“Це Сумщина і Харківщина. Але щоденно можу зазначити, що ворог не припиняє тиснути у напрямку Краматорська. Фактично ті позиції прикордонників, які утримують наші підрозділи, ворог щоденно атакує для того, щоб вибити наших захисників із займаних позицій. Однак, на щастя, ворогу не вдається цього зробити, завдячуючи стійкості, мужності тих військовослужбовців, які перебувають безпосередньо на передньому краї”, – розповів Демченко.

За його словами, в межах Сумської та Харківської областей по кордону з країною-терористкою і загалом по лінії фронту, де розташовані прикордонні підрозділи, Російська Федерація не припиняє своїх агресивних дій і за останній період посилила спроби штурмів. Також не припиняються ворожі обстріли із застосуванням керованих авіаційних бомб з авіації у напрямку Сумської області.

“Якщо окремо знову ж прив’язатися до Сумської області, то відтинок у напрямку населених пунктів Басівка, Журавка – це ті ділянки, де ворог продовжує застосовувати тактику малих штурмових груп і, на жаль, бачимо, що він намагається розширити цю зону фактично і по прилеглих територіях. Також намагається застосовувати малі штурмові групи для того, щоб розширити зону боїв уже на території України”, – додав речник.

Крім того, Демченко зазначив, що у Харківській області найінтенсивніше відбиваються спроби російських штурмів по Вовчанську. Також по лінії фронту майже щоденно прикордонники відбивають спроби просування штурмових груп ворога на Куп’янському напрямку.

“Завдячуючи стійкості прикордонників та інших українських захисників по всіх напрямках, чи то кордон з Росією, чи то лінія фронту, вдається унеможливити або стримати просування противника як нашій піхоті, яка знаходиться безпосередньо на самих передніх рубежах, і власне також за підтримки артилерії і розрахунків операторів безпілотних авіаційних комплексів, які знищують десятками-сотнями ворога для того, щоб він не зміг досягти тих цілей, які перед собою ставить”, – сказав речник ДПСУ Андрій Демченко.

Як повідомляв Укрінформ, між Силами оборони України та російськими загарбниками минулої доби, 18 травня, відбулося 175 бойових зіткнень.

Бійці підрозділ Darknode 412-го полку Nemesis Сил безпілотних систем станом на сьогодні перехопили 100 ударних дронів ворога типу Shahed і “Гербера”.

Штаб-сержант Володимир Гузар, якого побратими знали за позивним «Гудзон», народився 17 лютого 1990 року в Маріуполі. Дитинство та юність минули в рідному місті, де він навчався у школі №28, а згодом – у коледжі №74.

У Приазовському державному технічному університеті опанував професію зварювальника, хоча доля розпорядилася так, що жодного дня за фахом не працював.

“Вовчик ріс звичайним хлопцем, але із загостреним відчуттям справедливості. Завжди готовий усім допомогти, бо був добрим. Любив футбол і своє місто. Дуже цінував дружбу та стояв горою за друзів. Найбільше цінував у людях надійність, відданість і справедливість, бо й сам був таким. У вихідні від служби дні любив проводити час на природі з друзями, посидіти в родинному колі. Дружина Наталя та синочок Богданчик стали його життям, він їх безмежно любив”, – згадує батько захисника Ігор.

Дружина Наталя розповідає: “Володимир був душею компанії. Полюбляв збиратися всією родиною та друзями. Ці зустрічі були для нього емоційною підзарядкою. Він був чесною та доброзичливою людиною. Навіть у надскладних ситуаціях завжди допомагав побратимам. Міг віддати останнє та ніколи не поступався своїми людськими принципами”.

У 2009 році Володимир ухвалив доленосне рішення і пов’язав своє життя зі службою в 1-му Донецькому прикордонному загоні. Там він обіймав посаду начальника ремонтно-експлуатаційної групи відділення матеріального забезпечення. 

Коли на сході України активізувалися незаконні російські та проросійські збройні формування, чоловік не залишився осторонь. З перших днів брав безпосередню участь в Антитерористичній операції та операції Об’єднаних сил на території Донецької області.

24 лютого 2022 року штаб-сержант Володимир Гузар разом із побратимами з 1-го прикордонного загону та бійцями Окремого загону спеціального призначення “Азов” і Збройних сил України став на захист країни у рідному Маріуполі. З 11 по 15 березня 2022 року виконував бойові завдання в мікрорайоні Східний. Володимир відповідав за бойове чергування, виявляючи рух ворожої техніки та запобігаючи спробам наступу ворога. 13 березня його група виявила ворожу снайперську позицію, за координатами якої військовослужбовці “Азову” змогли відпрацювати по цілі та знищити її. 14 березня українські оборонці, серед яких був і Володимир, вступили в бій з броньованою технікою БТР-80 та живою силою противника на транспортному засобі “Урал”. Хлопці знищили вантажівку противника і трьох російських військовослужбовців.

Наступного дня, 15 березня, група, у якій перебував «Гудзон», у запеклому бою захопила ворожий “Урал” з боєкомплектами до групової зброї та продуктами харчування. Із 20 по 22 березня Володимир із побратимами тримав оборону позицій в мікрорайоні Східний, в секторі “Д”, відбиваючи масовані артилерійські атаки, авіаудари та ракетні обстріли з акваторії Азовського моря.

Попри значну перевагу ворога в живій силі та техніці, українським захисникам вдалося знищити значну кількість ворожої піхоти та пошкодити декілька одиниць броньованої техніки. Пізніше Володимира неодноразово залучали до бойових чергувань з охорони та оборони пункту тимчасової дислокації прикордонного загону на території “Азовсталі”, щоб не допустити проникнення ворожих ДРГ.

Із 17 по 20 квітня 2022 року штаб-сержант Гузар виконував бойові завдання на спостережних постах в районі “Шлакової гори”, виявляючи ворожі сили та надаючи дані для коригування вогню. А з 25 квітня по 5 травня – виконував бойові завдання в Лівобережному районі і на території меткомбінату.

Українські захисники, поміж яких був і Володимир, перебуваючи в круговому оточенні з березня 2022 року в Маріуполі, а з квітня – на “Азовсталі”, – мужньо тримали оборону. Запеклі бої тривали до 16 травня, коли, виконуючи наказ вищого військового керівництва про збереження життя особового складу, Володимир Гузар потрапив у російський полон. Згодом його перевезли до слідчого ізолятора №2 міста Таганрог в Російській Федерації.

“Пройшов все пекло Маріуполя та “Азовсталі”, пережив теракт в Оленівці. Потім його вивезли в Росію, де вороги і закатували. Що йому довелося там пережити, лише Богу відомо. Батьки втратили свого єдиного сина, Україна втратила свого захисника. Без батька залишився синочок Богданчик. У скорботі кохана дружина. Володя житиме у нашій пам’яті вічно”, –  розповідає тітка Олена.

5 вересня 2022 року Володимир Гузар помер у російському полоні. Йому було лише 32 роки. Тіло воїна кремували тільки у травні 2024 року. Поховали військового у колумбарії на Лісовому кладовищі в Києві.

За гідну службу Володимира Гузара нагороджено нагрудними знаками “Відмінний прикордонник” та “10 років сумлінної служби”. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, штаб-сержанта Володимира Гузара посмертно відзначили медаллю “За оборону України” та орденом “За мужність” ІІІ ступеня.

У нього залишилися мати, батько, дружина і син.

Світла пам’ять Герою!

Фото з родинного архіву