Війна
Темні дні та неелектричні ночі: як одеситам почувати себе краще у сучасних умовах
Раптом піймавши себе на думці, виявиться, що на календарі 20 грудня, щоправда, за відсутності мільйонів ялинок на вулицях Одеси про це важко згадати. Про що не забути – так це можлива відсутність електроенергії у житлі та ще й темніє досить рано. Усе це навіює досить похмурий настрій та погане самопочуття. Детальніше про те, як допомогти собі розповіла головна психологиня Благодійного Фонду “Діти Героїв” — Марта Білик.
Як відбивається на самопочутті короткий світловий день у тандемі із аварійними відключеннями світла?
Ми звикаємо до певних біоритмів у житті, розпорядку дня, часу засинання/прокидання, стилю харчування, активністю робочого та вільного часу.
Часті відключення світла, у поєднанні з коротким світловим днем та вечорами проведеними у темряві мають свій вплив на самопочуття людини. І чим більше сфер життя зачіпають перебої з електроенергією та зв’язком, тим складніше нам адаптуватися та залишатись у хорошому емоційному та фізичному стані. З часом нашій психіці все складніше справлятись з викликами, необхідність вирішувати нові нетривіальні завдання виснажують нервову систему та мозок, забирають фізичні сили.
Непередбачуваність, неможливість спланувати багато речей наперед, часта зміна «реальності» забирають у людини відчуття безпеки та зменшують можливості для відновлення ресурсів.
Коли ми думаємо про дім, то донедавна він міг асоціюватися з теплом, затишком, смачною вечерею, спільним проведенням часу, перемиканням з робочих процесів на ресурсні. А зараз все змішалось, часто оселя нас зустрічає темрявою, холодом, неможливістю відпочити чи необхідністю доробити багато справ, які не встигли на роботі.
На що можуть впливати часті відключення електроенергії в поєднанні з коротким світловим днем, особливо коли вони не прогнозовані?
Порушується звичний графік сну, можлива втрата орієнтації в добі. Коли ми певний час перебуваємо у сутінках чи темряві, мозок дає сигнал організму, що пора спати. Зараз ми частіше засинаємо не у звичний час, а коли нема світла. Багато з нас прокидаються вночі, або ж дочікуються поки повернеться світло, щоб мати можливість доробити все, що не зробили. В результаті наш сон стає переривчастим, більш поверхневим, можливі періоди безсоння чи посилення нічних жахів. Нам складніше заснути ввечері та хочеться спати впродовж дня.
Тепло та їжа належать до наших базових потреб. І поки базові потреби залишаються незадоволеними, нам дуже складно хотіти чогось більшого. Відчуття голоду та холоду можуть викликати роздратування та агресію (численна кількість реклами, що це демонструє), також наш організм сповільнює усі процеси, щоб акумулювати ресурси. Нам складно активно рухатись, думки сповільнюються, здатність до концентрації чи перемикання уваги також зменшується.
Нестабільність мобільного зв’язку у деяких людей підвищує тривогу, роздратування. Ми втрачаємо можливість з’ясувати чи все в порядку з важливими людьми, переглянути новини чи вчасно виконати робочі завдання.
Зростає кількість не виконаних завдань, труднощі на роботі, списки справ поповнюються все новими пунктами, а відміток про виконання все менше. Стирається межа між домашнім та робочим простором. Водночас з включенням світла ми одномоментно намагаємось вирішити усі різнопланові завдання, усвідомлюємо що це неможливо і фруструємось від цих відчуттів.
Сукупність цих факторів призводить до втрати відчуття безпеки, контролю над власним життям, швидкого виснаження. Ми можемо ставати роздратованими, присутнє постійне відчуття тривоги, зменшується рівень працездатності, концентрації уваги, погіршується пам’ять.
Якщо дома є діти, то в них можуть загострюватися давні страхи, або ж виникати нові. Вони «зчитують» емоції та настрій рідних, «заражаються» ними. І чим негативніше дорослі реагують на події довкола, тим дітям складніше справлятися з власними тривогами та переживаннями. Тому дітям варто пояснити чому зникає світло, це допоможе знизити рівень стресу та краще зрозуміти, як із ним впоратись. Важливо спільно придумати варіанти чим дитині можна зайнятись ввечері, давати завдання за дня (вирізати витинанки, поцікавитись, як вони виглядатимуть у темряві).
Як собі допомогти?
Щонайперше – прийняти, що всі наші (і оточуючих також) емоційні та фізичні реакції є абсолютно нормальними і ми вправі їх відчувати та переживати.
Далі прийняти те, що все встигнути зараз просто не можливо. Частина справ наразі так і залишиться у «списку очікування».
І тоді допомогти собі створити максимальний комфорт та наповнити час тими діями, що додають ресурсу. Змістити фокус на жити «тут і тепер», а не «від світла до світла».
Забезпечити, наскільки це можливо, додаткове освітлення, гарячі напої, їжу, теплий одяг та інші речі, що допоможуть довго залишатись у теплі, ситими. З’ясувати, де у разі потреби, можна поїсти, зарядити пристрої, зігрітись. Це додасть відчуття контролю і безпеки.
Спробуйте планувати свій день, керуючись не тільки наявністю світла, але й іншими (незалежними від світла та зв’язку) моментами. Наявність плану та концентрація на речах, що не залежать від електроенергії допоможуть знизити рівень тривоги.
Максимально використовуйте світловий день не лише для справ, але й для відпочинку.
Старайтесь не проводити багато часу у темряві та подовгу не залишатись наодинці. Свічки та додаткове, незалежне від електрики освітлення, може створити атмосферу затишку та наповнити позитивними емоціями.
Дозвольте собі більше спілкування з друзями, з дітьми, турботи про себе, інші справи, що приносять ресурс.
Які симптоми ПТСР, виснаження чи депресії варто помічати близьким? Які дзвоники свідчать про необхідність звернення до лікаря?
Зараз багато говорять про ПТСР (посттравматичний стресовий розлад), і що він буде практично у всіх людей, що зіткнулися з війною. Але не кожен травматичний досвід і не у кожної людини призводить до появи ПТСР.
Більшість людей зараз переживають гострий стресовий розлад (ГСР), емоційні та фізичні прояви якого є нормальною реакцією психіки на ненормальні події. Ці прояви у більшості випадків редукуються за кілька місяців.
Але коли стрес має сильну і тривалу у часі дію (наприклад: повітряні тривоги, обстріли, переживання за рідних, перебування в окупації, втрати близьких), вірогідність швидкого розвитку ПТСР підвищується.
Існують так звані «червоні прапорці», які свідчать про необхідність звернутись по допомогу до фахівця. Особливо, коли прояви тривалі, з часом не зменшуються, або ж навпаки стають ще більш помітними.
Серед проявів у дорослих переважно виділяють:
- нав’язливі спогади про небезпечні для життя ситуації, безперервне прокручування в голові різних варіантів розвитку подій;
- сновидіння з кошмарами, порушення сну, панічні атаки;
- астенія, швидка втома, відмова від їжі, втрата ваги, постійна тривога, дратівливість, невмотивована агресія, депресивні стани, головні болі, нездатність концентрувати увагу на чомусь, значне погіршення пам’яті тощо.
- прагнення уникати емоційних навантажень, замкнутість, уникання людей, відкладання прийняття рішень;
- втрата сенсу життя, схильність до антисоціальної поведінки (алкоголізація, наркотизація), надмірний цинізм.
- враховуючи тривалість та інтенсивність дії стресу, можливі загострення хронічних захворювань, або ж поява нових (загострення психічних розладів, проблеми в роботі серцево-судинної, нервової систем та ін).
У дітей реакції залежать від віку та проявляються на емоційному, поведінковому та тілесному рівнях. Серед поширених виділяють:
- тривалий регрес до більш дитячих проявів поведінки та емоційних реакцій;
- постійні згадування про пережиті події (нав’язливі спогади, про які дитина може не зізнаватися дорослим), або уникнення всього, що нагадує їй про пережите;
- безсоння, порушення сну, страшні сновидіння, нічні плачі та крик, відмова від їжі або зниження апетиту;
- постійна тривога, панічні атаки, енурез, енкопрез, кишкові розлади, часті головні болі, хвороби, заїкання, мовчання, нервові тіки, гризіння нігтів, смоктання пальця, кусання губ, та інші соматичні прояви;
- відчуття безпомічності та незахищеності, страх змін, повторення пережитого, втрати когось з рідних, поява гіперконтролю;
- низька самооцінка і почуття провини за події, що стались, зацикленість на тому, що дитина могла зробити, щоб запобігти подіям;
- зниження пам’яті, неуважність, труднощі в навчанні та засвоєнні чогось нового, непокора батькам.
- постійне перебування в негативному настрої, самозвинувачення, деструктивна поведінка (у підлітків самоушкодження, алкоголізація, неоправдана ризикова поведінка), суїцидальні думки;
- нав’язливі спогади про пережиті події, перегляд фото/відео з місця подій, постійне програвання/відтворення пережитого та страхів в іграх, малюнках.
Через те, що стрес досить продовжуваний, з 24 лютого, чи можуть бути у цього порушення у плані фізичного здоров’я?
Так, на жаль тривалий стрес, емоційне та фізичне виснаження, відсутність можливості відпочити, поновити ресурси можуть призводити до загострення наявних захворювань, або ж появі нових.
Сили спеціальних операцій провели засідку на території Російської Федерації, знищили автомобіль та захопили документи ворога.
Як передає Укрінформ, про це Сили спеціальних операцій Збройних Сил України повідомляють у Телеграмі.
“Оператори 73-го морського центру Сил спеціальних операцій ЗС України провели засідку на території РФ, уразили противника, знищили автомобіль та захопили важливі документи й засоби зв’язку”, – ідеться в повідомленні.
Подолавши ворожі мінні загородження, воїни 73-го морського центру зайшли в тил противника, де протягом кількох діб здійснювали розвідку та виявляли цілі для вогневого ураження.
Під час виконання завдання спецпризначенці помітили ворога, який пересувався на автомобілі. Оператори блискавично відреагували та завдали вогневого ураження.
В автомобілі українські захисники виявили обладнання для безпілотників, радіостанції, зброю, мобільні телефони, бойові розпорядження, маршрути переміщення та списки особового складу противника.
Після успішної засідки оператори 73-го морського центру продовжили виконання завдання в тилу ворога.
Як повідомляв Укрінформ, Сили оборони України 28 жовтня та в ніч на 29 жовтня уразили в районі Навлі в Брянській області Російської Федерації склад зберігання безпілотників, дронопорт та склад із пальним російської армії.
Фото ілюстративне: ССО
В інтерв’ю Укрінформу про командування бригадою, свої враження про війну, поточну обстановку та особливості рекрутингу розповів полковник Кирило Верес, командир 20-ої бригади Сил безпілотних систем «К-2», Народний герой, Герой України, кавалер ордену «Хрест бойових заслуг», повний лицар орденів Богдана Хмельницького.
Я НЕ РОЗРАХОВУВАВ, ЩО МИ НАБЕРЕМО ТАКУ ВЕЛИКУ КІЛЬКІСТЬ ОСОБОВОГО СКЛАДУ
– Торік ви казали, що різницю між командуванням полком та бригадою зможете оцінити не раніш як через пів року. Пройшов рік повноцінного існування 20-ої окремої бригади Сил безпілотних систем «К-2». Отже, ваші враження?
– Важко. Коли ми з батальйону ставали полком, я не врахував 70% проблем. Тепер, маючи вже досвід командування полком, я думав, що деякі процеси будуть набагато легшими. Я не розраховував, що ми наберемо таку велику кількість особового складу.
Якби від полку до бригади ми переходили з тією самою кількістю людей або з плавним нарощуванням, проблем не було б узагалі. Але за рік ми масштабувалися вдвічі, а то й утричі. Тож дуже багато процесів забрали стільки часу, скільки я не очікував. Підняти бойову компоненту – це одне. А ще треба підняти діловодство, списання, забезпечення підрозділу – і це дуже важливо.
Наприклад, коли в нас у майстерні було 20 людей і ми запускали 50 FPV-дронів на добу – це одне. А коли треба запускати 300 на добу? Пуски вже пішли, а люди в майстерні не справляються. Нових людей треба швидко знайти, швидко навчити, швидко забезпечити інструментом і запчастинами. Ось на цю тилову, підготовчу роботу, яку треба робити дуже швидко, я не розраховував.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ІНША – ЗАРАЗ НАБАГАТО ВАЖЧЕ
– Коли вам особисто було важче: коли вперше у 2014-му взяли до рук зброю, коли керували групою на початку повномасштабного вторгнення чи зараз?
– Зараз. Тільки зараз. На початку 2014-го взяв автомат у руки – і відповідаєш тільки за себе. Зробив роботу чи ні, якісно чи неякісно – ніхто не бачить. Коли була невеличка група, можна було провести якісь три-чотири операції на місяць. Знищити десяток москалів за тиждень в АТО – це був шалений показник. Прямо топовий. А тепер ми ліквідовуємо 1000 – 1500 окупантів на місяць, а планка сьогодні потрібна вдвічі вища.
Я ВПЕВНЕНИЙ, БО ЗНАЮ НАШІ СИЛИ
– Як ви можете оцінити поточну обстановку на лінії зіткнення? Яких змін вона зазнала за рік? Що дає вам упевненість, а що непокоїть?
– Яких змін вона зазнала за рік? Значущих. Якщо брати 3-й армійський корпус, то це операція «Вівальді», її результати всі бачать. І наша бригада брала в ній далеко не останню участь. Звісно, ми не можемо порівнювати себе з піхотою, яка зробила всю цю роботу, – у штурмових діях ми участі не брали. Але якщо говорити про знищення живої сили противника, то в безпілотній компоненті наша участь була дуже значною.
Мене здебільшого ніщо не непокоїть. Я впевнений, бо знаю наші сили – сили нашого підрозділу й тих підрозділів, де ми представлені. Вважаю, що в нас є всі шанси нічого не втратити. Всі шанси. Ми стоїмо в смузі, де дуже потужне угруповання всіх Сил оборони, тож можемо як ніколи покращити ситуацію.
До того ж ми вже велика бригада і можемо впливати також на ситуацію в смузі фронту. Це теж дає впевненість. У мене вже не окремо взятий полк, а досить потужний військовий організм. Якщо застосувати його для відбиття штурмових дій, для більшої ліквідації противника чи для підтримки нашої штурмової піхоти, – така кількість екіпажів може принести переломний момент у битві.
ЧИМ БІЛЬШЕ ВОНИ НАСТУПАЮТЬ, ТИМ БІЛЬШЕ ГИНУТЬ. І ТИМ ШВИДШЕ НАСТАНЕ ТОЙ КРИТИЧНИЙ МОМЕНТ, КОЛИ ВОНИ ЗАДУМАЮТЬСЯ ПРО ВТРАТИ
– За даними Генерального штабу у вересні 2026 року російські війська зазнали рекордних втрат 46230 осіб. Станом на кінець жовтня ця цифра ймовірно досягне психологічної межі – 50 тисяч. Чи бачите ви якісь зміни у тактиці противника?
– Їх іде більше – і гине більше. Чим більше вони наступають, тим більше гинуть. І тим швидше настане той критичний момент, коли вони задумаються про втрати. Рано чи пізно він настане – при 100 тисячах убитих, при 200 тисячах чи при 46 тисячах – але все одно настане.
Тому я вважаю: хай вони краще зараз ідуть туди, куди ідуть – де сильна наша оборона й сильна безпілотна компонента. Якщо їх піде ще більше, ми будемо вбивати їх у рази більше – прямопропорційно. І я впевнений, що ми в силі не втратити жодної території у смузі нашої присутності. Бо ми не воюємо трошки там, трошки там. У нас щільна лінія. Щільна. Дехто думає, що бригада СБС – це там взвод, там взвод. Ні, піхотна компонента від нас нікуди не ділася. Коли ми були в піхотній бригаді, ми стояли в одній смузі – і тепер, як безпілотна бригада СБС, так само стоїмо в лінію в одній смузі. Тож ми самі себе підсилюємо й самі себе страхуємо.
Треба, щоб люди розуміли, що таке СБС. На прикладі нашої бригади: ми стоїмо в смузі, де можемо маневрувати, як піхота, швидко реагувати на дії противника, знімати екіпажі з неатакованих ділянок і перекидати туди, де противник атакує найсильніше. Це насправді дуже важлива річ.
І ми переживаємо, коли піхота втрачає якусь позицію. Ми не несемо за це відповідальності, але переживаємо й постійно думаємо, як нам краще піхоту підсилити, щоб не допустити втрат території. У нас щільна смуга. Це одне з найкращих і найважливіших наших досягнень і показників.
ЦЕ НОВІТНЯ ВІЙНА
– Ви постійно повторюєте, що завжди вчитеся чомусь новому, в хто з військових теоретиків вам найбільше імпонує і чому?
– Колишні війни мене цікавлять, але більше з історичної точки зору, ніж із практичної. Я стежу за операціями, які проводять нинішні генерали й командири, бо це новітня війна. А старих просто вивчаю, читаю – і дивлюся, як не треба робити.
– Ви дуже швидко і легко (принаймні так здається зі сторони) опановуєте нові навички: розвідник, мінометник, піхота, безпілотні системи. А що далі? Ракетно-космічні війська?
– Я переходив із колишніх посад тоді, коли досягав там певного результату й ефекту. Розумів, що вище мені, образно кажучи, рости вже нікуди, або що мій потенціал можна задіяти набагато краще. А в безпілотній компоненті мені ще років три сміливо можна рости – це майбутнє. Я ще навіть не бачу меж свого потенціалу: в безпілотниках я не розкрився ще й на 30%. Бо це дуже широка сфера: тут ще є що показати, є що впроваджувати, ноу-хау – ще багато чого є.
ВСЕ В НАШИХ РУКАХ. ХОЧЕШ ЗРОБИТИ КРАЩЕ – РОБИ
– За вашими словами: «К-2» є одним з лідерів серед рекрутерів ЗСУ. Як вам вдалося створити умови, щоб люди йшли до вас служити?
– Це треба спитати в самих людей. Я намагаюся робити те, чого не вистачало мені, – те, що я хотів би бачити в тих підрозділах, де наді мною були командири. І навчаю цього своїх безпосередніх підлеглих: робити те, чого нам завжди не вистачало.
Мабуть, людям подобається, що я не наказую за ініціативу – я караю за бездіяльність. Тому все в наших руках. Хочеш зробити краще – роби. Можеш зробити краще – роби. А ми як бригада це тільки масштабуємо й підтримуємо.
– «К-2» позиціонується як «бригада нормальних тіпів». А чи є факти ненормальних «тіпів»? Я маю на увазі випадки СЗЧ у частині. І чи намагаєтеся ви повернути цих «бігунців»?
– Є, звісно. Ми така сама бригада, як і всі. Всім не догодиш – тим паче за такого масового надходження особового складу.
Якщо людина від нас утекла – нехай. Це її відповідальність. Навіщо мені її повертати, якщо вона в мене вже не працюватиме? Нехай повертається в інше місце або її повернуть. Навіть якщо ми її повернемо, я не бачу сенсу, щоб вона й далі залишалася в нашому підрозділі. А коли людина тікає, то здебільшого є питання до неї самої. Відсотків двадцять – так, і наша провина, можливо, командирів нижчої ланки.
У нас набагато більше бажаючих, ніж ми можемо прийняти. Бо людей треба забезпечити, вдягнути, дати їм устаткування й завантажити роботою. Багато хто каже, що в СБС ідуть тільки «по блату». Ні. Ми просто беремо не всіх підряд – з однієї причини: ми розуміємо, що людина має працювати, а не відсиджуватися. «К-2» і СБС – не місце, де можна відсидітися. Це місце, де треба працювати втричі більше. Бо планка в нас вища – ми самі її для себе виставили.
– Як у «К-2» здійснюється підбір сержантського складу, командирів взводів, рот, батальйонів?
– Командирів батальйонів призначаю я, командирів рот, головних сержантів рот – командири батальйонів, а командирів взводів, головних сержантів рот – командири рот. Тож я можу говорити тільки за комбатів. Про командирів рот треба питати моїх підлеглих – це їхня парафія, вони за це й відповідають. Я можу вносити якісь правки, командири підрозділів зі мною все узгоджують, але в 95% випадків я підтримую їхнє бачення й даю людям можливість.
Якщо я стежитиму за кожним, моя робота як командира взагалі нівелюється. Я маю вибудувати таку модель, яка працюватиме і без мене – але з нашим баченням, з нашою ідеологією.
НАМ ПРОСТО ПЕРЕСТАЛИ ЗАВАЖАТИ
– Які зміни ви відчули в Збройних силах останнім часом. Як вплинуло на ситуацію на фронті запровадження корпусної системи?
– Не всі корпуси ще вийшли на ту боєздатність, на яку розраховували. Тому давати оцінки ще рано – особливо мені, командиру безпілотної бригади.
Можу сказати про рішення створити СБС і переформатувати їх у те, чим вони стали зараз. Це топове рішення. Дуже правильне. Результати видно на табло щомісяця.
Після того, як «Лінія дронів» об’єдналася з СБС, і з приходом нового командувача СБС, ми почали давати величезні показники. Командирам підрозділів дали можливість закуповувати те, що вони хочуть, бути розпорядниками фінансів – і просто сказали: робіть свою роботу так, як умієте, якісно. Нам просто перестали заважати й дали можливість робити так, як ми це бачимо. Це дало великий результат. Величезний.
Бо нас не призначали на ці підрозділи – ми їх самі створили й очолили. Ми переживаємо за все, бо це робимо ми.
СБС як рід сил цього місяця (розмовляли наприкінці жовтня 2026 року), мабуть, дасть 40% усіх ліквідацій противника. 40% – це аргумент. Найвагоміший.
ВІЙНА – ЦЕ ЗАВЖДИ СТРАШНО Й БОЛЯЧЕ. АЛЕ КОЛИ ВОЮЄШ СТІЛЬКИ РОКІВ, ЦЕ ВЖЕ ЖИТТЯ
– Який період Великої війни (після лютого 2022 року) запам’ятався вам особливо гостро? Чому?
– Мабуть, найбільше 2022 рік. Коли ми переформатовувалися й створювали нове: великий батальйон. Оцей стрибок у технологіях – прямо величезний.
Зараз я щодня живу від добової наради до наступної добової наради, а в кінці дня дивлюся, скільки знищено противника. Все. Тобто зараз – просто робота. А тоді були якісь емоції, романтика. Війна – це завжди страшно й боляче. Але коли воюєш стільки років, це вже життя. А зараз нічого не запам’ятовується, бо треба тільки масштабувати процеси.
Сьогодні війна для мене – це дані, аналіз, підвищення ККД нашого підрозділу. Романтика пішла. Залишилася статистика. Прийшли дрони.
– Нині у ЗСУ використовується дуже різний «зоопарк» БПЛА. Які й для яких функцій видаються вам найефективнішими?
– Взагалі, мабуть, це FPV-компонента. А якщо говорити про виробників, то їх усі знають. У кожній сфері є 3–4 найкращі. Тут я ні для кого «Америки не відкрию».
– Вашу 20-ту бригаду СБС називають ще й «К-2». Це продовження традиції?
– Так. Як ви, можливо, пам’ятаєте – це був мій псевдо ще з самого початку моєї військової кар’єри. Потім була розвідувальна група «К-2», де я був командиром, далі батальйон, а тепер уже й бригада.
– Ви завжди серед перших: шлях від солдата до полковника, Народний герой та Герой України і багато іншого. Скажіть: важко бути першим?
– Я не перший, і навіть не близько. Подивіться загальну статистику рейтингів: у десятці; так, але не перший. Буду першим, тоді й гарно відповім на це запитання. До першого ще дуже довго рости. Але я цього прагну.
Сергій Карнаух, Київ
Фото надані прес-службою 20-ої окремої бригади Сил безпілотних систем «К-2»
Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець поінформував, що для евакуації місцевих мешканців з Олешок підготовлено 25 автобусів на 750 місць, а також швидкі допомоги для маломобільних. Окрім цього, для містян везуть гуманітарну допомогу.
Про це омбудсман повідомив у Телеграмі, передає Укрінформ.
“Перебуваємо в Армянську. Тут працюємо із російською Уповноваженою з прав людини Яною Лантратовою та координуємо подальші дії в межах цієї місії. До висвітлення також долучилися журналісти з трьох країн”, — написав він.
Лубінець відзначив, що все підготовлено на високому рівні. За його словами, для мешканців Олешок везуть гуманітарну допомогу.
“Наше головне завдання — забезпечити, щоб ця допомога дійшла до кожної людини, яка її потребує. Особливу увагу приділяємо людям похилого віку, особам з інвалідністю та всім, хто через стан здоров’я чи інші обставини не може самостійно подбати про себе”, — підкреслив він.
Омбудсман наголосив, що окремим напрямом роботи є забезпечення можливості виїзду цивільного населення. За його словами, для кожного, хто бажає залишити Олешки, буде надана можливість безпечно виїхати.
“Підготовлено 25 автобусів на 750 місць, а також швидкі допомоги для маломобільних”, — поінформував він.
Уповноважений додав, що ті, хто ухвалив рішення залишитися, можуть залишитися та отримають усю необхідну гуманітарну підтримку.
“Зараз не менш важливо дотримуватися режиму тиші обома сторонами. Окрема вдячність нашим Силам Оборони України. Ми продовжуємо працювати. Дякую Уповноваженій з прав людини в РФ Яні Лантратовій за взаємодію у проведенні цієї місії. Особлива подяка Першій леді США Меланії Трамп за посередництво та координацію”, — наголосив він.
Як повідомляв Укрінформ, перша леді США Меланія Трамп заявила, що домоглася укладення локального перемир’я між Росією та Україною, яке стосується лише окупованого Росією міста Олешки в Херсонській області.
За інформацією пресслужби Білого дому, сторони домовилися тимчасово припинити всі військові дії в Олешках, щоб забезпечити доставку гуманітарної допомоги та підготувати евакуацію цивільних через узгоджений безпечний коридор.
Режим тиші в районі Олешок триватиме з 27 жовтня до 22:59 неділі, 1 листопада.
-
Політика7 днів agoРубіо заявив, що війна Росії проти України стосується Донбасу, і закликав шукати дипломатичний компроміс
-
Одеса1 тиждень agoВ Одесі перебої з інтернетом TENET після удару РФ напередодні
-
Одеса5 днів ago
Графіки світла в Одесі та області 26 жовтня: час відключень
-
Війна4 дні agoЧим українська крилата ракета-дрон «Барс» зацікавила Німеччину
-
Війна5 днів agoРосія збільшила використання китайських верстатів та обробних центрів у виробництві балістики
-
Усі новини1 тиждень agoВакансії в Антарктиді — робота на станції Порт-Локрой, яка зарплата й умови
-
Суспільство1 тиждень agoВ Одесі призначили розгляд справи про виселення Одеса п…
-
Війна1 тиждень agoВ Україні підтвердили локальне припинення вогню для евакуації з Олешок