На засіданні присутні директор НАБУ Семен Кривонос та керівник відділу детективів Олександр Абакумов. Вони розповіли про перебіг справи ексголови Офісу президента. Про деталі засідання ТСК розповів народний депутат фракції “Європейська солідарність” Олексій Гончаренко у своєму Telegram.

Зокрема, Кривонос розповів, що співробітники НАБУ не проводили обшуки на робочому місці Андрія Єрмака, а проводили “в інших місцях”, не конкретизувавши, де саме. Також він не розповів, що саме знайшли під час обшуку, посилаючись на таємницю слідства.

“В даному випадку те, що вилучено, на це накладено арешт. Так, серед них є певні цифрові носії”, — сказав директор НАБУ.

Через таємницю слідства Кривонос також не розповів, чи з’явився Єрмак на допит, а також деталі допиту водія Андрія Єрмака. Однак виклик ексголови ОП на допит таки був.

Водночас він розповів, що станом на зараз підозра Єрмаку не була оголошена. Щодо нього триває досудове розслідування.

“Ніхто не тиснув на те, щоб не давати підозру Єрмаку”, — зазначив Кривонос.

Також він не відповів на питання про те, де знаходиться Єрмак.

Зустріч Єрмака та Кривоноса

Натомість директор НАБУ розповів, що 31 липня 2025-го року він мав зустріч з тоді ще головою Офісу президента Андрієм Єрмаком. Та зустріч була ініційована саме Єрмаком, вона проходила на фоні протестів проти обмеження незалежності НАБУ та САП.

Водночас на зустрічах Зеленського з антикорупціонерами, за словами Кривоноса, Єрмак не брав участі. Остання окрема зустріч директора НАБУ з президентом пройшла 22 липня, утім на ній не було досягнуто практичних результатів.

Можлива підозра керівнику НАБУ

Директор НАБУ розповів, що “до нього доходила інформація, що йому може бути вручена підозра. Утім жодних деталей він не знає, крім того, що підозру могла готувати СБУ.

А керівник відділу детективів Олександр Абакумов розповів, що деякі телеграм-канали використовувалися для того, щоб потім провести обшуки в НАБУ, не пояснивши, як саме.

Звільнення Єрмака

Нагадаємо, що 28 листопада Андрій Єрмак написав заяву про відставку. У той же день Зеленський підписав указ про звільнення керівника Офісу президента України.

Цьому передували обшуки НАБУ, які провели в Андрія Єрмака вдома вранці 28 листопада.

Після своєї відставки Андрій Єрмак в повідомленні журналісту New York Post заявив, що після того, як “зганьбили його гідність”, він відправляється на передову. Після цього військовослужбовиця Тетяна Чорновол заявила, що готова взяти звільненого голову Офісу президента України Андрія Єрмака у свій підрозділ. Утім сам Єрмак це запрошення проігнорував.

15 січня стало відомо, що Андрій Єрмак не проходить військову службу попри своєї обіцянки після звільнення “піти на фронт”.

Після своєї відставки Єрмак заявив, що не злиться на президента Зеленського, тому що вони завжди були друзями. А пізніше стало відомо, що Зеленський відновив спілкування з Єрмаком.

Вартан був одягнений невимушено: чорна толстовка з капюшоном, штани Puma та кепка Los Angeles Kings. Актор продемонстрував сиву бороду та окуляри, що додало йому разюче іншого вигляду. Про це пише Page Six.

Вартан знімався в серіалі “Шпигунка” разом з Дженніфер Гарнер з 2001 по 2006 рік, і вони недовго зустрічалися в реальному житті у 2003 році.

Хто такий Майкл Вартан

Він також знявся у пам’ятних романтичних комедіях “Нецілована” з Дрю Беррімор та “Якщо свекруха — монстр” з Дженніфер Лопес. Його останньою акторською роботою була запрошена роль в епізоді серіалу “Бог зафрендив мене” на каналі CBS у 2018 році.

Вартан досі дружить зі своїми колишніми колегами, незважаючи на те, що відійшов від Голлівуду. У 2023 році Дженніфер Гарнер навіть привітала його з днем ​​народження в Instagram, опублікувавши їхнє спільне фото з серіалу “Шпигунка”.

У 2021 році він з’явився на “Шоу Дрю Беррімор” і приголомшив свою колишню колегу, зізнавшись, що мав почуття під час їхньої культової сцени поцілунку у фільмі 1999 року “Нецілована”.

Нагадаємо, Фокус раніше писав, що:

Крім того, перша дружина Тома Круза, 69-річна Мімі Роджерс, вийшла у світ для рідкісної появи.

На тлі без перебільшення критичної ситуації в енергетичній сфері, як вже повідомляв Фокус, Україну “накрив” корупційний скандал, де фігурує ім’я Юлії Тимошенко. Двічі експрем’єрку та чинну лідерку фракції ВР “Батьківщина” НАБУ та САП звинувачують у підкупі колег – нардепів за «правильні» голосування.

Згідно з даними слідства, в доказовій базі цієї корупційної справи містяться аудіозаписи, на яких голос, схожий на голос пані Тимошенко, нібито обговорює з парламентарями механізм голосувань у Верховній Раді в обмін на неправомірну вигоду. «На відміну від поодиноких епізодів, йдеться про системний механізм, який був розрахований на тривалий період», – наголосили в НАБУ. Окремо в антикорупційних структурах акцентують на тому, що підозра, висунута Юлії Тимошенко стосується частини 4 статті 369 Кримінального кодексу України (ККУ) – пропозиція або надання неправомірної вигоди посадовій особі, що може тягнути за собою серйозні юридичні наслідки.

Сама ж Юлія Тимошенко усі закиди на свою адресу категорично відкидає, заявляючи, що ця історія начебто шита замовно-виборчими нитками за замовленням влади.

Принагідно зауважимо, що в останні роки Юлія Тимошенко та її партійні соратники систематично критикували роботу НАБУ і САП, а влітку 2025 року голова «Батьківщини» підтримала резонансний законопроєкт про обмеження їхніх повноважень, який, як відомо, викликав вуличні протести у столиці та ряді інших регіонів України. 

Чому корупційний скандал з Тимошенко насправді грає на користь Україні

Коментуючи Фокусу гучний корупційний скандал, де ключовою фігуранткою є Юлія Тимошенко, провідний експерт Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус зазначає: «Насправді, слід розуміти, що питання корупції було і залишається актуальним в усіх країнах світу. Приміром, рейтинг Transparency International свідчить про те, що навіть найкраща країна у світі, де практично не має корупції – Данія – отримала 90% зі ста. Тобто, навіть найкращі з кращих не бездоганні. Показник України ж набагато гірший. Зі 184 країн наша держава займає 105 місце. США, до речі, якщо не помиляюся на 27-й сходинці, так що також там не ідеал. Якщо ж говорити конкретно про гучну історію з пані Тимошенко зокрема і практикою парламентської корупції загалом, то, на жаль, я тут песиміст і не вважаю, що нам колись вдасться позбутися ганебної практики продажних голосувань у Верховній Раді. Тут все залежатиме від того, наскільки будуть побудовані незалежні інституції по боротьбі з корупцією, які конфліктують повсякчас з державною владою, позаяк по суті є паралельною владою».

Важливо

Поряд з тим, на переконання експерта, НАБУ та САП не є інструментами, які можна звинуватити в спільних «іграх з владою». «Багато наших політиків звикли до, скажімо так, не дуже легальної поведінки і коли антикорупційні структури зараз починають це, як то кажуть, підсвічувати, вони прогнозовано нервують, списуючи це на якісь виборчі спекуляції. Втім, зрозуміло, що під час військового стану, який напередодні було продовжено ще на три місяці, ніхто ніяких виборів проводити не буде. Я вважаю, що в даному разі йдеться про те, що попри повномасштабну війну наші антикорупційні органи працюють, демонструючи систематично результати, котрі не подобаються як владі, так і представникам політикуму, який наразі не знаходиться біля владного керма», – підкреслює Іван Ус.

Аналітик вважає, що загалом історія з ймовірними корупційними діяннями Юлії Тимошенко є «позитивно-оздоровлюючою для парламентаризму, оскільки війна закінчиться, а Україна існуватиме надалі». «І в цій поствоєнній Україні надзвичайно важливо, щоб вплив корупційної складової був зведений до мінімуму. В цілому, коли у нас з’являються гучні корупційні історії навіть за участю людей, наближених до президента – це радше грає в плюс для України, аніж в мінус, тому що в даному випадку підсвічується не факт корупції, а факт боротьби з нею. Я думаю, що якщо ми й надалі триматимемо цю лінію, наші іноземні партнери, бачачи цю боротьбу, надаватимуть нам і надалі зі спокійною душею фінансову допомогу», – підсумовує Іван Ус.

Чи справді виправдання Тимошенко не витримують жодної критики

Водночас виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Олександр Леонов у розмові з Фокусом констатує: «Практика парламентської корупції в Україні завжди мала місце і найбільше «розквітла» за часів президенства Януковича. Але паралельно з цим існує практика й «міграції» депутатів за гроші. Зокрема, неодноразово мали місце історії, коли окремі депутати умудрялися за одне скликання побувати чи не у всіх фракціях та групах. Але той факт, що вперше в історії правоохоронні органи змогли всерйоз зайнятися парламентським «купи-продай» – безумовний позитив. Висунення підозри Юлії Тимошенко означає, що слідчі як мінімум зібрали серйозну доказову базу, необхідну для здійснення цього процесуального кроку».

В контексті скандалу з експрем’єркою, політолог звертає увагу і на інші форми парламентського «заохочення»: «Тут слід згадати і про «схематози» з державними замовленнями, а для мажоритарників – виділення додаткових субвенцій на округ, тощо. Приміром, нещодавно спливла історія з паном Льовочкіним, який купив землю в Карпатах за дуже привабливою ціною, що теж може бути частиною таких «подарунків» за голосування, бо ОПЗЖ, давайте, будемо чесними – постійно підтримує моно більшість, як тільки може, підставляючи їй плече. Тому, коли ми говоримо про депутатський підкуп, слід констатувати, що він має різні форми та виміри».

Важливо

Експерт відкидає версію Юлії Тимошенко про те, що НАБУ та САП діють в інтересах Банкової, наголошуючи на тому, що паралельно існують інші, не менш гучні справи з іншими фігурантами, так чи інакше наближеними до Офісу президента (ОП).

«В країні, яка перебуває у стані війни, взагалі таких історій не мало би бути апріорі і після скандалу з пані Тимошенко будемо сподіватися, що тепер подібні ганебні парламентські «бартери» не будуть відбуватися настільки прямо і безсоромно», – резюмує Олександр Леонов.

Між тим, на думку експерта, загалом гучна корупційна історія за вірогідної безпосередньої участі в ній колишньої очільниці уряду та чинної нардепки Юлії Тимошенко, як і кейси з наближеними до Банкової людей, наочно демонструють західним, зокрема, європейським партнерам, що в Україні, попри війну, відбувається боротьба з корупційним злом. При цьому надзвичайно важливим нюансом, констатує Олександр Леонов, є те, щоби НАБУ та САП довели цю історію до судового вироку. В даному контексті політолог окремо наголошує на тому, що у вищевказаних антикорупційних структур є усі можливості для цього, оскільки наразі пані Тимошенко, «яка за руку привела у велику політику «смотрящого за судами» покійного Портнова» вже не має фактичного впливу на третю гілку влади – судову.