Потреби у відновленні сфери охорони здоров’я в Україні становлять 23,6 мільярда доларів.

Опалювальний сезон 2025/2026 став для країни, і зокрема столиці, найтяжчим за весь час повномасштабного вторгнення. Росіяни, які й раніше цілили по теплоелектроцентралях, сконцентрували на цьому напрямку максимум зусиль. У розпал морозів (які насправді не були аномальними – просто ми від них відвикли) через масовані атаки регулярно залишалися без тепла тисячі будинків. Враховуючи тяжкість пошкоджень, завданих ТЕЦ столиці, місто має вже зараз готуватися до наступної зими. Однак постає питання, як краще це зробити.

ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ ПІД ПРИЦІЛОМ ВОРОГА

Київські ТЕЦ ставали цілями російських атак ще із 2022 року. Однак цьогорічного опалювального сезону росіяни почали приділяти їм особливу, якщо можна так сказати, увагу. Так, за підрахунками аналітиків DiXi Group та Energy Map, лише у січні 2026 року агресор 4 рази прицільно обстрілював Київ та столичну агломерацію. Атаки продовжилися й у лютому.

“Обрані цілі у вигляді кількох крупних ТЕЦ та підстанцій свідчать про наміри повністю припинити електро- і теплопостачання, причому в період найбільших морозів. Відтак, це також може свідчити про спробу психологічного впливу та дестабілізації ситуації в державі через створення нестерпних умов для життя”, – наголосили аналітики у своєму дослідженні.

Як наслідок, важкі ушкодження отримали ТЕЦ-4 та ТЕЦ-6, які забезпечували теплом лівобережні райони столиці. Дісталося і ТЕЦ-5, яка стоїть на правому березі. Це все крупні об’єкти, які забезпечують не лише теплопостачання, а й генерацію електрики для столиці. Додати до цього регулярні удари по Трипільській ТЕС, об’єктах системи передачі та розподілу електроенергії – і зрозуміло, чому Київ цієї зими поринув у масштабні відключення світла.

Із січня міжнародні партнери активно везуть до столиці генератори, які, перш за все, дають змогу заживити критичну та соціальну інфраструктуру. У частину будинків повернути опалення цього сезону навіть не обіцяють – Київ створив спеціальну мапу із такими будинками. Однак уже сьогодні необхідно готуватися до наступного опалювального сезону так, щоб забезпечити киянам подачу тепла.

Зараз система теплопостачання Києва не є однорідною: у частині новобудов існує й індивідуальне опалення, й невеликі котельні загалом на житловий комплекс. Але все ж більша частина столиці обслуговується крупними теплогенеруючими станціями. Така система не є чимось унікальним: централізоване теплопостачання існує й у європейських столицях (наприклад, у Варшаві та Парижі). Вона дешевша для муніципалітету в обслуговуванні – особливо коли йдеться про міста-мільйонники. Однак у воєнний час, зрозуміло, централізована система вразлива до спрямованих атак. Всю ТЕЦ неможливо покрити бетонним укриттям через масштаби об’єкта, тому єдиним дієвим засобом захисту для неї залишається ППО.

Здавалося би, необхідно пришвидшеними темпами переходити на розподілені системи, однак, як кажуть експерти, з якими поспілкувався Укрінформ, тут не все просто.

ВІДНОВЛЕННЯ ТЕЦ ЧИ РОЗПОДІЛЕНА ГЕНЕРАЦІЯ – ХТО СКАЗАВ, ЩО ТРЕБА ОБИРАТИ ТІЛЬКИ ОДИН ВАРІАНТ?

“Є технічна реальність, яка говорить, що повністю замістити теплогенерацію ТЕЦ у великих містах неможливо протягом міжопалювального сезону. Це можливо протягом трьох-п’яти років і при вкладанні великих обсягів інвестицій. Тільки для Києва на децентралізацію теплопостачання потрібно близько 7 млрд євро – за обережною оцінкою”, – наголосив директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко.

За його словами, перехід на повністю децентралізовану систему теплопостачання вимагає проведення великого обсягу робіт та значної підтримки міжнародних партнерів.

Своєю чергою, генеральний менеджер у сфері роботи зі споживачами DiXi Group Євген Магльований наголошує, що у короткі строки відновити ТЕЦ неможливо – хіба що пошукати в країнах ЄС законсервовану вугільну теплоелектроцентраль і домовитися про її демонтаж, а потім змонтувати вже в Києві на існуючій ділянці. ”Але тут є інше питання, що лежить у майновій площині. Наприклад, зруйнована Дарницька ТЕЦ перебуває в приватній власності, а мережі, якими транспортується теплова енергія, перебувають у власності територіальної громади Києва. Формально питання відновлення цього активу повинно вирішуватися власником, але на практиці навряд чи на це знайдуться кошти”, – зазначив він у коментарі Укрінформу.

Щодо ТЕЦ-6, експерт наголошує на складності технічних нюансів її відновлення. “На даний час відсутня підтверджена інформація про наявність законсервованих газових ТЕЦ схожої конфігурації у країнах ЄС. Можливо було б у досить стислі терміни організувати когенераційну систему не на базі парових котлів, а на базі газотурбінних установок, але залишається питання забезпечення захисту від уражень великих генеруючих об’єктів”, – додав Магльований.

Директор енергетичних та інфраструктурних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко у коментарі Укрінформу також зауважує, що знову покладатися лише на крупну генерацію не вийде.

“Потрібно брати інтегральний варіант. Сподіватися лише на відновлення великих ТЕЦ, вважаю, нераціонально – ворогу мало що буде заважати їх знову уразити. Думаю, те, що можна полагодити – треба лагодити. Але основний акцент я би переніс на будівництво децентралізованої генерації”, – каже експерт.

Зокрема, йдеться про модульні котельні, когенераційні установки. Окремо Омельченко звертає увагу на забезпечення житлових будинків генераторами, сонячними панелями, тепловими насосами – обладнанням, яке здатне забезпечити певний рівень енергонезалежності. При цьому варто звернути увагу на те, що разом із сонячними панелями треба встановлювати й накопичувачі енергії: сонячна генерація працює лише у світлу частину доби, а максимуми споживання електрики взимку припадають на темну пору.

Водночас, когенераційні установки, що працюють на газу, вимагають підведення газопроводу середнього тиску. У житлових масивах використовуються газогони низького тиску, а в деяких мікрорайонах київських новобудов газ свого часу не підводився взагалі. Щоб протягнути туди “трубу”, треба робити окремий проєкт – а це час та кошти.

“Такі мікрорайони є на Троєщині. Але вважаю, там треба більше займатись установкою модульних котелень, які працюють не на газі – це може бути біопаливо, біомаса”, – вважає Омельченко.

Крім того, він згадує досвід Франції, Америки, Великобританії по використанню для виробництва тепла скрапленого газу, який можна підвезти до установки на газовозах – однак для цього потрібно будувати локальну газову мережу.

“Є багато варіантів, які потрібно обраховувати, беручи до уваги технічні можливості, оцінюючи кожний проєкт. Не можу сказати, що варто робити щось одне”, – зауважує Омельченко.

МЕШКАНЦЯМ БАГАТОПОВЕРХІВОК ТАКОЖ ТРЕБА ДОКЛАСТИ ЗУСИЛЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗИМИ

Підготуватися до наступної зими можуть і самі мешканці багатоповерхівок – самостійно або із підтримкою держави. У Києві та області з 28 січня стартувала урядова програма СвітлоДім. Вона передбачає надання гранту в розмірі 100-300 тис. грн, який допоможе частково компенсувати придбання генераторів, інверторів, сонячних панелей, акумуляторів для забезпечення енергонезалежності багатоповерхівки. Розмір гранту залежить від поверховості будинку, кількості під’їздів та наявності чи відсутності котельні.

Щоб подати заявку не обов’язково мати ОСББ – це можуть зробити й управителі. У першому випадку пакет документів має містити оформлене рішення зборів ОСББ про участь у програмі, у другому – договір про управління із повноваженнями управителя придбати відповідне обладнання. Також має бути відкритий рахунок із спецрежимом використання в одному із банків-партнерів програми. Заявка подається через портал “Дія”, потім її розглядає комісія при Мінрозвитку.

Після надходження коштів ОСББ чи управитель мають 45 днів на придбання устаткування – інакше грант повернеться до бюджету. І протягом 30 робочих днів після виконання робіт ОСББ чи управитель через Дію має подати звіт із додаванням фото обладнання й накладних.

Крім того, з 18 лютого Фонд енергоефективності відновив програму “ГрінДім”. Вона діє для ОСББ й передбачає відшкодування 50% від вартості придбаних генераторів та до 70% вартості сонячних електростанцій, установок зберігання енергії та теплових насосів. Розмір гранту в залежності від типу обладнання становить 1-4 млн грн. У оновленій програмі скасована обов’язкова енергосертифікація будинку – для подання заявки достатньо лише рішення правління ОСББ. Також можна встановити не лише сонячну електростанцію, а й її окремі складові для облаштування установки зберігання енергії.

Наразі на програму закладено 100 млн грн, однак Фонд енергоефективності веде перемовини з європейськими партнерами про донорську підтримку задля збільшення обсягів програми.

У Києві також діє муніципальна програма відшкодування частини вартості придбаних генераторів, сонячних станцій, інверторів. Розмір гранту становить 75% від вартості придбаного устаткування, але не більше 80 тис. грн. Учасниками програми можуть стати ОСББ, управляючі компанії, житлові кооперативи, будинки, які обрали управителем компанію будь-якої форми власності.

Омельченко наголошує, що енергомодернізація житла у нинішніх умовах є необхідністю, адже вона дає змогу скоротити споживання енергоресурсів. За його словами, завдяки утепленню будинків кияни можуть зменшити споживання тепла на третину.

“Дев’ять місяців до нового опалювального сезону – це дуже мало. Якщо ми знаємо, що ця зима була однією з найважчих за комплексом проблем тепла й електроенергії – треба зважати на те, що наступна може бути не легшою”, – вважає гендиректор енергопостачальної компанії Yasno Сергій Коваленко.

У програмі Укрінформу “Є Розмова” він радить столичним мешканцям з’ясувати все про схему теплопостачання своїх будинків, наявність підкачувальних насосів та можливість їх роботи без світла. Якщо будинок не забезпечений джерелами живлення ліфтів, насосів, Коваленко радить вже зараз подумати про придбання генератора чи інші альтернативні варіанти забезпечення електрикою.

ЧИ ЗНАДОБЛЯТЬСЯ КИЄВУ КРУПНІ ТЕЦ У ПЕРСПЕКТИВІ

У світлі воєнних ризиків постає питання, а чи не позбутися столиці своїх ТЕЦ узагалі? Одразу скажемо – відповідь тут неоднозначна. Теплоелектроцентраль дає не лише тепло, вона також забезпечує частину споживання електроенергії у місті. Магльований вважає, що саме електрогенерацію можна замістити розподіленою генерацією електроенергії із 20-30 когенераційних установок контейнерного типу на базі газопоршневих генераторів.

“Що стосується теплопостачання, то тут усе не так однозначно. Теплопостачання залежить не лише від географічного розташування котелень чи ТЕЦ, а й від архітектури теплових мереж, які забезпечують транспортування теплоносія від цих теплогенеруючих об’єктів. А змінити архітектуру теплової мережі набагато складніше, аніж електричних мереж”, – вважає експерт.

Крім того, він звертає увагу, що у щільній забудові розосередити когенераційні установки буде важко.“Для Києва у щільній міській забудові, особливо у відносно нових кварталах, як-от на Осокорках, побудувати квартальні котельні в уже забудованих мікрорайонах неможливо. По-перше, необхідно знайти місце, де можна встановити таку котельню. По-друге, потрібно підвести трубопроводи для газу та теплові мережі. Поєднати зазначені вимоги практично неможливо. Тому концепцію використання для теплозабезпечення замість ТЕЦ районних котелень чи середніх ТЕЦ у Києві потрібно ґрунтовно проаналізувати на реалістичність упровадження таких об’єктів з інженерного погляду”, – вважає Магльований.

Здавалося би, ще залишається можливість перейти на індивідуальне опалення за рахунок будинкових котелень або індивідуальних котлів у кожній квартирі – що вже є у деяких маловисотних новобудовах. Але Магльований застерігає від масового впровадження такого підходу з міркувань безпеки. Крім того, якщо будинок спроєктований без індивідуальних котлів, то з інженерної точки зору встановити їх дуже важко.

“Єдиний шлях, який міг би значно підвищити стійкість системи теплопостачання – це розбудувати теплову мережу, до якої приєднано кілька котелень або ТЕЦ. При цьому така мережа повинна бути кільцевою. У такому випадку пошкодження окремих джерел теплогенерації або мережі не призведе до припинення теплопостачання та до замерзання теплової мережі. Такі рішення мали би бути відображені в плані розвитку системи теплопостачання Києва”, – вважає експерт.

* * *

Наразі уряд та енергетики працюють над відновленням пошкоджених ТЕЦ у Києві. Для цього у європейських країнах шукають вживане обладнання, яке можна доставити в Україну та змонтувати. За підсумками конференції Міжнародного енергетичного агентства у Парижі перший віцепрем’єр-міністр – міністр енергетики Денис Шмигаль повідомив про домовленості щодо передачі устаткування із 6 європейських ТЕЦ та ТЕС для відновлення українських станцій.

Окремо українська влада веде роботу із посилення ППО – адже відновлені об’єкти (та насправді, й розподілену генерацію) доведеться також захищати від подальших атак. Зокрема, вже оголошено про передачу ракет із Литви – для переносного зенітного ракетного комплексу RBS-70. На посилення ППО можна спрямовувати кошти за ініціативою PURL, яка дозволяє купувати американські ракети для установок Patriot. Цьогоріч внески країн-партнерів до ініціативи вже склали 584 млн доларів.

Тож напрошується висновок: до наступного опалювального сезону, враховуючи стислі строки, повністю перебудувати систему теплопостачання Києва неможливо. Крупні теплогенераційні станції все ще потрібні місту, хоча й побоювання щодо їхньої вразливості не безпідставні. Однак розподілені установки необхідно вже зараз починати будувати там, де це можна зробити, із використанням усіх можливих джерел енергії. Паралельно місто має розробити план розвитку системи теплопостачання з урахуванням воєнних ризиків і почати впроваджувати його.

Жителям багатоповерхівок також не можна гаяти часу. Протягом теплого сезону співвласники мають подбати про хоча би мінімальне забезпечення будинків резервними джерелами живлення, а також про утеплення (навіть заміна вікон може дати позитивний ефект). Ця зима, по суті, закінчилася, але до наступної залишилося не так багато часу, як здається.

Вікторія Наконечна, Київ

Фото: Укрінформ, DiXi Group

Фото Укрінформу можна купити тут.