Після війни логістика на півдні України зміниться, але роль Одеси зростатиме. Порти та лимани можуть стати ключовими точками економічного розвитку регіону. Важливо дивитися на інфраструктуру ширше та планувати на перспективу. Лимани варто використовувати не як екологічну проблему, а як джерело доходу для області.

Про це журналістам Новини.LIVE розповів економіст Олег Рубель.

Реклама

Робота портів

За словами економіста Олега Рубеля, окремі елементи портової інфраструктури в майбутньому можуть передавати в довгострокову концесію. Порти залишаються привабливими навіть з урахуванням змін у логістиці після війни.

“Північно-західна частина Чорного моря й надалі активно освоюватиметься”, — зазначив експерт.

Водночас важливо використовувати потенціал лиманів, які можуть стати транспортними вузлами та приносити прибуток. Особливу увагу варто приділити Хаджибейському лиману, Дністровському лиману та лиману Сасик.

“Це не лише питання екології — це джерело доходу для регіону, якщо грамотно інтегрувати їх у логістику”, — додає фахівець.

Під час розвитку інфраструктури необхідно враховувати зміну клімату та майбутні політичні умови. Після війни транспортна мережа та порти регіону можуть активно розвиватися, створюючи економічні вигоди для держави та місцевих громад.

Нагадаємо, ми повідомляли про те, що вдень, 15 січня, росіяни атакували портову інфраструктуру на Одещині. Також ми писали, що в портах Одещини змінили митні правила.

Вже понад місяць в Одесі не чутно звичний гуркіт трамваїв. Через складну ситуацію зі світлом електротранспорт вимушено переїхав “на канікули” до вагоноремонтних майстерень та депо. Замість них пасажирів містом розвозять соціальні автобуси, поки вагони чекають свого виходу на маршрути.

Журналісти Новини.LIVE побували в Одеському депо та побачили, що відбувається з трамваями міста.

Реклама

Замкнені в депо трамваї ​

У депо в Одесі панує незвична тиша, хоча робота тут не припиняється ні на хвилину. Працівники щодня перевіряють вагони, чистять салони та стежать за технічним станом кожної деталі. Попри те, що транспорт не виїжджає за ворота, усередині він повністю готовий до роботи — від електроніки в кабіні водія до кнопок виклику в салоні.

За транспортом ретельно доглядають. Аби першого ж дня після відновлення живлення трамваї були готові прийняти пасажирів та виїхати на вулиці міста. ​

Зараз одеський електротранспорт перебуває у режимі очікування, а мешканці міста сподіваються на швидке повернення улюблених маршрутів. Кожен такий вагон — це не просто машина, а частина ритму Одеси, якого зараз так не вистачає на дорогах.

Нагадаємо, ми повідомляли про те, що рух Іванівським мостом в Одесі обмежили ще на рік. Також ми писали про те, які наслідки можуть бути через довгий простой трамваїв.

На Водохрещі завжди своя особлива атмосфера — люди цілими сім’ями йдуть на пляж, щоб поринути в море. Традиційно перед цим проводиться святкова молитва та висвітлюється вода. Якщо раніше ця процедура проводилася лише раз на рік, то з переходом України на Новоюліанський календар очиститься від гріхів у морі можна двічі.

Журналісти Новини.LIVE запитали одеситів, коли вони святкують Водохреща?

Реклама

Традиція 19 січня

Оксана говорить про Водохреща без пафосу й ритуальності. За її словами, війна й постійна напруга змінили ставлення до свят взагалі: тепер вони не завжди асоціюються з урочистістю. Жінка зізнається, що цього року не планує святкувати, адже не має ні настрою, ні внутрішньої потреби. Водночас вона зазначає, що частіше орієнтується саме на 19 січня, як на більш близьку для себе дату.

“Дев’ятнадцятого, мабуть, все ж таки підемо купатися в морі”, — каже Оксана.

Дмитро коротко формулює свою позицію. Для нього Водохреща — це 19 січня, як було заведено в родині з дитинства. Він не бачить потреби щось змінювати, адже саме в цій даті для нього закладений звичний сенс свята. Такий вибір Дмитро називає не впертістю, а вірністю власній традиції.

“Святкуємо дев’ятнадцятого. Ми — консерватори старих поглядів”, — каже Дмитро.

Водохреще в Україні 

Олександра родом не з Одеси, тож її уявлення про водохреще сформовані зовсім в іншому середовищі. Вона розповідає, що в її рідному місті головною традицією було купання саме в річці. Там це сприймалося як щось звичне і природне, без масових заходів та ажіотажу. В Одесі ж, вона не відчуває такого зв’язку зі святом через море, тому й не прив’язує зимове купання саме до Водохреща.

“Я цього року не святкувала, але переважно шостого. Я не з Одеси, але там, де ми родом, то ми купаємося в річці, а в Одесі на Водохрещі не купалися”, — розповідає Олександра.

Для Андрія дата Водохреща — не просто релігійне питання, а позиція. Він каже, що свідомо обирає 6 січня. Такий вибір для нього — частина ширшого процесу самоідентифікації. Цього року Андрій не купався, адже наразі живе не в Одесі, однак досвід занурення в крижану воду у нього вже був — ще до повномасштабної війни.

“Шостого січня. Цього року не купався, бо ми не в Одесі. Але я колись пірнав у Святогірській лаврі на Донеччині”, — згадує Андрій.

Безпека на Водохреща 

Віталій дивиться на водохресні купання насамперед з точки зору безпеки. Він вважає, що занурення в холодну воду може бути корисним лише тоді, коли людина робить це свідомо і поступово. Масові пірнання, каже він, часто стають більше шоу, ніж реальною практикою загартування. Сам Віталій Водохреща не святкує, а замість цього обирає більш спокійні зимові заняття на природі.

“Я взагалі не святкую. Звісно, добре, але це небезпечно. Плюс у тому, що загартовуєшся, але не всі вміють це робити правильно. Я більше люблю зимову рибалку, ніж просто пірнати у воду”, — пояснює Віталій.

Для когось Водохреща — це питання календаря, для когось — безпеки, для когось — принципової позиції. Купання в морі сприймається або як духовний жест, або як ризик, від якого краще утриматися. Але попри різні відповіді, всіх об’єднує спільне прагнення зберегти себе, свою гідність і своє місто навіть у найскладніші часи.

Раніше ми писали, що Одесу накриє морозна погода, варто одягатися тепліше. А також, про те що ворог не відступає навіть у свята, наслідки нічного удару, де є постраждалі.