Одеса сьогодні перебуває на роздоріжжі між минулим і майбутнім. Війна, руйнування та економічна нестабільність залишили глибокий слід на архітектурному обличчі міста. Проте шанс на відродження — цілком реальний. Одесі потрібен не просто ремонт фасадів чи латання старих будівель, а системна програма оновлення міського простору.

Якою має бути Одеса майбутнього? У Міжнародний день архітектора журналісти Новини.LIVE запитали в архітекторки та художниці Нати Головченко.

Реклама

Архітектура Одеси

За роки роботи Ната Головченко навчилася відчувати будівлі як живі організми — із власною історією, характером, темпераментом. Вона зізнається, що кожен зруйнований балкон чи облуплений фасад — це для неї особиста рана. Одеса завжди була не лише туристичним символом, а й культурним серцем півдня, яке потребує турботи, а не поверхневого “ремонту”. І якщо зараз не почати системно відновлювати архітектурну спадщину, місто ризикує втратити свою душу.

“Архітектурна цінність нашого міста полягає в тому, що для митців це очевидно, а от для людей, які працюють у сфері комерції, я хочу сказати: архітектурна спадщина — це гроші. Саме завдяки цій спадщині вони можуть ще сто років заробляти. Тож інвестування у відновлення Одеси — це, мабуть, найважливіше для майбутнього нашого міста”, — пояснює архітекторка Ната Головченко.

Старовинна архітектура — це основа туристичного магнетизму Одеси, її економічного потенціалу. Будівлі, які ще зберігають дух ХІХ століття, можуть стати рушієм розвитку, якщо до них ставитися з повагою. Утім, для цього потрібна чітка стратегія міста — не тільки реставраційна, а й урбаністична. Одеса має перетворитися на сучасний центр збереженої спадщини, який поєднує історію й технології. І найперше — навчитися бачити цінність у тому, що вже існує.

“Одеса, яка увійшла до світової спадщини ЮНЕСКО, — це дуже гарно, бо ЮНЕСКО допоможе нам не втратити те, що залишилося. Але водночас це ускладнює реконструкцію, відновлення, нове будівництво в центрі. Найбільший виклик зараз — поєднати сучасне та минуле”, — каже архітекторка.

Місто не може стояти на місці, але й не має права втрачати своє обличчя. В умовах, коли центр оголошений об’єктом світової спадщини, кожен ремонт чи реконструкція вимагають узгоджень і відповідальності. Це не просто бюрократія — це спосіб зберегти унікальний міський код, який відрізняє Одесу від будь-якого іншого міста світу.

“Існують інші європейські структури, які можуть допомогти нам у відновленні. Але під це потрібно підготувати проєкт, узгодити його, подати заявку на грант — і тоді буде результат”, — додає фахівчиня.

Попри все, Одеса зараз це не тільки зруйновані фасади, а й потенціал до переродження. Війна, стала для містян дзеркалом: багато хто вперше побачив справжню цінність свого дому. Люди, які змушені були виїхати, повертаються з новим розумінням — що краса Одеси не в розкоші, а в автентичності.

Інфраструктура Одеси

Відновлення Одеси не лише в реставрації історичних фасадів, а й у комплексному підході до розвитку інфраструктури. Архітекторка наголошує, що після війни місто може зіткнутися з величезним напливом людей — як тих, хто повернеться додому, так і туристів, які захочуть побачити легендарну Одесу. Саме тому важливо вже зараз продумувати транспортну систему, маршрути громадського транспорту та зв’язки між районами. Міська стратегія має бути орієнтована не лише на відбудову, а й на комфорт життя майбутніх поколінь.

“Нам потрібно зробити дуже потужну транспортну мережу, тому що коли люди повернуться, і Одеса буде набувати популярності. Тож, коли почнеться відновлення, сюди хлине маса людей і нам потрібно трошки на майбутнє думати, як налагодити транспортну мережу. Одеса має своє обличчя, і тому ми маємо навіть в цьому аспекті брати приклади з усіх європейських міст”, — зазначає архітекторка.

Розвиток Одеси повинен поєднувати найкращі європейські практики з урахуванням місцевої ідентичності. Місто має залишатися унікальним, але водночас переймати досвід — там, де інфраструктура служить людям, а не навпаки. У перспективі Одеса може стати справжнім зразком гармонійного поєднання історії, культури та сучасного урбанізму. Це потребує бачення, системності та політичної волі, але саме такий шлях дозволить перетворити післявоєнну відбудову на історію оновлення і сили.

Одеса як Мілан

Розвиток Одеси має відбуватися з урахуванням її унікального стилю. Вона не має прагнути бути схожою на інші мегаполіси, а повинна залишатися собою — зберігаючи своє обличчя, але вбираючи найкращі світові практики. Водночас важливо розуміти, що місто може надихатися досвідом інших, не втрачаючи власної ідентичності.

“Коли ми розглядаємо Одесу, на яке місто вона має бути схожим, я хочу сказати, що Одеса має своє обличчя, і тому ми маємо брати приклади з усіх міст. З Мілану, як приклад того, що Мілан не є столицею Італії. Столиця Італії — Рим, але ж Мілан — це місто культури, це місто промисловості, це найпопулярніше місто”, — пояснює експертка.

Порівнюючи Одесу з іншими світовими мегаполісами, архітекторка не приховує свого натхнення від того, як міста, що не є столицями, змогли стати глобальними центрами культури й бізнесу. Її бачення Південної Пальміри — амбітне, але реалістичне яке поєднує історію, креативність і розвиток. Саме такий підхід допоможе перетворити Одесу на місце, де хочеться жити, працювати й творити.

Майбутнє Одеси

Майбутнє Одеси залежить не лише від інвестицій чи реставраційних проєктів, а від людей, які її люблять. Там, де є культура, народжуються ідеї, а з ідеями приходять гроші — саме цей ланцюг, має стати основою розвитку. Адже місто живе, доки в ньому є душа, а душа Одеси — це її шарм і енергія, які не можна втратити навіть попри руйнування.

“Одеса не може втратити свій шарм. Одеса — це не камені, це не люди ті чи інші, одні поїхали, інші приїхали, але ж тут є така земля, така енергетика, яка творить цю атмосферу, в якій ми стаємо такими, як ми є. І будівництво, і все, що тут знаходиться, все перетворюється завдяки цій землі, на якій ми живемо”, — каже Ната Головченко. 

Одеса — це не просто місто, а живий організм, в якому є особлива сила, що не піддається руйнуванню. І навіть коли фасади втомлені, а вулиці потребують оновлення, душа міста залишається незмінною. Ця енергетика — головна запорука відродження, яке неминуче прийде після темних часів. Майбутнє Південної Пальміри — у відкритості до світу, але збереженні своєї ідентичності. 

Раніше ми писали про те, що в центі Одеси продають архітектурну спадщину — яка вартість. А також дізнайтеся, яким бачать одесити своє місто в майбутньому.