Обсерваторія розташована в стародавньому поселенні Тетелес-де-Авіла-Кастільо, також відомому як Тетеліхтік, у горах Сьєрра-Норте. Національний інститут антропології та історії Мексики (INAH) оголосив про цю знахідку 13 жовтня 2026 року, пише Heritage Daily.

Дослідники вважають, що комплекс датується періодом Середнього докласичного часу, приблизно між 1000 і 600 роками до н. е. Його конструкція нагадує споруди, відомі як комплекси групи Е, які традиційно асоціюються з цивілізацією мая.

Комплекс розташований на схід від Великої площі поселення. Він складається з чотирикутного внутрішнього двору, оточеного двома платформами. Східна платформа має розміри приблизно 90 метрів з півночі на південь і 40 метрів зі сходу на захід. Західна платформа менша — 46 на 27 метрів — і, ймовірно, слугувала спостережним пунктом.

Планування нагадує комплекс групи Е в Уашактуні на території сучасної Гватемали. Альберто Дієс Барросо Репізо, директор археологічного проєкту “Тетелес-де-Авіла-Кастільо”, зазначив, що ці подібності можуть свідчити про спільну традицію астрономічних спостережень та церемоніальної архітектури. Обидві споруди датуються одним і тим самим періодом, хоча комплекс в Уашактуні приблизно вдвічі більший.

Дослідники вважають, що обсерваторія, ймовірно, допомагала дотримуватися сільськогосподарського календаря. Її видовжена платформа могла позначати початок доіспанського календаря в лютому та сезон збору врожаю в жовтні. Ці дати були важливими для сільськогосподарських громад, які планували свою роботу, орієнтуючись на сезонні зміни.

Спостереження також свідчать про те, що східна платформа виконувала функцію сонячного календаря. Відстежуючи схід Сонця, мешканці, ймовірно, визначали ключові моменти його річного циклу, зокрема рівнодення та сонцестояння. Це свідчить про те, що астрономічні знання відігравали важливу роль у сільському господарстві, релігійних обрядах та організації обрядових просторів.

Ця знахідка також може допомогти дослідникам вивчити культурні зв’язки між стародавніми народами Мезоамерики. Дієс Барросо вважає, що це місце може надати підказки щодо ранніх контактів між народами, що розмовляли мовою мая, та громадами на території сучасної Пуебли. Дослідники також вивчають можливі зв’язки з народом хуастеків, мова якого належить до маянської мовної сім’ї, або цивілізацією тотонаків.

Інша гіпотеза пов’язує головну споруду поселення з Нантеуіц — богинею народу науа, ім’я якої перекладається як “наша мати півдня”. Ця інтерпретація ґрунтується на орієнтації споруди на Канопус — другу за яскравістю зірку на нічному небі. Однак ці культурні та релігійні зв’язки залишаються непідтвердженими.

Археологічні дані свідчать, що Тетеліхтік був заселений приблизно з 900 року до н. е. до близько 100 року н. е. Хоча поселення було частково покинуте у міру розвитку таких великих центрів, як Кантона, Чолула та Теотіуакан, воно зберігало релігійне значення.

Жертвоприношення, знайдені навколо церемоніального комплексу, датуються приблизно 100–600 роками н. е. Ще одне жертвоприношення, яке приписують тотонакам і яке датується періодом між 600 і 900 роками н. е., виявили на одній із платформ. Ці знахідки свідчать про те, що люди продовжували відвідувати це місце для проведення ритуалів упродовж століть після того, як його покинули.

Дієс Барросо висловив припущення, що ранні мешканці поселення, ймовірно, були предками тотонацьких спільнот, які згодом оселилися в Йоуалічані в Пуеблі та Ель-Тахіні в сусідньому Веракрусі. Обидва ці міста стали важливими центрами тотонацької культури.

Ця знахідка демонструє, як стародавні громади використовували спостереження за світом для організації сільського господарства, релігійних обрядів та будівництва церемоніальних споруд. Вчені планують подальші дослідження, щоб з’ясувати, як саме функціонувала обсерваторія та чи можна підтвердити культурні зв’язки, про які говорять археологи.

Інші новини науки

Марсохід NASA Perseverance виявив на Марсі незвичайний камінь, який міг утворитися в умовах, де існували мікроорганізми. Марсохід взяв зразок гірської породи, але він може так і не потрапити на нашу планету, принаймні, у найближчому майбутньому, пише CNN.

Марсохід Perseverance під час дослідження дельти давно висохлої річки на Марсі виявив дивний камінь. На Землі такі гірські породи утворюються в ґрунтах і донних відкладах у результаті життєдіяльності мікроорганізмів.

Perseverance взяв зразок гірської породи, і зараз він зберігається в титановій трубці всередині колісного дослідника Марса. Вчені з команди місії Perseverance вважають, що вони вперше знайшли на Марсі об’єкт, який можна класифікувати як потенційну біосигнатуру, тобто об’єкт, що містить ознаки того, що на Червоній планеті в минулому було життя. Але цей зразок гірської породи може так і не потрапити на нашу планету.

Щоб з’ясувати, чи існувало на Марсі позаземне життя, необхідно дослідити зразки місцевих гірських порід на Землі. Інструменти “Perseverance” не дають змоги цього зробити.

NASA розробила програму Mars Sample Return, в рамках якої спеціальні космічні апарати мали забрати цей та інші зразки гірських порід, зібрані Perseverance на Марсі, а потім доставити їх на Землю. Однак у 2024 році NASA призупинило розробку цієї програми, і на даний момент вона вважається закритою.

Спочатку планувалося, що в рамках програми Mars Sample Return цінні зразки з Марса прибудуть на Землю у 2031 році. Потім цей термін перенесли на 2033 рік. Програму було призупинено, а потім закрито через те, що її вартість перевищила 11 мільярдів доларів.

І все ж глава NASA Джаред Айзекман сподівається, що одного дня зразки з Марса будуть доставлені на Землю, і ми дізнаємося, чи жили на Червоній планеті інопланетяни, чи ні. Але коли це станеться, він не може сказати.

Вчені все ще сподіваються, що зразки, зібрані марсоходом Perseverance, так чи інакше будуть доставлені на Землю. Наприклад, у цьому можуть допомогти приватні компанії, які можуть стати підрядниками NASA, а вартість їхніх місій може бути у кілька разів меншою, ніж 11 мільярдів доларів.

А поки що зразки гірських порід перебувають на Марсі й зберігають свою таємницю. Можливо, на Марсі було життя, а можливо, його й не було. Невідомо, коли ми отримаємо відповідь на одне з найінтригуючих питань.

Інші новини науки

Велика пожежа спалахнула 13 жовтня в Аксаї під Ростовом-на-Дону. Вогонь охопив територію машинобудівного заводу “Аксайкардандеталь”. За російськими даними, попередня площа загорання становить близько 3000 квадратних метрів, а над промзоною піднявся густий чорний дим. Про це повідомляє InformNapalm.

Підприємство працює з 1955 року й випускає карданні вали, шарніри, вузли трансмісій та інші механічні компоненти для сільськогосподарської і спеціальної техніки. Проте, як передає джерело, його можливості ширші: тут є потужності для гарячого штампування, високоточної металообробки, лазерного різання та роботи на верстатах із числовим програмним керуванням.

У вересні 2025 року директор заводу В’ячеслав Покровський розповідав про модернізацію виробництва та закупівлю південнокорейських і китайських верстатів. Він також підтверджував, що підприємство розширює напрям механічної обробки й може виготовляти компоненти для інших галузей.

Саме це робить об’єкт цікавим у контексті російського ВПК. Карданні передачі та шарніри використовують не лише в цивільних машинах, а й у військовій автомобільній та спеціальній техніці. Тобто наявні технології дозволяють заводу потенційно виконувати замовлення подвійного призначення.

Вогонь, за попередніми повідомленнями, охопив складські приміщення з пластиковою продукцією. На заводі є окрема дільниця, де роблять пластикові захисні кожухи для карданних валів. Масштаби пошкоджень основних цехів і причина пожежі поки невідомі.

Раніше повідомлялося, що магістральний газопровід, яким центральноазійський газ іде до Росії, вибухнув у Пензенській області. Аварійну ділянку відключили, у трубі догорає паливо, постраждалих немає.

Також великий нафтопаливний термінал Новошахтинського заводу нафтопродуктів у Ростовській області догорів після атаки дронів 10 жовтня. Об’єкт палав дві доби, а після пожежі там зафіксували серйозні руйнування.