Вона стала першою британкою, яка досягла цього віку. Жінці вдалося навіть пережити власних дітей, пише Bild.

Жінка же, що її рецепт надзвичайно довгого життя звучить надзвичайно просто.

“Я ніколи ні з ким не сперечаюся, я слухаю і роблю те, що хочу”, — каже вона.

Яким було життя найстаршої жінки у світі

Її вік вже навіть підтвердили експерти з глобальної бази даних “LongeviQuest”. Сьогодні жінка 13-та найстарша людина в історії, а також остання людина, що була народжена до 1910 року.

Етель Мей Катерхем народилася у 1909 році в Шиптон-Беллінгер, селі в Гемпширі. У віці лише 18 років Етель Катерхем захотіла поїхати у далекі країни. У 1927 році вона сама сіла на корабель і вирушила у подорож до Індії, що тривала три тижні. Там вона працювала нянею в британській родині. У 1933 році жінка вийшла заміж за Нормана Катерхема, майора британської армії. Коли чоловіка перевели до Гонконгу, Етель поїхала за ним. Там вона доглядала за дітьми і навіть заснувала дитячий садок для британських та місцевих сімей.

Повернувшись до Англії, у подружжя народилося дві доньки, Джем та Енн, які вже померли, як і її чоловік. Але сьогодні вона має трьох онучок та п’ятьох правнуків. Сьогодні жінка проживає у будинку для літніх людей в маленькому містечку Лайтвотер. Місцевий сад, який вона обожжнює, навіть назвали на її честь “Сад Етель”.

Крім того, король Чарльз відвідав її у вересні 2025 року.

Також стало відомо, що ген довголіття, схоже, передався у спадок сестрі Етель, Гледіс Бабілас яка прожила 104 роки і померла у 2002 році. Надзвичайний вік Етель Катерхем давно привертає увагу далеко за межами Великої Британії.

Рецепт довгого життя до глибокої старості

Генеральний директор LongeviQuest Бен Мейєрс описує її вік як “справді історичний”. Адже життя Етель Катерхем давно стало частиною історії. Можливо, секретом довгого віку є життя без зайвих суперечок, щоб просто робити те, що хочеться, вважає дослідник.

Нагадаємо, що 101-річна Цзян Юецинь живе в місті Веньчжоу (Китай) і досі зберегла всі зуби. За словами родичів, вона обожнює дивитися нічні телепередачі та перекушувати чипсами й печивом.

Також стало відомо, що у Бразилії люди живуть довше 110 років. Розкрито їхній секрет довголіття.

Компанія DB Ventures, яка займається комерційними інтересами колишнього капітана збірної Англії з футболу Девіда Бекхема, звернулася до Відомства інтелектуальної власності з проханням зареєструвати товарний знак для кущової троянди. Про це пише видання Daily Mail.

Як зазначається, заявка була подана на початку серпня, і наразі триває офіційна процедура реєстрації товарного знака.

Білу троянду вивели селекціонери елітних квітів компанії David Austin Roses на прохання 15-річної Харпер Бекхем як “щось вічне” на честь 50-річчя її батька, яке Девід відзначав у травні минулого року.

Девід отримав ліцензію на продаж цієї троянди від виробника через компанію DB Ventures. Кущ сорту “Сер Девід Бекхем” надійшов у продаж у садових центрах по всій країні і коштує 38,50 фунтів стерлінгів, тобто близько 2300 гривень.

При цьому минулого року Бекхем виграв судовий процес проти китайських фальсифікаторів, які підробляють його дизайнерський одяг. У США він припинив діяльність онлайн-продавців, які торгують товарами із зображенням Девіда Бекхема на Amazon, eBay, Etsy та Temu.

На сайті David Austin кущ троянди сорту “Бекхем” описується як прямостоячий, міцний кущ із відкритою, збалансованою формою. Квітки середнього розміру, глибоко чашоподібні, пелюстки злегка підняті, розкриваються від ніжно-білого з жовтуватим відтінком до чистого, свіжого білого кольору. Має ніжний аромат зеленого банана, який переходить у медово-мускусний запах з нотками нуги та гвоздики у міру розкриття квітки.

Раніше Фокус повідомляв, що:

До речі, у 2025 році компанія британського футболіста Девіда Бекхема DB Ventures зареєструвала товарний знак David Beckham у російському Роспатенті.

Реальність виявилась протилежною до назви села. Про це розповів автор YouTube-каналу “Шукач Андрій”, який особисто відвідав населений пункт і зафіксував, у якому стані перебуває колишнє людське житло. Детальніше про це, – читайте у матеріалі Фокусу.

“Село називається Новоселиця, але воно зовсім не дотягує до цієї назви… Назва залишилася така оптимістична, щоб люди думали, що тут хтось живе, а зараз воно виглядає пусткою”, – зазначає чоловік.

Електромереж у селі немає взагалі: ані ліній електропередач, ані стовпів. Про те, що колись тут таки було світло чи радіо, нагадують хіба керамічні ізолятори — місцеві називають їх “фішками”, – що подекуди збереглися на старих хатах.

З мобільним зв’язком теж біда: покриття ловить на 1-2 поділки, а про інтернет годі й казати.

Дістатися Новоселиці – окрема історія: асфальту тут ніколи не було, а торф’яний ґрунт після дощів перетворюється на суцільне місиво з канавами глибиною по коліно. Проїхати можна хіба на позашляховику чи мотоциклі.

Мазанки 50-х років

На вулиці Партизанській блогер натрапив одразу на кілька типів забудови, і різниця між ними впадає в очі. Дерев’яні та глиняні хати-мазанки, зведені ще у 1950-х, потроху здаються часу: печі провалилися, дахи проламалися під вагою дерев, що падають, а колодязі у дворах хто завалив, хто накрив шифером.

На деяких дахах, щоправда, досі тримається автентична червона глиняна черепиця – візитівка традиційної архітектури Чернігівщини.

“По цим будиночкам видно, як відрізняються забудови сучасні й ці старі, які будувалися у 50-ті роки. Зараз будують кам’яні будиночки, раніше будували з дерева”, – коментує блогер.

Поруч із занедбаними мазанками трапляються й доглянуті дачні ділянки – їх утримують приїжджі господарники. На вікнах таких будинків – залізні віконниці від мародерів, а молоді фруктові сади обтягнуті сіткою, щоб уберегти врожай від диких звірів. На одній із хат навіть залишили напис “Приватизовано”.

Косулі замість людей

Без постійних мешканців село фактично віддали природі: у заростях клену, папороті та бур’янів біля будинків вільно бродять косулі. Усе ж повністю безлюдним місце не назвеш – блогер випадково зустрів тут людей на позашляховику, які запевнили, що в окремих хатах час від часу таки живуть.

“Вони кажуть: “Як ти сюди доїхав? Сюди ніхто не приїжджав ніколи”. Пояснили мені, що це все заросло, бо зараз погода така дощова. А так приїжджають люди на джипі, бо на іншій машині сюди не заїдеш”, – розповідає чоловік.

Більше цікавих історій

Нагадаємо, раніше Фокус писав:

• Назарій, який називає себе амбасадором Гуцульського краю, відшукав високо в горах садибу 90-річної бабусі Марії Гіркової, яка сама-самісінька живе у присілку Переніз поблизу Яремче.
• Аліна з Дніпропетровщини придбала будинок у селі неподалік Кривого Рогу та влаштувала для підписників справжню екскурсію, розповівши як про плюси, так і про мінуси такої покупки.

Вчителька математики Ельміра наважилася купити стару хату в селі й почати там нове життя. Разом із родиною вона власноруч робить ремонт і охоче ділиться з підписниками корисними порадами.