Connect with us

Побалакали про UNESCO: хто що захищає, як справи у Львова та на що тиснути одеситам

Published

on

Історичний центр Одеси під захистом ЮНЕСКО і не знає про це лише ледачий. Проте ця міжнародна організація працює не як ППО і перше, що ми маємо затямити: така престижність потребує власної відповідальності. Це гарні перспективи, омріяний статус, і хто знає, що робити далі. Разом із депутаткою Анастасією Большедворовою, обговорили звідки чекати ріки грошей, що робити з по-одеськи облаштованими фасадами та чий досвід варто перейняти.

Під захистом гарне формулювання, але для країни, яка воює це навіть трохи смішно. Росіян не зупинить те, що будівля знаходиться під захистом ЮНЕСКО, як це не зупиняло їх в Сирії. То про який захист ми говоримо? Весь світ буде знов тривожитись та обурений, чи є реальні механізми впливу?

Насправді ніякого механізму захисту немає це фікція. Тут найцікавіше, що наша мерія домоглася цього. Вони не виїжджали з тієї сесії ЮНЕСКО і схопились зубами, щоб отримати статус, про який говорили багато років. Для нас це престиж. Але туристи не завжди шукають: «історична будівля під захистом ЮНЕСКО», просто, якщо їм цікава Україна та Одеса, то ми й можемо показати лише центр.

Зараз часто порівнюють Одесу зі Львовом, який потрапив в ЮНЕСКО з першої спроби у 1998 році. Туристична політика міст відрізняється? Одесі немає чого запропонувати туристам в будь-який сезон, окрім літнього. І центр у львів’ян значно менше заселений. Чи варто порівнювати, брати за приклад? 

Чи так все добре у Львова? Вони ледве не втратили свій статус. Якщо почати розглядати будівлі, то виглядає дуже не оптимістично: сиплеться весь верх фасаду і досить проблемно реставрувати. Чомусь не робили цього раніше, а зараз не можуть витрачати гроші, навіть якщо вони є в бюджеті. Те, що відбувається у Львові, не є для нас прикладом. 

Цікаво, що коли одеська мерія хотіла поспілкуватись щодо ЮНЕСКО, львів’яни не захотіли чимось ділись. Тут виникають думки: або немає чим ділитись, або вони не поважають нашу владу. Втім, у Львові така ж сама біда зі станом історичного центру як і у нас, проте немає таких забудов. Але є багато тематичних закладів: ресторанчики, кафешки, які ховаються у двориках. Вони з кожного куточку роблять бізнес. А ми всі подвір’я закрили. Зробіть ресторанчик з середнім цінником і пригощайте людей чимось цікавим. Саме тематичні заклади і заходи приваблять зовсім інших туристів. Одеської кави в інших містах немає…

Якщо так багато років хотіли до ЮНЕСКО і Одеса має потенціал, навіщо видавати дозволи на будівництво в центрі?  Адже нічого, крім центру Одеси, ми подати не можемо.

Одеса майже не видає дозволи на будівництво, але якщо сказати це в мерії, вони кричатимуть, що у всьому винний Київ. Зараз у президента лежить законопроєкт, який повністю забирає повноваження ДАБІ (законопроєкт №5655, який передбачає реформу містобудування). У мерії залишається право ставити висотну відмітку, тобто обмежувати будівництво за кількістю поверхів. І це можна було б зробити з усім містом і ці 23-25-поверхівки могли і не з’явитись. Найстрашніше з цього проєкту як ми будемо потім доводити, що обіцяли 8 поверхів, а збудували 10. І як допоможе ЮНЕСКО? Та ніяк. 

Якщо в якийсь момент збудуємо те, що не треба в центрі, замість допомоги нам скажуть: «Ви порушили угоду, до побачення, ми забираємо цей статус». Привілеїв тут не так багато, навпаки, щоб підтримувати цей статус треба дуже сильно надриватись і пильно стежити.

І справді були такі випадки. Наприклад, коли Дрезден виключили зі списку світової культурної спадщини, тому що міська влада вирішила побудувати транспортний міст через Ельбу. На думку ЮНЕСКО це порушить єдність архітектурно-природного комплексу і закриє неповторний вигляд на старе місто. 

Включення до ЮНЕСКО принесе ріки грошей? Сама організація не вкладає кошти, а єдиний грошовий потік з’являється через туристів. Тобто, ми все одно залишились з тими ж проблемами, що і були? І навіть якщо ми знайдемо гроші, хто виконуватиме роботи? 

ЮНЕСКО це не така собі фірма, яка каже: «Ви до нас вступили, тримайте мільйони доларів». Вони можуть допомогти знайти кошти, спонукати до участі в грантах. І цей статус збільшує вірогідність отримання грантів та коштів від інших міжнародних організацій. 

Щодо реставраційних робіт. Для нас це велика проблема, тому що більшість будівельних компаній, і саме реставраційних, виїхали. Їх і так було мало, а зараз залишилось на макове зернятко. Щоразу, як зв’язуюсь з підрядниками, то всі десь поїхали. Це жахлива ситуація. Але і до реставрації ми дійдемо дуже не скоро, може років зо п’ять доведеться чекати. 

А що робити з кондиціонерами, дротами, балконами, які прикрашають історичну зону?

Потрібно працювати з самою ментальністю людей. Якщо ми хочемо до Європи, а ми дуже хочемо, і нас підтримують, то доведеться наважитись і зняти ці кондиціонери. А люди так звикли жити, тому мерія і боїться. 

Спробуйте зняти ці балкони, збільшені у п’ять разів. Навіть якщо буде судове рішення, там же будуть просто стрілятися.  Державна архітектурно-будівельна інспекція контролює це. Раніше можна було поскаржитись, проводилась перевірка, створювався акт про прибудову без законних підстав і подавався позов до суду. Але позиватись треба на когось, а якщо людина не являється, то що? Ось вони всі і стоять.

Як на мене, треба робити з цього фішку. Лісабон дуже схожий на Одесу, і вони на всьому заробляють гроші. Якщо там збудували якийсь недолугий балкон, то під ним зробили стильний ресторанчик. Ми не можемо зараз змінити наше життя повністю і прибрати весь цей пластик з будинків. Але можемо заробити на тому, що робить нас нами, як і ці кондиціонери та дроти.  

До речі, щоб перенести цей кондиціонер на дах, потрібні гроші. Тут єдина пропозиція, якщо у людей є балкон, то хай туди переставлять.

Але там вже генератор стоїть…

А може й три (сміється)… Змусити це робити не податком, а, наприклад, грантом. Ось і ідея: якщо люди живуть в зоні ЮНЕСКО, то давати кошти на те, щоб перенести кондиціонер. Зробити це програмою від міської ради. А за гроші люди самостійно візьмуть і перенесуть та ще й сусідів змусять. 

Нам доведеться і на це просити гроші? Тут ще багато звичайних політичних ігор. ЮНЕСКО, яка закликала рф негайно вийти за межі міжнародно визнаних кордонів України, все ж виключає можливість позбавлення членства.

Це політика, всі рішення, можливості в плані зброї йде поступово. Ось вже рік пішов від вторгнення, а ми все просимо спочатку, ну будь ласочка, а потім топ ногою. Повільно, бо всі між собою пов’язані. І зруйнувати стосунки та ж Європа з росією не може та не хоче.

Проте ми завжди знайдемо, на що натиснути. Навіть завершиться війна — це буде велике щастя повоєнного періоду. Ми будемо країною, яка вийшла з війни переможцем, в якому б стані — емоційному, матеріальному та фізичному — не опинимось. Саме за престиж нашої країни відповідає Президент, Верховна Рада, кожна мерія і це буде колосальна робота. Тут ЮНЕСКО стане нам у плюсі. Зробимо так, щоб про нас ніхто не забув!

Continue Reading
Click to comment

Політика

про що свідчать свіжі заяви Путіна щодо війни в Україні

Published

on



Незмінний очільник Кремля заявляє, що не збирається вести “мирні” перемовини з президентом України і припинить розпочату ним війну лише за умови виходу ЗСУ з Донбасу. Чим обумовлена самовпевненість Путіна, і на що він наразі робить ключову ставку, з’ясовував Фокус.

Надвечір п’ятниці, 27 листопада за підсумками візиту до Киргизстану Путін провів пресконференцію, під час якої озвучив низку заяв, які стосуються безпосередньо російсько-української війни та перспектив мирного врегулювання. Зокрема, правитель Росії зазначив, що наразі остаточної версії “мирного плану” ще не існує: “Щодо проєкту договору: проєктів договору не було. Був набір питань, які пропонувалося обговорити і сформулювати остаточно”.

Підкресливши, що перед своєю поїздкою на Аляску обговорював це з Трампом, господар Кремля резюмував: “І після цього виник ось той перелік можливих домовленостей з 28 пунктів. Він нам через певні канали був переданий. Ми з ним ознайомилися. Росія в цілому згодна, що перелік пунктів США може бути покладений в основу майбутніх домовленостей”.

Крім того, Путін заявив, що юридичне визнання Криму, Донецької та Луганської областей територіями РФ має стати одним із ключових питань на переговорах із США. Водночас він наголосив, що бачить сенс домовлятися про припинення війни в Україні не з Володимиром Зеленським, а з ключовими міжнародними гравцями: “Звичайно, ми хочемо домовитися в кінцевому підсумку з Україною. Але це зараз просто практично неможливо, неможливо юридично… Від них, хто може, хто хоче, нехай веде переговори. Нам потрібно, щоб наші рішення були визнані основними міжнародними гравцями. Це має значення. Зараз підписувати документи з українським керівництвом безглуздо. Я вважаю, що українське керівництво припустилося принципової, стратегічної помилки, коли побоялося піти на вибори президента, після чого президент втратив свій легітимний статус”.

Насамкінець Путін підкреслив, що активна фаза війни припиниться лише тоді, коли Збройні сили України (ЗСУ) залишать зайняті ними території на Донбасі, “а якщо вони не підуть — тоді ми доб’ємося цього бойовими діями”.

Яку психологічну гру намагається провернути Путін

Коментуючи Фокусу свіжі заяви очільника Кремля, політолог, кандидат політичних наук Олексій Буряченко зазначає: “Путін сподівався руками Сполучених Штатів комфортно для себе завершити російсько-українську війну і, більше того — спільно зі США вирішувати питання щодо контурів європейської безпеки. Це був би для нього справжній джекпот. Але, схоже, ця мутна історія накрилася відомою мідною посудиною, а Москва, як з’ясувалося, не мала плану “Б”. Таким чином, виходить так, що росіяни самі розбурхали Трампа і тепер мають відповідати мейнстриму, який, по суті, самі ж задали”.

Не виключивши, що найближчим часом маятник трампівської дипломатії може відхилитися на максимальну амплітуду в бік РФ, експерт додав: “Трамп будь-якої миті може відійти від тактики тиску на Україну та Європу до “нагинання” росіян. Усвідомлюючи це, Путін зараз намагається максимально улещувати Трампа. Тобто його вихід на публіку 27 листопада є грою для одного замовника — Трампа. Він вийшов з цими заявами тоді, коли у США святкували День подяки, недвозначно натякаючи, що Трамп — найвеличніший лідер усіх часів і що саме завдяки його дипломатичним зусиллям війна обов’язково має завершитися. Інакше кажучи, Путін, намагається максимально зіграти на психологічних нотках Трампа. До речі, в мене складається таке враження, що й так званий план Трампа, а насправді Віткоффа-Дмитрієва писали політичні психологи і саме на психологічні міфологеми Путін зараз робить ключову ставку”.

Політолог вважає, що Путін, не маючи плану “Б”, намагається “провернути” певну психологічну гру. “Але загалом, те, що на публічну арену вийшов особисто Путін для мене означає, що у росіян паніка, тому що коли у Кремлі все спокійно, то Путін працює через Пєскова, Лаврова, Ушакова, Рябкова тощо. Очевидно, що росіяни зараз панічно бояться нових санкцій Трампа”.

Загалом, на цьому етапі, резюмує Олексій Буряченко, перемовний трек “надзвичайно динамічний і куди хитнеться трампівська дипломатична амплітуда, ніхто не знає”.

Який козир має у своєму активі Україна і як його не втратити

У тому, що наразі саме на Україну тиснуть з усіх боків переконаний політолог, заступник директора Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький. “Ми зараз почули не лише порцію цинічно-нахабних путінських заяв, а й висловлювання Лукашенка про ймовірне захоплення Одеси та Миколаєва, якщо ми будемо дуже довго думати про запропонований фактично агресором “мирний план”. Тобто, максимальний тиск здійснюється на нас, в тому числі, до речі, і з боку американців. Усе це, на мою думку, є свідченням того, що компромісні та відредаговані “мирні плани” — до одного місця. Саме тому Україні підкидають історію про дещо “урізане” скорочення ЗСУ у якості “неймовірної поступки”, — зауважує експерт у розмові з Фокусом

Водночас, акцентує політолог, “скільки би Путін не займався самообманом, він змушений дивитися в очі реальності”: “А реальність ця свідчить про те, що агресору наразі важкувато. Тобто Путін, що він, ймовірно, гарантував Трампу в Анкоріджі, не захопить Донецьку область не те, що до кінця осені, а й до кінця року і, можливо, навіть у 2026-му”.

На думку Олексія Голобуцького, попри те, що Путін зайшов у ризиковану для себе дипломатичну зону, “РФ мала і має свої козирі”.

“Джокером росіян є те, що вони є ядерною державою і з цим за будь-яких умов Захід буде рахуватися. Це, по-перше. По-друге, Росія — надзвичайно ресурсна країна. Водночас нашим найбільшим козирем на даному етапі є Європа, бо якщо ми залишимося сам на сам з Америкою, сподіватися бодай на щось, що трішки схоже на справедливе мирне врегулювання апріорі не доводиться”, — підсумовує експерт.

Чи дійсно Путін зіграв у власні ворота

Водночас політолог, доктор історичних наук Олексій Кошель у розмові з Фокусом констатує: “Якщо ми проаналізуємо усі путінські заяви, починаючи з осені 2021 року, ми побачимо, що Росія в жодному разі і за будь-якої політико-військової погоди не йшла на поступки і свіжа порція медійних сигналів РФ — це продовження цієї ж кремлівської лінії. Втім, якщо ми візьмемо так званий “мирний план” Дмитрієва-Віткоффа, ми можемо побачити там невелику хвилю поступок, зокрема щодо ЗАЕС та низки інших питань. Саме це дало цивілізованому світу, зокрема європейським гравцям, підстави висловлювати стриманий оптимізм щодо контурів переговорів. Поряд з тим нові заяви Путіна перекреслюють цей оптимізм, позаяк вони свідчать, що Росія обрала тактику на продовження війни. Тому наразі нам залишається хіба що чекати заяв з боку Вашингтону та Європи щодо посилення антиросійських санкцій, без запровадження яких Путін залізно стоятиме на своїх максималістських вимогах”.

Експерт зазначає, що наразі спостерігається хвиля “бурхливого дипломатичного загострення“, а категоричні заяви Путіна можуть лише підштовхнути Захід на поглиблення санкцій щодо Російської Федерації. “Тому нові заяви Путіна — це його гра у свої ворота і ми в будь-якому разі, на моє переконання, залишаємося у виграші”, — каже Олексій Кошель. 

Підкресливши, що у розпал перемовного процесу кожна сторона максимально нарощує свої ставки, експерт додав, що, попри кулуарні путінські домовленості з американською стороною, офіційний Київ все ж таки може отримати результативні і вигідні переговори, зокрема й з вищим американським керівництвом в обличчі Дональда Трампа. 



Джерело

Continue Reading

Події

Яйце Фаберже, оцінене у $26 мільйонів, може встановити рекорд для аукціонів

Published

on


Імператорське «Зимове яйце» Фаберже, замовлене царем Миколою II як великодній подарунок своїй матері, наступного тижня виставляється на аукціон і попередньо оцінюється у понад 26 млн доларів.

Про це повідомляє Reuters, передає Укрінформ.

Яйце буде виставлено на аукціоні з назвою «Зимове яйце та важливі твори Фаберже з княжої колекції», який відбудеться 2 грудня в рамках «Класичного тижня» аукціонів Christie’s.

Зазначається, що воно виставляється за «орієнтовною ціною за запитом – понад 20 млн фунтів» (26,45 мільйона доларів).

За даними аукціонного дому Christie’s, вирізане з гірського кришталю та прикрашене платиновими сніжинками з діамантами в огранюванні «троянда», «Зимове яйце» вважається одним з найкращих творінь Фаберже для імператорської родини.

«Зимове яйце» оздоблене «морозними візерунками». Воно може відкриватись, всередині розміщено сюрприз – майстерно виготовлений букет квітів.

Читайте також: «Яйця Фаберже» і не тільки: у базу НАЗК внесли мистецьку колекцію російського олігарха Вексельберга

Christie’s раніше продавав «Зимове яйце» в Женеві в 1994 році та в Нью-Йорку в 2002 році. Обидва продажі встановили світовий рекорд ціни для виробу Фаберже, проданого на аукціоні. Зокрема, у Нью-Йорку «Зимове яйце» було продано за 9,6 млн доларів.

У 2007 році «Яйце Ротшильда» роботи Фаберже встановило новий рекорд – на аукціоні Christie’s його було продано за 18,5 млн доларів.

Як повідомляв Укрінформ, на аукціоні Christie’s у швейцарській Женеві за 25,6 млн доларів США продали блакитний діамант у формі груші.

Фото: Faberge



Джерело

Continue Reading

Відбудова

Розсилка: Відбудова України-2025

Published

on




Країни-члени Коаліції укриттів виділять понад 22 мільйона на будівництво сховищ в Україні – Свириденко. В Україні вперше оплатили витрати фермеру, який розмінував ділянку власним коштом. Німецький паспорт може полегшити українцям рішення повернутися на Батьківщину.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.