В Одесі переслідують за погляди, одесити проти “мовы”, ТЦК “поводяться як Гестапо”, а росія наносить удари по місту “високоточною зброєю”. Усе це – не повідомлення кремлівської пропаганди, а уривки з текстів ліберальної російської “Медузи”, яка заявляє про свою антивоєнну позицію.

Якщо аналізувати матеріали видання, присвячені нашому місту, може здатися, що з війною “не все так однозначно”: росія “завдає удари у відповідь”, одесити “бігають” від ТЦК, не хочуть воювати й опираються “українізації”.

Але чому складається таке враження? У цій публікації спробуємо розібратися. Для аналізу були взяті матеріали за два попередні роки (травень 2024 – травень 2026), в яких згадувалася Одеса.

Коли обстріли стають “обміном ударами”

“Медуза” детально висвітлює прильоти по українських містах: посилається на місцевих чиновників, дає цитати Зеленського, де той називає росіян “біснуватими з шахедами”, “терористами”. Проте заяви російського Міноборони про “удари у відповідь” та “усі цілі вражено” подає теж. Здавалося б, це просто баланс думок. Дали слово обом сторонам. Але ж робота журналіста не тільки в тому, щоб переказувати заяви сторін, а й у тому, щоб розібратися, що ж насправді сталося. І якщо хтось передає неправдиву інформацію – написати про це. Подивимося спочатку на роботу британських видань.

Ось, наприклад, британська “Таймс” пише про російський удар по Умані, коли у 2023 році ракета влучила по багатоповерхівці, внаслідок чого загинуло 24 людини: “росія заявила, що стратегічні бомбардувальники виконали те, що вони називають “високоточними ракетними ударами” по українських армійських резервних частинах, аби не дати їм переміститися на передову для участі в контрнаступі. Однак, як повідомляється, вбито через ці удари було цивільних, що спонукало президента Зеленського охарактеризувати ці атаки як акти терору…”

СКРІНШОТ: “Таймс”

А ось видання “Гардіан” публікує репортаж з Одеси, де розповідає про ситуацію: “Українські удари наприкінці цього року по російських нафтових танкерах тіньового флоту, а також ще більш дальні удари по російській військовій базі в Новоросійську збіглися з поновленням уваги росії до Одеси. владімір путін давно стверджує, що головний порт України належить росії, а в грудні він погрожував відрізати місто від моря. Захоплення Одеси або навіть встановлення морської блокади залишається далеко поза межами досяжності москви. Українські військово-морські ракетні батареї потопили її військові кораблі, включаючи найвідоміший випадок – корабель “москва” на початку війни. Тож замість цього росія обстрілює місто ракетами та безпілотниками”.

У цьому уривку не йдеться про “удари у відповідь”. Журналісти пишуть, що дії українців “збіглися з поновленням уваги росії до Одеси”. Із тексту зрозуміло, чому росія обстрілює місто: бо не може досягти поставлених путіним цілей.

СКРІНШОТ: “Гардіан”

Звісно, висвітлення повномасштабного вторгнення британськими виданнями не є ідеальним, але ці приклади показують, яким чином через більш професійну роботу зі словом їм вдається дотриматися точності за умов, коли сторони подають різні дані.

Тепер подивимося на те, як російські удари по місту висвітлює “Медуза”. У тексті від 16 квітня вони спочатку пишуть про атаки по українських містах, в тому числі й по Одесі, цитують голову ОВА Олега Кіпера, який говорить, що десять людей загинуло, ще 23 людини постраждали. Розповідають про цілі безпілотників (ринок, цивільне вантажне судно), ставлять репліку постраждалого, будинок якого було зруйновано, “а під уламками лишилися близькі”. Є також фото з місця подій. При цьому закінчується текст так: “Міноборони рф офіційно заявило, що комбінований удар було нанесено” у відповідь на терористичні атаки України по цивільних об’єктах на території росії”, а його цілями були об’єкти ВПК, задіяні у виробництві ракет і безпілотників, а також підприємства паливно-енергетичного комплексу, що “використовуються в інтересах ЗСУ”.

На цій цитаті підрозділ про обстріли України закінчується. Тож для читача, який знаходиться далеко від місця подій (наприклад, росіянина, який переїхав у Грузію чи до Німеччини), не є зрозумілим, куди влучили насправді.

СКРІНШОТ: “Медуза”

Цей умовний читач залишиться геть спантеличеним і від заголовка наступного тексту: “Війна 1513-й день. росія нанесла найбільший з початку року комбінований удар по Україні: вбиті 18 людей, десятки поранені. В Краснодарському краї через наліт дронів ВСУ загинули двоє дітей”. Адже тут фактично віддзеркалена теза Міноборони рф: по Україні нібито б’ють через її ж “терористичні атаки”. Ще декілька текстів написані в схожій манері: “Про атаку в ніч на 19 липня 2025 року”, “Про атаку на Україну, в тому числі й на Одесу, в ніч на 17 червня 2025 року”, “Про масований удар по Україні 17 листопада 2024 року”.

А ось ще один текст про російську атаку на два судна в Чорному морі. Журналісти “Медузи” цитують віце-прем’єра Олексія Кулебу, голову ОВА Олега Кіпера, повідомляють, що в результаті атаки загинув громадянин Сирії. Завершується текст таким абзацем: “Україна в листопаді 2025 року почала атакувати в Чорному морі танкери з “тіньового флоту” росії. Після перших атак президент рф владімір путін пригрозив, що росія “відріже” Україну від моря. Він також пообіцяв, що ВС рф будуть наносити нові удари, в тому числі по судах союзників України”.

Виглядає так, ніби Україна почала бити по російських судах першою, що, звісно, не відповідає дійсності. Із 2022 року ці атаки по судах і по порту є регулярними. За логікою цього пасажу, “удари… по судах союзників України” також є ніби відповіддю за танкери і виглядають, як норма. Про те, що подібні дії є порушенням правил і звичаїв ведення війни, не йдеться.

Зустрічаються на сайті “Медузи” й тексти про ракетні/дронові удари по Одесі, де є тільки посилання на українські джерела. Але все ж випадки “хибного” балансу думок, про які йшлося, можуть сприяти тому, що у читачів складеться оманливе враження про наслідки російських ракетних обстрілів та й відповідальності росіян за них.

Голоси “одеситів” чи ретрансляція російських наративів?

У виданні “Медуза” є рубрика “Війна очима читачів”. Туди може написати кожен охочий. “Ми публікуємо ваші листи, щоб побачити цю подію вашими очима”, – пояснює редакція. Проте проблема цієї ініціативи в тому, що під час війни там друкують повідомлення, які ніяк не перевіряються. Якими у цих листах постають “одесити”? Вживатимемо це слово в лапках, адже перевірити інформацію про те, що це реальні люди саме з нашого міста, неможливо.

Ось “анонімний” читач з Одеси зводить війну до “відчайдушних намірів Зеленського утримати владу ціною будь-яких жертв”, називає ТЦК “Гестапо” й пише про те, що по Одесі б’ють тому, що військово-морські сили чинять опір ворогу – запускають із порту катери. “А люди просто хочуть мирно жити, і все більше й більше їм плювати на те, яка це буде країна, мова, прапор…”

СКРІНШОТ листа анонімного одесита. Джерело: “Медуза”

Кірілл, який позначив своє місце проживання як “Одеса -> Великобританія”, пише приблизно те саме, перекривлюючи українську мову: “громадянам України уже три роки пропаганда вбиває в голови ідею “пэрэмога”, кордони 1991 року, “восени будемо в Криму”. В тому, що прилітає по Одесі, винна… команда Зеленського, яка не погодилася прийняти стамбульські угоди в 2022-му.

Надя закликає: “Залиште нас у спокої з вашою грьобаною політикою, гарантіями, територіями, “мовой”, порятунком російськомовних та іншою хернею, яку вони нам впарюють, тільки б продовжувати цю війну”.

За два роки зібралося десять звернень. З них лише два можна вважати проукраїнськими. Зокрема, Інна закликає не відмовлятися від окупованих територій, а Наталія стверджує, що готова терпіти і пройде “зі своєю країною цей шлях і саджатиме троянди”.

російське видання, яке зауважує, що “намагається представити усі точки зору”, показує тільки одну з них, бо майже в кожному листі транслюються одні й ті ж наративи. Для порівняння в репортажі “Нью-Йорк Таймс” про Одесу під час цьогорічного блекауту, який “Медуза” передрукувала, містяни говорили зовсім інакше. Наприклад, у Тетяни сини воюють на фронті, а донька поїхала за кордон. 83-річний одесит Олексій звинувачує не Зеленського, а готовий вдарити путіна палицею по голові, щоб “вправити тому мізки”. Ольга, соцпрацівниця, коментує, що “не можна здаватися”.

Можливо, це тому, що журналісти говорили з реальними людьми?

Від “спалених братів” до “внутрішніх ворогів”

Про сумнівну редакційну політику “Медузи” ми писали неодноразово. Так, видання час від часу просуває наратив про нацистів в Україні та інші кремлівські побрехеньки. Нещодавно видання опублікувало чергову колонку “журналіста” Шури Буртіна про “переслідування неугодних в Україні”. Детальніше про попередні його матеріали читайте тут.

“Журналіст Шура Буртін вивчив сотні вироків з обох країн [росії та України] і дійшов парадоксального висновку, – пише видання. – Незважаючи на глибоку різницю між росією та Україною, їхні спецслужби вирішують свої задачі й діють в умовах війни дуже схоже – а саме “шиють справи” на “внутрішніх ворогів”, фабрикують докази, влаштовують провокації. “Медуза” публікує текст Буртіна, що вміщує десятки свідчень про те, як найзвичайнісінькі росіяни та українці опинилися у в’язниці за волею спецслужб“.

На прикладі Одеси подивимося, як українські спецслужби, за словами цього “журналіста”, “шукають зрадників” та “шиють справи”.

Ось він пише про те, що СБУ заарештувала активістів “Робочого фронту України” (когось і з Одеси) за те, що ті розклеювали листівки, закликаючи українських військових відмовлятися від участі в бойових діях. Цікаво, що, за думкою автора, мала зробити СБУ? Вибачитися й відпустити активістів?

Ще Буртін описує кейси затримання завербованих підлітків, яким поставили задачу підпалювати машини працівників ТЦК: “Куратори заплатили хлопцям 40 тисяч гривень. На них юнаки купили два мопеди, але прокатитися не встигли: їх затримали у той самий день”. І тут дії СБУ були неправильними?

Ще один випадок, про який розповідає автор, стосується протоієрея Іоанна Павліченка, священнослужителя московського патріархату. “Журналіст” визнає, що у батюшки очевидні проросійська позиція та виправдання агресії, але посадили його, вважає він, “за приватні телефонні дзвінки”. Протоієрей розповідав про “толпи нацистів”, що бігають містом та “чіпляються до людей”, що “нацистів” “охороняє міліція”, тому “тут тільки зовнішня сила може від цього звільнити”. Якщо ж почитати вирок суду, то він врахував, що йшлося не про приватну людину, а про те, що обвинувачений “є священнослужителем, особою, яка відповідно до свого духовного статусу користується підвищеним авторитетом серед вірян та має значний вплив на формування їхніх переконань, світогляду та суспільної поведінки. Його висловлювання сприймаються віруючими не лише як приватна думка, але й як позиція особи, наділеної моральним та духовним авторитетом”.

Підсумуємо: в усіх цих випадках йдеться про адекватні дії СБУ чи українського суду під час війни, які до того ж відповідають українському законодавству. Проте сам Буртін видає обвинувачених за “в’язнів війни”, які постраждали несправедливо. І видання це передруковує, вміщуючи, щоправда, попередження: “Медуза” засуджує вторгнення російських військ в Україну і триваючу воєнну агресію зі сторони рф. У цьому тексті Шура Буртін висловлює своє ставлення до проблеми, що описується. Думка автора може не співпадати з позицією редакції”.

Тим часом не можна не бачити, що опублікований Шурою Буртіним текст – це низка пересмикувань і маніпуляцій, призначених для того, щоб показати, що росія та Україна є однаковими, що вони переслідують людей і знущаються із військовополонених. У підсумку такий підхід має нормалізувати усі ті воєнні злочини, до яких вдається росія, і, можливо, посприяти тому, щоб воєнні злочинці уникли відповідальності.

Інтерес викликає й репортаж “Медузи” з Гагаузії, де згадуються події 2 травня. Видання цитує одного з героїв, який розповідає, що “В 2014 році в Одесі спалили братів, потім почалися бомбардування Донбасу з російськими людьми. В ідеалі на Україну треба скинути дві точкові ядерні бомби – і все це закінчити дуже швидко”.

Здавалося б, журналісти видання мають розуміти, що їхня країна використовує й підігріває сепаратистські настрої по всій території колишнього СРСР. Але це не зупиняє їх від того, щоб розлого цитувати виправдання подібних дій, в тому числі заклики застосувати атомну зброю. Виходить, що це не підпадає під кодекс “Медузи” не публікувати повідомлення, в яких “виправдовуються вбивства мирних людей, виражається пряма підтримка агресивної війни”. Можливо, у кодексі варто прописати, що усе це не стосується України та українців. По них, виявляється, бити “ядеркою” можна…

Окрім пана, який виправдовує удари по Україні, видання цитує й інших героїв, які вважають, що “треба, щоб Росія була в Одесі”, що “Одеса швидко стане наша” і що Україна “пішла війною на старшого брата”. Проте яким чином Росія може опинитися в Одесі, як не шляхом “агресивної війни”, яку “Медуза” засуджує?

Імперські окуляри

Коли аналізуєш специфічне висвітлення тієї або іншої теми чи регіону, завжди треба ставити собі запитання: а про що ж НЕ написали? Згадаємо про події двох минулих років в Одесі.

У місті проводилися українські літературні фестивалі. Чи помітила це “Медуза”? А українських авторів з Одеси? Дехто з них, до речі, ще й боронить Україну на фронті.

У 2025 році вперше після повномасштабного вторгнення провели Вишиванковий фестиваль. Центральною його подією, за повідомленням Суспільного, “стала акція пам’яті загиблих героїв на Біржовій площі”. До акції долучилися родичі загиблих одеситів. Чи було в “Медузі” щось про одеситів, які воюють, віддають життя за Україну? Цього знайти не вдалося. Писали про те, як вони ховаються від ТЦК. Цей список можна продовжувати.

Тепер поставимо запитання: чому “Медуза” показує Одесу й одеситів здебільшого як заручників цієї війни? Мовляв, Одесу обстрілюють у відповідь на дії України. Люди страждають через Зеленського і через “свавілля” СБУ чи ТЦК. Мабуть, це відбувається тому, що ментально (не територіально) Одеса в уявленні авторів видання все ще “рускій город”. російська імперськість не дає змоги побачити іншу Одесу та одеситів, які не поділяють проросійських поглядів. Адже одним із проявів імперськості є замовчування, невизнання здобутків колонії. Саме це й відбувається.

Як путін, так і “Медуза” дивляться на світ, в тому числі й на Одесу, через імперські окуляри. Товщина лінз у цих окулярах, звісно, різна. Проте зняти їх російське ліберальне видання не може. І чи зможе хоча б колись?

Наталія Стеблина

ТОВ “Винно-коньячний завод “Ольвія” (Одеса) намагається стягнути з РФ 148 млн 250,284 тис. грн збитків через знищення продукції на складах у 2024 році внаслідок обстрілу з використанням шахедів.

Про це повідомляє Інтерфакс-Україна.

Згідно з судовими матеріалами справи №915/2125/25, копії яких є в розпорядженні агентства, ТОВ “ВКЗ “Ольвія” спочатку звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 18 грудня 2025р, в якій просить суд стягнути з РФ в особі Міністерства юстиції матеріальні збитки в розмірі вартості майна (продукції) у сумі 118 млн 336,261тис. грн, яке зберігалось у складських приміщеннях у с. Парутине Миколаївської області та було знищено 15 вересня 2024 року наслідок обстрілу збройними силами РФ з використанням БПЛА типу Shahed.

20 січня 2026р позивач подав оновлену заяву про збільшення позовних вимог на 29 млн 914,022 тис. грн, до 148 млн 250,284 тис. грн, що еквівалентно $3 млн 486,379 тис. через знищення внаслідок обстрілів збройними силами РФ з використанням БПЛА типу Shahed продукції компанії у складських приміщеннях у с.Прибузьке та с.Парутине Миколайвської області, відповідно, 2 червня 2024р та 15 вересня 2024р

Ухвалою від 26 січня поточного року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та зобов’язав позивача нотаріально засвідчений переклад на російську мову даної ухвали суду направити відповідачу шляхом передання посольству РФ в Республіці Польщі.

Ухвалою від 22 квітня поточного року (оприлюднено 24 квітня) Господарський суд Миколаївської області призначив підготовче засідання на 18 травня 2026 року.

ТОВ “Винно-коньячний завод “Ольвія” (Одеса) зареєстровано у серпні 2020 року, основна діяльність – оптова торгівля напоями.

За даними YuoControl, єдиний власник ТОВ – фізособа-резидент Олександр Тутур.

Як повідомлялось раніше, судно під прапором Панами атакували російські дрони під час виходу з порту на Одещині. 

У національному природному парку “Тузлівські лимани” на Одещині з’явилися перші пташенята квака. Це рідкісний вид нічної чаплі, який щовесни прилітає до українського узбережжя з Африки. Через війну ці птахи навіть змінили місце гніздування, тікаючи від вибухів та постійного шуму.

Про це інформують Новини.LIVE з посиланням на еколога і наукового співробітника парку “Тузлівські лимани” Івана Русєва.

Нічна чапля на Одещині

За його словами, у Тузлівських лиманах живе невелика колонія цього виду. Кваки вважаються одними з найзагадковіших представників родини чаплевих. Свою назву птах отримав через характерний голос, який нагадує хрипке жаб’яче квакання. А латинська назва Nycticorax перекладається як “нічний ворон”.

Який вигляд мають чаплі

На відміну від більшості чапель, кваки полюють переважно у сутінках або вночі. Для цього вони мають великі карміново-червоні очі, добре пристосовані до темряви.  Полюють ці птахи незвично — можуть годинами стояти нерухомо серед очерету, чекаючи на рибу чи жабу, а потім блискавично хапають здобич.

Дорослі кваки мають темну спину з металевим блиском, світле черево та довгі білі пір’їни на потилиці, які з’являються у шлюбний період. Молоді птахи виглядають зовсім інакше — вони бурі з плямами, що допомагають маскуватися серед очерету. Іван Русєв розповів, що відстежити шлях та життя цих птахів вдалося через кільцювання. 

“У студентські роки я закільцював більше 5000 кваченят у дельті Дністра і отримав цінні дані про трасу прольоту і місця зимування птахів в Африці — Малі, Чад, Нігер”, — розповів еколог.

Еколог також зазначив, що війна суттєво вплинула на поведінку колонії. Після початку повномасштабного вторгнення через вибухи та постійний шум кваки залишили старе місце гніздування. Нову колонію птахи облаштували у лісочку диких маслин на піщаному пересипі Чорного моря.

Більше новин про птахів на Одещині

Раніше Новини.LIVE писали, що в Одеському зоопарку у пари ему народилося пташеня. Малюк уже почав знайомитися з навколишнім світом та гуляє у спільному вольєрі разом із дорослими птахами. Працівники зоопарку розповідають, що пташеня активне та добре адаптується. Воно уважно повторює поведінку батьків: досліджує територію, шукає корм і поступово звикає до нового середовища.

Також Новини.LIVE повідомляли, що у національному парку “Тузлівські лимани” виявили родину рідкісних сірих гусей. Птахи гніздуються тут у дуже малій кількості, тому така знахідка стала подією для фахівців. Гніздо знайшли на Джантшейському лимані. Це одна з небагатьох пар, що залишилися в регіоні.

Окрім цього, Новини.LIVE інформували, що на Одещині в Тузлівських лиманах помітили сиворакшу, одного з найяскравіших птахів української фауни. Птах повернувся з Африки і вже облітає узбережжя в пошуках місць для гніздування.