Події
і палацовий стиль, і переосмислення станцій метро як укриттів
Вистава за Шекспіром, в якій звучать репліки про столичний Молодий театр і навіть американську політику
Яскрава, провокативна, саркастична – так коротко описують весняну прем’єру вистави «Король Лір» Дмитра Захоженка в Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра. І хоча впродовж року отримуємо вже третю постановку за творами Шекспіра на цій сцені, вслід за «Ha*l*t» за «Гамлетом» Тамари Трунової та «Отелло» Оксани Дмитрієвої, – кожна має оригінальний стиль та алюзії до сьогодення, які мають зчитати глядачі.
А загалом це концентрований приклад того, що ураїнські театри активно ставлять п’єси відомого британського драматурга, отже, протягом останнього десятиліття спостерігаємо справжній ШекспіроБУМ.
Головну роль у драмі «Король Лір», яка в Театрі на лівому березі межує із фарсом, виконує Олег Стефан. Подвійне перевтілення представляє Анастасія Пустовіт. І у виставі багато виконавців, відомих глядачам за фільмами й телесеріалами. «Коли в тебе такі круті актори – гріх не зробити Шекспіра», – прокоментував Укрінформу Дмитро Захоженко.
Розповідаємо, які сенси режисер та актори вкладали в постановку, сценографія якої нагадує про сучасну станцію київського метро «Майдан Незалежності».
МАЙЖЕ КЛАСИКА: ТЕКСТ ШЕКСПІРА В ПЕРЕКЛАДІ ЮРІЯ АНДРУХОВИЧА
«Король Лір» від Театру на лівому березі поєднує описану Шекспіром понад 400 років тому трагедію із сучасністю. Тому дехто з глядачів робить закид стосовно «знущання над класикою».
«Мене дивує, я чув багато фідбеку, що ми сильно адаптували, переписали текст. Ні, це на 99 % текст Шекспіра в перекладі Андруховича, там мінімальні й дуже точкові вкраплення, – каже режисер Захоженко. – Але я розумію, що тексти звучать настільки точно стосовно нашої реальності, що таке враження може скластися. Мабуть, це і внутрішня відповідь на питання: чому цей текст? чому зараз?»
Дмитро Захоженко у свої 37 вже понад п’ять років є головним режисером Львівського академічного драматичного театру імені Лесі Українки. Створював постановки у Київському академічному театрі на Печерську, Театрі на Подолі, на камерній сцені Київського національного академічного театру оперети, у Дикому театрі та Київському академічному театрі «Актор».
Варто також згадати, що найкращою виставою камерної сцени IV Всеукраїнського фестивалю-премії «ГРА» стала постановка Захоженка «Філоктет. Античний рейв» за п’єсами Софокла та Гайнера Мюллера, отримавши перемогу ще у двох номінаціях. Тоді виставу львівського театру запросили на престижний міжнародний Авіньйонський фестиваль. Щоправда, з причин браку часу на монтування у Франції показували іншу постановку Захоженка – «Imperium delenda est / «Імперія має впасти».
Режисер розповідає, що створювати постановку «Король Лір», прем’єра якої відбулася 15 березня цього року, йому запропонувала головна режисерка Театру на лівому березі Тамара Трунова. Не без задоволення погодився.
«Для мене Театр на Лівому березі завжди був одним із небагатьох театрів Києва, в якому було не боляче від перегляду вистав. Тому було великою радістю долучитися до цього театру, попрацювати з цією командою. Там справді працюють неймовірні актори», – коментує Захоженко.
У ВИСТАВІ ЗА П’ЄСОЮ, ЯКІЙ ПОНАД 400 РОКІВ, ЗГАДУЮТЬ ПРО ТРАМПА
Виставу «Король Лір» почали готувати задовго до першої репетиції. Режисер періодично зустрічався з художником-сценографом Олексою Хорошком і виконавцем головної ролі Олегом Стефаном, щоб ділитися думками та обговорювати образи.
«Мені страшенно хотілося, щоб глядачі розуміли – це історія про нас із вами. Це історія становлення нашої держави через помилки, біль і втрату, – ділиться Захоженко. – І відкритий фінал, коли корона залишається в заледве не випадкового персонажа, і ти не розумієш, чи цієї жертви вже досить. Для мене ця пʼєса передусім про втрату, про відповідальність. І вражає настільки, як ці теми розкриті в ній, звучать співзвучно сьогоденню».

За сюжетом, на схилі літ король Лір вирішив відійти від справ і розділити своє королівство між трьома доньками. Наділ залежить від того, скільки слів про свої любов і вдячність скаже кожна претендентка. Старші дочки залюбки лестять, а молодша Корделія каже, що слова – то не головне.
Розгніваний батько зрікається молодшої дочки і проганяє її разом із графом Кентом, який намагався вступитися за Корделію. Проте, поділивши королівство між старшою і середньою дочками, король ще наплачеться.
Паралельно Шекспір показує історію графа Глостера, який має позашлюбного сина Едмунда та законного спадкоємця Едгара. Едмунд не шкодує хитрощів, підступності та жорстокості до обох, щоб здобути собі вигоду.
ПУСТОВІТ: САТИРА / ГУМОР / ІРОНІЯ, ВТІЛЕННЯМ ЯКИХ І Є БЛАЗЕНЬ, ЦЕ ПРО ПРАВДУ БЕЗ НІЖНОСТІ
У вигнанні Корделія не втрачає здорового глузду та не таїть образи на батька й сестер. У світі поза королівським палацом вона перетворюється на блазня – ці персонажі завжди мали право казати слова правди, навіть якщо доводилося прикривати їх жартами, іронією чи фарсом.
«Сатира / гумор / іронія, втіленням яких і є блазень, це про правду без ніжності. Без бажання навчити чи донести, – говорить виконавиця ролі Корделії Анастасія Пустовіт. – Точніше, це фаталізм. Висміювання через неможливість змінити. Я сміюся над вами і над собою, бо і я, і ви втратили фактично все.
Трагедія, на мою думку, починається з Корделії, а саме через її неможливість мовчати і прогинатися під усталений уклад. От, розуміючи це, вона лише проводить глядача і Ліра крізь страждання, залишаючись вірною собі і своїй позиції».
Анастасія Пустовіт каже, що кожен глядач для неї – активний учасник трагедії і представник нашої країни. Тож для однієї й іншої іпостасі важливе бачення-побажання акторки: «ви не можете просто споглядати, треба врешті почати діяти».
У виставі «Король Лір» звучать репліки про столичний Молодий театр і навіть сучасну американську політику. Анастасія Пустовіт уточнює, що це акторська імпровізація, погоджена режисером.
«Блазень – це той, хто висміює соціальні колізії, так сказав Дмитро Захоженко, і я з ним абсолютно погоджуюсь, – каже акторка. – Це дає нам можливість не тільки замикатися на світі Ліра, а й проводити паралелі із сьогоденням».
Анастасія, чия роль може претендувати на одну з кращих у цьому театральному сезоні, деталізує: «Мене дуже вразила зустріч президентів в Овальному кабінеті (Володимира Зеленського і Дональда Трампа, 28 лютого 2025 р. – Ред.). Доти я гадки не мала, як робити першу сцену блазня.
Після трьох тривожних днів від дня зустрічі політиків, я написала мінімонолог на початку і змінила всюди текст. Потім майже відмовилася від цієї ідеї, лишивши тільки монолог. Це складна частина, що має весь час видозмінюватися й бути на вістрі подій, які відбуваються навколо нас».
«ПАЛАЦОВИЙ» СТИЛЬ КИЇВСЬКОГО МЕТРО, ЯКЕ СТАЛО УКРИТТЯМ ПІД ЧАС ПОВНОМАСШТАБНОЇ ВІЙНИ

«Короля Лір» представляє зірковий склад акторів. Окрім Анастасії Пустовіт, подвійну роль Корделії / Блазня виконує Анна Романова. Улесливі доньки, які стають жорстокими володарками: Гонеріл – Анастасія Карпенко, Поліна Василина, Ріген – Анастасія Нестеренко, Маргарита Цимбал.
Упродовж усієї вистави за будь-яких обставин закликає залишатися людьми Кент. Елегантно і з розправленими плечима цю роль почергово грають Андрій Ісаєнко і Дмитро Соловйов.
У ролі Глостера – Костянтин Корецький і Сергій Солодов. У двох іпостасях Едмунда і Бургундця виходять на сцену Дмитро Олійник і Максим Самчик.
Також у постановці задіяні: Олександр Піскунов, Артур Рожицький (Едгар / Француз); Максим Рягін, Антон Вахліовський (Олбані); Владислав Писаренко, Олександр Божко (Корнвел).
У виставі активно використовують відеопроєкції. Уважні кияни у сценографії можуть пригадати обриси внутрішнього облаштування столичної станції метро «Майдан Незалежності».
Режисер Дмитро Захоженко розповідає: «Ми зачепилися за ідею київського метро – бо це і палацовий стиль, і переосмислення станцій метро як укриттів у часі повномасштабної війни. Ну, і мене завжди заворожував звук потяга, що надходить з тунелю».
У всіх показах роль Короля Артура виконує провідний актор театру Олег Стефан. Уточнює відповідь на запитання, що певною мірою, навіть значною, це відповідально, тому і складно: «Маєш усвідомлювати це й бути готовим».
Актор відверто зізнається, що взагалі не є прихильником двох складів. Пояснює: «Акторське мистецтво, як і будь-яке інше, несе в собі ексклюзивність, неповторність, кожному актору(ці) притаманний його власний спосіб мислення, відчування, кожний має своє уявлення, внутрішній ритм і погляд на матеріал. У роботі з подвійним складом удвічі більше часу витрачається на пристосування, домовленості, повтори.
Зверніть увагу, чи є у виставах Касталуччі, Варліковського, Остермайєра, Вілсона… другий склад? То що, будемо себе убезпечувати, чи будемо ризикувати?»

Досвідчений актор Олег Стефан дає своє пояснення про значне зацікавлення українського драматичного театру п’єсами Шекспіра. Уточнює: «Цікавість не тільки до Шекспіра, загалом до класики. Напевно тому, що у важкі часи режисери повертаються до основ, до бази, шукають причини сьогоднішніх катастроф у корінні цього розлогого театрального дерева.
Там порушуються складні і вічні питання життя, там все загострено концентрується навколо Людини, її природи і сенсу її буття. Такі тексти спонукають нас шукати відповіді на одвічне: хто ми? як ми? і навіщо?»
Валентина Самченко. Київ
Фото Театру на лівому березі
Події
Степана Гігу поховають на Личаківському кладовищі у Львові
Співака і композитора, заслуженого та народного артиста України Степана Гігу поховають у Львові на Личаківському кладовищі.
Як передає Укрінформ, про це міський голова Львова Андрій Садовий повідомив у Фейсбуці.
“Степан Гіга заповів бути похованим у Львові, на Личаківському кладовищі. Виконуємо його останню волю і повідомляємо про чин прощання з народним артистом України”, – зазначив Садовий.
Прощання розпочнеться у неділю, 14 грудня, о 16:00 у Гарнізонному храмі Святих апостолів Петра і Павла (Львів, вул. Театральна, 11).
О 19:00 буде звершений чин парастасу.
Триватиме прощання до 23:00.
Чин похорону відбудеться у понеділок, 15 грудня, о 14:00 у Гарнізонному храмі Святих апостолів Петра і Павла.
Орієнтовно о 15:00 відбудеться загальноміське прощання на площі Ринок.
Поховають Степана Гігу на 75-му полі Личаківського кладовища.
Як зазначив мер Львова, місто займається організацією прощання та поховання.
Як повідомляв Укрінформ, Степан Гіга пішов з життя 12 грудня внаслідок важкої хвороби.
Фото: Фейсбук / Степан Гіга
Події
На Вінниччині оголосили лауреатів Всеукраїнської премії імені Миколи Леонтовича
У Вінницькій області оголошено лауреатів Всеукраїнської премії ім. М. Д. Леонтовича, яка присуджується щороку за визначні заслуги в розвитку музичного і хорового мистецтва, а також популяризацію творчості композитора.
Про це у Фейсбуці повідомила перша заступниця начальника Вінницької ОВА Наталя Заболотна, передає Укрінформ.
«Визначено лауреатів щорічної Всеукраїнської мистецької премії імені Миколи Леонтовича. Премія імені Миколи Леонтовича об’єднує митців і колективи, які своєю працею зберігають традицію та формують сучасну українську музичну культуру. Вони навчають дітей, розвивають колективи, досліджують і осмислюють музичну спадщину», – написала Заболотна.
За її словами, цьогоріч на здобуття премії надійшло 11 заявок у семи номінаціях. 12 грудня журі премії назвало переможців.
Так, лауреатом Всеукраїнської премії ім. М.Леонтовича у номінації «Професійні композитори» став викладач музично-теоретичних дисциплін Київської дитячої музичної школи №22, аспірант Національної музичної академії України імені Петра Чайковського Юрій Пікуш.
Переможцем у номінації «Професійні хорові колективи» визначено Академічний подільський камерний хор «Леонтович-капела» Вінницької обласної філармонії імені Миколи Леонтовича.
Першість у номінації «Навчальні хорові колективи закладів вищої мистецької освіти» здобув студентський хор Харківського національного університету мистецтв імені Івана Котляревського, а серед колективів закладів фахової передвищої мистецької освіти – хор «Відродження» Криворізького обласного фахового музичного коледжу.
Зразковий дитячий камерний хор «Кредо» Рівненської дитячої музичної школи №2. Став лауреатом у номінації «Навчальні хорові колективи закладів спеціалізованої мистецької освіти», а серед аматорських хорових колективів звання лауреата здобув Народний аматорський камерний хор «Євшан» Навчально-методичного центру культури і мистецтв Львівщини.
Також визначено переможця у номінації «Дослідники». Ним став член Національної спілки краєзнавців України та Національної спілки письменників України Володимир Прибила.
Як повідомлялось, Всеукраїнська премія ім. М. Д. Леонтовича заснована Вінницькою обласною радою 2017 року з нагоди 140-річчя від дня народження Миколи Дмитровича Леонтовича (1877-1921) – композитора, збирача музичного фольклору, громадського діяча.
Фото: Вінницька ОВА
Події
Публіка полюбила українське кіно
Фаворити кінозалів та вищий пілотаж II Національного рейтингу Укрінформу «Інфобум-кіно 2025»
Оголошено переможців II Національного рейтингу Укрінформу «Інфобум-кіно 2025». Минулого року найкращих визначали лише у двох категоріях: найкращий ігровий та неігровий фільм. Тепер експерти оцінювали претендентів ще за чотирма номінаціями: «Найкращий режисер», «Найкращий актор», «Найкраща акторка» і «Найкращий короткометражний фільм». У всіх шести категоріях Національне інформагентство назвало своїх фаворитів – «Вибір Укрінформу».
У четвертий рік повномасштабної війни маємо немалий список добротних кіноробіт. До лонгліста рейтингу Укрінформу «Інфобум-кіно 2025» увійшли 24 ігрові повнометражні фільми (всі вони вийшли в український прокат нинішнього року), 36 неігрових повнометражних і 43 короткометражні фільми (у 2025-му або були у вітчизняному прокаті, або прем’єри відбулися в межах основної програми українських та міжнародних кінофестивалів). Більшість із них торкається теми війни.
«Це наша принципова позиція як Національного інформаційного агентства, підтримувати все українське мистецтво, зокрема кіно», – сказав генеральний директор Укрінформу Сергій Череватий.
АНДРІЙ ХАЛПАХЧІ: УКРАЇНСЬКЕ КІНО ЗАКЛАДАЄ НАШЕ МАЙБУТНЄ І ДОДАЄ НАСНАГИ
Обирали переможців одинадцять авторитетних кінокритиків і кінознавців. Серед них, зокрема Сергій Тримбач – дослідник кіно, голова Національної спілки кінематографістів 2009–2017 років, лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка, заслужений діяч мистецтв України; Андрій Халпахчі – кінознавець, генеральний директор Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість», який єдиний акредитований із 1993 року в FIAPF (Міжнародній федерації асоціації кінопродюсерів); Володимир Войтенко – головний редактор сайтів «Кіно-Коло» та «Сценарна майстерня».

Національний рейтинг Укрінформу «Інфобум-кіно» минулого року започаткували задля підтримки та максимальної популяризації українського кінематографа, наголосила голова оргкомітету журналістка Любов Базів. І цей процес триває та розширюється. Бо українське кіно, попри всі труднощі, розвивається та йде вперед.
Найпомітніший поступ за роки повномасштабної російсько-української війни відбувається в сегменті неігрового кіно. Першого переможця назвав експерт рейтингу Андрій Халпахчі.

У промові багаторічний очільник легендарного КМКФ «Молодість» відзначив важливість того, що в Україні з’явилося більше нагород і премій для кіноіндустрії. «Вони існують скрізь, у багатьох країнах. І те, що є премія від Укрінформу – це теж дуже важливо. Сьогодні ця підтримка потрібна для українського кіно», – сказав він.
Андрій Халпахчі переконаний, що створення фільмів у період повномасштабної російсько-української війни є демонстрація нашої стійкості і того, що ми віримо в наше майбутнє. Він підкреслив: «Це кіно, яке закладає наше майбутнє і додає нам справді якоїсь наснаги існувати сьогодні, працювати сьогодні».
Серед кількох десятків дуже достойних неігрових робіт експерти II Національного рейтингу Укрінформу «Інфобум-кіно 2025» найкращим обрали «2000 метрів до Андріївки» режисера Мстислава Чернова, чий попередній документальний фільм «20 днів у Маріуполі» минулого року отримав «Оскара».
Мстислав, за рішенням експертів рейтингу Укрінформу, отримав також визнання як найкращий режисер за свій другий документальний фільм, де знято бійців Третьої окремої штурмової бригади, що здолали 2000 метрів до Андріївки на Донеччині.
Про переможця в номінації експерт Володимир Войтенко сказав: «Закономірно, що це людина, яка вміє так дивитися на те, що з нами відбувається, як мало кому вдається, як і в попередньому своєму фільмі. І, власне, не має спеціальної кінематографічної освіти. Тому що якщо тобі Бог, батьки, життя дало смак, розуміння, бажання, то ти можеш це зробити».
Ці дві нагороди та дипломи рейтингу Укрінформу «Інфобум-кіно 2025» отримав оператор і співпродюсер фільму «2000 метрів до Андріївки» Алекс Бабенко. Він сказав: «Усі аплодисменти мають іти військовим».
Тим часом стрічка про контрнаступ українських військових увійшла до списків претендентів на нагороди 98-ї кінопремії Американської академії кінематографічних мистецтв і наук у двох категоріях: кращий міжнародний та документальний фільм.
У номінації «Найкращий неігровий фільм. Вибір Укрінформу» перемогла стрічка «Пісні землі, що повільно горить» режисерки Ольги Журби. В ній показано два роки великої війни: від масової евакуації на початку вторгнення до поступового занурення в буденну воєнну реальність.
Продюсерка фільму Дар’я Бассель, отримуючи диплом, повідомила, що Ольга Журба перебуває в Лос-Анджелесі на церемонії нагородження IDA – International Documentary Association . Як у минулому програмерка Міжнародного фестивалю про права людини Docudays UA Дар’я з власного досвіду знає, наскільки клопітка робота експертів: передивитися багато фільмів, щоби зробити вибір – це завжди великий труд.
«Я дуже щаслива бачити, що було так багато документальних фільмів, – сказала Дар’я Бассель. – Ми зараз живемо у страшній ситуації війни, але є певні речі, які дають нам надію, дають світло». Продюсерка відзначила, що, попри все, це круто, бо розвивається документальне кіно і багато талановитих людей працюють в цьому жанрі.
УКРАЇНСЬКІ ФІЛЬМИ ДИВЛЯТЬСЯ СОТНІ ТИСЯЧ ГЛЯДАЧІВ У КІНОЗАЛАХ
У списку претендентів – 24 ігрові повнометражні фільми, тобто у прокат щомісяця в Україні виходили в середньому щонайменше два українські фільми. Немало з них розповідають про російсько-українську війну і мають помітну фестивальну історію.
Скажімо, «Медовий місяць» режисерки Жанни Озірної із Романом Луцьким у головній ролі – камерна драма про молоду пару, Тараса і Олю, яка в’їжджає в нову квартиру в київському передмісті, проте застрягає в чотирьох стінах на п’ять діб через російську окупацію, без електрики, без води та зв’язку. Фільм узяв участь у фестивалях у 15 країнах, отримав три гран-прі.
Про події в Бучі під час російської окупації – фільм режисера Єгора Олесова «Донька». Його світова прем’єра відбулася на Варшавському кінофестивалі. «Дві сестри» режисера Лукаша Карвовського – про непросту подорож в Україну, де почалася війна, у Харків, двох польок.
Інша тематика ігрових повнометражних фільмів-претендентів на звання найкращого – постаті української історії. Про колишнього бійця УПА, який намагається знайти себе у світі після звільнення з радянського табору, розповідають режисери Станіслав Гуренко та Андрій Алфьоров у фільмі «Дисидент». Найпомітнішими стрічками в цьому сегменті стали «Малевич» Дар’ї Онищенко, де головну роль виконує Віталій Ажнов, та «МУР. Ти (Романтика) в кіно» режисера Олександра Хоменка.

До топ-10 повнометражних ігрових фільмів увійшли, окрім названих, «Війна очима тварин», «Наш дім в огні», «Киснева станція», «Сірі бджоли». Переможцем стала стрічка «Ти – космос».
«Маю честь представити переможця в цій номінації, тому що це кіно, яке, я думаю, може й мусить стати прикладом, як треба робити кіно; яким воно має бути, і як його любить глядач, – сказав експерт Ярослав Підгора-Гвяздовський, член Спілки кінокритиків України та Української кіноакадемії. – Це особливо актуально, зважаючи на ті рейтинги, на кількість глядачів, які прийшли на цей фільм».
Кіноісторію «Ти – космос» режисера Павла Острікова про Андрія Мельника з Хмельницького, який перевозив радіоактивні ядерні відходи на безлюдний супутник Юпітера Каллісто, протягом трьох тижнів у вітчизняних кінотеатрах подивилися 208 683 глядача. Фільм за цей період заробив 37,7 млн гривень.
Рік, який завершується, був щасливим для українського кінопрокату, констатувала експертка рейтингу кінознавиця Людмила Горделадзе, ексдиректорка (2000– 2018) культового столичного кінотеатру «Жовтень». Глядачі підтримують у прокаті і ігрові, і документальні стрічки.
«Зараз за українським кіно ганяються і директори кінотеатрів, і глядачі. І ми маємо оці дві вершини цього року: це документальна картина «Антарктида», яка взяла касу 70 млн грн – це дуже велика каса для українського кіно, тим більше для документального, – прокоментувала експертка. – Та ігрова художня картина «Ти – космос», яка показує якісь дивовижні результати. Тому зали повні, публіка полюбила українське кіно. І тому я дивлюся на перспективу позитивно, з оптимізмом».
Виконавець головної ролі Володимир Кравчук розповів, що фантастичний фільм «Ти – космос» почали знімати ще до повномасштабного вторгнення. «Саме війна показала, якими можуть бути українці, в яких ситуаціях вони можуть діяти абсолютно безкорисливо, стрімко, із запалом. І цей фільм знову довів, що навіть останній українець може робити вчинки більші, ніж можливо», – сказав він.
Володимир Кравчук став, за оцінками експертів, найкращим актором рейтингу «Інфобум-кіно 2025» за роль у фільмі «Ти – космос». І не приховував радощів: «Усім приємно отримувати нагороди, випадково навіть. А можливо, невипадково я потрапив у акторство, не маючи професійної освіти. Тому відзнака від людей, які в цьому розбираються, експертів – це дуже приємно», – зізнався виконавець після церемонії.
І поділився, якими б хотів бачити кіногероїв у майбутніх фільмах: «Мені б дуже хотілося, щоб українське кіно й надалі розвивалося, децентралізувалося в героях. Щоб наші герої були чітко зрозумілі. Якщо вони із Закарпаття, то щоб говорили закарпатською говіркою. Щоб герої набували рис того регіону, де вони виросли або проживають».
ВІРУ В ПЕРЕМОГУ ДОПОМАГАЄ ТРИМАТИ УКРАЇНСЬКЕ КІНО
Потрійний «Вибір Укрінформ» дістався творцям фільму «Сірі бджоли», за твором Андрія Куркова: власне звання «Найкращий ігровий фільм. Вибір Укрінформ»; «Найкращий режисер. Вибір Укрінформу» – Дмитро Мойсеєв та «Найкращий актор. Вибір Укрінформу» – Володимир Ямненко за роль у фільмі про життя двох друзів у зоні проведення АТО на Донеччині. Людмила Горделадзе вважає, що цей фільм, як і багато інших, не добрав глядачів із тієї причини, що в Україні мало кінотеатрів.
Від команди фільму виконавчий продюсер Василь Білоус зауважив: «Володимир Ямненко не ходить ні на прем’єри, ні на нагородження, але він завжди вчасно приходить на знімальний майданчик».
У номінації «Найкраща акторка» першість виборола Марина Кошкіна за фільм «Війна очима тварин». «Вибір Укрінформу» – Ірма Вітовська за фільми «Малевич» та «Безвихідь».
Титул «Найкращий короткометражний фільм» у рейтингу дістався стрічці «Як пройшли мої літні канікули?» режисера Антоніо Лукіча. А інформагентство-організатор виокремило як «Найкращий короткометражний фільм. Вибір Укрінформу» – «Життя починається» режисера Олексія Тараненка. Стрічка розповідає історію ветерана, який після фронту намагається повернутися до мирного життя, але спогади та травми війни не відпускають його навіть удома. Головну роль виконує Володимир Кравчук. Команда вже наступного року має намір зняти повнометражний фільм за цим сюжетом.
«Ми привітні до кіно, ми фанати кіно, ми любимо кіно», – сказав на завершення церемонії генеральний директор Укрінформу Володимир Череватий, запевнивши спільноту, що інформагентство готове в будь-яких форматах координуватися з митцями. І додав: «Зараз наша країна переживає тяжкий момент, у багатьох опускаються руки, десь є зневіра. Я б хотів, щоб ми всі своєю діяльністю, журналісти і творці кіно, не давали згаснути нашій надії і вірі в нашу Перемогу».
Валентина Самченко, м. Київ
Фото Володимира Тарасова та Валентини Самченко, інфографіка – Ігор Любшин
-
Суспільство1 тиждень agoВіце-мер Одеси Позднякова звільнилася і пішла в енергетику
-
Суспільство1 тиждень agoВбивцями сина харківського посадовця виявились ексмитник з Одеси та син бізнесмена з Буковини Анонси
-
Одеса4 дні agoНовий директор Департаменту ветеранів Одеси — хто такий Єрмаков
-
Війна1 тиждень agoОборона Куп’янська стабільна, росіяни переоцінили сили і зазнають там втрат
-
Усі новини6 днів agoЕндрю Маунтбеттен-Віндзор уперше з’явиться на публіці не в статусі принца
-
Політика4 дні agoУряд вніс до Ради законопроєкт про мотиваційні контракти для військових
-
Війна5 днів agoТаїланд наступає на Камбоджу та зайняв село на чужій території — фото
-
Політика1 тиждень agoУ Раді готують проєкт постанови про звільнення міністра освіти Лісового
