Війна
Пам’яті поліцейського Андрія Тарчинського
Передавав свій досвід миротворця у Косові й Боснії та Герцеговині побратимам на сході України
Старший сержант поліції Андрій Тарчинський загинув 19 вересня 2023 року у Херсоні в результаті ворожого обстрілу. Йому було 49 років.
Андрій народився 8 лютого 1974 року у селі Дачне Широківського району Дніпропетровської області.
Життєвий шлях чоловіка був яскравим — він був миротворцем у Боснії та Герцеговині, а у 1995 році пішов працювати у патрульно-постову службу Херсона. У 2001 році у складі миротворчої місії поїхав у Косово, де охороняв державні установи і служив на блокпостах і кордоні.

Після анексії росіянами Криму у 2014 році Андрій добровольцем записався в батальйон міліції «Херсон» і невдовзі виїхав на схід України. Він і двоє його побратимів – Руслан Сторчеус і Влад Ковальов – 23 серпня 2014 року увійшли в Іловайськ і після зайняття позицій разом із бійцями батальйонів «Донбас» та «Миротворець» героїчно тримали оборону.
«З Андрієм ми познайомилися у 2014 році, коли він прийшов на службу в батальйон «Херсон». Майже одразу після знайомства ми вирушили на схід України, у АТО. Він передавав нам свій досвід, навчав нас, ніколи не залишався осторонь. В Іловайську він отримав поранення, але, незважаючи на це, допомагав своїм побратимам, надавав їм медичну допомогу та рятував життя. На нього можна було покластися у будь-якій ситуації», – зазначив побратим із позивним «Гема».

Андрій був важко поранений у Іловайську, але зміг вийти з оточення. Після лікування і реабілітації чоловік продовжив службу у лавах батальйону «Херсон», забезпечував правопорядок у Сватовому на Луганщині і Кураховому на Донеччині.
Указом Президента України №316/2015 від 8 червня 2015 року його було нагороджено медаллю «Захиснику Вітчизни». Окрім того, поліцейський був відзначений і низкою нагрудних знаків Міністерства внутрішніх справ України.

Після повернення із зони АТО Андрій продовжив служити поліцейським із реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності на воді Херсонського районного управління поліції.
Після початку повномасштабного російського вторгнення він служив у Херсоні. Андрій завжди казав, що захищати інших – це його обов’язок. А після деокупації правобережжя Херсонщини разом із колегами забезпечував проведення контрдиверсійних і стабілізаційних заходів.
Після підриву росіянами Каховської ГЕС під обстрілами вивозив людей із затоплених районів Херсона.

Життя Андрія обірвав ворожий снаряд 19 вересня 2023 року, коли росіяни масовано обстріляли Херсон. Зранку того дня екіпаж водної поліції вирушив на патрулювання. Окупанти вдарили по місту зі ствольної артилерії і поцілили у тролейбус із пасажирами. Чоловік перебував неподалік та отримав поранення, несумісні з життям.
Церемонія прощання з Андрієм Тарчинським відбулася 23 вересня 2023 року у Херсоні. Наприкінці жовтня 2023 року одну з вулиць Центрального району міста перейменували на його честь.
За словами колеги Миколи Іващенка, поліцейський завжди був позитивною людиною і мав авторитет серед товаришів по службі – усі вони прислухалися до думки Андрія.
«Він прагнув удосконалювати службові катери, постійно щось підфарбовував, ремонтував, навіть у вільний час займався цими справами. Було видно, що людина з душею підходила до своєї роботи, віддавалась їй повністю. Андрію можна було довірити завдання різного характеру. І він був Патріотом із великої літери», – сказав Іващенко.

Окрім цього, чоловік жив за принципом: ніколи не кидати товаришів — ні у житті, ні на полі бою.
У пам’яті тих, хто знав чоловіка, він назавжди залишиться надійним другом, людиною із великим благородним серцем, готовою до самопожертви заради інших, яка самовіддано та вірно служила Україні і українському народу.

«Я дуже пишаюся нашою поліцією і своїм батьком. Вони захищали наше місто. Мій батько захищав свою Україну і дуже сильно любив її. Він був дуже світлою та доброзичливою людиною, опорою та підтримкою нашої сім’ї. Він захищав наше життя і життя інших цивільних людей та своїх побратимів. Він був і назавжди залишиться у нашій пам’яті, для нашої родини Героєм», – заявила молодша донька Анна.

Слава захиснику України!
Фото: Нацполіція, МВС
Війна
Плетенчук розповів про «банк цілей» ЗСУ в Криму та на півдні
Основний логістичний шлях ворога до Криму пролягає окупованою частиною півдня України, і тому є пріоритетною ціллю для Сил оборони.
Про це в телеефірі розповів речник ВМС ЗСУ Дмитро Плетенчук, повідомляє Укрінформ.
«Основний логістичний шлях забезпечення – це залізниця по окупованих територіях України на півдні. Протягом минулого тижня ми бачили ураження цієї логістики, основного каналу до Криму. У Криму теж є угруповання, тому що він для них залишається де-юре основною військово-морською базою. Відповідно, там є пункти дислокації різноманітних дронів, які ми теж періодично знищуємо, зокрема оперативно-тактичного рівня, які ведуть розвідку і можуть завдавати ударів. Там є і аеродроми, і все це треба забезпечувати. Але основний логістичний шлях проходить по території України. Тому те, що уражено на півдні, може безпосередньо впливати на виконання завдань у Криму», – зазначив Плетенчук.
Водночас, за його словами, угруповання ворога в Криму також залишається важливим об’єктом для атак Сил оборони.
«Так чи інакше, там є цілий “банк” і він не маленький, і ураження “Бастіонів”, які стріляють “Цирконами”. Також однією з пріоритетних цілей є “Іскандери”, які періодично завдають ударів углиб території України, як це, на жаль, відбулося минулої доби по Одещині балістикою», – зазначив Плетенчук.
Як повідомляв Укрінформ, нещодавно у Криму було вперше уражено береговий ракетний комплекс «Бастіон», який ворог використовував для ударів по території України.
Війна
Пам’яті кулеметника Михайла Жлуктенка (позивний «Майкл»)
Фехтування сформувало його характер і навчило працювати задля Перемоги
Михайло народився 30 березня 1991 року в Києві. Із дитинства він вирізнявся спокійним характером, внутрішньою зібраністю та наполегливістю.
У шість років прийшов у зал фехтування, і відтоді спорт став важливою частиною його життя. З 2000 по 2007 рік Михайло навчався у Відокремленому структурному підрозділі «Олімпійський фаховий коледж імені Івана Піддубного», де формувався не лише як спортсмен, а і як людина сильної дисципліни, витримки й честі.

Фехтування на шаблях стало для нього справою, в яку він вкладався по-справжньому. Михайло став майстром спорту України, був призером всеукраїнських змагань та чемпіонатів України. Ті, хто знав його у спорті, згадують: він не любив зайвих слів, не хизувався досягненнями, а просто багато працював. Його поважали за характер, працелюбність і вміння зосереджено йти до мети.


У коледжі шанують його подвиг: на честь Михайла й інших загиблих випускників у лютому 2026 року провели вечір пам’яті «Янголи спорту», а їхні фото молоді спортсмени щодня бачать у коридорах навчального закладу.

Друзі пам’ятають Михайла ще з юних років як щирого, надійного й дуже світлого хлопця. Він був із тих людей, поруч із якими спокійно. Не прагнув бути в центрі уваги, але завжди залишався тим, на кого можна покластися. Він умів підтримати без зайвого пафосу, допомогти без нагадувань, підбадьорити коротким словом чи жартом саме тоді, коли це було потрібно.

Після завершення спортивної кар’єри Михайло працював електромонтажником. У цій професії, як і в спорті, проявлялися його точність, уважність до деталей і відповідальність. Колеги розповідають про нього як про сумлінного майстра і порядну людину. Для друзів він залишався відкритим, простим у спілкуванні, завжди готовим прийти на допомогу. Для батьків був люблячим і турботливим сином, для рідних — опорою, для близьких — людиною великого серця.

У серпні 2024 року Михайло долучився до лав Збройних Сил України. Служив у розвідувальній роті 78-ї окремої десантно-штурмової бригади. Побратими знали його за позивним «Майкл». У війську він залишався таким, яким був завжди: стриманим, надійним, витривалим і чесним. Він не шукав гучних слів чи визнання — просто робив те, що мав робити. Кулеметник розвідувальної роти, він був справжнім воїном і захисником України.

Ті, хто служив поруч із ним, згадують, що на нього можна було покластися в найважчі моменти. Він умів підтримати інших, не втрачав людяності навіть у суворих умовах війни, допомагав, вчив, був поруч. У ньому поєднувалися сила, спокій і внутрішня гідність. Саме таким його запам’ятали побратими — людиною, яка не підводить.
7 серпня 2025 року Михайло Жлуктенко загинув у бою за село Степне Сумського району Сумської області. Йому було 34 роки.
Поховали Михайла на Байковому кладовищі в Києві.

Його життя було коротким, але гідним і світлим. Він залишив по собі не лише пам’ять, а й приклад — як бути справжнім сином, другом, братом, спортсменом і воїном. Люди, які знали Михайла, відзначають його щирість, силу характеру, надійність і доброту. Такі люди не забуваються.

Захисника посмертно нагороджено відзнакою «Хрест Хоробрих» та орденом «За мужність».
Честь і вічна шана Герою!
Вікторія Прокопенко
Фото надані родиною та друзями
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Війна
ЗСУ показали, як відбили механізований штурм росіян під Малою Токмачкою
Бійці 118-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України спільно із суміжними підрозділами відбили російський механізований штурм у районі села Мала Токмачка Запорізької області, знешкоджено ворожу техніку і 20 загарбників.
Як передає Укрінформ, про це Сили оборони Півдня повідомляють у Телеграмі.
«Скориставшись погодними умовами, зокрема ранковим туманом, загарбники розпочали спробу штурму. За допомогою танка-«їжака», БМП та двох автомобілів «Улан», росіяни сподівалися непомітно зайти у населений пункт Мала Токмачка», – ідеться у повідомленні.
Як зазначили військові, російським штурмовикам навіть і близько не вдалося наблизилися до населеного пункту, який, за даними російських пропагандистських каналів, начебто перебуває під їхнім контролем ще літа 2025 року.
Ворожу колону вдалося зупинити й знищити спільним вогнем 118-ї ОМБр та суміжних підрозділів 108-ї Кодацької бригади територіальної оборони ЗСУ ще на етапі висування.
У результаті, окрім броньованої техніки, 10 штурмовиків були ліквідовані, ще десять – зазнали поранень.
Як повідомляв Укрінформ, речник Сил оборони півдня Владислав Волошин заявив, що російські війська здійснюють перегрупування та підтягують штурмові групи до передових позицій на Оріхівському напрямку, однак Сили оборони України завдають вогневого ураження та не дозволяють ворогу наблизитися до міста.
Фото: скриншот із відео
-
Суспільство6 днів agoУправління ДАБК вирішило звернутись у прокуратуру через знищення пам’ятки на Французькому бульварі Анонси
-
Усі новини1 тиждень agoНРК Mamont – для ЗСУ створили тяжкий наземний дрон – фото
-
Політика1 тиждень agoАльянс повністю відданий допомозі Україні
-
Події1 тиждень agoПомер американський актор і майстер бойових мистецтв Чак Норріс
-
Війна1 тиждень agoАеродром Раменське — біля Москви РФ розширює секретну авіабазу
-
Відбудова1 тиждень agoJICA передала громадам Запоріжжя та Чернігова 38 одиниць техніки для відновлювальних робіт
-
Політика7 днів agoДопомога України у війні на Близькому Сході посилить її переговорну позицію
-
Події5 днів agoВ ЮНЕСКО відреагували на удар по центру Львова
