Війна
Як одеські комунальники допомагають Миколаєву: Віталій Цуркан
Працівники одеських комунальних служб допомагають своїм колегам з Миколаєва, у підготовці інфраструктури, осель, адміністративних будівель до опалювального сезону, при ліквідації наслідків від обстрілів та багато іншого. У Миколаєві пошкоджені сотні багатоповерхівок, лікарні, школи, садочки та інші будівлі. Погода холоднішає і критично необхідно виконувати ряд робіт. У вересні мер Миколаєва, Олександр Сєнкевич, звернувся до українських міст по допомогу. Серед тих, які відгукнулись була й Одеса. Відтоді бригади з одеських комунальних служб допомагають місту-побратиму. Для “Дайджесту Одеси” про те, як і яку одеські комунальники надають допомогу сусідньому місту, і чому це важливо, розповів заступник директора департаменту міського господарства Одеської міськради Віталій Цуркан.
Як формували бригаду для Миколаєва?
На прохання мера Миколаєва Одеса відреагувала перша. Ми з Наталією Мостовських поїхали до Миколаєва, подивились, що там треба робити власне, завезли певну допомогу, яку потім представив мер. Понад місяць, як ми почали відправляти туди бригади, сформовані із наших комунальних служб. Ми нікого не примушували. На порядку денному підіймались питання: хто має бажання і хто б хотів бути в бригаді, яка допомагатиме Миколаєву.
У Миколаєві вже пошкоджено чимало житлових будинків та об’єктів критичної інфраструктури. Через атаки з боку російських окупантів їхня кількість щоденно збільшується. Попри постійні загрози нових ударів в місті ведуться ремонтні роботи, мета яких – зменшення втрати теплової енергії під час опалювального сезону – Одеська міська рада
Місто справді потребує допомоги, особливо на порозі опалювального сезону: розбиті вікна, будинки, дахи… Раз на тиждень міняли 12 людей і завжди у нас були охочі. Ми розуміємо умови, тому наголошували, якщо є сімейні проблеми, переживання чи страх, можна відмовитись, без усіляких побоювань. Але жодна людина не змінила свого рішення. Я думаю, що вони самі хочуть брати в цьому участь, тому для мене вони і герої. Це звичайні люди, їм страшно, а в Миколаєві гучніше ніж у нас, особливо вночі. Вони творять своєрідний подвиг.
Як облаштована робота та що роблять бригади?
Щодня я на зв’язку з чиновниками департаменту міського господарства Миколаєва, вони стежать за нашими бригадами, годують, постачають матеріали. І насправді вони дуже задоволені нашими людьми.
Це стало серйозним прикладом. Деякі люди думали, що Миколаїв це майже Маріуполь. Так, місто постраждало і багато хто виїхав, ризик був, але водночас там люди живуть, працюють магазини, кафе. Є перебої з водою, але вони вирішуються. Місцева влада на місці — це важливо. Нам дуже приємно, що ми підставили дружнє плече нашому місту, яке як щит перед нами і ми їх не кинемо.
Це також елемент патріотизму та нагадує які ми були заряджені навесні. Хотілось і після роботи їхати і допомагати де можеш, бути корисним. Той, хто не був залучений, коли було холодно, самі пропонували брати участь у допомозі по місту. Все що могло хоч якось допомогти нашій армії — ми робили. Бо ми віримо в нашу країну, наших людей, нашу перемогу та в нашу єдність.
Нагадаємо, що в Одесі працює нова схема теплопостачання.
«Якщо Бог збирає на небі рок-гурт, то Діма точно буде там барабанщиком»
36-річний музикант гурту «Вандор», військовослужбовець 128-ї Закарпатської гірсько-штурмової бригади загинув біля П’ятихаток на Запоріжжі. Понад півтора року, з травня 2025-го, рідні чекали на повернення бійця: він вважався зниклим безвісти. До Ужгорода Дмитро повернувся «на щиті» у жовтні 2026 року.
Дмитро народився 4 лютого 1989 року в Ужгороді. Навчався у школі №6, а також у школі мистецтв на двох відділах: фортепіанному та художньому. Далі вступив до професійно-технічного училища №5, де здобув професію діловода.
«Близькі описують Дмитра як веселу, чуйну, комунікабельну людину з різносторонніми інтересами, яка мала чимало друзів. Дмитро грав у музичному колективі «Вандор», який брав активну участь у культурному житті нашого міста. У 2019 році цей гурт посів І місце на престижному конкурсі «Червона рута», – повідомили в Ужгородській міськраді.
До війська молодий чоловік долучився влітку 2022 року. Дмитро три роки прослужив за контрактом у ЗСУ. Він був кулеметником гірсько-штурмового взводу військової частини А1556. Захищав Україну на Запорізькому напрямку. Не залишав побратимів у біді, допомагав виносити з поля бою поранених і загиблих. Свій останній день народження Дмитро провів у окопі на завданні.
Захисник загинув 13 березня 2025 року під час штурмових дій росіян в районі населеного пункту Пʼятихатки Запорізької області. Півтора року Дмитро вважався зниклим безвісти. Про те, що він загинув, повідомили наприкінці жовтня 2026 року.
«Біль, сум, так не мало бути.. Прощавай, друже!.. Шева, Дімич ти був чудовим другом, музикантом від Бога, який прагнув вдосконалення в музиці та гармонії в житті. Ми вдячні за кожну хвилину, проведену разом на сцені та у повсякденному житті. Висловлюємо щирі співчуття всій родині, близьким та друзям…Вічна пам’ять!» – написали колеги із гурту «Вандор».
«Якщо Бог збирає на небесах круту рок-групу, то Діма там точно буде барабанщиком!» – зазначив журналіст Станіслав Данко.
Мисткиня Ната Попова, яка працювала з «Вандорами» (знімала їхні виступи та бекстейдж), також поділилася спогадами про музиканта:
«Востаннє я бачила Діму на своїй виставці два роки тому. Була дуже рада його зустріти: ми багато спілкувалися, разом пішли в гості святкувати відкриття. З часом стало відомо, що Діма зник безвісти на війні. Звісно, до останнього дуже хотілося вірити, що він живий… Але позавчора, на жаль, я дізналася, що Діма загинув близько року тому на Запорізькому напрямку. Діма був чудовим барабанщиком. І я думаю, що кожна композиція гурту — це частина Діми, це те, що залишиться з нами назавжди…» – написала вона.
Попрощалися з Дмитром Шевчуком на площі Народній в Ужгороді. Під час церемонії зачитали пам’ятний лист від Головнокомандувача Збройних Сил України Михайла Драпатого – як знак глибокої вдячності за жертовне служіння Українському народові та самовідданий захист Батьківщини.
Захисника поховали на Пагорбі Слави.
У Дмитра залишилися батьки та молодший брат.
Світла пам’ять!
Фото: Фейсбук-сторінка Дмитро Шевчук, Vandor/Вандор, Ужгородська міська рада
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Сили оборони України в ніч на 13 листопада уразили на території Росії нафтопереробний завод «Лукойл-Волгограднефтепереработка».
Про це Генеральний штаб Збройних сил України повідомив у Телеграмі, передає Укрінформ.
“На території підприємства спалахнула пожежа. Уражено установки первинної переробки нафти АВТ-1, АВТ-3, АВТ-5, АВТ-6, установку гідроочищення, зливно-наливну естакаду та 6 резервуарів по 2000 м куб.”, – йдеться у повідомленні.
Згідно з даними Генштабу, за рік Волгоградський НПЗ здатен переробити близько 15 млн тонн нафти. Виробляє він бензин, дизельне й авіаційне пальне.
Це підприємство є однією з ключових «бензоколонок» російської армії на півдні. Пальне його виробництва йде на фронт та до аеродромів, з яких злітають літаки для ударів по Україні.
У Генштабі підкреслюють: кожна година простою такого заводу – це «менше дизелю для танків і вантажівок, менше авіагасу для літаків і менше нафторублів, за які агресор створює знаряддя вбивства – ракети, шахеди, вибухівку».
Наголошується, що Україна реалізує право на самооборону, гарантоване статтею 51 Статуту ООН. Сили оборони продовжують системно вживати заходів, спрямованих на підрив воєнно-економічного потенціалу РФ та примушення її до припинення збройної агресії.
Як повідомляв Укрінформ, мережею ширилася інформація, що в російському Волгограді внаслідок атаки безпілотників у ніч на 13 листопада .
Фото: ASTRA
Рівень інженерно-фортифікаційного облаштування українського кордону з Білоруссю є на високому рівні, й подальші роботи не припиняються.
Про це в телеефірі заявив речник Державної прикордонної служби України Андрій Демченко.
«Роботи не припиняються й ведуться на цьому напрямку, за який відповідають саме наші підрозділи. Не буду розкривати всіх деталей щодо готовності – на скільки облаштовано та яка саме ділянка, але у межах усіх областей нашої держави, які мають кордон з Білоруссю, такі роботи ведуться на досить високому рівні, і вони не припиняються», – сказав Демченко.
Він ще раз наголосив, що роботи з укріплення українсько-білоруського кордону тривають безперервно.
«Бо ми маємо постійно нарощувати наші інженерні та фортифікаційні укріплення безпосередньо по лінії кордону для того, щоб кожен український воїн, який знаходиться на цьому напрямку, мав усі можливості протидіяти будь-якій загрозі, яка може йти з території Білорусі», – зазначив Демченко.
Він пояснив, що кордон з Білоруссю залишається загрозливим для України й треба бути готовим до розвитку будь-яких ситуацій.
«Бо цей напрямок залишається для нас загрозливим. На щастя, якихось дій з того боку кордону ми не фіксуємо, як і нарощення угрупувань сил та засобів. Але допоки Білорусь перебуватиме у сфері впливу Кремля, наше завдання – бути готовими до розвитку будь-яких ситуацій», – зауважив речник ДПСУ.
Як повідомляв Укрінформ, до середини 2027 року Білорусь може завершити .
-
Суспільство1 тиждень agoНовини на ранок
-
Суспільство1 тиждень ago
Новини на ранок
-
Політика5 днів agoзаконопроєкт пройшов перше читання у Раді
-
Відбудова7 днів agoВ Україні повністю відновили 759 об’єктів медичної інфраструктури
-
Суспільство4 дні ago
Новини на ранок
-
Одеса1 тиждень agoТарифи в Одесі у листопаді 2026: вартість води, світла, газу та тепла
-
Суспільство1 тиждень agoВ Одесі арештували директора фонду за продаж гумдопомоги
-
Політика4 дні agoРубіо назвав переговори в Абу-Дабі продуктивними, але угода не буде укладена за одну ніч