Війна
Пам’яті воїна Максима Бабарикіна (позивний «Бабай»)
Народився в Криму, виріс у Луганську, загинув на фронті у Донецькій області
Максим хотів боронити Україну ще з 2014 року, але тоді в нього тільки-но народилася друга дитина. А вже у 2022 році чоловік пішов на фронт, вступив до полку сил спецпризначення “Азов” та служив стрільцем-санітаром у складі 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних сил України. Побратими згадують, як «Бабай» завжди був першим у бою й на нього можна було покластися.
“Перше і найбільше питання в голові: Як я скажу мамі? Чомусь не було сумнівів, що це буду я”, – пригадує сестра загиблого Оксана свої перші думки, коли дізналась, що Максим загинув.

Він народився в селі Мирза-Кояш (раніше Красноармійське) Перекопського району Криму. За декілька років сім’я переїхала на Луганщину, там народилися молодші брат і сестра Максима. Він старший на 9 років за Оксану. За її словами, він був їй як батько.
“Батька не стало рано, розлучилися вони, коли я була зовсім маленькою, і то мені Максим був за батька весь час. Він любив дуже працювати — і він працював сам, і любив, щоб працювали всюди всі. Але добрий і завжди приходив на допомогу”, – розповідає жінка.

У 18 років Максим пішов на строкову службу до армії.
“Сказав тоді своїй дівчині, що якщо почнеться в Україні війна, то він піде воювати”, – згадує його слова Оксана, коли він повернувся
Коли у 2014 році почалася війна, Максим хотів піти в АТО, але тоді в нього народилася друга дитина.
“Він зібрав сумки, зателефонував якимось знайомим, йому зібрали всю амуніцію, все. І він першій своїй дружині Марині сказав, що він їде в АТО. Тоді саме народилася його друга донька. І вона впала на коліна і сказала: “Я тебе просто не пущу”, – згадує Оксана.
Та коли почалося повномасштабне вторгнення РФ, чоловік, не роздумуючи, пішов до військкомату. Спершу потрапив до тероборони, яка захищала Київ. Влітку 2022 року вступив до полку ССО “Азов”.

“Він дуже хотів попасти саме в “Азов”, в третю штурмову, і він дуже довго до цього йшов. Він дуже довго навчався, дуже довго чекав, поки попаде саме туди — кудись на першу лінію фронту. Він так цього хотів. У нас з ним є переписка, де він пише: “Я їду на нашу малу родину”, – розповідає жінка.
Спогадами про «Бабая» діляться і його побратими.
“Він завжди був першим. Яке б не було завдання, чи був би вихід, в нього не було навіть такого слова, що “я там не піду”, що “я там сумніваюся”, “це не для мене”, – зазначає військовий на позивний «Рефіч».
Водночас боєць «Тім» наголошує, що з Максимом ніколи не було страшно.
“Ти ніколи не переживав, що в тебе залишиться не прикрита спина, або ця людина якось зможе тебе підставити чи ще щось”, – додає воїн.

6 липня 2023 року бригада пішла в контрнаступ поблизу Кліщіївки Бахмутського району Донецької області. Це був останній бій Максима. Обидва військових кажуть, що «Бабай» загинув, прикривши собою побратимів.
“Ми всі п’ятеро спостерігали, як просто його життя закінчується. Він завжди рятував життя, а тут ми спостерігаємо, як в секунді його життя закінчується. І ми розуміли в ті моменти, що ми взагалі безсилі”, – пригадує «Рефіч».
“Це не просто якась шалена куля чи якийсь уламок прилетів невдалий. Людина загинула зі зброєю в руках і дивилася сміло в очі ворогу, прикрила собою групу, своїм тілом”, – зазначає «Тім».
Максима Бабарикіна поховали на Алеї Героїв Лісового кладовища в Києві. Йому назавжди 42 роки.
Шана і слава Герою!
Фото: особистий архів Оксани Павленко
Війна
Пам’яті полковника Олександра Махачека (позивний «Чех»)
Військовий інженер, який до останнього рятував життя побратимів
Олександр Махачек народився 15 липня 1972 року в місті Радехів на Львівщині. Своє життя він присвятив військовій службі та захисту України.
Військову кар’єру Олександр Махачек розпочав у званні лейтенанта. Спочатку командував розвідувальним взводом у Дніпродзержинську. Згодом навчався у військовій академії в Києві, після чого продовжив службу в оперативному командуванні «Південь» в Одесі.

У різні роки служив у 8-му армійському корпусі Сухопутних військ Збройних сил України в Житомирі, де обіймав посаду начальника інженерної служби, а також в оперативному командуванні «Північ» у Чернігові. Згодом працював в управлінні інженерних військ Командування Сил підтримки ЗСУ. Його робота була пов’язана з інженерним обладнанням позицій, облаштуванням оборонних рубежів і створенням перешкод для просування противника.

З 2014 року Олександр Махачек брав участь в антитерористичній операції та операції Об’єднаних сил на сході України. Під час бойових дій зазнав поранень, контузій і травм, однак продовжив військову службу. У 2015 році його нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

З початком повномасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 року полковник долучився до організації оборони Київщини. Він керував роботами з підготовки інженерних загороджень і мінування важливих ділянок місцевості, а також підготовкою об’єктів інфраструктури до знищення, щоб ускладнити просування російських військ.

За виконання бойових завдань під час оборони Київської області Олександра Махачека у 2022 році нагородили орденом Богдана Хмельницького II ступеня.

Після відступу російських військ від столиці офіцер вирушив на схід України. Там під його командуванням облаштовували мінні загородження на підступах до дороги Лисичанськ — Бахмут. Цей маршрут мав важливе значення для евакуації цивільного населення та забезпечення українських підрозділів.

Завдяки професійним діям інженерних підрозділів вдалося стримувати просування противника й підтримувати оборону на важливій ділянці фронту. Олександр Махачек продовжував виконувати поставлені завдання, попри пережиті поранення та проблеми зі здоров’ям.

30 травня 2022 року полковник Олександр Махачек перебував у районі траси Лисичанськ — Бахмут на Луганщині, де виконував завдання з утримання мінних загороджень.

Під час артилерійського обстрілу він організував евакуацію підлеглих до укриття. Однак сам залишився на позиції. Снаряд влучив безпосередньо в бліндаж, унаслідок чого офіцер загинув.

Його останні дії стали свідченням відповідальності командира, для якого життя військовослужбовців було пріоритетом. Навіть у критичній ситуації він подбав про безпеку підлеглих, допомагаючи їм урятуватися від обстрілу.

Людяність і відповідальність були основними рисами характеру Олександра Махачека, згадували його підлеглі. Для них він залишився командиром, який мав значний досвід, знав свою справу та усвідомлював ціну кожного рішення на війні.

3 червня 2022 року полковника поховали на Смолянському військовому кладовищі в Житомирі.

8 липня 2023 року Олександру Махачеку посмертно присвоїли звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Відповідний указ підписав Президент України Володимир Зеленський. Найвищої державної нагороди офіцера удостоїли за особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, та самовіддане служіння Українському народові.


Вічна пам’ять Герою!
Діана Горбачук
Фото з сімейного архіву
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Війна
Хмара зустрівся із бойовими підрозділами
Міністр оборони Євгеній Хмара зустрівся з військовослужбовцями бойових підрозділів та обговорив практики управління, які допомагають берегти особовий склад.
Як передає Укрінформ, про це в Телеграмі повідомляє пресслужба Міноборони.
«Міністр оборони України Євгеній Хмара зустрівся з військовослужбовцями бойових підрозділів, зокрема Десантно-штурмових військ, морської піхоти, 93-ї, 100-ї, 28-ї та 155-ї ОМБр, 1-го ОШП, 425-го та 475-го ОШП, «Азову», 3-ї ОШБр, 59-ї ОШБр СБС. Під час зустрічі говорили про практики управління, які допомагають берегти особовий склад, раціонально використовувати наявні ресурси та досягати бойового результату», – йдеться в повідомленні.
За словами Хмари, рішення Міноборони мають враховувати досвід військовослужбовців, які безпосередньо виконують бойові завдання на фронті.
«Фронт не стоїть на місці. Постійно змінюються технології, тактика, засоби ураження. Ми маємо адаптуватися швидше і давати воїнам сучасні та ефективні засоби. Але ключове — люди. Люди завжди будуть основою і головною цінністю Сил оборони», — наголосив Хмара.
Він підкреслив, що завдання Міноборони, головнокомандувача та Генерального штабу — зменшувати втрати серед українських воїнів і водночас підвищувати втрати росіян.
Саме тому, як зазначили у міністерстві, особливу увагу приділили досвіду командирів, які знаходять дієві рішення у складних умовах. Такі практики важливо вивчати та поширювати на інші підрозділи. Для цього Міноборони підтримує постійний прямий зв’язок із бойовими підрозділами — щоб розуміти їхні потреби, забезпечення, умови виконання завдань і чинники, що впливають на результат і посилюють обороноздатність, відзначили в оборонному відомстві.
Як повідомляв Укрінформ, Хмара вважає, що боротьба з операторами і наземною інфраструктурою ворожих БпЛА має стати окремою спеціалізацією. Для цього потрібні спеціалізовані підрозділи другого ешелону, для яких знищення ворожих екіпажів БпЛА будуть пріоритетними завданнями.
Війна
Румунія попереджає про ризики поширення наслідків російських атак у Чорному морі
Росія дедалі частіше атакує морський коридор, яким Україна експортує зерно через Чорне море, що підвищує загрози для безпеки всього регіону.
Про це заявив президент Румунії Нікушор Дан в інтерв’ю Bloomberg, передає Укрінформ.
За словами Дана, Румунія наразі з’ясовує, чи належать Росії безпілотники, які протягом останніх двох днів уразили два торговельні судна поблизу її територіальних вод.
«Наразі ми технічно не можемо стверджувати, що це були росіяни. Проте можемо сказати, що на кордоні з Україною, вздовж Дунаю, ми зафіксували сотні безпілотників, які залетіли на територію Румунії», — зазначив президент.
За його словами, значна частина цих дронів містила російські компоненти.
«Вони атакують коридор — морський маршрут, яким українці перевозять зерно», — наголосив Дан.
Упродовж останнього тижня в Чорному морі безпілотники уразили п’ять суден, що призвело до загибелі та поранення людей. На тлі цього Румунія та Болгарія звернулися до союзників по НАТО по допомогу. Обидві країни прагнуть отримати додаткові засоби протиповітряної оборони для ефективнішого виявлення дронів та протидії їм.
Дан висловив сподівання, що союзники нададуть підтримку найближчим часом. За його словами, це стане тимчасовим рішенням до отримання Румунією оборонних засобів, замовлених у межах європейської програми інвестицій у сферу оборони SAFE.
Президент Румунії також наголосив, що російські атаки не змусять його країну та Європу відмовитися від подальшої підтримки України.
Як повідомляв Укрінформ, у четвер, 15 жовтня, восьмеро людей зникли безвісти після пожежі на танкері під прапором Сан-Марино в Чорному морі біля узбережжя Румунії, де останнім часом фіксують серію атак безпілотників.
Фото: АА
-
Війна7 днів agoКиїв потрапипі під удар Цирконів та балістики РФ — деталі
-
Одеса1 тиждень agoНові обмеження на пляжах Одещини у жовтні 2026 року
-
Одеса5 днів agoРосіяни атакували вантажне судно на Одещині: є жертви
-
Суспільство1 тиждень agoЗамовчування випадків насильства в закладах освіти призводить до повторного булінгу
-
Відбудова1 тиждень agoновий житловий комплекс готовий на 20%
-
Війна1 тиждень agoППО знешкодила 117 зі 160 безпілотників, якими росіяни з вечора атакували Україну
-
Одеса5 днів agoПрацівник ТЦК уникнув ув’язнення за силову мобілізацію в Одесі
-
Суспільство7 днів agoУряд спростив підтвердження пенсійного стажу за відсутності трудової книжки чи документів
