Війна
Пам’яті воїна Максима Бабарикіна (позивний «Бабай»)
Народився в Криму, виріс у Луганську, загинув на фронті у Донецькій області
Максим хотів боронити Україну ще з 2014 року, але тоді в нього тільки-но народилася друга дитина. А вже у 2022 році чоловік пішов на фронт, вступив до полку сил спецпризначення “Азов” та служив стрільцем-санітаром у складі 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних сил України. Побратими згадують, як «Бабай» завжди був першим у бою й на нього можна було покластися.
“Перше і найбільше питання в голові: Як я скажу мамі? Чомусь не було сумнівів, що це буду я”, – пригадує сестра загиблого Оксана свої перші думки, коли дізналась, що Максим загинув.

Він народився в селі Мирза-Кояш (раніше Красноармійське) Перекопського району Криму. За декілька років сім’я переїхала на Луганщину, там народилися молодші брат і сестра Максима. Він старший на 9 років за Оксану. За її словами, він був їй як батько.
“Батька не стало рано, розлучилися вони, коли я була зовсім маленькою, і то мені Максим був за батька весь час. Він любив дуже працювати — і він працював сам, і любив, щоб працювали всюди всі. Але добрий і завжди приходив на допомогу”, – розповідає жінка.

У 18 років Максим пішов на строкову службу до армії.
“Сказав тоді своїй дівчині, що якщо почнеться в Україні війна, то він піде воювати”, – згадує його слова Оксана, коли він повернувся
Коли у 2014 році почалася війна, Максим хотів піти в АТО, але тоді в нього народилася друга дитина.
“Він зібрав сумки, зателефонував якимось знайомим, йому зібрали всю амуніцію, все. І він першій своїй дружині Марині сказав, що він їде в АТО. Тоді саме народилася його друга донька. І вона впала на коліна і сказала: “Я тебе просто не пущу”, – згадує Оксана.
Та коли почалося повномасштабне вторгнення РФ, чоловік, не роздумуючи, пішов до військкомату. Спершу потрапив до тероборони, яка захищала Київ. Влітку 2022 року вступив до полку ССО “Азов”.

“Він дуже хотів попасти саме в “Азов”, в третю штурмову, і він дуже довго до цього йшов. Він дуже довго навчався, дуже довго чекав, поки попаде саме туди — кудись на першу лінію фронту. Він так цього хотів. У нас з ним є переписка, де він пише: “Я їду на нашу малу родину”, – розповідає жінка.
Спогадами про «Бабая» діляться і його побратими.
“Він завжди був першим. Яке б не було завдання, чи був би вихід, в нього не було навіть такого слова, що “я там не піду”, що “я там сумніваюся”, “це не для мене”, – зазначає військовий на позивний «Рефіч».
Водночас боєць «Тім» наголошує, що з Максимом ніколи не було страшно.
“Ти ніколи не переживав, що в тебе залишиться не прикрита спина, або ця людина якось зможе тебе підставити чи ще щось”, – додає воїн.

6 липня 2023 року бригада пішла в контрнаступ поблизу Кліщіївки Бахмутського району Донецької області. Це був останній бій Максима. Обидва військових кажуть, що «Бабай» загинув, прикривши собою побратимів.
“Ми всі п’ятеро спостерігали, як просто його життя закінчується. Він завжди рятував життя, а тут ми спостерігаємо, як в секунді його життя закінчується. І ми розуміли в ті моменти, що ми взагалі безсилі”, – пригадує «Рефіч».
“Це не просто якась шалена куля чи якийсь уламок прилетів невдалий. Людина загинула зі зброєю в руках і дивилася сміло в очі ворогу, прикрила собою групу, своїм тілом”, – зазначає «Тім».
Максима Бабарикіна поховали на Алеї Героїв Лісового кладовища в Києві. Йому назавжди 42 роки.
Шана і слава Герою!
Фото: особистий архів Оксани Павленко
Війна
Українські наземні роботизовані комплекси
Характеристики НРК та що загрожує їм на фронті
Джерело
Війна
чому АКС-74 досі актуальний у війську
У свіжому випуску проєкту «Перевірено боєм» журналісти Укрінформу з’ясовують, чому радянський АКС-74 досі залишається затребуваним в українських військових, які його основні характеристики, наскільки він точний та що особливого в його експлуатації.
Ведуча Христя Равлюк разом з інструктором 25-ї бригади НГУ імені князя Аскольда з позивним «Жук» знайомиться з АКС-74 (автомат Калашникова складний зразка 1974 року), дізнається про його переваги і недоліки та особливості використання, а також випробовує автомат на полігоні.
«АКС-74 у нас багато. Вони досі працюють, і під них у нас є багато патронів», – пояснює «Жук», чому радянський автомат продовжують використовувати українські військові.
Інструктор розповідає про патрон 5,45×39 мм, темп стрільби, довжину ствола та вагу автомата. За його словами, попри вік конструкції, АКС-74 «у вправних руках є достатньо точним на коротких та середніх дистанціях».
Чому, попри вік та не найкращу ергономіку, АКС-74 досі залишається в строю? Наскільки він точний та як поводиться під час стрільби?
Дивіться новий випуск «Перевірено боєм» – про зброю, яка пройшла десятиліття та продовжує використовуватися українськими військовими.

Прем’єра у середу, 19 серпня, о 15:00 на Ютуб-каналі Укрінформу.
Війна
про можливий наступ РФ із півночі: Маємо бути готові до будь-яких ситуацій
Росія наразі не має ударного угруповання біля північного кордону України, однак потенційна загроза з цього напрямку зберігається.
Про це заявив у телеефірі речник Державної прикордонної служби України Андрій Демченко, коментуючи дані української розвідки про те, що Росія може спробувати розпочати наступ на півночі Україні у разі проведення додаткової мобілізації.
«Станом на зараз якихось дій по той бік кордону, зокрема нарощення сил, ми не спостерігаємо. Але ми маємо бути готові до розвитку будь-яких ситуацій. Бо навіть якщо ворог не накопичить достатньо велику кількість своїх сил, які могли б здійснити повномасштабне вторгнення або здійснювати заходи щодо активних наступальних дій, не маючи достатньо сил, можуть створюватись провокативні дії із надією, що Україна перекине на цей напрямок додаткові сили, а не використовуватиме їх там, де ведуться активні бойові дії», – сказав Демченко.
За його словами, підрозділи розвідки Міноборони та Держприкордонслужби постійно відстежують ситуацію по той бік кордону, зокрема в напрямку Чернігівської області, щоб своєчасно оцінювати дії противника та його можливості.
Речник запевнив, що наразі ударних угруповань Росії біля північного кордону немає. Водночас Сили оборони продовжують посилювати оборонні можливості на цьому напрямку, підкреслив Демченко і нагадав, що потенційна загроза зберігається також і з території Білорусі.
«Попри все наші позиції нарощуються, укріплюються, щоб можна було активно протидіяти противнику, якщо він вирішить, що цей напрямок буде для нього пріоритетним щодо планів наступу. Це якщо говорити про Чернігівську область і кордон із Росією, бо кордон із Білоруссю також для нас є в цілому загрозливим. Але на даний момент Росія не має достатніх сил і навіть невеликого угруповання, яке могло б створювати загрозу Україні. Але в будь-який момент Білорусь, напевно, люб’язно надасть свою територію, якщо у Росії будуть зайві підрозділи, які вона може перекинути на територію Білорусі й використовувати їх по напрямку з кордоном України. Тому й на цьому відтинку нашого кордону також проводяться активні інженерні та фортифікаційні заходи, щоб наростити наші оборонні можливості», – запевнив Демченко.
Як повідомляв Укрінформ, заступник начальника ГУР Вадим Скібіцький сказав, що Росія у лютому може розпочати наступ на півночі України, якщо проведе нову хвилю мобілізації.
-
Усі новини1 тиждень agoДженна Ортега сильно схудла – нові кадри акторки вражають
-
Одеса1 тиждень agoТарифи на комунальні послуги в Одесі у серпні 2026 року
-
Одеса1 тиждень agoАквапарки Одеси та області 2026: ціни, знижки й умови
-
Одеса1 тиждень agoАтака дронів на Одещину: двоє дітей отримали поранення
-
Політика1 тиждень agoКорецький готовий взяти радником представника від молодіжних організацій
-
Війна1 тиждень agoУ Нацгвардії показали новітній бронемобіль радіаційної та хімічної розвідки
-
Відбудова1 тиждень agoУ Києві вже збудували обʼєктів когенерації на близько 60 МВт
-
Відбудова1 тиждень agoПолтавщина отримала понад 80 тонн енергообладнання від Німеччини
