Чагарник декаіснеї фаргеса (Decaisnea fargesii) має вельми непримітний вигляд більшу частину року, проте восени з ним відбувається щось дивне, чого складно не помітити. У рослини виростають дивні плоди, які часто називають“пальцями мерців” або “синьою ковбасою”, пише IFLScience.

У Фокус. Технології з’явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Що таке “пальці мерців”?

Насправді плоди чагарнику не мають нічого спільного з пальцями мерців, однак глянувши на них, легко зрозуміти, звідки в плода декаіснеї фаргеса з’явилося таке прізвисько. Плоди цього чагарнику сіро-блакитні, товсті, з перетяжками, що нагадують складки на пальцях.

Зазначимо, що рослина вперше була описана в науковій літературі 1892 року французьким ботаніком Адрієном Рене Франше — тоді вчений відзначив, що плоди рослини “красивого синього кольору”. Тоді жодного порівняння з “пальцями мерця” не передбачалося, оскільки, за словами Франше, форма, колір і перетяжки плодів були схожими на “великих гусениць, що звисають із гілок”.

Франше отримав зразок D. fargesii від французького католицького місіонера Поля Гійома Фарже, і рослина була названа на його честь. Фарже був вельми плідним колекціонером рослин, зібравши майже 4000 видів під час служби в провінції Сичуань (Китай). Саме там, а також у Тибеті та Непалі, в помірному кліматі досі ростуть пальці мерців. Цікаво, що плоди рослини, як правило, дозрівають якраз до Гелловіну.

Які на смак “пальці мерців”?

Сьогодні плоди чагарнику часто порівнюють із “пальцями мерців” або “синьою ковбасою”. Але чи можна їсти ці плоди і які вони на смак?

За словами дослідників, якщо розрізати плоди чагарнику, всередині прозорої м’якоті можна виявити чорне насіння, подібне до того, що ми бачимо в м’якоті кавуна. Їстівна тільки м’якуш — за словами керівника наукових досліджень Ботанічного саду і Центру досліджень рослин Університету Британської Колумбії Деніела Москіна, смак м’якоті не неприємний, але прісний, а текстура схожа на желе.

За словами морфолога насіння Королівського ботанічного саду в К’ю Вольфганга Ступпі, йому смак здався дуже тонким і приємним, переважно солодким з нотками дині та огірка.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що вперше показано розмову між рослинами.

Раніше Фокус писав про те, що рослини можуть мати свідомість: їх потрібно приспати, щоб з’ясувати це.

Перовскітні квантові точки — це крихітні напівпровідникові кристали розміром у кілька нанометрів, що володіють унікальними світлопоглинаючими і світловипромінювальними властивостями. Їх можна застосовувати не тільки в сонячних панелях, а й у світлодіодах, фотодетекторах і навіть системах квантового зв’язку. Але була одна проблема — швидка деградація під впливом світла, вологи і кисню, пише Fox 5 San Diego.

Свіже дослідження, проведене експертами з Університету Седжон, узагальнює останні прориви в цій царині і пропонує вирішення проблеми нестабільності на етапі рекомбінації зарядів:

• Модифікація поверхні: Науковці навчилися замінювати довгі органічні молекули (ліганди) на поверхні нанокристалів на коротші та стійкіші частинки. Це покращує їхню фотостабільність і провідність.
• Іонне легування: Додавання до складу нанокристалів таких елементів, як натрій, рубідій і мідь, значно підвищує їхню стійкість до високих температур і вологості.
• Інкапсуляція: Створення захисної “капсули” з полімерів, оксидів або метал-органічних каркасів дає змогу ізолювати нанокристали від агресивного зовнішнього середовища, значно подовжуючи їхній термін служби.

Чого досягли на практиці

Завдяки цим методам фахівцям уже вдалося створити сонячні комірки на основі перовскітних квантових точок з ефективністю понад 17%. Річ у тім, що навіть якщо сам матеріал — майже ідеальний перетворювач світла, внутрішня конвертація фотонів — лише один з етапів роботи сонячної панелі. Кінцевий ККД комірки залежить від низки чинників: втрати відбуваються на шляху від потрапляння сонячного світла на поверхню до виходу електричного струму з контактів.

Проте ця цифра — тільки початок. “Це більше не просто лабораторна дивина — ці комірки готові стати будівельними блоками для нової сонячної енергетики, передового освітлення, технологій пам’яті та квантового зв’язку, якщо вдасться остаточно подолати перешкоди, пов’язані зі стабільністю”, — заявив автор дослідження Наджаф Рубаб.

У майбутньому на нас чекають не тільки дешевші та ефективніші сонячні панелі, а й яскравіші та енергоефективніші світлодіоди, надчутливі датчики для камер, нові типи пам’яті та навіть захищеніші системи квантового зв’язку.

Раніше Фокус писав, що Київ встановить сонячні панелі на 830 будинках. Цей проект покликаний забезпечити резервне живлення для критично важливої інфраструктури на випадок блекаутів. Сонячними панелями планується обладнати сотні лікарень, шкіл, дитячих садків і житлових будинків.

Есхакзай повідомила, що на фото — не обстановка у виправній колонії, а місце, куди з ТЦК привозять людей, які після підготовки вирушать захищати країну.

На опублікованих фото, зроблених, як стверджується, на розподільчому центрі ДВРЗ (збірний пункт призовників Київського міського та обласного військових комісаріатів), — жахливі санвузли, які ніхто не миє і не чистить, брудна постільна білизна та убога їжа у вигляді перловки й кількох шматочків хліба та чаю в пластиковому стаканчику.

“Саме в цих стінах агітують долучатися до різних бригад і розповідають про переваги служби в певних підрозділах. Люди сидять без зв’язку тижнями. Ніхто з рідних не знає, де вони і в яких умовах”, — пише Раміна.

За її словами, чимало привезених — наркомани та безхатченки, які не придатні до служби і сидять у центрі тижнями, а молодих і здорових забирають одразу, “влаштувавши показову гру в хорошого/поганого поліцейського”. ⠀

“Я всіма руками за те, щоб самостійно обрати бригаду, пройти підготовку і підписати контракт, але 1) я не чоловік; 2) ми не живемо у світі рожевих поні. Є велика частина людей, які не долучилися до лав ЗСУ через низку різних причин, які можемо обговорити десь під іншим дописом, але я як сумлінний платник податків не розумію, як розподільний центр може мати гірший вигляд, ніж місце утримання військовополонених росіян?” — дивується авторка.

Вона заявила, що не важливо, як і за яких умов людина потрапила до розподільчого центру, але вона має право на нормальні умови для подальшого навчання і служби:

“Не йдеться про помпезний ремонт чи ікру на сніданок, достатньо звичайних людських умов, які нічим не гірші за те, де утримують військовополонених ворога”.

Есхакзай попросила журналістів-розслідувачів звернути увагу на цей центр, приділивши особливу увагу розподілу бюджетних коштів на утримання цієї будівлі.

Публікація викликала жваву дискусію в коментарях.

“Дуже важливий пост. Люди, які роками наживаються з державних коштів і не використовують їх на цілі, які були призначені. Це потрібно викорінити, тому що просто крадуть самі в себе майбутнє”, “Дивно, чому ж батьківщину ніхто захищати не хоче йти. Умови для захисників як для полонених”, “Чому майже все державне в Україні забезпечує тобі приниження гідності на кожному етапі”, — пишуть під фото.

На момент публікації матеріалу Київський міський ТЦК і СП ніяк не прокоментував пост Раміни Есхакзай.

Нагадаємо, Рада дозволила на 45 днів бронювати людей у розшуку ТЦК і без військового квитка.

Також повідомлялося, зірка серіалу “Слуга народу” звинуватила поліцію у викраденні чоловіка і вимозі $8 тисяч.