Connect with us

Війна

Пам’яті поліцейського Андрія Тарчинського

Published

on


Передавав свій досвід миротворця у Косові й Боснії та Герцеговині побратимам на сході України

Старший сержант поліції Андрій Тарчинський загинув 19 вересня 2023 року у Херсоні в результаті ворожого обстрілу. Йому було 49 років.

Андрій народився 8 лютого 1974 року у селі Дачне Широківського району Дніпропетровської області.

Життєвий шлях чоловіка був яскравим — він був миротворцем у Боснії та Герцеговині, а у 1995 році пішов працювати у патрульно-постову службу Херсона. У 2001 році у складі миротворчої місії поїхав у Косово, де охороняв державні установи і служив на блокпостах і кордоні.

Після анексії росіянами Криму у 2014 році Андрій добровольцем записався в батальйон міліції «Херсон» і невдовзі виїхав на схід України. Він і двоє його побратимів – Руслан Сторчеус і Влад Ковальов – 23 серпня 2014 року увійшли в Іловайськ і після зайняття позицій разом із бійцями батальйонів «Донбас» та «Миротворець» героїчно тримали оборону.

«З Андрієм ми познайомилися у 2014 році, коли він прийшов на службу в батальйон «Херсон». Майже одразу після знайомства ми вирушили на схід України, у АТО. Він передавав нам свій досвід, навчав нас, ніколи не залишався осторонь. В Іловайську він отримав поранення, але, незважаючи на це, допомагав своїм побратимам, надавав їм медичну допомогу та рятував життя. На нього можна було покластися у будь-якій ситуації», – зазначив побратим із позивним «Гема».

Андрій був важко поранений у Іловайську, але зміг вийти з оточення. Після лікування і реабілітації чоловік продовжив службу у лавах батальйону «Херсон», забезпечував правопорядок у Сватовому на Луганщині і Кураховому на Донеччині.

Указом Президента України №316/2015 від 8 червня 2015 року його було нагороджено медаллю «Захиснику Вітчизни». Окрім того, поліцейський був відзначений і низкою нагрудних знаків Міністерства внутрішніх справ України.

Після повернення із зони АТО Андрій продовжив служити поліцейським із реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності на воді Херсонського районного управління поліції.

Після початку повномасштабного російського вторгнення він служив у Херсоні. Андрій завжди казав, що захищати інших – це його обов’язок. А після деокупації правобережжя Херсонщини разом із колегами забезпечував проведення контрдиверсійних і стабілізаційних заходів.

Після підриву росіянами Каховської ГЕС під обстрілами вивозив людей із затоплених районів Херсона.

Життя Андрія обірвав ворожий снаряд 19 вересня 2023 року, коли росіяни масовано обстріляли Херсон. Зранку того дня екіпаж водної поліції вирушив на патрулювання. Окупанти вдарили по місту зі ствольної артилерії і поцілили у тролейбус із пасажирами. Чоловік перебував неподалік та отримав поранення, несумісні з життям.

Церемонія прощання з Андрієм Тарчинським відбулася 23 вересня 2023 року у Херсоні. Наприкінці жовтня 2023 року одну з вулиць Центрального району міста перейменували на його честь.

За словами колеги Миколи Іващенка, поліцейський завжди був позитивною людиною і мав авторитет серед товаришів по службі – усі вони прислухалися до думки Андрія.

«Він прагнув удосконалювати службові катери, постійно щось підфарбовував, ремонтував, навіть у вільний час займався цими справами. Було видно, що людина з душею підходила до своєї роботи, віддавалась їй повністю. Андрію можна було довірити завдання різного характеру. І він був Патріотом із великої літери», – сказав Іващенко.

Окрім цього, чоловік жив за принципом: ніколи не кидати товаришів — ні у житті, ні на полі бою.

У пам’яті тих, хто знав чоловіка, він назавжди залишиться надійним другом, людиною із великим благородним серцем, готовою до самопожертви заради інших, яка самовіддано та вірно служила Україні і українському народу.

«Я дуже пишаюся нашою поліцією і своїм батьком. Вони захищали наше місто. Мій батько захищав свою Україну і дуже сильно любив її. Він був дуже світлою та доброзичливою людиною, опорою та підтримкою нашої сім’ї. Він захищав наше життя і життя інших цивільних людей та своїх побратимів. Він був і назавжди залишиться у нашій пам’яті, для нашої родини Героєм», – заявила молодша донька Анна.

Слава захиснику України!

Фото: Нацполіція, МВС



Джерело

Війна

Сили безпілотних систем уразили російський дронопорт в Донецькому аеропорту

Published

on



Оператори 412-ї окремої бригади безпілотних систем Nemesis уразили дронопорт російських загарбників в Донецькому аеропорту засобами middle strike.

Як передає Укрінформ, про це бригада повідомила у Телеграмі та оприлюднила відповідне відео.

«Ворожих дронів над українськими містами має ставати менше. Тому ми не лише перехоплюємо вже запущені безпілотники, а й знищуємо інфраструктуру, з якої їх запускають», – ідеться у повідомленні.


Як повідомляв Укрінформ, оператори 413-го полку Сил безпілотних систем Збройних сил України «Рейд» уразили важку вогнеметну систему російських загарбників ТОС-1А «Сонцепьок» на тимчасово окупованій території Донеччини.



Джерело

Continue Reading

Війна

Росіяни розширили зону контролю на схід від Граніва на Харківщині

Published

on



Російські війська розширили зону контролю на схід від населеного пункту Гранів Харківської області, однак відтоді ситуація на цій ділянці фронту суттєво не змінилася.

Як передає кореспондент Укрінформу, про це в телеефірі повідомив речник Угруповання об’єднаних сил Віктор Трегубов.

«На жаль, росіяни розширили свою зону контролю на схід від Граніва, а воно ж на північ від Козачої Лопані. З того часу ситуація там, в принципі, залишається такою, як вона була», – сказав він.

За словами речника, російські війська створили доволі протяжну, але неглибоку зону контролю вздовж державного кордону.

«Якщо вони там просто в лісопосадках, то це неприємно, але суто з військової точки зору – це не смертельно», – зазначив Трегубов.

Водночас він наголошує, що важливо не допустити подальшого просування росіян на південь, ближче до Харкова, щоб не створювати додаткових загроз для міста.

Читайте також: На Куп’янському напрямку є певні спроби росіян просунутися в бік Радьківки – Трегубов

Як повідомляв Укрінформ, минулої доби, 9 листопада, на Південно-Слобожанському напрямку українські підрозділи відбили шість ворожих атак у бік Охрімівки, Хрипунів, Малої Вовчої та в районах Стариці і Чугунівки.

Фото: скриншот із відео 



Джерело

Continue Reading

Війна

Пам’яті старшого сержанта Ольги Таран (позивний «Зима»)

Published

on


1 жовтня 2026 року Президент Володимир Зеленський присвоїв звання Герой України (посмертно) Ользі Таран, яка загинула в Маріуполі.

Старший сержант Ольга Таран – перша жінка-військовослужбовиця Військово-Морських Сил, удостоєна найвищої державної нагороди. Для 36-ї окремої бригади морської піхоти – це честь та біль одночасно. Ольга сім років служила медиком у танковому батальйоні. Загинула 12 квітня 2022 року, коли надавала допомогу пораненому.

Можна говорити багато офіційних слів. Але найкраще про Ольгу, або як її називали танкісти, Олександрівну, розкажуть її побратими та посестри.  

«Там, де була Оля, завжди лунав сміх. Без настрою я бачила її кілька разів, і то недовго. І на все в неї була відповідь: «Зате я красива». Оля дійсно була дуже красивою. Дуже добра, завжди усіх старалася підтримати. Якщо у хлопців справді щось боліло, Оля робила все можливе, щоб допомогти – давала направлення до лікаря, йшла з ними в медроту. Іноді хлопці «косили». Підходили до неї: «Олександрівно, тут болить, там болить, що робити?» Оля підходила і гладила по плечу зі словами: «У котика хай болить, у собачки хай болить, а в тебе не болить… Все, минулося? Я й досі переслуховую її голосові, перечитую повідомлення, дуже за нею скучаю», – говорить Оксана Вознюк. 

«В кінці 2020-го отримав поранення, була дуже висока травматична ампутація лівої ноги з великою крововтратою, тому що навіть турнікет не було як накласти. Оля все ж наклала турнікет, перетиснула артерію, мене швидко доправили на шпиталь. Увесь час вона була поряд, не давала мені заснути, заспокоювала, тримала за руку. Після того я пообіцяв, що доньку назву на її честь», – ділиться спогадами Сергій Скоробогатько. 

«Я завжди знав: раптом щось станеться зі мною чи з моїм екіпажем, Ольга точно найпершою прибіжить на допомогу. Летіла, не замислюючись про власну безпеку. Це Людина з великої літери, без перебільшення, героїня. Для мене честю було служити разом. Коли з побратимами були в полоні, ми до останнього сподівалися, що Оля вижила. На превеликий жаль, ні», – розповідає Олексій Коваль. 

Пам’ятаємо подвиг посестри. Назавжди в наших серцях. Честь!

Аліна Логвиненко

Фото: 36 окрема бригада морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.