17-19 квітня в турецькому Белеку, що на півдні Туреччини, відбувся Анталійський дипломатичний форум. Він зібрав 23 глави держав та урядів, 13 віце-президентів та віце-прем’єрів, 50 міністрів, серед яких здебільшого міністри закордонних справ, загалом – представників понад 150 країн та 75 міжнародних організацій. Цьогорічне гасло заходу – «Формуючи майбутнє, керуючи невизначеністю».

Україну на форумі представив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга. В інтерв’ю Укрінформу він розповів про підсумки роботи на Анталійському форумі, посилення позицій України у світі, зокрема на Близькому Сході та Глобальному Півдні, актуальні геополітичні питання, розвиток стратегічних двосторонніх відносин з Туреччиною, оцінив перспективу повернення переговорного процесу в цю країну.

НА БЛИЗЬКОМУ СХОДІ УКРАЇНА ЗАРАЗ ПРАЦЮЄ НА ВИПЕРЕДЖЕННЯ ТА ГЕОПОЛІТИЧНУ ПЕРСПЕКТИВУ

– Пане міністре, добігає завершення ваша участь в Анталійському дипломатичному форумі. Ви щойно зауважили про зміну в позиціонуванні України на цьому майданчику. В чому полягає ця зміна?

– Вважаю, що Україна дійсно звучить по-іншому. Україна по-іншому позиціонується. Ми стали набагато суб’єктнішими. І цього разу в мене було дуже багато запитів на зустріч, запитів про налагодження взаємодії від партнерів, які раніше взагалі не бачили Україну на своїх радарах. Це якраз про визнання наших спроможностей, свідчення позитивних результатів із цієї проактивної політики, яка зараз ведеться. Це про те, що незважаючи на ті виклики, які долає наша країна, ми знаходимо волю, ми знаходимо спроможності посилювати свою присутність у різних регіонах світу, зокрема на Близькому Сході. Ми знаходимо спроможності бути контриб’ютором безпеки. Це цінується.

У таких регіонах, як Туреччина, Близький Схід, поважають силу. Я вважаю, що Україна, якщо порівнювати з минулорічним та теперішнім Анталійським форумом, додала в силі, це відчутно і це всі помічають.

І знову ж таки, для мене, як міністра країни, яка воює, це шанс для розвитку і встановлення нових партнерств. Я не пригадую, коли мав таку кількість запитів на зустріч під час багатосторонніх платформ. Навіть сказав би, що це певна конкуренція за увагу України і за ті можливості, які відкриваються у співпраці з Україною. Ми стаємо цим привабливими, даємо змогу взаємовигідної співпраці. І ця співпраця посилює Україну.

– Як ці зміни в позиціонуванні України на міжнародній арені впливають на її стратегічні дії, зокрема в регіоні Близького Сходу?

– Нещодавня історична поїздка Президента Зеленського, спрямована була на те, аби безумовно посилити позиції України в регіоні, аби налагодити нову стратегічну присутність там і співробітництво. Але також, щоб запобігти заробітку Росії на стрибку цін на нафту. Запобігти Росії скористатися ситуацією і пом’якшити якісь санкції чи санкційні режими щодо себе. Запобігти, аби глобальна медійна увага перемістилась туди. Хоча частково це відбулося, такі заходи (Анталійський дипломатичний форум – ред.) дозволяють Україну тримати у фокусі. Аби та зброя, яка для нас підтверджена, була поставлена в Україну і поставлена у визначені терміні. Будь-яке загострення чи затягування безпекової ситуації на Близькому Сході має прямі безпекові наслідки для України. Тому ми там, ми там проактивні, ми працюємо на випередження, і все це буде мати довготермінові наслідки для наших оборонних спроможностей, воно буде їх посилювати. Ми також здобуваємо там бойовий досвід. І все це обов’язково має бути конвертовано в практичні якісь кроки для нашої держави. Таке завдання визначив Президент України, і так ми всі діємо і боремося за це. Тому що в багатьох випадках потрібно боротися. Запевняю вас, що не всі щасливі з активною появою України там і присутністю, і укладенням довготермінових контрактів.

ВАГОМА ПЕРЕВАГА ОПК УКРАЇНИ – ТЕСТУВАННЯ НОВИХ РОЗРОБОК НА ПОЛІ БОЮ

– Цьогорічний Анталійський форум ви почали публічною дискусією, поінформувавши про ситуацію на фронті, окресливши головні меседжі України щодо завершення війни,  також спростували наративи російської пропаганди, які поширюються на світову, зокрема на турецьку аудиторію. Ви зауважили про успіхи Туреччини у розвитку ВПК, коли 80% «оборонки» – це власні розробки та виробництво. Як ви думаєте, ми можемо досягти такого рівня, зокрема, беручи за приклад досвід Туреччини?

– Думаю, що таку мету потрібно обов’язково ставити. Ми зараз вже понад 40% можемо перекривати потреби для нашої армії. Але якщо ми хочемо бути сильною державою,  позбуватися залежностей в деяких критичних постачаннях, нам потрібно максимально нарощувати свої спроможності. Це завдання ставить Президент України: максимальне масштабування. Тому що це про суб’єктність і про сильне позиціонування. Це якщо говорити про зовнішній вимір. А про внутрішній вимір – це тригер і двигун економічного зростання. Оборонка – це завжди галузі, які тягнуть за собою інші галузі економіки. Вона має мультиплікаційний ефект. І дуже багато країн будували свої успішні економічні моделі саме на оборонці. Тому обов’язково це буде масштабуватись. Ну і, звичайно, що нами винесені уроки з російської агресії, коли нам доводилося чекати певні постачання, коли ми від них залежали. Цього не повинно бути. Має бути більше самодостатності. Особливо, повторюся, в критичних видах озброєння. Це ППО, артилерійські снаряди, порох, вибухівка. Тобто Україна має ставати більш самодостатньою. У нас є школи, є на чому все це розвивати. З іншого боку, ми вже багато створюємо свого. У нас вже діє понад 200 компаній, які виробляють дрони різного виду. Понад 200 компаній – це справді «вибух», що також означає конкуренцію. Крім того, ці компанії мають змогу відразу тестувати свою продукцію на полі бою. Наші партнери розуміють, що це означає високу якість. І це наша геополітична перевага.

– Про унікальну можливість України випробовувати нові технологій на полі бою зауважують не лише виробники певних видів озброєння, а й провідні гравці сфери ОПК як в Туреччині, так і в інших країнах.

– Взагалі, я завжди казав, оцей бойовий досвід, унікальні технології, вміння створити ці процеси навіть в умовах війни, створення відповідних систем закриття неба, зараз це Україну суттєво посилює на геополітичній мапі світу, регіону і робить нас контріб’ютором безпеки, необхідним партнером для багатьох. Ось така зараз реальність і все це має масштабуватися. І безумовно, що всі ці кроки мають посилювати передусім нашу оборонку і слугувати нашими національними інтересами.

ТУРЕЧЧИНА ПОСІДАЄ ОСОБЛИВЕ МІСЦЕ ЯК СТРАТЕГІЧНИЙ ПАРТНЕР УКРАЇНИ

– Туреччина займає особливе місце на вашому дипломатичному шляху. І проєкти, які ви започаткували тут, це і постачання байрактарів, будівництво фрегатів для України, отримання Томосу, вперше запуск прямих авіарейсів з деякими турецькими містами, зокрема з Анкарою, зведення нової будівлі посольства. Цьогоріч Великоднє богослужіння відбувалася біля нової каплиці, закладеної вами. Під час каденції ви заклали потужні основи для розвитку стратегічного партнерства з Туреччиною. Які напрями співпраці з Туреччиною особливі актуальні сьогодні?

– Безумовно, Туреччина посідає особливе місце в наших дипломатичних відносинах, особливе місце як стратегічний партнер України, як сусід через море. Тому що ми поділяємо спільні виклики в Чорному морі. Вважаю, що лише з Туреччиною Україна може балансувати домінування російського морського флоту.

Туреччина – країна НАТО. Туреччина має одну з найсильніших армій світу. І зараз Україна теж має одну з найсильніших армій не лише Європи. Все це створює ґрунт для дійсно тісної взаємодії. Що важливо, ми не країни-конкуренти. Ми дійсно взаємодоповнюючі країни, в тому числі в оборонній сфері. Десь ми маємо випереджаючі позиції, десь нам важлива допомога і взаємодія з турецькою стороною, але це завжди про взаємовигідне партнерство, яке базується не лише на минулому активному динамічному теперішньому часі, але і на величезних майбутніх перспективах. Я прихильник створення альянсів з Туреччиною, враховуючи її роль в регіоні, і роль нашої країни, яка зростає.

Все це дозволяє нам започаткувати нові формати взаємодії, так як це відбулося з Сирією, тристоронній формат Україна-Туреччина-Сирія.

МИ ЗВЕРНУЛИСЯ ДО ТУРЕЧЧИНИ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ЗУСТРІЧІ ЗЕЛЕНСЬКОГО І ПУТІНА З МОЖЛИВОЮ УЧАСТЮ ЕРДОГАНА І ТРАМПА

– Туреччина раніше надавала і зараз висловлює готовність надати майданчик для мирних перемовин України та Росії. Зараз виглядає так, що вони хочуть перетягнути перемовний процес у Стамбул. Чи бачите ви таку перспективу?

– Не згоден, що це перетягування. Це про справедливу роль Туреччини, яка має спроможності часом робити справді безпрецедентні, унікальні досягнення в дипломатії. Це я навіть не роблю комплімент. Я тут працював послом. Я знаю, як турецька дипломатія, яку я оцінюю дуже високо, працює і формально, і за лаштунками. Вони дуже ефективні. І це треба брати до уваги і використовувати цей потенціал, тому що Туреччина також зацікавлена у закінченні російської агресії. Ми звернулися до Туреччини, розглянути можливість організації зустрічі на рівні Президента Зеленського і Путіна з можливою участю президентів Ердогана та Трампа. Ми готові до цієї зустрічі. Єдине, що зараз Путін переховується. А український президент до такої зустрічі готовий. Ми хочемо закінчити цю війну. У нас є дієві пропозиції.

Ми сподіваємося на роль Туреччини, яка може відіграти і прискорити мирний процес.

БЛИЗЬКИЙ СХІД, ГЛОБАЛЬНИЙ ПІВДЕНЬ ТА ВІДНОСИНИ З ТУРЕЧЧИНОЮ – ОСНОВНІ ТРЕКИ РОБОТИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ АНТАЛІЙСЬКОГО ДИПЛОМАТИЧНОГО ФОРУМУ

– З якими трьома основними висновками і напрямами подальшої роботи міністр закордонних справ України повертається в Україну після Анталійського форуму?

– Звичайно, це посилення стратегічної присутності України в цьому регіоні і в регіоні Близького Сходу. Візит Президента Зеленського відкрив додаткові можливості і шанси. Для нас це також історія про нашу енергетичну безпеку, тому що ці країни багаті енергоресурсами. Це теж історія про взаємовигідну співпрацю не лише безпекову, а й фінансову. Тому це теж важливо. І з точки зору майбутніх відносин всеохопних. Ця стратегічна присутність тепер має відбутися і зміцнитися. Це перший трек.

Другий трек двосторонній. І це, звичайно, Глобальний Південь, передусім Африка. Чітко бачу, що цей трек був недооцінений як в Україні, так і в Африці. Не до кінця ще розуміють потенціал України.

Дуже багато ще роботи попереду для закріплення ось цього нового позиціонування України, нової нашої сильної суб’єктності. І ми повинні це конвертувати. От ви запитали, який ще напрям, і він релевантний до першого і другого, це конвертування ось от цих дипломатичних треків, взаємодії, зустрічей у конкретний український здобуток. Для нас, для нашої країни, для нашого фронту, для нашої армії.

– Яка співпраця нас цікавить на Африканському континенті?

– Це аграрний сектор, відкриття ринків цих країн для нашої продукції, це IT сфера, медицина, освіта, безпекова взаємодія. У деяких з цих країнах є критичні ресурси, які потрібні для української індустрії, для української економіки. І все це предметно обговорювалося. На майданчику Анталійського форуму провів дуже багато зустрічей з африканськими колегами. Загалом понад десять зустрічей і з кожною країною є перспектива для співпраці. Переконаний, що ми далі будемо її масштабувати.

З кожним із африканських колег також порушував питання вербування росіянами африканських найманців.

– Що вони про це кажуть?

– Вони обурені. Ми шукаємо шляхи, як зупинити це найманство, тому що там різні є підходи. Вони вдячні Україні за ті зусилля, аби припинити використання росіянами африканців для т.зв. «м’ясних штурмів». Ми маємо дані розвідки, у нас знаходяться понад 300 громадян різних іноземних  країн, які воювали на боці Росії, зокрема з країн Африки. Ми бачимо, що несучи величезні втрати на фронті, Росія намагається це компенсувати шляхом вербування. Тому це була одна з тем моїх розмов з колегами з Африканського континенту.

– Близький Схід і Африка. Який третій трек за підсумками участі в Анталійському форумі?

– Безумовно, третій трек – це двосторонні відносини з Туреччиною. Це енергетика, безпекова взаємодія, торгівля. Товарообіг з Туреччиною зростає. За 2025 рік маємо майже 40% зростання в порівнянні з попереднім роком. Переконаний, що у нас є ще незадіяний потенціал, який ми маємо далі розвивати.

– За вашої каденції одним із головних гасел і напрямів роботи було: «Більше України в Туреччині – більше Туреччини в Україні». Нині ви це гасло масштабували на світовий рівень: більше України в світі, більше світу для України.

– Якщо узагальнити всі ці три зазначені треки, то є спільне – аби Україна була в фокусі. Має бути більше України, зрозумілої України, осмисленої України, яку всі вже відчувають, знаєте, як країну, роль і вага якої були недооцінені. І розуміння того, наскільки значущою є роль нашої країни та наших людей.

Ольга Будник, Анталія.

Фото автора та Antalya Diplomacy Forum