У Києві житловий комплекс “Комфорт Таун”, відомий своєю яскравою кольоровою архітектурою, вирішив відмовитися від послуг Дарницької ТЕЦ.

Причина очевидна — станція зазнала серйозних пошкоджень внаслідок російських обстрілів, і питання надійності теплопостачання для мешканців стало принциповим. Тепер у житловому комплексі планують перейти на інший формат: під час опалювального сезону тепло забезпечуватиме власна газова котельня — або одна велика, або дві меншої потужності.

І саме цей приклад — справжня децентралізація теплопостачання.

Але важливо зрозуміти: вона працює лише тоді, коли є всі необхідні передумови. Йдеться про сучасний житловий комплекс, збудований як єдина інфраструктурна система, з відповідними мережами, місцем для обладнання, фінансовими можливостями і зрозумілою моделлю управління. Саме тому приклад “Комфорт Тауну” не можна механічно переносити на весь Київ.

Останнім часом у публічному просторі часто звучать ідеї встановити 300–400 газових котелень у столиці в межах децентралізації теплопостачання. Ще радикальніші пропозиції — на кшталт тієї, що колись озвучував Андрій Коболєв: встановлювати котельні на дахах хрущовок.

Важливо

Але подібні рецепти виглядають радше як політичні гасла, ніж реальна інженерна стратегія.

Більшість київських будинків — це стара забудова з обмеженими технічними можливостями. Там немає місця для котелень, не розраховані конструкції, відсутні газові потужності, а іноді й сама система управління будинком не здатна реалізувати такі проєкти.

Тому розповідати про масову децентралізацію за таким сценарієм — означає заздалегідь вводити людей в оману.

Децентралізація теплопостачання можлива. Але вона працює лише там, де для цього створені технічні, економічні та управлінські умови.

“Комфорт Таун” — саме такий випадок.

Київ же загалом потребує не гучних обіцянок, а реалістичної стратегії модернізації теплопостачання, яка поєднуватиме централізовані джерела, локальні котельні та поступову реконструкцію мереж.

Без цього будь-які розмови про “котельню на кожному даху” залишаться лише красивою, але небезпечною ілюзією.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці “Думки” несе автор.

Джерело

Важливо

Чи можуть міні-ТЕЦ замінити ТЕЦ у Києві та скільки часу треба для встановлення, — експерт

Після півсотні днів безперервних дощів до Великої Британії нарешті повернулося сонце і тепла погода. Але, схоже, волога погода все ж залишила свій слід, створивши унікальні умови для нашестя слимаків, які також є садовими шкідниками, пише Daily Mail.

У Фокус. Технології з’явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

За словами хіміка з Ноттінгемського університету Трент, доктора Крістофера Террелла Нілда, британські сади незабаром можуть заповнитися небезпечними слимаками, здатними їх знищити. Щось подібне вже відбувалося 2024 року, коли величезна кількість слизових істот спустошила рослини.

Доктор Нілд вважає, що 2026 рік, імовірно, повторить долю 2024 року завдяки вологим умовам останніх кількох тижнів. Вважається, що повені можуть погубити зимуючі яйця і дорослих особин, а м’яка волога зима знизить смертність слимаків. Ситуація також може вплинути на хижаків, які харчуються слимаками. Жуки, які використовуються для боротьби зі слимаками в ресурсозберігаючому землеробстві, можуть пережити короткочасне затоплення, але їхні личинки в насиченому вологою ґрунті, ймовірно, не виживуть.

За словами дослідників, повені також створюють багато готової їжі з рослин, загиблих у воді, що, своєю чергою, може призвести до нашестя слимаків, коли вода висохне.

Не маючи панцира для захисту, слимаки сильно залежать від вологих умов, а отже, здебільшого розмножуються навесні та восени. Зазначимо, що минулий рік був несприятливим для слимаків, оскільки умови варіювалися від холодних до екстремальних хвиль спеки з малою кількістю опадів. Однак, через три місяці 2026 року, схоже, складаються ідеальні умови для повторення “слимакового апокаліпсису”.

На щастя, у доктора Нілда є кілька порад, як захистити сад від навали слизових паразитів. Ось кілька з них:

• пивні пастки — дослідження показали, що ймовірність зловити слимаків у пастку з лагером у 64 рази вища, ніж у пастку з водою;
• мідна стрічка — слиз, що виділяється слимаками, реагує з металом, викликаючи слабкий електричний розряд;
• подрібнена яєчна шкаралупа — вважається ефективним бар’єром проти слимаків;
• альтернативне харчування — вважається, що це може відвадити паразитів від садів;
• нематоди — зустрічаються в ґрунті, шукають і вбивають слимаків, розмножуючись у них.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що вчені стривожені навалою “загадкових слизових монстрів”, що руйнують човни.

Раніше Фокус писав про те, що вчені фіксують найбільшу за останні півстоліття навалу.

Тетяна разом зі своїм коханим підрахували, скільки коштує життя у власному будинку в Італії, враховуючи всі можливі видатки. Перша стаття витрат — це продукти. Попри те, що пара не ходить в ресторани, на їжу доводиться віддавати левову частку доходу. Детальніше про їхній сімейний бюджет, — у публікації Фокусу.

Життя в Італії

“Звичайні продукти тут дуже смачні: морепродукти, вино, сири, фрукти. На це йде близько 600 євро в місяць. Оренди немає, але італійська комуналка — це окремий вид мистецтва. У середньому платимо 350 євро. Моя кицька теж емігрувала і тепер вимагає італійського тунця та преміум-сервісу, бо вона не збирається жити гірше, ніж в Україні”, — розповідає дівчина.

Серед інших витрат — розваги, зокрема поїздка до моря, ранковий круасан з кавою, піца, інколи одяг тощо. На це, за словами блогерки, йде приблизно 200 євро.

“А от без машини тут ніяк. Паливо — це ще плюс 200 євро на місяць. Підписки на стрімінгові сервіси, заняття з викладачем італійської. Разом моє життя в Італії коштує близько 1600 євро”, — підсумовує Лисюк.

Обговорення у коментарях

Глядачі у коментарях почали обговорювати почуте.

• “Дуже бюджетно”;
• “1600 євро — це прямо, аби виживати. Там, де купа всього по авто, по лікарням, по спорту, по школам, будь-які заміни документів. 1600 євро — це коли місяць, в який в тебе жодних непередбачуваних справ”;
• “Я живу в Неаполі. Зарплата 600 євро, хата 400, решта їжа, одяг. Ср*ка повна”.

Одна підписниця поділилась власною історію, розписавши всі статті розходів.

“На Кіпрі на 1 персону. Оренда апартаментів в селі 900 євро (не в місті), бо в місті оренда буде від 1000 євро і це не буде щось “вау”! Бензин десь до 200 євро на місяць, їжа/продукти десь 300-500 євро (теоретично, якщо з розумом, може бути і дешевше)… Зв’язок (раз на 3 міс) біля 150 євро, електрика залежно від пори року (взимку десь біля 300 євро за 3 міс), бо дуже тягне кондиціонер і тут платиться раз в квартал”, — написала вона.

Нагадаємо, раніше Фокус писав, що:

• Дівчина, яку звуть Ірина Мазур, поділилась власним досвідом облаштування затишного фермерського будинку в Італії. Ця історія надихає тисячі людей, які мріють про власне помешкання.
• Анна Авджи розповіла про сміливий крок: переїзд у покинуту сільську хату, де вже багато років ніхто не жив. Як виявилось, там не все так погано, як здавалося спочатку.

Українка Валентина Березовська разом з чоловіком живуть на дві країни — в Україні та Німеччині. У своїх соціальних мережах пара розповідає про незвичне хобі — відновлення старих будинків.