Усі новини
Кому зі знаків Зодіаку пощастить із 7 по 13 квітня 2025 року — відповідь астролога
Астрологи назвали три знаки Зодіаку, яким цього тижня пощастить у різних сферах життя. Тиждень принесе їм приємні сюрпризи, а також успіх у фінансах та особистих справах.
Астрологиня Марія Кузьменко розповіла, кому зі знаків Зодіаку пощастить у період із 7 до 13 квітня 2025 року.
Овен
Тиждень буде як на замовлення: справи йдуть легко, гроші приходять вчасно, а стосунки радують теплом і турботою. Можливі хороші новини в роботі або важливе схвалення. Вам будуть частіше посміхатися, запрошувати, підтримувати. Головне — не сумнівайтеся в собі і не бійтеся проявляти ініціативу.
Терези
Удача буде на вашому боці: енергія б’є ключем, ідеї знаходять відгук, а потрібні люди з’являються в потрібний момент. Можуть надійти цікаві пропозиції, фінансова ситуація стабілізується, в особистому житті — гармонія і пристрасть. Тиждень, коли ви дійсно сяєте.
Водолій
Ваша праця почне приносити реальні плоди. Можуть прийти гроші, пропозиції, похвала або важливі інсайти. У стосунках стане тепліше, а в справах — спокійніше. Ви відчуєте впевненість і внутрішню силу, яка допоможе будувати плани на майбутнє. Чудовий час для стратегічних кроків.
Також Фокус писав фінансовий гороскоп для всіх знаків Зодіаку на тиждень з 7 по 13 квітня 2025 року
Ексклюзиви
Як передати зламану реальність: від Мана Рея до війни в Україні
50 років тому помер Ман Рей — художник, фотограф, кінорежисер і один із головних експериментаторів авангарду XX століття, який перетворив випадковість, абсурд і порушення звичних функцій речей на повноцінний художній метод. Він належав до кола дадаїстів, які ще під час Першої світової відмовилися описувати божевільну реальність звичними засобами — через сто років схожий механізм можна побачити в українському мистецтві війни.
Кінокритик Олексій Росовецький пропонує поговорити про те, чому велика війна змінює не лише те, про що говорить мистецтво, а й сам спосіб, в який мистецтво осмислює реальність.
Велика війна змушує мистецтво сумніватися в самому здоровому глузді. Світ залишається впізнаваним, але звичні речі й жести означають уже щось інше, а повсякденне життя починає жити за іншими правилами. Здорового глузду вже недостатньо, щоб осмислити цей досвід, тому мистецтву доводиться ламати звичну логіку зображення, аби точніше передати реальність, яку змінила війна.
Культура в часи лихоліття: 10 подій, які скасували війна, епідемії чи соціальні потрясіння
Саме тому під час Першої світової виникає дадаїзм. Європейська цивілізація пишалася раціональністю, науковим прогресом та ефективною промисловістю — і саме ці досягнення дали змогу перетворити війну на масову індустріальну бійню. Для художників проблема полягала вже не лише в самому жаху війни, а й у неможливості осмислити її звичними категоріями: світ, який називав себе розумним, перестав таким виглядати.
Дадаїсти відповіли на це зламом звичної художньої мови. Місце вивіреної композиції посіла випадковість, замість зв’язної мови з’явився абсурд, а в мистецтво увійшли звичайні побутові речі, позбавлені звичного призначення. Майже ідеальний приклад — «Подарунок» Мана Рея 1921 року. Це звичайна праска, до підошви якої прикріплено цвяхи. Форма знайома, але користуватися річчю за призначенням уже неможливо: побутовий предмет перетворено на знаряддя руйнування.
Через сто років схожий механізм зміни художньої мови можна побачити в українському мистецтві війни. Але не тому, що українські художники продовжують традиції дадаїзму — історичні обставини, естетика й завдання в них зовсім різні. Просто війна знову змінює сенс і призначення звичних нам речей.
Так, у мирному житті вікно має пропускати світло, але під час війни, як ми усі, на жаль, вже добре знаємо, вікна заклеюють навхрест. Дар’я Кольцова у «Теорії захисту» перетворює цей вимушений візерунок на художній образ. Орнамент виникає вже не заради краси, а для того, щоб уламки скла від вибухової хвилі не травмували людину.
Жанна Кадирова в серії «Тривога» бере старі декоративні гобелени з ідилічними будиночками, дітьми й пейзажами та наносить поверх слова «Повітряна тривога». Мисткині не потрібно зображувати саму ракету: достатньо сигналу, після якого цілком звичайне життя миттєво починає жити за іншими правилами. У її ж «Паляниці» хліб — традиційний символ гостинності, перетворюється на знак спротиву. Після російського вторгнення слово «паляниця» стало своєрідним мовним паролем: за його вимовою українці нерідко відрізняли своїх від росіян. Кадирова знаходить у закарпатській річці камені, схожі на буханці, й перетворює їх на кам’яні паляниці. Хліб, яким заведено зустрічати гостей, стає символом відмови прийняти непроханого гостя.
Леся Хоменко показує інший зсув у самій функції зображення. На фото українських військових доводиться приховувати обличчя, зброю та деталі місцевості, бо необроблене фото може видати ворогу зайві деталі. Війна змінює саму функцію фотографії: зображення, яке має показувати, змушене приховувати.
Робота Дар’ї Кольцової “Теорія захисту” включає інсталяції, перформанси та відео
Фото: aspeninstitutekyiv.org
Так вимальовується важлива закономірність. Війна змінює значення звичних нам речей швидше, ніж мистецтво встигає вигадати для неї нові символи. Тому художники використовують уже наявну мову — вікно, хліб, фотографію тощо, і показують, як війна радикально змінює сенс повсякденного світу.
Перша світова змусила покоління Мана Рея поставити під сумнів нормальність світу, який називав себе розумним. Російська війна змушує українських художників показувати, як логіка війни поступово проникає в цілком буденне життя. І в цьому, можливо, полягає зв’язок між цими двома поколіннями художників: коли здоровий глузд перестає адекватно описувати людський досвід, мистецтву доводиться порушувати власні правила, щоб точніше передати зламану реальність.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці “Думки” несе автор.
Ексклюзиви
як зірвані вибори змінили Україну та створили Майдан
3 грудня 2004 року Верховний суд визнав другий тур виборів сфальсифікованим — і країна вперше сказала “ні” пострадянській системі. Помаранчевий Майдан захистив вибір і створив нову модель громадянства. Фокус з’ясував, які уроки 2004 року залишаються визначальними у 2025-му.
У цей день, 3 грудня 2004 року Верховний суд України оголосив: результати другого туру президентських виборів мають бути визнані сфальсифікованими. Рішення стало безпрецедентним — не лише з юридичного погляду, а й з погляду політичної зрілості суспільства. “Справа Ющенка проти ЦВК” стала символом того, що держава перестає бути декорацією, а громадянин — статистом. У цей момент українці вперше за багато років відчули: їхнє право на вибір — не умовність, а реальний механізм впливу.
Але шлях до цього рішення був прокладений тисячами людей на Майдані Незалежності. Площа, що перетворилася на столицю вільної України, стала не просто місцем протесту — а школою громадянства. Саме тут почалося формування того, що ми сьогодні називаємо політичною нацією.
Вибори, що запустили Майдан: Ющенко проти Януковича
Президентська кампанія 2004 року формально виглядала як черговий виборчий цикл, але насправді стала референдумом: “Україна як частина пострадянської імперії” чи “Україна як європейська держава”.
У фіналі зійшлися два символи цих векторів. Віктор Ющенко — колишній прем’єр, лідер опозиційного блоку “Наша Україна”, який говорив про інтеграцію в ЄС і НАТО. І Віктор Янукович — тодішній прем’єр, кандидат від влади Леоніда Кучми, відкрито підтриманий Кремлем. Саме навколо цієї дуелі й розгорнулася криза, що переросла у Помаранчеву революцію.
Перший тур 31 жовтня пройшов з уже помітним адміністративним тиском і порушеннями, але ще без тотального скандалу. Міжнародні спостерігачі тоді констатували, що вибори загалом просунулися у бік демократичних стандартів, але із “серйозними недоліками” — передусім у доступі опозиції до медіа, роботі виборчих комісій та зловживанні адмінресурсом на користь кандидата влади.
Критичною стала друга частина кампанії — перед другим туром 21 листопада. Саме тоді машина фальсифікацій запрацювала на повну. Соціологи й спостерігачі фіксували системний тиск на членів ДВК, масове “надомне голосування”, маніпуляції з відкріплювальними талонами та “каруселі”.
У дослідженні соціолога Володимира Паніотто детально описано, як псувалися списки виборців у “помаранчевих” регіонах, створювалися “мертві душі” та голосування одних і тих самих людей у кількох дільницях.
Розрив між результатами екзитполів і даними, які почала оголошувати ЦВК, став точкою кипіння. Опитування на виході з дільниць — насамперед “Національний екзитпол”, до якого долучалися КМІС, Центр Разумкова й Фонд “Демократичні ініціативи” — показували впевнену перемогу Ющенка. Натомість ЦВК задокументувала перевагу Януковича.
Міжнародні місії не залишили сумнівів у тому, що другий тур не відповідав базовим демократичним стандартам. У спільній заяві Міжнародної місії спостереження, до якої входили OSCE/ODIHR, ПАРЄ, Європарламент та інші структури, йдеться, що вибори “не відповідали низці зобов’язань ОБСЄ та стандартам Ради Європи”. Окрема оцінка повтора другого туру 26 грудня у документі “Presidential Election (Repeat Second Round), Ukraine, 26 December 2004” підкреслює різкий контраст: реванш системи фальсифікацій у листопаді та значно чесніший процес у грудні під тиском суспільства та міжнародної уваги.
Особистою драмою цієї кампанії стало отруєння Віктора Ющенка дioxином восени 2004 року. Його понівечене обличчя стало візуальним символом боротьби не лише з корупцією та авторитаризмом, а й із буквально смертельними методами політичної боротьби.
Коли в ніч після другого туру ЦВК оголосила переможцем Януковича, опозиція фактично вийшла з юридичної площини й перейшла в площину масової мобілізації. Уже вранці 22 листопада люди з усієї країни почали з’їжджатися до Києва.
Важливу роль відіграли й місцеві ради. Кілька обласних центрів — Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль — ухвалили рішення не визнавати офіційні результати й фактично підпорядкувалися “штабу на Майдані”. Київрада також виступила проти оголошених ЦВК даних. Ющенко склав символічну “присягу президента” в залі парламенту, де були присутні тільки депутати опозиційних фракцій, — цей крок не мав юридичної сили, але став політичним сигналом, що поразки він не визнає.
Паралельно йшла юридична війна. Юристи Ющенка оскаржили результати у Верховному Суді, посилаючись на масові порушення: від “каруселей” до тиску на спостерігачів. 3 грудня 2004 року колегія з цивільних справ Верховного Суду оголосила рішення, яке стало історичним прецедентом. Суд визнав неможливим установити результати голосування 21 листопада і скасував протокол ЦВК, ухваливши провести повторне голосування другого туру.
26 грудня відбувся повторний другий тур — уже під пильною увагою внутрішніх і зовнішніх спостерігачів. За даними фінального звіту OSCE/ODIHR та підсумків міжнародних місій, голосування тоді значно ближче відповідало демократичним стандартам, а масштаби порушень суттєво зменшилися. Ющенко здобув приблизно 52–53% голосів, Янукович — 44–45%. Після безуспішних спроб юридично оскаржити реванш, Янукович зрештою визнав поразку.
Помилки революції: романтизм, який дорого коштував
Помаранчева революція стала зразком мирного спротиву, але вона зробила й низку критичних помилок, які Україна сьогодні розуміє ретроспективно. Найбільша — ілюзія, що перемога над фальсифікаціями автоматично означає перемогу над системою. Революція перемогла без єдиного пострілу, але програла в політичних кулуарах. Лідери, які ще вчора разом стояли на сцені Майдану, уже за рік перетворилися на опонентів. Ющенко і Тимошенко — союз, що мав би стати двигуном реформ, — став джерелом нескінченних конфліктів.
Другою помилкою стало недооцінювання російського впливу. Кремль зазнав поразки у боротьбі за Януковича у 2004 році, але не відмовився від реваншу. Україна тоді ще не сприймала втручання РФ як екзистенційну загрозу — і саме це дало змогу Росії за наступні роки відновити позиції, що врешті призвело до подій 2010-го і подальшої деградації державних інститутів.
І третє — невміння оформити революцію в системні зміни. Конституційна реформа 2004 року була поспішною і компромісною, створивши гібридну модель влади, яка стала джерелом конфліктів між президентом і прем’єром на довгі роки.
Правильні рішення: досвід, що врятував країну у 2014 і після 2022 року
Попри помилки, Помаранчева революція дала Україні те, без чого країна могла не вистояти у війні з Росією десятиліття потому. Перше і головне — закріплення в суспільстві ідеї, що влада — це договір, а не наказ. Саме ця ідея створила культуру протесту, яка у 2013–2014 роках перетворилася на Євромайдан. І саме ця культура сьогодні підтримує стійкість країни під час повномасштабного вторгнення.
Друге — зміна політичної ментальності. 2004-й показав суспільству, що бути українцем означає бути суб’єктом, а не об’єктом. У 2022-му цей досвід трансформувався у тотальний спротив: від ЗСУ до волонтерського руху.
Третє — медіа та громадянське суспільство, які народилися на Майдані й стали незалежними гравцями. Саме вони створили систему контролю над владою, яка не дала змоги Україні скотитися до авторитаризму ще до початку війни.
І нарешті — Помаранчева революція зламала міф про “одноманітність” українського суспільства. Вона показала, що Україна може бути різною, але солідарною, і ця солідарність стає ключовою у моменти загрози.
Після Помаранчевої була Революція гідності
Сьогодні, коли Україна переживає найбільшу війну з часів Другої світової, важливо чесно оцінювати спадок Помаранчевої революції. Її головний урок — свобода потребує не лише емоції, а й інституційної роботи. Помаранчева революція змогла зупинити фальсифікацію, але не змогла перебудувати державу. Це зробив Євромайдан — на крові та втраті ілюзій. Проте без 2004-го не було б 2014-го. А без 2014-го Україна не зустріла б 2022-й так, як зустріла — з армією, громадянським суспільством, політично зрілим поколінням.
Помаранчева революція стала першим великим ударом по імперській політиці Кремля — ударом, який Москва пам’ятає досі. І саме тому нинішня війна — не лише за територію, а й за вибір, зроблений того грудня 2004-го.
Її спадок — не в політичних прізвищах, а в культурі відповідальності, що сформувала український спротив. І в усвідомленні: свобода — це процес, а не подія.
Авто
трирічні автомобілі у США продаються на 680 тисяч гривень дешевше за MSRP
Середня вартість нового автомобіля на американському ринку вживаних авто знизилася до 32 тисяч доларів. Покупці економлять колосальні суми на машинах, які виїхали з автосалону три роки тому.
Американські дилери фіксують аномальне падіння цін на трирічні автомобілі. Різниця між початковою заводською ціною (MSRP) та сумою реальної угоди на вторинному ринку сягнула рекордних 16 562 доларів (близько 687 000 гривень). Це максимальне падіння вартості за всю історію спостережень, повідомляє Autoblog.
Електромобілі на дні ринку
Середня вартість трирічного автомобіля склала 32 039 доларів (1,33 млн гривень) при початковій ціні 48 601 долар. Залишкова вартість знизилася до 65,9%. Найбільше здешевлюються електромобілі та потужні позашляховики. Популярні Tesla Model Y, седан Model 3 та восьмициліндровий Dodge Durango втрачають 58–59 % своєї вартості за 36 місяців. Електромобілі тягнуть статистику вниз. Покупці побоюються деградації акумуляторів.
Чому гібриди не дешевшають
Гібридні автомобілі є винятком із загальної тенденції. Toyota RAV4 та компактні пікапи Ford Maverick втрачають лише 17–19 % від ціни. На ці автомобілі зберігається величезний попит.
Аукціони та імпорт з України
Для українського ринку таке падіння цін відкриває нові можливості: трирічні автомобілі (2023 року випуску) вважаються найліквіднішим товаром на страхових аукціонах Copart та IAAI. Зниження митної бази зменшує податки при ввезенні в Україну, покупець отримує практично новий електромобіль за половину американської салонної ціни.
Нагадаємо, що нещодавно Фокус опублікував результати свіжого дослідження, в якому експерти наочно продемонстрували, чи впливає колір кузова на вартість вживаного автомобіля під час перепродажу на вторинному ринку України.
А також ми писали про повернення легендарного спортивного кросовера Volkswagen T-Roc R. Німецький виробник перетворив компактний кросовер на безкомпромісний болід із 329-сильною гібридною системою.
-
Відбудова6 днів agoРозсилка: Відбудова України-2026
-
Одеса1 тиждень agoВ Одесі призначили нового керівника управління узбережжя: хто він
-
Відбудова7 днів agoУ Варшаві партнери закликали збільшувати інвестиції у відбудову України
-
Суспільство4 дні agoУ Києві ЗСУ провели Сержантський форум
-
Суспільство5 днів agoНовини на ранок
-
Одеса5 днів agoВ Одесі після атаки росіян горять автомобілі та склади
-
Події7 днів agoПішов з життя народний артист України Євген Шах
-
Усі новини5 днів agoБрітні Спірс збентежила дивними танцями із ножами в одному спідньому (відео)
