Війна
Темні дні та неелектричні ночі: як одеситам почувати себе краще у сучасних умовах
Раптом піймавши себе на думці, виявиться, що на календарі 20 грудня, щоправда, за відсутності мільйонів ялинок на вулицях Одеси про це важко згадати. Про що не забути – так це можлива відсутність електроенергії у житлі та ще й темніє досить рано. Усе це навіює досить похмурий настрій та погане самопочуття. Детальніше про те, як допомогти собі розповіла головна психологиня Благодійного Фонду “Діти Героїв” — Марта Білик.
Як відбивається на самопочутті короткий світловий день у тандемі із аварійними відключеннями світла?
Ми звикаємо до певних біоритмів у житті, розпорядку дня, часу засинання/прокидання, стилю харчування, активністю робочого та вільного часу.
Часті відключення світла, у поєднанні з коротким світловим днем та вечорами проведеними у темряві мають свій вплив на самопочуття людини. І чим більше сфер життя зачіпають перебої з електроенергією та зв’язком, тим складніше нам адаптуватися та залишатись у хорошому емоційному та фізичному стані. З часом нашій психіці все складніше справлятись з викликами, необхідність вирішувати нові нетривіальні завдання виснажують нервову систему та мозок, забирають фізичні сили.
Непередбачуваність, неможливість спланувати багато речей наперед, часта зміна «реальності» забирають у людини відчуття безпеки та зменшують можливості для відновлення ресурсів.
Коли ми думаємо про дім, то донедавна він міг асоціюватися з теплом, затишком, смачною вечерею, спільним проведенням часу, перемиканням з робочих процесів на ресурсні. А зараз все змішалось, часто оселя нас зустрічає темрявою, холодом, неможливістю відпочити чи необхідністю доробити багато справ, які не встигли на роботі.
На що можуть впливати часті відключення електроенергії в поєднанні з коротким світловим днем, особливо коли вони не прогнозовані?
Порушується звичний графік сну, можлива втрата орієнтації в добі. Коли ми певний час перебуваємо у сутінках чи темряві, мозок дає сигнал організму, що пора спати. Зараз ми частіше засинаємо не у звичний час, а коли нема світла. Багато з нас прокидаються вночі, або ж дочікуються поки повернеться світло, щоб мати можливість доробити все, що не зробили. В результаті наш сон стає переривчастим, більш поверхневим, можливі періоди безсоння чи посилення нічних жахів. Нам складніше заснути ввечері та хочеться спати впродовж дня.
Тепло та їжа належать до наших базових потреб. І поки базові потреби залишаються незадоволеними, нам дуже складно хотіти чогось більшого. Відчуття голоду та холоду можуть викликати роздратування та агресію (численна кількість реклами, що це демонструє), також наш організм сповільнює усі процеси, щоб акумулювати ресурси. Нам складно активно рухатись, думки сповільнюються, здатність до концентрації чи перемикання уваги також зменшується.
Нестабільність мобільного зв’язку у деяких людей підвищує тривогу, роздратування. Ми втрачаємо можливість з’ясувати чи все в порядку з важливими людьми, переглянути новини чи вчасно виконати робочі завдання.
Зростає кількість не виконаних завдань, труднощі на роботі, списки справ поповнюються все новими пунктами, а відміток про виконання все менше. Стирається межа між домашнім та робочим простором. Водночас з включенням світла ми одномоментно намагаємось вирішити усі різнопланові завдання, усвідомлюємо що це неможливо і фруструємось від цих відчуттів.
Сукупність цих факторів призводить до втрати відчуття безпеки, контролю над власним життям, швидкого виснаження. Ми можемо ставати роздратованими, присутнє постійне відчуття тривоги, зменшується рівень працездатності, концентрації уваги, погіршується пам’ять.
Якщо дома є діти, то в них можуть загострюватися давні страхи, або ж виникати нові. Вони «зчитують» емоції та настрій рідних, «заражаються» ними. І чим негативніше дорослі реагують на події довкола, тим дітям складніше справлятися з власними тривогами та переживаннями. Тому дітям варто пояснити чому зникає світло, це допоможе знизити рівень стресу та краще зрозуміти, як із ним впоратись. Важливо спільно придумати варіанти чим дитині можна зайнятись ввечері, давати завдання за дня (вирізати витинанки, поцікавитись, як вони виглядатимуть у темряві).
Як собі допомогти?
Щонайперше – прийняти, що всі наші (і оточуючих також) емоційні та фізичні реакції є абсолютно нормальними і ми вправі їх відчувати та переживати.
Далі прийняти те, що все встигнути зараз просто не можливо. Частина справ наразі так і залишиться у «списку очікування».
І тоді допомогти собі створити максимальний комфорт та наповнити час тими діями, що додають ресурсу. Змістити фокус на жити «тут і тепер», а не «від світла до світла».
Забезпечити, наскільки це можливо, додаткове освітлення, гарячі напої, їжу, теплий одяг та інші речі, що допоможуть довго залишатись у теплі, ситими. З’ясувати, де у разі потреби, можна поїсти, зарядити пристрої, зігрітись. Це додасть відчуття контролю і безпеки.
Спробуйте планувати свій день, керуючись не тільки наявністю світла, але й іншими (незалежними від світла та зв’язку) моментами. Наявність плану та концентрація на речах, що не залежать від електроенергії допоможуть знизити рівень тривоги.
Максимально використовуйте світловий день не лише для справ, але й для відпочинку.
Старайтесь не проводити багато часу у темряві та подовгу не залишатись наодинці. Свічки та додаткове, незалежне від електрики освітлення, може створити атмосферу затишку та наповнити позитивними емоціями.
Дозвольте собі більше спілкування з друзями, з дітьми, турботи про себе, інші справи, що приносять ресурс.
Які симптоми ПТСР, виснаження чи депресії варто помічати близьким? Які дзвоники свідчать про необхідність звернення до лікаря?
Зараз багато говорять про ПТСР (посттравматичний стресовий розлад), і що він буде практично у всіх людей, що зіткнулися з війною. Але не кожен травматичний досвід і не у кожної людини призводить до появи ПТСР.
Більшість людей зараз переживають гострий стресовий розлад (ГСР), емоційні та фізичні прояви якого є нормальною реакцією психіки на ненормальні події. Ці прояви у більшості випадків редукуються за кілька місяців.
Але коли стрес має сильну і тривалу у часі дію (наприклад: повітряні тривоги, обстріли, переживання за рідних, перебування в окупації, втрати близьких), вірогідність швидкого розвитку ПТСР підвищується.
Існують так звані «червоні прапорці», які свідчать про необхідність звернутись по допомогу до фахівця. Особливо, коли прояви тривалі, з часом не зменшуються, або ж навпаки стають ще більш помітними.
Серед проявів у дорослих переважно виділяють:
- нав’язливі спогади про небезпечні для життя ситуації, безперервне прокручування в голові різних варіантів розвитку подій;
- сновидіння з кошмарами, порушення сну, панічні атаки;
- астенія, швидка втома, відмова від їжі, втрата ваги, постійна тривога, дратівливість, невмотивована агресія, депресивні стани, головні болі, нездатність концентрувати увагу на чомусь, значне погіршення пам’яті тощо.
- прагнення уникати емоційних навантажень, замкнутість, уникання людей, відкладання прийняття рішень;
- втрата сенсу життя, схильність до антисоціальної поведінки (алкоголізація, наркотизація), надмірний цинізм.
- враховуючи тривалість та інтенсивність дії стресу, можливі загострення хронічних захворювань, або ж поява нових (загострення психічних розладів, проблеми в роботі серцево-судинної, нервової систем та ін).
У дітей реакції залежать від віку та проявляються на емоційному, поведінковому та тілесному рівнях. Серед поширених виділяють:
- тривалий регрес до більш дитячих проявів поведінки та емоційних реакцій;
- постійні згадування про пережиті події (нав’язливі спогади, про які дитина може не зізнаватися дорослим), або уникнення всього, що нагадує їй про пережите;
- безсоння, порушення сну, страшні сновидіння, нічні плачі та крик, відмова від їжі або зниження апетиту;
- постійна тривога, панічні атаки, енурез, енкопрез, кишкові розлади, часті головні болі, хвороби, заїкання, мовчання, нервові тіки, гризіння нігтів, смоктання пальця, кусання губ, та інші соматичні прояви;
- відчуття безпомічності та незахищеності, страх змін, повторення пережитого, втрати когось з рідних, поява гіперконтролю;
- низька самооцінка і почуття провини за події, що стались, зацикленість на тому, що дитина могла зробити, щоб запобігти подіям;
- зниження пам’яті, неуважність, труднощі в навчанні та засвоєнні чогось нового, непокора батькам.
- постійне перебування в негативному настрої, самозвинувачення, деструктивна поведінка (у підлітків самоушкодження, алкоголізація, неоправдана ризикова поведінка), суїцидальні думки;
- нав’язливі спогади про пережиті події, перегляд фото/відео з місця подій, постійне програвання/відтворення пережитого та страхів в іграх, малюнках.
Через те, що стрес досить продовжуваний, з 24 лютого, чи можуть бути у цього порушення у плані фізичного здоров’я?
Так, на жаль тривалий стрес, емоційне та фізичне виснаження, відсутність можливості відпочити, поновити ресурси можуть призводити до загострення наявних захворювань, або ж появі нових.
Режим тиші в межах проведення гуманітарної місії в місті Олешки зберігається, підрозділи морської піхоти та суміжні підрозділи Сил оборони України готуються до будь-якого розвитку подій.
Про це кореспонденту Укрінформу розповів речник Морської піхоти ВМС ЗСУ Павло Дрогаль.
«Зараз режим тиші, який запроваджений в межах проведення гуманітарної місії в місті Олешки, він чинний, він зберігається. Наші підрозділи, підрозділи морської піхоти та суміжні підрозділи Сил оборони України, не порушують цього режиму, ми його дотримуємося в повному обсязі. Щодо противника, то він намагався дискредитувати Збройні сили України, розповсюджуючи на своїх Телеграм-каналах інформаційні повідомлення, що начебто Сили оборони України порушують цей режим припинення вогню і навіть начебто завдають ударів по цивільному населенню в Олешках. Це не відповідає дійсності», – наголошує Дрогаль.
Як наголосив речник Морської піхоти, Сили оборони України не порушують цього режиму, а от противник натомість використовував режим припинення вогню для своїх військових цілей. Зокрема, за його словами, російські військові проводили різноманітні логістичні заходи, забезпечували свої підрозділи, евакуювали своїх убитих та поранених, ротували особовий склад, укріплювали свої позиції.
«Ми неодноразово фіксували за весь цей час розвідувальні БПЛА ворога, що моніторили операційну зону саме тут. І навіть було кілька разів, що вони зробили кілька скидів боєприпасів на наші позиції. На щастя, ніхто з наших військовослужбовців не постраждав від цих скидів», – зазначає речник.
Ще він звернув увагу, що напередодні режиму припинення вогню противник здійснював дистанційне мінування правобережжя, і в результаті цього дистанційного мінування є постраждалі і є загиблі.
Наразі, як акцентував речник, режим припинення вогню чинний. Що буде далі, як поводитиметься противник, дуже важко спрогнозувати. Дрогаль підкреслив, що Сили оборони готуються до будь-якого розвитку подій.
«Враховуючи ту тактику, яку ворог застосовував до початку режиму припинення вогню, можемо припускати, що поновляться обстріли, можливо, поновляться їхні спроби висувань в острівну зону та намагання там закріпитися. Але ми до цього готові, ми до цього готуємось і готові реагувати на будь-які зміни в оперативній обстановці», – прокоментував Дрогаль.
Як повідомляв Укрінформ, Меланія Трамп заявила, що добилася укладення локального перемир’я між Росією та Україною, яке стосується лише Олешків. За інформацією пресслужби Білого дому, сторони домовилися тимчасово припинити всі військові дії в Олешках, щоб забезпечити доставку гуманітарної допомоги та підготувати евакуацію цивільних через узгоджений безпечний коридор.
У Генеральному штабі Збройних сил України повідомили, що з ночі 27 жовтня Україна запроваджує режим припинення вогню у визначеному районі для проведення гуманітарної операції в Олешках.
Як заявив голова фракції “Слуга народу” Давид Арахамія, режим тиші триватиме до 22.59 неділі, 1 листопада.
Фото: надав Павло Дрогаль
У найближчі роки технології безпілотних летальних апаратів і засоби протидії їм розвиватимуться паралельно, постійно адаптуючись одне до одного.
Про це в інтерв’ю Укрінформу сказав CEO української defense-tech компанії UNWAVE Тарас Бублик.
«Дрони стають дедалі складнішими. Паралельно системи радіоелектронної боротьби ставатимуть розумнішими. Тому в найближчі роки технології безпілотників і засоби протидії їм розвиватимуться паралельно, постійно адаптуючись одне до одного», – сказав Бублик.
Серед напрямів розвитку технологій він бачить як вдосконалення вже наявних технологій, так і перспективи застосування таких новітніх технологій для протидії безпілотникам, як-от лазерних систем, електромагнітних імпульсів тощо. Головним викликом буде економічна доцільність таких рішень, адже в умовах війни навіть найдорожче обладнання може бути швидко знищене. Тому пріоритетом у найближчому майбутньому залишатимуться ефективні та масштабовані засоби як ураження, так і захисту.
Бублик також зазначив, що інтеграція штучного інтелекту дозволятиме ефективніше працювати з різними протоколами зв’язку і протидіяти дедалі автономнішим безпілотникам. На тлі стрімкого зростання обсягів інформації з поля бою ШІ допомагатиме швидше зіставляти дані, відсіювати зайве та формувати ціліснішу картину обстановки.
Представник оборонного сектору констатував, що наразі найбільшим викликом у протидії дронам є те, що універсального засобу не існує, потрібні комплексні рішення. Дрони швидко адаптуються та вдосконалюються, стають більш автономними, отже протидія дедалі більше потребує комплексного підходу.
«Ідеться про поєднання радіоелектронної розвідки з радарами, оптичними, тепловізійними, акустичними та іншими засобами виявлення. А також про швидку обробку й злиття даних між ними», – зазначив Бублик.
Не менш важливим, за його словами, є правильний вибір засобу безпосередньої протидії відповідно до типу загрози: не тільки якомога раніше побачити й класифікувати дрон, а й швидко визначити найбільш ефективний і економічно доцільний спосіб його нейтралізації.
Окремою проблемою, за словами Бублика, є масштаб: сучасне поле бою генерує такий обсяг сенсорної інформації, що людина фізично не встигає її аналізувати в реальному часі. Саме тому дедалі важливішими стають автоматизація, штучний інтелект та злиття даних.
Як повідомляв Укрінформ, командувач Сил безпілотних систем Роберт «Мадяр» Бровді заявив, що українські інженери вже розробили перші засоби протидії реактивним «Шахедам» та провели їхні перші успішні запуски зі збиттями.
Фото: UNWAVE
Як від водія, від нього залежало, чи дістануться бійці до позицій та чи зможуть поранені вибратися з-під обстрілу
Максим Міщенко загинув під час евакуації поранених побратимів на Запоріжжі внаслідок масованої атаки ворожих FPV-дронів. Він не вперше ризикував життям, щоб урятувати інших: ще під час АТО вивозив побратимів з-під ворожого вогню.
Максим народився 28 вересня 1994 року в Кривому Розі. У 1997 році його родина переїхала до Петрового на Кіровоградщині. Змалку хлопець цікавився технікою, любив допомагати батькові ремонтувати автомобіль. Після закінчення школи у 2011 році вступив до Олександрійського СПТУ №31, де здобув спеціальність тракториста-машиніста широкого профілю.
У 2013 році Максима призвали на строкову військову службу. Згодом він залишився у війську за контрактом. Військова справа поєдналася з тим, що Максим умів і любив робити найкраще, – працювати з технікою.
З 2016 року чоловік служив за контрактом у Національній гвардії України та виконував бойові завдання на сході країни. Разом зі старшим братом Дмитром вони проходили службу у 4-й бригаді оперативного призначення.
«З 2016 по 2019 рік виконували завдання на Донеччині як водії гармат, а також чергували в маріупольському аеропорту. Макс брав участь у випробуваннях броньованих машин “Козак” у бойових умовах. За братом було закріплено декілька вантажівок різних типів – вахтівка, шосейна, важкий тягач та бронеавтомобіль. Він любив свою справу та був надзвичайно талановитим водієм», – згадує старший брат Дмитро.
Професіоналізм Максима був не просто вмінням керувати різними машинами. На фронті від водія залежало, чи дістануться бійці до позицій, чи вдасться доставити необхідне, чи зможуть поранені вибратися з-під обстрілу.
Про один із таких випадків розповідав Павло Жицький, заступник командира дивізіону по роботі з особовим складом. Улітку 2014 року біля Тельманового на Донеччині підрозділ потрапив у ворожу засідку. Бійців потрібно було вивезти з-під щільного вогню мінометів і стрілецької зброї.
«Особовий склад з технікою потрапив у ворожу засідку. Потрібно було евакуювати бійців з-під щільного вогню мінометів і стрілецької зброї. Єдиним, хто зголосився поїхати у те пекло, був Максим. Будучи водієм БТР, він під обстрілами на пошкодженій машині вивіз особовий склад у безпечне місце і тим самим врятував життя побратимів», – згадує Жицький.
Пізніше Максим продовжив службу в гаубичному артилерійському дивізіоні першої оперативної бригади, а згодом – у четвертій бригаді оперативного призначення швидкого реагування. У 2019 році повернувся до цивільного життя й працював трактористом-машиністом
Зі своєю дружиною Любов’ю вони росли в одному селищі й навчалися в одній школі. Максим був старшим на три роки. Проте їхня історія кохання почалася пізніше, коли Любов уже навчалася в педагогічному університеті в Кропивницькому, а Максим проходив строкову службу.
«Ми жили мирним життям до 24 лютого 2022 року, коли почалося повномасштабне вторгнення, я пішла на роботу, а Максим – в армію. “Якщо не ми, то хто ж?” – говорив мені чоловік», – згадує Любов.
У вересні 2022 року Максим і Любов одружилися. А у 2023-му в них народилася донька Уляна. Війна розділяла подружжя відстанню, але вони постійно підтримували зв’язок.
«Ми постійно спілкувалися, телефонували одне одному по відеозв’язку. Максим не любив розповідати про війну, тільки казав, що в нього все добре. І підтримував мене, хоча йому та підтримка, можливо, була потрібніша», – ділиться дружина.
Чоловік долучився до Олександрійської територіальної оборони. Разом із побратимами пройшов Марганець на Дніпропетровщині, Воронцовку на Херсонщині, Старомайорськ на Донеччині, Біленьке та Оріхів на Запоріжжі. Згодом служив у другому батальйоні безпілотних систем 121-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.
Сергій Тимченко знав Максима задовго до війни. Обоє пройшли АТО, а після початку повномасштабного вторгнення знову опинилися у війську.
«Ми виросли в одному селі та на одній вулиці, хоча я старший на три роки. Він добре грав у футбол, і ми часто разом плавали на ставку. Ми обидва були в АТО, і коли почалася повномасштабна війна, знали, на що йшли. У війську подружилися по-справжньому. Можна сказати, ми з однієї тарілки їли, він мені як брат був. Навіть перев’язували один одного після поранень і уколи робили. Без водіїв на передовій нічого не робиться. Максим ризикував та віддав життя за побратимів, він справжній герой!» – говорить Тимченко.
За службу Максим отримав низку відзнак, зокрема «Хрест Сил територіальної оборони», подяку командира 17-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ та грамоту за сумлінне виконання службових обов’язків і зразкову військову дисципліну.
11 березня 2026 року поблизу Степногірська на Запоріжжі Максим вирушив евакуювати поранених побратимів. Під час завдання автомобіль потрапив під масовану атаку FPV-дронів. Старший сержант отримав тяжкі множинні уламкові поранення й загинув на місці.
Бойові побратими Вадим Карлюга та Сергій Гаркуша згадують Максима такими словами:
«Максим був людиною слова, великого серця, щирим і відданим військовій справі. Завжди перший, коли треба було прийняти важливе рішення або виконати бойове завдання. Це не просто побратим – це брат і вірний друг».
Побратим Ігор Снопов додав:
«Я пам’ятаю Максима як вірного побратима, добру, сміливу та чесну людину, мужнього воїна і справжнього патріота. Він був одним із найкращих водіїв-професіоналів, з якими мені довелося служити. Це дуже прикра втрата…».
Попрощалися з воїном 17 березня 2026 року. Місцем вічного спочинку Максима Міщенка стала Алея Слави центрального кладовища у Петровому.
Мирослава Липа
Фото надані 121-ю окремою бригадою ТрО ЗСУ
За матеріалами 121-ї окремої бригади ТрО ЗСУ та Петрівської селищної ради
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
-
Політика1 тиждень agoРубіо заявив, що війна Росії проти України стосується Донбасу, і закликав шукати дипломатичний компроміс
-
Одеса1 тиждень agoВ Одесі перебої з інтернетом TENET після удару РФ напередодні
-
Одеса7 днів ago
Графіки світла в Одесі та області 26 жовтня: час відключень
-
Війна6 днів agoЧим українська крилата ракета-дрон «Барс» зацікавила Німеччину
-
Війна7 днів agoРосія збільшила використання китайських верстатів та обробних центрів у виробництві балістики
-
Усі новини1 тиждень agoВакансії в Антарктиді — робота на станції Порт-Локрой, яка зарплата й умови
-
Суспільство3 дні agoНовини на ранок
-
Війна1 тиждень agoВ Україні підтвердили локальне припинення вогню для евакуації з Олешок