Побалакали про UNESCO: хто що захищає, як справи у Львова та на що тиснути одеситам
Історичний центр Одеси під захистом ЮНЕСКО і не знає про це лише ледачий. Проте ця міжнародна організація працює не як ППО і перше, що ми маємо затямити: така престижність потребує власної відповідальності. Це гарні перспективи, омріяний статус, і хто знає, що робити далі. Разом із депутаткою Анастасією Большедворовою, обговорили звідки чекати ріки грошей, що робити з по-одеськи облаштованими фасадами та чий досвід варто перейняти.

Під захистом — гарне формулювання, але для країни, яка воює — це навіть трохи смішно. Росіян не зупинить те, що будівля знаходиться під захистом ЮНЕСКО, як це не зупиняло їх в Сирії. То про який захист ми говоримо? Весь світ буде знов тривожитись та обурений, чи є реальні механізми впливу?
Насправді ніякого механізму захисту немає — це фікція. Тут найцікавіше, що наша мерія домоглася цього. Вони не виїжджали з тієї сесії ЮНЕСКО і схопились зубами, щоб отримати статус, про який говорили багато років. Для нас це престиж. Але туристи не завжди шукають: «історична будівля під захистом ЮНЕСКО», просто, якщо їм цікава Україна та Одеса, то ми й можемо показати лише центр.
Зараз часто порівнюють Одесу зі Львовом, який потрапив в ЮНЕСКО з першої спроби у 1998 році. Туристична політика міст відрізняється? Одесі немає чого запропонувати туристам в будь-який сезон, окрім літнього. І центр у львів’ян значно менше заселений. Чи варто порівнювати, брати за приклад?

Чи так все добре у Львова? Вони ледве не втратили свій статус. Якщо почати розглядати будівлі, то виглядає дуже не оптимістично: сиплеться весь верх фасаду і досить проблемно реставрувати. Чомусь не робили цього раніше, а зараз не можуть витрачати гроші, навіть якщо вони є в бюджеті. Те, що відбувається у Львові, не є для нас прикладом.
Цікаво, що коли одеська мерія хотіла поспілкуватись щодо ЮНЕСКО, львів’яни не захотіли чимось ділись. Тут виникають думки: або немає чим ділитись, або вони не поважають нашу владу. Втім, у Львові така ж сама біда зі станом історичного центру як і у нас, проте немає таких забудов. Але є багато тематичних закладів: ресторанчики, кафешки, які ховаються у двориках. Вони з кожного куточку роблять бізнес. А ми всі подвір’я закрили. Зробіть ресторанчик з середнім цінником і пригощайте людей чимось цікавим. Саме тематичні заклади і заходи приваблять зовсім інших туристів. Одеської кави в інших містах немає…
Якщо так багато років хотіли до ЮНЕСКО і Одеса має потенціал, навіщо видавати дозволи на будівництво в центрі? Адже нічого, крім центру Одеси, ми подати не можемо.
Одеса майже не видає дозволи на будівництво, але якщо сказати це в мерії, вони кричатимуть, що у всьому винний Київ. Зараз у президента лежить законопроєкт, який повністю забирає повноваження ДАБІ (законопроєкт №5655, який передбачає реформу містобудування). У мерії залишається право ставити висотну відмітку, тобто обмежувати будівництво за кількістю поверхів. І це можна було б зробити з усім містом і ці 23-25-поверхівки могли і не з’явитись. Найстрашніше з цього проєкту — як ми будемо потім доводити, що обіцяли 8 поверхів, а збудували 10. І як допоможе ЮНЕСКО? Та ніяк.
Якщо в якийсь момент збудуємо те, що не треба в центрі, замість допомоги нам скажуть: «Ви порушили угоду, до побачення, ми забираємо цей статус». Привілеїв тут не так багато, навпаки, щоб підтримувати цей статус — треба дуже сильно надриватись і пильно стежити.
І справді були такі випадки. Наприклад, коли Дрезден виключили зі списку світової культурної спадщини, тому що міська влада вирішила побудувати транспортний міст через Ельбу. На думку ЮНЕСКО — це порушить єдність архітектурно-природного комплексу і закриє неповторний вигляд на старе місто.

Включення до ЮНЕСКО принесе ріки грошей? Сама організація не вкладає кошти, а єдиний грошовий потік з’являється через туристів. Тобто, ми все одно залишились з тими ж проблемами, що і були? І навіть якщо ми знайдемо гроші, хто виконуватиме роботи?
ЮНЕСКО — це не така собі фірма, яка каже: «Ви до нас вступили, тримайте мільйони доларів». Вони можуть допомогти знайти кошти, спонукати до участі в грантах. І цей статус збільшує вірогідність отримання грантів та коштів від інших міжнародних організацій.
Щодо реставраційних робіт. Для нас це велика проблема, тому що більшість будівельних компаній, і саме реставраційних, виїхали. Їх і так було мало, а зараз залишилось на макове зернятко. Щоразу, як зв’язуюсь з підрядниками, то всі десь поїхали. Це жахлива ситуація. Але і до реставрації ми дійдемо дуже не скоро, може років зо п’ять доведеться чекати.
А що робити з кондиціонерами, дротами, балконами, які прикрашають історичну зону?

Потрібно працювати з самою ментальністю людей. Якщо ми хочемо до Європи, а ми дуже хочемо, і нас підтримують, то доведеться наважитись і зняти ці кондиціонери. А люди так звикли жити, тому мерія і боїться.
Спробуйте зняти ці балкони, збільшені у п’ять разів. Навіть якщо буде судове рішення, там же будуть просто стрілятися. Державна архітектурно-будівельна інспекція контролює це. Раніше можна було поскаржитись, проводилась перевірка, створювався акт про прибудову без законних підстав і подавався позов до суду. Але позиватись треба на когось, а якщо людина не являється, то що? Ось вони всі і стоять.
Як на мене, треба робити з цього фішку. Лісабон дуже схожий на Одесу, і вони на всьому заробляють гроші. Якщо там збудували якийсь недолугий балкон, то під ним зробили стильний ресторанчик. Ми не можемо зараз змінити наше життя повністю і прибрати весь цей пластик з будинків. Але можемо заробити на тому, що робить нас нами, як і ці кондиціонери та дроти.
До речі, щоб перенести цей кондиціонер на дах, потрібні гроші. Тут єдина пропозиція, якщо у людей є балкон, то хай туди переставлять.
Але там вже генератор стоїть…
А може й три (сміється)… Змусити це робити не податком, а, наприклад, грантом. Ось і ідея: якщо люди живуть в зоні ЮНЕСКО, то давати кошти на те, щоб перенести кондиціонер. Зробити це програмою від міської ради. А за гроші люди самостійно візьмуть і перенесуть та ще й сусідів змусять.
Нам доведеться і на це просити гроші? Тут ще багато звичайних політичних ігор. ЮНЕСКО, яка закликала рф негайно вийти за межі міжнародно визнаних кордонів України, все ж виключає можливість позбавлення членства.
Це політика, всі рішення, можливості в плані зброї — йде поступово. Ось вже рік пішов від вторгнення, а ми все просимо спочатку, ну будь ласочка, а потім — топ ногою. Повільно, бо всі між собою пов’язані. І зруйнувати стосунки та ж Європа з росією не може та не хоче.

Проте ми завжди знайдемо, на що натиснути. Навіть завершиться війна — це буде велике щастя повоєнного періоду. Ми будемо країною, яка вийшла з війни переможцем, в якому б стані — емоційному, матеріальному та фізичному — не опинимось. Саме за престиж нашої країни відповідає Президент, Верховна Рада, кожна мерія і це буде колосальна робота. Тут ЮНЕСКО стане нам у плюсі. Зробимо так, щоб про нас ніхто не забув!
Події
суд почав розгляд справи по суті і заслухав експертів
Тернопільський міськрайонний суд розпочав розгляд справи по суті за позовом художника Івана Марчука про визнання недійсним договору щодо передачі прав на зображення його картин.
Як повідомляє кореспондентка Укрінформу, на засіданні заслухали експертів та вступні слова учасників процесу.
Фахівці Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, які проводили експертизу підпису одного із відповідачів Ігоря Апостола на ліцензійному договорі, дали свідчення у режимі відеоконференції.
“Внаслідок проведеного тривалого за часом дуже ретельного дослідження нами було підготовано висновок по даній справі, який є в розпорядженні суду. Була встановлена досить значна кількість істотних, стійких, стабільних розбіжностей між підписами у досліджуваному документі і підписами, наданими в якості зразків, на підставі яких ми дійшли до категоричного висновку про те, що підписи на досліджуваному документі від Апостола Ігоря були виконані не ним, а іншою особою”, – зазначила завідувачка лабораторії почеркознавчих та технічних досліджень документів Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Олена Савчук.
На запитання учасників процесу, чи не стало перешкодою для експертів відсутність експериментальних зразків підпису, наданих Ігорем Апостолом, Олена Савчук відповіла, що наданих документів було достатньо для дослідження.
Після допиту експертів суддя дав повторну можливість сторонам виступити із вступним словом, зважаючи на те, що відбулися зміни предмета позову та у доказовій базі.
Адвокат Наталія Калініченко зазначила, що Іван Марчук звернувся до суду з позовом про визнання оскаржуваного договору недійсним з підстав помилки та обману. Але, за її словами, після отримання результатів експертизи підпису Ігоря Апостола сторона позивача уточнила предмет позову і просить суд визнати, що майнові права інтелектуальної власності Івана Марчука на створені ним твори не передані ліцензіатам за ліцензійним авторським договором №1 від 21 травня 2020 року та відсутні у відповідачів, їх правонаступників та субліцензіатів.
Калініченко наголосила, що договір є нікчемним через недотримання письмової форми. Адвокатка пояснила, що укладений між Марчуком і відповідачами документ є договором у сфері розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.
“Він передбачає передачу виключної ліцензії. А це означає, що є дві сторони: ліцензіар, тобто Марчук та ліцензіат – в даному випадку це чотири особи, які є відповідачами у справі. Враховуючи те, що на договорі відсутній підпис Ігоря Апостола як учасника сторони ліцензіатів, ми вважаємо, що недотримана письмова форма. У цьому випадку відповідно до статті 1107 Цивільного кодексу, такий договір є нікчемним”, – зазначила Калініченко.
Наступним вступне слово виголосив відповідач Сергій Павленко. Він зазначив, що договір укладений в належний спосіб і продовжує діяти. А також попросив суд відмовити у задоволенні позову Марчука.
“Позивач не довів, чому можливий дефект підпису одного з п’яти учасників договору (йдеться про результати експертизи підпису Ігоря Апостола – ред.) означає недодержання письмової форми договору всіма його учасниками”, – сказав Павленко.
Також він зазначив, що, враховуючи те, що з моменту укладання договору донині він жодним чином не користувався отриманими правами, лише виконував обов’язки. І беручи до уваги озвучену в судовому процесі позицію Марчука, він вважає, що для нього укладення мирової угоди є доцільним і можливим.

Відповідач Михайло Синиця у вступному слові розповів, що був знайомий з Іваном Марчуком, що, на його думку, підтверджують спільні фото з художником. Також він зазначив, що виготовляв продукцію з принтами картин художника та репродукції на замовлення помічниці Івана Марчука Тамари Стрипко, що, за його словами, підтверджують записи їх розмов і переписок.
Також Синиця зазначив у виступі, що договір не обмежує право автора розпоряджатися оригіналами картин та використовувати їх на власний розсуд. Він запевнив, що обмеження стосувалося лише передачі комерційних прав третім особам без погодження з ліцензіатами.
Загалом судове засідання тривало понад 5 годин. Сторони ставили багато запитань щодо обставин знайомства Івана Марчука з відповідачами, обставин формування і підписання ліцензійного договору. Саме тому вступне слово відповідачки Тамари Стрипко, а також представниці відповідача Ігоря Апостола суд заслухає 18 листопада під час продовження розгляду справи.
Як повідомлялося, Тернопільський міськрайонний суд відкрив провадження у справі про визнання недійсним ліцензійного договору, який передбачає передачу виключних майнових прав на зображення творів українського художника Івана Марчука, 11 липня 2025 року за позовною заявою митця. Відповідачами у справі є підписанти ліцензійного договору: Павленко Сергій Петрович, Синиця Михайло Миколайович, Апостол Ігор Михайлович (син колишнього народного депутата Михайла Апостола) та Стрипко Тамара Олексіївна.
Про спробу заволодіння авторськими правами на зображення його творів іншими особами Марчук повідомив у грудні 2025 року у Фейсбуці.
Народний депутат України VII скликання Михайло Апостол спростував наявність у нього зареєстрованих авторських прав на картини Марчука.
Поліція відкрила кримінальне провадження на підставі заяви Марчука за фактом шахрайства, вчиненого в особливо великих розмірах або організованою групою.
Фото Укрінформу можна купити тут
Відбудова
Фінляндія виділить понад €37 мільйонів на відбудову України
Міністерство закордонних справ Фінляндії виділяє 37,3 млн євро на підтримку відбудови України в межах програми «Стратегічні інвестиції та підтримка України» (SISU).
Про це повідомляється в заяві закордонного відомства Фінляндії, передає Укрінформ.
Зазначається, що гроші будуть виділені в рамках спільної ініціативи Міністерства та фінської державної фінансової компанії Finnvera – SISU (Strategic Investment and Support for Ukraine).
Кошти в повному обсязі будуть надані через Інвестиційну рамкову програму для України (UIF) Європейського Союзу та передані в управління Міністерству закордонних справ.
Зазначається, що у жовтні 2026 року компанія Finnvera та Єврокомісія підписали гарантійну угоду в межах програми SISU на суму 240 млн євро. Це дозволить фінансувати інвестиції, спрямовані на зміцнення критичної інфраструктури України, а також розширить можливості для фінських компаній долучитися до відбудови країни.
За даними фінського МЗС, програма SISU допомагає українським підприємствам розвиватися у сферах оборони, безпеки та технологій подвійного призначення, виходити на міжнародні ринки та отримувати доступ до фінансування, а також сприяє управлінню ризиками й підготовці до залучення інвестицій.
Водночас програма підтримує цілі Фінляндії та ЄС щодо зміцнення фінансової стійкості України, її інноваційного потенціалу та довгострокової відбудови. Програма сприяє зростанню приватних інвестицій у розбудову України.
«Мета SISU – залучити нові інвестиції в Україну. Програма поєднує досвід фінського бізнесу, потреби України у відбудові та можливості фінансування з боку ЄС. У такий спосіб ми налагоджуємо співпрацю між підприємствами в секторах, які є життєво важливими для України. Фінляндія твердо налаштована підтримувати Україну в довгостроковій перспективі, причому бізнес відіграє ключову роль у відбудові та економічному зростанні країни», – зазначила міністр закордонних справ Еліна Валтонен.
За словами міністра зовнішньої торгівлі та розвитку Вілле Тавіо, Міністерство закордонних справ і Finnvera створили нові можливості фінансування для фінських компаній, які прагнуть вийти на український ринок.
Як повідомляв Укрінформ, Естонія надасть додаткові 6,5 млн євро, щоб допомогти Україні підготуватися до зими.
Фото: ОП
Політика
Кандидат у президенти Франції Глюксман: Мир в Україні
Безпека Франції залежить від підтримки України, а позиції кандидатів у президенти Марін Ле Пен та Жана-Люка Меланшона послаблять Європу.
Про це кандидат у президенти Франції Рафаель Глюксман заявив під час дискусії на Паризькому форумі миру, передає кореспондент Укрінформу.
«Говорімо прямо й без двозначностей. Мир в Україні – це поразка імперіалістичного проєкту Путіна. Мир в Україні – це повага до міжнародного права. Мир в Україні не може полягати в тому, щоб за наказом Дональда Трампа дати агресорові те, що задовольнить його воєнні амбіції», – заявив Глюксман.
За його словами, Росія веде війну, щоб зруйнувати європейську архітектуру безпеки, тож «на кону безпека французів». Глюксман виступив проти того, щоб Вашингтон визначав за європейців, які питання обговорювати з Путіним. Адже переговори про кордони Європи та її безпековий порядок повертають дискусію до вимог, які Кремль висував ще до повномасштабного вторгнення.
Він також закликав кандидатів у президенти представити своє бачення зовнішньої політики Франції.
«Те, що французькі політики нині схильні оминати питання зовнішньої політики, розвитку, багатосторонньої співпраці та міжнародного права, свідчить про брак амбіцій щодо майбутнього нашої країни», – сказав Глюксман.
Коментуючи обіцянки кандидатки від «Національного об’єднання» Марін Ле Пен у разі обрання президенткою припинити фінансову допомогу Україні, він наголосив, що «вона, по суті, каже, що ми відмовимося від своєї першої лінії оборони». «Я хотів би, щоб усі французи добре над цим подумали», – наголосив політик.
Політик також прокоментував позицію лідера «Нескореної Франції» Жан-Люка Меланшона, який заявив, що в разі можливої угоди про територіальні поступки слід запитати жителів відповідних регіонів, зокрема Донбасу, по який бік кордону вони хочуть жити. Він згадав, як після російського вторгнення до Криму Меланшон, за його словами, радів, що півострів не опиниться в НАТО.
«Ці кандидати послаблять Європу, послаблять Францію і, по суті, підтримають бачення пана Путіна. Вони й так давно це роблять», – наголосив Глюксман.
Як повідомлялось, євродепутат від партії «Place publique» Рафаель Глюксман у жовтні переміг на праймеріз соціал-демократів та став їхнім кандидатом на президентських виборах у Франції 2027 року.
Фото: European Parliament
-
Суспільство1 тиждень agoНовини на ранок
-
Суспільство1 тиждень agoНовини на ранок
-
Відбудова6 днів agoВ Україні повністю відновили 759 об’єктів медичної інфраструктури
-
Політика4 дні agoзаконопроєкт пройшов перше читання у Раді
-
Суспільство3 дні agoНовини на ранок
-
Усі новини1 тиждень agoКейт Міддлтон розповіла про роботу мрії принца Луї: але є нюанс
-
Одеса1 тиждень agoТарифи в Одесі у листопаді 2026: вартість води, світла, газу та тепла
-
Суспільство1 тиждень agoВ Одесі відновлюють пошкоджений обстрілом будинок на Прохоровській: роботи планують завершити до кінця року