Connect with us

Одеса

День туризму: Чорноморка, яку ми бачимо зараз і у майбутньому

Published

on

Щорічно, 27 вересня, це Всесвітній День туризму та день Туризму в Україні. Одеса багата на туристичні зони, а ще вона багата на місця, які могли б такими бути. “Дайджест Одеси” поспілкувався з місцевими жителями Чорноморки, аби дізнатись, чому вона втратила свою “туристичність” і що насправді хочуть бачити тут люди.

Звичайно манить сюди море, пройшовши повз пляж, ми зустріли поважну пані, яка чекала на свою подружку. Жінка розповіла, що вже десь 20 років обирає “своїм місцем” саме Чорноморку. “Я живу не в Чорноморці, але приїжджаю завжди сюди. Якщо раніше можна було полежати, позасмагати та відчути море, то зараз все одно приїжджаю, аби подивитись, подихати повітрям. Взагалі мені подобається спілкуватись з людьми з цього місця, знайшла тут подруг. Ми збираємось, то 8, то 10 дівчаток. Граємо в карти на березі моря. Розумію, що для молоді тут багато чого не вистачає. А ми радіємо тому, що можемо пройтись та насолодитись хоча б видом моря” — розповіла жінка. Вона впевнена що дожила до свого віку, а це понад 80 років, завдяки перебуванню тут.

Одним з людей, котрий знає про Чорноморку майже все — є Андрій Шевченко, керівник ОСОН КМ “Люстдорф”.

“Я у Чорноморці з 1990-го року. Отже, розповім те що було раніше і що я бачив. Коли я купив тут будинок та переїхав, з мене посміювалось багато друзів-містян, питали: “ти куди поліз, до Чорноморки, чого не на тому ж Таїрова?”. Але це було справді таке відокремлене місце. Я відповідав: “Хлопці, хоч раз сюди приїдьте до мене, посидимо і ви зрозумієте чому Чорноморка.” Коли ти весь день перебуваєш у метушні міста та сюди після роботи повертаєшся, наприклад, влітку, то розумієш чому. Активного транспортного руху не було. О п’ятій ранку двірники метуть, трамвайчик інколи проїде. І повітря: степове, морське, пригріте сонечком. У нас був намивний пляж, завозили пісок. Поки Совіньйон не побудував яхт-клуб. Було гарно, працював причал, морський трамвайчик, який ходив від морпорту та доходив до Чорноморки. Людей було дуже багато, вони здебільшого працювали у санаторіях. А у ​​літній період тут пройти було неможливо, пляж заповнено. Потім з часом ставало все менше і менше відвідувачів, через припинення роботи санаторіїв, багато відпочинкових баз вже не функціонували. Та і все ж це приватний сектор.

Якщо говорити про перспективи надалі, то баз відпочинку немає, відповідно і цього туризму немає. Але останні роки перед війною приватний сектор приймав людей, тому їх було багато, пляжі були повні в сезон. І, напевно, перспектива Чорноморки полягає у пологості пляжу та доступу до міської інфраструктури. Я думаю, що за цим майбутнє: пляжі треба відновлювати у будь-якому випадку, бо жителям того ж Таїрова, мабуть, це найзручніше місце. Все одно якісь причали залишилися, і вони функціонуватимуть. Треба їх відновлювати. Саме перед війною розпочали розробки проєктно-кошторисної документації. Хоча були цікаві ідеї, але не вдалось реалізувати. За цими планами ми могли б розширити нашу досить вузьку смугу так, щоб вона була не меншою, ніж у Затоці. Якщо буде планова забудова приватного сектора, хай і висотна, але обмежена, то з нею підтягнеться й інша інфраструктура. Так ми можемо розвинути Чорноморку”.

У жителів насправді є своє бачення Чорноморки у майбутньому. З нами ним поділився Данило Горячкін, редактор інформаційного видання “Південна медіа мережа”. Місцями Чорноморки він вважає Будинок культури та пляж, але обидва майже знищені.

“Щодо Центрального пляжу. Насамперед він має бути із відкритою набережною, на якій комфортно не лише вдень, а й красиво — увечері. Не за прикладом Аркадії із тисячами МАФів. Мають бути лавки, дерева, дитячі майданчики, малі архітектурні форми, фонтани. Приклад — парк Горького. Ось такою має бути територія відпочинку на пляжі.

Щоб все це зберегти, необхідне патрулювання поліцією, приватними охоронними структурами, громадськими патрулями з мешканців Чорноморки, а також встановленням систем відеоспостереження. І, звичайно, вхід на пляж має бути вільним. А заробляти можна на послугах, залишаючи вибір туристам, користуватись послугами чи відвідувати пляж безкоштовно.

На жаль, Чорноморка зараз не є привабливою як для туризму, так і для життя. Вона швидше нагадує депресивне село, аніж частину курортного міста. Слабка інфраструктура, наливайки та відсутність контролю за правопорядком з боку поліції. Для якісних змін необхідний комплексний проект розвитку Чорноморки із залученням соціально відповідальних інвестицій, тобто коли, наприклад, будується готель, поруч облаштовується громадська зона відпочинку чи дитячий майданчик, а не навпаки — красти суспільний простір для свого бізнесу, як це відбувається зараз”.

Чорноморка має багату та довгу історію, тому ми навідались до одесита у 4-му поколінні та жителя Чорноморки Володимира Костянтиновича.

“Я застав Чорноморку зовсім іншу, а зараз це лише назва. Я був любителем моря і весь свій вільний час проводив тут, хоча пляжів навколо Одеси достатньо. Чим же мене цей район цікавив: я все ж таки називаю Люстдорфом, бо до “Чорноморки” все ще не звик. Раніше тут ходив 29 трамвай, а ми жили на Ближніх Млинах. Уздовж дороги був лише степ, не те що висотки. Загалом в Одесі архітектура дозволяла не більше ніж 5 поверхів. До речі, перший трамвай пішов 1910 року звідси на Дачу Ковалевського. Приїжджав я сюди і такий був тут пляж: тиша та спокій. Заходиш, зграйки рибок плавають, крабчики плавають, вода прозора. Мені пощастило застати такий час і я думаю, що це дозволило мені дожити до такого віку — 92 роки.

Якийсь час я жив за кордоном. Але коли повернувся, вирішив піти на пляж та зрозумів, що справжній пляж загинув – це ціла історія. Там обвали, залишився шматочок і на цей маленький шматочок приходила велика кількість людей. Вода змінила колір. Я перестав ходити. Думаю, що пляж занапастили. За цей рік, коли не можна купатися, може море і вичиститься. Бачили б ви раніше цей район.”.

Місцеві жителі та активісти роблять багато корисного власними силами. Серед таких активних людей і Алла Маркевич, її родина п’ять поколінь проживає у Чорноморці. Її дід був одним із засновників Бурлачої Балки, тому вона впевнена, що має боротись за долю свого району.

Алла Геннадіївна розповіла, що якийсь час район був кинутий напризволяще, і саме місцеві жителі боролись за його долю. Рік по тому об’єдналась група волонтерів, аби допомагати району — Центр ініціатив Чорноморки, і разом з жителями вони намагаються власними силами покращити це місце.

“ Мене запитали, щоб ви хотіли тут бачити, я й кажу: у нас у Чорноморці ніколи не було дитячого майданчика. Разом ми написали листа і нам погодились допомогти. Тепер у нас у Чорноморці не те що один, а аж три дитячі майданчики, і вони шикарні. Зараз з’явився комплекс зупинок: трамвайні і для маршруток. Під свою опіку ми взяли клумбу та посадили там ялинку. Організували небайдужих чорноморських жителів, так, переважно це бабусі. Ось ми разом виходимо й піклуємось про це, прибираємо, щотижня возимо воду, щоб поливати рослини. Я мрію, щоб на стороні де я живу з’явився тротуар, хоча б маленька доріжка, аби ми не тонули у брудові після дощів.

Хотілось, щоб було все чудово, Чорноморка процвітала. Я пам’ятаю, коли я була дитиною — тут був просто рай. Чорноморка була чудовою, ходили катери. Я дуже задоволена і рада, що є люди, які не байдужі до цього району, ми зробили величезний крок. Хочеться більше сіяти добра, любові” — наголосила Алла Геннадіївна.

Біля пляжу ми потрапили на працівника футбольного клубу “Чорноморець”, Тер-Ізраїля.

Чоловік переїхав до Одеси за рік та два дні до вторгнення. За цей час він помітив, що тут багато не вистачає саме для людей. Запропонував, але це вже, мабуть, на майбутній сезон, поставити невеликий водний атракціон, щоб діти мали тут чим займатись. Або зробити велопрокат. Головне, щоб люди були не лише користувачами, зазначив чоловік, а щоб була комунікація та бажання щось зробити.

Цього року Чорноморка — не туристичне місце, але і туристів наразі немає. Є час і бажання, аби місце стало ще одним майданчиком розвитку, натхнення та відпочинку. Місцеві жителі мають надію на повернення Чорноморці гучного імені та створення сучасного району. Для цього необхідне залучення інвестицій, будівництво нових центрів, дитячого садка. Потрібна і робота на березі моря, щонайменше, укріплення схилів та розширення пляжної території. Це дозволить зробити в місті сьогочасну зону для відпочинку.

Жителі впевнені, що після нашої перемоги, у період відбудовування країни, і до Чорноморки прийдуть інвестори, які розкриють потенціал району, як туристичного міста. Сучасні готелі, житлові забудови, зони відпочинку та розваг: ось що допоможе Чорноморці.

Нагадаємо, що із запуском трамвайного маршруту «Північ-Південь», який поєднує Таїрова та Котовського, припинив курсувати маршрут №3. Для жителів Чорноморки, Червоного Хутора, Дружного, та Совіньйону — це значні складнощі, щоб дібратись до центру міста та назад.

Одеса

В Одесі шукають рідних дитини, чия мати загинула під час атаки

Published

on


Будинок хлопчика. Фото: Новини.LIVE

Після масованої атаки дронів на Одесу 28 березня без житла і без мами залишився другокласник. Дитину у лікарні перебуває під наглядом медиків і психологів. У місті намагаються розшукати його рідних. Масштаби руйнувань — одні з найбільших за час війни.

Про це в ефірі Ранок.LIVE депутатка одеської міськради Світлана Осауленко.

Пошук рідних

В Одесі намагаються знайти родичів хлопчика, який постраждав під час російської атаки. Дитина — учень другого класу, залишилася сиротою та без дому. Після удару він опинився у лікарні, де отримав необхідну допомогу. Попри те, що його стан неважкий, хлопчик фактично залишився сам — без близьких і без місця, куди можна повернутися після виписки. Із хлопчиком працюють психологи, адже він пережив сильний стрес.

“Ми всією Одесою шукаємо родичів. У соцмережах поширюють інформацію, підключилися батьки однокласників. Начебто знайшовся батько, але це ще уточнюється”, — зазначила Світлана Осауленко.

За її словами, ситуація залишається складною, адже навіть після виписки дитині поки що немає куди повертатися. Саме тому зараз головне завдання — знайти близьких або визначити подальшу опіку.

Читайте також:

“Хлопчик перебуває у лікарні, його стан нормальний, у нього пошкоджена нога. Але йому просто нікуди йти — житла немає, а рідні поки що не прийшли”, — додала вона.

Наслідки атаки

Російський удар по Одесі спричинив значні руйнування, особливо у житловому секторі. Найбільше постраждав Приморський район, де пошкоджено десятки будинків. У квартирах вибито вікна, пошкоджено двері, частина осель залишилася непридатною для проживання. У місті оперативно розгорнули штаби допомоги. Комунальні служби працювали безперервно у вихідні, щоб хоча б тимчасово закрити вибиті вікна плівкою та фанерою. Також приймаються заявки від постраждалих, яким обіцяють компенсації за пошкоджене майно з міського бюджету. Мешканці допомагають один одному та підтримують сусідів у складний час.

“По кількості вибитих вікон — це понад тисяча — такої атаки на Одесу ще не було. Це, напевне, одна з наймасштабніших атак саме по житловому фонду”, — наголосила Світлана Осауленко.

Що відомо про атаку

У ніч на 28 березня російські війська масовано атакували Одесу ударними дронами — випустили понад 60 безпілотників. Під удар потрапила цивільна інфраструктура. Пошкоджено пологовий будинок, навчальні заклади та житлові будинки. Також зафіксовано руйнування приватних будинків і автомобілів. Постраждали щонайменше 16 людей, двоє загинули. Частина поранених перебуває у важкому стані. За фактом атаки відкрито кримінальне провадження за статтею про воєнні злочини.

Як повідомляли Новини.LIVE, після російської масованої атаки дронами у ніч на 28 березня в Одесі зафіксували також пошкодження медичних і освітніх закладів. Найбільше постраждав Приморський район, де удар прийшовся по об’єктах поруч із пологовим будинком. У момент атаки всередині перебували пацієнти, немовлята та медики. 

Також Новини.LIVE писали, що зранку 28 березня російські війська атакували портову інфраструктуру в Одеській області ударними дронами. В одному з портів унаслідок влучання є суттєві пошкодження. За попередньою інформацією, постраждалих немає. 



Джерело

Continue Reading

Одеса

Операції українців у Криму: знищення ППО та пускових установок

Published

on


Українські сили оборони методично перетворюють Крим на пастку для російських систем ППО та берегових комплексів. Постійні удари по радарах і пускових установках змушують окупантів нервувати та постійно змінювати позиції, адже захисний купол півострова стає дедалі дірявішим. Через значні втрати ворог майже припинив виводити великі кораблі в акваторію, побоюючись нових точних влучань.

Про це в ефірі “Ми-Україна” розповів речник Військово-морських сил Дмитро Плетенчук, передає Новини.LIVE.

Дірявий щит

Російська армія дедалі частіше стикається з неможливістю захистити власні стратегічні об’єкти на окупованому півострові. Регулярне знищення радіолокаційних станцій, які є “очима” будь-якої системи протиповітряної оборони, створює безпечні коридори для українських дронів та ракет. Навіть найсучасніші російські комплекси виявляються безсилими перед точковою роботою ЗСУ, а кадри з палаючою технікою в Криму стають буденністю. Військово-морські сили України також активно долучаються до цього процесу, вибиваючи ключові елементи ворожого захисту.

“Ймовірніше за все, так, є вікна. Або ті засоби, які вони використовують, не є дієвими для того, щоб зупинити роботу сил оборони України, або дійсно є якийсь дефіцит”, — зазначив Дмитро Плетенчук.

Складне маскування

Сховати великі системи ППО на відкритій місцевості Криму стає для росіян майже неможливим завданням, оскільки ці станції потребують багато часу на розгортання. На відміну від легких вантажівок чи систем залпового вогню, потужні радари є доволі стаціонарними та громіздкими об’єктами. Це робить їх ідеальними мішенями для української аеророзвідки, яка фіксує кожен рух техніки. Окупанти змушені постійно переміщувати установки, але через їхню масивність приховати “залізо” від пильного ока дронів на відкритих територіях практично нереально.

Читайте також:

“Такі системи потребують більше часу, відповідно, вони є більш стаціонарними. Хоча вони теж мобільні, але такі засоби набагато складніше приховати, вони мають бути на відкритих територіях, і тому періодично потрапляють в поле зору українських дронів”, — додав речник.

Удари по логістиці

Постачання пального, боєприпасів та техніки для кримського угрупування окупантів тепер прямо залежить від ситуації на окупованому півдні України. Залізниця залишається головною артерією ворога, але вона постійно перебуває під вогневим контролем, що ставить під удар життєздатність баз і аеродромів на самому півострові. Останні удари по логістичних вузлах на материку суттєво обмежують можливості росіян оперативно маневрувати ресурсами. Крім того, українські сили тримають у фокусі пускові установки “Іскандер” та берегові комплекси “Бастіон”, якими ворог обстрілює мирні міста.

“Основний логістичний шлях забезпечення — це залізниця по окупованих територіях України, по півдню. Ураження тих самих “Бастіонів”, це ті, що Цирконами стріляють, а Іскандери теж є однією з пріоритетних цілей, тому що періодично вони наносять удари вглиб території України”, — зауважив Плетенчук.

Ситуація в морі

У Чорному та Азовському морях ситуація для росіян виглядає не менш сумно. Великі бойові кораблі фактично зникли з горизонту і не виходять на чергування. Окупанти намагаються патрулювати прибережні зони лише за допомогою маленьких швидкісних катерів, які не є пріоритетними цілями, але й вони регулярно йдуть на дно. Весь потужний флот тепер змушений переховуватися в пунктах базування, виконуючи хіба що роль статичної оборони районів. Активність ворога на воді зведена до мінімуму, адже будь-який вихід великої одиниці в море загрожує її швидким знищенням українськими силами.

“РФ не виводить кораблі, фактично. Зараз в морі не отримує він жодних одиниць. Патрулювання пунктів базування та дислокації відбуваються за рахунок невеличких катерів, це єдині засоби, які вони зараз використовують”, — підсумував речник.

Як писали Новини.LIVE, українські військові завдали ударів по об’єктах у Севастополі. Під вогнем опинилися підприємства, пов’язані з ремонтом систем ППО. Йдеться про інноваційний центр підприємства “Граніт”, що входить до російського концерну “Алмаз-Антей”. Також уражено місця розміщення російських військових. Втрати ворога ще уточнюються.

Також Новини.LIVE повідомляли, що сили оборони продовжують нищити техніку ворога на окупованих територіях. Зокрема в ніч на 24 березня під удар потрапив Крим, Донеччина, Луганщина та Запорізька область. Масштаби руйнувань та втрати ворога уточнюються.



Джерело

Continue Reading

Одеса

Статки голови Одеської облради: зникла дорога автівка

Published

on


Голова Одеської облради. Фото: Георгій Діденко/Facebook

У декларації голови Одеської облради Григорія Діденка зафіксували зміни. Його дружина, народна депутатка Юлія Діденко, більше не користується автомобілем Audi SQ8. Водночас у документі оприлюднені доходи, нерухомість і заощадження родини. На цьому тлі триває розслідування щодо можливого недекларування майна.

Про це Новини.LIVE дізналися із декларації голови Одеської облради Григорія Діденка.

Зникла автівка

У 2025 році дружина голови Одеської обласної ради Григорія Діденка Юлія Діденко припинила користуватися автомобілем Audi SQ8 2021 року випуску. Раніше ця машина була вказана в декларації як така, якою вона користується з 2023 року. У новому документі авто вже не зазначене. Причини таких змін офіційно не пояснюють.

Доходи родини

За даними декларації, Григорій Діденко за рік отримав 1 млн 108 тис. грн заробітної плати. Його дружина задекларувала 612,4 тис. грн доходу. Окрім цього, родина отримала 184,1 тис. грн від здачі майна в оренду. Основні доходи залишаються офіційними зарплатами та орендними платежами. Інших великих джерел прибутку в документі не вказано.

Сам посадовець не має у власності житла. Водночас його дружина володіє квартирою в Києві площею 32,2 кв. м. Також вона є співвласницею квартири в Донецьку та має нежитлове приміщення. Окрім цього, у власності депутатки є земельна ділянка в Угорщині. Уся ця нерухомість відображена в декларації.

Читайте також:

Гроші та майно

У декларації також зазначені значні грошові заощадження родини. Григорій Діденко зберігає 206 тис. євро готівкою. Його дружина має 172 тис. доларів США. Водночас на банківських рахунках суми значно менші. У посадовця — трохи більше тисячі гривень, у депутатки — 11,1 тис. грн. Такий розподіл коштів є типовим для подібних декларацій.

Розслідування за збагачення

У 2024 році після уваги журналістів деклараціями голови облради зацікавилися антикорупційні органи. У лютому 2026 року обвинувальний акт передали до суду. Подружжя підозрюють у недекларуванні майна на понад 8 млн грн у 2021–2023 роках. Паралельно суд розглядає позов щодо активів на майже 5 млн грн. Слідство вважає їх необґрунтованими та хоче стягнути на користь держави.

За версією слідства, у 2021–2024 роках родина придбала майно, яке не відповідало їхнім офіційним доходам. Йдеться про автомобілі Audi SQ8 різних років випуску та інші активи. Частину майна вже арештовано рішенням суду. Зокрема, це квартира в Києві та нежитлове приміщення. Розгляд справи наразі триває.

Як повідомляли Новини.LIVE, начальник Одеської митниці Андрій Колівер оприлюднив декларацію за 2025 рік. У ній він вказав доходи, нерухомість, транспорт і заощадження своєї родини. Основний дохід у сім’ї отримує дружина від бізнесу. Сам посадовець задекларував зарплату та валютні накопичення.

Також Новини.LIVE писали, що депутата сільради на Одещині запідозрили у приховуванні майна та коштів. Порушення виявили під час перевірки декларації за 2024 рік. Йдеться про незадекларовану нерухомість, транспорт і великі суми готівки. Матеріали вже передали правоохоронцям.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.