Суспільство
Херсонка в Одесі Олена Рустамова презентувала авторський торт “Чорнобаївський” – Український південь
Херсонка Рустамова Олена на заході Div4at в Одесі презентувала свій авторський торт «Чорнобаївський».
Чому – “Чорнобаївський”, тому що пані Олена народилася в Чорнобаївці!
“Торт створений із натхненням і любов’ю та названий в честь мого рідного селища,де я народилася та виросла – ЧОРНОБАЇВКА. Цей торт є не лише десертом, а й символом теплих спогадів про дитинство, родинний затишок і незабутні моменти”, – зазначила Олена Рустамова.
Декор виконаний в стилі вишиванки, який я Олена Рустамова власноруч вишила на торті,стежок за стежком. А колоски – це символ Херсонщини!
“Саме таким я представляла цей торт! У його рецепті поєдналися традиції нашого краю: горіхово-макові коржі , що завжди славились в Чорнобаївці, а легкий крем символізує чистоту та щирість місцевих людей та й ще з поєднанням соковитої вишні,якої дуже багато в Чорнобаївці. Це мій спосіб віддати честь місцю, де я народилася та виросла, і поділитися частинкою своєї душі з кожним, хто скуштує цей витвір. Саме ця вишня в торті “Мамина вишня”, – додала Олена Рустамова.
.
Бажаємо успіхів херсонці у просуванні власної продукції!
Анонс у фейсбуці статті про торт “Чорнобаївський”, який розробила херсонка, викликав хвилю емоцій і побажань.
“Який гарний справжній український і сто відсотково смачний”, – прокоментувала Любов Марецька на FB-сторінці “Українського півдня.
“Пані Олено, Ваш торт витвір мистецтва, неймовірно гарний, вірю , що дуже смачний. Бажаю Вам здоров’я, наснаги, нових творчих здобутків. Дуже б хотілося, спробувати в Херсоні, Ваш торт, чого бажаю всім херсонцям. Всім миру та повернення до своїх домівок”, – зазначила херсонка Галина Дмитренко.
А жителі окупованої Олешківської громади попрохали так відреагували на анонс матеріалу про херсонку з Чорнобаївки:
– Супер! Розробляйте для нас рецепт тортика “Олешки понад усе!
Херсонці, де б не перебували, вони є справжніми амбасадорами рідного краю, рідної Херсонщини, на якій йде битва з російським ворогом за незалежність України.
Авторка – Марися Гонорова.
Ця стаття/матеріал стала можливою за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
Дивіться відео, як аграрії приступили до посівної кампанії на деокупованій Херсонщині:
Уряд розширив програму державної допомоги у встановленні автономних джерел живлення в багатоквартирних будинках; вона запрацює ще в чотирьох областях.
Як передає Укрінформ, про це повідомив у Телеграмі Прем’єр-міністр України Сергій Корецький.
За його словами, якщо раніше програма була доступна в Києві, на Київщині та Харківщині, то тепер вона запрацює ще в чотирьох областях: Дніпропетровській, Запорізькій, Полтавській та Сумській.
“Програма передбачає встановлення обладнання, яке забезпечить роботу освітлення, водопостачання, тепла, зв’язку та ліфтів у разі відключень“, – нагадав очільник Кабміну.
Окрім розширення географії, уряд також удосконалив сам механізм реалізації програми.
Подати заявку від імені співвласників можуть ОСББ, управителі багатоквартирних будинків, а також житлово-будівельні та обслуговуючі кооперативи.
Як повідомлялось, станом на кінець вересня у межах програми «СвітлоДім» вже понад 2 800 будинків отримали фінансування на енергонезалежність на загальну суму понад 700 млн грн.
Кабінет міністрів виділив із резервного фонду 989,1 млн грн для забезпечення багатоквартирних будинків столиці системами незалежного резервного живлення.
Інтент продовжує цикл публікацій про загиблих захисників “Герої не вмирають“.
Боєць 170-го батальйону 120-ї бригади ТрО Андрій Анатолійович Залужняк загинув 26 липня 2024 року біля села Новосадове Краматорського району на Донеччині. Його група знаходилась на позиції “Короп” під постійними обстрілами та штурмами противника.
Про його життя розповіла дружина бійця Тетяна Михайлівна та побратим на псевдо “Фізрук”.
“Андрій народився в 1989 році на Хмельниччині, – згадує дружина. – Він рано втратив маму, йому тоді було всього дев’ять років. Найбільшою пристрастю чоловіка в дитинстві був футбол, він вболівав за київське “Динамо”. А його найбільшими улюбленцями були Андрій Шевченко й Андрій Ярмоленко.
Після школи Андрій пройшов строкову службу у ракетних військах. Потім навчився на маляра-штукатура і працював на будівництві. Мріяв і про освіту інженера-будівельника.
Ми познайомились влітку 2012 року у нашому рідному селі Жабинці. Після навчання я планувала залишатися в Києві працювати. Андрій хотів бути поруч зі мною, і тому весною 2013 року також переїхав до столиці. Він освідчився, і 28 вересня ми стали чоловіком і дружиною. Дома мій чоловік був дуже ніжним та турботливим. Його відношення до себе я відчувала навіть у дрібницях.
У 2017 році народився наш син Данила. Я бачила, як це важливо для Андрія. Чоловік часто бував у відрядженнях, але коли повертався, багато часу і турботи приділяв сину. Повертаючись із роботи, він ніколи не приїжджав із порожніми руками. Він добре знав інтереси сина, пам’ятав, яких супергероїв той любить, і завжди намагався порадувати його омріяною іграшкою чи невеликим подарунком. Вони разом гралися, майстрували, складали орігамі і просто розмовляли. Він мріяв показати Данилові Карпати, море й різні куточки України.
У 2014 році наша родина вперше відчула на собі тягар війни. Мій брат Дмитро Гащук отримав важке поранення під Іловайськом. Андрій був певен, що росія не зупиниться і велика війна неминуча.
24 лютого 2022 року Андрій працював у Броварах. Ворожі удари вже відчувалися дуже близько: поруч із будівельним майданчиком, де працював чоловік, була військова частина.
Андрій повернувся додому (ми вже жили в містечку Бар на Вінниччині) і 25 лютого пішов до військкомату. Черга до чоловіка дійшла лише на наступний день. А 2 березня він вже зібрав речі. Мій чоловік, брат Дмитро та батько Михайло Михайлович усі потрапили до однієї 120-ї бригади. Андрій служив у 3-й роті 170-го батальйону”.
“Андрій з міста Бар на Вінниччині, а я з Барського району, – розповідає побратим з позивним “Фізрук”. – Зустрілися в перші дні війни, коли з добровольців формувався наш підрозділ у складі 120-ї бригади ТрО. Потім також ми за власним бажанням пішли до групи розвідки.
Андрусік, я так його називав, був душею компанії, завжди усміхнений. Чому він був такий щасливий по життю, я не знаю. А ще я по-дружньому називав його “опосумом”, бо своєю усмішкою він був дуже схожий саме на опосума з “Льодовикового періоду”.
Під Бахмутом я був важко поранений. Андрій виносив мене у складі групи з шістьох чоловік. Мені з моїми хлопцями тоді нічого не було страшно. Я знав, що вони ніколи не підуть з позицій, не залишать мене, не відмовляться від завдання.
Потім на Лиманському напрямку була вже зовсім інша війна. Дрони все змінили.
Андрій був на дуже важкій позиції “Короп”. Через неї йшли 90% ворожих штурмів. По них били ворожа артилерія та міномети. Дрони зі скидами не давали підняти голови, а ворожа піхота намагалася потрапити в окопи.
Я бачив на стрімі, що Андрій та його група давили ворога вогнем та закидували гранатами. Андрусік був поранений, але все одно зробив доповідь про стан справ. На жаль, під час евакуації групи з позиції “Короп” ворог знов почав свою шалену атаку на позицію – били артилерія та міномети, працювали скиди та FPV-дрони, йшла піхота. Життя Андрія врятувати не вдалось.
Андрій для мене справжній герой. Він зробив свій вибір і був вірний йому до кінця. Мій побратим ніколи не вихляв, терпів і намагався робити все, як потрібно”.
“У Андрія залишилось ще багато нездійснених мрій, – додає Тетяна. – Чоловік хотів отримати вищу освіту, водійське посвідчення та ходити з сином Данилою на футбол. Він був людиною з великим серцем, люблячим чоловіком та батьком, який будував, любив, мріяв. І залишився вірним своїм принципам та Україні”.
Антон Терехов
Суспільство
Без доріг і сполучення: чотири прикордонні села у Болградському районі вимагають ремонту автошляхів
Жителі кількох сіл Буджацької громади Болградського району ризикують опинитися у повній транспортній блокаді через критичне руйнування дорожнього покриття. Мова йде про автомобільну дорогу загального користування державного значення Т-16-44, яка наразі перебуває в аварійному стані. Зимовий період, що наближається, та перші серйозні опади можуть остаточно паралізувати рух цією артерією, унеможлививши проїзд навіть для спецтранспорту. Про це наголошується у відповідному депутатському зверненні від 16 вересня, передає «Бессарабія INFORM».
Реагуючи на критичну ситуацію, депутати Буджацької селищної ради під час нещодавньої сесії ухвалили офіційне рішення. Документ, який підписав селищний голова Іван Кюссе, містить офіційне звернення до Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області, профільних служб місцевих доріг та Одеської обласної державної адміністрації.
Як наголошують у селищній раді, автодорога Т-16-44 забезпечує життєдіяльність та транспортне сполучення одразу для чотирьох населених пунктів громади, серед яких села Єлизаветівка, Ганнівка, Новоселівка та Лісне. Ба більше, цей напрямок має стратегічне міжнародне значення, адже саме через нього здійснюється сполучення з Республікою Молдова через міжнародний пункт пропуска «Лісне». На додачу до державної траси, у незадовільному стані перебувають і внутрішні дороги місцевого значення, що з’єднують ці села між собою.
За словами місцевих обранців, навіть під час незначних дощів дорожнє полотно та узбіччя перетворюються на суцільне місиво, через що рух суттєво ускладнюється, а на окремих ділянках стає фактично неможливим. Найбільше занепокоєння викликає те, що через бездоріжжя до людей не можуть вчасно дістатися карети екстреної медичної допомоги, що створює реальну загрозу для життя та здоров’я пацієнтів. Під загрозою зриву опинилися й інші життєво важливі процеси в громаді, включаючи регулярне курсування шкільних автобусів, своєчасну доставку продовольчих товарів, регулярний підвоз медикаментів до сільських аптек, а також базовий доступ населення до адміністративних та соціальних послуг.
У своєму зверненні Буджацька селищна рада просить обласну владу та дорожників діяти невідкладно. Від Служби відновлення інфраструктури вимагають провести термінове комісійне обстеження проблемних ділянок траси Т-16-44 та місцевих доріг для фіксації їхнього реального технічного стану. Як першочергові заходи для забезпечення проїзності депутати закликають негайно виконати підсипку, грейдерування та профілювання покриття, укріпити аварійні відрізки та налаштувати належне водовідведення. Це дозволить не допустити повної зупинки транспорту в осінньо-зимовий період. У довгостроковій перспективі громада вимагає включити найбільш зруйновані ділянки до планів поточного чи капітального ремонту, а також офіційно надати селищній раді чіткий графік проведення робіт.
Раніше ми повідомляли: Румунія може збільшити для України залізничні перевезення до Констанци та пропуск суден Дунаєм
-
Одеса1 тиждень agoРосіяни атакували Одещину: одна людина загинула, двоє поранені
-
Суспільство1 тиждень ago
Одещина переходить на власну енергію: понад 4,6 тисячі родин встановили сонячні станції
-
Суспільство1 тиждень ago
Одеський забудовник «прихопив» майже гектар землі над морем — і збудував там 47 таунхаусів
-
Суспільство1 тиждень agoПісля серії ударів по трасі на Одещині є поранені люди
-
Війна4 дні agoКиїв потрапипі під удар Цирконів та балістики РФ — деталі
-
Усі новини1 тиждень ago56-річний актор закрутив роман з 28-річною дівчиною: що відомо (фото)
-
Події1 тиждень agoТараканівський форт на Рівненщині внесли до держреєстру пам’яток
-
Усі новини1 тиждень agoПісля смерті колишньої Кличка зникла її каблучка за $500 тисяч (фото)