Побалакали про UNESCO: хто що захищає, як справи у Львова та на що тиснути одеситам
Історичний центр Одеси під захистом ЮНЕСКО і не знає про це лише ледачий. Проте ця міжнародна організація працює не як ППО і перше, що ми маємо затямити: така престижність потребує власної відповідальності. Це гарні перспективи, омріяний статус, і хто знає, що робити далі. Разом із депутаткою Анастасією Большедворовою, обговорили звідки чекати ріки грошей, що робити з по-одеськи облаштованими фасадами та чий досвід варто перейняти.

Під захистом — гарне формулювання, але для країни, яка воює — це навіть трохи смішно. Росіян не зупинить те, що будівля знаходиться під захистом ЮНЕСКО, як це не зупиняло їх в Сирії. То про який захист ми говоримо? Весь світ буде знов тривожитись та обурений, чи є реальні механізми впливу?
Насправді ніякого механізму захисту немає — це фікція. Тут найцікавіше, що наша мерія домоглася цього. Вони не виїжджали з тієї сесії ЮНЕСКО і схопились зубами, щоб отримати статус, про який говорили багато років. Для нас це престиж. Але туристи не завжди шукають: «історична будівля під захистом ЮНЕСКО», просто, якщо їм цікава Україна та Одеса, то ми й можемо показати лише центр.
Зараз часто порівнюють Одесу зі Львовом, який потрапив в ЮНЕСКО з першої спроби у 1998 році. Туристична політика міст відрізняється? Одесі немає чого запропонувати туристам в будь-який сезон, окрім літнього. І центр у львів’ян значно менше заселений. Чи варто порівнювати, брати за приклад?

Чи так все добре у Львова? Вони ледве не втратили свій статус. Якщо почати розглядати будівлі, то виглядає дуже не оптимістично: сиплеться весь верх фасаду і досить проблемно реставрувати. Чомусь не робили цього раніше, а зараз не можуть витрачати гроші, навіть якщо вони є в бюджеті. Те, що відбувається у Львові, не є для нас прикладом.
Цікаво, що коли одеська мерія хотіла поспілкуватись щодо ЮНЕСКО, львів’яни не захотіли чимось ділись. Тут виникають думки: або немає чим ділитись, або вони не поважають нашу владу. Втім, у Львові така ж сама біда зі станом історичного центру як і у нас, проте немає таких забудов. Але є багато тематичних закладів: ресторанчики, кафешки, які ховаються у двориках. Вони з кожного куточку роблять бізнес. А ми всі подвір’я закрили. Зробіть ресторанчик з середнім цінником і пригощайте людей чимось цікавим. Саме тематичні заклади і заходи приваблять зовсім інших туристів. Одеської кави в інших містах немає…
Якщо так багато років хотіли до ЮНЕСКО і Одеса має потенціал, навіщо видавати дозволи на будівництво в центрі? Адже нічого, крім центру Одеси, ми подати не можемо.
Одеса майже не видає дозволи на будівництво, але якщо сказати це в мерії, вони кричатимуть, що у всьому винний Київ. Зараз у президента лежить законопроєкт, який повністю забирає повноваження ДАБІ (законопроєкт №5655, який передбачає реформу містобудування). У мерії залишається право ставити висотну відмітку, тобто обмежувати будівництво за кількістю поверхів. І це можна було б зробити з усім містом і ці 23-25-поверхівки могли і не з’явитись. Найстрашніше з цього проєкту — як ми будемо потім доводити, що обіцяли 8 поверхів, а збудували 10. І як допоможе ЮНЕСКО? Та ніяк.
Якщо в якийсь момент збудуємо те, що не треба в центрі, замість допомоги нам скажуть: «Ви порушили угоду, до побачення, ми забираємо цей статус». Привілеїв тут не так багато, навпаки, щоб підтримувати цей статус — треба дуже сильно надриватись і пильно стежити.
І справді були такі випадки. Наприклад, коли Дрезден виключили зі списку світової культурної спадщини, тому що міська влада вирішила побудувати транспортний міст через Ельбу. На думку ЮНЕСКО — це порушить єдність архітектурно-природного комплексу і закриє неповторний вигляд на старе місто.

Включення до ЮНЕСКО принесе ріки грошей? Сама організація не вкладає кошти, а єдиний грошовий потік з’являється через туристів. Тобто, ми все одно залишились з тими ж проблемами, що і були? І навіть якщо ми знайдемо гроші, хто виконуватиме роботи?
ЮНЕСКО — це не така собі фірма, яка каже: «Ви до нас вступили, тримайте мільйони доларів». Вони можуть допомогти знайти кошти, спонукати до участі в грантах. І цей статус збільшує вірогідність отримання грантів та коштів від інших міжнародних організацій.
Щодо реставраційних робіт. Для нас це велика проблема, тому що більшість будівельних компаній, і саме реставраційних, виїхали. Їх і так було мало, а зараз залишилось на макове зернятко. Щоразу, як зв’язуюсь з підрядниками, то всі десь поїхали. Це жахлива ситуація. Але і до реставрації ми дійдемо дуже не скоро, може років зо п’ять доведеться чекати.
А що робити з кондиціонерами, дротами, балконами, які прикрашають історичну зону?

Потрібно працювати з самою ментальністю людей. Якщо ми хочемо до Європи, а ми дуже хочемо, і нас підтримують, то доведеться наважитись і зняти ці кондиціонери. А люди так звикли жити, тому мерія і боїться.
Спробуйте зняти ці балкони, збільшені у п’ять разів. Навіть якщо буде судове рішення, там же будуть просто стрілятися. Державна архітектурно-будівельна інспекція контролює це. Раніше можна було поскаржитись, проводилась перевірка, створювався акт про прибудову без законних підстав і подавався позов до суду. Але позиватись треба на когось, а якщо людина не являється, то що? Ось вони всі і стоять.
Як на мене, треба робити з цього фішку. Лісабон дуже схожий на Одесу, і вони на всьому заробляють гроші. Якщо там збудували якийсь недолугий балкон, то під ним зробили стильний ресторанчик. Ми не можемо зараз змінити наше життя повністю і прибрати весь цей пластик з будинків. Але можемо заробити на тому, що робить нас нами, як і ці кондиціонери та дроти.
До речі, щоб перенести цей кондиціонер на дах, потрібні гроші. Тут єдина пропозиція, якщо у людей є балкон, то хай туди переставлять.
Але там вже генератор стоїть…
А може й три (сміється)… Змусити це робити не податком, а, наприклад, грантом. Ось і ідея: якщо люди живуть в зоні ЮНЕСКО, то давати кошти на те, щоб перенести кондиціонер. Зробити це програмою від міської ради. А за гроші люди самостійно візьмуть і перенесуть та ще й сусідів змусять.
Нам доведеться і на це просити гроші? Тут ще багато звичайних політичних ігор. ЮНЕСКО, яка закликала рф негайно вийти за межі міжнародно визнаних кордонів України, все ж виключає можливість позбавлення членства.
Це політика, всі рішення, можливості в плані зброї — йде поступово. Ось вже рік пішов від вторгнення, а ми все просимо спочатку, ну будь ласочка, а потім — топ ногою. Повільно, бо всі між собою пов’язані. І зруйнувати стосунки та ж Європа з росією не може та не хоче.

Проте ми завжди знайдемо, на що натиснути. Навіть завершиться війна — це буде велике щастя повоєнного періоду. Ми будемо країною, яка вийшла з війни переможцем, в якому б стані — емоційному, матеріальному та фізичному — не опинимось. Саме за престиж нашої країни відповідає Президент, Верховна Рада, кожна мерія і це буде колосальна робота. Тут ЮНЕСКО стане нам у плюсі. Зробимо так, щоб про нас ніхто не забув!
Війна
ЗСУ воюють ШІ та зброєю СРСР
Протягом чотирьох років великої війни арсенал України еволюціонував від старих радянських зразків зброї до високотехнологічних пристроїв, які керуються ШІ. Як трансформувалась українська зброя під час вторгнення РФ?
Арсенал, з яким ЗСУ входили у повномасштабне вторгнення, можна оцінити за даними проєкту Global Firepower Index (GFP). GFP-2022 показував, що Україна мала 2,5 тис. танків, 1 тис. САУ, 2 тис. гармат. Дані 2026 року — 1 тис. танків, 700 САУ, 600 гармат. Арсенал зменшився у 1,5-2,5 раза, але лінія фронту при цьому змістилась мінімально. Завдяки яким змінам у зброї й тактиці ЗСУ тримається фронт? Фокус вирішив порівняти арсенал Сил оборони України на початку вторгнення та у 2026 році, і показати, як це змінило бойові дії.
4 роки повномасштабного вторгнення — чим на початку воювали ЗСУ
24 лютого 2022 року російська армія перетнула український кордон та лінію розмежування на ТОТ, і почалось вторгнення РФ в Україну. На Київ, Чернігів, Суми, Харків, Маріуполь, Запоріжжя, Херсон рушили колони бронетехніки ЗС РФ. Російські колони зустріли підрозділи ЗСУ, озброєні зброєю 20 століття. На відео перших днів вторгнення фігурували українські ПТРК “Стугна”, британські NLAW та американські Javelin. Крім того, ворожу авіацію збивали за допомогою ПЗРК “Ігла” та ЗРК “Бук”, які збереглись з радянських часів. У небі літали винятково МіГи та “Сушки”, при чому — з обох боків. Тоді ж перші Bayraktar, “Лелеки” та “Фурії” ЗСУ вистежували противника, а у морі панував російський флот, не ляканий морськими дронами.
На лінії фронту працювала ствольна та реактивна артилерія радянського виробництва: РСЗВ “Град”, “Ураган”, “Смерч”, САУ “Гвоздика”, “Акація”, “Мста-С”, “Піон”, гармати “Гіацинт-Б” та “Мста-Б”, Д-30. Також діяла 19-та ракетна бригада “Свята Варвара”, озброєна РК “Точка-У” з дальністю до 120 км.
4 роки повномасштабного вторгнення — що відомо про РК “Точка-У”
Втрати ЗС РФ протягом 4 років війни
Генштаб ЗСУ з перших днів повномасштабного вторгнення публікував інформацію про втрати ЗС РФ, і за характером цих втрат можна встановити, яку зброю мали Сили оборони України та як вона змінилась протягом чотирьох наступних років. Інфографіка порталу “Мінфін” показує, що у перші місяці українці підривали по 300-400 танків, 40-60 РСЗВ та близько 200 артилерійських систем. Окрім того, є стрімкий пік втрат авіації РФ: у березні 2022 року — “мінус” 113 літаків, у квітні — ще “мінус” 49.
Дані на інфографіці показують, що близько року з початку вторгнення втрати РФ зростали, але не надто відчутно. Орієнтовно, з середини 2023 року, росіяни почали втрачати шалену кількість артилерії (1400 од.), автомобілів (4000 од.) і є подвійний ріст знищення танків (500 од. проти 200). Причина таких тенденцій — зміни в арсеналі ЗСУ, про що писали медіа на основі повідомлень політиків та військових. Фокус виділив три основні напрямки цих змін: перший — надання західної зброї, другий — розвиток власної зброї, третій — цифровізація.
Західна зброя ЗСУ у 2022-2026 роках
У 2022 році тодішній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний та президент України Володимир Зеленський говорили про нестачу снарядів радянських калібрів. Тому у перших партіях військової допомоги, які отримала українська армія, були гаубиці М777 та САУ Krab, які використовують калібр НАТО 155 мм.
Протягом 2022 року Сили оборони почали переходити на західні стандарти та отримали перші РСЗВ M142 HIMARS та M270 і артилерійські системи калібру 155 мм (М109, CAESAR, PzH 2000). Наступний етап — танкова коаліція: у 2023 році прийшли Leopard 2, Abrams, Challenger 2, AMX-10 RC, PT-91 Twardy. Ще один прорив — влітку 2024 року з’явились F-16 Fighting Falcon, а згодом Mirage-2000. Паралельно партнери допомогли збудувати багаторівневу систему ППО, надавши ЗРК Patriot, SAMP/T, IRIS-T та ін. При цьому ЗСУ отримували снаряди потрібних калібрів: серед них GMLRS на 80-84 км та ATACMS на 165-300 км. Для далекобійних ударів — авіаракети Storm Shadow / SCALP (на 300 км), AGM-88 HARM (протирадіолокаційні ракети).
4 роки повномасштабного вторгнення — винищувачі F-16 в Україні
Згідно з даними проєкту ORYX, Україна протягом 4 років повномасштабного вторгнення РФ втратила значну частину запасів радянської техніки. Ці втрати закрила західна зброя, яка мала більшу дальність та точність, порівняно зі зразками зброї часів СРСР. Водночас, Захід забороняв бити по РФ далекобійною зброєю і не давав ракет, які б дістали до цілей в глибині російської території.
Власна зброя України під час повномасштабної війни
Військова техніка
Український оборонно-промисловий комплекс почав масовий випуск САУ “Богдана”, яка пройшла бойові випробування у 2022 році, а вже у 2024 році виготовлялось понад 30 од. на місяць. Технічні характеристики установки — калібр 155 мм, дальність 30-40 км, скорострільність 6 пострілів за хвилину. Крім того, на фронті з’явились БТР-4 “Буцефал” та БТР-3, бронемашини “Козак-2М”, “Новатор” та “Варта”.
Снаряди
Ще один напрямок роботи ОПК — це власне виробництво снарядів, оскільки західні партнери інколи затримували постачання або ж не мали необхідних калібрів. При цьому у лютому 2024 року з’ясувалось, що ЗСУ мають третину снарядів від потреби для втримання фронту. Українські підприємства, самостійно або спільно з західними компаніями (наприклад, з Rheinmetall), налагодили випуск снарядів калібру 82 та 120 мм, 152 мм (радянський), 155 мм (натівський).
Дрони
Окремо варто відзначити українські дрони різного типу та призначення, які з, орієнтовно, 2023 року широко використовуються на фронті.
Повітряні безпілотники — ударні БпЛА, які б’ють по позиціях ЗС РФ на відстані до 30 км (FPV-дрони, бомбери, дрони на оптоволокні), розвідувальні дрони, важкі бомбери, далекобійні дрони-камікадзе (Ан-196 “Лютий”, FP-1, FP-2, “Бобер”).
Морські дрони — катери-камікадзе, які можуть дістати на відстань близько 1000 км (різні моделі SeaBaby та Magura), підводні дрони з дальністю від 100 до 2000 км (“Марічка”, “Толока”).
4 роки повномасштабного вторгнення — морські дрони Sea Baby ЗСУ
Наземні роботизовані платформи — вантажні роботи (підвозять снаряди, їжу та евакуюють поранених), мінери/розміновувачі, бойові турелі (установки з дистанційним керуванням з кулеметом чи гранатометом).
4 роки повномасштабного вторгнення — НРК з туреллю
Фото: Telegram / Михайло Федоров
Ракети
У 2025 році президент Володимир Зеленський розповів про удари по військових об’єктах РФ, виконані крилатими ракетами “Нептун”, дронами-ракетами “Паляниця”, “Рута”. Також є інформація про балістичні ракети “Сапсан”, FP-7 та FP-9 (на стадії розробки). З серпня 2025 року з’явились крилаті ракети “Фламінго” з дальністю 3 тис. км. Завдяки вітчизняним далекобійним засобам ураження Україна змогла обійти заборону партнерів бити по РФ західною зброєю, хоч їхньої потужності поки не вистачає для масштабних руйнувань.
Війна в Україні 2026 — ШІ та цифровізація
Протягом чотирьох років війни Сили оборони цифровізувались, щоб краще протистояти ЗС РФ на полі бою. Перш за все, українська армія використовує систему ситуаційної обізнаності Delta, яка збирає дані про ситуацію на різних відтинках фронту. Друга — система “Кропива” для артилеристів. Ще один напрямок цифровізації — застосунок “Армія+” (для дистанційного подання рапортів) та “Резерв+” (для обліку військовозобов’язаних).
Разом з тим, Сили оборони використовують технології штучного інтелекту для управління дронами. Зокрема, БпЛА можуть рухатись по визначеній траєкторії та бити по цілі в умовах перешкоди та дії РЕБ. Крім того, є можливість розпізнавання цілі, коли програма відшукує замасковану техніку ЗС РФ або ворожих солдатів.
Війна в Україні 2026 — як працює ШІ для розпізнавання цілей
Четверта річниця вторгнення — тактика війни у 2026 році
Зміни в арсеналі ЗСУ зумовили трансформацію тактики війни, показують події на фронті. У лютому 2022 року колони танків ЗС РФ підривалися ПТРК, але вже у 2025 росіяни майже не використовують бронетехніку на полі бою, а натомість поодинці інфільтруються крізь позиції ЗСУ. Крім того, дістрайки вже дістали до НПЗ в Ухті (дистанція до 2 тис. км). Морські дрони ГУР та СБУ загрожують нафтовим танкерам у радіусі тисяч кілометрів. На фронті зникли колони техніки, проте місцевість покрита оптоволокном, а дороги ховаються під антидронними сітками. Станом на 2026 рік утворилась “кілзона” шириною 30 км, у якій будь-який рухомий об’єкт виявляється і стає ціллю для ударного дрона. Дослідники центру CSIS уточнили, що РФ втратила загиблими та пораненими 1,2 млн солдатів, а темпи просування на фронті — 70 м на день (під Покровськом). Експерти пояснили нову тактику ЗСУ, яка склалась на четвертому році вторгнення: це “глибокоешелонована оборона” з “зубами дракона”, окопами, мінами, перешкодами, дронами, які мають “відбити охоту” у солдатів ЗС РФ пробиратись чи штурмувати українські позиції.
“Східна лінія фронту перенасичена безпілотниками. Повільні темпи просування РФ в численних наступальних операціях протягом останніх двох років підкреслюють виснажливий характер війни та складність прориву укріплених оборонних позицій”, — підсумували аналітики досягнення ЗСУ, отримані завдяки оновленому арсеналу та новій тактиці оборони.
Зазначимо, Фокус підсумував події 2025 року та розповів, як Збройні сили України протримались без допомоги Сполучених Штатів Америки. Серед іншого, ішлося про масовані діпстрайки вглиб російської території, коли зграї БпЛА майже щоночі били по НПЗ Російської Федерації.
24 лютого 2026 року Україна відзначить 4 роки повномасштабного вторгнення, а українська армія покаже, як змінилась з 24 лютого 2022 року та навчилась стримувати озброєну до зубів російську армію. Крім того, західні військові також побачили здобутки ЗСУ, коли під час навчань Hedgehog-2025 програли фронтовим дронарям і побачили, що слід змінитись, щоб вистояти у сучасній війні.
Події
У всеукраїнський прокат навесні вийде художній фільм про ветеранів «Втомлені»
У всеукраїнський прокат 7 травня вийде драматичний фільм Юрія Дуная «Втомлені» – історія про боротьбу ветеранів із невидимими ранами, відновлення та силу взаємопідтримки.
Про це Українська кіноакадемія повідомила у Фейсбуці, передає Укрінформ.
Як зазначається, «Втомлені» – це одна з небагатьох українських стрічок на важку, але важливу для українського суспільства тему: відновлення та проживання травм війни військовими.
До роботи над кінокартиною долучилися чинні військовослужбовці й ветерани. Вони стали частиною команди й акторського складу, допомогли втілити свій досвід на екрані.
Стрічку створила компанія «Іллєнко Фільм Продакшенс» за підтримки Державного агентства з питань кіно.
Ролі виконали Валерія Ходос, Дмитро Сова, Ірма Вітовська, Олег Симороз, Дарія Творонович, Дарина Легейда, Пилип Іллєнко та інші.
За дистрибуцію проєкту відповідає компанія FILM.UA Distribution. На її офіційному каналі в Ютубі вже доступний тизер-трейлер.
Як повідомляв Укрінформ, 1 березня в широкий прокат вийде романтичне фентезі «Мавка. Справжній міф» режисерки Каті Царик.
Фото: Втомлені/The Fatigued/Фейсбук
Відбудова
Маршалок Сейму назвав ключові теми Конференції з відбудови України у Гданську
Учасники Конференції з відновлення України (URC-2026), яка відбудеться в червні у польському Гданську, зосередяться на питаннях інвестицій, транспортних комунікацій, а також на торгівлі й експорту.
-
Усі новини4 дні agoХристина Соловій про концерт в честь Степана Гіги — чому співачка не виступала
-
Суспільство6 днів agoСлужба відновлення пояснила, що сталося із трасою Одеса-Київ Анонси
-
Усі новини4 дні agoПокинута мамою мавпочка Панч знайшла друга — відео завірусилося в мережі
-
Війна1 тиждень agoФедоров відвідав штаб-квартиру НАТО з допомоги України
-
Війна1 тиждень agoБої за Донеччину – ЗС РФ захопили майже увесь Покровськ
-
Усі новини6 днів agoщось знищує їх останні три роки (фото)
-
Політика1 тиждень agoУ їдальні Ради після повідомлень про отруєння депутатів проводять перевірки
-
Події1 тиждень agoУ Софії Київській показали врятовану картину «Поцілунок Іуди», пов’язану з Караваджо