Війна
Пам’яті поліцейського Андрія Тарчинського
Передавав свій досвід миротворця у Косові й Боснії та Герцеговині побратимам на сході України
Старший сержант поліції Андрій Тарчинський загинув 19 вересня 2023 року у Херсоні в результаті ворожого обстрілу. Йому було 49 років.
Андрій народився 8 лютого 1974 року у селі Дачне Широківського району Дніпропетровської області.
Життєвий шлях чоловіка був яскравим — він був миротворцем у Боснії та Герцеговині, а у 1995 році пішов працювати у патрульно-постову службу Херсона. У 2001 році у складі миротворчої місії поїхав у Косово, де охороняв державні установи і служив на блокпостах і кордоні.
Після анексії росіянами Криму у 2014 році Андрій добровольцем записався в батальйон міліції «Херсон» і невдовзі виїхав на схід України. Він і двоє його побратимів – Руслан Сторчеус і Влад Ковальов – 23 серпня 2014 року увійшли в Іловайськ і після зайняття позицій разом із бійцями батальйонів «Донбас» та «Миротворець» героїчно тримали оборону.
«З Андрієм ми познайомилися у 2014 році, коли він прийшов на службу в батальйон «Херсон». Майже одразу після знайомства ми вирушили на схід України, у АТО. Він передавав нам свій досвід, навчав нас, ніколи не залишався осторонь. В Іловайську він отримав поранення, але, незважаючи на це, допомагав своїм побратимам, надавав їм медичну допомогу та рятував життя. На нього можна було покластися у будь-якій ситуації», – зазначив побратим із позивним «Гема».
Андрій був важко поранений у Іловайську, але зміг вийти з оточення. Після лікування і реабілітації чоловік продовжив службу у лавах батальйону «Херсон», забезпечував правопорядок у Сватовому на Луганщині і Кураховому на Донеччині.
Указом Президента України №316/2015 від 8 червня 2015 року його було нагороджено медаллю «Захиснику Вітчизни». Окрім того, поліцейський був відзначений і низкою нагрудних знаків Міністерства внутрішніх справ України.
Після повернення із зони АТО Андрій продовжив служити поліцейським із реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності на воді Херсонського районного управління поліції.
Після початку повномасштабного російського вторгнення він служив у Херсоні. Андрій завжди казав, що захищати інших – це його обов’язок. А після деокупації правобережжя Херсонщини разом із колегами забезпечував проведення контрдиверсійних і стабілізаційних заходів.
Після підриву росіянами Каховської ГЕС під обстрілами вивозив людей із затоплених районів Херсона.
Життя Андрія обірвав ворожий снаряд 19 вересня 2023 року, коли росіяни масовано обстріляли Херсон. Зранку того дня екіпаж водної поліції вирушив на патрулювання. Окупанти вдарили по місту зі ствольної артилерії і поцілили у тролейбус із пасажирами. Чоловік перебував неподалік та отримав поранення, несумісні з життям.
Церемонія прощання з Андрієм Тарчинським відбулася 23 вересня 2023 року у Херсоні. Наприкінці жовтня 2023 року одну з вулиць Центрального району міста перейменували на його честь.
За словами колеги Миколи Іващенка, поліцейський завжди був позитивною людиною і мав авторитет серед товаришів по службі – усі вони прислухалися до думки Андрія.
«Він прагнув удосконалювати службові катери, постійно щось підфарбовував, ремонтував, навіть у вільний час займався цими справами. Було видно, що людина з душею підходила до своєї роботи, віддавалась їй повністю. Андрію можна було довірити завдання різного характеру. І він був Патріотом із великої літери», – сказав Іващенко.
Окрім цього, чоловік жив за принципом: ніколи не кидати товаришів — ні у житті, ні на полі бою.
У пам’яті тих, хто знав чоловіка, він назавжди залишиться надійним другом, людиною із великим благородним серцем, готовою до самопожертви заради інших, яка самовіддано та вірно служила Україні і українському народу.
«Я дуже пишаюся нашою поліцією і своїм батьком. Вони захищали наше місто. Мій батько захищав свою Україну і дуже сильно любив її. Він був дуже світлою та доброзичливою людиною, опорою та підтримкою нашої сім’ї. Він захищав наше життя і життя інших цивільних людей та своїх побратимів. Він був і назавжди залишиться у нашій пам’яті, для нашої родини Героєм», – заявила молодша донька Анна.
Слава захиснику України!
Фото: Нацполіція, МВС
Головнокомандувач ЗСУ Михайло Драпатий нещодавно зупинив дію понад трьох десятків застарілих наказів Генерального штабу.
Як передає Укрінформ, про це написав речник командування Сухопутних військ ЗСУ Віталій Саранцев у Фейсбуці.
«Скасовано старі програми підготовки, застарілі курси стрільб та концепції фізпідготовки десятирічної давнини. Скасовано десятки проміжних документів про внесення змін, які лише захаращували нормативно-правову базу ЗСУ», – повідомив він.
За словами Саранцева, у багатьох моментах усунуто юридичні колізії між реальними стандартами навчання, викристалізуваними під час повномасштабної війни, та застарілими вимогами часів АТО/ООС 2016–2020 років.
Зазначається, що командири на місцях більше не зобов’язані заповнювати звітність або проводити заходи за стандартами й настановами 8-10-річної давнини, які втратили практичний сенс у сучасній війні.
«Це вивільняє їхній час для реальної роботи, а не для колупання у застарілій бумажні та процедурах. Це дійсно гарне велике “осіннє прибирання”. Армія позбувається застарілого баласту, щоб працювати швидше, сучасніше та без зайвої бюрократії», – підкреслив Саранцев.
Як повідомляв Укрінформ, Головнокомандувач Збройних сил України генерал-майор Михайло Драпатий та головні сержанти видів, родів військ, корпусів та органів військового управління сформували чек-лист системних проблемних питань.
Фото: Генштаб
Підрозділи Сил оборони України уразили у тимчасово окупованому Севастополі російський швидкісний патрульний катер “Мангуст”.
Як передає Укрінформ, про це Генеральний штаб Збройних сил України повідомляє у Фейсбуці.
8 вересня та в ніч на 9 вересня підрозділи Сил оборони України уразили низку важливих об’єктів ворога.
Так, у районі тимчасово окупованого Донецька було уражене місце зберігання, підготовки та пуску ударних БПЛА.
У Козачій бухті Севастополя Сили оборони уразили швидкісний патрульний катер проєкту 12150 “Мангуст”.
Ступінь завданих пошкоджень уточнюється.
“Мангуст” – російський патрульний катер, призначений для патрулювання, охорони морських районів та боротьби з маломірними цілями. Довжина – близько 20 м, максимальна швидкість – до 50 вузлів (понад 90 км/год), екіпаж – до 6 осіб.
В Оленівці (тимчасово окупований Крим) уражений антенний комплекс радіоелектронної розвідки, а у Вітіному – антена в радіопрозорому куполі окремого командно-вимірювального комплексу.
В Докучаєвську Донецької області Сили оборони уразили склад БПЛА, у Фащівці Луганської області – склад боєприпасів підрозділу “Рубікон”, а в Селидовому на Донеччині – ще один склад боєприпасів.
Ступінь завданих збитків уточнюється.
Як повідомляв Укрінформ, Сили оборони уразили в Новоросійську нафтовий термінал, військові кораблі та носії “Калібрів”.
Мав плани, мрії, прагнув жити повноцінним життям
Максим народився 16 лютого 2004 року в селі Сокиринці Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. У 2021 році закінчив місцеву школу та вступив до Національної академії Державної прикордонної служби України. У навчальному закладі його характеризували як старанного, відповідального, щирого та товариського курсанта, друзі згадували його як світлого хлопця з добрим серцем.
29 березня 2025 року Максим отримав диплом і офіцерське звання лейтенанта. Для продовження служби він сам обрав бойовий підрозділ – став заступником начальника третьої прикордонної застави комендатури швидкого реагування 105-го прикордонного загону імені князя Володимира Великого, що дислокувався в Мені на Чернігівщині.
Із 17 серпня 2025 року вже у званні старшого лейтенанта виконував бойові завдання на Покровському напрямку.
1 вересня поблизу села Веселе його група, переміщуючись між позиціями після короткого стрілецького бою, потрапила у ворожу засідку. За даними Книги пам’яті МВС, Максим, уже зазнавши поранень, залишився прикривати відхід побратима з радіостанцією та продовжував вести бій. Через інтенсивні мінометні та авіаційні удари евакуація була неможливою. Під час евакуаційних заходів наступного ранку з’ясувалося, що Максим загинув на місці від вибухової травми та уламкових поранень.
5 вересня 2025 року рідне село провело Героя в останню путь. Йому назавжди 21 рік. У Максима залишилися мама, бабуся та молодша сестра.
Посмертно Максима Шмирка нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. У квітні 2026 року державну нагороду передали його родині представники Державної прикордонної служби.
Вічна пам’ять і шана Воїну!
Фото: ДПСУ
За матеріалами: Книга памʼяті МВС, Державна прикордонна служба, Суспільне Хмельницький, Vsim.ua
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
-
Суспільство1 тиждень agoКівалов зібрав 7 тисяч студентів на стадіоні за ради ре…
-
Відбудова1 тиждень agoЯпонія та Польща домовилися координувати підтримку відбудови України
-
Події1 тиждень agoУ Кам’янці-Подільському відбулася прем’єра фільму про ветерана Валерія Одайника
-
Політика1 тиждень agoВласюк обговорив у Вашингтоні просування законопроєкту Грема про санкції проти РФ
-
Відбудова1 тиждень agoРозсилка: Відбудова України-2026
-
Політика1 тиждень agoЗеленський увів керівника детективів НАБУ Абакумова до антикорупційної робочої групи
-
Усі новини1 тиждень agoяк змінилась солістка гурту Reflex (фото)
-
Усі новини1 тиждень agoвийшов перший трейлер серіалу «Гаррі Поттер» від НВО