Connect with us

Суспільство

Олюднена пам’ять, або як любов і дія протистоять війні та смерті

Published

on


Останнім часом помітна тенденція: українське суспільство відходить від традиційних монументальних форм вшанування пам’яті

Українська культура пам’яті стрімко змінюється. Якщо раніше у нас вшановували загиблих здебільшого монументами і квітами біля обелісків, то тепер народжуються нові практики – живі, теплі, людяні. Кав’ярні, сади, фестивалі, бібліотеки, навіть трояндові кущі стають символами пам’яті. Адже пам’ятати сьогодні означає не лише сумувати, а й творити життя попри втрату. А ще, як зазначає співзасновниця та кураторка платформи культури пам’яті «Минуле / Майбутнє / Мистецтво» Оксана Довгополова, «Будь-яке питання про пам’ять – це не про минуле, це насправді про сьогодні».

МЕМОРІАЛЬНІ ПРАКТИКИ: ВІД ДОЩОК ДО МУРАЛІВ

Однією з найбільш поширених традицій вшанування пам’яті загиблих є меморіальні дошки. Віднедавна у Києві функціонує новий спрощений порядок встановлення меморіальних дощок. У 2023 році кількість клопотань щодо встановлення пам’ятних знаків загиблим військовим у столиці зросла в п’ять разів. А в 2024-му цей показник становив понад 90% від усіх звернень щодо меморіалізації. Усього за період російсько-української війни в Києві встановили 145 пам’ятних знаків і перейменували 59 вулиць. Траплялося, що на перейменування претендували кілька родин загиблих військових, через що виникали конфліктні ситуації. Зрозуміло, що ані вулиць, ані площ, щоб перейменувати їх іменами Захисників і Захисниць не вистачить, тому громади мають шукати нові форми гідної меморіалізації.   

Певною альтернативою вже стали мурали. Їх з’явилося чимало. Яскраве велике зображенням Захисника/Захисниці може водночас і увічнити пам’ять, і прикрасити мікрорайон. Можна згадати вражаючий мурал на Троєщині на честь Максима «Регбіста» Яловцова – одного з найбільш відомих уболівальників «Динамо». Щоправда, не варто забувати про якість виконання та естетичну складову настінного мистецтва.  

Фото: bzh.life/ua

ПРОСТОРИ ЖИТТЯ: КАВ’ЯРНІ, ФЕСТИВАЛІ

Останнім часом надзвичайно популярним способом увічнення пам’яті стали кав’ярні. Їх відкривають рідні загиблих, часто втілюючи мрії, які не встигли здійснити їхні близькі. Це простори, де пам’ять поєднується з життям: тут зустрічаються друзі, побратими й навіть незнайомі люди, які вперше чують історію героя.

Анастасія та Іван Болотови. На честь чоловіка – капітана Миргородської бригади тактичної авіації, який загинув у лютому 2025 року, Анастасія відкрила кав’ярню. Фото: Instagram.com/bolotova_nasta
Анастасія та Іван Болотови. На честь чоловіка – капітана Миргородської бригади тактичної авіації, який загинув у лютому 2025 року, Анастасія відкрила кав’ярню. Фото: Instagram.com/bolotova_nasta.

Кав’ярня «Крилаті» на честь загиблого льотчика-винищувача Су-27 Івана Болотова та його побратимів, який служив у бригаді «Привидів Києва», відкрилася в Дарницькому районі Києва в липні цього року. Дружина загиблого Героя відкрила її в будівлі, на даху якої в дитинстві грався Іван. До проєкту долучилися рідні й друзі. Інтер’єр закладу витриманий у світлих –  «небесних» тонах. На стінах – портрети Івана Болотова і його побратимів. «Ця кав’ярня – не лише про каву, а й про пам’ять, гордість і віру в майбутнє», – наголошує дружина Героя.

Організатори фестивалю «ЧеFest» у Франківську, присвяченому пам’яті Андрія Чепіля «Кріса». Фото: galka.if.ua
Організатори фестивалю «ЧеFest» у Франківську, присвяченому пам’яті Андрія Чепіля «Кріса». Фото: galka.if.ua.

Фестивалі – це те, що об’єднує, гуртує, надихає. Вони наповнені активною енергією дії. Їх організовують рідні й друзі тих Героїв, які за життя були згустком енергії, душею товариства. Таким чином не тільки вшановується пам’ять полеглих, але й продовжується їхня справа, пропагується активність і небайдужість. Кияни вже добре знають фестиваль «Протасів Яр», організований на честь загиблого громадського активіста, розвідника 93-ї бригади «Холодний яр» Романа Ратушного. У Львові заснували фестиваль «Чекаfest» у памʼять про загиблу журналістку і парамедикиню добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри» Ірину «Чеку» Цибух. Франківці створили  «ЧеFest», який об’єднує військових, музикантів і всіх, хто знав Андрія Чепіля (позивний «Кріс»), який загинув, захищаючи Україну у складі 47-ї бригади «Магура».

СПОРТИВНІ ЗАХОДИ, ТУРИСТИЧНІ МАРШРУТИ, КНИГАРНІ ТА БІБЛІОТЕКА

Різноманітні спортивні заходи на честь загиблих Захисників і Захисниць теж є традиційними меморіальними заходами. Забіги, турніри відбуваються повсюдно, від великих міст до сіл. Їх здебільшого проводять місцеві громади.

На противагу велелюдним заходам започатковуються й більш камерні, які належать до проявів «тихої» пам’яті. Наприклад у Ворохті існує туристичний маршрут пам’яті загиблого військового Андрія Томащука – лісівника, майстра з охорони природи Говерлянського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського національного природного парку.

Нещодавно у центрі Вінниці з’явилася книгарня під назвою «Герої» на честь загиблого військовослужбовця та журналіста Миколи Рачка. Простір створили рідні захисника. За словами сестри Миколи Рачка Антоніни Люльки, такий заклад був мрією полеглого Героя.

Шафка вуличної бібліотеки в Кривому Розі, присвячена лікарю і воїну Олексію Різниченку. фото: Катерина Станкевич/chytomo.com
Шафка вуличної бібліотеки в Кривому Розі, присвячена лікарю і воїну Олексію Різниченку. Фото: Катерина Станкевич/chytomo.com.

А ось у Кривому Розі відкрили вуличну бібліотеку присвячену Олексію Різниченку, який у мирному житті був лікарем. Його сестра Катерина Станкевич каже: «Минулого року на День народження Олексія ми провели велопробіг, згадуючи інше його хобі. Цього року – відкрили бібліотеку. Ми робимо і робитимемо це для того, щоб знову об’єднати друзів, родичів, пацієнтів навколо Олексія, згадати теплі моменти, пов’язані із ним. На щастя, на наші заходи приходять люди, слухають історії та розповідають свої».

ПРИРОДА ЯК ПАМЯТЬ: САДИ, ПАРКИ, КВІТИ

Ще один виразний тренд – сади, парки та алеї пам’яті. У багатьох містах і селах саджають дерева і квіти, які символізують продовження життя. Таке вшанування ніби протиставляє живу природу – смерті, надію – трагедії Наприклад, на Полтавщині у Бірках – посадили сад на честь навіки 20-річного Героя Сергія Чирки. Він мріяв посадити сад сам, але не встиг.

Військовий Олексій Макарчук із Підгайців біля вирощених на честь загиблої дружини Наталі кущів троянд. Фото: Людмила Герасимюк/hromadske
Військовий Олексій Макарчук із Підгайців біля вирощених на честь загиблої дружини Наталі кущів троянд. Фото: Людмила Герасимюк/hromadske.

Знаходить утіху та розраду в трояндах Олексій Макарчук із Підгайців на Волині. Сам вчорашній захисник, він втратив на війні не тільки руку, але й кохану дружину Наталю, яка теж була військовою. Вона дуже любила квіти, тож зараз, щоб утамувати біль утрати, Олексій вирощує троянди. «Людина гине, а ти її все одно любиш…» – зауважує чоловік.

Храм ПЦУ на честь загиблого на війні сина Костянтина Тезика, збудований рідними на власному городі в Петриківці. Фото: Дмитро Смольєнко, Укрінформ.
Храм ПЦУ на честь загиблого на війні сина Костянтина Тезика, збудований рідними на власному городі в Петриківці. Фото: Дмитро Смольєнко, Укрінформ.

Трапляються й інші практики меморіалізації. Віруючі іноді будують на честь загиблих рідних каплички. Але в селі Петриківці на Дніпропетровщині родина полеглого воїна Костянтина Тезика побудувала церкву на власному городі.

ПАМ’ЯТНИКИ ЦИВІЛЬНИМ ЖЕРТВАМ ВІЙНИ

Пам’ятник матері Алевтини Кахідзе, Музичі, Київська область. фото: Марго Дідіченко, pastfutureart.org.
Пам’ятник матері Алевтини Кахідзе, Музичі, Київська область. Фото: Марго Дідіченко, pastfutureart.org.

На війні гинуть не лише військові, але й цивільні. І вони теж заслуговують гідного вшанування. Можливо унікальним є приклад із пам’ятником, встановленим на могилі матері художницею Алевтиною Кахідзе. Він називається «Дім матері». Людмила Андріївна Кахідзе, відома за художнім проєктом «Клубніка Андріївна», мешкала у Жданівці – на непідконтрольній Україні території. Алевтина купила для матері квартиру в Ірпені, але та відмовилась переїжджати  – шкода було залишати рідний дім. Жінка померла на «денеерівському» КПП в 2019 році.  Щомісяця вона, як і сотні інших українців, змушена була перетинати лінію розмежування, аби отримати на підконтрольній українській стороні пенсію… Пам’ятник вийшов глибоко концептуальним, справжнім мистецьким об’єктом, а з іншого боку – надзвичайно світлим, людяним, щемким. «Можливо, це перший пам’ятник в Україні, присвячений людям, які не брали участь у війні, але які є її учасниками», – припускає художниця. А ще додає: «Скорбота має бути обрамлена красою, тому що саме краса дає силу витримати все це».

Світлана Шевцова, Київ

Перше фото: Мурал на будинку в Києві на Троєщині, присвячений Максиму Яловцову, джерело: wikipedia.





Джерело

Суспільство

Скаути передали Буданову Вифлеємський вогонь

Published

on


Представники скаутських організацій України передали Вифлеємський вогонь миру начальнику Головного управління розвідки Міністерства оборони України генерал-лейтенанту Кирилу Буданову.

Як передає Укрінформ, про це ГУР повідомило у Фейсбуці.






“20 грудня біля військового храму Миколая Чудотворця відбулася урочиста церемонія передачі Вифлеємського вогню миру до Головного управління розвідки. Пластуни – українські скаути – передали лампадку з вогнем начальнику ГУР МО України генерал-лейтенанту Кирилу Буданову”, – йдеться у повідомленні.

“Ваша пластова підтримка додає нам сил, наснаги, впевненості у боротьбі з російськими окупантами. Дякую вам за вашу світлу місію, за подароване тепло, за цей вогонь з Вифлеєму. Ми обов’язково передамо його до всіх підрозділів Головного управління розвідки: бойових, оперативних та інших підрозділів. Нехай Вифлеємський вогонь своїм сяйвом зігріє всіх наших воїнів на морі, в небі та на землі, а кожній родині подарує добро, злагоду та любов”, – зазначив Буданов.

До церемонії передачі долучились військові капелани і співробітники ГУР.

Серед представників пластової делегації морський піхотинець, оборонець Маріуполя, звільнений з російського полону у грудні 2024 року, Роман Борщ.

Після спільної молитви в храмі вогонь запалили у свічках і лампадках. Надалі його повезуть на передову, до підрозділів воєнної розвідки.

Вифлеємський вогонь миру — це багаторічна міжнародна скаутська традиція. Уже понад 30 років “Пласт” привозить в Україну вогонь, запалений у Вифлеємі — місці народження Ісуса Христа. Він символізує єдність, взаємопідтримку та віру в те, що навіть у найтемніші часи світло людських вчинків здатне розсіяти темряву.

“Світло Вифлеємського вогню як символ віри, надії та єдності продовжить свій шлях до тих, хто щодня боронить Україну”, – зазначили в ГУР.

Читайте також: Пластуни передали Вифлеємський вогонь Укрінформу

Як повідомляв Укрінформ, Вифлеємський вогонь від пластунів отримав генеральний директор Укрінформу Сергій Череватий.



Джерело

Continue Reading

Суспільство

Одеса зазеленіла ялинковими базарами Анонси

Published

on



Напередодні Різдва та Нового року в Одесі активно продають ялинки в кожному районі міста. 

Інтент поцікавився цінами на новорічних красунь цього року.

Отже, в Пересипському районі маленькі складанки пропонують за 150-200 гривень, більші – 300 гривень, віночки – 150-200 гривень. Ялинки та сосни середні, десь метри півтора, – 2-3 тисячі гривень. Біля Нового ринка ціни на невеликі ялинки такі ж самі, а от ті, що понад півтора метра продаються не дуже тож ціни на них трохи знизили. Майже двометрову ялинку кореспондентці Інтента пропонували за 1,7 тисячі гривень. Схожі ціни на площі Дерев’янка та площі Трибуни Героїв.

Раніше спеціалісти пункту екологічного контролю  Державної екологічної інспекції Південно-Західного регіону 17–18 грудня провели рейд на території міста Одеси з метою контролю за дотриманням вимог чинного законодавства під час реалізації новорічних хвойних дерев. За результатами встановлено, що реалізація новорічних хвойних дерев здійснюється з дотриманням норм законодавства — порушень не виявлено.

Ялинки в Одесі почали продавати в першій декаді грудня ціни коливаються від 250-300 гривень до 5-7 тисяч в залежності розміру дерева, виду сосна, піхта чи ялинка ,країни походження – данські чи норвезькі дерева коштують значно дорожче українських.

Також в місті запалили головну новорічну ялинку в Одесі 6 грудня на День Святого Миколая з концертом-виставою та хедлайнеркою Мілою Нітіч. 

Окрім Одеси новорічну  ялинку запалили 6 грудня в Чорноморську. А от в Києві головну ялинку країни  запалили 5 грудня – це штучне дерево 16 метрів заввишки, оформлене в пастельних кольорах. Прикрашене 4,5 тисячами іграшок, підсвічена гірляндою.

ФОТО: Інтент


Кирило Бойко



Джерело

Continue Reading

Суспільство

На Одесчине враг уничтожил склад с бытовой техникой

Published

on


«Россия продолжает терроризировать гражданское население Одесчины. Ночью враг атаковал регион несколькими десятками ударных беспилотников. В результате атаки на территории одного из предприятий возник масштабный пожар», – сообщает в Telegram 16 декабря начальник Одесской ОВА Олег Кипер.

Возгорание охватило склад с бытовой техникой (бойлерами и обогревателями). Сейчас пожар полностью ликвидирован спасателями. Спасен расположенный рядом склад логистической компании. 

«Пострадавших, к счастью, нет. На месте происшествия продолжают работать соответствующие службы», – констатирует глава области.





Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.