ЗАПОВІДНА ТЕРИТОРІЯ З НАЙБІЛЬШИМИ ДОСЛІДЖЕНИМИ ПЛОЩАМИ

– Який головний результат діяльності Історико-культурного заповідника «Більськ» за 2025 рік – науковий, управлінський або інфраструктурний?

– Розпочну, мабуть, із управлінського результату. Для мене головне, що ми в умовах війни, близькості до фронту змогли утримати штат висококласних спеціалістів та навіть залучили до команди нових людей. Повірте, у сільській місцевості тепер це зробити нелегко. Не менш важливо й те, що ми поступово виходимо на міжнародний рівень кооперації з партнерами. Уже зараз реалізовуємо в межах Більського городища масштабні проєкти, про які навіть не могли мріяти до великої війни в Україні. Надалі, за умов стабільного миру в державі, плануємо з іноземними партнерами комплекс наукових, музейних, пам’яткоохоронних заходів, які допоможуть реально зберегти Більський археологічний комплекс та на гідному рівні заявити про нього світові.

Про інфраструктурний результат говорити складно. Війна дається взнаки. У нас так і залишається недобудованим офіс із музейно-виставковими залами. Хоча є надія, що проєкт реалізуємо, зокрема за кошти міжнародних донорів, одразу після припинення бойових дій в Україні.

Важливим здобутком, як на мене, є те, що ми встановили тематичні бетонні скульптури на теренах нашого Музею-скансену. Вважатимемо це першим етапом розбудови музею просто неба. Надалі – більш амбітні цілі. Наша кінцева мета – відтворити найцікавіші та унікальні житлові, ремісничі, культові об’єкти, які дослідили археологи в різні роки на території древнього Гелону. Але все це, звісно, після настання миру в Україні.

Науковий здобуток полягає, певно, у тому, що ми й надалі залишаємося заповідною територією з найбільшими дослідженими площами за рік в Україні. Лише експедицій до заповідника «Більськ» у 2025 році було сім! Тож масштаби досліджень зростають, є чудова координація між командами науковців, маємо чіткі плани робіт на найближчі сезони. Археологічні здобутки й сенсаційні результати неодмінно будуть – більський мікрорегіон у цьому плані унікальний.

До речі, дуже важливо, що в цьому році ми розпочали вивчення доволі цікавих пам’яток в окрузі Більського городища. Зокрема, наша команда на чолі з кандидатом історичних наук Юрієм Пуголовком працювала на городищі Замок (с. Куземин Сумської області) та вивчала Котелевську фортецю епохи Нового часу. Археологічні дослідження в межах вказаної фортеці до цього взагалі не проводилися, а на городищі Замок були мінімальними.

Виділю також те, що ми вийшли на фінішну пряму щодо належного захисту і збереження Більського археологічного комплексу. І тут йдеться про всеукраїнський та міжнародний рівні. Ми абсолютно свідомі того, що, лише повноцінно зберігши територію древнього Гелону, можемо говорити про його подальше належне дослідження й популяризацію.

АРТЕФАКТИ СВІДЧАТЬ: НА ЦИХ ЗЕМЛЯХ У РАННЬОМУ СЕРЕДНЬОВІЧЧІ ФОРМУВАЛАСЬ ЕЛІТА

– Які найважливіші чи найцікавіші археологічні знахідки вдалося отримати цього року?

– Цікавий об’єкт на Західному укріпленні Більського городища виявила Скіфська археологічна експедиція Каразінського університету під керівництвом кандидата історичних наук Ірини Шрамко. У розкопі зафіксували залишки культового приміщення, складовою частиною якого був жертовник у вигляді круглої глиняної долівки, з основою із рваного каміння та кісток тварин. Поряд виявили кімнату зі стінами, зведеними каркасно-плетеним способом. На ранньому етапі функціонування Більського городища на цьому місці теж був споруджений жертовник, але з вапняку.

Однією з найцікавіших знахідок із Котелевського городища у 2025 році є комплект кінської вуздечки, що за морфологічними ознаками відповідає ранньосарматським зразкам. Зауважу, що такі знахідки в межах городищ трапляються вкрай рідко, зазвичай їх виявляють у похованнях. А в українському Лісостепу – узагалі одиничні.

Дуже цікаво й те, що комплект вузди, що складався з вудил та двох псаліїв, був зв’язаний та закопаний у пісок у вертикальному положенні. Тож таку знахідку можна інтерпретувати або як схованку, або пов’язати з певними ритуальними діями.

За попередніми висновками науковців, захоронення датується кінцем Х – серединою ХІ століття і, ймовірно, належить до пізнього етапу роменської культури. Ця культура є археологічним відображенням літописних сіверян – народу, який у ранньому середньовіччі населяв простори Лівобережної України.

Особливо хочу відзначити результати досліджень кургану неподалік села Глинського в південній окрузі Більського городища.

Археологи під керівництвом Юрія Пуголовка знайшли жіноче поховання з унікальним набором прикрас. За попередніми висновками науковців, могила датується кінцем Х – серединою ХІ ст. і, ймовірно, належить до пізнього етапу роменської археологічної культури. Серед прикрас: діжкоподібне намисто, пара скроневих кілець та бронзовий перстень. Особливої уваги заслуговує намисто, яке, за припущеннями фахівців, виготовлене на території Візантійської імперії – одного із центрів високої культури тогочасної Європи. Його присутність у могилі свідчить про існування активних торговельних зв’язків та обмінів між цими територіями, що проходили, зокрема, і через наш край. Ці прикраси, а також спосіб поховання вказують на високий соціальний статус жінки – вона могла бути представницею місцевої знаті або дружиною впливового воєначальника.

Це ще одне підтвердження того, що землі навколо Більського городища у ранньому середньовіччі були не тільки важливим політичним і торговельним центром, а й місцем формування еліти.

Із досліджень городища в урочищі Замок на Сумщині теж походять цікаві знахідки. Зокрема, група науковців на чолі з кандидатом історичних наук Юрієм Пуголовком знайшла прикраси, які можуть належати до старожитностей радимичів – племені, що, імовірно, мало контакти з мешканцями давнього Куземина. Знайдено й підвіску, виготовлену з арабської срібної монети (куфічного дирхема), яку  власниця загубила тисячоліття тому. Такі артефакти – свідчення участі місцевого населення в далеких торговельних обмінах. Привертає увагу металева деталь поясної гарнітури так званого угорського типу – ще один доказ широких культурних зв’язків.

– Чи достатнє фінансування маєте сьогодні та що саме може опинитися під загрозою через нестачу коштів?

– Наш Історико-культурний заповідник «Більськ» є комунальною установою Полтавської обласної ради. На щастя, маємо належне фінансування для виконання своїх головних завдань. Відчувається як підтримка засновника, так й органу управління – Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації.

У нашої команди є абсолютне розуміння, на які потреби та на який напрям найперше мають спрямовуватися бюджетні кошти в умовах війни. Це аксіома! Тому багато власних потреб вирішуються коштом спонсорів, меценатів-благодійників. Велику увагу приділяємо грантовій роботі.

НАЙБЛИЖЧИМИ МІСЯЦЯМИ Й РОКАМИ ОЧІКУЄМО БАГАТО ТУРИСТІВ

– Чи змінилася кількість відвідувачів заповідника як туристичного об’єкта у 2025 році, які чинники впливали на цей показник?

– Головний чинник, який впливає на відвідування нашого заповідника, – війна та близькість до кордону з РФ. Це, звісно, стримує багатьох людей завітати у древній Гелон. Ще один фактор – сезонність. У період пізньої осені–зими в нас не так багато екскурсій, оскільки, на жаль, досі не маємо власного музею, а ґрунтові дороги, ускладнені погодні умови обмежують можливості якісної демонстрації туристичних, наукових принад міста Гелону.

Але у весняно-літній період у нас дуже багато відвідувачів, особливо тоді, коли тривають масштабні розкопки. Скажу, що ми вже вийшли на показники, які мали до повномасштабного вторгнення Росії. Попри все, людям цікава історія Більського городища. Війна вплинула також на те, що в людей значно зріс інтерес до історії власної держави. Тому найближчими місяцями та роками очікуємо багато туристів. А чим подивувати й зацікавити їх ми завжди знаємо й маємо.

– Які найбільші виклики для збереження пам’ятки з’явилися цього року, і як на них реагували?

– Відповідь на це питання я б розділив на дві частини. Маємо зовнішню загрозу – Росію. Ця недокраїна, що мріє знищити нашу державу, розташована лишень за 70–75 км від Більського городища – головного об’єкта нашого заповідника. Загроза не лише теоретична. Ми її відчули сповна. Тож абсолютно логічним кроком з нашого боку стала кропітка робота щодо підготовки клопотання про внесення Комплексу пам’яток території та округи Більського городища до Міжнародного списку культурних цінностей, які перебувають під посиленим захистом ЮНЕСКО.

Як ми вважаємо, лише це дасть змогу забезпечити належне збереження унікального археологічного об’єкта в умовах війни з Росією та приверне увагу суспільства, також міжнародного, до проблем охорони та дослідження феноменальної пам’ятки. Нині документація перебуває на розгляді в Міністерстві культури України. Надалі, за умови схвалення цим відомством, згідно з процедурою, питання погоджуватиме Міністерство оборони України та, врешті, розглядатиме ЮНЕСКО.

Виділю і внутрішню загрозу. Вона пов’язана з діяльністю аграріїв, передусім. На жаль, люди не завжди розуміють, на якій унікальній території працюють. Тому реагуємо адекватно: вимагаємо укладання охоронних договорів, активно готуємо облікову документацію на об’єкти культурної спадщини. Це дуже важливо, оскільки інколи питання щодо захисту пам’яток вирішується й у судах. І наявність облікової документації, де чітко визначені межі, площі об’єктів, умови їх використання, є важливим та чи не головним моментом.

Зауважу, що лише в цьому році на археологічні складові частини Комплексу пам’яток території Більського городища і його округи ми виготовили 54 облікові картки. Міністерство культури їх розглянуло, схвалило. Відтепер ці об’єкти належать до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Роботу в цьому напрямі ми виконуємо й надалі. І сподіваємося, що досить скоро зможемо виготовити загальний паспорт на весь Більський археологічний комплекс. Це неймовірно масштабна робота, яка тривала десятки років.

– На наступний рік які ініціативи плануєте?

– Виділю декілька запланованих заходів. По-перше, хочемо з колегами відновити проєкт «Літня польова археологічна школа» . Ця ініціатива до повномасштабного вторгнення Росії була дуже популярна. Наголошу, що проєкт навіть мав статус міжнародного. Задля безпеки, починаючи з 2022 року, Літня польова археологічна школа на базі заповідника не функціонувала. Тепер не набагато кращі часи, але все ж хочемо з колегами хоча б на невеликий проміжок часу зібрати археологів-професіоналів та людей, які лише роблять перші кроки в цій галузі або просто цікавляться древньою історією. Сподіваюся, що цей задум нам все ж вдасться втілити в життя.

У планах маємо й організацію двох важливих виставок. Не розкриватимемо поки що всі секрети, скажу лише, що ці заходи проводитимуться в Полтаві, де все ж більш безпечна ситуація, ніж у Більську чи Котельві, та є гарні умови для експонування артефактів. Плануємо виставку археологічних предметів – це буде щось особливо цікаве! Ще один проєкт матиме на меті презентацію світлин із досліджень різних років.

Ну і, звісно, археологічні розвідки, розкопки. Маємо, як завжди, масштабні плани.

Хочемо дослідити декілька пам’яток у межах Полтавщини й Сумщини. Передбачаємо, що зможемо провести щонайменше сім експедицій. Роботи ж заплановані різні: від розкопок курганів скіфського часу – до обстеження Котелевської фортеці козацької доби. Крім того, маємо всебічно сприяти колегам, які теж активно вивчають Більське городище. Йдеться, зокрема, про Скіфську експедицію Каразінського університету.

Мирослава Липа, Кропивницький

Фото надав Ігор Корост