Побалакали про UNESCO: хто що захищає, як справи у Львова та на що тиснути одеситам
Історичний центр Одеси під захистом ЮНЕСКО і не знає про це лише ледачий. Проте ця міжнародна організація працює не як ППО і перше, що ми маємо затямити: така престижність потребує власної відповідальності. Це гарні перспективи, омріяний статус, і хто знає, що робити далі. Разом із депутаткою Анастасією Большедворовою, обговорили звідки чекати ріки грошей, що робити з по-одеськи облаштованими фасадами та чий досвід варто перейняти.
Під захистом — гарне формулювання, але для країни, яка воює — це навіть трохи смішно. Росіян не зупинить те, що будівля знаходиться під захистом ЮНЕСКО, як це не зупиняло їх в Сирії. То про який захист ми говоримо? Весь світ буде знов тривожитись та обурений, чи є реальні механізми впливу?
Насправді ніякого механізму захисту немає — це фікція. Тут найцікавіше, що наша мерія домоглася цього. Вони не виїжджали з тієї сесії ЮНЕСКО і схопились зубами, щоб отримати статус, про який говорили багато років. Для нас це престиж. Але туристи не завжди шукають: «історична будівля під захистом ЮНЕСКО», просто, якщо їм цікава Україна та Одеса, то ми й можемо показати лише центр.
Зараз часто порівнюють Одесу зі Львовом, який потрапив в ЮНЕСКО з першої спроби у 1998 році. Туристична політика міст відрізняється? Одесі немає чого запропонувати туристам в будь-який сезон, окрім літнього. І центр у львів’ян значно менше заселений. Чи варто порівнювати, брати за приклад?
Чи так все добре у Львова? Вони ледве не втратили свій статус. Якщо почати розглядати будівлі, то виглядає дуже не оптимістично: сиплеться весь верх фасаду і досить проблемно реставрувати. Чомусь не робили цього раніше, а зараз не можуть витрачати гроші, навіть якщо вони є в бюджеті. Те, що відбувається у Львові, не є для нас прикладом.
Цікаво, що коли одеська мерія хотіла поспілкуватись щодо ЮНЕСКО, львів’яни не захотіли чимось ділись. Тут виникають думки: або немає чим ділитись, або вони не поважають нашу владу. Втім, у Львові така ж сама біда зі станом історичного центру як і у нас, проте немає таких забудов. Але є багато тематичних закладів: ресторанчики, кафешки, які ховаються у двориках. Вони з кожного куточку роблять бізнес. А ми всі подвір’я закрили. Зробіть ресторанчик з середнім цінником і пригощайте людей чимось цікавим. Саме тематичні заклади і заходи приваблять зовсім інших туристів. Одеської кави в інших містах немає…
Якщо так багато років хотіли до ЮНЕСКО і Одеса має потенціал, навіщо видавати дозволи на будівництво в центрі? Адже нічого, крім центру Одеси, ми подати не можемо.
Одеса майже не видає дозволи на будівництво, але якщо сказати це в мерії, вони кричатимуть, що у всьому винний Київ. Зараз у президента лежить законопроєкт, який повністю забирає повноваження ДАБІ (законопроєкт №5655, який передбачає реформу містобудування). У мерії залишається право ставити висотну відмітку, тобто обмежувати будівництво за кількістю поверхів. І це можна було б зробити з усім містом і ці 23-25-поверхівки могли і не з’явитись. Найстрашніше з цього проєкту — як ми будемо потім доводити, що обіцяли 8 поверхів, а збудували 10. І як допоможе ЮНЕСКО? Та ніяк.
Якщо в якийсь момент збудуємо те, що не треба в центрі, замість допомоги нам скажуть: «Ви порушили угоду, до побачення, ми забираємо цей статус». Привілеїв тут не так багато, навпаки, щоб підтримувати цей статус — треба дуже сильно надриватись і пильно стежити.
І справді були такі випадки. Наприклад, коли Дрезден виключили зі списку світової культурної спадщини, тому що міська влада вирішила побудувати транспортний міст через Ельбу. На думку ЮНЕСКО — це порушить єдність архітектурно-природного комплексу і закриє неповторний вигляд на старе місто.
Включення до ЮНЕСКО принесе ріки грошей? Сама організація не вкладає кошти, а єдиний грошовий потік з’являється через туристів. Тобто, ми все одно залишились з тими ж проблемами, що і були? І навіть якщо ми знайдемо гроші, хто виконуватиме роботи?
ЮНЕСКО — це не така собі фірма, яка каже: «Ви до нас вступили, тримайте мільйони доларів». Вони можуть допомогти знайти кошти, спонукати до участі в грантах. І цей статус збільшує вірогідність отримання грантів та коштів від інших міжнародних організацій.
Щодо реставраційних робіт. Для нас це велика проблема, тому що більшість будівельних компаній, і саме реставраційних, виїхали. Їх і так було мало, а зараз залишилось на макове зернятко. Щоразу, як зв’язуюсь з підрядниками, то всі десь поїхали. Це жахлива ситуація. Але і до реставрації ми дійдемо дуже не скоро, може років зо п’ять доведеться чекати.
А що робити з кондиціонерами, дротами, балконами, які прикрашають історичну зону?
Потрібно працювати з самою ментальністю людей. Якщо ми хочемо до Європи, а ми дуже хочемо, і нас підтримують, то доведеться наважитись і зняти ці кондиціонери. А люди так звикли жити, тому мерія і боїться.
Спробуйте зняти ці балкони, збільшені у п’ять разів. Навіть якщо буде судове рішення, там же будуть просто стрілятися. Державна архітектурно-будівельна інспекція контролює це. Раніше можна було поскаржитись, проводилась перевірка, створювався акт про прибудову без законних підстав і подавався позов до суду. Але позиватись треба на когось, а якщо людина не являється, то що? Ось вони всі і стоять.
Як на мене, треба робити з цього фішку. Лісабон дуже схожий на Одесу, і вони на всьому заробляють гроші. Якщо там збудували якийсь недолугий балкон, то під ним зробили стильний ресторанчик. Ми не можемо зараз змінити наше життя повністю і прибрати весь цей пластик з будинків. Але можемо заробити на тому, що робить нас нами, як і ці кондиціонери та дроти.
До речі, щоб перенести цей кондиціонер на дах, потрібні гроші. Тут єдина пропозиція, якщо у людей є балкон, то хай туди переставлять.
Але там вже генератор стоїть…
А може й три (сміється)… Змусити це робити не податком, а, наприклад, грантом. Ось і ідея: якщо люди живуть в зоні ЮНЕСКО, то давати кошти на те, щоб перенести кондиціонер. Зробити це програмою від міської ради. А за гроші люди самостійно візьмуть і перенесуть та ще й сусідів змусять.
Нам доведеться і на це просити гроші? Тут ще багато звичайних політичних ігор. ЮНЕСКО, яка закликала рф негайно вийти за межі міжнародно визнаних кордонів України, все ж виключає можливість позбавлення членства.
Це політика, всі рішення, можливості в плані зброї — йде поступово. Ось вже рік пішов від вторгнення, а ми все просимо спочатку, ну будь ласочка, а потім — топ ногою. Повільно, бо всі між собою пов’язані. І зруйнувати стосунки та ж Європа з росією не може та не хоче.
Проте ми завжди знайдемо, на що натиснути. Навіть завершиться війна — це буде велике щастя повоєнного періоду. Ми будемо країною, яка вийшла з війни переможцем, в якому б стані — емоційному, матеріальному та фізичному — не опинимось. Саме за престиж нашої країни відповідає Президент, Верховна Рада, кожна мерія і це буде колосальна робота. Тут ЮНЕСКО стане нам у плюсі. Зробимо так, щоб про нас ніхто не забув!
У столиці представили масштабний виставковий проєкт “Шлях героїв. Пам’яті Симона Петлюри” з унікальними артефактами доби Української Народної Республіки.
Виставку відкрили у Національному музеї історії України, повідомляє Укрінформ.
Виставку приурочено до 100-х роковин трагічної загибелі видатного українського державного, військового й політичного діяча, очільника Директорії УНР та головного отамана Армії УНР Симона Петлюри.
На виставці можна побачити понад 200 артефактів, які ілюструють перебіг визвольних змагань першої чверті 20 століття. Більшість експонатів представлено в незалежній Україні вперше.
«Сьогодні як ніколи актуально представляти і показувати виставкові проєкти, які відкривають ту правду, що була прихована багато років. Ця виставка є важливою для осмислення факторів та обставин, які призвели сто років тому до цієї трагедії. Проєкт також є вкрай актуальним з огляду на те, що вчора Росія здійснила варварський наступ на нашу культурну спадщину, на наші музейні інституції», – сказала генеральна директорка Національного музею історії України Олена Земляна.
Експозиція сформована з експонатів колекції Військово-історичного музею та архіву Української вільної академії наук (УВАН) у Канаді. Українська еміграція десятиліттями зберігала їх для того, щоб передати Україні після відновлення незалежності. Відповідно до «Заповіту» засновників Військового музею колекція надійшла до Національного музею історії України.
«За заповітом їх мали передати, коли Україна стане дійсно незалежною. Я вважаю, зараз, у 2026 році, ми можемо вже сказати, що здобули цю незалежність – ми стали суб’єктом на міжнародній арені, а весь світ знає, хто такі українці і де знаходиться Україна. Це надважливо», – зазначив голова правління фундації Пилипа Орлика Артем Миколайчук.
За підтримки фундації було обладнано спеціальний виставковий простір та створено виставку «Шлях героїв. Пам’яті Симона Петлюри», що діятиме в музеї на постійній основі.
На виставці представлено особисті речі видатних військових і політичних діячів доби Української революції 1917–1921 років, зокрема друкарська машинка «Корона», що належала Симону Петлюрі, старшинський багнет генерал-хорунжого Армії УНР Володимира Сальського, деталі одностроїв лідерів ОУН Євгена Коновальця та Андрія Мельника.
«Пишаємося нашою історією й цими людьми, їхніми здобутками, прагненнями та їхньою боротьбою. Дякуємо людям, які зберегли ці сакральні речі для наступних поколінь. У свою чергу СБУ, інші Сили безпеки та оборони докладатимуть максимум зусиль, щоб бути достойними їхньої пам’яті та боротьби. Ми будемо проводити операції, бити ворога, випалювати його з нашої землі, здобуваючи очікувану перемогу», – пообіцяв очільник Служби безпеки України Євген Хмара.
Особливе місце в експозиції посідають бойові знамена Армії УНР, як-от прапор штандарт 2-го Уманського полку Кінних Запорожців «На смерть за Україну», а також військові нагороди, стрілецькі поштівки, оригінальні світлини Армії УНР тощо.
«Більшість наших цінностей десь розкидана по світу, особливо багато вкрадено нашими ворогами, і ми ще, можливо, колись повернемо це і з Москви, і з Петербурга. Але те, що повертається з інших країн світу, це також для нас дуже важливо і, власне, доповнює ту велику українську історію, той героїчний шлях», – зазначив директор Дипломатичної академії України Ігор Осташ.
Нині українці відстоюють свою незалежність у збройній боротьбі з тим же ворогом, що й 100 років тому. Виставка «Шлях героїв. Пам’яті Симона Петлюри» демонструє тяглість цієї боротьби та має глибоке символічне значення для спадкоємців справи Симона Петлюри та інших борців за незалежність України.
«Такі моменти пам’яті й заходи надзвичайно важливі для нашої країни й людей – щоб ми пам’ятали, що ці воїни, які були закатовані радянськими негідниками, виконували задачі, щоб наша Україна була сильна, незалежна і процвітаюча. Задача сьогоднішніх Сил оборони – продовжити їхню роботу та завершити їхню справу», – наголосив командувач Національної гвардії Олександр Півненко.
Національний банк випустив і представив на виставці пам’ятну монету із серії «Видатні особистості України» до 100-річчя дня пам’яті Симона Петлюри.
«На монеті немає жодного випадкового елементу. Ви побачите тут гілку, яка прикрашала френч Симона Петлюри, шеврон нарукавний, а саме він запровадив в українській армії шеврони як частину однострою. Ви побачите тут символіку УНР, тяглість тих історичних подій. Сьогодення також закарбоване в цій монеті, як і пам’ять про Симона Петлюру. Для мене честь сьогодні подарувати перший екземпляр цієї монети для експонування в музеї», – сказав голова Національного банку України Андрій Пишний.
Тим часом в Інституті національної пам’яті виступають за повернення останків Симона Петлюри в Україну та встановлення йому пам’ятника у Києві.
«Петлюра має бути повернутий в Україну. Ми маємо повернути їх усіх. І в сто років від дня вбивства Петлюри є два пункти, які має виконати держава, – перевірити слідство, яке було навколо Петлюри після його вбивства. А друге – у Києві й досі немає пам’ятника Петлюрі», – звернув увагу директор Інститут національної пам’яті України Олександр Алфьоров.
До загального огляду виставка “Шлях героїв. Пам’яті Симона Петлюри” відкривається 26 травня.
Як повідомляв Укрінформ, у травні в Україні тривають заходи до 100-х роковин трагічної загибелі Симона Петлюри, лідера Української революції 1917-1921 років.
Симона Петлюру було вбито 25 травня 1926 року в еміграції у Парижі, як вважають, радянським агентом.
В Івано-Франківській громаді на позачерговій сесії міської ради депутати розширили програми допомоги людям та підприємцям, чиє майно постраждало від російських атак.
Як передає Укрінформ, про це у Фейсбуці повідомив Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків.
Відтепер грошову компенсацію мешканці громади зможуть отримати не лише за вибиті вікна та двері, а й за внутрішні руйнування у квартирах – пошкоджені стіни, стелі та перекриття. Крім того, з міського бюджету виділятимуть кошти на оренду житла для родин, які потребують тимчасового прихистку.
Для підтримки місцевого бізнесу місто запускає ваучерну допомогу, оскільки підприємці не можуть претендувати на державні виплати за програмою «єВідновлення». Суми компенсацій за пошкоджені комерційні приміщення залежатимуть від їхньої площі.
Як повідомляв Укрінформ, в Івано-Франківську російський дрон влучив у житловий будинок.
Фото: facebook.com/ruslan.martsinkiv
Президент Володимир Зеленський привітав африканські держави з Днем Африки та побажав миру, свободи та безпеки.
Як передає Укрінформ, про це йдеться у привітанні Зеленського у соцмережі Х.
«З Днем Африки всі держави та народи континенту! Бажаємо африканським країнам миру, свободи й безпеки на вашому динамічному континенті, роль якого стає все більш визначною», – наголосив глава держави.
За словами Зеленського, «Україна готова зробити внесок у розвиток, безпеку та суверенітет держав, адже українці багато досягли на цьому шляху, захищаючись від російського неоколоніалізму».
Він підкреслив, що «ми твердо переконані, що підтримка стабільності та самодостатності африканських країн дуже важлива, і ми готові співпрацювати у сфері освіти – тисячі африканських студентів здобули освіту в Україні, – а також у сфері технологій, продовольчої безпеки та розвитку виробництва на рівних умовах».
«Ми вдячні кожній африканській державі, яка підтримує нашу незалежність і наш народ, а також допомагає нам наблизити мир. Дякуємо країнам Африки, які підтримують нас у міжнародних організаціях, зокрема в Генеральній Асамблеї ООН. Голос Африки має реальну вагу у визначенні глобальних питань», – зазначив Президент.
Як повідомлялось, День Африки відзначається щороку за рішенням установчої конференції голів держав і урядів країн Африки, яка відбулася в Аддис-Абебі 25 травня 1963 року.
Фото: ОП
-
Усі новини1 тиждень agoУлюблені фільми і серіали мільярдерів: 16 стрічок, які варто побачити
-
Суспільство1 тиждень agoОдеську OnlyFans-блогерку засудили до 266 тисяч штрафів та податків Анонси
-
Політика5 днів agoРютте закликає до справедливішого розподілу підтримки України
-
Війна1 тиждень agoВійна в Україні — бойові дії можуть закінчитися за фінським сценарієм — JPMorgan Chase
-
Відбудова5 днів agoЗеленський обговорив із Маркаровою очікування від конференції з відновлення у Гданську
-
Політика5 днів agoРозраховуємо на відновлення переговорів про зону вільної торгівлі
-
Відбудова1 тиждень agoТри польські будівельні компанії підписали угоду про співпрацю щодо відновлення України
-
Події1 тиждень agoУ Києві в червні пройде «Чілдрен Кінофест»