Уже кілька років існують різні інженерні проекти, які передбачають будівництво підводного тунелю під Атлантичним океаном. Передбачається, що на поїзді, який переміщається таким тунелем, можна буде доїхати з Лондона до Нью-Йорка всього за 54 хвилини. Але чи справді можна побудувати такий підводний тунель або все ж таки це наукова фантастика? Про це пише Live Science.

У Фокус. Технології з’явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Для 54-хвилинної поїздки під водою з Європи до Америки потрібні вакуумні поїзди, що рухаються зі швидкістю 8000 км/год. Але таких поїздів поки що не існує. З іншого боку, якщо запустити звичайний швидкісний потяг таким тунелем, то час подорожі займе приблизно 15 годин, тоді як політ літаком займає приблизно 8 годин. Тобто це досить сумнівний проєкт. Тож експерти вважають, що хоча реалізувати його і можна, але тільки тоді, коли буде винайдено необхідні технології, щоб цей підводний тунель був економічно вигідним. Хоча існують проблеми, не пов’язані з грошима.

Наразі найдовшим підводним тунелем є конструкція, розташована під протокою Ла-Манш, довжиною 37,8 км. Це підводна частина Євротунелю, що з’єднує Францію і Велику Британію. Цей тунель було відкрито 1994 року через 6 років після початку будівництва, на яке було витрачено приблизно 16 млрд доларів. І будували його 13 000 робітників.

Експерти кажуть, що будівництво тунелю під Атлантичним океаном обійдеться набагато дорожче і залучити доведеться набагато більше робітників. Але однією з головних перешкод є відсутність необхідних технологій.

За словами Балла Гроуза, експерта з тунелів, довжина трансатлантичного тунелю, що з’єднує Європу й Америку, має становити приблизно 5500 км. Гроуз каже, що побудувати такий підводний тунель буде надзвичайно складно.

Першою проблемою стане логістика будівництва. Потрібно буде вирішити, як забезпечити вентиляцію такого тунелю, як забезпечити електроживленням тунелепрохідницьку машину і як доставити робітників на будівельний майданчик.

За словами Гроуза, для реалізації такого проєкту потрібна повністю автономна тунелепрохідницька машина, яка змогла б працювати без участі людини. Але така масштабна машина поки що не створена. Навіть для будівництва тунелю довжиною 10 км звичайна тунелепрохідницька машина споживає приблизно стільки ж енергії, скільки й невелике місто. Тому буде потрібно дуже багато енергії.

Важливо розуміти, що тунелепрохідницькі машини працюють повільно. Навіть якщо спробувати побудувати підводний тунель між Африкою і Бразилією, де найкоротша відстань становить 2575 км, знадобиться близько 500 років. Щоб прискорити цей процес потрібні нові машини для будівництва тунелів з дуже високою швидкістю виконання роботи.

Експерти кажуть, що не варто забувати про величезний тиск води. Такі фактори, як затоплення й обвалення тунелю, призводили до фінансових втрат і загибелі людей під час попередніх проєктів із прокладання підводних тунелів.

Рекорд тиску води, з яким стикається тунелепрохідницька машина, становить 15 бар, що в 15 разів перевищує атмосферний тиск на рівні моря на глибині близько 150 метрів нижче поверхні води. Глибина Атлантичного океану в найглибшій точці становить понад 8000 метрів, що відповідає тиску 800 бар.

Нарешті, існує проблема фінансування такого масштабного проекту. З огляду на величезні витрати, відсутність технологій і великий ризик для будівельників, реалізація такого проєкту в доступному для огляду майбутньому здається неможливою, каже Гроуз.

Фокус уже писав про те, де розташований найнезвичайніший кордон між країнами у світі. Жителі розділеного на дві частини міста Барле не відчувають жодного дискомфорту через те, що можуть вільно переміщатися між двома країнами, не залишаючи один населений пункт. У цьому є навіть вигода.

Також Фокус писав про те, що польська компанія створила літаючий мотоцикл, який розвиває швидкість до 100 км/год. Він схожий на транспортний засіб з відомого фантастичного фільму.

Слоненя, якого назвали Мотті, народилося 11 липня в зоопарку Честера внаслідок спарювання африканського слона Джумболіно та азійської слонихи Шеби. Гібридне походження підтвердили генетичні тести, пише IFLScience.

У Фокус.Технології з’явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

За словами співробітників зоопарку, Джумболіно був єдиним самцем у вольєрі на той час, що не залишало сумнівів щодо батьківства. Попри скептицизм експертів щодо життєздатності такого поєднання, Мотті став єдиним відомим гібридом свого виду. Книга рекордів Гіннеса зрештою назвала його “найрідкіснішим слоном у світі”.

Генетична різниця між африканськими та азійськими слонами значна. Вони не тільки належать до різних видів, але й класифікуються за окремими родами, що робить природне розмноження вкрай малоймовірним.

Крім того, їхні природні середовища проживання розташовані на різних континентах — в Африці та Азії — що робить таке поєднання в дикій природі практично неможливим.

Фізичні особливості також різняться: африканські слони, як правило, більші, мають ширші вуха і грубішу шкіру, тоді як азійські слони менші та мають характерну будову пальців.

Мотті мав поєднання цих рис. Він мав широку голову і великі вуха свого африканського батька, але будова нігтів на лапах відповідала його азійській матері — п’ять на передніх лапах і чотири на задніх. На жаль, він народився на шість тижнів раніше і з самого початку мав проблеми зі здоров’ям.

Мотті страждав на некротичний ентероколіт, небезпечне захворювання кишечника, яке уражає здебільшого недоношених дітей, і помер лише через 10 днів, 21 липня. Посмертна експертиза підтвердила серйозну інфекцію кишечника та пуповини, спричинену бактерією E. coli. За повідомленнями, його останки зберегли в Музеї природознавства в Лондоні.

Важливо

Хоча Мотті залишається єдиним випадком серед слонів, схрещування між віддаленими видами траплялося і в інших частинах тваринного світу. Прикладами є гібриди, такі як біфало (буйвол і корова), гібриди собаки та лисиці, а також волфіни — нащадки малої косатки та афаліни — які плавають у різних океанах.

Раніше Фокус писав про рідкісне захворювання, причиною якого були наші предки. Вчені дослідили мальформацію Кіарі 1 типу, яка характеризується головним болем та запамороченням.

Також ми розповідали про древній хетський артефакт, який допомагав віщунам трактувати дії птахів. Як зазначають дослідники, саме так древні правителі приймали важливі рішення.

Доба на Землі рідко буває ідеально 24-годинною, оскільки швидкість обертання нашої планети залежить від безлічі чинників, включно зі зміщеннями в земному ядрі, змінами атмосферного тиску, океанськими течіями й навіть масштабними погодними явищами, такими як Ель-Ніньйо. Як правило, ці сили коливаються в межах часток мілісекунди, але в липні та серпні вчені вже фіксували аномально короткі дні, пише IFLScience.

У Фокус. Технології з’явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Обертання Землі прискорилося

Згідно з попередніми даними TimeandDate, 9 липня було приблизно на 1,23 мілісекунди коротше, ніж зазвичай, а 10 липня — на 1,36 мілісекунди, а 22 липня — на 1,34 мілісекунди. При цьому прогнозується, що 5 серпня стане на 1,25 мілісекунди коротшим.

За словами дослідників, існує безліч факторів, що впливають на швидкість обертання Землі. Однак головним винуватцем нинішнього прискорення вважається Місяць — його гравітаційне тяжіння є основною рушійною силою приливних сил на планеті, і ці приливні взаємодії можуть змінити розподіл води по всій планеті, змінюючи її обертання. У цей момент часу Місяць перебуває відносно далеко від екватора Землі, тому його гравітаційне тяжіння є незначно слабшим: це “відпускає гальмо” і дає змогу нашій планеті обертатися лише на частку секунди швидше.

Чим обернеться прискорення обертання Землі?

Для людей зміна в мілісекунду може здатися незначною, але вони можуть істотно вплинути на технології, що вимагають надточного вимірювання часу, наприклад:

• GPS-навігація;
• телекомунікації;
• фінансові транзакції;
• деякі наукові експерименти.

Вчені вважають, якщо тенденція до прискорення Землі збережеться, у майбутньому у нас може виникнути необхідність у веденні “від’ємної додаткової секунди” для синхронізації атомного годинника з астрономічним часом.

Зазначимо, що ще 1972 року міжнародні хронометристи погодилися періодично додавати додаткову секунду для забезпечення точної відповідності нашого годинника швидкості обертання планети. Це пов’язано із загальною тенденцією останнього століття до уповільнення обертання Землі, що призводило до невеликого подовження доби.

Однак сьогодні вчені фіксують прискорення обертання нашої планети, що призводить до невеликого скорочення доби. У результаті для узгодження UTC з астрономічним часом може знадобитися “негативна додаткова секунда”. Простими словами, хронометристам доведеться відняти одну додаткову секунду, щоб синхронізувати атомний годинник і астрономічний рух Землі.

Введення від’ємної секунди

Учені вже кілька років обговорюють додавання від’ємної секунди, вважаючи, що зміна клімату та швидкість танення льодовиків можуть призвести до необхідності введення від’ємної додаткової секунди у 2029 році. І тепер нові дані можуть знову розпалити цю дискусію.

Утім, перспектива ідея введення додаткової від’ємної секунди сподобається не всім. Meta, Google, Amazon, Microsoft та інші технологічні компанії раніше виступали проти додаткових секунд, стверджуючи, що вони створюють більше проблем, ніж вирішують.

Раніше Фокус писав про те, що обертання Землі несподівано прискорилося: коли настане найкоротша доба за всю історію.