Ідею 30-денного перемир’я позитивно сприймають 77% жителів України.
Як передає Укрінформ, про це свідчать дані опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології.
Польовий етап опитування тривав з 12 до 22 березня. У період по 18 березня, тобто до дня телефонних перемовин президента США Дональда Трампа й очільника РФ Володимира Путіна, респондентів питали про сприйняття таких перемовин. Соціологи пропонували шість трактувань, серед яких три – умовно позитивні для України, три – умовно негативні для України. Респондент мав обрати одну відповідь.
Абсолютна більшість українців – 77% – мають позитивне трактування цієї пропозиції.
Найчастіше респонденти (47% із 77%) говорили, що це спосіб показати, що Росія не хоче миру або що Росія порушує домовленостей.
Крім того, 12% говорили про спосіб розблокувати військову допомогу.
Решта 18% називали це насамперед кроком до завершення війни на прийнятних для України вимогах.
Тобто сприйняття пропозиції є позитивним, але небагато хто вірить, що це є реальним початком шляху до миру на прийнятних умовах, зауважили у КМІС.
Лише 17% опитаних обрали один із трьох негативних варіантів.
Так, 8% вважають це помилковим кроком, який ослабить Україну, 7% – кроком відчаю української влади через складну ситуацію на фронті. Сприймають це насамперед кроком до капітуляції України 2%.
У всіх регіонах України абсолютна більшість (від 72% на сході до 85% на заході) скоріше позитивно сприймають пропозицію про тимчасове припинення вогню.
Всеукраїнське опитування громадської думки КМІС проводив 12-22 березня методом телефонних інтерв’ю на основі випадкової вибірки номерів у всіх регіонах України, підконтрольних уряду України. В опитуванні взяли участь 1326 респондентів віком 18 років і старше.
Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищувала 3,5% для показників, близьких до 50%, 3,1% для показників, близьких до 25%, 2,1% – для показників, близьких до 10%, 1,6% – для показників, близьких до 5%.
За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення.
Як зауважили у КМІС, отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.
Співробітники Національного природного парку “Тузлівські лимани” знайшли впродовж тижня на узбережжі чотирьох загиблих дельфінів та ще двох поза межами нацпарку.
Про це повідомив колишній директор нацпарку Іван Русєв, який порівняв ситуацію із загибеллю дельфіеів у травні 2026 року з такою ж у равні 2022 року.
“На піщаному пересипу неподалік від нацпарка, виявлено вже чотири тіла чорноморських китоподібних: три азовки та одну білобочку. Крім того, ще двох загиблих азовок знайшли на пляжах Одеси. Там же, в Одесі, зафіксували ще двох живих азовок із нетиповою поведінкою – ймовірно, тварини контужені потужними шумами війни”, – розповів еколог.
Він зазначив, що у травні 2026 року став одним із наймасштабніших за кількістю застосованих засобів ураження. Війська рф здійснили хаотичні бомбардування дронами в перемішку з ракетами, зокрема запускаючи крилаті ракети типу “Калібр” з акваторії Чорного моря, а також БпЛА типу Shahed та балістичні ракети.
ЕКолог також не виключає, що ссавці загинули або були контужені від розривів бомб чи мін в окупованих російькою федерацією акваторіях моря Херсонської, Миколаївської областей та Криму, або ж у зоні нафтового забруднення Чорного моря поблизу російських портів Туапсе чи Новоросійськ, після чого течія принесла їх до берегів нашого національного парку.
“Можливо, тварини загинули й через отруєння згустками нафтопродуктів. Таке явище ми спостерігали у минулому році, коли море винесло до нацпарку мертву афаліну, забруднену нафтою за майже 700 кілометрів звідси. До слова, останнім часом також виявлено близько 40 тіл китоподібних на чорноморському узбережжі Грузії”, – наголосив Іван Русєв.
Останій раз масована загибель дельфінів була помічена влітку 2025 року.
Анатолій — уродженець легендарного міста Вилкове, що на самому півдні Одещини. До великої війни його життя було спокійним і звичним для мешканця «української Венеції»: робота на Дунаї, рибальство та мирна праця. Проте з початком повномасштабного вторгнення чоловік змінив рибальські сіті на зброю, ставши на захист країни.
Свій бойовий шлях Анатолій розпочав у піхоті, де пройшов через найважчі випробування піхотних буднів. Згодом професійний розвиток привів його до підрозділу безпілотних систем 21-ї окремої механізованої бригади. Побратими описують його як надзвичайно спокійну та надійну людину, чия виваженість допомагає приймати правильні рішення навіть у критичних ситуаціях.
Саме за таку рішучість воїн отримав почесну відзнаку Головнокомандувача ЗСУ — «Золотий Хрест». Нагородою відзначили героїчний вчинок Анатолія: під час виконання складного завдання в Курській області він зміг евакуювати пораненого побратима з-під вогню. Ця відзнака стала символом його мужності та відданості найвищій цінності — людському життю.
