Вирок неповнолітнім ґвалтівникам із Закарпаття — приклад прогалин законодавчої системи. Комментує юрист
Справа неповнолітніх гвалтівників із Закарпаття, а особливо вирок, сколихнув країну. Закликати до совісті судді, подавати апеляцію та боротись за справедливе покарання — треба. Цією справою зайнявся голова Закарпатської ОВА, омбудсмен, Офіс генерального прокурора, адвокат Масі Найєм, але скільки ще жертв подібних злочинів є у маленьких селах та великих містах по усій країні. Проблема цього вироку ще й в тому, що він винесений у рамках закону.
“Дайджест Одеси” поспілкувались із юристкою Одеського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги Катериною Калюжною, розглянувши ухвали та вирок із реєстру судових справ. Кожен вирок виноситься іменем України і це “великий дзвоник” про те, що не можна розглядати цю історію, обмежуючись лише рішенням судді. Зазначимо, що розглядали інформацію, яка міститься у офіційно оприлюднених документах та спираючись на Кримінальний кодекс України.
Злочин та вирок: За півтора року до винесення вироку, 24 серпня 2021 року, троє неповнолітніх (двоє 15-річних та один 14-річний підліток) запросили свою знайому 14-річну однокласницю до будинку одного із кривдників у селі Верхні Ворота. Коли вона прийшла, вони разом спустились до підвалу, де один вдарив її в живіт, другий зі злочинців стиснув її голову у себе між колінами, третій зі злочинців зняв з дівчини одяг. Після цього кожен зі злочинців, по черзі, її ґвалтували і знімали це на відео, яке потім розповсюдили між учнями школи, у якій всі вони разом навчались.
16 березня 2023 року суд визнав підлітків винними за статтею про сексуальне насильство, вчинене групою осіб щодо неповнолітньої — ч. 3 ст. 153 ККУ, призначивши покарання — п’ять років позбавлення волі. Але і від цього покарання звільнив причетних до злочину, встановивши їм випробувальний термін на два роки та зобов’язавши кожного виплатити потерпілій по 60 тисяч гривень, задовільнивши позов про компенсацію моральної шкоди частково: потерпіла просила 450 тисяч гривень. Крім того, підлітки мають відшкодувати по 25,6 тисяч гривень за проведення експертиз.
Цікаво: в ухвалі та вироці дії ґвалтівників кваліфіковані за різними статтями. Спочатку, в ухвалі, датованій 19 жовтня 2022 про продовження домашнього арешту була “тяжча” — ч.3 ст.152 КК України (зґвалтування). Однак уже у вироці за 16 березня 2023 року йдеться про ч.3 ст.153 КК України (вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов’язаних із проникненням в тіло іншої особи).
Окрім різниці у способі скоєння злочину та в розмірі санкції за цими статтями, лише ч.3 ст.153 ККУ дозволяє застосування норм статей 75 та 104 ККУ — того самого умовного вироку. Статтю 75 можливо застосувати лише у тому випадку, якщо призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше 5 років, тоді як мінімальна санкція за ч.3 ст.152 ККУ – 7 років позбавлення волі. Як пояснила Катерина, із доступної інформації, не зрозуміло хто змінив статтю, проте це міг зробити прокурор клопотанням, або ж сама суддя. Також, у випадку вироку на 6 років, хлопці вже б не мали змоги відбутись умовним покаранням.
Навіть, якщо зміна статті відбулась за ініціативою саме слідства та прокуратури, то суд з цим погодився. Чим точно керувались при цьому невідомо, проте важливо довести було проникнення чи ні. Згідно із висновком експерту виключено можливість скоєння злочину шляхом введення статевого органу, однак не виключається можливість скоєння злочину шляхом проникнення пальця руки сторонньої людини. А для кваліфікації за зґвалтуванням не має значення спосіб проникнення. На цьому етапі є важливе зауваження: дівчинку оглядали на 20 добу після скоєного злочину, а всі ушкодження, рани, синці в середньому загоюються до 14 доби після травматизації. Мається на увазі, що через запізнення звернення, виникла ймовірність загоєння заподіяних проникненням, травм. Як наслідок з’явилась можливість перекваліфікувати справу, навіть враховуючи, що потерпіла у своїх свідченнях підтвердила факт проникнення, а в суді вже змінила свідчення на такі, що узгоджуються з висновком експерта. Суд зміну свідчень не дослідив. Хоча це важливо для розуміння обставин справи та правильності кваліфікації злочину.
Відео: Це могло стати вирішальним при кваліфікації злочину, але у вироку немає жодної оцінки, крім самого факту існування. Свідки також підтвердили розповсюдження відео, а наступного дня після скоєння злочину, хлопці відправили його потерпілій погрожуючи розповсюдженням.
Катерина Калюжна каже: “Я як юристка думала, що це можна кваліфікувати, як шантаж, а також розповсюдження порнографії. Але їх неможливо притягнути до відповідальності у цих випадках. Тому що згідно із 22 ст. ККУ, кримінальній відповідальності за цими статтями підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років. Також, відео я не бачила, проте, оцінюючи слідчі дії, виникають питання. У хлопців вилучили відеоматеріали, комп’ютери та носії, проте у вироку зазначено “…оскільки оптичний диск є копією, виявити зміни файлу не є можливим”. Ми живемо у 2023 році, знаючи, що видалити з інтернету щось майже неможливо. Є свідки, які говорять, що дізнались про злочин лише з відео. Чому тоді не вилучити відео у них? Як на мене, це теж недопрацювання слідчого та експертів. Можна було б знайти той відеозапис, де було б видно, проникнення це чи насильство”.
Будь-який доказ, наприклад, відеозапис не є належним доказом, якщо не відповідає вимогам чинного законодавства. Як пояснила юристка, у відеозаписі повинні називати ПІБ, поточну дату запису, окреслити місце перебування і події. Тобто надати відео, як і скриншоти листування, можна, але суддя враховуватиме це на свій розсуд.
Пом’якшення та обтяження: за вимогами законодавства, пом’якшуючі обставини — те, що хлопці неповнолітні, щире каяття та відшкодування моральної шкоди. Аж три обставини, при цьому обтяжуюча одна — злочин вчинений групою осіб. Суд завжди робить обвинувачення на користь пом’якшення. Але і тут є питання: у вироку вказано, що обтяжуючих обставин немає, але згідно 67 ст. ККУ, є — група осіб. І навіть обвинувачення будується на цьому.
При цьому суд так само і не пояснив відмову у стягненні 450 000 гривень, призначивши сумарно 180 000 гривень.
Адвокати намагались якнайбільше дати доказів, що це гарна сім’я, хлопці не потребували якихось матеріальних благ, хороші батьки, гарна поведінка в школі. Чи є це аргументом? Чи означає, що якщо у дитини є лише один із батьків, то вона схильна до злочинів? Скоріш за все це свідчить лише про те, що батьки усіх гвалтівників провалили свій обов’язок у вихованні. Немає точних даних, чи враховувала суддя позитивні характеристики від вчителів школи для ґвалтівників, проте на думку нашого експерта, їх не брали до уваги при винесенні вироку.
Чому? Доводиться визнати, що суд дійшов висновку, що належним покаранням за груповий насильницький злочин проти неповнолітньої — є відсутність будь-якого покарання. І цей вирок несе не лише відсутність покарання, а спонукатиме до злочинів цих хлопців та інших людей. Проте, хоч і є провина судді, рішення було прийнято виключно за законодавством.
“Дії судді мені зрозумілі, вона керувалась вимогами законодавства, яке пишуть ті, кого ми обираємо до Верховної Ради. Некомпетентність, відсутність юридичної освіти, застарілість актів надали можливість цих поблажок. Ще є питання до роботи дізнавачів. Наприклад, на вилученому одязі неможливо було встановити ознак кримінального правопорушення, а це робота слідчих. Також потрібно врахувати пізнє звернення дівчинки. Проблема у відсутності поняття жертви та культури звернення до правоохоронних органів. Тому що немає відчуття, що тебе захистять. А ще і у маленькому селі, тому дівчинці завдали страшенного відчуття сорому, психологічне та моральне страждання”, — додала Катерина.
Публічний розголос має позитивну сторону, як Катерина розповіла нам, у Тячівському районі, що також на Закарпатті, 12-річна дівчинка звернулась до поліції, тому що її з 7 років ґвалтував батько, а мати була не проти. Дівчинка подивилась, що одна справа не стала безкарною і звернулась по допомогу, аби покарати свого кривдника. Проте надмірна увага журналістів та суспільства може важко переноситись самою потерпілою. Наприклад, у кінці березня “1+1” вирішили присвятити цій темі випуск ток-шоу “Говорить вся країна”, для чого відправили знімальну групу на Закарпаття та планували ефір. Як повідомили у “Детектор медіа”, Максим, який представився, як шеф-редактор “1+1” у спілкуванні з адвокатом наполягав на участі у запису програми не лише бабусі та батька постраждалої, але й самої дівчини. Адвокати ухвалили спільне рішення, що ні вони самі, ані їхня підзахисна або хто-небудь з її родини не братимуть участі у зйомках токшоу, про що була поінформована команда “Говорить вся країна”. Творці токшоу, за словами Найєма, зв’язалися із бабусею, разом з якою були молодші онуки, розпитали адресу її перебування, приїхали та відвезли її у знімальний павільйон. Вже звідти бабуся подзвонила батькові дівчини, і так адвокати дізналися, що телевізійники готуються до зйомок попри те, що вже отримали відмову. Дівчину забрали, зйомок не відбулось.
Розголос дав цій справі шанс на справедливість, але нам ще багато-багато років потрібно працювати із законописцями, правоохоронними органами та загалом суспільством.
Штовхати, працювати, рухати. “На фоні воєнного конфлікту у нас є багато жертв, які постраждали від дій російських солдатів, які теж не звертаються. Бо у нас, як і в кожній іншій країні, немає культури жертви. Постраждалі бояться осуду та цих однакових провокацій про декольте чи спідницю, або про те, що сама звабила чи не тою дорогою пішла. На жаль, досі у нас звинувачують жертву, а не гвалтівника, тому бояться публічного осуду. Тому це і робота батьків, бо дитина має виховуватись так, що довірятиме своїй родині. Робота суспільства, щоб жертва не боялась сказати будь-кому і не бути засудженою. Довіра до правоохоронних органів, бо поки ми лише боїмося. Ми, як суспільство, маємо проробити дуже грунтовну роботу, мати мінімальну юридичну обізнаність. Практично в кожному регіоні та СМТ є бюро правової допомоги. Є безоплатна правова допомога, можна з 09:00 до 18:00 дзвонити на гарячу лінію, де дають коротку консультацію. Дитина сьогодні може бути суб’єктом звернення на безоплатну вторинну правову допомогу. У таких злочинах немає позовної давності. Робити треба все, що можливо, давати поштовх і розвивати нашу систему. Щоб жертву опитувала одна компетентна людина. Щоб свідчити потрібно було лише раз, не переживаючи травму знову і знову. Щоб була компетентна робота досудових органів, бо на підставі обвинувального акту суддя виносить вирок. Це довгий процес, але він має відбуватись”, — зазначила Катерина Калюжна.
Провина має конкретні обличчя, проте ця ситуація має стати уроком, а не черговою історією. Висновки залишимо вам на роздуми.
Нагадаємо, що Стамбульська Конвенція розширює наше мінімальне розуміння поняття слова “насильство” та встановлює кримінальну відповідальність за ці злочини. Ми вже розповідали про зміни, які внесуть завдяки Конвенції та як правоохоронці ставляться до жертв.
Угорський уряд скасував обмеження щодо українських ЗМІ, які були заблоковані попередньою адміністрацією Орбана у 2025 році.
Як пише DailyNewsHungary, про це повідомив міністр соціальних відносин та культури Угорщини Золтан Тарр.
За словами Тарра, рішення ухвалене спільно з Міністерством закордонних справ та торгівлі і скасовує заходи щодо 12 українських інтернет-порталів, введені колишнім урядом партії «Фідес» у відповідь на дії України проти деяких проросійських угорських ЗМІ.
Пояснюючи це рішення, Тарр зазначив, що існує чітка межа між незалежною журналістикою та ЗМІ, які поширюють російську пропаганду.
«Не можна ототожнювати незалежні ЗМІ з тими, що поширюють російську пропаганду як в Угорщині, так і на міжнародному рівні», – зауважив міністр.
Він розкритикував підхід попереднього уряду, стверджуючи, що блокування українських ЗМІ сприяло політичному розколу, а не слугувало суспільним інтересам. За словами Тарра, метою нинішнього уряду є налагодження конструктивних відносин із сусідніми країнами, а також поліпшення умов для етнічних угорських громад, що проживають за межами Угорщини.
«Наше завдання – побудова добросусідських відносин, що також допомагає становищу угорців, які проживають за кордоном. Це спільна національна справа», – сказав він.
Тарр зазначив, що це рішення ухвалене за результатами консультацій із парламентською речницею української національної меншини в Угорщині Ліліаною Грексою. За словами міністра, саме Грекса виступила з ініціативою скасувати обмеження та наголосила на важливості доступу до новин українською мовою як для представників української громади в Угорщині, так і для біженців, які проживають у країні.
Тарр додав, що нещодавно укладені угоди з Києвом вже за кілька тижнів дали більше прогресу, ніж було досягнуто за 16 років перебування при владі попередньої адміністрації.
Як повідомляв Укрінформ, у вересні 2025 року Угорщина заборонила низку українських ЗМІ у відповідь на заборону кількох проросійських угорських видань в Україні. В МЗС України тоді розкритикували це рішення, заявивши, що уряд Орбана блокує доступ угорців до журналістики, що ґрунтується на фактах.
Фото ілюстративне: Офіс Генпрокурора
Президент Володимир Зеленський заявив, що підсумком його зустрічі з Президентом США Дональдом Трампом на полях саміту G7 стане передусім посилення ППО.
Як передає кореспондент Укрінформу, про це глава держави повідомив під час спільного з президентом Гондурасу Насрі Асфурою спілкування з журналістами у Києві.
Відповідаючи на запитання кореспондента Укрінформу про те, якими були конкретні результати переговорів з Президентом Трампом, Зеленський відповів: «Посилення протиповітряної оборони України. На це я отримав позитивний сигнал від всієї «Сімки», включаючи президента Трампа. Ліцензії для виробництва наших ракет вперше сприймається американською стороною позитивно».
Президент зауважив, що раніше постійно передавав цю інформацію, починаючи з адміністрації президента Байдена, але «ми жодного разу не отримували нічого».
«Зараз, дай Бог, вони проведуть всі консультації, відповідно з Raytheon і з виробниками, і в адміністрації проговорять, з військовими… Я дуже надіюсь, що вони повернуться з позитивною відповіддю, і ми зможемо отримати ліцензії для того, щоб наші (…) наші компанії, приватний сектор і наші державні компанії ВПК змогли допомогти Україні, змогли допомогти країнам Близького Сходу, змогли допомогти і країнам Європи», – зазначив Зеленський.
За його словами, позитивні зрушення є й у санкційній політиці.
«Президент Трамп сказав, що він повернеться до цієї політики. Це також хороший сигнал», – зауважив глава держави.
Ще одним підсумком їх переговорів, за словами Зеленського, буде збільшення допомоги. «Нам будуть допомагати набагато більше. Це слова Президента Трампа для того, щоб Путін зрозумів, що допомога не зупиниться, і тому бажано йому зупинити війну», – сказав Зеленський.
Як повідомлялося, президенти України та США провели зустріч на полях саміту G7 у Франції цього тижня. Ключовою темою зустрічі стали шляхи завершення війни.
Фото: Volodymyr Zelenskyy/Х
Під час свого першого візиту до України у травні цього року лідерка білоруської опозиції Світлана Тихановська розповіла, що хотіла б відвідати Одесу та інші українські міста: “Дуже важливо час від часу тут знаходитися, бо я дуже вражена стійкістю і силою українського народу. І для того, щоб надихатися вашою мужністю, невтомністю, мені потрібно бути тут частіше”.
Риторика політикині як у соціальних мережах, так і під час пресконференції, яку вона дала українським журналістам, значно відрізняється від того, що говорять російські опозиційні політики щодо України.
Так, вона підтримує полк Калиновського, який воює в Україні. Натомість росіяни Юлія Навальная, Ілья Яшин, Владімір Кара-Мурза та інші говорять, що не вважають збройний супротив путіну важливим для себе. Дехто навіть може дозволити собі образливі вислови на адресу представників російського добровольчого корпусу.
Тихановська називає Алєксандра Лукашенка нелегітимним президентом і не звертається до нього “пан президент”, благаючи припинити війну. Політикиня говорить про те, що Білорусі потрібна перемога України й зауважує, що обидві країни протистоять імперіалістичній росії. Натомість більшість російських опозиціонерів взагалі не бачать проблем із російським імперіалізмом.
І найголовніше: Тихановська визнає, що як нація білоруси розділяють відповідальність за те, що Білорусь була втягнена у війну: “Лукашенко винен у тому, що сталося, але ми розділяємо відповідальність за те, що дозволили Лукашенку прийти до влади та за те, що протягом 30 років не змогли зруйнувати цю систему”, – сказала вона.
А що ж білоруські опозиційні медіа? Відомо, що російські опозиційні видання часто звинувачують у перекручуваннях, маніпуляціях і навіть поширенні кремлівських наративів, коли йдеться про висвітлення подій в Україні. Щодо Одеси, то її дехто з них вважає частиною “русского міра” принаймні культурно. Нещодавно ми переконалися у тому, що одне з провідних медіа Медуза сприймає Одесу через імперські окуляри.
У цьому матеріалі проаналізуємо, що саме білоруські опозиційні видання пишуть про Одесу. Якими є основні теми, як подають інформацію про російські атаки і про що згадують, окрім цього.
“Наша Ніва”: без кремлівських виправдань і з критикою російського впливу
Почнемо із найстарішого видання “Наша Ніва”. Це бренд, який відомий білорусам з 1906 року. Саме завдяки цій газеті були вироблені норми білоруської мови. Перший номер вийшов у Вільнюсі й був натхненний національними визвольними рухами, що розпочалися у той час у російській імперії. Припинила газета своє існування у 1915 році через окупацію Вільнюса німцями. У 1991 році газету було відновлено, але за режиму Лукашенка вона постійно зазнавала утисків. З 2006 року перейшла в інтернет. У 2020 році газета була заблокована після протестів, деякі працівники заарештовані. Зараз виходить за кордоном.
Одразу звертає на себе увагу скептичне ставлення до росіян. Одна з публікацій – про росіянку, яка розкритикувала Мінськ. Серед найпопулярніших – текст про російського водія, який закрив частину номера машини рукавичкою. “Власник показав ще один варіант нахабства російських водіїв”, – пише видання.
Із публікацій про Одесу – найбільше про російські ракетні удари. Видання подає інформацію, спираючись на українські офіційні джерела чи медіа і не містить “пояснень” з Міноборони рф, як це часто роблять російські незалежні медіа. Тож сумнівів щодо того, що ж було об’єктом обстрілів – цивільні чи бази НАТО з найманцями – не виникає.
Декілька публікацій стосуються культурної сфери. Згадують клуб Паладіум, в якому увімкнули пісню білоруських реперів російською мовою. Про них видання пише, що ті зараз “роблять кар’єру в москві”. У цьому матеріалі є велика цитата очільника ОВА Олега Кіпера і бекграунд про те, що в Україні діє заборона на публічне виконання російської музики. Сентиментів про “отмєну вєлікой культури” в матеріалі немає.
Також згадують білоруську акторку Вєру Кавалєрову, яка колись зізнавалася в коханні Одесі та одеситам, а зараз знялася у фільмі про так зване “СВО”. “Колишня акторка львівського театру та прихильниця Одеси зіграла в тому ж фільмі, що й люди, які воюють проти України та бомбардують її улюблену Одесу”, – пише видання. Про фільм зазначають, що це “рафінована і топорна пропаганда“, а від якості картинки та акторської гри “хочеться плакати”.
“Белсат”: Одеса як місто війни
Белсат – це перший незалежний білоруський канал, який був заснований у 2017 році на підставі договору МЗС Польщі та Польського громадського телебачення. Зараз він заборонений у Білорусі. Журналістів цього каналу переслідували. Так, у 2021 році Любов Луньову та Дмитра Солтана, які знімали опитування біля філармонії в Мінську, затримали, а потім суд звинуватив їх у “дрібному хуліганстві”, засудивши до адміністративного арешту. У квітні цього року оглядача каналу Анджея Почобута Білорусь звільнила в рамках обміну затриманими з Польщею.
Щодо Одеси, на каналі так само домінують новини про обстріли. Подача схожа на те, що робить Наша Ніва. В основному послуговуються українськими офіційними джерелами та медіа.
В одному з матеріалів про блекаути в Одесі видання передрукувало згенеровану ШІ картинку, яка з’явилася в наших анонімних пабліках у грудні минулого року. У підписі до фото зазначено, що вона несправжня. Але жодних інших фото із темних українських міст чомусь немає. Мабуть, саме ця ілюстрація здалася редакції найбільш вдалою.
Окрім матеріалів про обстріли, за останній час про Одесу лише декілька згадок.
Це спогади політв’язня-журналіста Ігаря Лосіка, якого минулого року випустили з колонії. Він розповідає про те, як розпочалося повномасштабне вторгнення. В’язні чули, що над ними літають вантажні літаки та гвинтокрили: “стояло постійне гудіння в небі”. Також вони чули радісні коментарі працівників колонії: “Київ наш, Одеса наша”. Хоча на той час Лукашенко не визнавав, що якось причетний до повномасштабного вторгнення.
“Нові в’язні, яких привозили в СІЗО уже після початку війни, розповідали історії про те, як поводяться російські солдати на території Білорусі, “як вивозили все крадене з України і продавали тут за безцінь, як з білоруської території обстрілювали Україну, як назад везли поранених і мертвих”.
Ще один матеріал, за 2024 рік, порушує тему так званого “Придністров’я” і нездатності росії якось допомогти черговій окупованій території: “росія не має ані сухопутного, ані морського коридору до Придністров’я… необхідно або висадити морський десант під Одесу та пробитися до Придністров’я з боями. Або перекинути війська повітряним шляхом, перетинаючи повітряний простір України чи Румунії (країни НАТО). Враховуючи той факт, що росія не контролює повністю ані Чорне море, ані його повітряний простір, обидва варіанти виглядають майже фантастичними”.
Також згадки про Одесу є в контексті підриву Каховської ГЕС. Медіа розповідало про шкоду Чорному морю та екології регіону.
“Зеркало”: від російських злочинів до кремлівських міфів
Це видання частково створене командою колишнього популярного білоруського порталу TUT.BY. Ось що медіа Белсат пише про долю цього видання в Білорусі. П’ять років тому, 18 травня 2021 року, силовики прийшли до редакції та працівників порталу: “У той день найбільше ЗМІ країни розгромили, затримали 15 людей, які відбули різні строки в СІЗО і під домашнім арештом. Двох працівниць – головну редакторку Марину Золотову і гендиректорку Людмилу Чекіну – засудили до 12 років колонії”.
Окрім обстрілів (удар росіян по пологовому будинку, вибачення російських переговорників за січневий російський наліт по місту, атаки на судна в Чорному морі), пишуть про загадкову секту, учасників якої затримали російські силовики, поширення кремлем пропагандистських наративів щодо міста та російського окупанта з позивним Одеса, якого “обнулили”.
Видання повідомляє, що у санкт-петербурзі діяла секта, яка молилася за здоров’я Володимира Зеленського. На записі однієї з молитов міститься прохання захистити українського президента, а також українські регіони (у тому числі Одещину) та… Курський напрямок.
Із посиланням на Інститут вивчення війни журналісти також розповідали про те, що кремль час від часу поширює наративи про те, що “Одеса – російське місто, а також погрожує агресією Одеській та Миколаївській областям”. На думку експертів, у 2025 році подібне робилося для виправдання спроб захопити місто. Хоча, звісно, найближчим часом будь-які подібні наступальні операції здаються малоймовірними.
Один із матеріалів присвятили темі “обнулення” в російській армії – страт “своїх своїми”. Одна з історій – про окупанта з позивним Одеса (пов’язаний він якось із нашим містом чи ні – не повідомляють). Журналісти пишуть, що його змушували торгувати наркотиками, а коли він не зміг повернути виручку, його забили до смерті. А рідним повідомили, що він “загинув смертю хоробрих”.
“Єврорадіо”: історична пам’ять і новини про обстріли
Розглянемо ще одне незалежне медіа – Єврорадіо, яке було створене у Варшаві у 2005 році. Як повідомляє Детектор медіа, корпункт радіо був акредитований у Мінську в 2009 році, але в 2021 році припинив свою роботу. У 2022 році медіа в Білорусі визнано “екстремістським формуванням”.
Новини про обстріли Одеси тут також подають із посиланнями на офіційні джерела. Із заголовків та текстів зрозуміло, що стріляла саме росія.
Загалом повідомлень про наше місто дуже небагато. Є текст 2025 року, в якому йдеться про те, що в Одесі у 1918-1919 роках працювало консульство БРН, де було зареєстровано 16 тисяч заявок на отримання паспорту Білоруської народної республіки.
“Чому Одеса? Бо чоловіків з білоруських губерній відправляли далі від дому [на Першу світову війну]. Не довіряли тутешнім зброю на своїй землі”, – пояснює автор. У цьому ж матеріалі критикують одеситів: мовляв, у 2021 році, коли автор був у місті востаннє, 8 з 10 хвалили Лукашенка. Хоча скількох опитали і з-поміж кого опитування проводили – не вказують.
Що білоруські медіа досі не помічають в Одесі
В основному білоруські видання пишуть про Одесу в тому випадку, коли до нас прилітає. Проте все ж подача недвозначна: зрозуміло, що атакує саме росія і що страждають цивільні.
Ще один плюс: з матеріалів цих медіа видно, що білоруська опозиція усвідомлює залежність своєї країни від росії та прагне змінити цю ситуацію. Можливо, публікації про нахабних російських водіїв у Мінську та туристів з москви й виглядають несерйозно. Проте демонструють загальні настрої серед тих білорусів, які не вважають Лукашенка легітимним президентом.
Звісно, не варто й ідеалізувати ситуацію. Адже незалежні медіа Білорусі читає, згідно із дослідженням Insight News, кожен четвертий. Натомість 60% надають перевагу лояльним до Лукашенка виданням.
І насамкінець – про проблемний момент. Окрім обстрілів, решта згадок про Одесу так або інакше пов’язана з росією: вживання російської мови, поширення щодо Одеси російських імперських стереотипів, інформації про бажання росії захопити місто.
Хотілося б розвіяти цей стереотип. Кому, як не білорусам, розуміти, як працює русифікація і як важко сторонньому спостерігачу помічати національне відродження там, де донедавна усі бачили символи “великої” російської культури.
Хоча якщо зауважити, що в основному джерелами матеріалів про Одесу виступають або представники місцевої влади, або загальнонаціональні медіа, то вони зрідка вміщують коментарі на якісь інші теми, окрім військових чи, наприклад, економічних. На жаль, і в українських виданнях про культурне життя Одеси розповідають дуже мало.
Тому якщо ми хочемо, щоб інші бачили в Одесі не тільки війну, але й Україну – самобутню і багатонаціональну – варто подумати про кращу комунікацію із сусідами, привабливі інформаційні приводи та ракурси.
Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.
Наталія Стеблина
-
Одеса1 тиждень agoУ Затоці на Одещині відремонтують міст через Дністровський лиман
-
Події1 тиждень agoУ Києві встановили інформаційний стенд про зруйновану Воскресенську церкву на Подолі
-
Війна1 тиждень agoУкраїна зможе виробляти кілька десятків балістичних ракет на місяць
-
Політика1 тиждень agoУкраїна та Фінляндія домовилися про взаємне гарантування якості оборонної продукції
-
Відбудова1 тиждень agoУ Дніпрі відновили дві пошкоджені російськими обстрілами гімназії
-
Суспільство1 тиждень agoПонад 150 мільйонів заощаджень й дарунки від родичів: що задекларували голови судів Одещини Анонси
-
Політика1 тиждень agoВійна не є найкращим моментом для дискусій про складну історію
-
Відбудова1 тиждень agoКомпенсації у межах «єВідновлення» отримали понад 206 тисяч родин