Як передає Укрінформ, про це повідомило «Читомо».

Лавреата оголосили на офіційному врученні від Польського інституту в Києві.

У поданні Лаюка на премію особливо відзначили його документальну книжку «Бахмут».

«Його знакова документальна книга «Бахмут» демонструє майстерне поєднання художнього репортажу, щоденникових записів та есеїстики», — зазначили у Польському інституті в Києві.

Під час церемонії вручення Лаюк оголосив, що всі отримані кошти перерахує на фонд «Голоси дітей», який допомагає дітям військових.

Мирослав Лаюк – письменник, воєнний документаліст, викладач Києво-Могилянської академії. Автор романів і поетичних книжок «Баборня», «Залізна вода», «Осоте!», «Метрофобія», а також книжок репортажів та есеїв «Бахмут» і «Списки».

«Списки» Лаюка перемогли в номінації «Есеїстика» премії «Книга року BBC-2025».

Премію Конрада-Коженьовського заснував Польський інститут у Києві у 2007 році. Її вручають раз на два роки. Цьогоріч премія вручається удесяте.

Відзнаку присуджують українським письменникам і письменницям віком до 40 років за послідовність творчого шляху, інноваційність форми та універсальність послання.

Фіналістів визначило польсько-українське журі, до складу якого увійшли:

• Ярослав Ґодун — голова журі, директор Польського інституту в Києві, радник-посланник Посольства Республіки Польща в Києві;
• Богуміла Бердиховська — польська публіцистка, керівниця стипендіальних програм Національного центру культури у Варшаві;
• Андрій Любка — письменник, перекладач, військовослужбовець, лавреат премії Конрада 2024 року;
• Марцін Ґачковський — літературознавець, історик, публіцист, перекладач української літератури;
• Поліна Городиська — дослідниця, освітянка, незалежна експертка з питань культури та креативних індустрій.

Раніше лавреатами премії імені Конрада ставали Андрій Любка (2024), Вікторія Амеліна (2021), Артем Чех (2019), Катерина Калитко (2017), Софія Андрухович (2015), Таня Малярчук (2013), Наталка Сняданко (2011), Сергій Жадан (2009) і Тарас Прохасько (2007).

Як повідомляв Укрінформ, також були Артур Дронь і Валерій Пузік.

Фото: Оксана Хмельовська

Як передає Укрінформ, про це команда театру повідомила у Фейсбуці. 

“Є люди, чия присутність робить життя світлішим – не гучними словами чи великими жестами, а своєю добротою, щирістю, умінням бути поруч, підтримати, розсмішити, подарувати тепло навіть у найважчі дні. Саме таким ми назавжди запам’ятаємо нашого друга та колегу, народного артиста України Євгена Шаха”, – написали його колеги.

“Талановитий актор, який умів бути справжнім і на сцені, і в житті. У Євгенові Михайловичу було стільки душевного тепла, людяності та любові до людей, що здавалося, цього вистачить на всіх, хто опинився поруч. Ми безмежно вдячні долі за те, що мали щастя знати його, працювати поруч, розділяти з ним сцену, радощі й переживання”, – зазначили у театрі.

Як повідомляє Суспільне Культура, актор  народився на Львівщині. У 1964 році долучився до драматичної студії при театрі імені Івана Франка й почав працювати в його трупі. Грав у виставах “Мартин Боруля”, “Ліс”, “В неділю рано зілля копала”, “Поминальна молитва” та інших.

У 1977 році Шах здобув освіту в Київському державному інституті театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого. 

У 2006 році Шах отримав звання народного артиста України. 

Займався дубляжем та озвученням фільмів, серіалів, мультфільмів та книг українською мовою, зокрема є українським голосом Албуса Дамблдора в серії фільмів про Гаррі Поттера.

Як повідомляв Укрінформ, помер літературознавець, журналіст та громадський діяч В’ячеслав Брюховецький. 

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Міністерство культури України.

Через документальні свідчення та мистецькі інсталяції виставка розповідає конкретні історії втрат культурної спадщини, пропонуючи поглянути на них не як на окремі наслідки війни, а як частину ширшої системи руйнування та привласнення української культури.

Виставка триватиме до 11 грудня у Просторі ідентичності та сенсів VEZHA у Будинку кіно на вулиці Саксаганського, 6. Вхід безкоштовний.

Протягом роботи виставки також проходитиме публічна програма, що включатиме показ документального фільму The Kyiv Independent про викрадення культурних цінностей із Херсона, дискусію про культурну спадщину тимчасово захопленого Маріуполя та кураторські екскурсії. 

Детальна програма і дати подій будуть оголошені на сторінках Музею викраденого мистецтва та партнерів.

Київський показ стане початком міжнародного представлення виставки в інших містах України та за кордоном.

«Мішень: культура. Привласнено. Знищено. Забуто?» – модульна документально-мистецька виставка Музею викраденого мистецтва (Museum of Stolen Art), що досліджує зв’язок між систематичним знищенням Росією музеїв, архівів, пам’яток і культурних інституцій та спробою держави-агресора заперечити окрему українську ідентичність і право України на власну історію. 

Постери, відеофрагменти з доказами, мультимедійні документальні блоки й інсталяції допоможуть відвідувачам розглянути підходи та інструменти Росії на окремих кейсах: від вивезення музейних колекцій під виглядом «евакуації», прицільних ракетних ударів по музеях чи пам’ятках до примусової русифікації інституцій і незаконних розкопок на тимчасово захоплених територіях. 

Виставка завершується інтерактивною зоною-розмовою: «Чи можливе повернення?» – простором для діалогу про реституцію, майбутнє культурної спадщини й відповідальність, яку ми можемо (або ні) на себе взяти.

Документально-мистецька виставка «Мішень: культура. Привласнено. Знищено. Забуто?» розроблена командою Музею викраденого мистецтва у співпраці з ГО «Цех експериментальної культури» за підтримки Фонду імені Гайнріха Бьолля, Бюро Київ – Україна. 

Партнери показу в Києві: простір ідентичності VEZHA, Маріупольська міська військова адміністрація. Проєкт реалізується за підтримки Міністерства культури України. 

Як повідомляв Укрінформ, Міністерство культури запустило спеціалізований онлайн-ресурс для захисту культурної спадщини в межах Гаазької конвенції – «Культура захисту».

Фото: скриншот з сайту museumofstolen.art