Побалакали про UNESCO: хто що захищає, як справи у Львова та на що тиснути одеситам
Історичний центр Одеси під захистом ЮНЕСКО і не знає про це лише ледачий. Проте ця міжнародна організація працює не як ППО і перше, що ми маємо затямити: така престижність потребує власної відповідальності. Це гарні перспективи, омріяний статус, і хто знає, що робити далі. Разом із депутаткою Анастасією Большедворовою, обговорили звідки чекати ріки грошей, що робити з по-одеськи облаштованими фасадами та чий досвід варто перейняти.

Під захистом — гарне формулювання, але для країни, яка воює — це навіть трохи смішно. Росіян не зупинить те, що будівля знаходиться під захистом ЮНЕСКО, як це не зупиняло їх в Сирії. То про який захист ми говоримо? Весь світ буде знов тривожитись та обурений, чи є реальні механізми впливу?
Насправді ніякого механізму захисту немає — це фікція. Тут найцікавіше, що наша мерія домоглася цього. Вони не виїжджали з тієї сесії ЮНЕСКО і схопились зубами, щоб отримати статус, про який говорили багато років. Для нас це престиж. Але туристи не завжди шукають: «історична будівля під захистом ЮНЕСКО», просто, якщо їм цікава Україна та Одеса, то ми й можемо показати лише центр.
Зараз часто порівнюють Одесу зі Львовом, який потрапив в ЮНЕСКО з першої спроби у 1998 році. Туристична політика міст відрізняється? Одесі немає чого запропонувати туристам в будь-який сезон, окрім літнього. І центр у львів’ян значно менше заселений. Чи варто порівнювати, брати за приклад?

Чи так все добре у Львова? Вони ледве не втратили свій статус. Якщо почати розглядати будівлі, то виглядає дуже не оптимістично: сиплеться весь верх фасаду і досить проблемно реставрувати. Чомусь не робили цього раніше, а зараз не можуть витрачати гроші, навіть якщо вони є в бюджеті. Те, що відбувається у Львові, не є для нас прикладом.
Цікаво, що коли одеська мерія хотіла поспілкуватись щодо ЮНЕСКО, львів’яни не захотіли чимось ділись. Тут виникають думки: або немає чим ділитись, або вони не поважають нашу владу. Втім, у Львові така ж сама біда зі станом історичного центру як і у нас, проте немає таких забудов. Але є багато тематичних закладів: ресторанчики, кафешки, які ховаються у двориках. Вони з кожного куточку роблять бізнес. А ми всі подвір’я закрили. Зробіть ресторанчик з середнім цінником і пригощайте людей чимось цікавим. Саме тематичні заклади і заходи приваблять зовсім інших туристів. Одеської кави в інших містах немає…
Якщо так багато років хотіли до ЮНЕСКО і Одеса має потенціал, навіщо видавати дозволи на будівництво в центрі? Адже нічого, крім центру Одеси, ми подати не можемо.
Одеса майже не видає дозволи на будівництво, але якщо сказати це в мерії, вони кричатимуть, що у всьому винний Київ. Зараз у президента лежить законопроєкт, який повністю забирає повноваження ДАБІ (законопроєкт №5655, який передбачає реформу містобудування). У мерії залишається право ставити висотну відмітку, тобто обмежувати будівництво за кількістю поверхів. І це можна було б зробити з усім містом і ці 23-25-поверхівки могли і не з’явитись. Найстрашніше з цього проєкту — як ми будемо потім доводити, що обіцяли 8 поверхів, а збудували 10. І як допоможе ЮНЕСКО? Та ніяк.
Якщо в якийсь момент збудуємо те, що не треба в центрі, замість допомоги нам скажуть: «Ви порушили угоду, до побачення, ми забираємо цей статус». Привілеїв тут не так багато, навпаки, щоб підтримувати цей статус — треба дуже сильно надриватись і пильно стежити.
І справді були такі випадки. Наприклад, коли Дрезден виключили зі списку світової культурної спадщини, тому що міська влада вирішила побудувати транспортний міст через Ельбу. На думку ЮНЕСКО — це порушить єдність архітектурно-природного комплексу і закриє неповторний вигляд на старе місто.

Включення до ЮНЕСКО принесе ріки грошей? Сама організація не вкладає кошти, а єдиний грошовий потік з’являється через туристів. Тобто, ми все одно залишились з тими ж проблемами, що і були? І навіть якщо ми знайдемо гроші, хто виконуватиме роботи?
ЮНЕСКО — це не така собі фірма, яка каже: «Ви до нас вступили, тримайте мільйони доларів». Вони можуть допомогти знайти кошти, спонукати до участі в грантах. І цей статус збільшує вірогідність отримання грантів та коштів від інших міжнародних організацій.
Щодо реставраційних робіт. Для нас це велика проблема, тому що більшість будівельних компаній, і саме реставраційних, виїхали. Їх і так було мало, а зараз залишилось на макове зернятко. Щоразу, як зв’язуюсь з підрядниками, то всі десь поїхали. Це жахлива ситуація. Але і до реставрації ми дійдемо дуже не скоро, може років зо п’ять доведеться чекати.
А що робити з кондиціонерами, дротами, балконами, які прикрашають історичну зону?

Потрібно працювати з самою ментальністю людей. Якщо ми хочемо до Європи, а ми дуже хочемо, і нас підтримують, то доведеться наважитись і зняти ці кондиціонери. А люди так звикли жити, тому мерія і боїться.
Спробуйте зняти ці балкони, збільшені у п’ять разів. Навіть якщо буде судове рішення, там же будуть просто стрілятися. Державна архітектурно-будівельна інспекція контролює це. Раніше можна було поскаржитись, проводилась перевірка, створювався акт про прибудову без законних підстав і подавався позов до суду. Але позиватись треба на когось, а якщо людина не являється, то що? Ось вони всі і стоять.
Як на мене, треба робити з цього фішку. Лісабон дуже схожий на Одесу, і вони на всьому заробляють гроші. Якщо там збудували якийсь недолугий балкон, то під ним зробили стильний ресторанчик. Ми не можемо зараз змінити наше життя повністю і прибрати весь цей пластик з будинків. Але можемо заробити на тому, що робить нас нами, як і ці кондиціонери та дроти.
До речі, щоб перенести цей кондиціонер на дах, потрібні гроші. Тут єдина пропозиція, якщо у людей є балкон, то хай туди переставлять.
Але там вже генератор стоїть…
А може й три (сміється)… Змусити це робити не податком, а, наприклад, грантом. Ось і ідея: якщо люди живуть в зоні ЮНЕСКО, то давати кошти на те, щоб перенести кондиціонер. Зробити це програмою від міської ради. А за гроші люди самостійно візьмуть і перенесуть та ще й сусідів змусять.
Нам доведеться і на це просити гроші? Тут ще багато звичайних політичних ігор. ЮНЕСКО, яка закликала рф негайно вийти за межі міжнародно визнаних кордонів України, все ж виключає можливість позбавлення членства.
Це політика, всі рішення, можливості в плані зброї — йде поступово. Ось вже рік пішов від вторгнення, а ми все просимо спочатку, ну будь ласочка, а потім — топ ногою. Повільно, бо всі між собою пов’язані. І зруйнувати стосунки та ж Європа з росією не може та не хоче.

Проте ми завжди знайдемо, на що натиснути. Навіть завершиться війна — це буде велике щастя повоєнного періоду. Ми будемо країною, яка вийшла з війни переможцем, в якому б стані — емоційному, матеріальному та фізичному — не опинимось. Саме за престиж нашої країни відповідає Президент, Верховна Рада, кожна мерія і це буде колосальна робота. Тут ЮНЕСКО стане нам у плюсі. Зробимо так, щоб про нас ніхто не забув!
Усі новини
які таємниці ховають 40000-річні символи
Нове дослідження поставило під сумнів давні уявлення про походження писемності та символічної комунікації в Європі. Вчені знайшли докази того, що ранні люди могли використовувати структуровані системи символів близько 40 000 років тому.
Упродовж десятиліть археологи розглядали позначки на палеолітичних артефактах як декоративні або ритуальні елементи. Однак новий аналіз показав, що ці знаки, можливо, були частиною організованого методу комунікації, який використовувався в ранніх людських спільнотах, пише Heritage Daily.
У Фокус.Технології з’явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Дослідження проводили Крістіан Бентц із Саарландського університету та Ева Дуткевич із Берлінських державних музеїв. Вони переглянули сотні предметів, пов’язаних з палеолітичною культурою Ауріньяка, представники якої в різних частинах Європи приблизно 40 000 років тому.
Вчені зазначають, що хоча ці позначки не відповідають правилам сучасної писемності, проте візерунки свідчать про те, що люди структурували та передавали повідомлення символічно задовго до розвитку писемної мови.
Для порівняння, найдавніші визнані системи письма, включаючи шумерський протоклинопис в Месопотамії, виникли приблизно 5000 років тому. Ці системи розвинулися з числового та економічного обліку в писемність, що відображала розмовну мову. Через таку хронологію письмо довго вважалося відносно недавнім етапом у розвитку людства.
Дослідники каталогізували понад 3000 окремих символів на 260 артефактах. Серед них були фігурки з мамонтової кістки, кістяні інструменти, фрагменти рогів, особисті прикраси та флейтоподібні інструменти. Повторювані мотиви, такі як крапки, V-подібні форми, паралельні лінії, хрести та затінені візерунки, з’являлися на різних предметах.
Щоб перевірити, чи були ці знаки випадковими, команда застосувала комп’ютерні алгоритми та методи з теорії інформації в лінгвістиці. Вони проаналізували частоту повторень, варіативність та щільність інформації за допомогою ентропійного аналізу.
Результати показали, що символи не були розміщені випадково. Натомість вони з’являлися в повторюваних послідовностях, що вказувало на спільні конвенції всередині групи. Послідовності символів на фігурках мали на 15% вищу щільність інформації, ніж на інструментах, тоді як інструменти демонстрували більш регулярну варіативність, ніж прикраси. Ця закономірність свідчила про те, що позначки, ймовірно, відображали функцію об’єкта, підкріплюючи аргумент про те, що символи мали значення.
Одним із найвизначніших результатів була довговічність системи. Структура та інформаційна щільність символів залишалися стабільними упродовж майже 10 000 років, що вказувало на те, що ця практика передавалася з покоління в покоління. Однак на відміну від протописьма Месопотамії, система Ауріньяка не перетворилася на повноцінне письмо.
Дослідники ще не визначили, чому ця символічна традиція зникла. Можливі пояснення включають культурні зміни, міграцію або втрату соціальних контекстів, які колись надавали символам значення. Попри це, дослідження надало переконливі докази того, що організована символічна комунікація почалася набагато раніше, ніж вважалося раніше, перекроївши ширшу історію писемності та людського пізнання.
Цілеспрямоване насильство щодо жінок та дітей: що знайшли археологи у Сербії
Розуміння того, як ранні люди використовували символи, змінює уявлення про розвиток комунікації. Воно свідчить про те, що основи писемності були закріплені в спільних символічних практиках ще в глибокій преісторії, задовго до появи формальних писемностей.
Раніше Фокус писав про те, як древні римляни вплинули на появу вікінгів. Вчені знайшли докази того, що могутність морських розбійників зародилася ще в III столітті н. е.
Також ми розповідали про те, як турецькі археологи виявили найстарішу тканину кольору індиго. Їхній знахідці 4000 років.
Події
У Києво-Печерській лаврі в День молитви відкрили для відвідування Ближні печери
У Національний день молитви у Києво-Печерській лаврі знову відкрили для відвідувачів Ближні печери й відбулася Молитва за Україну.
Молитву за Україну звершив Митрополит Київський та всієї України Епіфаній в Хрестовоздвиженському храмі Лаври, де розташовані Ближні печери, повідомляє кореспондент Укрінформ.
Як зазначив Блаженніший Епіфаній, чернеча громада української Лаври отримує у свою повноправну опіку святині печер, а цією молитвою й початком нового етапу життя Київської лаври свідчимо, що будемо послідовно боротися за відновлення історичної справедливості для України.
«Ця подія свідчить, що справа звільнення Лаври від раніше накинутого на неї ярма “руского міра” є незворотнім. Ми впевнено рухаємося до повноцінного відновлення цього священного місця саме як духовного осередку православної української церкви. Символічно, що цей важливий історичний момент поєднується з нашою молитвою про перемогу правди й утвердження справедливого й благословенного Богом миру саме тоді, коли ми згадуємо четверту річницю українського спротиву російській повномасштабній агресії та дванадцяту річницю від початку опору російським окупантам, що вдерлися на нашу мирну землю», – зазначив Епіфаній.
Віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики України – міністерка культури України Тетяна Бережна наголосила на відновленні історичного маршруту до лаврських печер і на послідовній політиці держави у відновленні духовної традиції церкви.
«Ми відкриваємо саме той маршрут, який був традиційний у часи Петра Могили та Івана Мазепи. Ми рухаємося історичним шляхом українського паломництва. І відкриття цих печер саме в День молитви є надзвичайно символічним. І це послідовні кроки держави, Міністерства культури разом із Православною церквою України. Нещодавно ми також передали в безоплатне користування ПЦУ два корпуси Лаври. Це свідчить про продовження духовної традиції Православної церкви України в цьому місці, яке є надзвичайно важливим для історії та державності України», – наголосила Бережна.

Як зазначив генеральний директор Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» Максим Остапенко, після трьох років закритого доступу Ближня й Дальня печери Лаври відкриваються для вірян і відвідувачів в оновленому форматі.
«Ми відновлюємо той шлях, яким йшли віряни у печери ще з часів Петра Могили – в давнину люди заходили через Хрестовоздвиженську церкву. На жаль, за часів Московського патріархату і за радянських часів було змінено цей маршрут, він був нелогічний і неісторичний. Тепер ми відкриваємо можливість пройти тим маршрутом, яким українці ходили 200, 300, 400 років тому», – зазначив Остапенко.
Також, за його словами, невипадково обрали дату відкриття Лаврських печер 24 лютого, день повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
«Цей день дуже важливий символічно, бо треба розуміти, що ця війна точиться з Росією не чотири роки, а більше 300 років. Насправді це війна за нашу ідентичність, і Росія століттями, саме через церкву, намагалася знищити нашу українську ідентичність. Найбільша святиня Києво-Печерської лаври Ближня й Дальня печери – це найсакральніша частина, де перебуває фактично весь український пантеон – наші видатні святі. І ці об’єкти мали бути повернуті українському народу для молитви», – сказав Остапенко.
Для загального відвідування печери будуть відкриті 25 лютого. З 09.00 до 11.00 безкоштовно відвідати печери зможуть віряни у супроводі представників ПЦУ. А після 12.00 ознайомитися з історією печер зможуть туристичні групи під егідою екскурсоводів.
Як повідомляв Укрінформ, у серпні 2023 року Національний заповідник “Києво-Печерська лавра” тимчасово припинив доступ на територію Нижньої лаври усіх відвідувачів. Відповідне рішення було ухвалене через системне перешкоджання прихильниками УПЦ (МП) доступу до приміщень Нижньої лаври.
24 лютого Україна відзначає Національний день молитви – день духовної єдності, коли у спільній молитві за Україну та незалежно від конфесійної належності чи світоглядних переконань український народ засвідчує єдність у прагненні свободи, гідності та справедливого миру.
Фото Укрінформу можна купити .
Відбудова
Мінрозвитку та Світовий банк поглиблюють співпрацю у відновленні інфраструктури
Команди Міністерства розвитку громад та територій та Світового банку напередодні презентації Швидкої оцінки завданої шкоди та потреб на відновлення (RDNA5) обговорили подальшу співпрацю у питаннях відновлення України.
Про це повідомила пресслужба міністерства, передає Укрінформ.
«Завдяки звіту RDNA5 ми маємо комплексне, прозоре та визнане міжнародною спільнотою бачення масштабів руйнувань. Це не просто цифри, а документ, який дозволяє структурувати наші пріоритети та ефективно розподіляти ресурси», – наголосив віцепремʼєр-міністр з відновлення – міністр розвитку громад та територій Олексій Кулеба.
У Мінрозвитку зауважили, що спільно зі Світовим банком проведуть дослідження щодо комплексного відновлення населених пунктів як логічне продовження RDNA5. Це дозволить масштабувати досвід пілотного проєкту з 5 до 20 громад, враховуючи економічний потенціал територій та міграційні процеси.
Також на зустрічі обговорили питання фінансування компенсацій за пошкоджене та знищене житло у межах програми «єВідновлення».
Значну увагу було приділено посиленню інституційної спроможності через створення Групи управління проєктами (PMU/PIU), що дозволить підвищити ефективність реалізації спільних ініціатив.

Окрім того, йшлося про розширення секторальної співпраці, зокрема у сферах відновлення енергетики у межах проєкту RePower та портової логістики у межах проєкту Relinc, а також подальші кроки щодо забезпечення фінансової стійкості залізничного сектору.
Сторони домовилися продовжувати координацію зусиль у процесах відновлення та спільно працювати над забезпеченням фінансової стійкості стратегічних галузей української економіки.
Як повідомлялося, згідно з оцінкою RDNA5, за чотири роки повномасштабного вторгнення Україна зазнала прямих збитків на 195 млрд дол. США. На 31 грудня 2025 року загальна вартість відбудови та відновлення становить майже 588 млрд дол. США.
Фото: Мінрозвитку
-
Усі новини1 тиждень agoХристина Соловій про концерт в честь Степана Гіги — чому співачка не виступала
-
Усі новини1 тиждень agoщось знищує їх останні три роки (фото)
-
Усі новини7 днів agoПокинута мамою мавпочка Панч знайшла друга — відео завірусилося в мережі
-
Суспільство1 тиждень agoСлужба відновлення пояснила, що сталося із трасою Одеса-Київ Анонси
-
Усі новини1 тиждень agoТренди ТікТок — жінка розриває мережу відео з села
-
Війна1 тиждень agoВійна в Україні — на фронті загинули молоді захисниці Кара і Лайза
-
Одеса1 тиждень agoВибух авто в Одесі — затримали підозрюваного
-
Політика1 тиждень agoЯкщо Росія не припиняє вторгнення, то обсяг допомоги мав би тільки зростати