Connect with us

Одеса

День туризму: Чорноморка, яку ми бачимо зараз і у майбутньому

Published

on

Щорічно, 27 вересня, це Всесвітній День туризму та день Туризму в Україні. Одеса багата на туристичні зони, а ще вона багата на місця, які могли б такими бути. “Дайджест Одеси” поспілкувався з місцевими жителями Чорноморки, аби дізнатись, чому вона втратила свою “туристичність” і що насправді хочуть бачити тут люди.

Звичайно манить сюди море, пройшовши повз пляж, ми зустріли поважну пані, яка чекала на свою подружку. Жінка розповіла, що вже десь 20 років обирає “своїм місцем” саме Чорноморку. “Я живу не в Чорноморці, але приїжджаю завжди сюди. Якщо раніше можна було полежати, позасмагати та відчути море, то зараз все одно приїжджаю, аби подивитись, подихати повітрям. Взагалі мені подобається спілкуватись з людьми з цього місця, знайшла тут подруг. Ми збираємось, то 8, то 10 дівчаток. Граємо в карти на березі моря. Розумію, що для молоді тут багато чого не вистачає. А ми радіємо тому, що можемо пройтись та насолодитись хоча б видом моря” — розповіла жінка. Вона впевнена що дожила до свого віку, а це понад 80 років, завдяки перебуванню тут.

Одним з людей, котрий знає про Чорноморку майже все — є Андрій Шевченко, керівник ОСОН КМ “Люстдорф”.

“Я у Чорноморці з 1990-го року. Отже, розповім те що було раніше і що я бачив. Коли я купив тут будинок та переїхав, з мене посміювалось багато друзів-містян, питали: “ти куди поліз, до Чорноморки, чого не на тому ж Таїрова?”. Але це було справді таке відокремлене місце. Я відповідав: “Хлопці, хоч раз сюди приїдьте до мене, посидимо і ви зрозумієте чому Чорноморка.” Коли ти весь день перебуваєш у метушні міста та сюди після роботи повертаєшся, наприклад, влітку, то розумієш чому. Активного транспортного руху не було. О п’ятій ранку двірники метуть, трамвайчик інколи проїде. І повітря: степове, морське, пригріте сонечком. У нас був намивний пляж, завозили пісок. Поки Совіньйон не побудував яхт-клуб. Було гарно, працював причал, морський трамвайчик, який ходив від морпорту та доходив до Чорноморки. Людей було дуже багато, вони здебільшого працювали у санаторіях. А у ​​літній період тут пройти було неможливо, пляж заповнено. Потім з часом ставало все менше і менше відвідувачів, через припинення роботи санаторіїв, багато відпочинкових баз вже не функціонували. Та і все ж це приватний сектор.

Якщо говорити про перспективи надалі, то баз відпочинку немає, відповідно і цього туризму немає. Але останні роки перед війною приватний сектор приймав людей, тому їх було багато, пляжі були повні в сезон. І, напевно, перспектива Чорноморки полягає у пологості пляжу та доступу до міської інфраструктури. Я думаю, що за цим майбутнє: пляжі треба відновлювати у будь-якому випадку, бо жителям того ж Таїрова, мабуть, це найзручніше місце. Все одно якісь причали залишилися, і вони функціонуватимуть. Треба їх відновлювати. Саме перед війною розпочали розробки проєктно-кошторисної документації. Хоча були цікаві ідеї, але не вдалось реалізувати. За цими планами ми могли б розширити нашу досить вузьку смугу так, щоб вона була не меншою, ніж у Затоці. Якщо буде планова забудова приватного сектора, хай і висотна, але обмежена, то з нею підтягнеться й інша інфраструктура. Так ми можемо розвинути Чорноморку”.

У жителів насправді є своє бачення Чорноморки у майбутньому. З нами ним поділився Данило Горячкін, редактор інформаційного видання “Південна медіа мережа”. Місцями Чорноморки він вважає Будинок культури та пляж, але обидва майже знищені.

“Щодо Центрального пляжу. Насамперед він має бути із відкритою набережною, на якій комфортно не лише вдень, а й красиво — увечері. Не за прикладом Аркадії із тисячами МАФів. Мають бути лавки, дерева, дитячі майданчики, малі архітектурні форми, фонтани. Приклад — парк Горького. Ось такою має бути територія відпочинку на пляжі.

Щоб все це зберегти, необхідне патрулювання поліцією, приватними охоронними структурами, громадськими патрулями з мешканців Чорноморки, а також встановленням систем відеоспостереження. І, звичайно, вхід на пляж має бути вільним. А заробляти можна на послугах, залишаючи вибір туристам, користуватись послугами чи відвідувати пляж безкоштовно.

На жаль, Чорноморка зараз не є привабливою як для туризму, так і для життя. Вона швидше нагадує депресивне село, аніж частину курортного міста. Слабка інфраструктура, наливайки та відсутність контролю за правопорядком з боку поліції. Для якісних змін необхідний комплексний проект розвитку Чорноморки із залученням соціально відповідальних інвестицій, тобто коли, наприклад, будується готель, поруч облаштовується громадська зона відпочинку чи дитячий майданчик, а не навпаки — красти суспільний простір для свого бізнесу, як це відбувається зараз”.

Чорноморка має багату та довгу історію, тому ми навідались до одесита у 4-му поколінні та жителя Чорноморки Володимира Костянтиновича.

“Я застав Чорноморку зовсім іншу, а зараз це лише назва. Я був любителем моря і весь свій вільний час проводив тут, хоча пляжів навколо Одеси достатньо. Чим же мене цей район цікавив: я все ж таки називаю Люстдорфом, бо до “Чорноморки” все ще не звик. Раніше тут ходив 29 трамвай, а ми жили на Ближніх Млинах. Уздовж дороги був лише степ, не те що висотки. Загалом в Одесі архітектура дозволяла не більше ніж 5 поверхів. До речі, перший трамвай пішов 1910 року звідси на Дачу Ковалевського. Приїжджав я сюди і такий був тут пляж: тиша та спокій. Заходиш, зграйки рибок плавають, крабчики плавають, вода прозора. Мені пощастило застати такий час і я думаю, що це дозволило мені дожити до такого віку — 92 роки.

Якийсь час я жив за кордоном. Але коли повернувся, вирішив піти на пляж та зрозумів, що справжній пляж загинув – це ціла історія. Там обвали, залишився шматочок і на цей маленький шматочок приходила велика кількість людей. Вода змінила колір. Я перестав ходити. Думаю, що пляж занапастили. За цей рік, коли не можна купатися, може море і вичиститься. Бачили б ви раніше цей район.”.

Місцеві жителі та активісти роблять багато корисного власними силами. Серед таких активних людей і Алла Маркевич, її родина п’ять поколінь проживає у Чорноморці. Її дід був одним із засновників Бурлачої Балки, тому вона впевнена, що має боротись за долю свого району.

Алла Геннадіївна розповіла, що якийсь час район був кинутий напризволяще, і саме місцеві жителі боролись за його долю. Рік по тому об’єдналась група волонтерів, аби допомагати району — Центр ініціатив Чорноморки, і разом з жителями вони намагаються власними силами покращити це місце.

“ Мене запитали, щоб ви хотіли тут бачити, я й кажу: у нас у Чорноморці ніколи не було дитячого майданчика. Разом ми написали листа і нам погодились допомогти. Тепер у нас у Чорноморці не те що один, а аж три дитячі майданчики, і вони шикарні. Зараз з’явився комплекс зупинок: трамвайні і для маршруток. Під свою опіку ми взяли клумбу та посадили там ялинку. Організували небайдужих чорноморських жителів, так, переважно це бабусі. Ось ми разом виходимо й піклуємось про це, прибираємо, щотижня возимо воду, щоб поливати рослини. Я мрію, щоб на стороні де я живу з’явився тротуар, хоча б маленька доріжка, аби ми не тонули у брудові після дощів.

Хотілось, щоб було все чудово, Чорноморка процвітала. Я пам’ятаю, коли я була дитиною — тут був просто рай. Чорноморка була чудовою, ходили катери. Я дуже задоволена і рада, що є люди, які не байдужі до цього району, ми зробили величезний крок. Хочеться більше сіяти добра, любові” — наголосила Алла Геннадіївна.

Біля пляжу ми потрапили на працівника футбольного клубу “Чорноморець”, Тер-Ізраїля.

Чоловік переїхав до Одеси за рік та два дні до вторгнення. За цей час він помітив, що тут багато не вистачає саме для людей. Запропонував, але це вже, мабуть, на майбутній сезон, поставити невеликий водний атракціон, щоб діти мали тут чим займатись. Або зробити велопрокат. Головне, щоб люди були не лише користувачами, зазначив чоловік, а щоб була комунікація та бажання щось зробити.

Цього року Чорноморка — не туристичне місце, але і туристів наразі немає. Є час і бажання, аби місце стало ще одним майданчиком розвитку, натхнення та відпочинку. Місцеві жителі мають надію на повернення Чорноморці гучного імені та створення сучасного району. Для цього необхідне залучення інвестицій, будівництво нових центрів, дитячого садка. Потрібна і робота на березі моря, щонайменше, укріплення схилів та розширення пляжної території. Це дозволить зробити в місті сьогочасну зону для відпочинку.

Жителі впевнені, що після нашої перемоги, у період відбудовування країни, і до Чорноморки прийдуть інвестори, які розкриють потенціал району, як туристичного міста. Сучасні готелі, житлові забудови, зони відпочинку та розваг: ось що допоможе Чорноморці.

Нагадаємо, що із запуском трамвайного маршруту «Північ-Південь», який поєднує Таїрова та Котовського, припинив курсувати маршрут №3. Для жителів Чорноморки, Червоного Хутора, Дружного, та Совіньйону — це значні складнощі, щоб дібратись до центру міста та назад.

Одеса

Нові укриття в Одесі: де містянам перечекати атаку

Published

on


Нове укриття в Одесі. Фото: скриншот з відео

Одеса активно розширює мережу захисних споруд, щоб кожен мешканець міг швидко знайти безпечне місце під час тривоги. З початку року фахівці заактували десятки нових об’єктів у різних районах міста, більшість із яких підготували протягом останнього місяця. Наразі загальний перелік налічує вже понад дев’ятсот найпростіших укриттів та спеціальних сховищ цивільного захисту.

Про це повідомляє Новини.LIVE з посиланням на Одеську міську раду.

Нові укриття

Спеціальна комісія разом із представниками ДСНС постійно перевіряє нові приміщення на відповідність усім технічним нормам та вимогам. Особлива увага приділяється густонаселеним районам, де потреба у вільних місцях для захисту є найбільш критичною. Крім будівництва нових споруд, місто активно використовує потенціал уже наявних підвальних приміщень у житлових будинках та адміністративних будівлях. Такий комплексний підхід дозволяє суттєво збільшити кількість офіційних сховищ у найкоротші терміни.

“З початку року в місті введено 42 нових укриття, в тому числі протягом квітня — 24. Серед цих 24 укриттів — це споруди, які зроблені протягом останнього року управлінням капітального будівництва, а також ті укриття, які ми відкрили в наших підвалах, в наших паркінгах. Завдання залишається, завдання поставлене військовою адміністрацією, і на наступний час також будемо його виконувати”, — сказав виконувач обов’язків заступника міського голови Володимир Криленко.

Де шукати найближче сховище

Побачити всі доступні варіанти можна на онлайн-мапі. Там позначено близько 200 звичайних укриттів та 135 протирадіаційних бомбосховищ у різних районах. Також сервіс показує найближчі паркінги. Варто пам’ятати, що під час тривоги всі міські паркінги мають бути відчиненими для всіх охочих, а будь-яке блокування входів до них заборонено.

Читайте також:

Що робити, якщо укриття зачинене

Якщо ви прийшли до сховища, а двері виявилися зачиненими або всередині з якихось причин неможливо перебувати, обов’язково повідомте про це. Для розв’язання таких проблем працює єдиний центр звернення за номером 15-35. Також можна телефонувати до поліції або рятувальних служб.

Як захистити себе, якщо не встигли до сховища

Коли тривога застала зненацька і дістатися укриття занадто складно, важливо дотримуватися простих правил, які рятують життя. Фахівці радять триматися подалі від скла та дзеркал, обов’язково використовувати правило двох стін і за можливості обирати нижні поверхи будівель.

Як повідомляли Новини.LIVE, що директор будівельної фірми на Одещині привласнив частину коштів під час ремонту шкільного укриття. Він умисно завищив вартість матеріалів у документах. Внаслідок цього отримав понад 230 тисяч гривень державних грошей.

Також Новини.LIVE писали, в Одеській міській військовій адміністрації розкритикували багаторічну бездіяльність щодо укриттів. Там заявили, що у місті досі є цілі житлові квартали, парки та прибережні зони, де люди залишаються без належного захисту під час тривог. Також у МВА відповіли депутатам, які лише тепер почали публічно обурюватися цією ситуацією.



Джерело

Continue Reading

Одеса

Рятувальники Одеси: мужність та героїзм сьогоднішнього дня

Published

on


Рятувальник Віталій Лабутін на роботі. Фото: ДСНС Одещини

День рятувальника — це не просто професійне свято, а й нагадування про мужність тих, хто, ризикуючи життям, щодня допомагає іншим. Історія Віталія Лабутіна, рятувальника, який працює на прильотах і рятує людей з-під завалів, — це реальна історія вибору професії в умовах складних життєвих обставин.

Журналісти Новини.LIVE поговорили як і чому чоловік став рятувальником, а також які емоційні та фізичні виклики постають перед ним щодня.

Шлях стати пожежником

Для Віталія вибір професії був досить складним. Свою роль зіграло те, що в школі був у пожежній коменді, тож якийсь невеликий досвід і навички вже були. Пройшовши армію він все ж таки вирішив спробувати себе саме в ролі рятівника.

“Якось в поліцію не хотілося, в армії вже був. Був у школі пожежної команди, потім якось все зайшло. І, наверне, зрозумів, що, мабуть, треба спробувати. У 2012 році я сюди влаштувався на роботу”, — каже одеський рятувальник Віталій Лабутін.

Одеський рятувальник Віталій Лабутін про те як вибрав бути пожежником. Фото: Новини.LIVE

Віталій згадує, як одного дня прийшов до відділення кадрів і просто запитав, чи потрібні нові рятувальники. Йому відповіли, що документи треба принести, і так розпочалась його кар’єра. Цей момент став вирішальним у його житті, і він не шкодує про свій вибір. 

Читайте також:

Робота на прильотах

Віталій зазначає, що кожен виїзд для рятувальників — це своєрідний стрес, особливо коли мова йде про бойові дії. Рідні завжди хвилюються, адже кожен день приносить нові виклики.

“Рідні переживають кожного разу, тому що кожен виїзд, кожна зміна різна. Буває не дуже важко, а буває … Зараз стало набагато складніше. Якщо раніше було менше людського болю, мабуть, травм, то зараз стало значно більше”, — розповідає він.

Рятувальник на одній з пожеж. Фото: ДСНС Одещини

Один із таких важких випадків, що залишив глибокий слід у душі Віталія, стався під час обстрілу одного з будинків на Молдаванці. Тоді шахет влучив в чотириповерхівку, чоловік був у той момент в укритті з сім’єю. Підрозділи не направляли, бо була тривога. Щоб не гаяти час він піднявся і став рятував людей.

Підготовка рятувальників

У роботі рятувальників надзвичайно важлива швидкість реакції та злагодженість дій команди. Щоб цього досягти необхідні постійні тренування, тільки таким чином можна напрацювати все до дрібниць.

“Кожен розуміє, що треба робити. Коли звучить сигнал тривоги, ми швидко вдягаємося, сідаємо в автомобіль, беремо путівий лист і їдемо на місце виклику”, — пояснює рятувальник.

Одеський рятувальник Віталій Лабутін після пожежі. Фото: ДСНС Одещини 

Важливо не лише мати фізичну готовність, а й постійно відпрацьовувати різні навички. У рятувальників є тренінги, кожного дня відпрацьовуючи нормативи по різним вправам. Це включає тренування з трьохметрової драбини, відпрацювання стволів, всі навички, які можуть знадобитися на реальних пожежах.

Психологічна стійкість

Для того щоб бути ефективним у своїй професії, рятувальникам потрібно не тільки фізично готуватись, а й мати сталеві нерви. Віталій зазначає, що хоча не всі рятувальники мають ідеальні фізичні дані, багато хто здатен робити неймовірні речі в екстремальних ситуаціях.

“Все залежить від психологічного настрою. У нас не всі високі й фізично розвинуті, але є хлопці, які роблять чудеса на пожежах”, — зазначає одеський рятувальник Віталій Лабутін.

Одеський рятувальник біля пожежної машини. Фото: ДСНС Одещини

Після важких виїздів важливо відновити сили. Віталій пояснює, що відновлення — це не лише фізичне, але й емоційне відновлення.

“Я відновлююсь в залі. Дуже важливо викидати накопичений негатив. Хтось їздить на риболовлю, хтось спортом займається, ми всі по-різному відновлюємось”, — додає він.

Одеський рятувальник з маленькою дівчинкою. Фото: ДСНС Одещини

День рятувальника

Своє професійне свято Віталій разом із колега відзначатиме на роботі. Сподіваючись, що хоч сьогодні обійдеться без чергової атаки з боку росіян чи великих пожеж. Спокійних днів у їхній роботі можна на пальцях однієї руки перерахувати, тому вони особливо цінні. А побажання будуть одні на всіх.

“Колегам хочеться побажати сухих рукавів і поменше важких змін. Тако миру. Це всій країні, щоб швидше закінчилась ця війна”, — каже одеський рятувальник Віталій Лабутін.

Одеський рятувальник Віталій Лабутін фото з роботи. Фото: ДСНС Одещини 

Незважаючи на величезні труднощі, з якими стикаються рятувальники, Віталій та його колеги продовжують працювати, ризикуючи власним життям, і не втрачати людяності навіть в найскладніші моменти. Їхня щоденна праця є основою безпеки громадян, і цей текст нагадує нам, наскільки важливу роль вони відіграють у нашому житті, особливо під час війни. 

Як повідомляли Новини.LIVE, в рятувальники тепер щодня ризикують своїм життям, йдучи в найбільш небезпечні місця, щоб врятувати інші. Вони вже не тільки борються з пожежами та аваріями, але й ліквідують наслідки обстрілів, розчищають завали і надають допомогу тим, хто опинився в найгарячіших точках конфлікту. Війна принесла нові виклики, і рятувальники тепер не тільки борються з вогнем, а й щодня рятують життя у найскладніших умовах.

Також Новини.LIVE писали, про захисника пройшов Маріуполь від перших обстрілів до останнього бою. Місяці оборони, спроба прориву з оточення та російський полон — ці випробування стали частиною його особистої історії, яка показує, наскільки крихка й водночас неймовірно сильна людська витримка. 



Джерело

Continue Reading

Одеса

Наступ на Одесу: загроза з боку Придністров’я залишається

Published

on


Стела на в’їзді в Придністров’я. Фото ілюстративне: ОК “Захід”.

На півдні України фіксують ознаки потенційної загрози. Йдеться, зокрема, про наступ РФ з території Придністров’я. Водночас ситуація залишається під контролем українських сил. Оборона посилюється, а ризик провокацій враховують.

Про це в ефірі Ранок.LIVE розповів речник Української добровольчої армії Сергій Братчук.

Наступ з Придністров’я

Речник Української добровольчої армії Сергій Братчук пояснив, що розмови про можливу загрозу для Одещини та напрямку Придністров’я не означають підготовку до негайного наступу. За його словами, це типова тактика ворога, коли на фронті немає результатів.

“Коли у противника не виходить на лінії бойового зіткнення, він починає імітувати загрози — як інформаційно, так і діями”, — зазначив Братчук.

Він підкреслив, що всі сигнали про ризики свідчать про те, що ситуацію відстежують і контролюють. Українські сили заздалегідь готуються до можливих сценаріїв розвитку подій.

Читайте також:

Протидія ворогу

За словами Сергія Братчука, на потенційно небезпечних напрямках уже ведуться оборонні роботи. Йдеться про укріплення позицій і посилення захисту. Також сили оборони демонстрували підготовку на Придністровському напрямку.

“Ситуація під контролем. Але провокації виключати не можна. На кожну таку дію буде адекватна відповідь”, — додав він.

Братчук наголосив, що ризики залишаються постійними, однак українська сторона готова реагувати. Контроль за кордонами і ситуацією в регіоні триває безперервно.

Що відомо про загрозу з Придністров’я

Заступник керівника Офісу президента Павло Паліса заявив, що Росія може розглядати розширення загроз на південному напрямку. Серед можливих сценаріїв — активність з боку невизнаного Придністров’я. Йдеться не про негайний наступ, а про довгострокові плани та потенційні провокації. За його словами, російська сторона може намагатися створювати так звані “буферні зони” не лише вздовж північного кордону, а й на нових напрямках. Зокрема, вперше з’являється інформація про можливий напрямок з боку Придністров’я — у бік Вінницької області. Це може свідчити про спроби розширити географію тиску.

Водночас Паліса зазначив, що наразі Росія не має достатніх ресурсів, щоб реалізувати всі ці плани одночасно. Основні бойові дії залишаються зосередженими на сході, тоді як на півдні йдеться передусім про потенційні ризики. Він наголосив, що такі сценарії враховуються, а ситуація перебуває під контролем. Це дозволяє заздалегідь готуватися до можливих викликів і посилювати оборону на відповідних напрямках.

Як повідомляли Новини.LIVE, морські дрони суттєво змінили ситуацію в Чорному морі. Російські кораблі дедалі рідше виходять у відкрите море. Це вплинуло і на можливості десантних операцій. Водночас Крим залишається важливим вузлом для армії РФ, але і він під постійними ударами.

Також Новини.LIVE писали, що українські сили знову завдали болючого удару по російському флоту в окупованому Криму. Під прицілом опинилися великі десантні кораблі та надсучасна станція радіолокації. Це не просто успішна атака, а стратегічне “обнулення” планів ворога на півдні. Удари по військових об’єктах і флоту змушують РФ переглядати розташування своїх сил.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.