Побалакали про UNESCO: хто що захищає, як справи у Львова та на що тиснути одеситам
Історичний центр Одеси під захистом ЮНЕСКО і не знає про це лише ледачий. Проте ця міжнародна організація працює не як ППО і перше, що ми маємо затямити: така престижність потребує власної відповідальності. Це гарні перспективи, омріяний статус, і хто знає, що робити далі. Разом із депутаткою Анастасією Большедворовою, обговорили звідки чекати ріки грошей, що робити з по-одеськи облаштованими фасадами та чий досвід варто перейняти.
Під захистом — гарне формулювання, але для країни, яка воює — це навіть трохи смішно. Росіян не зупинить те, що будівля знаходиться під захистом ЮНЕСКО, як це не зупиняло їх в Сирії. То про який захист ми говоримо? Весь світ буде знов тривожитись та обурений, чи є реальні механізми впливу?
Насправді ніякого механізму захисту немає — це фікція. Тут найцікавіше, що наша мерія домоглася цього. Вони не виїжджали з тієї сесії ЮНЕСКО і схопились зубами, щоб отримати статус, про який говорили багато років. Для нас це престиж. Але туристи не завжди шукають: «історична будівля під захистом ЮНЕСКО», просто, якщо їм цікава Україна та Одеса, то ми й можемо показати лише центр.
Зараз часто порівнюють Одесу зі Львовом, який потрапив в ЮНЕСКО з першої спроби у 1998 році. Туристична політика міст відрізняється? Одесі немає чого запропонувати туристам в будь-який сезон, окрім літнього. І центр у львів’ян значно менше заселений. Чи варто порівнювати, брати за приклад?
Чи так все добре у Львова? Вони ледве не втратили свій статус. Якщо почати розглядати будівлі, то виглядає дуже не оптимістично: сиплеться весь верх фасаду і досить проблемно реставрувати. Чомусь не робили цього раніше, а зараз не можуть витрачати гроші, навіть якщо вони є в бюджеті. Те, що відбувається у Львові, не є для нас прикладом.
Цікаво, що коли одеська мерія хотіла поспілкуватись щодо ЮНЕСКО, львів’яни не захотіли чимось ділись. Тут виникають думки: або немає чим ділитись, або вони не поважають нашу владу. Втім, у Львові така ж сама біда зі станом історичного центру як і у нас, проте немає таких забудов. Але є багато тематичних закладів: ресторанчики, кафешки, які ховаються у двориках. Вони з кожного куточку роблять бізнес. А ми всі подвір’я закрили. Зробіть ресторанчик з середнім цінником і пригощайте людей чимось цікавим. Саме тематичні заклади і заходи приваблять зовсім інших туристів. Одеської кави в інших містах немає…
Якщо так багато років хотіли до ЮНЕСКО і Одеса має потенціал, навіщо видавати дозволи на будівництво в центрі? Адже нічого, крім центру Одеси, ми подати не можемо.
Одеса майже не видає дозволи на будівництво, але якщо сказати це в мерії, вони кричатимуть, що у всьому винний Київ. Зараз у президента лежить законопроєкт, який повністю забирає повноваження ДАБІ (законопроєкт №5655, який передбачає реформу містобудування). У мерії залишається право ставити висотну відмітку, тобто обмежувати будівництво за кількістю поверхів. І це можна було б зробити з усім містом і ці 23-25-поверхівки могли і не з’явитись. Найстрашніше з цього проєкту — як ми будемо потім доводити, що обіцяли 8 поверхів, а збудували 10. І як допоможе ЮНЕСКО? Та ніяк.
Якщо в якийсь момент збудуємо те, що не треба в центрі, замість допомоги нам скажуть: «Ви порушили угоду, до побачення, ми забираємо цей статус». Привілеїв тут не так багато, навпаки, щоб підтримувати цей статус — треба дуже сильно надриватись і пильно стежити.
І справді були такі випадки. Наприклад, коли Дрезден виключили зі списку світової культурної спадщини, тому що міська влада вирішила побудувати транспортний міст через Ельбу. На думку ЮНЕСКО — це порушить єдність архітектурно-природного комплексу і закриє неповторний вигляд на старе місто.
Включення до ЮНЕСКО принесе ріки грошей? Сама організація не вкладає кошти, а єдиний грошовий потік з’являється через туристів. Тобто, ми все одно залишились з тими ж проблемами, що і були? І навіть якщо ми знайдемо гроші, хто виконуватиме роботи?
ЮНЕСКО — це не така собі фірма, яка каже: «Ви до нас вступили, тримайте мільйони доларів». Вони можуть допомогти знайти кошти, спонукати до участі в грантах. І цей статус збільшує вірогідність отримання грантів та коштів від інших міжнародних організацій.
Щодо реставраційних робіт. Для нас це велика проблема, тому що більшість будівельних компаній, і саме реставраційних, виїхали. Їх і так було мало, а зараз залишилось на макове зернятко. Щоразу, як зв’язуюсь з підрядниками, то всі десь поїхали. Це жахлива ситуація. Але і до реставрації ми дійдемо дуже не скоро, може років зо п’ять доведеться чекати.
А що робити з кондиціонерами, дротами, балконами, які прикрашають історичну зону?
Потрібно працювати з самою ментальністю людей. Якщо ми хочемо до Європи, а ми дуже хочемо, і нас підтримують, то доведеться наважитись і зняти ці кондиціонери. А люди так звикли жити, тому мерія і боїться.
Спробуйте зняти ці балкони, збільшені у п’ять разів. Навіть якщо буде судове рішення, там же будуть просто стрілятися. Державна архітектурно-будівельна інспекція контролює це. Раніше можна було поскаржитись, проводилась перевірка, створювався акт про прибудову без законних підстав і подавався позов до суду. Але позиватись треба на когось, а якщо людина не являється, то що? Ось вони всі і стоять.
Як на мене, треба робити з цього фішку. Лісабон дуже схожий на Одесу, і вони на всьому заробляють гроші. Якщо там збудували якийсь недолугий балкон, то під ним зробили стильний ресторанчик. Ми не можемо зараз змінити наше життя повністю і прибрати весь цей пластик з будинків. Але можемо заробити на тому, що робить нас нами, як і ці кондиціонери та дроти.
До речі, щоб перенести цей кондиціонер на дах, потрібні гроші. Тут єдина пропозиція, якщо у людей є балкон, то хай туди переставлять.
Але там вже генератор стоїть…
А може й три (сміється)… Змусити це робити не податком, а, наприклад, грантом. Ось і ідея: якщо люди живуть в зоні ЮНЕСКО, то давати кошти на те, щоб перенести кондиціонер. Зробити це програмою від міської ради. А за гроші люди самостійно візьмуть і перенесуть та ще й сусідів змусять.
Нам доведеться і на це просити гроші? Тут ще багато звичайних політичних ігор. ЮНЕСКО, яка закликала рф негайно вийти за межі міжнародно визнаних кордонів України, все ж виключає можливість позбавлення членства.
Це політика, всі рішення, можливості в плані зброї — йде поступово. Ось вже рік пішов від вторгнення, а ми все просимо спочатку, ну будь ласочка, а потім — топ ногою. Повільно, бо всі між собою пов’язані. І зруйнувати стосунки та ж Європа з росією не може та не хоче.
Проте ми завжди знайдемо, на що натиснути. Навіть завершиться війна — це буде велике щастя повоєнного періоду. Ми будемо країною, яка вийшла з війни переможцем, в якому б стані — емоційному, матеріальному та фізичному — не опинимось. Саме за престиж нашої країни відповідає Президент, Верховна Рада, кожна мерія і це буде колосальна робота. Тут ЮНЕСКО стане нам у плюсі. Зробимо так, щоб про нас ніхто не забув!
Організатори оприлюднили довгий список Премії книжкових блогерів «Книжкової країни», яка об’єднує 35 найобговорюваніших перекладів книжок, виданих у 2025-2026 роках.
Як передає Укріноформ, про це повідомило Читомо.
Як зазначають організатори, ключовим критерієм відбору став вплив на читацьку спільноту й популярність книжки серед читачів.
Формуючи довгий список, журі враховувало власні читацькі враження, інтерес до видань, а також те, як активно їх обговорювали у книжкових клубах і спільнотах.
На сайті фестивалю стартувало читацьке голосування за короткий список премії – воно триватиме до 31 липня. Проголосувати можна за посиланням.
За його результатами визначать 5 книжок-фіналістів. Переможця серед них обере журі Премії книжкових блогерів, а оголосять його 19 вересня під час фестивалю «Книжкова країна. Загадкова».
До складу журі цього сезону увійшли:
- Надія Панченко («Світло бібліотек»);
- Тетяна Гонченко («Непозбувний книгочитун»);
- Влад Рудніцький («Той, хто не любив читати»);
- Анастасія Іщенко («Книжковий восьминіг»);
- Євгенія Яцюк («Це ніхто не буде читати»);
- Настя Гавриш («Настя, що почитати?»);
- Наталя Телентюк («Ната в книжкових світах»);
- Анна Хакімова («Книжкова драконка»).
До довгого списку премії увійшли:
- «Жінки» (Крістін Генна, «РМ»);
- «Мої друзі» (Фредрік Бакман, #книголав);
- «Божественні супротивники», кн. 1 (Ребекка Росс, «РМ»);
- «Тисяча осяйних сонць» (Халед Госсейні, «Видавництво Старого Лева»);
- «Життя після «так» (Тейлор Дженкінс Рід, Artbooks);
- «Опівнічні діти» (Салман Рушді, «Фабула»);
- «Завіт води» (Абрахам Верґіс, Artbooks);
- «Катабазис» (Ребекка Кван, «Жорж»);
- «Поховай наші кості в опівнічній землі» (В. Е. Шваб, #книголав);
- «Інциденти у нас вдома» (Джош Малерман, «Ще одну сторінку»);
- «Наші дружини на дні морському» (Джулія Армфілд, «Ще одну сторінку»);
- «Сирени» (Емілія Гарт, Glimmer);
- «Траурно ваш» (Айві Фербенкс, Glimmer);
- «Пташиний короб» (Джош Малерман, «Лабораторія»);
- «Ми — Легіон, ми — Боб», кн. 1 (Денніс Тейлор, Lobster);
- «Послухач», кн. 1 (Петра Стеглікова, «Навчальна книга — Богдан»);
- «Пам’ять під назвою Імперія» (Аркаді Мартін, Vivat);
- «Затруєна чаша» (цикл «Тінь Левіафана»), кн. 1 (Роберт Джексон Беннетт, «Апріорі»);
- «Аґла. Алеф», кн. 1 (Радек Рак, «Видавництво Жупанського»);
- «Місто сходів» (Роберт Джексон Беннетт, «Апріорі»);
- «Фамільяр» (Лі Бардуґо, Vivat);
- «Псалом для дикостворених» (Бекі Чемберс, Vivat);
- «Повернення Рейчел Прайс» (Голлі Джексон, Readberry);
- «Пісня Ахілла» (Медлін Міллер, Vivat);
- «Світанок перед Жнивами» (Сюзанна Коллінз, BookChef);
- «Не закохані» (Алі Гейзелвуд, Vivat);
- «Чорти» (Джо Аберкромбі, Nebo BookLab Publishing);
- «Одне темне вікно» (Рейчел Ґілліґ, Nebo BookLab Publishing);
- «Бджолине жало» (Пол Мюррей, «Видавництво Старого Лева»);
- «Якщо зі світу зникнуть коти» (Ґенкі Кавамура, «Ще одну сторінку»);
- «Весільний народ» (Елісон Еспач, «Фабула»);
- «Проєкт “Аве Марія”» (Енді Вейр, «Видавництво 333»);
- «Книга гуски» (Іюнь Лі, «Видавництво Старого Лева»);
- «П’ята фігура» (Робертсон Девіс, Stretovych);
- «Бірнамський ліс» (Елінор Каттон, «Лабораторія»).
Навесні переможцем премії стала збірка Артура Дроня «Гемінгвей нічого не знає» (Видавництво Старого Лева), а торік восени перемогли одразу дві книжки – «Зайчик» Мони Авад («Жорж») і «Дім на краю світу» Майкла Каннінгема («Лабораторія»).
Як повідомляв Укрінформ, на фестивалі «Книжкова країна», який відбувся 23-26 квітня у Києві на ВДНГ, відвідувачі придбали понад 85 000 книжок, ще 1 580 зібрали для військових на фронті, а понад 400 передали сільським бібліотекам.
Фото Укрінформу можна купити тут
Україна та Іспанія домовилися про розширення фінансової та страхової підтримки українських проєктів відбудови до 570 млн євро.
Як передає Укрінформ, про це повідомило профільне відомство.
“За підсумками п’ятого засідання Міжурядової українсько-іспанської комісії з економічного і промислового співробітництва сторони досягли домовленостей щодо фінансової та страхової підтримки обсягом 570 млн євро та підписали низку документів про розвиток економічної і промислової співпраці”, – йдеться в повідомленні.
Зазначається, що домовленості передбачають розширення можливостей для залучення іспанського фінансування до українських проєктів відбудови, а також створюють додаткові умови для участі іспанських компаній в інвестиційних проєктах в Україні.
Зокрема, іспанське державне агентство зі страхування експортних кредитів Cesce збільшить ліміт покриття ризиків для операцій в Україні до 250 млн євро. Це дасть змогу іспанським компаніям активніше постачати в Україну обладнання, технології та послуги, а також брати участь в інвестиційних проєктах.
Крім того, іспанська фінансова установа розвитку COFIDES управлятиме новою кредитною лінією обсягом 100 млн євро для підтримки інвестиційних проєктів приватного сектору.
Ще до 200 млн євро фінансування для України надасть Державний фонд інтернаціоналізації іспанських компаній (FIEM). Інструмент передбачає до 100 млн євро поворотного фінансування та до 100 млн євро грантової підтримки для проєктів, що реалізовуватимуться за участю іспанських компаній.
За підсумками засідання сторони також підписали Спільну декларацію про наміри щодо підтримки промислового відновлення та стійкості України.
Документ передбачає поглиблення співпраці в межах ініціативи «Промисловий Рамштайн» та сприятиме розвитку партнерства між українськими й іспанськими компаніями, постачанню промислового обладнання, технологій і інтеграції українських виробників до європейських ланцюгів створення доданої вартості.
Як повідомлялось, у Київській області завершили відновлення всіх 18 багатоквартирних будинків, які відбудовували в межах напряму «Відбудова України» за спільного фінансування держави та фандрейзингової платформи UNITED24.
Фото: Мінекономіки
Політика
Зеленський після чергової атаки РФ закликав партнерів прискорити надання військової допомоги
Президент Володимир Зеленський після нічної атаки на Одесу та інші міста й регіони країни закликав партнерів пришвидшити поставки оборонних пакетів.
Про це глава держави повідомив у Фейсбуці, передає Укрінформ.
«Важливо, щоб кожна державна інституція, усі, хто задіяні до перемовин з партнерами щодо підтримки захисту та стійкості України, були максимально оперативними та ефективними. Потрібно прискорювати виконання всього, про що домовлено на рівні лідерів. Кожен оборонний пакет зараз – це не просто цифра, а конкретні засоби, які щодня захищають життя тут, в Україні», – сказав Зеленський.
Президент нагадав, що в Одесі внаслідок нічного ракетного удару Росії по житловому будинку загинули двоє людей, ще п’ятеро зазнали поранень, серед них троє дітей. Він зазначив, що усім постраждалим надається необхідна медична допомога та висловив співчуття рідним і близьким загиблих.
Глава держави також підкреслив про те, що п’ятнадцять КАБів росіяни застосували по Сумщині. «У Сумах поранено людину, пошкоджено житлові будинки та цивільну інфраструктуру, зокрема бібліотеку», – розповів він.
«Під обстрілами перебували й інші наші регіони. У Запорізькій області внаслідок авіаудару загинули дві людини, ще п’ятеро поранені. На Харківщині внаслідок обстрілу троє поранених. На Чернігівщині поранено одну людину. Були під обстрілами й Херсонщина, Донеччина та Дніпропетровщина. Загалом протягом ночі ворог випустив по Україні понад 130 ударних дронів і 8 ракет», – підсумував Зеленський.
Як повідомлялося, Протиповітряна оборона знешкодила п’ять керованих авіаційних ракет і 115 безпілотників, якими російські війська атакували Україну з вечора 16 липня. На низці локацій зафіксовані влучання десяти ворожих цілей.
-
Одеса1 тиждень agoЦіни на овочі та фрукти на Привозі в Одесі у липні 2026
-
Одеса7 днів ago
Атака дронів на Одесу 6 липня: наслідки та пошкодження
-
Усі новини1 тиждень agoСніжана Онопко – українська модель підтримала росіянку
-
Суспільство1 тиждень agoУряд розподілив додаткові ₴7,4 мільярда для безоплатного харчування школярів
-
Суспільство1 тиждень agoХерсонський художній музей отримав Блакитний щит Анонси
-
Відбудова1 тиждень agoВ Охматдиті встановили сонячні електростанції
-
Події1 тиждень agoУкраїнська письменниця Ярина Груша отримала спецвідзнаку однієї з найпрестижніших літературних премій Італії
-
Одеса1 тиждень ago
Відкриті пляжі Одеси: скільки працює та які правила