Василь народився 14 січня 1997 року у місті Бережани на Тернопільщині. Навчався у Бережанській школі №3, яка сьогодні названа ім’ям Героя України Віталія Скакуна.

– Василь був активною, допитливою дитиною. Змалку захоплювався спортом. Любив грати у футбол, волейбол із друзями. А вже у старших класах зацікавився пауерліфтингом. Їздив на змагання, здобував нагороди. Син із дитинства був дуже наполегливий і вмів досягати поставленої мети, ніколи не відступав, – розповідає батько, нині майор запасу Олег Ярославович, який 20 років служив у поліції.  

Після закінчення школи Василь вирішив продовжити справу тата і вступив до Національної академії внутрішніх справ. Він навчався на юридичному факультеті у філії закладу в Івано-Франківську. У 2018 році розпочав працювати слідчим в Підгаєцькому відділенні поліції, з 2021 року перейшов на посаду дізнавача відділу поліції у Бережанах. 

– Син добре справлявся з роботою, адже мав відповідну освіту, знання і сумлінно ставився до своїх обов’язків. Його цінувало керівництво, неодноразово нагороджували грамотами, – додає Олег Ярославович.

Василь виріс у багатодітній родині. Сестри Ольга і Тетяна та брат Остап завжди були для нього надійною підтримкою.  

– У нас надзвичайно дружна родина. Ми з братами і сестрою завжди підтримували одне одного, захищали, заступалися, якщо було потрібно. Любили збиратися вдома всі разом, особливо, коли подорослішали і роз’їхалися з батьківського дому, – розповідає сестра Ольга.

Коли почалася повномасштабна війна, батько Василя та чоловік Ольги стали на захист України. У 2024 році Олег Ярославович демобілізувався через стан здоров’я. Влітку цього ж року Василь повідомив рідним, що вирішив йти служити у стрілецький батальйон, який формували з поліцейських.  

– Я з повагою поставився до синового рішення, коли він розповів про свій намір. Василь ще з перших днів повномасштабного вторгнення потроху купував собі військове спорядження. Я був переконаний, що війна довго не триватиме. А він казав мені: “Тату, ми ще всі підемо воювати. Звісно, краще хай не згодиться. Але якщо стане потрібно, то в мене воно буде”, – пригадує батько.

Під час бойового злагодження стрілецького батальйону поліції Тернопільщини Василя і двох його побратимів відрядили до 414-ї окремої бригади безпілотних систем, відомої як “Птахи Мадяра”.  

– Син добре розбирався у техніці, комп’ютерах, тому він почав вчитися на оператора дронів. Йому ця справа подобалася, він проходив різні курси і вдосконалював навички. У березні Василь із двома побратимами повернувся ненадовго у стрілецький батальйон. Але через пару тижнів їх знову забрали до себе “Птахи Мадяра”, – згадує Олег Ярославович.

У підрозділі Василь займався аеророзвідкою, підтримкою бойових груп ударних FPV-дронів, коригував вогонь артилерії, забезпечуючи знищення техніки та особового складу противника. І хлопець, і його рідні з нетерпінням чекали травня, коли була запланована його перша відпустка. Але боєць так і не зміг обійняти найдорожчих людей. 23 квітня у районі села Зелений Кут Волноваського району на Донеччині, повертаючись із бойового завдання, разом із побратимами він потрапив під ворожий удар FPV-дронами. 

– Я намагався зателефонувати синові ввечері того дня, але він не брав слухавку. Я подумав, можливо, втомлений і не може розмовляти. Був переконаний, що він згодом перетелефонує, – згадує батько.  

Уже наступного дня родині повідомили трагічну звістку: Василь загинув, опинившись у епіцентрі ураження дрона. Побратими не встигли врятувати його із палаючого авто через повторний удар безпілотника.   

Колеги з обласного управління поліції попрощалися з полеглим захисником на Майдані Волі у Тернополі. Воїна поховали на кладовищі села Рай поблизу Бережан.  

Василя посмертно нагородили орденом “За мужність” III ступеня, а також присвоїли йому звання “Почесний громадянин міста Бережани”. Рідні військовослужбовця створили петицію з проханням присвоїти йому звання Героя України. 

– Мій брат прийняв свідоме рішення – стати на захист України. Самовіддано і відповідально виконував бойові завдання. Він віддав найдорожче – своє молоде життя, аби московська орда не топтала нашу землю, – говорить сестра Ольга.  

У Василя залишилися батьки, сестри Ольга і Тетяна, брат Остап.  

Світла пам’ять і честь Герою! 

Юлія Томчишин 

Фото з сімейного архіву та Нацполіції

Підготовлено Українським інститутом національної пам’яті спільно з Українським національним агентством Укрінформ та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform

Наразі невідомо, чи на відео зафіксоване бойове застосування української балістики. Відео опублікував співзасновник компанії Fire Point Денис Штілерман на своїй сторінці в X.

“Вітаємо FP-7”, — коротко підписав відео він.

На кадрах зображено декілька епізодів з пуску української балістичної ракети. Зокрема, один з пусків було здійснено вночі.

Наприкінці відео з’являється напис латиною “Хто, як не ми”.

Ракета FP-7 — що відомо

На початку лютого співзасновники компанії Fire Point анонсували ракети FP-7 та FP-9. Так повідомлялося, що ракета FP-7 має стати заміною ATACMS. Дальність її польоту складе до 300 км, а також вона матиме невелику бойову частину. Натомість FP-9 буде більш потужною — з дальністю 800-850 км та бойовою частиною до 800 кг.

Вперше ракети FP-7 та FP-9 було продемонстровано ще на міжнародній виставці MSPO в Польщі. Тоді повідомлялося, що ракета зможе уражати цілі на відстані до 200 км зі швидкістю 1500 м/с, має бойову частину 150 кг і точність 14 метрів. Пуск ракети здійснюється з наземної платформи, що забезпечує оперативність.

Попередні застосування ракет “Фламінго”

27 лютого у Росії заявили, що ракети FP-5 могли долетіти до Свердловської області Російської Федерації. Відстань до України — близько 1800 км.

Фокус писав про удар ракети “Фламінго” по машинобудівному заводу у Воткінську в Удмуртії. Інцидент стався в ніч на 20 лютого. OSINTери опублікували кадри спалахів та вибухів у місті Воткінськ, розташованому за 1400 км від України. З’ясувалось, що під ударом опинилось підприємство, на якому виготовляють російські ракети “Искандер”, “Тополь-М”, “Орешник” та інші. Згідно з попередніми даними, постраждало два цехи. Тоді ж Штілерман опублікував кадри пуску ракет “Фламінго”, але не уточнюючи, по яких саме об’єктах їх запускали.

21 лютого у мережі опублікували деталі удару ракети “Фламінго”. Підтвердили ураження двох цехів і про 11 поранених, з них один — у важкому стані. Наступного дня у OSINT-каналі “Кіберборошно” опублікували супутникові фото результатів ураження. На фото — дах цеху Воткінського заводу з отвором розмірами 30 на 24 м. Також зауважувалось, що могло статись влучання по гальванічно-штампувальному цеху №19: 25 лютого з’ясувалось, що ідеться про цех №22.

Про це Генеральний штаб Збройних сил України повідомив у Фейсбуці, оприлюднивши оперативну інформацію станом на 16:00 п’ятниці, 27 лютого, передає Укрінформ.

Ворог не припиняє спроб просунутися вглиб України. Сили оборони стримують його, виснажують уздовж усієї лінії бойового зіткнення та в тилу.

Російські війська продовжують обстрілювати прикордоння. Від ворожого вогню сьогодні постраждали Малушине, Бачівськ, Товстодубове, Іскрисківщина, Діброва, Кучерівка, Яструбщина, Кисла Дубина, Баранівка, Волфине, Рогізне, Безсалівка й Бунячине Сумської області, Хрінівка Чернігівської області.

На Північно-Слобожанському та Курському напрямках загарбники 73 рази обстріляли українські позиції та населені пункти, зокрема 11 разів – з реактивних систем залпового вогню.

На Південно-Слобожанському напрямку армія РФ двічі атакувала в бік Вовчанська та Синельникового. До нових спроб просування не вдавалася.

На Куп’янському напрямку росіяни один раз ішли в атаку в бік Новоплатонівки.

На Лиманському напрямку українські захисники відбивають дві ворожі спроби просунутися в бік Лимана та Дробишевого.

На Слов’янському напрямку війська РФ п’ять разів намагалися просунутися на позиції оборонців у бік Дронівки, Сіверська та Рай-Олександрівки. Одна атака триває.

На Краматорському напрямку загарбники один раз атакували в бік Плещіївки.

На Костянтинівському напрямку російська армія виконала дев’ять наступальних дій поблизу Костянтинівки, Іванопілля, Русиного Яру, Плещіївки й Попового Яру.

На Покровському напрямку від початку доби ворог 15 разів намагався потіснити Сили оборони із займаних позицій у районах Дорожнього, Білицького, Родинського, Шевченка, Покровська, Удачного, Молодецького й Новопідгородного. Одне боєзіткнення триває.

На Олександрівському напрямку війська РФ двічі наступали в бік Злагоди і Тернового.

Російська авіація завдала ударів по районах Гаврилівки, Великомихайлівки та Левадного.

На Гуляйпільському напрямку загарбники здійснили 20 атак у районі Гуляйполя, у бік Добропілля, Прилук, Залізничного, Зеленого, Варварівки та Гуляйпільського. П’ять бойових зіткнень тривають.

Ворожа авіація вдарила по районах Барвінівки, Копаней, Любицького, Лугівського та Гуляйпільського.

На Оріхівському напрямку росіяни сьогодні ще не проводили активних наступальних дій, натомість завдали авіаударів по районах Блакитного, Преображенки, Комишувахи й Веселянки.

На Придніпровському напрямку загарбники цієї доби також ще не проводили активних наступальних дій.

На інших напрямках фронту ситуація суттєво не змінилася. До спроб просування ворог не вдавався.

Як повідомляв Укрінформ, російські військові скинули фосфорні боєприпаси на Костянтинівку Донецької області. У місті досі залишаються цивільні.