. Разом із депутаткою Анастасією Большедворовою, обговорили звідки чекати ріки грошей, що робити з по-одеськи облаштованими фасадами та чий досвід варто перейняти.

Під захистом гарне формулювання, але для країни, яка воює це навіть трохи смішно. Росіян не зупинить те, що будівля знаходиться під захистом ЮНЕСКО, як це не зупиняло їх в Сирії. То про який захист ми говоримо? Весь світ буде знов тривожитись та обурений, чи є реальні механізми впливу?

Насправді ніякого механізму захисту немає це фікція. Тут найцікавіше, що наша мерія домоглася цього. Вони не виїжджали з тієї сесії ЮНЕСКО і схопились зубами, щоб отримати статус, про який говорили багато років. Для нас це престиж. Але туристи не завжди шукають: «історична будівля під захистом ЮНЕСКО», просто, якщо їм цікава Україна та Одеса, то ми й можемо показати лише центр.

Зараз часто порівнюють Одесу зі Львовом, який потрапив в ЮНЕСКО з першої спроби у 1998 році. Туристична політика міст відрізняється? Одесі немає чого запропонувати туристам в будь-який сезон, окрім літнього. І центр у львів’ян значно менше заселений. Чи варто порівнювати, брати за приклад? 

Чи так все добре у Львова? Вони ледве не втратили свій статус. Якщо почати розглядати будівлі, то виглядає дуже не оптимістично: сиплеться весь верх фасаду і досить проблемно реставрувати. Чомусь не робили цього раніше, а зараз не можуть витрачати гроші, навіть якщо вони є в бюджеті. Те, що відбувається у Львові, не є для нас прикладом. 

Цікаво, що коли одеська мерія хотіла поспілкуватись щодо ЮНЕСКО, львів’яни не захотіли чимось ділись. Тут виникають думки: або немає чим ділитись, або вони не поважають нашу владу. Втім, у Львові така ж сама біда зі станом історичного центру як і у нас, проте немає таких забудов. Але є багато тематичних закладів: ресторанчики, кафешки, які ховаються у двориках. Вони з кожного куточку роблять бізнес. А ми всі подвір’я закрили. Зробіть ресторанчик з середнім цінником і пригощайте людей чимось цікавим. Саме тематичні заклади і заходи приваблять зовсім інших туристів. Одеської кави в інших містах немає…

Якщо так багато років хотіли до ЮНЕСКО і Одеса має потенціал, навіщо видавати дозволи на будівництво в центрі?  Адже нічого, крім центру Одеси, ми подати не можемо.

Одеса майже не видає дозволи на будівництво, але якщо сказати це в мерії, вони кричатимуть, що у всьому винний Київ. Зараз у президента лежить законопроєкт, який повністю забирає повноваження ДАБІ (законопроєкт №5655, який передбачає реформу містобудування). У мерії залишається право ставити висотну відмітку, тобто обмежувати будівництво за кількістю поверхів. І це можна було б зробити з усім містом і ці 23-25-поверхівки могли і не з’явитись. Найстрашніше з цього проєкту як ми будемо потім доводити, що обіцяли 8 поверхів, а збудували 10. І як допоможе ЮНЕСКО? Та ніяк. 

Якщо в якийсь момент збудуємо те, що не треба в центрі, замість допомоги нам скажуть: «Ви порушили угоду, до побачення, ми забираємо цей статус». Привілеїв тут не так багато, навпаки, щоб підтримувати цей статус треба дуже сильно надриватись і пильно стежити.

І справді були такі випадки. Наприклад, коли Дрезден виключили зі списку світової культурної спадщини, тому що міська влада вирішила побудувати транспортний міст через Ельбу. На думку ЮНЕСКО це порушить єдність архітектурно-природного комплексу і закриє неповторний вигляд на старе місто. 

Включення до ЮНЕСКО принесе ріки грошей? Сама організація не вкладає кошти, а єдиний грошовий потік з’являється через туристів. Тобто, ми все одно залишились з тими ж проблемами, що і були? І навіть якщо ми знайдемо гроші, хто виконуватиме роботи? 

ЮНЕСКО це не така собі фірма, яка каже: «Ви до нас вступили, тримайте мільйони доларів». Вони можуть допомогти знайти кошти, спонукати до участі в грантах. І цей статус збільшує вірогідність отримання грантів та коштів від інших міжнародних організацій. 

Щодо реставраційних робіт. Для нас це велика проблема, тому що більшість будівельних компаній, і саме реставраційних, виїхали. Їх і так було мало, а зараз залишилось на макове зернятко. Щоразу, як зв’язуюсь з підрядниками, то всі десь поїхали. Це жахлива ситуація. Але і до реставрації ми дійдемо дуже не скоро, може років зо п’ять доведеться чекати. 

А що робити з кондиціонерами, дротами, балконами, які прикрашають історичну зону?

Потрібно працювати з самою ментальністю людей. Якщо ми хочемо до Європи, а ми дуже хочемо, і нас підтримують, то доведеться наважитись і зняти ці кондиціонери. А люди так звикли жити, тому мерія і боїться. 

Спробуйте зняти ці балкони, збільшені у п’ять разів. Навіть якщо буде судове рішення, там же будуть просто стрілятися.  Державна архітектурно-будівельна інспекція контролює це. Раніше можна було поскаржитись, проводилась перевірка, створювався акт про прибудову без законних підстав і подавався позов до суду. Але позиватись треба на когось, а якщо людина не являється, то що? Ось вони всі і стоять.

Як на мене, треба робити з цього фішку. Лісабон дуже схожий на Одесу, і вони на всьому заробляють гроші. Якщо там збудували якийсь недолугий балкон, то під ним зробили стильний ресторанчик. Ми не можемо зараз змінити наше життя повністю і прибрати весь цей пластик з будинків. Але можемо заробити на тому, що робить нас нами, як і ці кондиціонери та дроти.  

До речі, щоб перенести цей кондиціонер на дах, потрібні гроші. Тут єдина пропозиція, якщо у людей є балкон, то хай туди переставлять.

Але там вже генератор стоїть…

А може й три (сміється)… Змусити це робити не податком, а, наприклад, грантом. Ось і ідея: якщо люди живуть в зоні ЮНЕСКО, то давати кошти на те, щоб перенести кондиціонер. Зробити це програмою від міської ради. А за гроші люди самостійно візьмуть і перенесуть та ще й сусідів змусять. 

Нам доведеться і на це просити гроші? Тут ще багато звичайних політичних ігор. ЮНЕСКО, яка закликала рф негайно вийти за межі міжнародно визнаних кордонів України, все ж виключає можливість позбавлення членства.

Це політика, всі рішення, можливості в плані зброї йде поступово. Ось вже рік пішов від вторгнення, а ми все просимо спочатку, ну будь ласочка, а потім топ ногою. Повільно, бо всі між собою пов’язані. І зруйнувати стосунки та ж Європа з росією не може та не хоче.

Проте ми завжди знайдемо, на що натиснути. Навіть завершиться війна — це буде велике щастя повоєнного періоду. Ми будемо країною, яка вийшла з війни переможцем, в якому б стані — емоційному, матеріальному та фізичному — не опинимось. Саме за престиж нашої країни відповідає Президент, Верховна Рада, кожна мерія і це буде колосальна робота. Тут ЮНЕСКО стане нам у плюсі. Зробимо так, щоб про нас ніхто не забув!

Continue Reading
Click to comment

Події

Вийшов трейлер документального фільму «Кузьма: Страшно веселий»

Published

on



Вийшов офіційний трейлер документального фільму “Кузьма: Страшно веселий” про Андрія Кузьменка.

Як передає Укрінформ, про це у Фейсбуціповідомляє Українська кіноакадемія.

13 серпня у всіх кінотеатрах України вийде фільм від KNIFE! Films про Кузьму Скрябіна.

“Історія Андрія Кузьменка, лідера гурту “Скрябін”, якого любили мільйони, а по-справжньому знали одиниці. Через ексклюзивні, небачені раніше, архіви фільм показує його внутрішні зміни, самоіронію та життя на повній швидкості, яке й досі не відпускає”, – зауважили автори.

Читайте також: Опублікували офіційний трейлер психологічної драми «Втомлені»

Як повідомляв Укрінформ, на кінофесті в Локарно відбудеться світова прем’єра фільму “Я рідко прокидаюсь мріючи”.



Джерело

Continue Reading

Відбудова

Врятувати маєток 1912 року та 10 тисяч експонатів

Published

on


У Харкові почалися першочергові протиаварійні та консерваційні роботи на будівлі художнього музею

Минув майже місяць після російського удару по Харківському художньому музею, і днями на будівлі – пам’ятці архітектури місцевого значення – почалися першочергові консерваційні роботи. Який стан об’єкта, чи можна його врятувати, скільки експонатів утрачено назавжди та чи зможе музей працювати – аналізуємо в публікації Укрінформу.

БУДІВЛЮ ЗАКОНСЕРВУЮТЬ ПРАЦІВНИКИ ДСНС

Сморід після пожежі всередині уже не так сильно відчувається. В частині приміщень “гуляє вітер” – тут вибиті вікна, а з другого поверху видно небо. Внаслідок російської атаки “шахедом” 14 червня дах повністю зруйнований. Про те, що це був музей, нагадують таблички “Початок експозиції” та пусті рами від картин.

Вогонь із даху поширився і на деякі приміщення.

“Будівля ж початку минулого століття, звісно, дерев’яні перекриття, дерев’яні перегородки. Вона могла дуже швидко згоріти повністю, якби не робота наших рятувальників. Дяка їм. Будемо дуже сподіватися, що будівлю відновлять”, – говорить заступник директора з господарчої частини Сергій Шаповал.

Сергій Шаповал
Сергій Шаповал

Він обіймає свою посаду з 2023 року: “Я в 2022-му прийшов як волонтер – допомагав, як-то кажуть, розгрібати (наслідки пошкоджень, – ред.). Бо я будівельник за освітою. А потім запропонували мені офіційно влаштуватися. От і розгрібаю досі”.

Заступник директора показує один зі шматків металу, що валяється на підлозі: це залишок покрівлі. На понівеченому вогнем матеріалі видно ще й дірки – це від уламків. “Такі елементи тут валялися по всьому поверху”, – каже Шаповал.

Від початку повномасштабного вторгнення музей постраждав утретє – і цього разу найбільш серйозно. Цей “приліт” звів нанівець усі зусилля по відновленню будівлі, адже проводилися часткові ремонтні роботи: міняли вікна, підремонтували дах, оновили інженерні мережі, облаштували нові системи відеоспостереження та пожежної безпеки.

Олег Синєгубов
Олег Синєгубов

Основний висновок експертів – конструктив будівлі збережений, запевняє начальник Харківської ОВА Олег Синєгубов. Тендер на консервацію вирішили не оголошувати, всі роботи виконують співробітники ДСНС.

“Це узгоджена позиція з міністром внутрішніх справ, за що я дуже дякую – за підтримку Харківщини. Ми залучили підрозділи ДСНС. Знову ж таки, чому? Вони працюють дуже швидко. Тому що проєкт щодо консервації розробляти, а далі тендер – це досить довго. Ми не можемо чекати, тому що об’єкт культурної спадщини просто буде руйнуватися. Якщо робити через тендери, то ми, можливо, лише в кінці цього року могли б технічно й юридично почати виконання робіт. Ми забезпечуємо будівельними матеріалами, виконують рятувальники. На першому етапі маємо повністю закрити дах. Далі – позакриваємо віконні отвори”, – каже Синєгубов.

Артем Астахов
Артем Астахов

Роботи на будівлі розпочалися 10 липня. Як розповів начальник обласного управління ДСНС Артем Астахов, допомагати харківським колегам приїхали рятувальники з міжрегіонального центру швидкого реагування “Суми”.

“Прибули 20 співробітників, чотири одиниці техніки. Ми плануємо протягом двох тижнів повністю провести роботи з консервації. Знову ж таки, з урахуванням безпекової складової”, – сказав Астахов.

Рятувальники вже демонтували залишки даху та спустили значну їх частину з другого поверху. Вивезли вже 12 тонн будівельного сміття. Невдовзі почнуться, власне, консерваційні роботи.

“Ми, безумовно, працюємо у взаємодії з фахівцями будівельної галузі. Вони нас консультують щодо порядку проведення консервації. Проблемних питань тут ніяких немає”, – додав Астахов.

УСІ МУЗЕЙНІ ПРЕДМЕТИ З БУДІВЛІ ВИВЕЗЛИ

Всього в експозиціях та у фондах худмузею до війни було 26 тисяч предметів. Найцінніші евакуювали ще у 2022 році, як і з інших закладів, запевняють в обладміністрації.

Станом на 11 червня в Харкові залишаються ще понад 10 тисяч об’єктів культурної спадщини з художнього музею.

Олександр Костін
Олександр Костін

“З цієї будівлі вони вивезені у більш безпечні місця, – розповів заступник директора департаменту культури та туризму Харківської ОВА Олександр Костін. – У подальшому продовжиться процес їх евакуації, відповідно до постанови Кабінету міністрів (прийнята у лютому 2026 року, передбачає систему черг евакуації культурних цінностей – І, ІІ та ІІІ; до того рішення приймалися Мінкультом та обласними військовими адміністраціями по ситуації. Ред.)”.

За словами Костіна, кількість експонатів, пошкоджених чи втрачених унаслідок удару та гасіння пожежі, становить менше 200.

“Одразу після “прильоту” в нас була оцінка – близько тисячі пошкоджених предметів. На сьогодні, після оцінки реставраторів ми можемо сказати, що, на щастя, ця цифра значно менша. Йдеться про близько 100 предметів з графіки радянського періоду та 30 предметів живопису того ж часу. Також постраждали предмети з фонду тимчасового зберігання, тобто це предмети з приватних колекцій, передані до музею на зберігання та експонування ще до війни. Це близько 50 одиниць. Передусім ідеться про замокання. Незворотні втрати складуть орієнтовно 30-50 одиниць – здебільшого графіка”, – розповів посадовець.

УДАР – ПО БУДІВЛІ, КУЛЬТУРІ ТА ІСТОРИЧНІЙ ПАМ’ЯТІ

Архітектор-реставратор Віктор Дворніков наслідки удару по музею називає тяжкими. Окрім знищеного даху, йдеться про температурний вплив і заливання водою.

“Всі дерев’яні конструкції – і перегородки, і перекриття між першим і другим поверхами – будуть потребувати дуже серйозної реставраційної роботи”, – вважає фахівець.

До повномасштабного вторгнення фасад будівлі зберігся у майже первісному стані (зводилася у 1912-1914 роках). Усередині частково залишалися автентичні інтер’єри.

“Там, звісно, була реконструкція у радянський час, але в цілому підтримувався добрий стан будівлі. Сьогодні ми бачимо, що, по-перше, є фрагментарна руйнація фасаду в місці влучання дрона, знищено дах. І йдеться про структурні пошкодження, бо такий удар не може пройти безслідно – виникають усередині тріщини, до того ж була пожежа”, – каже Дворніков.

Музей розміщувався у маєтку, що належав Івану Ігнатищеву – купцю першої гільдії, власнику пивоварного заводу, гласному міської думи, почесному громадянину Харкова. Проєкт він замовив у відомого архітектора Олексія Бекетова. Це знакова постать, яка, вважається, багато в чому сформувала обличчя Харкова, його нинішньої центральної частини.

Перебування у будинку різних радянських установ призвело до значних втрат оздоблення, ліпленого декору. Та прикраси на головному фасаді залишилися – це герми з дівочими головами, вітраж, а ще путті – крилаті немовлята, притаманні мистецтву ренесансу і бароко, які збирають хміль.

“Помпезність цього маєтку показує, нагадує, що в Харкові дійсно жили впливові, заможні – і не просто заможні, а відповідальні – підприємці, які фактично творили це місто, і з таким розмахом будували собі – це складно назвати маєтком – це більше палац”, – зауважує Дворніков.

Він наголошує: росіяни ударили не стільки по власне будівлі, як по культурі та пам’яті.

“Сама будівля – визначна пам’ятка, навіть не з точки зору унікальності її архітектури, а її культурного значення для Харкова. Це музей, і це колекція – харківська, яка спроможна впливати на формування нових поколінь містян, передаючи цю локальну культуру. В цьому дуже важливе її значення. Тобто маємо руйнацію цієї інституції. Музей у найближчі кілька років – це ще в кращому випадку – не зможе відновити свою роботу”, – говорить Дворніков.

ПОТРІБНЕ БОМБОСХОВИЩЕ ДЛЯ ПРЕДМЕТІВ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

За словами начальника ОВА Олега Синєгубова, проєкт відновлення будівлі замовлятимуть уже зараз, паралельно з консервацією профільний департамент готує документи на такий тендер. Однак в умовах щоденних обстрілів Харкова реконструкцію не проводитимуть.

“Дуже важке питання. Ми зараз не говоримо про відновлення – потрібно зберегти те, що є. Далі будемо розробляти проєкт, розуміти, скільки буде коштувати повне відновлення цієї будівлі, чи можна її відновити у тому вигляді, в якому вона перебувала до ворожого ураження. Після цього будемо дивитися, де шукати гроші. Звичайно, на першому етапі це державний і місцевий бюджети, далі – можливо, міжнародних партнерів залучимо, але це вже після завершення бойових дій або війни”.

На запитання кореспондента Укрінформу, чи шукатимуть тимчасове приміщення для роботи музею в якомусь бодай обмеженому форматі, керівник обладміністрації відповів так: “Залишається ще більше 10 тисяч об’єктів. І кожен із них представляє культурну спадщину – Харківщини перш за все. Будемо думати, яким чином забезпечити навіть в умовах війни функціонування, щоби наші люди мали доступ до цих об’єктів”.

Синєгубов розповів, що область уже має проєкт сховища саме для музейних предметів – на базі Харківського фахового вищого художнього коледжу.

“Сховище дозволить зберегти музейні предмети, евакуація яких поки неможлива. Для реалізації проєкту розраховуємо на виділення державної субвенції. Попередня кошторисна вартість – 250 мільйонів гривень. Ми вже направили листи до уряду з такою пропозицією. Звичайно, обмежене фінансування – ми все розуміємо. Далі, можливо, будемо долучати міжнародних партнерів до реалізації цього проєкту. Однак на першому місці у нас діти – підземні школи, дитячі садочки”, – каже начальник ОВА.

Він додав, що в музеях досі є цінні експонати, евакуювати які неможливо.

“Є ті об’єкти культурної спадщини – навіть першої черги, які навіть чіпати не можна. Тому що при транспортуванні є дуже великі ризики їх пошкодження. Вони у нас зберігаються – не буду вказувати, де. Якби в тих будівлях, де вони зберігаються, були передбачені повноцінні бомбосховища, звичайно, ми би їх спустили. Але їх немає”, – каже Синєгубов.

Юлія Байрачна, Харків

Фото авторки



Джерело

Continue Reading

Політика

Кос очікує нового поштовху щодо реформ від майбутнього уряду України

Published

on



Незалежно від часу відкриття всіх кластерів у переговорах про вступ, Україна точно знає, що робити, завдяки технічній роботі, яка вже триває, і від нового уряду очікується ще більше результатів у реформах.

Про це заявила єврокомісарка з питань розширення Марта Кос перед початком міжурядової конференції щодо вступу України до ЄС у Брюсселі, повідомляє кореспондент Укрінформу.

«Я сподіваюся, що з новим урядом в Україні ми отримаємо новий поштовх для ще більших результатів з Києва», – сказала вона.

Вона нагадала: Єврокомісія вважає, що все готове до того, щоб усі кластери були відкриті якомога швидше.

«Власне, саме тому ми минулого року провели так званий процес попереднього завантаження реформ, тому від ірландського головування, а також від держав-членів буде залежати, наскільки швидко ми зможемо відкрити решту кластерів», – сказала єврокомісарка.

Вона також зазначила, що навіть якщо «нам доведеться трохи почекати» на відкриття решти кластерів, технічна робота триває.

«Отже, Україна точно знає, особливо щодо першого кластера та шостого кластера від сьогодні, що їй потрібно зробити», – сказала вона.

Кос зазначила, що багато пунктів, які є в «плані Кос-Качки», також є в Плані реформ для України, «тому у нас є чіткий графік того, що потрібно зробити не лише цього року, а й пізніше».

Вона додала, що ЄС уважно стежить за виконанням усіх пунктів реформ.

Читайте також: «Жодних серйозних перешкод»: Качка не очікує пауз у процесі вступу України в ЄС

Як повідомляв Укрінформ, міністр з питань ЄС Ірландії Томас Бірн заявив, що проведення найбільшої з 2002 року кількості міжурядових конференцій з питань розширення Євросоюзу з 2022 року створює необхідну динаміку, в тому числі для прогресу у перемовинах з Україною.

Сьогодні у Брюсселі відбувається міжурядова конференція з питання вступу України в ЄС, де буде відкрито шостий кластер (Зовнішні відносини) у перемовинах про вступ України до Євросоюзу.

Фото: europarl.europa.eu



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.