Про це пише IFLScience.

Більшу частину океану ніколи не було нанесено на карту, проте вчені намагаються виправити ситуацію за допомогою таких проєктів, як Seabed 2030, щоб врешті-решт нанести на карту кожен океан. Відомо, що сьогодні вченим уже вдалося нанести на карту трохи більше чверті дна Світового океану. Цифра може здатися незначною, проте ще 2017 року на карту було нанесено лише 6% океанічного дна.

У Фокус. Технології з’явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

99,999% все ще незвідані

І все ж, вчені попереджають, що є ще більш разюча цифра: нові дослідження показують, що 99,999% глибин Світового океану ніколи не спостерігалися людьми.

Зазначимо, що під глибинами океану розуміється будь-яка частина земного океану, яка глибша за 200 метрів. Статистика вказує на те, що такі регіони покривають 66% нашої планети та відіграють вирішальне значення для багатьох природних процесів на планеті, але все ще залишаються найменш вивченою і зрозумілою областю нашої планети.

Побачити все морське дно

У новому дослідженні вчені спробували з’ясувати, наскільки насправді недосліджений земний океан. Команда вивчила 43 681 зареєстровану підводну експедицію, проведену 14 країнами в 120 економічних зонах і відкритому морі.

Дані вказують на те, що нам доступні лише від 2130 до 3823 квадратних кілометрів візуального покриття морського дна. Для розуміння, це становить лише не більше 0,001% від загальної кількості морського дня, і навіть не є репрезентативним, оскільки більшість експедицій відбувалися в ВЕЗ у межах 370 кілометрів від узбережжя Японії, США та Нової Зеландії. Ці три країни, разом із Францією та Німеччиною, несуть відповідальність за понад 97 відсотків цих досліджень.

Карта океану

Команда виявила, що будуть потрібні набагато більші зусилля, щоб побачити все морське дно. Поточна швидкість нових спостережень становить 3 квадратних кілометри на рік. Навіть якби було 1000 спостережних платформ, кожна з яких підтримувала б поточну швидкість, знадобилося б понад 100 000 років, щоб картувати все це.

За словами дослідника Віктора Весково, який займається розробкою нових підходів для дослідження океану, дані вказують на те, що людству знадобляться фундаментальні зміни в тому, як саме ми вивчаємо Світовий океан.

Чому вивчення глибокого океану таке важливе

Глибокий океан важливий для розуміння виробництва кисню на нашій планеті, а також клімату. Дорогоцінні молекули, зібрані у глибоководних істот, таких як губки, використовувалися в медицині, і, ймовірно, з’являться й інші.

Під товщею води захований неймовірний дорогоцінний світ, який потрібно захистити й вивчити, але це неймовірно складно зробити, якщо нам нічого не відомо про нього. Дослідники припускають, що автоматизація може стати ключем до досягнення мети, оскільки вона значно знизить витрати. Це аналогічний аргумент для зниження витрат на фактичне картування морського дна в першу чергу.

Чому важливо картувати морське дно:

• навігація суден, щоб вони не стикалися з підводними горами та мілинами;
• карта приливних зон і зон океанічних течій, що впливають на зміну клімату;
• захист морських мешканців;
• розуміння вуглецевого циклу планети;
• дорогоцінні молекули, важливі для медицини.

Раніше Фокус писав про те, що вчені помітили на поверхні те, що приховували від нас роками.

Про це пише SciTechDaily.

У Фокус. Технології з’явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Катастрофічне падіння

У 2018 році вулкан Анак-Кракатау в Індонезії катастрофічно звалився, спричинивши смертоносне цунамі. Потужне виверження призвело до того, що південно-західний схил вулкана Анак-Кракатау в Індонезії звалився в море, спричинивши руйнівне цунамі, що обрушилося на прилеглі острови. Унаслідок катастрофи загинуло понад 400 осіб і тисячі дістали поранення по всій Яві та Суматрі.

Тепер дослідники виявили, що схил вулкана повільно зміщувався протягом багатьох років — цю невидиму небезпеку можна було виявити за допомогою супутникового радара, задовго до того, як сталася катастрофа.

Тихий рух перед катастрофою

У новому дослідженні вчені з Університету штату Пенсільванія виявили, що схил гори Анак-Кракатау повільно зміщувався протягом багатьох років до обвалення — цей рух значно прискорився в місяці, що передували виверженню. Нові висновки дослідників припускають, що трагедію насправді можна було б передбачити, використавши правильні інструменти для моніторингу.

За словами співавтора дослідження, доцента кафедри геологічних наук в Університеті штату Пенсільванія Крістель Вотьє, океанічні вулкани в періоди нестабільності можуть катастрофічно руйнуватися, створюючи цунамі.

У 2018 році, коли стався обвал, загинуло понад 400 осіб, оскільки у вчених просто не було приладів на землі, щоб дізнатися, чи відбулося прискорення або зміна в поведінці деформації. На жаль, у той час жоден експерт не знав про те, що колапс неминучий. Ба більше, результати нового дослідження вказують на те, що вчені могли б передбачити катастрофу, якби у них був набір даних дистанційного зондування для отримання даних про деформацію поверхні.

Повз до обвалення 12 років

Під час нового дослідження команда використовувала метод, відомий як інтерферометричний радар із синтезованою апертурою (InSAR). Він являє собою метод дистанційного зондування, що використовує радіолокаційні супутники для виявлення крихітних змін на поверхні Землі.

Команда проаналізувала понад 10 років супутникових даних, зібраних супутниками ALOS-1, COSMO-SkyMED і Sentinel-1, що картують деформацію ґрунту на Анак Кракатау в роки, що передували катастрофі 2018 року. Результати виявили довгострокове прослизання вздовж розлому на схилі вулкана з чіткими періодами прискорення перед обваленням.

За словами провідного автора дослідження, докторанта в Університеті штату Пенсільванія Янга Чол Кіма, вони виявили, що розлом відриву зазнав приблизно 15 метрів прослизання в період із 2006 до 2018 року.

Перспективи моніторингу вулканів

Попри те, що використовувана вченими технологія не нова, вона раніше не використовувалася для спостереження за вулканами й прогнозування катастрофічних подій. Проте вчені вважають, що технологія може виявитися перспективною для моніторингу активних океанічних вулканів у режимі, близькому до реального часу, особливо в місцях, де інший моніторинг недоступний, кажуть учені.

Відомо, що зміщення відбувається, коли під вулканом існує слабкість або розлом. Унаслідок цього вулкан стає дедалі більшим у міру виверження з плином часу, а зрештою досягає порога, коли розлом уже не здатний витримати велику вагу — це призводить до обвалення. Цей процес може початися як “повільний зсув” протягом багатьох років, але коли він починає прискорюватися, це може бути ознакою того, що обвалення неминуче.

Автори дослідження вважають, що використана ними технологія надалі може дати змогу краще спостерігати за підводними вулканами та прогнозувати катастрофічні виверження.

Раніше Фокус писав про те, що під Тихим океаном знайдено види, які не зустрічалися раніше.

Про це пише Forbes.

Врятувати вид від вимирання навряд чи просто. Наприклад, червоних вовків у дикій природі зараз налічується менше 15 особин. Вони затиснуті автострадами та бюрократією, і тепер чіпляються за життя, як за соломинку. Досліджуються навіть гібриди червоного вовка та койота, щоб поповнити їхню чисельність.

Щодо галапагоської черепахи, то їх залишилось всього 15 особин на той час, коли захисники природи звернулися до черепахи Дієго. Народившись понад століття тому і переїхавши до зоопарку Сан-Дієго в 1930-х роках, Дієго згодом був визнаний однією з останніх життєздатних гігантських черепах острова Гуд-Айленд.

У виданні зазначили, що до 1960-х років залишилося всього 12 самок і 3 самці галапагоських черепах. Цей вид був близький до вимирання, через що дирекція Галапагоського національного парку зважилася на сміливий експеримент.

У 1976 році було запущено програму розведення і репатріації в неволі, сподіваючись за допомогою науки і завзятості повернути назад багатовіковий процес вимирання галапагоських черепах.

Уже 1977 року Дієго відправили назад на Галапагоси, де він вилупився, щоб він приєднався до програми розмноження. Самець миттєво став зіркою ЗМІ, якому приписували порятунок виду за допомогою однієї лише сили лібідо. Протягом чотирьох десятиліть Дієго став батьком майже 900 нащадків і допоміг врятувати свій вид від вимирання.

Нагадаємо, у штаті Міссісіпі (США) домашня черепаха на прізвисько Міртл, яка зникла під час руйнівного торнадо в березні, нарешті повернулася до своєї сім’ї.

Фокус раніше також писав, що дуже рідкісна черепаха вперше стала мамою у віці близько 100 років.