В Україні 42% громадян вважають, що отримують недостатньо інформації про вибухонебезпечні предмети.
Про це свідчать результати дослідження, оприлюдненого Програми розвитку ООН, передає Укрінформ.
«Відповідно до ключових результатів дослідження, 42% українців вважають, що інформації про ВНП недостатньо, причому найбільший дефіцит інформації відчувають жителі сіл, а також мешканці західного регіону. 25% українців вважають ризик дістати поранення від вибухонебезпечних предметів високим; цей показник зростає до 30% серед мешканців південних регіонів України», – зазначили у ПРООН.
За даними дослідження, загроза від мін та інших ВНП посідає 11 місце серед проблем, які хвилюють населення України найбільше. «Такий низький показник викликає занепокоєння, враховуючи високий рівень забруднення України вибухонебезпечними предметами», – зауважують у ПРООН.
Згідно з дослідженням, 13% українців особисто бачили ВНП, а 31% бачили позначки «Небезпечно, міни!».
На запитання про свої дії у разі виявлення підозрілого предмета 90% опитаних сказали, що вжили б безпечних заходів: не торкалися б його, відійшли якомога далі, попередили людей поблизу і зателефонували до екстрених служб.
Водночас більше половини респондентів (63%) помилково вважають, що позначення місця навколо підозрілого предмета є безпечною дією. Крім того, 21% українців підійшли б і розглянули підозрілий предмет, а 14% спробували б прибрати такий предмет.
«Згідно з результатами дослідження, українці рідко наражають себе на небезпеку свідомо, а переважна більшість ситуацій ризику — це неусвідомлюваний ризик, викликаний робочою необхідністю», – зазначають у ПРООН.
За їхніми даними, 17% українців мають роботу на відкритому повітрі на потенційно забруднених територіях, але не вважають, що ризикують.
Основним чинником ризикованої поведінки, за даними ПРООН, є надмірна впевненість у власній обізнаності з територією: люди продовжують займатися своїми звичними справами, вважаючи, що обізнаність з територією допоможе їм уникнути небезпеки.
При цьому 9% респондентів зазначили, що пішли б на територію, потенційно забруднену вибухонебезпечними предметами, якби це було пов’язано з робочою необхідністю або задоволенням нагальних потреб.
У ПРООН вважають, що підвищення обізнаності населення щодо цього виду небезпеки та сприяння прийняттю рішень щодо безпечної поведінки має вирішальне значення для запобігання трагедіям та захисту здоров’я і підвищення рівня безпеки населення України.
Дослідження проведене BBC Media Action в межах проєктів Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні та Humanity & Inclusion (HI) у партнерстві з Державною службою з надзвичайних ситуацій (ДСНС). Збір даних тривав із січня по травень 2024 року. Воно фінансувалося урядами Японії та Нідерландів.
Було опитано 2421 респондента з підконтрольних Україні територій, організовано 12 фокус-груп, до складу яких входили люди, які проживають у регіонах із середнім та високим рівнем забруднення вибухонебезпечними предметами, а також проведено 10 детальних інтерв’ю з аграріями та особами, які постраждали від вибухонебезпечних предметів.
“Зробіть НАВПАКИ: життя та продажі ДО і ПІД ЧАС ВІЙНИ” – журналістка, радіоведуча та письменниця Людмила Калабуха. Книжка вийшла 2025 року у видавництві “Коло” (Дрогобич). Авторка документує досвід українського суспільства в умовах повномасштабної війни. На сайті премії роботу назвали такою, що “сприяє збереженню історичної пам’яті, національної свідомості й осмисленню новітньої історії України через реальні людські долі та свідчення сучасників”;
“Тріумфальний похід Української Республіканської Капели” – журналістка, фахівчиня в історико-культурній сфері Юлія Марцінів. Стаття вийшла 2024 року у чиказькому виданні “Ukrainian рeople”. Авторка розповідає про місію Української капели із пропагування української культури та пісні у 1919 році, коли “вирішувалася доля України, а саме її незалежність”, і спирається на архівні документи;
“Українське радіо. Історія буремного століття” – медіаменеджер, громадський діяч Вадим Міський, журналістка, продюсерка та ведуча Тамара Гусейнова, диктор і радіожурналіст, медіаменеджер Дмитро Хоркін. Видання приурочили до сторіччя першого українського мовника; вийшло 2025 року у видавництві “Лабораторія” (Київ). Автори розповідають про Українське радіо як інституцію, що “за радянських часів допомогла зберегти у масовому вжитку українську мову, пісню та культуру”, а сьогодні є джерелом інформації під час війни, блекаутів та окупації – зокрема висвітлюють роль В’ячеслава Чорновола у запровадженні прямоефірних парламентських трансляцій;
“Майбутнє приходить зненацька… Україна. 2015–2025” – український вчений, письменник, журналіст Роман Офіцинський. Книжка вийшла 2026 року в ТОВ “РІК-У” (Ужгород). Автор осмислює найскладніше десятиліття новітньої історії України на основі журналістських спостережень і різноманітних джерел. На сайті премії книжку назвали “вагомим внеском у сучасну українську публіцистику”;
“Життя як уламки скла” – письменниця, волонтерка Ганна Половенко. Книжка вийшла 2024 року у видавництві Ірини Гудим (Миколаїв). Авторка веде щоденникові записи за період із 24 лютого 2022 по 31 серпня 2023 року: перші дні війни в Миколаєві, волонтерство у Червоному Хресті, спроба еміграції й повернення до волонтерства. Вона доповнює текст цитатами з новинних сайтів і соцмереж того часу та свідченнями миколаївців і херсонців, які пройшли окупацію;
“Незламний та нескорені. Миколаїв – місто героїв” – письменниця, журналістка, юристка Аліна Тітова. Книжка вийшла 2025 року у видавництві Ірини Гудим (Миколаїв).Авторка спирається на понад п’ятдесят інтерв’ю з учасниками й свідками воєнних подій у Миколаєві та групує матеріали за тематичними блоками – медицина, волонтерство, бізнес, комунальні служби, державні структури, освіта, культура, місцеве самоврядування;
“Письменник від верстата: служака московських окупантів Гітлер зламав життя сім’ї Рублевських (архівна розвідка)” – письменник-публіцист, заслужений журналіст України Сергій Шевченко. Стаття вийшла 2024 року в газеті “Україна молода”. Автор продовжує цикл про трагічні долі діячів “Розстріляного відродження” і використовує документальні матеріали із розсекречених справ репресивних органів, розкриваючи деталі життєпису розстріляного 1937 року київського митця;
“Як ми дорослішали? Революції, які нас змінили” – журналістка та радіодокументалістка Юлія Чаплінська, журналістка Марина Люта, радіодокументалістка і продюсерка Анастасія Алєксєєнко (Ана Море). Документальний проєкт із трьох частин звучав в етері Радіо “Культура” 18–20 листопада 2024 року. Авторки розповідають про три революції новітньої історії України (Студентську революцію на граніті, Помаранчеву революцію та Революцію Гідності) через архівні аудіозаписи та особисті свідчення учасників, що дає змогу “зрозуміти значення пережитих ними подій і їх глибинні причини”;
“Моменти війни” – письменник, член НСЖУ Олег Журавський. Книжка вийшла в січні 2023 року, автор писав її тезисно з кінця лютого 2022-го. У роботі задокументували роботу, життя та стійкість колективу невеликого залізничного підприємства Харкова у перший рік повномасштабного вторгнення;
“Заручник радянської влади” – журналіст, краєзнавець, член НСЖУ Володимир Поліщук.К нижка вийшла 2026 року в ТОВ “Франко Пак” (Київ). Автор зібрав архівні дослідження репресій жителів Кіровоградщини – новели розповідають про комуністичний терор у краї та долі українців, знищених тоталітарною системою.
Премія імені В’ячеслава Чорновола за найкращу публіцистичну роботу в галузі журналістики присуджується щороку, починаючи з 2004-го. Нею відзначають твори, “що сприяють утвердженню історичної пам’яті народу, його національній свідомості та самобутності”.
У Миколаївській області за неповний 2026 рік державні та комунальні замовники оголосили медичних закупівель на 27,2 мільйона гривень. Найбільше коштів спрямували на будівництво нової амбулаторії та ремонти обласних медичних закладів.
Про це йдеться в аналізі Центру публічних розслідувань, який дослідив закупівлі для потреб медицини в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях.
Основна частина миколаївських витрат припала на департамент містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проєктів розвитку Миколаївської ОДА. За сімома медичними лотами він передбачив 27,2 мільйона гривень.
Найбільший тендер — 17,9 мільйона гривень на нове будівництво амбулаторії сімейної медицини у селі Прибузьке Миколаївського району. Переможцем визначили ТОВ “Південьбуд Миколаїв ЛТД”. Окремо на авторський нагляд за будівництвом передбачили ще 57 тисяч гривень.
Ще 5,2 мільйона гривень передбачили на капітальний ремонт відділення анестезіології, інтенсивної терапії та гіпербаричної оксигенації Миколаївської обласної клінічної лікарні.
На капітальний ремонт приміщень реабілітаційного відділення Миколаївського обласного клінічного госпіталю ветеранів війни спрямували 3,2 мільйона гривень.
Серед менших закупівель — ремонт проїздів обласної лікарні за 284,8 тисячі гривень та облаштування спортивного майданчика госпіталю ветеранів війни за 142,6 тисячі гривень.
Окремо медичні закупівлі проводила Миколаївська обласна база спеціального медичного постачання. Вона оголосила шість лотів на загальну суму 2,2 мільйона гривень. Серед закупівель — продукти лікувального харчування для дітей, послуга з оцінки впливу на довкілля для потужностей зі знищення небезпечних відходів та пальне. Дві закупівлі — вугілля та перша спроба придбання дитячого харчування — не відбулися.
Водночас Управління охорони здоров’я Миколаївської міської ради у 2026 році оголосило лише два лоти — на обслуговування автомобіля та міський телефонний зв’язок. Їхня загальна вартість становила 134,5 тисячі гривень.
Таким чином, найбільші витрати на медицину в області цього року пов’язані саме з будівництвом та капітальними ремонтами медичних закладів. Левова частка суми припадає на нову амбулаторію в Прибузькому.
В Одесі судитимуть 48-річного місцевого жителя, якого обвинувачують у державній зраді.
За даними слідства, з листопада 2025 року до квітня 2026-го чоловік через Telegram за гроші передавав представнику спецслужб РФ інформацію про українські військові об’єкти та підрозділи ЗСУ.
Йдеться, зокрема, про дані щодо:
місць перебування військовослужбовців;
руху військової техніки;
розташування підрозділів ЗСУ;
укріплених позицій.
Окремо чоловік передавав інформацію про об’єкти енергетичної інфраструктури Одещини, зокрема трансформаторні підстанції.
Наразі обвинувачений перебуває під вартою. Йому інкримінують державну зраду.
