Як передає Укрінформ, про це повідомляє Держкіно у Фейсбуці.

“Європейський фонд солідарності з українськими фільмами (European Solidarity Fund for Ukrainian Films – ESFUF) оголосив про відкриття другого та останнього у 2026 році конкурсу на отримання фінансової підтримки кіновиробництва”, – йдеться у повідомленні.

Конкурс відкритий для повнометражних кінопроєктів у трьох категоріях: ігрове, документальне та анімаційне кіно.

Обов’язковою умовою є створення фільмів у міжнародній копродукції між українськими кіновиробничими компаніями та компаніями, зареєстрованими у країнах – фінансових партнерах ESFUF.

В Держкіно наголошують, що заявки необхідно подати до початку знімального процесу.

Обсяги фінансової підтримки становлять до €200 тисяч для ігрових та анімаційних фільмів та до €90 тисяч для документальних стрічок.

У разі повторного подання того самого кінопроєкту заявники мають додати пояснювальну записку із зазначенням: причин повторного подання заявки; змін і розвитку творчої складової проєкту; змін у фінансовій структурі проєкту.

Заявки необхідно надсилати на електронну адресу: [email protected] до 23:59 за центральноєвропейським часом 2 листопада 2026 року.

Результати конкурсного відбору оголосять під час Берлінського міжнародного кінофестивалю (Berlinale) у лютому 2027 року.

ESFUF започатковано у 2023 році для підтримки розробки та завершення українських кінопроєктів. У 2024 році діяльність фонду розширено програмою підтримки кіновиробництва, яку у 2026 році продовжено на третій рік поспіль.

Наразі ініціатива об’єднує 18 європейських партнерів та Європейську асоціацію національних кіноагентств (EFAD).

Як повідомляв Укрінформ, режисер стрічки “Ти – космос” Павло Остріков зніме фільм про професора грецької міфології, який вирушає до Царства мертвих.

Фото: esfuf.eu

Генератори для шкіл, транспорт для евакуації, житло для переселенців – для українських громад підтримка міжнародних партнерів означає передусім можливість розв’язувати конкретні проблеми. Водночас війна не зупиняє розвитку міст: вони модернізують інфраструктуру, шукають інвестиції та налагоджують нові економічні зв’язки. 

Про те, як перетворити цю співпрацю на довгострокове партнерство, говорили 13 жовтня в Ніцці на першому Форумі муніципальних інновацій Франція – Україна. У ньому взяли участь представники українських громад, французьких муніципалітетів, бізнесу та громадських організацій.

Власна кореспондентка Укрінформу у Франції дізналася, яких рішень потребують українські міста, що вже вдалося зробити разом із французькими партнерами та які можливості для співпраці відкриваються надалі.

ПІВДЕНЬ ФРАНЦІЇ ЩЕ ТРЕБА ПЕРЕКОНАТИ

«Ми ще не переконали, але активно це робимо», – відповідає почесна консулка України в Ніцці Ірина Подиряко-Бурдель на запитання, чи вдалося заохотити французьких партнерів до співпраці з Україною, не чекаючи завершення війни. Для однієї з ініціаторок Форуму муніципальних інновацій Франція – Україна ця робота триває вже кілька років. 

За її оцінкою, південь Франції долучається до підтримки України значно повільніше, ніж північ країни. Там вона частіше бачить готовність їхати в Україну й співпрацювати з українськими партнерами, тоді як на півдні люди більше зосереджені на власному житті та місцевій політиці. Водночас, наголошує співрозмовниця, стратегічне розташування регіону на Середземномор’ї та численна українська громада роблять його активніше залучення особливо важливим. Посилювати українську присутність тут потрібно й для протидії російській пропаганді.

Ідея форуму виникла ще 2022 року, коли Подиряко-Бурдель переглядала список підприємств, які брали участь у Паризькій конференції з питань стійкості та відбудови України. За її спогадами, від департаменту Приморські Альпи в конференції взяла участь лише одна компанія, яка наважилася працювати в Україні. Залучати до діалогу інші компанії непросто: французи налагоджують контакти поступово, до того ж є «політичні моменти, які треба враховувати». Ще одна перешкода – побоювання бізнесу щодо роботи в країні, де триває війна.

«Ризик є завжди, але він є і тут – ризик є скрізь. Але для роботи в Україні є додаткові гарантії і від французької сторони, і від європейської», – зазначає вона. Перший форум став пробним каменем у пошуку підприємств і громад, готових перейти до реалізації конкретних проєктів.

УКРАЇНСЬКІ ГРОМАДИ – РІЗНИЙ ДОСВІД І РІЗНІ ПОТРЕБИ

Львівський Сихів на панелі представив голова районної адміністрації Андрій Зозуля. Він розповів, як район відновлює пошкоджене житло й розвиває інфраструктуру попри війну. Хоча Львів розташований далеко від лінії фронту, він також зазнає російських ударів. Після атак першочергове завдання – якнайшвидше відновити пошкоджені будинки, щоб мешканці могли повернутися додому й жити в теплі.

Ремонт пошкодженого житла, за словами Зозулі, поєднують із модернізацією. Паралельно розвивають соціальні послуги, безбар’єрні маршрути та спортивні простори. Один із прикладів – муніципальна льодова арена «Гаківка», яку місто створює разом із приватними інвесторами. «Наша арена розрахована, зокрема, на заняття ветеранів і людей з інвалідністю. Це проєкт, який реалізовано вже під час війни, тому що спорт – це те, що об’єднує», – каже Зозуля.

Інший вимір української реальності представив очільник Курилівської сільської військової адміністрації на Харківщині Олександр Баулін. Громада опинилася під повною окупацією майже від перших днів повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. Нині частина її території знову окупована, на решті тривають бойові дії та російські обстріли. До вторгнення тут жило майже 12 тисяч людей, а тепер залишається приблизно пів тисячі.

Масштаби руйнувань Баулін описує цифрами: знищено 73% житлової та 82% виробничої інфраструктур, а соціальну – повністю. Серед тих, хто досі залишається в громаді, переважають маломобільні люди, які не можуть виїхати самостійно. Адміністрація громади працює в Харкові, де нині перебуває орієнтовно чотири з половиною тисячі її мешканців.

«Серед наших нагальних потреб – транспорт для евакуації та допомоги маломобільним людям, а також підтримка евакуйованих родин, передусім дітей», – наголошує Баулін.

КРЕМЕНЧУК ШУКАЄ ФРАНЦУЗЬКИХ ПАРТНЕРІВ

У кулуарах форуму міський голова Кременчука Віталій Малецький розповів, як місто готується до зими, підтримує переселенців і шукає французьких партнерів.

Кременчук уже живе за графіками вимкнення електроенергії. За словами мера, медичні заклади повністю забезпечили генераторами, тепер резервне живлення облаштовують у навчальних закладах. У кожній школі планують установити генератор потужністю майже 100 кВт. Малецький згадує французьку організацію Protection Civile, з представниками якої познайомився на конференції мерів у Парижі. Вона передала місту майже 50 генераторів, і мер сподівається продовжити цю співпрацю.

За оцінкою міського голови, у Кременчуці нині приблизно 230 тисяч мешканців, з яких десь 35 тисяч – переселенці. Їхній приїзд частково компенсував відплив місцевих жителів, зокрема молодих і активних людей. Школи й дитсадки продовжують працювати. Малецький каже, що завдяки дітям із родин переселенців кількість школярів скоротилася лише на 3%.

«У нашому місті вже є французький бізнес, який доволі успішно розвивається», – говорить він, наводячи як приклад завод «Данон Кремез» групи Danone. За словами мера, після звільнення Херсона до Кременчука перевезли частину вцілілого обладнання, яке нині працює.

На форумі він шукає й конкретне технологічне рішення – автономне живлення для системи оповіщення. «Ми тепер працюємо над її вдосконаленням», – каже міський голова. Кременчук розташований нижче від греблі водосховища, тому місту важливо мати змогу попередити людей про небезпеку навіть під час знеструмлення. Мер розглядає можливість підготувати проєкт для отримання гранту Європейської комісії, а одним із напрямів співпраці бачить використання досвіду RAGNI, яка реалізувала проєкт автономного освітлення у Вінниці. Подібна технологія потрібна Кременчуку. У межах форуму українські делегації вже відвідали підприємство RAGNI у Кань-сюр-Мер.

СОНЯЧНЕ СВІТЛО ДЛЯ ВІННИЦІ

Про український досвід на панелі «Стійкість» розповів Александр Желле з групи RAGNI. У Вінниці встановили 185 ліхтарів на сонячній енергії, оснащених акумуляторами. За даними міськради, вони вже освітлюють сім вулиць старого міста. Ліхтарі накопичують енергію вдень і використовують її вночі, не залежачи від централізованого електропостачання. За представленими характеристиками, запасу заряду вистачає на сім ночей без додаткового підзаряджання, а обладнання розраховане на понад 20 років служби та роботу в холодному кліматі.

За словами Желле, французька сторона використала майже 450 тисяч євро безповоротної грантової допомоги. Постачання тривало шість місяців і завершилося у вересні 2026 року. За умовами цього фінансування французька частка в проєкті мала перевищувати 85%. Водночас до робіт залучили українських монтажників і місцевого партнера компанії.

«Ми ніколи не залишали Україну, попри складну ситуацію. Ми прагнемо зміцнити нашу співпрацю з Вінницею і, чому б ні, з іншими містами», – говорить Желле.

Наступний задум RAGNI – ширша, можливо, загальнонаціональна програма освітлення за участі українських міст та уряду, а також французького посольства. Компанія пропонує розглядати як повністю автономні сонячні системи, так і гібридні, що поєднують живлення від електромережі та сонячних панелей. Желле бачить у цьому можливість скоротити енергоспоживання й посилити стійкість міської інфраструктури.

«На сонячній опорі, залежно від визначеної потреби, можна під’єднати системи відеоспостереження, виявлення дронів або оповіщення про небезпеку», – додає він.

ВІДБУДОВА ЯК СПІЛЬНА МОЖЛИВІСТЬ

Представник Українського союзу промисловців і підприємців Олександр Каменець закликає французький бізнес побачити у відбудові України можливість для довгострокового партнерства. Він говорить про безпрецедентний потенційний масштаб цього ринку: за його оцінкою, він може стати одним із найбільших у Європі й загалом у західному світі.

«Ми не хочемо, щоб відбудова України перетворилася тільки на імпорт готових рішень. Розробляємо разом, виробляємо разом, реалізуємо разом», – наголошує Каменець.

Така модель, пояснює він, має залишати в Україні робочі місця, податки, компетенції та технології. Французьким компаніям спільна робота дасть змогу забезпечити тривалу присутність на українському ринку.

Європейський Союз уже є найбільшим торговельним партнером України: у 2025 році на нього припадало майже 65% її зовнішньої торгівлі товарами. За даними Єврокомісії, ЄС експортував в Україну товарів на 46,5 мільярда євро, а імпортував – на 21,7 мільярда.

«Нам потрібна Франція як технологічний, промисловий та інвестиційний партнер», – зазначає Каменець. На його думку, країні необхідна нова індустріальна доктрина, яка поєднає відновлення інфраструктури з розвитком власного виробництва. У цьому процесі важливу роль можуть відіграти французькі підприємства, технології та інвестиції.

Цю думку підхоплює президент асоціації Stand With Ukraine Едвард Мейор. Він називає українську відбудову найбільшим новим ринком у Європі.

Згідно зі спільною оцінкою уряду, Світового банку, Єврокомісії та ООН, оприлюдненою в лютому 2026 року, потреби у відновленні та відбудові України становлять майже 588 мільярдів доларів. Ця оцінка враховує збитки станом на кінець 2025 року. І французький досвід у багатьох сферах може бути корисним. 

«За нашими спостереженнями, першими в Україну йдуть радше малі й середні підприємства, тому що вони гнучкіші. Великі компанії часто вже мають заповнений портфель замовлень, а їхні внутрішні процедури ухвалення рішень – триваліші. У меншому підприємстві керівник нерідко є й основним власником, він може швидше вирішити їхати в Україну, зустрічатися з партнерами та починати працювати. А французька держава створила цілий набір інструментів для підтримки своїх підприємців і компаній в Україні», – нагадує Мейор.

Серед них – страхування інвестицій, програма FASEP, яка фінансує дослідження для підготовки проєктів, а також два грантові фонди для підтримки відновлення української інфраструктури.

Знайти партнерів і розібратися в доступних можливостях допомагають торгово-промислові палати, команда посольства Франції, агенція Business France та Франко-українська торгово-промислова палата. «Компанії, які вже сьогодні працюють в Україні й цікавляться українським ринком, завтра отримають найбільші контракти», – переконаний Мейор.

ВОДА КАМІНЬ ТОЧИТЬ

Організатори відзначають особливості півдня Франції. Регіон Прованс – Альпи – Лазурний Берег прийняв найбільше українців після Іль-де-Франс і багато зробив для їхньої підтримки. Водночас тут історично сформувалася значна російська присутність, та й економічні інтереси тривалий час були пов’язані саме з Росією.

Прикладом активної підтримки України називають мера сусідніх Канн Давида Ліснара, який від перших днів повномасштабного вторгнення мобілізував допомогу українцям, а сам муніципалітет має офіційну угоду про побратимство зі Львовом.

Ніцца ж має схожу угоду з Ялтою, хоча ці відносини нині заморожені. У стратегії міжнародної діяльності міста на 2026 рік Ялту прямо називають українським містом Криму під російською окупацією. Едвард Мейор пропонує підтримувати це побратимство через зв’язки з уродженцями півострова. «Я хотів би, щоб місто й метрополія Ніцци організовували заходи та ініціативи за участі людей родом з Криму, з Ялти, щоб нагадувати, що Ялта – це Україна», – говорить він.

Ірина Подиряко-Бурдель хотіла б бачити більше прямих контактів між громадами й тісніших економічних зв’язків. Одним із головних партнерів у цій роботі має стати Торгово-промислова палата Ніцца – Лазурний Берег. «Найближчими тижнями я хочу зустрітися з її представниками, щоб визначити подальші кроки. Адже палата пропонує політично нейтральний простір для роботи бізнесу. Водночас туди варто звертатися з дуже конкретними запитами: що українське підприємство виробляє і може запропонувати французькому партнеру або які французькі товари й рішення потрібні в Україні».

Паралельно вона хоче розвивати прямі зв’язки між містами. Є ідея в листопаді представити програму MistoMatch у міській раді Ніцци та залучити до співпраці громади метрополії. Форум відкрив можливість для цих контактів, а продовження залежатиме від регулярної роботи. 

«Кілька днів видихнемо, – каже вона, – а далі – знову працювати над наступними зустрічами й партнерствами».

Лідія Таран, Франція

Фото авторки та надані AFUCA

Президент Володимир Зеленський у Брюсселі зустрівся з генеральним секретарем НАТО Марком Рютте. Сторони обговорили російські удари по енергетиці України й нові пакети ППО.