Війна

Пам’яті поліцейського Андрія Тарчинського

Published

1 рік ago

26.03.2025

Передавав свій досвід миротворця у Косові й Боснії та Герцеговині побратимам на сході України

Старший сержант поліції Андрій Тарчинський загинув 19 вересня 2023 року у Херсоні в результаті ворожого обстрілу. Йому було 49 років.

Андрій народився 8 лютого 1974 року у селі Дачне Широківського району Дніпропетровської області.

Життєвий шлях чоловіка був яскравим — він був миротворцем у Боснії та Герцеговині, а у 1995 році пішов працювати у патрульно-постову службу Херсона. У 2001 році у складі миротворчої місії поїхав у Косово, де охороняв державні установи і служив на блокпостах і кордоні.

Після анексії росіянами Криму у 2014 році Андрій добровольцем записався в батальйон міліції «Херсон» і невдовзі виїхав на схід України. Він і двоє його побратимів – Руслан Сторчеус і Влад Ковальов – 23 серпня 2014 року увійшли в Іловайськ і після зайняття позицій разом із бійцями батальйонів «Донбас» та «Миротворець» героїчно тримали оборону.

«З Андрієм ми познайомилися у 2014 році, коли він прийшов на службу в батальйон «Херсон». Майже одразу після знайомства ми вирушили на схід України, у АТО. Він передавав нам свій досвід, навчав нас, ніколи не залишався осторонь. В Іловайську він отримав поранення, але, незважаючи на це, допомагав своїм побратимам, надавав їм медичну допомогу та рятував життя. На нього можна було покластися у будь-якій ситуації», – зазначив побратим із позивним «Гема».

Андрій був важко поранений у Іловайську, але зміг вийти з оточення. Після лікування і реабілітації чоловік продовжив службу у лавах батальйону «Херсон», забезпечував правопорядок у Сватовому на Луганщині і Кураховому на Донеччині.

Указом Президента України №316/2015 від 8 червня 2015 року його було нагороджено медаллю «Захиснику Вітчизни». Окрім того, поліцейський був відзначений і низкою нагрудних знаків Міністерства внутрішніх справ України.

Після повернення із зони АТО Андрій продовжив служити поліцейським із реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності на воді Херсонського районного управління поліції.

Після початку повномасштабного російського вторгнення він служив у Херсоні. Андрій завжди казав, що захищати інших – це його обов’язок. А після деокупації правобережжя Херсонщини разом із колегами забезпечував проведення контрдиверсійних і стабілізаційних заходів.

Після підриву росіянами Каховської ГЕС під обстрілами вивозив людей із затоплених районів Херсона.

Життя Андрія обірвав ворожий снаряд 19 вересня 2023 року, коли росіяни масовано обстріляли Херсон. Зранку того дня екіпаж водної поліції вирушив на патрулювання. Окупанти вдарили по місту зі ствольної артилерії і поцілили у тролейбус із пасажирами. Чоловік перебував неподалік та отримав поранення, несумісні з життям.

Церемонія прощання з Андрієм Тарчинським відбулася 23 вересня 2023 року у Херсоні. Наприкінці жовтня 2023 року одну з вулиць Центрального району міста перейменували на його честь.

За словами колеги Миколи Іващенка, поліцейський завжди був позитивною людиною і мав авторитет серед товаришів по службі – усі вони прислухалися до думки Андрія.

«Він прагнув удосконалювати службові катери, постійно щось підфарбовував, ремонтував, навіть у вільний час займався цими справами. Було видно, що людина з душею підходила до своєї роботи, віддавалась їй повністю. Андрію можна було довірити завдання різного характеру. І він був Патріотом із великої літери», – сказав Іващенко.

Окрім цього, чоловік жив за принципом: ніколи не кидати товаришів — ні у житті, ні на полі бою.

У пам’яті тих, хто знав чоловіка, він назавжди залишиться надійним другом, людиною із великим благородним серцем, готовою до самопожертви заради інших, яка самовіддано та вірно служила Україні і українському народу.

«Я дуже пишаюся нашою поліцією і своїм батьком. Вони захищали наше місто. Мій батько захищав свою Україну і дуже сильно любив її. Він був дуже світлою та доброзичливою людиною, опорою та підтримкою нашої сім’ї. Він захищав наше життя і життя інших цивільних людей та своїх побратимів. Він був і назавжди залишиться у нашій пам’яті, для нашої родини Героєм», – заявила молодша донька Анна.

Слава захиснику України!

Фото: Нацполіція, МВС

Джерело

Війна

Пам’яті головного сержанта Романа Довгалюка (позивний «Бурий»)

Published

4 години ago

22.06.2026

Головний з новин

Був щирим патріотом, став на захист України ще під час АТО/ООС

38-річний захисник завжди був готовий прийти на допомогу. І дуже любив Україну.

Роман народився 14 квітня 1986 року в селі Мишковичі на Тернопільщині. Навчався у місцевій школі, згодом вступив до Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка на факультет фізичного виховання та спорту. Глибинний патріотизм хлопець увібрав від своїх предків, які не лише воювали в УПА, а й служили Україні в часи Директорії Володимира Винниченка і Симона Петлюри.

Фото: Суспільне Тернопіль

«Ромчиків прадід був адміністратором війська Української Народної Республіки. В нас вдома всі були патріоти. А по татовій родині всі були в УПА. Татовому брату присудили 25 років каторжних робіт у Воркуті, бо він був провідником УПА Косів-Коломия», – розповідає мама військовослужбовця, пані Христина.

У 15 років Роман самостійно навчився їзді на мотоциклі, а вже дорослим створив власний байкерський клуб. У цивільному житті чоловік займався власною справою – мав тату-салон, писав картини олійними фарбами, брав участь у співочих конкурсах, організовував фаєр-шоу. Колекціонував старовинний глиняний посуд і карнавальні маски.

У Тернополі він наслухався чимало історій з фронту у своєму тату-салоні. Саме там для багатьох учасників АТО/ООС він став другом, бо вмів зрозуміти, співпереживати, підбадьорити. До ЗСУ Роман приєднався у 2020 році – підписав контракт на три роки.

Повномасштабна війна застала «Бурого» на Волині, де саме завершувалися військові навчання. Роман, не задумуючись, став на захист Батьківщини. Він служив у складі 44-ї окремої артилерійської бригади, керував артилерійським підрозділом. Разом із побратимами захищав Україну на Київщині, в Чорнобилі, на Житомирщині, Оріхівському напрямку, у районі Куп’янська та Бахмута. З першого до останнього дня брав участь у звільненні Харківської області, воював поблизу Гуляйполя та у Волновасі.

За спогадами пані Христини, син «добивався, щоби його поставили на сам “нуль”. Від рядового солдата дослужився до сержанта, став командром розрахунку». Захисник так говорив: «Роботу виконуємо добре, відправляємо “посилочки”, зменшуємо кількість російських окупантів».

Сім’я та побратими для Романа завжди були підтримкою. Справжньою опорою для воїна стала Христина Романівна, мама, яка постійно допомагала синові та його побратимам. Вона приїздила на фронт, передавала гостинці й необхідне спорядження. А Роман став у підрозділі справжнім взірцем мужності. Його поважали побратими, йому довіряли життя, він був неперевершеним командиром.

Фото: Тернополяни

За словами мами бійця, Роман завжди переживав та дбав про своїх побратимів: «Недавно там був приліт, хлопці не мали ні подряпини. Вони навіть не чхали і не кашляли. Він ними опікувався. Казав: “Туди не йдіть. Я чую, там вже летить, ви мені вірте. Бігом ховайтеся”. Мені вже хлопці це розказували».

Прогнози щодо завершення війни у «Бурого» були радикальні: «Ми тоді переможемо, коли останній окупант на нашій землі піде в землю».

Роман Довгалюк був нагороджений медаллю «За військову службу Україні» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня, який він особисто отримав з рук Президента України.

12 серпня 2024 року головний сержант загинув біля села Стецьківка на Сумщині під час бойового завдання.

Поховали захисника на Алеї Героїв на Микулинецькому кладовищі в Тернополі. У нього залишились батьки, донька та брати.

«Коли почалась війна, я почула від мами, що Ромчик служить і зовсім не була здивована. Не сумнівалася, що він піде на захист своєї Батьківщини. Але я завжди вірила, що він дочекається перемоги живим, здоровим і щасливим», – сказала Галина Івах, вчителька ліцею, де навчався Роман.

13 вересня 2024 року Роман Довгалюк був посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Тернополя».

Вічна пам’ять та слава Герою!

Тетяна Тиндик

За матеріалами: Суспільне. Тернопіль 1, 2, 3, Тернопільська міська рада, Тернополяни 1, 2

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform

Джерело

Війна

На фронті від початку доби сталося 66 боєзіткнень, найгарячіші

Published

20 години ago

21.06.2026

Головний з новин

Російська армія від початку доби здійснила 66 атак на позиції Сил оборони України, найгарячіші – Гуляйпільський та Покровський напрямки.

Про це Генеральний штаб Збройних сил України повідомив у Фейсбуці, оприлюднивши оперативну інформацію станом на 16:00 неділі, 21 червня, передає Укрінформ.

У Генштабі зазначили, що тривають артилерійські обстріли прикордонних районів. Сьогодні на Сумщині постраждали населені пункти Кореньок, Нескучне, Рижівка, Бунякине, Нововасилівка, Свобода. Від ворожих авіаударів постраждали райони населених пунктів Лужки та Гірки.

На Північно-Слобожанському і Курському напрямках відбулось одне боєзіткнення з ворогом, ворог здійснив 16 обстрілів населених пунктів та позицій українських військ.

На Південно-Слобожанському напрямку загарбники чотири рази намагалися прорвати оборону в напрямку Ізбицького та в районах населених пунктів Стариця та Вовчанськ. Один бій досі триває.

На Куп’янському напрямку сьогодні ворог один раз атакував позиції Сил оборони в напрямку Курилівки.

Читайте також: ППО та газова інфраструктура: «Мадяр» показав нічні удари по військових цілях росіян у Криму і на ТОТ

На Лиманському напрямку українські воїни відбивали десять спроб загарбників просунутися в районах населених пунктів Новоселівка, Ямпіль, Озерне та у бік Ольгівки, Дробишевого й Діброви. Два боєзіткнення триває.

На Слов’янському напрямку Сили оборони успішно зупинили шість спроб загарбників йти вперед поблизу Калеників, Закітного та в бік населених пунктів Рай-Олександрівка, Пискунівка.

На Краматорському напрямку ворог один раз намагався просунутися поблизу населеного пункту Міньківка.

На Костянтинівському напрямку українські захисники відбивали 11 атак поблизу населених пунктів Костянтинівка, Іллінівка, Софіївка та у бік населеного пункту Кучерів Яр. Два боєзіткнення досі тривають.

На Покровському напрямку з початку доби загарбники 15 разів намагалися потіснити українських воїнів із займаних позицій у районах населених пунктів Новоолександрівка, Гришине, Котлине, Удачне та в бік населених пунктів Новий Донбас, Білицьке, Шевченко. Три атаки тривають.

Читайте також: Сили оборони уразили Тюменський НПЗ

На Олександрівському напрямку ворог один раз намагався просунутися в бік Січневого.

На Гуляйпільському напрямку Сили оборони успішно відбивали 15 ворожих атак у бік населених пунктів Добропілля, Гуляйпільське, Воздвижівка, Чарівне. Три боєзіткнення тривають.

На Оріхівському напрямку ворог один раз штурмував позиції українських захисників в районі Степногірська.

На Придніпровському напрямку спроб ворога просуватися не зафіксовано.

На інших напрямках суттєвих змін в обстановці наразі не відбувається. Спроб ворога просуватися не зафіксовано.

Як повідомляв Укрінформ, Сили безпілотних систем Збройних сил України вночі 21 червня уразили низку об’єктів у тимчасово окупованому Криму, а також на тимчасово захоплених територіях Запорізької та Донецької областей.

Фото: Генштаб

Джерело