Побалакали про UNESCO: хто що захищає, як справи у Львова та на що тиснути одеситам
Історичний центр Одеси під захистом ЮНЕСКО і не знає про це лише ледачий. Проте ця міжнародна організація працює не як ППО і перше, що ми маємо затямити: така престижність потребує власної відповідальності. Це гарні перспективи, омріяний статус, і хто знає, що робити далі. Разом із депутаткою Анастасією Большедворовою, обговорили звідки чекати ріки грошей, що робити з по-одеськи облаштованими фасадами та чий досвід варто перейняти.
Під захистом — гарне формулювання, але для країни, яка воює — це навіть трохи смішно. Росіян не зупинить те, що будівля знаходиться під захистом ЮНЕСКО, як це не зупиняло їх в Сирії. То про який захист ми говоримо? Весь світ буде знов тривожитись та обурений, чи є реальні механізми впливу?
Насправді ніякого механізму захисту немає — це фікція. Тут найцікавіше, що наша мерія домоглася цього. Вони не виїжджали з тієї сесії ЮНЕСКО і схопились зубами, щоб отримати статус, про який говорили багато років. Для нас це престиж. Але туристи не завжди шукають: «історична будівля під захистом ЮНЕСКО», просто, якщо їм цікава Україна та Одеса, то ми й можемо показати лише центр.
Зараз часто порівнюють Одесу зі Львовом, який потрапив в ЮНЕСКО з першої спроби у 1998 році. Туристична політика міст відрізняється? Одесі немає чого запропонувати туристам в будь-який сезон, окрім літнього. І центр у львів’ян значно менше заселений. Чи варто порівнювати, брати за приклад?
Чи так все добре у Львова? Вони ледве не втратили свій статус. Якщо почати розглядати будівлі, то виглядає дуже не оптимістично: сиплеться весь верх фасаду і досить проблемно реставрувати. Чомусь не робили цього раніше, а зараз не можуть витрачати гроші, навіть якщо вони є в бюджеті. Те, що відбувається у Львові, не є для нас прикладом.
Цікаво, що коли одеська мерія хотіла поспілкуватись щодо ЮНЕСКО, львів’яни не захотіли чимось ділись. Тут виникають думки: або немає чим ділитись, або вони не поважають нашу владу. Втім, у Львові така ж сама біда зі станом історичного центру як і у нас, проте немає таких забудов. Але є багато тематичних закладів: ресторанчики, кафешки, які ховаються у двориках. Вони з кожного куточку роблять бізнес. А ми всі подвір’я закрили. Зробіть ресторанчик з середнім цінником і пригощайте людей чимось цікавим. Саме тематичні заклади і заходи приваблять зовсім інших туристів. Одеської кави в інших містах немає…
Якщо так багато років хотіли до ЮНЕСКО і Одеса має потенціал, навіщо видавати дозволи на будівництво в центрі? Адже нічого, крім центру Одеси, ми подати не можемо.
Одеса майже не видає дозволи на будівництво, але якщо сказати це в мерії, вони кричатимуть, що у всьому винний Київ. Зараз у президента лежить законопроєкт, який повністю забирає повноваження ДАБІ (законопроєкт №5655, який передбачає реформу містобудування). У мерії залишається право ставити висотну відмітку, тобто обмежувати будівництво за кількістю поверхів. І це можна було б зробити з усім містом і ці 23-25-поверхівки могли і не з’явитись. Найстрашніше з цього проєкту — як ми будемо потім доводити, що обіцяли 8 поверхів, а збудували 10. І як допоможе ЮНЕСКО? Та ніяк.
Якщо в якийсь момент збудуємо те, що не треба в центрі, замість допомоги нам скажуть: «Ви порушили угоду, до побачення, ми забираємо цей статус». Привілеїв тут не так багато, навпаки, щоб підтримувати цей статус — треба дуже сильно надриватись і пильно стежити.
І справді були такі випадки. Наприклад, коли Дрезден виключили зі списку світової культурної спадщини, тому що міська влада вирішила побудувати транспортний міст через Ельбу. На думку ЮНЕСКО — це порушить єдність архітектурно-природного комплексу і закриє неповторний вигляд на старе місто.
Включення до ЮНЕСКО принесе ріки грошей? Сама організація не вкладає кошти, а єдиний грошовий потік з’являється через туристів. Тобто, ми все одно залишились з тими ж проблемами, що і були? І навіть якщо ми знайдемо гроші, хто виконуватиме роботи?
ЮНЕСКО — це не така собі фірма, яка каже: «Ви до нас вступили, тримайте мільйони доларів». Вони можуть допомогти знайти кошти, спонукати до участі в грантах. І цей статус збільшує вірогідність отримання грантів та коштів від інших міжнародних організацій.
Щодо реставраційних робіт. Для нас це велика проблема, тому що більшість будівельних компаній, і саме реставраційних, виїхали. Їх і так було мало, а зараз залишилось на макове зернятко. Щоразу, як зв’язуюсь з підрядниками, то всі десь поїхали. Це жахлива ситуація. Але і до реставрації ми дійдемо дуже не скоро, може років зо п’ять доведеться чекати.
А що робити з кондиціонерами, дротами, балконами, які прикрашають історичну зону?
Потрібно працювати з самою ментальністю людей. Якщо ми хочемо до Європи, а ми дуже хочемо, і нас підтримують, то доведеться наважитись і зняти ці кондиціонери. А люди так звикли жити, тому мерія і боїться.
Спробуйте зняти ці балкони, збільшені у п’ять разів. Навіть якщо буде судове рішення, там же будуть просто стрілятися. Державна архітектурно-будівельна інспекція контролює це. Раніше можна було поскаржитись, проводилась перевірка, створювався акт про прибудову без законних підстав і подавався позов до суду. Але позиватись треба на когось, а якщо людина не являється, то що? Ось вони всі і стоять.
Як на мене, треба робити з цього фішку. Лісабон дуже схожий на Одесу, і вони на всьому заробляють гроші. Якщо там збудували якийсь недолугий балкон, то під ним зробили стильний ресторанчик. Ми не можемо зараз змінити наше життя повністю і прибрати весь цей пластик з будинків. Але можемо заробити на тому, що робить нас нами, як і ці кондиціонери та дроти.
До речі, щоб перенести цей кондиціонер на дах, потрібні гроші. Тут єдина пропозиція, якщо у людей є балкон, то хай туди переставлять.
Але там вже генератор стоїть…
А може й три (сміється)… Змусити це робити не податком, а, наприклад, грантом. Ось і ідея: якщо люди живуть в зоні ЮНЕСКО, то давати кошти на те, щоб перенести кондиціонер. Зробити це програмою від міської ради. А за гроші люди самостійно візьмуть і перенесуть та ще й сусідів змусять.
Нам доведеться і на це просити гроші? Тут ще багато звичайних політичних ігор. ЮНЕСКО, яка закликала рф негайно вийти за межі міжнародно визнаних кордонів України, все ж виключає можливість позбавлення членства.
Це політика, всі рішення, можливості в плані зброї — йде поступово. Ось вже рік пішов від вторгнення, а ми все просимо спочатку, ну будь ласочка, а потім — топ ногою. Повільно, бо всі між собою пов’язані. І зруйнувати стосунки та ж Європа з росією не може та не хоче.
Проте ми завжди знайдемо, на що натиснути. Навіть завершиться війна — це буде велике щастя повоєнного періоду. Ми будемо країною, яка вийшла з війни переможцем, в якому б стані — емоційному, матеріальному та фізичному — не опинимось. Саме за престиж нашої країни відповідає Президент, Верховна Рада, кожна мерія і це буде колосальна робота. Тут ЮНЕСКО стане нам у плюсі. Зробимо так, щоб про нас ніхто не забув!
Відбудова
Провайдери з прифронтових областей зможуть отримати безплатне обладнання для відновлення роботи
Близько 50 інтернет-провайдерів з прифронтових областей мають можливість отримати від партнерів комплекти телекомунікаційного обладнання для відновлення роботи.
Про це повідомило Міністерство цифрової трансформації, передає Укрінформ.
«Щоб підтримати тих, хто щодня тримає зв’язок під обстрілами, разом з BRDO (Офісом ефективного регулювання – ред.) запускаємо конкурс у межах програми Connectivity Resilience Facility. До 50 провайдерів безкоштовно отримають комплекти телеком-обладнання, кабелю та джерел резервного живлення для ремонту й посилення енергостійкості мереж», – ідеться в повідомленні.
Кожен переможець відбору отримає один стандартизований набір, до якого входять: волоконно-оптичний кабель, натяжні затискачі, оптичні муфти для монтажу та термінового ремонту ліній. Також у наборі є резервні джерела живлення: бензиновий генератор і комплект акумуляторних батарей.
Комплекти є стандартизованими; змінювати їхнє наповнення чи отримати грошову компенсацію замість обладнання не можна.
Подати заявку можуть як юридичні особи, так і ФОПи, зареєстровані в Україні та включені до Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг.
За умовами конкурсу, оператори мають працювати і використовувати отримане обладнання в одній із семи визначених областей: Донецькій, Харківській, Херсонській, Запорізькій, Сумській, Чернігівській або Дніпропетровській.
Головний фокус проєкту – на практичній допомозі мережам, які найбільше постраждали від бойових дій і забезпечують інтернетом людей та екстрені служби.
Під час оцінювання анкет враховуватимуть, зокрема, географію діяльності, технології, кількість абонентів, наявність документально підтверджених пошкоджень мереж унаслідок ворожих атак, а також обґрунтованість потреби в обладнанні та його важливість для місцевих громад.
Прийом заявок стартує 12 листопада і триватиме по 2 грудня 2026 року включно.
Як повідомлялось, уранці 26 вересня київський інтернет-провайдер Коло.ТБ вже втретє опинився під російським ударом.
Фото: Міністерство цифрової трансформації
Україна і Польща мають зосередитися на спільному майбутньому, розвивати економічну й оборонну співпрацю, водночас не уникаючи складних питань спільної історії.
Таку думку в коментарі Укрінформу висловила заступниця керівника Офісу Президента України Олена Ковальська на полях українсько-польського бізнес-форуму «Win-Win: Польща та Україна на спільному ринку ЄС».
«Історія – це спільне минуле, але в нас є спільне майбутнє. Це про те, як ми будемо економічно співпрацювати, як будемо разом оборонятися. Є історія, але ми повинні чітко відокремлювати, де минуле, а де сьогодення і куди ми далі йдемо», – наголосила Ковальська.
За її словами, історичними питаннями мають займатися історики, освітяни та представники гуманітарної сфери, тоді як завдання бізнесу й суспільства – розвивати економічні відносини та створювати спільні проєкти.
Водночас, на думку заступниці керівника ОП, загострення дискусій навколо історичних питань може стати своєрідним каталізатором для активізації співпраці в економіці та оборонній сфері, оскільки привертає додаткову увагу до всього комплексу українсько-польських відносин.
Коментуючи перспективи економічної співпраці, Ковальська зазначила, що війна змінює пріоритети та створює нові потреби українського ринку. Зокрема, одним із важливих напрямів залишається енергетика, оскільки російські атаки постійно завдають шкоди інфраструктурі. Водночас існують інші ніші, де Україна потребує польських товарів, технологій та інвестицій. Вона підкреслила, що для визначення найперспективніших напрямів необхідно досліджувати конкретні потреби України та можливості польського бізнесу. Позитивним чинником є також інтенсивний політичний діалог між Варшавою та Києвом, який створює передумови для розвитку економічних зв’язків.
Окремо заступниця керівника ОП приділила увагу оборонно-промисловій співпраці. На її думку, потенціал обох країн у цій сфері залишається значною мірою невикористаним.
«Це дуже молодий напрям співпраці, і ми ще не до кінця знайшли механізми його реалізації», – наголосила Ковальська, додавши, що така співпраця між сторонами буде напрацьована еволюційним шляхом.
За словами Ковальської, одним із головних викликів є відмінності у законодавстві та швидкості ухвалення рішень. Зокрема, українське регулювання у сфері приватного оборонного виробництва є гнучкішим, що дозволяє підприємствам швидше розвиватися та адаптуватися до потреб фронту. На її переконання, Київ і Варшава мають знайти механізми узгодження правил, які дадуть змогу підприємствам обох країн ефективніше співпрацювати.
Коментуючи нещодавнє створення Ради з питань співпраці з Польщею при Голові Верховної Ради України, Ковальська висловила думку, що цей орган «намагатиметься згладжувати гострі кути» в українсько-польських відносинах.
Ще одним перспективним напрямом вона назвала співпрацю університетів та освітніх установ. За її словами, українські технічні університети розвивають лабораторії та освітні програми у взаємодії з оборонними підприємствами. Україна має унікальну інженерну експертизу, зокрема у сфері безпілотних систем і військових технологій, якою може ділитися з міжнародними партнерами.
Ковальська висловила переконання, що після завершення війни Україна може стати важливим міжнародним освітнім центром у сфері військових технологій, а польські фахівці та студенти будуть серед тих, хто зацікавиться таким досвідом.
Як повідомляв Укрінформ, Міжнародна виставка-конференція ReBuild Ukraine проходила у Варшаві 12-13 листопада. Захід об’єднав понад 7500 учасників та 800 експонентів із 33 країн, а також представників більш як 150 українських громад. У межах виставки відбулися міжнародні конференції, ділові зустрічі та презентації інвестиційних проєктів українських громад.
Керівник Офісу Президента Кирило Буданов у відеозверненні до учасників українсько-польського бізнес-форуму «Win-Win: Польща та Україна на спільному ринку ЄС» заявив, що одним з фундаментів стратегічного партнерства України й Польщі має стати оборонно-промислова співпраця, яка дозволить бізнесу обох країн отримувати вигоду.
Єврокомісарка з питань розширення Марта Кос під час конференції ЄС та України з питань інвестицій у межах ReBuild Ukraine оголосила про запуск чотирьох інвестиційних програм для нашої країни загальним обсягом 376 млн євро.
Фото надане ОП
Кабінет міністрів України суттєво спростив процедуру отримання статусу учасника бойових дій для іноземців та осіб без громадянства у лавах Збройних сил України, зокрема відтепер іноземним військовим не потрібно подавати витяг про відсутність судимості.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Міністерство оборони.
Відповідне рішення Кабмін ухвалив за ініціативи Міноборони.
Раніше порядок оформлення статусу УБД для іноземних захисників вимагав від командирів військових частин подавати на розгляд міжвідомчої комісії такий пакет документів:
- копія паспорта з перекладом українською мовою;
- копія документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків;
- довідка форми №6 (про безпосередню участь особи у відповідних заходах) згідно з порядком, затвердженим постановою № 413;
- повний витяг про відсутність судимості заявника, сформований засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг або отриманий через сервісний центр МВС, або ЦНАП.
Цей пакет документів командири зобов’язані подавати у п’ятиденний строк з початку виконання бойового наказу (розпорядження).
Як зауважили у Міноборони, отримання витягу про несудимість потребує особистих дій від захисника, який під час виконання завдань не завжди має змогу особисто звернутися за цим документом.
Через це процес набуття статусу УБД для іноземних військових ускладнювався, тому з обов’язкового пакету документів було виключено вимогу щодо надання витягу про відсутність судимості.
Таким чином, усунена правова нерівність між громадянами України та іноземними військовослужбовцями, а також спрощена взаємодія між командирами військових частин та міжвідомчою комісією в процесі надання статусу УБД.
Міноборони цінує відданість іноземних військовослужбовців, які безпосередньо захищають суверенітет і територіальну цілісність України у районах ведення бойових дій. Ухвалене рішення забезпечує належний соціальний захист та повагу до їхніх прав.
Як повідомляв Укрінформ, термін оформлення посвідок на тимчасове проживання для іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у ЗСУ, Державній спеціальній службі транспорту та Національної гвардії, продовжили до 10 травня 2027 року. Відповідний закон підписав Президент Володимир Зеленський.
-
Суспільство1 тиждень agoНовини на ранок
-
Суспільство1 тиждень ago
Новини на ранок
-
Політика5 днів agoзаконопроєкт пройшов перше читання у Раді
-
Відбудова7 днів agoВ Україні повністю відновили 759 об’єктів медичної інфраструктури
-
Суспільство4 дні ago
Новини на ранок
-
Одеса1 тиждень agoТарифи в Одесі у листопаді 2026: вартість води, світла, газу та тепла
-
Політика4 дні agoРубіо назвав переговори в Абу-Дабі продуктивними, але угода не буде укладена за одну ніч
-
Суспільство3 дні ago
Новини на ранок