Одеса
Архітектура Одеси майбутнього — як зміниться місто після відновлення
Архітектура в центрі Одеси. Фото: Новини.LIVE
Одеса сьогодні перебуває на роздоріжжі між минулим і майбутнім. Війна, руйнування та економічна нестабільність залишили глибокий слід на архітектурному обличчі міста. Проте шанс на відродження — цілком реальний. Одесі потрібен не просто ремонт фасадів чи латання старих будівель, а системна програма оновлення міського простору.
Якою має бути Одеса майбутнього? У Міжнародний день архітектора журналісти Новини.LIVE запитали в архітекторки та художниці Нати Головченко.
Реклама
Читайте також:
Архітектура Одеси
За роки роботи Ната Головченко навчилася відчувати будівлі як живі організми — із власною історією, характером, темпераментом. Вона зізнається, що кожен зруйнований балкон чи облуплений фасад — це для неї особиста рана. Одеса завжди була не лише туристичним символом, а й культурним серцем півдня, яке потребує турботи, а не поверхневого “ремонту”. І якщо зараз не почати системно відновлювати архітектурну спадщину, місто ризикує втратити свою душу.
“Архітектурна цінність нашого міста полягає в тому, що для митців це очевидно, а от для людей, які працюють у сфері комерції, я хочу сказати: архітектурна спадщина — це гроші. Саме завдяки цій спадщині вони можуть ще сто років заробляти. Тож інвестування у відновлення Одеси — це, мабуть, найважливіше для майбутнього нашого міста”, — пояснює архітекторка Ната Головченко.
Старовинна архітектура — це основа туристичного магнетизму Одеси, її економічного потенціалу. Будівлі, які ще зберігають дух ХІХ століття, можуть стати рушієм розвитку, якщо до них ставитися з повагою. Утім, для цього потрібна чітка стратегія міста — не тільки реставраційна, а й урбаністична. Одеса має перетворитися на сучасний центр збереженої спадщини, який поєднує історію й технології. І найперше — навчитися бачити цінність у тому, що вже існує.
“Одеса, яка увійшла до світової спадщини ЮНЕСКО, — це дуже гарно, бо ЮНЕСКО допоможе нам не втратити те, що залишилося. Але водночас це ускладнює реконструкцію, відновлення, нове будівництво в центрі. Найбільший виклик зараз — поєднати сучасне та минуле”, — каже архітекторка.
Місто не може стояти на місці, але й не має права втрачати своє обличчя. В умовах, коли центр оголошений об’єктом світової спадщини, кожен ремонт чи реконструкція вимагають узгоджень і відповідальності. Це не просто бюрократія — це спосіб зберегти унікальний міський код, який відрізняє Одесу від будь-якого іншого міста світу.
“Існують інші європейські структури, які можуть допомогти нам у відновленні. Але під це потрібно підготувати проєкт, узгодити його, подати заявку на грант — і тоді буде результат”, — додає фахівчиня.
Попри все, Одеса зараз це не тільки зруйновані фасади, а й потенціал до переродження. Війна, стала для містян дзеркалом: багато хто вперше побачив справжню цінність свого дому. Люди, які змушені були виїхати, повертаються з новим розумінням — що краса Одеси не в розкоші, а в автентичності.
Інфраструктура Одеси
Відновлення Одеси не лише в реставрації історичних фасадів, а й у комплексному підході до розвитку інфраструктури. Архітекторка наголошує, що після війни місто може зіткнутися з величезним напливом людей — як тих, хто повернеться додому, так і туристів, які захочуть побачити легендарну Одесу. Саме тому важливо вже зараз продумувати транспортну систему, маршрути громадського транспорту та зв’язки між районами. Міська стратегія має бути орієнтована не лише на відбудову, а й на комфорт життя майбутніх поколінь.
“Нам потрібно зробити дуже потужну транспортну мережу, тому що коли люди повернуться, і Одеса буде набувати популярності. Тож, коли почнеться відновлення, сюди хлине маса людей і нам потрібно трошки на майбутнє думати, як налагодити транспортну мережу. Одеса має своє обличчя, і тому ми маємо навіть в цьому аспекті брати приклади з усіх європейських міст”, — зазначає архітекторка.
Розвиток Одеси повинен поєднувати найкращі європейські практики з урахуванням місцевої ідентичності. Місто має залишатися унікальним, але водночас переймати досвід — там, де інфраструктура служить людям, а не навпаки. У перспективі Одеса може стати справжнім зразком гармонійного поєднання історії, культури та сучасного урбанізму. Це потребує бачення, системності та політичної волі, але саме такий шлях дозволить перетворити післявоєнну відбудову на історію оновлення і сили.
Одеса як Мілан
Розвиток Одеси має відбуватися з урахуванням її унікального стилю. Вона не має прагнути бути схожою на інші мегаполіси, а повинна залишатися собою — зберігаючи своє обличчя, але вбираючи найкращі світові практики. Водночас важливо розуміти, що місто може надихатися досвідом інших, не втрачаючи власної ідентичності.
“Коли ми розглядаємо Одесу, на яке місто вона має бути схожим, я хочу сказати, що Одеса має своє обличчя, і тому ми маємо брати приклади з усіх міст. З Мілану, як приклад того, що Мілан не є столицею Італії. Столиця Італії — Рим, але ж Мілан — це місто культури, це місто промисловості, це найпопулярніше місто”, — пояснює експертка.
Порівнюючи Одесу з іншими світовими мегаполісами, архітекторка не приховує свого натхнення від того, як міста, що не є столицями, змогли стати глобальними центрами культури й бізнесу. Її бачення Південної Пальміри — амбітне, але реалістичне яке поєднує історію, креативність і розвиток. Саме такий підхід допоможе перетворити Одесу на місце, де хочеться жити, працювати й творити.
Майбутнє Одеси
Майбутнє Одеси залежить не лише від інвестицій чи реставраційних проєктів, а від людей, які її люблять. Там, де є культура, народжуються ідеї, а з ідеями приходять гроші — саме цей ланцюг, має стати основою розвитку. Адже місто живе, доки в ньому є душа, а душа Одеси — це її шарм і енергія, які не можна втратити навіть попри руйнування.
“Одеса не може втратити свій шарм. Одеса — це не камені, це не люди ті чи інші, одні поїхали, інші приїхали, але ж тут є така земля, така енергетика, яка творить цю атмосферу, в якій ми стаємо такими, як ми є. І будівництво, і все, що тут знаходиться, все перетворюється завдяки цій землі, на якій ми живемо”, — каже Ната Головченко.
Одеса — це не просто місто, а живий організм, в якому є особлива сила, що не піддається руйнуванню. І навіть коли фасади втомлені, а вулиці потребують оновлення, душа міста залишається незмінною. Ця енергетика — головна запорука відродження, яке неминуче прийде після темних часів. Майбутнє Південної Пальміри — у відкритості до світу, але збереженні своєї ідентичності.
Раніше ми писали про те, що в центі Одеси продають архітектурну спадщину — яка вартість. А також дізнайтеся, яким бачать одесити своє місто в майбутньому.
Дрон на столі. Фото ілюстративне: Новини.LIVE
Україна поступово формує нову роль на міжнародній арені. Йдеться не лише про отримання допомоги, а й про передачу власного досвіду. Уже зараз з’являються партнерства, спільні розробки та програми навчання. Особливу увагу світу привертають військові технології та практичний досвід сучасної війни.
Про це журналістам Новини.LIVE розповів співзасновник DeepState Роман Погорілий.
Реклама
Читайте також:
Передача досвіду
Українські фахівці вже співпрацюють із міжнародними партнерами у сфері технологій та безпеки. Йдеться про навчання, обмін досвідом і спільну розробку техніки. Поступово формується напрямок, у якому Україна може пропонувати власні напрацювання світові. За словами співзасновника аналітичного проєкту DeepState Романа Погорілого, ці процеси вже відбуваються. Укладаються нові договори, створюються партнерства та запускаються спільні проєкти.
“Ми сьогодні це робимо: укладаються договори, партнерства, взаємодія з партнерами, щоб навчати, показувати досвід, збирати й конструювати. Це об’єднані процеси технологій і роботи. Я впевнений, що в майбутньому це наш ключ”, — розповів Погорілий.
Перевага військового досвіду
Експерт каже, що Україна може поступатися іншим країнам у деяких економічних або політичних показниках. Водночас саме військовий досвід сучасної технологічної війни став сильною стороною країни. Українські військові постійно шукають нові рішення прямо на фронті. Це стосується використання дронів, роботи техніки в мороз, сильний вітер або інші складні погодні умови. Часто такі рішення знаходять самі бійці на передовій, без спеціальних лабораторій чи конструкторських бюро.
“Як зробити так, щоб дрон полетів у мінус 20 або під сильним вітром — це сьогодні вирішують наші військові. Це той досвід, якого немає ніде у світі”, — пояснив співзасновник аналітичного проєкту DeepState.
Глобальна безпеки
Фахівець вважає, що цей досвід може бути корисним для інших країн. Саме тому зростає інтерес до українських технологій, підходів до ведення війни та навчання військових. Поступово Україна може зайняти важливе місце у міжнародній системі безпеки. Але для цього, за словами експерта, потрібна політична підтримка та розвиток технологічних проєктів. Якщо країна зможе системно використати свій досвід, це може стати одним із ключових напрямків міжнародної співпраці.
“Політична воля, бажання, щирість в своїх діях і розуміння того, що це наш пріоритет — наш ключ. Це допоможе нам бути №1 в світі по безпекових моментах”, — підсумував Погорілий.
Нагадаємо, ми повідомляли, що Україна розраховує отримати дефіцитні для нас речі в обмін на допомогу на Близькому Сході. Перш за все йдеться рекети для систем протиповітряної оборони Patriot, якими можна збивати балістику.
Також ми писали, що масштаби використання безпілотників на фронті значно більші, ніж може здаватися. Дрони застосовують щодня і у великій кількості — від полювання на піхоту до атак на бронетехніку. Інколи для ураження однієї цілі військовим доводиться запускати не один, а десятки безпілотників.
Чоловік купує на ринку. Фото: Новини.LIVE
На ринку “Черемушки” в Одесі більшість фруктів зараз привозять з-за кордону. Їхня ціна залежить від країни походження та якості. Після нещодавнього обстрілу ринок поступово повертається до роботи. Водночас на вартість товарів починають впливати курс валюти та дорожче пальне.
Новини.LIVE зібрали актуальні ціни на фрукти на ринку Черемушки.
Реклама
Читайте також:
Ціни на ринку Черемушки
Фруктові ряди заповнені імпортною продукцією. Найбільше на прилавках цитрусових, а ціни різняться залежно від країни постачання. Найпопулярніші позиції коштують приблизно так:
- виноград (Молдова) — 80 грн/кг
- банани — 100 грн/кг
- лимони — 150 грн/кг
- грейпфрут — 130 грн/кг
- ківі — 150 грн/кг
- мандарини (Туреччина) — близько 120 грн/кг
- мандарини (Ізраїль) — близько 230 грн/кг
- мандарини (Іспанія) — близько 200 грн/кг
- гранат (Сирія) — близько 160 грн/кг
- авокадо — близько 120 грн за штуку
- груші українські — близько 120 грн/кг
- груші старих сортів — близько 90 грн/кг
- яблука — від 50 до 80 грн/кг
Покупці уважно дивляться на ціну та часто порівнюють її з іншими ринками або супермаркетами. Найбільший попит зараз мають банани, яблука та мандарини — їх беруть найчастіше. Дорожчі фрукти, такі як авокадо чи гранат, купують рідше, але вони теж залишаються на прилавках. Торговці намагаються тримати широкий асортимент, щоб люди могли обирати між дешевшими та дорожчими позиціями. За словами продавчині Лариси, останнім часом деякі ціни навіть трохи знизилися, але це може змінитися.
“Мені здається, що ціна трохи знизилася, але скоро почне підніматися. Уже дорожчають авокадо та апельсини. Піднімається долар, дорожчає солярка і бензин”, — розповіла вона.
Порівняння з цінами на Новому базарі
На Новому базарі більшість популярних фруктів продають за схожими цінами. Турецькі мандарини там коштують приблизно 100–130 грн за кілограм, а ізраїльські — близько 230 грн. Яблука сорту “Фуджі” продають приблизно по 80 грн за кілограм. Банани коштують близько 90–100 грн за кілограм, а груші різних сортів — від 120 до 150 грн.
Водночас на цьому ринку можна знайти й значно дорожчі імпортні фрукти. Наприклад, полуниця з Греції продається приблизно по 700 грн за кілограм, а лохина з Марокко може коштувати до 1500 грн. Черешня з Перу доходить до 1800 грн за кілограм. Такі позиції купують рідше, але вони з’являються на прилавках як сезонний імпорт.
Вплив обстрілів та пального
Продавці кажуть, що ціни на продукти зараз залежать не лише від постачальників. Великий вплив мають витрати на електроенергію та пальне. Багато складів і теплиць працюють на генераторах через перебої зі світлом. Через це зростає собівартість продукції.
“Я знаю, що деякі фермери витрачають до семи тисяч гривень на добу тільки на генератори. А ще треба обігрівати теплиці”, — розповіла Лариса.
Крім того, дорожче пальне підвищує витрати на доставку продуктів. До цього додаються й наслідки обстрілів. Нещодавно один із корпусів ринку був пошкоджений вибухом, і частині продавців довелося тимчасово припинити роботу. Попри це торговці кажуть, що намагаються відновлювати торгівлю та привозити новий товар.
Нагадаємо, ми повідомляли, що на ринку Черемушки в Одесі продають мед минулорічного і позаминулорічного врожаю, а також десятки продуктів із пасіки. Ціни коливаються від 150 до 350 гривень за банку. Продавці кажуть, що деякі сорти подорожчали, бо весняні заморозки знищили цвіт акації.
Також ми писали, що на одному з найбільших ринків Одеси знову змінилися ціни на зелень. Через холод і перепади температур частину продукції доводиться завозити з-за кордону, тому деякі позиції подорожчали. Продавці кажуть, що попит є, але покупці все частіше придивляються до дешевших пучків.
Памятник Тарасу Шевчнку в Одесі. Фото: Новини.LIVE
9 березня для українців особливий день, який пов’язаний із одним із символів національної єдентичності. Цього дня народився поет, художник та мислитель Тарас Шевченко. Він став став символом української культури. Його творчість знайома майже кожному ще зі шкільних років, однак із часом спогади про вивчені твори залишаються різними.
Журналісти Новини.LIVE запитали одеситів, що вони сьогодні пам’ятають про Кобзаря та які його твори можуть згадати.
Реклама
Читайте також:
Тарас Шевченко
Чимало містян насамперед говорять про значення Шевченка для української історії та культури. Для багатьох він залишається постаттю, з якої фактично починається знайомство з нашої літературою ще у школі. Найчастіше люди пригадують саме ті рядки з творів, які колись вчили напам’ять на уроках.
“Тарас Шевченко — великий письменник нашого українського народу. Написав дуже багато творів, які були популярні в нашій державі та навіть за кордоном. Згадую твір, який всі знають “Мені тринадцятий минало””, — зазначає Софія.
Для молодших опитаних Шевченко насамперед асоціюється з українською поезією та найвідомішими творами, які стали частиною національної культурної пам’яті. Найчастіше люди згадують саме поезії “Мені тринадцятий минало” та “Заповіт”, які залишаються впізнаваними навіть поза шкільною програмою.
“Це український поет. Памятаю, “Мені тринадцятий минало”, також “Заповіт””, — каже Єва.
Біографія Шевченка
Дехто більше пам’ятає факти з біографії митця, ніж конкретні твори. Адже знайомство з творчістю Шевченка для багатьох залишилося саме у шкільних роках, а з часом знання поступово стираються. Водночас люди зазначають, що варто лише почути знайомі рядки — і спогади повертаються.
“Він народився в Черкаській області. Твори його читали в школі, вчили. Ой, знаєте, вже стільки років пройшло так і не згадаю. Правда, вчила я дуже давно. Так, якщо, може, прочитаю, далі зможу згадати. А так з голови — ні”, — зазначила Марія.
Інші респонденти зізнаються: деталі біографії з роками частково забуваються, однак загальне уявлення про поета все одно залишається. Люди пам’ятають, що він був письменником, зазнавав переслідувань та створював свої твори у складних умовах.
“Я знаю, що він там писав щось під свічкою, і потім за це його покарали. Що він поет, письменник. Я його вчила в школі. “Мені тринадцятий минало”. “Я пас ягнята за селом, що-то так сонечко сіяло”. А далі я не пам’ятаю”, — розповіла Олена.
Кріпатцтво в Україні
Частина опитаних пригадує й непросту долю поета, зокрема його кріпацьке минуле. Саме ця історія життя, поряд із творчістю, часто закарбовується у пам’яті людей. Разом із цим знову звучать знайомі зі школи рядки, які багато українців пам’ятають навіть через роки.
“Ну, він був кріпаком. Він письменник. Писав дуже гарні твори. “Мені тринадцятий минало, я пас ягнята за селом, що-то сонечко сіяло””, — зазначає Софія.
Навіть якщо з роками деталі забуваються, постать Тараса Шевченка залишається добре впізнаваною для українців. Його ім’я й сьогодні асоціюється з українською мовою, історією та культурою, а рядки з поезій, вивчені ще у школі, продовжують жити в пам’яті людей.
Раніше ми писали, що в Одесі вшанували день народження Тараса Шевченка. Люди зібралися біля пам’ятника поетові у Шевченківському парку. Там поклали квіти. Учасники говорили про значення творчості Кобзаря для сучасної України.
А також, про те що 9 березня, вшановують день народження Тараса Шевченка — поета, що став символом України. Його творчість справила величезний вплив на розвиток української літератури, культури та національної самосвідомості.
-
Одеса1 тиждень agoНічні вибухи в Одесі 3 березня 2026 року — подробиці атаки
-
Усі новини1 тиждень agoБудинок у США — оголошення про продаж дому викликало дебати в мережі — фото
-
Одеса7 днів ago
Відключення води в Одесі 3 березня 2026 року
-
Події1 тиждень agoФільм «Мавка. Справжній міф» виходить у міжнародний прокат
-
Одеса1 тиждень ago
Атака дронів на Одещину: пошкоджена портова інфраструктура
-
Війна1 тиждень agoУкраїна в лютому вперше за три роки звільнила більше території, ніж втратила
-
Політика1 тиждень agoЗеленський обговорив із королем Йорданії ситуацію на Близькому Сході
-
Події1 тиждень agoНа маркетплейсах заблокували продаж понад 150 найменувань книг із РФ та Білорусі