Війна
Пам’яті поліцейського Андрія Тарчинського
Передавав свій досвід миротворця у Косові й Боснії та Герцеговині побратимам на сході України
Старший сержант поліції Андрій Тарчинський загинув 19 вересня 2023 року у Херсоні в результаті ворожого обстрілу. Йому було 49 років.
Андрій народився 8 лютого 1974 року у селі Дачне Широківського району Дніпропетровської області.
Життєвий шлях чоловіка був яскравим — він був миротворцем у Боснії та Герцеговині, а у 1995 році пішов працювати у патрульно-постову службу Херсона. У 2001 році у складі миротворчої місії поїхав у Косово, де охороняв державні установи і служив на блокпостах і кордоні.

Після анексії росіянами Криму у 2014 році Андрій добровольцем записався в батальйон міліції «Херсон» і невдовзі виїхав на схід України. Він і двоє його побратимів – Руслан Сторчеус і Влад Ковальов – 23 серпня 2014 року увійшли в Іловайськ і після зайняття позицій разом із бійцями батальйонів «Донбас» та «Миротворець» героїчно тримали оборону.
«З Андрієм ми познайомилися у 2014 році, коли він прийшов на службу в батальйон «Херсон». Майже одразу після знайомства ми вирушили на схід України, у АТО. Він передавав нам свій досвід, навчав нас, ніколи не залишався осторонь. В Іловайську він отримав поранення, але, незважаючи на це, допомагав своїм побратимам, надавав їм медичну допомогу та рятував життя. На нього можна було покластися у будь-якій ситуації», – зазначив побратим із позивним «Гема».

Андрій був важко поранений у Іловайську, але зміг вийти з оточення. Після лікування і реабілітації чоловік продовжив службу у лавах батальйону «Херсон», забезпечував правопорядок у Сватовому на Луганщині і Кураховому на Донеччині.
Указом Президента України №316/2015 від 8 червня 2015 року його було нагороджено медаллю «Захиснику Вітчизни». Окрім того, поліцейський був відзначений і низкою нагрудних знаків Міністерства внутрішніх справ України.

Після повернення із зони АТО Андрій продовжив служити поліцейським із реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності на воді Херсонського районного управління поліції.
Після початку повномасштабного російського вторгнення він служив у Херсоні. Андрій завжди казав, що захищати інших – це його обов’язок. А після деокупації правобережжя Херсонщини разом із колегами забезпечував проведення контрдиверсійних і стабілізаційних заходів.
Після підриву росіянами Каховської ГЕС під обстрілами вивозив людей із затоплених районів Херсона.

Життя Андрія обірвав ворожий снаряд 19 вересня 2023 року, коли росіяни масовано обстріляли Херсон. Зранку того дня екіпаж водної поліції вирушив на патрулювання. Окупанти вдарили по місту зі ствольної артилерії і поцілили у тролейбус із пасажирами. Чоловік перебував неподалік та отримав поранення, несумісні з життям.
Церемонія прощання з Андрієм Тарчинським відбулася 23 вересня 2023 року у Херсоні. Наприкінці жовтня 2023 року одну з вулиць Центрального району міста перейменували на його честь.
За словами колеги Миколи Іващенка, поліцейський завжди був позитивною людиною і мав авторитет серед товаришів по службі – усі вони прислухалися до думки Андрія.
«Він прагнув удосконалювати службові катери, постійно щось підфарбовував, ремонтував, навіть у вільний час займався цими справами. Було видно, що людина з душею підходила до своєї роботи, віддавалась їй повністю. Андрію можна було довірити завдання різного характеру. І він був Патріотом із великої літери», – сказав Іващенко.

Окрім цього, чоловік жив за принципом: ніколи не кидати товаришів — ні у житті, ні на полі бою.
У пам’яті тих, хто знав чоловіка, він назавжди залишиться надійним другом, людиною із великим благородним серцем, готовою до самопожертви заради інших, яка самовіддано та вірно служила Україні і українському народу.

«Я дуже пишаюся нашою поліцією і своїм батьком. Вони захищали наше місто. Мій батько захищав свою Україну і дуже сильно любив її. Він був дуже світлою та доброзичливою людиною, опорою та підтримкою нашої сім’ї. Він захищав наше життя і життя інших цивільних людей та своїх побратимів. Він був і назавжди залишиться у нашій пам’яті, для нашої родини Героєм», – заявила молодша донька Анна.

Слава захиснику України!
Фото: Нацполіція, МВС
Війна
Сили оборони уразили підприємство ВПК та низку нафтооб’єктів у Московській області
Як передає Укрінформ, про це повідомила СБУ.
У Московській області уражено завод «Ангстрем», який постачає напівпровідники для воєнно-промислового комплексу країни-агресорки та перебуває під санкціями США, Московський нафтопереробний завод і нафтоперекачувальні станції «Сонєчногорська» й «Володарськоє».
У тимчасово окупованому Криму уражені об’єкти інфраструктури та засоби протиповітряної оборони військового аеродрому «Бельбек», зокрема:
- зенітний комплекс «Панцирь-С2»;
- ангар з радаром до комплексу С-400;
- система керування безпілотниками «Орион» та наземна станція керування БПЛА «Форпост»;
- пункт передачі даних «земля-повітря»;
- диспетчерська вишка й ангар.
Ураження здійснені на виконання завдань, поставлених Президентом України Володимиром Зеленським.
Очільник СБУ Євгеній Хмара наголосив, що такі спецоперації мають критичне значення для послаблення воєнного потенціалу Росії.
«Ураження підприємств ВПК, військової інфраструктури та нафтологістики знижує можливості ворога продовжувати війну проти України. Ці удари демонструють, що навіть найзахищеніша московська область не є безпечною», – зазначив він.
Хмара запевнив: високоточні спецоперації, спрямовані на знищення військових ресурсів ворога, триватимуть.
Як повідомляв Укрінформ, 17 травня Президент Володимир Зеленський заявив, що «українські далекобійні санкції досягли Московського регіону».
Фото: ДСНС
Війна
Атака на Москву 17 травня — коментар Зеленського
Удари України по столичному регіону РФ є цілком справедливими. Вони є відповіддю на затягування війни та атаки по містах і громадах нашої країни, наголосив глава держави.
Українські “далекобійні санкції” досягли Московського регіону. Так президент Володимир Зеленський прокоментував ранкові дронові удари по Підмосков’ю.
“Ми чітко говоримо росіянам: їхня держава повинна закінчити свою війну”, — заявив політик, подякувавши СБУ та Силам оборони за влучність.
Зеленський наголосив, що дистанція від державного кордону України до цілей в Московському регіоні становить понад більше 500 км. До того є концентрація протиповітряної оборони у тому секторі найбільша.
“Але долаємо”, — зауважив президент.
Тим часом офіційний представник МЗС РФ Марія Захарова заявила пропагандистському інформаційному агентству ТАСС, що “об’єктами нападу” нібито стали виключно мирні люди.
“Під звуки пісень “Євробачення” та на гроші ЄС київський режим вчинив черговий масовий теракт”, — заявила вона.
Нагадаємо, у неділю вночі, 17 травня, українські дрони атакували Московську область РФ. Вибухи зокрема пролунали в Клині, Зеленограді, Східні, Хімках, Дєдовську та Дурикіно.
Також Фокус писав, що масовану атаку дронами пережили й у Москві. За словами мера російської столиці Сергія Собяніна, протягом ночі протиповітряна оборона нібито збила в регіоні понад 120 БПЛА, але під удар потрапив Московський нафтопереробний завод.
Війна
Памʼяті розвідника-навідника Богдана Мартинюка (позивний «Смерч»)
У першому ж бою виніс з-під обстрілів чотирьох побратимів
Богдан родом із Вінниччини, народився у селі Біличин.
В Ялтушківській школі Богдана пригадують як старанного та дисциплінованого хлопця. Він любив спорт і захоплювався військово-спортивною грою «Джура», де виконував обов’язки ройового. Кажуть, у цих іграх проявляв витривалість і прагнення до перемоги. А ще любив футбол і волейбол, займався атлетикою.
Богдан не встиг «нажити» багатої біографії. Але у пам’яті односельців залишив гарні спогади. Земляки відгукуються про нього, як про людину стриману і ввічливу, доброзичливу, чесну і щиру, яка з повагою ставилася до товаришів і старших.
Після школи Богдан вступив до Вінницького транспортного коледжу на спеціальність «Будівництво та цивільна інженерія». Після другого курсу хлопцю довелося перейти на заочну форму навчання і податися на заробітки за кордон. Там працював інженером із установки тепличних споруд, а після повернення в Україну продовжив роботу на будівництві. Працював за фахом, адже здобув кваліфікацію техніка-будівельника.

Однією з його мрій було створити сім’ю. Богдан любив музику, зокрема, співати й читати реп. Захоплювався полюванням, яким його ще у ранні роки зацікавив батько. Відтак, умів вправлятись зі зброєю. Вів здоровий спосіб життя.
Він приєднався до війська 1 серпня 2023 року. Взяв собі позивний «Смерч». Після кількох тижнів навчання у Краматорську воював поблизу Кліщіївки на Донеччині. Служив у військовому підрозділі 5 ОШБ розвідбатальйону РСР розвідником-навідником.

Із побратимами Богдан мав дружні стосунки. Його перший бойовий вихід був складним: коли відбувся контакт із противником і з’явилися перші «трьохсоті», Богдан виніс з-під обстрілу чотирьох поранених побратимів, урятувавши їм життя. За це його нагородили відзнакою у вигляді спеціального шеврону бойового підрозділу.

За час служби «Смерч» успішно виконав іще кілька складних бойових завдань. А згодом Богдана та його групу відправили на нове завдання в районі Кліщіївки. На жаль, воно для хлопців стало останнім. 5 жовтня 2023 року під час заходу на позиції їхня група, яка опинилась на відкритій місцевості, потрапила під щільний артилерійський обстріл росіян. 22-річний захисник загинув від травм, несумісних із життям.

– Він був людиною, на яку можна було покластися в будь-якій ситуації. Відповідально ставився до будь-якої справи. Не любив нахабних та несправжніх людей. Був тим, з ким хотілось жити, дружити, відпочивати, кохати, будувати своє життя.. З ним впевнено могла себе відчувати навіть незнайома людина. Богдан був із тих, хто завжди залишає приємний відтінок в серцях та душах людей, з якими він спілкувався, – йдеться у дописі Барської міської ради.

Рідні та друзі Богдана висловлювали свій сум через його загибель.
– Втрата такої людини, як Богдан, – це невгамований біль, який і після року загибелі ще в наших серцях і ніколи нас не покине… Це було за щастя з ним дружити, спілкуватись, розділяти радощі цього життя. Загинула така можливість і назавжди залишила чорну пляму і тільки теплі спогади, – писав друг “Гарячий”.
Пам’ять Богдана Мартинюка ушанували у рідній школі: 20 березня на будівлі Ялтушківського ліцею, де він навчався, відкрили меморіальну дошку.

– Богдан, відомий побратимам під позивним «Смерч», був втіленням енергії та сили. Спортсмен, будівельник, мисливець — він звик перемагати труднощі. Він загинув зі зброєю в руках, як справжній воїн, захищаючи майбутнє своїх чотирьох похресників та сестри, яку безмежно любив, – зазначили на відкритті дошки.
Вічна пам’ять Герою!
Антоніна Мніх
Фото з родинного архіву і Барської міської ради
За матеріалами Барської міської ради
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
-
Події1 тиждень agoNetflix і Українська кіноакадемія оголосили проєкти, що отримають гранти на розробку сценарію
-
Суспільство7 днів agoВ Україні щороку фіксують десятки випадків хантавірусу
-
Одеса1 тиждень agoАтака на Чорноморськ на Одещині: загинула мати двох дітей
-
Події7 днів agoМер Парижа опановував петриківський розпис на українському стенді до Дня Європи
-
Політика4 дні agoЗеленський і Навроцький обговорили потенційні контакти на найближчий час
-
Війна1 тиждень agoМасований обстріл України — чи можуть ЗС РФ атакували Україну 9 травня — МВС
-
Події1 тиждень agoXIV книжковий фестиваль VinBookFest пройде 16-17 травня
-
Відбудова1 тиждень agoУ Харкові за рік відновили 150 значно пошкоджених багатоквартирних будинків
