Справа неповнолітніх гвалтівників із Закарпаття, а особливо вирок, сколихнув країну. Закликати до совісті судді, подавати апеляцію та боротись за справедливе покарання — треба. Цією справою зайнявся голова Закарпатської ОВА, омбудсмен, Офіс генерального прокурора, адвокат Масі Найєм, але скільки ще жертв подібних злочинів є у маленьких селах та великих містах по усій країні. Проблема цього вироку ще й в тому, що він винесений у рамках закону. 

“Дайджест Одеси” поспілкувались із юристкою Одеського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги Катериною Калюжною, розглянувши ухвали та вирок із реєстру судових справ. Кожен вирок виноситься іменем України і це “великий дзвоник” про те, що не можна розглядати цю історію, обмежуючись лише рішенням судді. Зазначимо, що розглядали інформацію, яка міститься у офіційно оприлюднених документах та спираючись на Кримінальний кодекс України. 

Злочин та вирок: За півтора року до винесення вироку, 24 серпня 2021 року, троє неповнолітніх (двоє 15-річних та один 14-річний підліток) запросили свою знайому 14-річну однокласницю до будинку одного із кривдників у селі Верхні Ворота. Коли вона прийшла, вони разом спустились до підвалу, де один вдарив її в живіт, другий зі злочинців стиснув її голову у себе між колінами, третій зі злочинців зняв з дівчини одяг. Після цього кожен зі злочинців, по черзі, її ґвалтували і знімали це на відео, яке потім розповсюдили між учнями школи, у якій всі вони разом навчались. 

16 березня 2023 року суд визнав підлітків винними за статтею про сексуальне насильство, вчинене групою осіб щодо неповнолітньої — ч. 3 ст. 153 ККУ, призначивши покарання — п’ять років позбавлення волі. Але і від цього покарання звільнив причетних до злочину, встановивши їм випробувальний термін на два роки та зобов’язавши кожного виплатити потерпілій по 60 тисяч гривень, задовільнивши позов про компенсацію моральної шкоди частково: потерпіла просила 450 тисяч гривень. Крім того, підлітки мають відшкодувати по 25,6 тисяч гривень за проведення експертиз.

Цікаво: в ухвалі та вироці дії ґвалтівників кваліфіковані за різними статтями. Спочатку, в ухвалі, датованій 19 жовтня 2022 про продовження домашнього арешту була “тяжча” — ч.3 ст.152 КК України (зґвалтування). Однак уже у вироці за 16 березня 2023 року йдеться про ч.3 ст.153 КК України (вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов’язаних із проникненням в тіло іншої особи). 

Окрім різниці у способі скоєння злочину та в розмірі санкції за цими статтями, лише ч.3 ст.153 ККУ дозволяє застосування норм статей 75 та 104 ККУ — того самого умовного вироку. Статтю 75 можливо застосувати лише у тому випадку, якщо призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше 5 років, тоді як мінімальна санкція за ч.3 ст.152 ККУ – 7 років позбавлення волі. Як пояснила Катерина, із доступної інформації, не зрозуміло хто змінив статтю, проте це міг зробити прокурор клопотанням, або ж сама суддя. Також, у випадку вироку на 6 років, хлопці вже б не мали змоги відбутись умовним покаранням. 

Навіть, якщо зміна статті відбулась за ініціативою саме слідства та прокуратури, то суд з цим погодився. Чим точно керувались при цьому невідомо, проте важливо довести було проникнення чи ні. Згідно із висновком експерту виключено можливість скоєння злочину шляхом введення статевого органу, однак не виключається можливість скоєння злочину шляхом проникнення пальця руки сторонньої людини. А для кваліфікації за зґвалтуванням не має значення спосіб проникнення. На цьому етапі є важливе зауваження: дівчинку оглядали на 20 добу після скоєного злочину, а всі ушкодження, рани, синці в середньому загоюються до 14 доби після травматизації. Мається на увазі, що через запізнення звернення, виникла ймовірність загоєння заподіяних проникненням, травм. Як наслідок з’явилась можливість перекваліфікувати справу, навіть враховуючи, що потерпіла у своїх свідченнях підтвердила факт проникнення, а в суді вже змінила свідчення на такі, що узгоджуються з висновком експерта. Суд зміну свідчень не дослідив. Хоча це важливо для розуміння обставин справи та правильності кваліфікації злочину.

Відео: Це могло стати вирішальним при кваліфікації злочину, але у вироку немає жодної оцінки, крім самого факту існування. Свідки також підтвердили розповсюдження відео, а наступного дня після скоєння злочину, хлопці відправили його потерпілій погрожуючи розповсюдженням. 

Катерина Калюжна каже: “Я як юристка думала, що це можна кваліфікувати, як шантаж, а також розповсюдження порнографії. Але їх неможливо притягнути до відповідальності у цих випадках. Тому що згідно із 22 ст. ККУ, кримінальній відповідальності за цими статтями під­лягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років. Також, відео я не бачила, проте, оцінюючи слідчі дії, виникають питання. У хлопців вилучили відеоматеріали, комп’ютери та носії, проте у вироку зазначено “…оскільки оптичний диск є копією, виявити зміни файлу не є можливим”. Ми живемо у 2023 році, знаючи, що видалити з інтернету щось майже неможливо. Є свідки, які говорять, що дізнались про злочин лише з відео. Чому тоді не вилучити відео у них? Як на мене, це теж недопрацювання слідчого та експертів. Можна було б знайти той відеозапис, де було б видно, проникнення це чи насильство”.

Будь-який доказ, наприклад, відеозапис не є належним доказом, якщо не відповідає вимогам чинного законодавства. Як пояснила юристка, у відеозаписі повинні називати ПІБ, поточну дату запису, окреслити місце перебування і події. Тобто надати відео, як і скриншоти листування, можна, але суддя враховуватиме це на свій розсуд.

Пом’якшення та обтяження: за вимогами законодавства, пом’якшуючі обставини — те, що хлопці неповнолітні, щире каяття та відшкодування моральної шкоди. Аж три обставини, при цьому обтяжуюча одна — злочин вчинений групою осіб. Суд завжди робить обвинувачення на користь пом’якшення. Але і тут є питання: у вироку вказано, що обтяжуючих обставин немає, але згідно 67 ст. ККУ, є — група осіб. І навіть обвинувачення будується на цьому.

При цьому суд так само і не пояснив відмову у стягненні 450 000 гривень, призначивши сумарно 180 000 гривень. 

Адвокати намагались якнайбільше дати доказів, що це гарна сім’я, хлопці не потребували якихось матеріальних благ, хороші батьки, гарна поведінка в школі. Чи є це аргументом? Чи означає, що якщо у дитини є лише один із батьків, то вона схильна до злочинів? Скоріш за все це свідчить лише про те, що батьки усіх гвалтівників провалили свій обов’язок у вихованні. Немає точних даних, чи враховувала суддя позитивні характеристики від вчителів школи для ґвалтівників, проте на думку нашого експерта, їх не брали до уваги при винесенні вироку. 

Чому? Доводиться визнати, що суд дійшов висновку, що належним покаранням за груповий насильницький злочин проти неповнолітньої — є відсутність будь-якого покарання. І цей вирок несе не лише відсутність покарання, а спонукатиме до злочинів цих хлопців та інших людей. Проте, хоч і є провина судді, рішення було прийнято виключно за законодавством. 

“Дії судді мені зрозумілі, вона керувалась вимогами законодавства, яке пишуть ті, кого ми обираємо до Верховної Ради. Некомпетентність, відсутність юридичної освіти, застарілість актів надали можливість цих поблажок. Ще є питання до роботи дізнавачів. Наприклад, на вилученому одязі неможливо було встановити ознак кримінального правопорушення, а це робота слідчих. Також потрібно врахувати пізнє звернення дівчинки. Проблема у відсутності поняття жертви та культури звернення до правоохоронних органів. Тому що немає відчуття, що тебе захистять. А ще і у маленькому селі, тому дівчинці завдали страшенного відчуття сорому, психологічне та моральне страждання”, — додала Катерина.

Публічний розголос має позитивну сторону, як Катерина розповіла нам, у Тячівському районі, що також на Закарпатті, 12-річна дівчинка звернулась до поліції, тому що її з 7 років ґвалтував батько, а мати була не проти. Дівчинка подивилась, що одна справа не стала безкарною і звернулась по допомогу, аби покарати свого кривдника. Проте надмірна увага журналістів та суспільства може важко переноситись самою потерпілою. Наприклад, у кінці березня “1+1” вирішили присвятити цій темі випуск ток-шоу “Говорить вся країна”, для чого відправили знімальну групу на Закарпаття та планували ефір. Як повідомили у “Детектор медіа”, Максим, який представився, як шеф-редактор “1+1” у спілкуванні з адвокатом наполягав на участі у запису програми не лише бабусі та батька постраждалої, але й самої дівчини. Адвокати ухвалили спільне рішення, що ні вони самі, ані їхня підзахисна або хто-небудь з її родини не братимуть участі у зйомках токшоу, про що була поінформована команда “Говорить вся країна”. Творці токшоу, за словами Найєма, зв’язалися із бабусею, разом з якою були молодші онуки, розпитали адресу її перебування, приїхали та відвезли її у знімальний павільйон. Вже звідти бабуся подзвонила батькові дівчини, і так адвокати дізналися, що телевізійники готуються до зйомок попри те, що вже отримали відмову. Дівчину забрали, зйомок не відбулось.

Розголос дав цій справі шанс на справедливість, але нам ще багато-багато років потрібно працювати із законописцями, правоохоронними органами та загалом суспільством. 

Штовхати, працювати, рухати. “На фоні воєнного конфлікту у нас є багато жертв, які постраждали від дій російських солдатів, які теж не звертаються. Бо у нас, як і в кожній іншій країні, немає культури жертви. Постраждалі бояться осуду та цих однакових провокацій про декольте чи спідницю, або про те, що сама звабила чи не тою дорогою пішла. На жаль, досі у нас звинувачують жертву, а не гвалтівника, тому бояться публічного осуду. Тому це і робота батьків, бо дитина має виховуватись так, що довірятиме своїй родині. Робота суспільства, щоб жертва не боялась сказати будь-кому і не бути засудженою. Довіра до правоохоронних органів, бо поки ми лише боїмося. Ми, як суспільство, маємо проробити дуже грунтовну роботу, мати мінімальну юридичну обізнаність. Практично в кожному регіоні та СМТ є бюро правової допомоги. Є безоплатна правова допомога, можна з 09:00 до 18:00 дзвонити на гарячу лінію, де дають коротку консультацію. Дитина сьогодні може бути суб’єктом звернення на безоплатну вторинну правову допомогу. У таких злочинах немає позовної давності. Робити треба все, що можливо, давати поштовх і розвивати нашу систему.  Щоб жертву опитувала одна компетентна людина. Щоб свідчити потрібно було лише раз, не переживаючи травму знову і знову. Щоб була компетентна робота досудових органів, бо на підставі обвинувального акту суддя виносить вирок. Це довгий процес, але він має відбуватись”, — зазначила Катерина Калюжна. 

Провина має конкретні обличчя, проте ця ситуація має стати уроком, а не черговою історією. Висновки залишимо вам на роздуми. 

Нагадаємо, що Стамбульська Конвенція розширює наше мінімальне розуміння поняття слова “насильство” та встановлює кримінальну відповідальність за ці злочини. Ми вже розповідали про зміни, які внесуть завдяки Конвенції та як правоохоронці ставляться до жертв.