Побалакали про UNESCO: хто що захищає, як справи у Львова та на що тиснути одеситам
Історичний центр Одеси під захистом ЮНЕСКО і не знає про це лише ледачий. Проте ця міжнародна організація працює не як ППО і перше, що ми маємо затямити: така престижність потребує власної відповідальності. Це гарні перспективи, омріяний статус, і хто знає, що робити далі. Разом із депутаткою Анастасією Большедворовою, обговорили звідки чекати ріки грошей, що робити з по-одеськи облаштованими фасадами та чий досвід варто перейняти.
Під захистом — гарне формулювання, але для країни, яка воює — це навіть трохи смішно. Росіян не зупинить те, що будівля знаходиться під захистом ЮНЕСКО, як це не зупиняло їх в Сирії. То про який захист ми говоримо? Весь світ буде знов тривожитись та обурений, чи є реальні механізми впливу?
Насправді ніякого механізму захисту немає — це фікція. Тут найцікавіше, що наша мерія домоглася цього. Вони не виїжджали з тієї сесії ЮНЕСКО і схопились зубами, щоб отримати статус, про який говорили багато років. Для нас це престиж. Але туристи не завжди шукають: «історична будівля під захистом ЮНЕСКО», просто, якщо їм цікава Україна та Одеса, то ми й можемо показати лише центр.
Зараз часто порівнюють Одесу зі Львовом, який потрапив в ЮНЕСКО з першої спроби у 1998 році. Туристична політика міст відрізняється? Одесі немає чого запропонувати туристам в будь-який сезон, окрім літнього. І центр у львів’ян значно менше заселений. Чи варто порівнювати, брати за приклад?
Чи так все добре у Львова? Вони ледве не втратили свій статус. Якщо почати розглядати будівлі, то виглядає дуже не оптимістично: сиплеться весь верх фасаду і досить проблемно реставрувати. Чомусь не робили цього раніше, а зараз не можуть витрачати гроші, навіть якщо вони є в бюджеті. Те, що відбувається у Львові, не є для нас прикладом.
Цікаво, що коли одеська мерія хотіла поспілкуватись щодо ЮНЕСКО, львів’яни не захотіли чимось ділись. Тут виникають думки: або немає чим ділитись, або вони не поважають нашу владу. Втім, у Львові така ж сама біда зі станом історичного центру як і у нас, проте немає таких забудов. Але є багато тематичних закладів: ресторанчики, кафешки, які ховаються у двориках. Вони з кожного куточку роблять бізнес. А ми всі подвір’я закрили. Зробіть ресторанчик з середнім цінником і пригощайте людей чимось цікавим. Саме тематичні заклади і заходи приваблять зовсім інших туристів. Одеської кави в інших містах немає…
Якщо так багато років хотіли до ЮНЕСКО і Одеса має потенціал, навіщо видавати дозволи на будівництво в центрі? Адже нічого, крім центру Одеси, ми подати не можемо.
Одеса майже не видає дозволи на будівництво, але якщо сказати це в мерії, вони кричатимуть, що у всьому винний Київ. Зараз у президента лежить законопроєкт, який повністю забирає повноваження ДАБІ (законопроєкт №5655, який передбачає реформу містобудування). У мерії залишається право ставити висотну відмітку, тобто обмежувати будівництво за кількістю поверхів. І це можна було б зробити з усім містом і ці 23-25-поверхівки могли і не з’явитись. Найстрашніше з цього проєкту — як ми будемо потім доводити, що обіцяли 8 поверхів, а збудували 10. І як допоможе ЮНЕСКО? Та ніяк.
Якщо в якийсь момент збудуємо те, що не треба в центрі, замість допомоги нам скажуть: «Ви порушили угоду, до побачення, ми забираємо цей статус». Привілеїв тут не так багато, навпаки, щоб підтримувати цей статус — треба дуже сильно надриватись і пильно стежити.
І справді були такі випадки. Наприклад, коли Дрезден виключили зі списку світової культурної спадщини, тому що міська влада вирішила побудувати транспортний міст через Ельбу. На думку ЮНЕСКО — це порушить єдність архітектурно-природного комплексу і закриє неповторний вигляд на старе місто.
Включення до ЮНЕСКО принесе ріки грошей? Сама організація не вкладає кошти, а єдиний грошовий потік з’являється через туристів. Тобто, ми все одно залишились з тими ж проблемами, що і були? І навіть якщо ми знайдемо гроші, хто виконуватиме роботи?
ЮНЕСКО — це не така собі фірма, яка каже: «Ви до нас вступили, тримайте мільйони доларів». Вони можуть допомогти знайти кошти, спонукати до участі в грантах. І цей статус збільшує вірогідність отримання грантів та коштів від інших міжнародних організацій.
Щодо реставраційних робіт. Для нас це велика проблема, тому що більшість будівельних компаній, і саме реставраційних, виїхали. Їх і так було мало, а зараз залишилось на макове зернятко. Щоразу, як зв’язуюсь з підрядниками, то всі десь поїхали. Це жахлива ситуація. Але і до реставрації ми дійдемо дуже не скоро, може років зо п’ять доведеться чекати.
А що робити з кондиціонерами, дротами, балконами, які прикрашають історичну зону?
Потрібно працювати з самою ментальністю людей. Якщо ми хочемо до Європи, а ми дуже хочемо, і нас підтримують, то доведеться наважитись і зняти ці кондиціонери. А люди так звикли жити, тому мерія і боїться.
Спробуйте зняти ці балкони, збільшені у п’ять разів. Навіть якщо буде судове рішення, там же будуть просто стрілятися. Державна архітектурно-будівельна інспекція контролює це. Раніше можна було поскаржитись, проводилась перевірка, створювався акт про прибудову без законних підстав і подавався позов до суду. Але позиватись треба на когось, а якщо людина не являється, то що? Ось вони всі і стоять.
Як на мене, треба робити з цього фішку. Лісабон дуже схожий на Одесу, і вони на всьому заробляють гроші. Якщо там збудували якийсь недолугий балкон, то під ним зробили стильний ресторанчик. Ми не можемо зараз змінити наше життя повністю і прибрати весь цей пластик з будинків. Але можемо заробити на тому, що робить нас нами, як і ці кондиціонери та дроти.
До речі, щоб перенести цей кондиціонер на дах, потрібні гроші. Тут єдина пропозиція, якщо у людей є балкон, то хай туди переставлять.
Але там вже генератор стоїть…
А може й три (сміється)… Змусити це робити не податком, а, наприклад, грантом. Ось і ідея: якщо люди живуть в зоні ЮНЕСКО, то давати кошти на те, щоб перенести кондиціонер. Зробити це програмою від міської ради. А за гроші люди самостійно візьмуть і перенесуть та ще й сусідів змусять.
Нам доведеться і на це просити гроші? Тут ще багато звичайних політичних ігор. ЮНЕСКО, яка закликала рф негайно вийти за межі міжнародно визнаних кордонів України, все ж виключає можливість позбавлення членства.
Це політика, всі рішення, можливості в плані зброї — йде поступово. Ось вже рік пішов від вторгнення, а ми все просимо спочатку, ну будь ласочка, а потім — топ ногою. Повільно, бо всі між собою пов’язані. І зруйнувати стосунки та ж Європа з росією не може та не хоче.
Проте ми завжди знайдемо, на що натиснути. Навіть завершиться війна — це буде велике щастя повоєнного періоду. Ми будемо країною, яка вийшла з війни переможцем, в якому б стані — емоційному, матеріальному та фізичному — не опинимось. Саме за престиж нашої країни відповідає Президент, Верховна Рада, кожна мерія і це буде колосальна робота. Тут ЮНЕСКО стане нам у плюсі. Зробимо так, щоб про нас ніхто не забув!
VI Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера», який відбудеться 25–26 липня в Луцьку, оголосив фокус-тему та перших учасників.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Читомо.
Фокусною темою цьогорічної «Фронтери» обрали «Межі причетності».
Організатори зазначають, що під час фестивалю говоритимуть про вибір не залишатися осторонь, відповідальність і безвідповідальність, включеність і виключеність із життя спільноти, а також про те, як війна, культура й досвід спільної боротьби змінюють уявлення про причетність.
У центрі програми – індивідуальні й колективні, емоційні та політичні межі участі в житті спільноти.
«У межах цьогорічного фестивалю ми вирішили говорити про внутрішні та зовнішні поштовхи до дій та бездіяльності. Як література та інші види мистецтва фіксують межі причетності? Як сучасні українські митці, дипломати і медійники міркують про такі речі? Адже тут – і про демократію, і про пам’ять, національні контексти та геополітику, персональний вибір-без-вибору, а також уявлення спільноти про цінності», – зауважив куратор програми фестивалю «Фронтера» Микита Москалюк.
За його словами, дискусії, поетичні читання, публічні інтерв’ю та інші події об’єднають учасників із різними професійними досвідами й поглядами.
«Знаю, що «Фронтера» знову стане місцем зустрічі і перезарядки, але й сподіваюся, що нагадає: наше «разом» складається з внеску кожного й кожної окремо», – додав Москалюк.
У програмі фестивалю заплановані дискусії, поетичні читання, публічні інтерв’ю, музика, стендап і міждисциплінарні події за участі українських та іноземних авторів і авторок.
До Луцька приїдуть учасники із семи країн і двох континентів, зокрема з Іспанії, Португалії, Нідерландів, Чилі, Польщі та України.
Серед перших підтверджених учасників та учасниць фестивалю:
- письменник, військовослужбовець, художник, режисер Валерій Пузік;
- поетка, літературознавиця, перекладачка, членкиня Українського ПЕН Галина Крук;
- письменник, перекладач, військовослужбовець Євген Лір;
- журналістка, документалістка і телеведуча, віцепрезидентка Українського ПЕН Мирослава Барчук;
- письменниця, редакторка, журналістка, менеджерка літературних проєктів, членкиня Українського ПЕН Анастасія Левкова.
Повну програму фестивалю організатори оголосять згодом.
Літературний фестиваль «Фронтера» відбудеться 25–26 липня у Луцьку на території музейного простору «Окольний замок» та Волинського фахового коледжу Національного університету харчових технологій.
Як повідомляв Укрінформ, міжнародний літературно-мистецький фестиваль «Книжковий Арсенал» оголосив програму, яка цьогоріч включає 240 подій.
Фото: pixabay
Під час відвідин Вінницької області Юлія Свириденко заявила, що індустріальні парки можуть отримати до 150 млн грн для створення промислової інфраструктури.
Відповідний допис Прем’єр-міністерка оприлюднила у Фейсбуку, передає Укрінформ.
«У Вінниці й області вони (індустріальні парки – ред.) розвиваються, будують інфраструктуру і запускають нові заводи. На розвиток індустріальні парки можуть отримати до 150 млн грн для створення промислової інфраструктури і приєднання до мереж. Зобов’язання – співфінансування, введення в експлуатацію виробничих приміщень і залучення інвесторів-виробників», – написала вона.
Свириденко уточнила, що заявки можна подати до 15 серпня, та нагадала, що у попередні два роки 22 індустріальні парки отримали підтримку на суму 1,8 млрд грн. Наразі там реалізуються 56 проєктів.
Під час виїзного засідання уряду у Вінниці очільниця Кабміну відвідала підприємство «Промавтоматика», яке 26 років працює у сфері виробництва електротехнічного обладнання, інжинірингу, промислової автоматизації.
Як відзначила Свириденко, в умовах нестачі кадрів на підприємстві навчають жінок традиційно чоловічих професій. Так, освітня програма «Монтажниця СЕС» уже допомогла понад 150 жінкам з усієї країни опанувати нову спеціальність.
Прем’єр-міністерка нагадала, що уряд розвиває ваучери на навчання, програми перекваліфікації та Reskilling Ukraine для водійок вантажівок, операторок техніки, автомеханікинь, зварювальниць та інших затребуваних спеціальностей.
Як повідомляв Укрінформ, уряд ухвалив низку рішень для підтримки Вінницької області, зокрема щодо підготовки до опалювального сезону, забезпечення стабільності соціальної сфери та відновлення інфраструктури.
Фото: Юлія Свириденко, Фейсбук
Політика
Експосол Тейлор вважає сумнівними перспективи переговорів, де від США беруть участь не традиційні дипломати
Колишній посол США в Україні Вільям Тейлор вважає сумнівними перспективи мирних переговорів, де американські представники навіть не працюють у Державному департаменті і не є традиційними кар’єрними дипломатами.
Як передає Укрінформ, про це він сказав в інтерв’ю UA TV English.
Тейлор погодився, що від часу зустрічі Президента України Володимира Зеленського з американським президентом Дональдом Трампом у резиденції Мар-а-Лаго наприкінці 2025 року переговори були майже заморожені в їхній попередній формі.
«Мені здається, що вікно можливостей для тих тристоронніх переговорів, організованих минулого року, закривається», – сказав експосол.
За його словами, ця можливість зникає, зокрема, з тієї причини, що в усьому американському уряді переговори ведуть лише дві особи – спеціальні посланці Стівен Віткофф та Джаред Кушнер. Саме вони були головними переговорниками з росіянами, а коли виникло питання щодо Ірану або щодо Гази, до справи довелося залучати тих самих людей, додав він.
«Дуже незвично, що США покладаються на кількох переговорників, які навіть не працюють у Державному департаменті і не є традиційними кар’єрними дипломатами. Перспективи такого формату є сумнівними», – сказав Тейлор.
Колишній дипломат зауважив, що переговорники у цьому конкретному каналі не є нейтральними, зауваживши, що «вони побували у Москві вісім чи дев’ять разів, але у Києві – жодного разу».
«Якщо вони намагаються організувати ці переговори та залучити росіян до столу переговорів, їм потрібно зрозуміти позицію України. Українці завжди були готові до діалогу, а росіяни – ні. Щоб зрозуміти Україну, цим переговорникам слід приїхати до Києва», – вважає Тейлор.
Він додав, що американські переговорники повинні поспілкуватися із Президентом України, переговорною командою, Прем’єр-міністром України, Верховною Радою, а також з громадянським суспільством, журналістами та людьми на вулицях.
«Їм потрібно пізнати країну, щоб зрозуміти, що ця війна стосується не лише невеликого клаптика території – вона стосується суверенітету та майбутнього України», – підкреслив Тейлор.
Експосол США в Україні звернув увагу на те, що, оскільки Штати відмовилися від провідної ролі у цих переговорах, європейці зараз обговорюють можливість долучитися до переговорного процесу. На його думку, цю роль міг би на себе взяти президент Фінляндії Александр Стубб.
«Фінляндія знає дещо про росіян і про те, як вести з ними боротьбу. Він (Стубб – ред.) користується великою повагою у Сполучених Штатах і чудово ладнає з американською адміністрацією», – пояснив Тейлор.
Він додав, що головне питання полягає у тому, що європейці повинні мати місце за столом переговорів.
«На їхню безпеку безпосередньо впливають російське вторгнення в Україну, будь-яке можливе перемир’я, а також ті гарантії безпеки, які у кінцевому підсумку надасть Україні Коаліція охочих за підтримки Заходу», – резюмував Тейлор.
Як повідомляв Укрінформ, заступниця постійного представника США при ООН Теммі Брюс закликала до негайного та всеосяжного припинення вогню для досягнення стійкого дипломатичного завершення російської війни проти України.
Фото архівне
-
Політика1 тиждень agoЗеленський і Навроцький обговорили потенційні контакти на найближчий час
-
Одеса1 тиждень agoНебезпечне море: одесити про майбутній курортний сезон
-
Відбудова1 тиждень agoміж порятунком для економіки та ризиками для суспільства
-
Війна1 тиждень agoСирський відвідав воїнів на Олександрівському напрямку
-
Відбудова1 тиждень agoФермери Миколаївщини зможуть отримати фінансову підтримку на відновлення господарств
-
Політика1 тиждень agoУ Єрмака кинули яйцем після суду – момент потрапив на відео
-
Суспільство1 тиждень agoНайзаможніші депутати Миколаївщини: готівка, земля та сімейні активи Анонси
-
Події1 тиждень agoУ Молдові знайшли скіфське поховання III століття до н.е.