Оглядач гаджетів Метт Еванс вирішив порівняти Apple Watch Series 12 та Garmin Fenix ​​9 Pro за точністю відстеження серцевого ритму та деякими іншими показниками. Результатами він поділився у статті для TechRadar.

Apple Watch Series 12 оснащений новою системою Health Sensing System, що відстежує серцевий ритм. Компанія стверджує, що новий годинник вимірює частоту серцевих скорочень у активному стані та стані спокою до 60 разів частіше, ніж моделі попередніх поколінь.

З іншого боку Garmin Fenix ​​9 Pro отримав датчик серцевого ритму Garmin Elevate V5, який під час попередніх тестів із Garmin Venu 4 показував відхилення від середнього значення серцевого ритму Apple Watch Ultra 3 приблизно на 5 ударів на хвилину.

Результати тестування

За даними Apple Watch Series 12, під час 40-хвилинного силового тренування середній пульс Еванса становив 125 ударів за хвилину. Garmin Fenix ​​9 Pro виміряв 132 удари за хвилину, що є досить незначною різницею.

Натомість різниця між Apple та Garmin у підрахунку калорій була більш суттєвою. Fenix ​​9 Pro зафіксував витрату 340 ккал, тоді як Series 12 виміряв загальні витрати енергії за тренування на рівні 242 ккал.

Як зазначає Еванс, порівняльні дослідження щодо точності підрахунку калорій за допомогою смартгодинників, як правило, демонструють похибку близько 20%. Однак, різниця в 88 ккал перевищує 20% похибки.

Важливо

Варто враховувати, що це було лише перше тестування одразу після розпакування Apple Watch без використання медичного нагрудного пульсометра, який міг би виступати еталоном точності. У подальшому автор планує проводити триваліші тестування порівняно з іншими моделями годинників й датчиками, щоб з’ясувати, чиї алгоритми виявляться точнішими.

Нагадаємо, Amazfit представила розумний годинник T-Rex Dual Solar, який витримує до 35 днів автономної роботи завдяки сонячній зарядці.

Фокус також повідомляв, що Rollme представила бюджетний розумний годинник Matrix, здатний функціонувати як автономний 4G-пристрій.

Київ фактично перейшов у новий режим повітряної війни. Якщо раніше масована атака означала кілька важких нічних годин, після яких місто поверталося до звичного життя, то тепер повітряна тривога може тягнутися годинами, стихати ненадовго і починатися знову. Росія запускає ударні дрони невеликими групами протягом усієї доби, а реактивні “Шахеди” можуть з’являтися на підступах до столиці з інтервалом у пів години — годину.

Росія перейшла від переважно нічних атак до запусків дронів фактично цілодобово. Особливо серйозною проблемою стали реактивні БПЛА: вони здатні йти на висотах 4–7 км і залишають мобільним вогневим групам значно менше часу на реакцію. За словами начальника управління комунікацій командування Повітряних сил Юрія Ігната, Україна нині перехоплює близько 60% реактивних дронів, тоді як ефективність проти старих типів “Шахедів” перевищувала 90%.

Масштаб загрози також стрімко зростає. Лише за перші три тижні вересня Росія, за даними української влади, запустила близько 2100 реактивних ударних БПЛА та 136 ракет. Ще в серпні кількість таких дронів перевищила 2800. Фактично за кілька місяців Росія перетворила реактивні БПЛА з відносно нової загрози на масовий засіб удару, причому одним із головних напрямків залишається Київ.

Змінилася й сама логіка атак. Замість того щоб зібрати сотні дронів в одну велику нічну хвилю, РФ може розтягувати їх у часі. Для ППО це означає необхідність залишатися в постійній готовності, а для міста — тривалі тривоги, зупинку роботи частини установ, перебої з транспортом і ситуацію, коли мільйони людей фактично не розуміють, коли атака справді завершилася. Один із військовослужбовців мобільної групи ППО, яка прикриває Київщину, прямо говорив Reuters, що така тактика виснажує розрахунки: дрони можуть іти протягом усього дня, а люди на бойовому чергуванні фактично залишаються без нормального сну.

При цьому удари навколо столиці далеко не завжди можна пояснити виключно спробами вразити військові об’єкти. За OSINT-аналізом французького аналітика Клемана Молена, протягом вересня у Києві та області під атаками опинилися 168 різних об’єктів, і лише сім із них — близько 4% — були віднесені до військових. Найбільша частка припала на цивільні логістичні об’єкти — 72 випадки, або 43%. Ще 16 ударів припали на житлові багатоповерхівки, фіксувалися також ураження АЗС, дата-центрів, промислових об’єктів, залізниці, школи та медичного закладу. Сам Молен зауважив, що частина об’єктів може мати подвійне призначення, однак у великому місті навіть удар по промисловій чи інфраструктурній цілі неминуче створює ризик для цивільних.

Україна відповідь шукає. 17 вересня президент Володимир Зеленський повідомив, що вже є українські перехоплювачі, здатні знищувати реактивні “Шахеди”, і наступним завданням назвав їх масштабування. Ще раніше Міноборони повідомляло про кілька перспективних моделей, які пройшли польові випробування. Reuters із посиланням на заступника командувача Повітряних сил Юрія Череватенка також писав, що Україна наблизилася до появи цілої лінійки відносно дешевих серійних засобів протидії реактивним БПЛА.

Але між “перехоплювач уже збиває” і “перехоплювачів достатньо, щоб системно прикривати велике місто” — велика дистанція. Нові системи потрібно не лише довести технічно, а й виробляти у великих кількостях, передавати бойовим підрозділам, інтегрувати в систему виявлення й управління та навчати операторів. Саме тому успішні випробування ще не означають, що безперервні атаки припиняться найближчими днями.

При цьому ефект нон-стоп створює не лише кількість дронів, а й характер їхнього руху. Якщо звичайні БПЛА здебільшого йдуть довшими прямими відрізками з кількома змінами курсу, то реактивні дрони заходять на Київ із різних напрямків, маневрують і можуть неодноразово змінювати траєкторію. Такі маршрути утворюють щільний вузол над південно-західною частиною столиці, а петлі та повторні розвороти можуть безпосередньо подовжувати повітряну тривогу.

Місяць-два до відповіді

Ще 11 вересня військовослужбовець 413-го полку Сил безпілотних систем “Рейд” та експерт з озброєнь Defense Express Іван Киричевський прогнозував, що ефективніша протидія реактивним “Шахедам” може з’явитися вже протягом кількох тижнів.

“Якщо йдеться про збиття реактивних “Шахедів”, то це питання кількох тижнів”, — говорив він. А на прохання конкретизувати термін відповів: “Давайте місяць. Ну можете написати два”.

Йшлося не про один універсальний засіб, після появи якого проблема зникне. Уже тоді, за словами Киричевського, в Україні випробовували кілька типів реактивних перехоплювачів і паралельно працювали над іншими засобами малої ППО. Головним слабким місцем він називав масштабування: технології є, але швидко виробити їх у кількості, достатній для масованого застосування, значно складніше.

Через понад два тижні після цього прогнозу проблему ще гостріше окреслив офіцер командування штурмових військ ЗСУ Денис Ярославський. За його словами, сьогодні Україна не має стовідсоткової протидії новим поколінням “Гераней” та “Бандеролям”, а в цьому технологічному циклі росіяни поки випереджають.

“Понад 10 українських компаній уже працюють над рішеннями, здатними протистояти цим атакам. Але жодне з них поки не вийшло на завершальну стадію”, — зазначив Фокусу Ярославський.

На його думку, Україні терміново потрібен гібрид дешевого ракетного засобу та дрона. Інженери, здатні створити таке рішення, є, однак головною перепоною залишається фінансування.

При цьому Ярославський називає вже зовсім інший часовий горизонт — 8–9 місяців. Саме стільки, за його інформацією, може знадобитися для створення виробу, який буде не просто збивати нинішні російські дрони, а випереджатиме їх на кілька технологічних циклів.

Ці оцінки не обов’язково суперечать одна одній. Киричевський говорить про появу й масштабування засобів, які дозволять ефективніше протидіяти реактивним дронам уже найближчими тижнями та місяцями. Ярославський — про наступний етап: створення принципово сильнішої системи, здатної забезпечити технологічну перевагу, а не лише наздогнати нинішню російську загрозу.

Саме тому проблема найближчих місяців полягає не лише в тому, коли Україна отримає достатню кількість нових перехоплювачів. Поки технологічна відповідь масштабується, Росія продовжує використовувати реактивні дрони як постійний інструмент тиску — не лише на систему ППО, а й на економіку, інфраструктуру та цивільне населення.

Навіщо Росії атаки нон-стоп і як їм протидіяти

Політичний експерт і військовослужбовець ЗСУ Олександр Мусієнко вважає, що постійні атаки реактивними дронами мають одразу кілька цілей. Одна з головних — послабити економічний потенціал України, завдаючи ударів по виробництвах, складських приміщеннях, промислових об’єктах, бізнесу та офісних центрах.

Водночас це, за його словами, і терор проти цивільного населення — спроба посіяти паніку, деморалізацію, апатію та недовіру до державних інституцій.

“Це на сьогоднішній день є мета, яку переслідує ворог із тим терором, який не припиняється”, — говорить Фокусу Мусієнко.

При цьому, наголошує він, Збройні сили намагаються протидіяти новій тактиці вже наявними засобами. Насамперед, на думку експерта, необхідно посилювати Повітряні сили — збільшувати кількість авіації та ракет класу “повітря — повітря”, а також пришвидшувати ремонт і заміну авіаційних гармат.

За словами Мусієнка, саме F-16 зараз збивають значну кількість реактивних дронів авіаційними гарматами, тому навантаження на ці системи постійно зростає.

Другий напрямок — перегляд роботи мобільних вогневих груп. Їх, на його думку, потрібно дооснащувати переносними зенітно-ракетними комплексами та збільшувати кількість таких розрахунків.

Але навіть найкраща ППО не може гарантувати, що всі запущені по Україні дрони будуть знищені. Тому третя складова — удари безпосередньо по інфраструктурі, яка дозволяє Росії виробляти, зберігати та запускати БПЛА.

Мусієнко звертає увагу, що Сили оборони вже б’ють по пунктах зберігання, підготовки та запуску реактивних “Гераней”, а також по підприємствах, які виробляють компоненти для безпілотників.

“Без ударів по об’єктах виробництва на території Росії, навіть за умов найкращого ППО, все одно будуть десь влучання, буде падіння уламків, будуть певні руйнування”, — наголошує військовослужбовець.

Саме тому, на його думку, кампанія має охоплювати не лише пускові майданчики, а й підприємства російського ВПК та ланцюжки постачання компонентів. Найамбітнішою ціллю в цьому контексті Мусієнко називає завод в “Алабузі” в Татарстані, де Росія розгорнула масштабне виробництво ударних безпілотників.

“Поки ми не знищимо або щонайменше суттєво не пошкодимо цей завод і не пошкодимо ланцюжки поставок на цей завод, на жаль, вони будуть продовжувати виробництво”, — говорить він.

Тим часом 28 вересня Росія вдарила реактивним дроном по бізнес-центру в Дніпрі. Унаслідок атаки загинули троє людей, ще 12 дістали поранення, а рятувальники евакуювали з охопленої вогнем будівлі 47 осіб. Пошкоджень зазнав і офіс сервісу “Опендатабот”.

Також російські удари вже створюють ризики для цифрової інфраструктури. Як писав Фокус, після атак на дата-центри та телекомунікаційні об’єкти уряд почав готуватися до найгірших сценаріїв — частину обладнання планують розміщувати під землею, дані дублювати у хмарних сховищах і за кордоном. Прем’єр Сергій Корецький наголошував, що загроза для такої інфраструктури зберігатиметься до завершення війни.

Раніше вчені спостерігали подібну поведінку серед азіатських слонів, але ніколи не досліджували африканських. Як виявилося, останні також вдаються до різних методів самолікування. Також були зафіксовані випадки, коли слони готували ліки для своїх дитинчат, пише IFL Science.

“Представники будь-якого виду на планеті так чи інакше займаються самолікуванням”, — каже приматолог з Університету Нагасакі Майкл Хаффман.

Однак він наголошує, що рівень складності застосовуваних методів різниться у різних видів, а випадки взаємного лікування трапляються ще рідше.

Дослідники провели опитування серед представників народу сабаот — корінних мешканців району гори Елгон у Кенії. Кожен з опитаних розповідав, що бачив, як хворі слони шукали певні рослини.

Місцеві жителі повідомили про використання загалом 35 видів рослин, а також чотирьох різновидів ґрунту чи мінералів. Слони з гори Елгон вже відомі тим, що добувають сіль у печерах, іноді заглиблюючись під землю на 200 метрів, тож було вже відомо: їхній раціон не обмежується лише рослинною їжею.

Місцеві жителі приписували цілющі властивості 25 видам рослин, якими харчуються слони, хоча автори дослідження висловлюються обережніше, виділяючи лише 8 видів.

Слони не обмежуються лише власним лікуванням. Місцеві жителі розповіли про випадки лікування інших слонів — так звану “аломедикацію” (лікування родичів), яка іноді відрізняється дивовижною складністю.

Наприклад, траплялися випадки, коли слонихи жували певне листя, кору чи коріння, а потім змішували отриману масу з молоком, створюючи своєрідні смузі для своїх дитинчат.

Інші новини науки