Connect with us

Одеса

День туризму: Чорноморка, яку ми бачимо зараз і у майбутньому

Published

on

Щорічно, 27 вересня, це Всесвітній День туризму та день Туризму в Україні. Одеса багата на туристичні зони, а ще вона багата на місця, які могли б такими бути. “Дайджест Одеси” поспілкувався з місцевими жителями Чорноморки, аби дізнатись, чому вона втратила свою “туристичність” і що насправді хочуть бачити тут люди.

Звичайно манить сюди море, пройшовши повз пляж, ми зустріли поважну пані, яка чекала на свою подружку. Жінка розповіла, що вже десь 20 років обирає “своїм місцем” саме Чорноморку. “Я живу не в Чорноморці, але приїжджаю завжди сюди. Якщо раніше можна було полежати, позасмагати та відчути море, то зараз все одно приїжджаю, аби подивитись, подихати повітрям. Взагалі мені подобається спілкуватись з людьми з цього місця, знайшла тут подруг. Ми збираємось, то 8, то 10 дівчаток. Граємо в карти на березі моря. Розумію, що для молоді тут багато чого не вистачає. А ми радіємо тому, що можемо пройтись та насолодитись хоча б видом моря” — розповіла жінка. Вона впевнена що дожила до свого віку, а це понад 80 років, завдяки перебуванню тут.

Одним з людей, котрий знає про Чорноморку майже все — є Андрій Шевченко, керівник ОСОН КМ “Люстдорф”.

“Я у Чорноморці з 1990-го року. Отже, розповім те що було раніше і що я бачив. Коли я купив тут будинок та переїхав, з мене посміювалось багато друзів-містян, питали: “ти куди поліз, до Чорноморки, чого не на тому ж Таїрова?”. Але це було справді таке відокремлене місце. Я відповідав: “Хлопці, хоч раз сюди приїдьте до мене, посидимо і ви зрозумієте чому Чорноморка.” Коли ти весь день перебуваєш у метушні міста та сюди після роботи повертаєшся, наприклад, влітку, то розумієш чому. Активного транспортного руху не було. О п’ятій ранку двірники метуть, трамвайчик інколи проїде. І повітря: степове, морське, пригріте сонечком. У нас був намивний пляж, завозили пісок. Поки Совіньйон не побудував яхт-клуб. Було гарно, працював причал, морський трамвайчик, який ходив від морпорту та доходив до Чорноморки. Людей було дуже багато, вони здебільшого працювали у санаторіях. А у ​​літній період тут пройти було неможливо, пляж заповнено. Потім з часом ставало все менше і менше відвідувачів, через припинення роботи санаторіїв, багато відпочинкових баз вже не функціонували. Та і все ж це приватний сектор.

Якщо говорити про перспективи надалі, то баз відпочинку немає, відповідно і цього туризму немає. Але останні роки перед війною приватний сектор приймав людей, тому їх було багато, пляжі були повні в сезон. І, напевно, перспектива Чорноморки полягає у пологості пляжу та доступу до міської інфраструктури. Я думаю, що за цим майбутнє: пляжі треба відновлювати у будь-якому випадку, бо жителям того ж Таїрова, мабуть, це найзручніше місце. Все одно якісь причали залишилися, і вони функціонуватимуть. Треба їх відновлювати. Саме перед війною розпочали розробки проєктно-кошторисної документації. Хоча були цікаві ідеї, але не вдалось реалізувати. За цими планами ми могли б розширити нашу досить вузьку смугу так, щоб вона була не меншою, ніж у Затоці. Якщо буде планова забудова приватного сектора, хай і висотна, але обмежена, то з нею підтягнеться й інша інфраструктура. Так ми можемо розвинути Чорноморку”.

У жителів насправді є своє бачення Чорноморки у майбутньому. З нами ним поділився Данило Горячкін, редактор інформаційного видання “Південна медіа мережа”. Місцями Чорноморки він вважає Будинок культури та пляж, але обидва майже знищені.

“Щодо Центрального пляжу. Насамперед він має бути із відкритою набережною, на якій комфортно не лише вдень, а й красиво — увечері. Не за прикладом Аркадії із тисячами МАФів. Мають бути лавки, дерева, дитячі майданчики, малі архітектурні форми, фонтани. Приклад — парк Горького. Ось такою має бути територія відпочинку на пляжі.

Щоб все це зберегти, необхідне патрулювання поліцією, приватними охоронними структурами, громадськими патрулями з мешканців Чорноморки, а також встановленням систем відеоспостереження. І, звичайно, вхід на пляж має бути вільним. А заробляти можна на послугах, залишаючи вибір туристам, користуватись послугами чи відвідувати пляж безкоштовно.

На жаль, Чорноморка зараз не є привабливою як для туризму, так і для життя. Вона швидше нагадує депресивне село, аніж частину курортного міста. Слабка інфраструктура, наливайки та відсутність контролю за правопорядком з боку поліції. Для якісних змін необхідний комплексний проект розвитку Чорноморки із залученням соціально відповідальних інвестицій, тобто коли, наприклад, будується готель, поруч облаштовується громадська зона відпочинку чи дитячий майданчик, а не навпаки — красти суспільний простір для свого бізнесу, як це відбувається зараз”.

Чорноморка має багату та довгу історію, тому ми навідались до одесита у 4-му поколінні та жителя Чорноморки Володимира Костянтиновича.

“Я застав Чорноморку зовсім іншу, а зараз це лише назва. Я був любителем моря і весь свій вільний час проводив тут, хоча пляжів навколо Одеси достатньо. Чим же мене цей район цікавив: я все ж таки називаю Люстдорфом, бо до “Чорноморки” все ще не звик. Раніше тут ходив 29 трамвай, а ми жили на Ближніх Млинах. Уздовж дороги був лише степ, не те що висотки. Загалом в Одесі архітектура дозволяла не більше ніж 5 поверхів. До речі, перший трамвай пішов 1910 року звідси на Дачу Ковалевського. Приїжджав я сюди і такий був тут пляж: тиша та спокій. Заходиш, зграйки рибок плавають, крабчики плавають, вода прозора. Мені пощастило застати такий час і я думаю, що це дозволило мені дожити до такого віку — 92 роки.

Якийсь час я жив за кордоном. Але коли повернувся, вирішив піти на пляж та зрозумів, що справжній пляж загинув – це ціла історія. Там обвали, залишився шматочок і на цей маленький шматочок приходила велика кількість людей. Вода змінила колір. Я перестав ходити. Думаю, що пляж занапастили. За цей рік, коли не можна купатися, може море і вичиститься. Бачили б ви раніше цей район.”.

Місцеві жителі та активісти роблять багато корисного власними силами. Серед таких активних людей і Алла Маркевич, її родина п’ять поколінь проживає у Чорноморці. Її дід був одним із засновників Бурлачої Балки, тому вона впевнена, що має боротись за долю свого району.

Алла Геннадіївна розповіла, що якийсь час район був кинутий напризволяще, і саме місцеві жителі боролись за його долю. Рік по тому об’єдналась група волонтерів, аби допомагати району — Центр ініціатив Чорноморки, і разом з жителями вони намагаються власними силами покращити це місце.

“ Мене запитали, щоб ви хотіли тут бачити, я й кажу: у нас у Чорноморці ніколи не було дитячого майданчика. Разом ми написали листа і нам погодились допомогти. Тепер у нас у Чорноморці не те що один, а аж три дитячі майданчики, і вони шикарні. Зараз з’явився комплекс зупинок: трамвайні і для маршруток. Під свою опіку ми взяли клумбу та посадили там ялинку. Організували небайдужих чорноморських жителів, так, переважно це бабусі. Ось ми разом виходимо й піклуємось про це, прибираємо, щотижня возимо воду, щоб поливати рослини. Я мрію, щоб на стороні де я живу з’явився тротуар, хоча б маленька доріжка, аби ми не тонули у брудові після дощів.

Хотілось, щоб було все чудово, Чорноморка процвітала. Я пам’ятаю, коли я була дитиною — тут був просто рай. Чорноморка була чудовою, ходили катери. Я дуже задоволена і рада, що є люди, які не байдужі до цього району, ми зробили величезний крок. Хочеться більше сіяти добра, любові” — наголосила Алла Геннадіївна.

Біля пляжу ми потрапили на працівника футбольного клубу “Чорноморець”, Тер-Ізраїля.

Чоловік переїхав до Одеси за рік та два дні до вторгнення. За цей час він помітив, що тут багато не вистачає саме для людей. Запропонував, але це вже, мабуть, на майбутній сезон, поставити невеликий водний атракціон, щоб діти мали тут чим займатись. Або зробити велопрокат. Головне, щоб люди були не лише користувачами, зазначив чоловік, а щоб була комунікація та бажання щось зробити.

Цього року Чорноморка — не туристичне місце, але і туристів наразі немає. Є час і бажання, аби місце стало ще одним майданчиком розвитку, натхнення та відпочинку. Місцеві жителі мають надію на повернення Чорноморці гучного імені та створення сучасного району. Для цього необхідне залучення інвестицій, будівництво нових центрів, дитячого садка. Потрібна і робота на березі моря, щонайменше, укріплення схилів та розширення пляжної території. Це дозволить зробити в місті сьогочасну зону для відпочинку.

Жителі впевнені, що після нашої перемоги, у період відбудовування країни, і до Чорноморки прийдуть інвестори, які розкриють потенціал району, як туристичного міста. Сучасні готелі, житлові забудови, зони відпочинку та розваг: ось що допоможе Чорноморці.

Нагадаємо, що із запуском трамвайного маршруту «Північ-Південь», який поєднує Таїрова та Котовського, припинив курсувати маршрут №3. Для жителів Чорноморки, Червоного Хутора, Дружного, та Совіньйону — це значні складнощі, щоб дібратись до центру міста та назад.

Одеса

Атака на потяг на Одещині 23 серпня: РФ вдарила двічі

Published

on


Евакуація людей з атакованого поїзда. Фото: ДСНС в Одеській області

Російські війська сьогодні, 23 серпня, двічі атакували пасажирський потяг на Одещині. Після першого удару загорівся локомотив, а повторний стався вже під час роботи екстрених служб. Загиблих і постраждалих немає, усіх пасажирів евакуювали та доправили до Одеси.

Про це повідомив голова Одеської ОВА Олег Кіпер та поінформували у ДСНС, передає Новини.LIVE.

Реклама

Подвійний удар по потягу на Одещині

За словами Кіпера, під атакою російських реактивних безпілотників опинився пасажирський потяг, у якому перебували майже 600 людей, зокрема 15 дітей. Після першого влучання потяг терміново зупинили. Пасажирів, поїзну та локомотивну бригади почали відводити на безпечну відстань. Саме під час ліквідації наслідків першої атаки російські військові завдали повторного удару. 

“Ворог поцілив у пасажирський потяг, а після першого удару, коли на місці вже працювали рятувальники та екстрені служби, завдав повторного удару. На щастя, ніхто з людей не постраждав”, — повідомив Олег Кіпер.

Локомотив пасажирського потяга, пошкоджений внаслідок російської атаки на Одещині. Фото: Одеська ОВА

У ДСНС уточнили, що внаслідок першої атаки сталося займання локомотива. Під час евакуації знову оголосили повітряну тривогу, після чого росіяни вдруге атакували цей самий потяг. Попри повторний удар, серед пасажирів і працівників служб загиблих та поранених немає.

Читайте також:

Людей евакуювали до Одеси

З потяга евакуювали 573 пасажирів. Для їхнього подальшого перевезення залучили 19 автобусів ДСНС та інших служб. Уздовж маршруту також чергували бригади екстреної медичної допомоги.

“За координації Одеської обласної військової адміністрації та завдяки злагодженій роботі всіх відповідних служб та відомств людей оперативно вивезли з місця удару. Уздовж маршруту евакуації для безпеки пасажирів чергували бригади екстреної медичної допомоги”, — зазначив очільник ОВА.

На місці ударів продовжують працювати екстрені служби. Правоохоронці фіксують наслідки російської атаки.

Евакуйовані пасажири прямують до автобусів після російського удару по потягу на Одещині. Фото: Одеська ОВА
Правоохоронці допомагають пасажирам після російської атаки на пасажирський потяг на Одещині. Фото: Одеська ОВА

Атаки на поїзд на Одещині

Новини.LIVE писали, що 13 серпня російські війська двічі протягом одного дня атакували поїзди в області. Під час першої атаки реактивний “Шахед” вдарив по локомотиву пасажирського поїзда. Перед цим моніторингова команда “Укрзалізниці” зафіксувала загрозу та дала команду на зупинку. Потяг заходив на станцію, щоб пасажири могли евакуюватися, однак дрон різко змінив напрямок і влучив у локомотив. Загинули 50-річний машиніст та його 41-річний помічник.

Пасажирів атакованого російськими дронами потяга евакуюють автобусами до Одеси. Фото: ДСНС Одещини

Новини.LIVE повідомляли, що у поїзді на той момент перебували 340 пасажирів, серед них 67 дітей. Їх разом із поїзною бригадою евакуювали, а потім 12 автобусами доправили до Одеси. Серед пасажирів постраждалих не було. Прокуратура розпочала розслідування за фактом воєнного злочину, що спричинив загибель людей.

Пізніше, 22 серпня, російські війська атакували станцію Роздільна на Одещині, де пошкоджено будівлю вокзалу. Водночас росіяни атакували портову інфраструктуру Ізмаїльського району.



Джерело

Continue Reading

Одеса

ЗСУ уразили РЛС та об’єкти РФ у Криму: наслідки атаки

Published

on


Російська система РЛС. Фото ілюстративне: росЗМІ

Сили оборони України завдали ударів по військових цілях російських окупантів 22 серпня та в ніч проти 23 серпня. Під ураження потрапили об’єкти одразу в кількох районах тимчасово окупованого Криму, зокрема місце запуску та зберігання морських безекіпажних катерів.

Про це інформує Новини.LIVE з посиланням на Генеральний штаб ЗСУ.

Реклама

Що знищили у Криму

За даними Генштабу, у Чорноморському уражено місце, яке російські військові використовували для запуску та зберігання морських безекіпажних катерів. Там же під удар потрапив наземний ретранслятор, призначений для управління ударними безпілотниками типу “Герань” та “Гербера”.

Ще однією ціллю стала російська радіолокаційна станція “СТ-68” у Євпаторії. У районі Джанкоя Сили оборони уразили склади матеріально-технічних засобів та ремонтні підрозділи противника.

Удари по інших військових цілях РФ

Операція не обмежилася Кримом. За даними Генштабу, склад матеріально-технічних засобів російських військ також уражено в районі Чайок Бєлгородської області РФ. Ще один удар припав на ремонтні підрозділи противника в районі тимчасово окупованої Кадіївки Луганської області.

Читайте також:

Наразі остаточні результати атак встановлюють. У Генеральному штабі зазначили, що ступінь завданих російським військам збитків уточнюється, а удари по ключових військових цілях противника триватимуть.

Новини.LIVE писали, що у ніч на 23 серпня Росія знову атакувала Одещину. Після удару спалахнув двоповерховий житловий будинок, а в самій Одесі загорілася господарська техніка. Цього разу обійшлося без загиблих та постраждалих.

Також Новини.LIVE повідомляли, що на Одещині росіяни реактивними дронами Shahed влучили у локомотив пасажирського поїзда №147 Житомир — Одеса. У складі перебували 593 пасажири, серед яких 15 дітей. Після першого удару загорівся локомотив, а повторний обстріл був нанесений під час роботи екстрених служб. Загиблих і постраждалих немає, усіх пасажирів евакуювали та доправили до Одеси.



Джерело

Continue Reading

Одеса

Хода в Одесі на День Прапора: містом пронесли 100-метрові стяги

Published

on


Державний прапор і Прапор Надії на Приморських сходах. Фото: Новини.LIVE

У День Державного Прапора центральними вулицями Одеси пройшла хода на підтримку військовополонених, цивільних бранців та зниклих безвісти українців. Поруч із величезним синьо-жовтим стягом учасники несли 100-метровий Прапор Надії. Для багатьох людей у колоні ця акція була не просто символічною: вони роками чекають на своїх чоловіків, братів, дітей та друзів і досі не знають, де ті перебувають.

Про це інформує Новини.LIVE.

Реклама

Два прапори над Одесою

Учасники зібралися на перехресті Дерибасівської та Преображенської. Звідти колона рушила центральними вулицями Одеси з двома 100-метровими полотнищами — Державним прапором України та Прапором Надії. 

Початок ходи в Одесі. Фото: Новини.LIVE
Державний прапор та Прапор Надії несуть центром Одеси. Фото: Новини.LIVE

Організаторка акцій в Одесі на підтримку зниклих безвісти, військовополонених та цивільних Вікторія сама знає, що означає чекати на близьку людину. Вона — сестра захисника 14-ї бригади Національної гвардії України. Саме у День Прапора організатори хотіли поставити поруч два символи: державний стяг, під яким українські військові йдуть у бій, і Прапор Надії, який нагадує про тих, хто досі не повернувся.

“Ми сьогодні з родинами зібралися для того, щоб продемонструвати, що Прапор України і Прапор Надії — на одному рівні. Тому що з Прапором України наші захисники йдуть у бій, вони захищають нашу країну. Але, на жаль, вони гинуть, зникають безвісти, потрапляють у полон”, — розповіла Вікторія.

Читайте також:

Організаторка акцій в Одесі на підтримку зниклих безвісти Вікторія Фото: кадр з відео
Учасники акції з плакатами та прапорами на Дерибасівській. Фото: Новини.LIVE
Синьо-жовтий та біло-чорний прапори під час ходи. Фото: Новини.LIVE

Прапор Надії цього дня має нагадати й про цивільних українців у російському полоні. Вікторія звернула увагу, що частина з них опинилася там саме через спротив окупації та небажання приймати російські символи. Тому День Державного Прапора для учасників ходи став не лише святом. За синьо-жовтим полотнищем вони бачать людей, завдяки яким український стяг досі майорить над вільними містами, а поряд із ним несуть символ очікування тих, кого вдома ще немає.

“Ми сьогодні повинні пам’ятати, якою ціною здобувається кожен день, кожна мить. Це не просто свято, це день пам’яті й день вшанування всіх тих, завдяки кому ми сьогодні є і можемо жити”, — наголосила організаторка.

Рідні захисників тримають прапори та портрети військових. Фото: Новини.LIVE
Учасниці акції з портретами зниклих безвісти захисників. Фото: Новини.LIVE
Жінки з прапорами, портретами військових та плакатами. Фото: Новини.LIVE

Сам формат ходи також обрали невипадково. За словами Вікторії, пройти містом великою колоною — це можливість голосно нагадати про людей, які залишаються в російському полоні або вважаються зниклими безвісти. Родини не дозволяють собі забути про них ані на день і хочуть такого самого ставлення від суспільства.

“Хода — це можливість гучно нагадати, що сьогодні наша Україна бореться за виживання під Прапором України. І є його невидима частина — Прапор Надії. Ми повинні гучно про це нагадувати, не забувати ні на секунду, ні на мить, так само, як не забувають наші родини”, — додала Вікторія.

Учасники ходи несуть Дерибасівською Прапор Надії. Фото: Новини.LIVE
Великий Державний прапор несуть центром Одеси. Фото: Новини.LIVE

Півтора року без звістки про брата

У колоні були родини, для яких слова “зник безвісти” давно стали частиною щоденного життя. Одна з учасниць розповіла, що її брат зник півтора року тому. Відтоді вона намагається приходити на акції в Одесі щотижня.

Учасники акції з фотографіями українських військових. Фото: Новини.LIVE
Великий синьо-жовтий стяг на Дерибасівській. Фото: Новини.LIVE

Для дівчини ці зустрічі важливі не лише для самих родичів. Вона переконана, що про полонених і зниклих має постійно говорити все суспільство, адже мовчання залишає родини сам на сам із невідомістю.

“У мене зник безвісти брат півтора року тому. Я вважаю, що ці акції важливі для нас і для всього суспільства по всій країні, тому й долучаюся. Я намагаюся щотижня приходити на акції, які проходять в Одесі”, — розповіла учасниця акції.

Дівчина, у якої зник брат. Фото: кадр з відео
Державний прапор України біля Одеської опери. Фото: Новини.LIVE

Поруч ішли й люди, у яких немає найближчих родичів у полоні, але війна все одно зробила цю тему особистою. В однієї з учасниць чоловік є військовослужбовцем, а серед її оточення є сім’ї зниклих безвісти та полонених.

Біло-чорний Прапор Надії біля Одеської мерії. Фото: Новини.LIVE

Вона зізнається, що хвилюється перед камерою, однак говорити про цих людей вважає важливішим за власне хвилювання. Найбільше вона хоче, щоб сім’ї нарешті отримали звістки про близьких, а всі українці повернулися додому.

“Хочеться їх у цей день підтримати. І не тільки в цей день — постійно нагадувати, щоб люди не забували, що це дуже важливо. Щоб усі наші люди були вдома, щоб усі сім’ї нарешті могли дізнатися, що з їхніми близькими”, — сказала учасниця ходи.

Учасниця акції в Одесі. Фото: кадр із відео

Для Ярослава сьогоднішня хода з’єднала теперішню Одесу з містом, яким воно було на початку великої війни. Його батько — військовий, а прапор, із яким хлопець прийшов на акцію, залишається з ним ще з перших років повномасштабного вторгнення. Із цим самим стягом він уже стояв на Приморських сходах.

Учасники ходи несуть великий синьо-жовтий прапор. Фото: Новини.LIVE

За цей час, говорить Ярослав, Одеса сильно змінилася і багато пережила. Але відчуття, коли сотні людей разом тримають величезний український прапор, для нього не змінилося. Воно дає сили продовжувати громадську роботу та допомагати військовим.

“Дивишся, як Одеса зовсім інша і скільки всього вже постраждало. Але люди завжди тримають цей прапор. Коли сотні людей тримають його разом — це дуже сильне відчуття. Воно піднімає патріотизм, дає мотивацію далі працювати в громадському секторі, допомагати військовим”, — розповів Ярослав.

Учасник акції Ярослав. Фото: кадр із відео

Раніше Новини.LIVE писали, що в Одесі День Державного Прапора відзначили одразу кількома традиційними акціями. На Біржовій площі підняли синьо-жовтий стяг, Приморськими сходами розгорнули 35-метровий прапор, а Дюка після перерви знову вдягли у вишиванку. До святкування долучилися одесити, військові, волонтери та громадські діячі.

Також Новини.LIVE повідомляли, що над Чорним морем напередодні Дня Державного Прапора з’явився величезний синьо-жовтий стяг. Прикордонники Одеського загону підняли його в небо за допомогою безпілотника. Він став найбільшим українським стягом, який підіймали БпЛА над Одещиною.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.