Побалакали про UNESCO: хто що захищає, як справи у Львова та на що тиснути одеситам
Історичний центр Одеси під захистом ЮНЕСКО і не знає про це лише ледачий. Проте ця міжнародна організація працює не як ППО і перше, що ми маємо затямити: така престижність потребує власної відповідальності. Це гарні перспективи, омріяний статус, і хто знає, що робити далі. Разом із депутаткою Анастасією Большедворовою, обговорили звідки чекати ріки грошей, що робити з по-одеськи облаштованими фасадами та чий досвід варто перейняти.
Під захистом — гарне формулювання, але для країни, яка воює — це навіть трохи смішно. Росіян не зупинить те, що будівля знаходиться під захистом ЮНЕСКО, як це не зупиняло їх в Сирії. То про який захист ми говоримо? Весь світ буде знов тривожитись та обурений, чи є реальні механізми впливу?
Насправді ніякого механізму захисту немає — це фікція. Тут найцікавіше, що наша мерія домоглася цього. Вони не виїжджали з тієї сесії ЮНЕСКО і схопились зубами, щоб отримати статус, про який говорили багато років. Для нас це престиж. Але туристи не завжди шукають: «історична будівля під захистом ЮНЕСКО», просто, якщо їм цікава Україна та Одеса, то ми й можемо показати лише центр.
Зараз часто порівнюють Одесу зі Львовом, який потрапив в ЮНЕСКО з першої спроби у 1998 році. Туристична політика міст відрізняється? Одесі немає чого запропонувати туристам в будь-який сезон, окрім літнього. І центр у львів’ян значно менше заселений. Чи варто порівнювати, брати за приклад?
Чи так все добре у Львова? Вони ледве не втратили свій статус. Якщо почати розглядати будівлі, то виглядає дуже не оптимістично: сиплеться весь верх фасаду і досить проблемно реставрувати. Чомусь не робили цього раніше, а зараз не можуть витрачати гроші, навіть якщо вони є в бюджеті. Те, що відбувається у Львові, не є для нас прикладом.
Цікаво, що коли одеська мерія хотіла поспілкуватись щодо ЮНЕСКО, львів’яни не захотіли чимось ділись. Тут виникають думки: або немає чим ділитись, або вони не поважають нашу владу. Втім, у Львові така ж сама біда зі станом історичного центру як і у нас, проте немає таких забудов. Але є багато тематичних закладів: ресторанчики, кафешки, які ховаються у двориках. Вони з кожного куточку роблять бізнес. А ми всі подвір’я закрили. Зробіть ресторанчик з середнім цінником і пригощайте людей чимось цікавим. Саме тематичні заклади і заходи приваблять зовсім інших туристів. Одеської кави в інших містах немає…
Якщо так багато років хотіли до ЮНЕСКО і Одеса має потенціал, навіщо видавати дозволи на будівництво в центрі? Адже нічого, крім центру Одеси, ми подати не можемо.
Одеса майже не видає дозволи на будівництво, але якщо сказати це в мерії, вони кричатимуть, що у всьому винний Київ. Зараз у президента лежить законопроєкт, який повністю забирає повноваження ДАБІ (законопроєкт №5655, який передбачає реформу містобудування). У мерії залишається право ставити висотну відмітку, тобто обмежувати будівництво за кількістю поверхів. І це можна було б зробити з усім містом і ці 23-25-поверхівки могли і не з’явитись. Найстрашніше з цього проєкту — як ми будемо потім доводити, що обіцяли 8 поверхів, а збудували 10. І як допоможе ЮНЕСКО? Та ніяк.
Якщо в якийсь момент збудуємо те, що не треба в центрі, замість допомоги нам скажуть: «Ви порушили угоду, до побачення, ми забираємо цей статус». Привілеїв тут не так багато, навпаки, щоб підтримувати цей статус — треба дуже сильно надриватись і пильно стежити.
І справді були такі випадки. Наприклад, коли Дрезден виключили зі списку світової культурної спадщини, тому що міська влада вирішила побудувати транспортний міст через Ельбу. На думку ЮНЕСКО — це порушить єдність архітектурно-природного комплексу і закриє неповторний вигляд на старе місто.
Включення до ЮНЕСКО принесе ріки грошей? Сама організація не вкладає кошти, а єдиний грошовий потік з’являється через туристів. Тобто, ми все одно залишились з тими ж проблемами, що і були? І навіть якщо ми знайдемо гроші, хто виконуватиме роботи?
ЮНЕСКО — це не така собі фірма, яка каже: «Ви до нас вступили, тримайте мільйони доларів». Вони можуть допомогти знайти кошти, спонукати до участі в грантах. І цей статус збільшує вірогідність отримання грантів та коштів від інших міжнародних організацій.
Щодо реставраційних робіт. Для нас це велика проблема, тому що більшість будівельних компаній, і саме реставраційних, виїхали. Їх і так було мало, а зараз залишилось на макове зернятко. Щоразу, як зв’язуюсь з підрядниками, то всі десь поїхали. Це жахлива ситуація. Але і до реставрації ми дійдемо дуже не скоро, може років зо п’ять доведеться чекати.
А що робити з кондиціонерами, дротами, балконами, які прикрашають історичну зону?
Потрібно працювати з самою ментальністю людей. Якщо ми хочемо до Європи, а ми дуже хочемо, і нас підтримують, то доведеться наважитись і зняти ці кондиціонери. А люди так звикли жити, тому мерія і боїться.
Спробуйте зняти ці балкони, збільшені у п’ять разів. Навіть якщо буде судове рішення, там же будуть просто стрілятися. Державна архітектурно-будівельна інспекція контролює це. Раніше можна було поскаржитись, проводилась перевірка, створювався акт про прибудову без законних підстав і подавався позов до суду. Але позиватись треба на когось, а якщо людина не являється, то що? Ось вони всі і стоять.
Як на мене, треба робити з цього фішку. Лісабон дуже схожий на Одесу, і вони на всьому заробляють гроші. Якщо там збудували якийсь недолугий балкон, то під ним зробили стильний ресторанчик. Ми не можемо зараз змінити наше життя повністю і прибрати весь цей пластик з будинків. Але можемо заробити на тому, що робить нас нами, як і ці кондиціонери та дроти.
До речі, щоб перенести цей кондиціонер на дах, потрібні гроші. Тут єдина пропозиція, якщо у людей є балкон, то хай туди переставлять.
Але там вже генератор стоїть…
А може й три (сміється)… Змусити це робити не податком, а, наприклад, грантом. Ось і ідея: якщо люди живуть в зоні ЮНЕСКО, то давати кошти на те, щоб перенести кондиціонер. Зробити це програмою від міської ради. А за гроші люди самостійно візьмуть і перенесуть та ще й сусідів змусять.
Нам доведеться і на це просити гроші? Тут ще багато звичайних політичних ігор. ЮНЕСКО, яка закликала рф негайно вийти за межі міжнародно визнаних кордонів України, все ж виключає можливість позбавлення членства.
Це політика, всі рішення, можливості в плані зброї — йде поступово. Ось вже рік пішов від вторгнення, а ми все просимо спочатку, ну будь ласочка, а потім — топ ногою. Повільно, бо всі між собою пов’язані. І зруйнувати стосунки та ж Європа з росією не може та не хоче.
Проте ми завжди знайдемо, на що натиснути. Навіть завершиться війна — це буде велике щастя повоєнного періоду. Ми будемо країною, яка вийшла з війни переможцем, в якому б стані — емоційному, матеріальному та фізичному — не опинимось. Саме за престиж нашої країни відповідає Президент, Верховна Рада, кожна мерія і це буде колосальна робота. Тут ЮНЕСКО стане нам у плюсі. Зробимо так, щоб про нас ніхто не забув!
У Вінницькій області до обласного переліку нематеріальної культурної спадщини внесено ще дев’ять елементів.
Про це повідомляє Вінницька обласна рада, передає Укрінформ.
Як зазначається, рішення ухвалила експертна рада з питань нематеріальної культурної спадщини.
Зокрема, до переліку увійшли плетіння шлейки у селі Сальник (Калинівська територіальна громада) та традиція випікання «Січеного-крученого короваю» (село Бережанка, Ободівська територіальна громада).
До обласного переліку також внесені традиція приготування та споживання «Малисника з кукурудзяного борошна», відтворення традиції виготовлення іграшки-оберега «Коник» (село Грабарівка, Студенянська територіальна громада), традиція спільного випасання корів – «череда» у селі Самгородок (Самгородоцька територіальна громада), народний побутовий танець «Ганка» (село Плоске, Вендичанська територіальна громада).
До переліку ввійшли ще три кулінарні традиції: випікання чеського печива (село Миколаївка, Самгородоцька територіальна громада), випікання пиріжків із гречаною кашею до холодцю (Літинська територіальна громада), приготування страви «Бараболяна кишка по-марʼянівськи» (Гайсинська територіальна громада).
Як повідомлялось, у грудні 2025 року на Вінниччині експертна рада внесла до обласного переліку нематеріальної культурної спадщини ще шість елементів, серед яких, зокрема, побутування хустки на Вінниччині, обряд «Обертіння», традиційна страва «Гречані пампушки і приготування калинового варення, а також культура приготування старовинної страви «шпундра» і технологія приготування традиційної обрядової страви Павлівська квасоля.
Фото: Вінницька обласна рада
“Самі категорії В4 та В5 не встановлюють якихось обмежень щодо обсягів витрат про компенсацію яких можна подавати заяви. Категорії передбачають параметри, яким мають відповідати витрати, що можуть бути компенсовані – це стосується і джерела коштів, і того, на що вони були спрямовані. Далі вже майбутня компенсаційна комісія визначатиме, компенсація яких саме витрат і в якому обсязі є юридично обґрунтованою”, – сказав він.
Він також зазначив, що “обидві ці категорії призначені для заяв від імені держави Україна – центральних чи місцевих органів влади, та витрат, профінансованих державним чи місцевим бюджетами. Правила Реєстру збитків (Форми заяв у цих категоріях) містять чіткий перелік інформації і доказів, які мають бути подані заявниками. Тому, хоча обґрунтування цих витрат має бути ретельним, можна сподіватись, що вся необхідна документація та інформація є в розпорядженні потенційних заявників – і щодо того про які кошти йде мова, на подолання яких наслідків вони були спрямовані та хто був їх отримувачем”, – додав Ключковський.
За його словами, особливо важливо детально описати характер гуманітарних витрат. Зокрема, це може бути евакуація населення, забезпечення людей тимчасовим житлом, екстрена медична допомога, реабілітаційні програми та інші заходи з подолання наслідків російської агресії.
“Зокрема, важливо ретельно описати, на що спрямовані кошти у вигляді гуманітарних витрат – на евакуацію людей, на забезпечення їх тимчасовим житлом, екстреною медичною допомогою чи реабілітаційними програмами, чи мова йде про інші програми, такі, наприклад, як програма єВідновлення, в рамках якої фінансується відновлення пошкодженого чи зруйнованого житла. Важливі деталі – де реалізовуються ці програми, в якому вигляді, що саме спричинило їх потребу і хто отримав за ними допомогу. Чим більше деталей – тим краще, адже тут мова ймовірно може йти про великі суми, і вони мають бути належним чином обґрунтовані. Якщо мова йде про розмінування, то важливо вказати на що спрямовані витрати, на який вид діяльності, в якій саме локації і як обґрунтовуються витрачені суми. Дуже важливо цю інформацію систематизувати та подати до Реєстру разом із заявою у зрозумілому вигляді”, – сказав він.
Як повідомляв Укрінформ, Міжнародний Реєстр збитків для України оголосив про запуск двох нових категорій заяв про компенсацію, які стосуються витрат держави, понесених через агресію Російської Федерації проти України. Йдеться про категорії: B4 – державні гуманітарні витрати на підтримку постраждалого населення; B5 – розмінування та очищення від нерозірваних боєприпасів.
Німеччина у відповідь на російські гібридні загрози має посилити тиск на Росію, зокрема розпочати навчання українських військових роботі з ракетами Taurus і запроваджувати нові санкції проти РФ.
Таку думку висловив в інтерв’ю Укрінформу депутат бундестагу від ХДС, член комітету у закордонних справах Родеріх Кізеветтер.
“Ми вже давно мали б закрити “Російський дім”, викликати посла, якщо будуть докази, а можливо, і вислати посла країни. Про це треба подумати. Далі цілком зрозуміло: тіньовий флот потрібно зупинити, санкції – посилити, навчання на Taurus – розпочати. Тоді федеральний канцлер матиме у своїх руках інструмент, щоб вирішити, коли він захоче поставити Taurus”, – сказав Кізеветтер.
Він підкреслив, що за це “нарешті треба взятися”. “Ми мали зробити це ще два-три роки тому. Федеральний канцлер сам це обіцяв і не робить”, – додав депутат, у минулому – полковник бундесверу.
Кізеветтер наголосив, що передача Україні ракет Taurus полегшила б її становище, надавши додаткові можливості для ударів по військових об’єктах, дозволивши їй цілеспрямовано уражати бункерні споруди, підземні виробничі об’єкти, а також пункти управління. “Тоді Україна була б у кращому становищі”, – переконаний він.
Окремо німецький депутат вказав на те, що Німеччина “вже давно могла б збільшити виробництво Taurus“. “Ми також могли б дозволити країнам, готовим постачати Taurus, робити це. Але принаймні ми мали б розпочати навчання”, – сказав він.
Як повідомляв Укрінформ, федеральний канцлер Німеччини Фрідріх Мерц після приходу до влади не ухвалив рішення про передачу Україні крилатих ракет Taurus, хоча, перебуваючи в опозиції, виступав за такий крок.
У липні 2026 року Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус заявив, що для України нібито більше не є критично необхідним отримання німецьких крилатих ракет Taurus. За його словами, ЗСУ успішно вражають цілі в глибокому тилу РФ за допомогою власних далекобійних засобів та безпілотників, тому питання постачання цієї німецької зброї втратило колишню гостроту.
Фото: Tobias Koch, roderich-kiesewetter.de
-
Суспільство1 тиждень agoРФ атакує Одесу з метою помсти, але в руйнуваннях винна українська ППО: суперечливі наративи російської пропаганди
-
Війна1 тиждень agoОзнак підготовки Росії до наступу на Чернігівщині наразі немає
-
Одеса7 днів ago
Потужні вибухи пролунали на Одещині: РФ атакує балістикою
-
Відбудова5 днів agoНа Дніпропетровщині відновили водопостачання, яке було відсутнє кілька діб через аварію
-
Усі новини1 тиждень agoВідпочинок біля острова Тенерифе — рибу чорний диявол помітили біля узбережжя
-
Усі новини1 тиждень agoСкільки енергії споживає холодильник в Україні — як розрахувати
-
Політика1 тиждень agoЗеленський зустрівся з Покладом – погодив нові операції і доручив продовжити очищення СБУ
-
Політика1 тиждень agoЗеленський представив Клименка команді РНБО