Захід організували постійні представництва України та Нідерландів при РЄ, передає кореспондент Укрінформу. 

Експозиція складається з робіт фотографа Романа Пашковського, котрий зафіксував погляди українських дітей, яких повернули додому після насильницької депортації в Росію, а також малюнкив та історій самих дітей.

“Ці діти, яких вдалося повернути, – крихітна частка з десятків тисяч викрадених. Нам важко співвідносити себе зі світом, який бачать ці діти, – світом, сповненим болю і насильства. Але через їхні малюнки та розповіді ми можемо спробувати, хоча б на мить, почати розуміти, через що вони пройшли”, – наголосив на відкритті заступник генерального секретаря РЄ Бйорн Берге.

Він запевнив Рада Європи зберігатиме непохитну підтримку України, зокрема в цьому питанні, через конкретні ініціативи. 

Зокрема, незабаром у Реєстрі збитків для України буде відкрита категорія позовів про відшкодування шкоди, завданої дітям. Крім того, у 2024 році ПАРЄ також створила мережу з питань становища дітей в Україні, а на початку цього року РЄ призначила спеціального посланця з питань становища дітей в Україні.

Заступник постійного представника України при РЄ Валентин Скуратовський поінформував, що на сьогодні 19 546 українських дітей були депортовані або примусово переміщені, і лише 1605 повернулися додому. 

“Україна спільно з міжнародними організаціями докладає зусиль для боротьби з цими злочинами, щоб покласти край геноцидній політиці Росії”, – підкреслив дипломат. 

Постійна представниця Королівства Нідерландів при РЄ Таня Гонґрейп зауважила, що Нідерланди відчувають своїм обов’язком допомогти України з поверненням незаконно вивезених дітей, “травмованих психологічно та русифікованих”, додому. 

Виставка в Раді Європи триватиме до 19 вересня.

Як повідомляв Укрінформ, 5 вересня з тимчасово захоплених росіянами територій у межах ініціативи Президента України Bring Kids Back UA вдалося повернути велику групу українських дітей.

Фото надані пресслужбою РЄ

Колишньому депутату Верховної Ради АРК Крим повідомили про підозру у незаконному видобутку надр та пособництві рф. Слідство встановило, що він організував видобуток вапняку й допомагав забезпечувати армію окупантів ресурсами.

Про це повідомила прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Генеральному директору захопленого окупантами АТ “Балаклавське Рудоуправління ім. О. М. Горького” та колишньому депутату Верховної Ради АР Крим заочно оголосили підозру у незаконному користуванні надрами та пособництві державі-агресору. Раніше він уже отримав обвинувачення у державній зраді. 

За інформацією Центра журналістських розслідувань, йдеться про Владиславу Шмелькова. За даними слідства, Шмельков — колишній депутат від Партії регіонів, а з 2020 року — керівник окупаційного Балаклавського РУ. Попри анульовані в Україні ліцензії, під його керівництвом підприємство продовжує працювати, використовуючи вибухи для незаконного видобутку вапняку поблизу Балаклави.

У 2023–2024 роках він також сприяв передачі матеріальних ресурсів для армії рф у зону так званої сво через створену на базі підприємства благодійну групу. Його дії кваліфікували за ч. 4 ст. 240 та ч. 1 ст. 111-2 КК України, що передбачає покарання до 12 років ув’язнення. Крім того, триває судовий розгляд справи за фактом держзради Шмелькова. 

Шмельков перебуває під українськими санкціями з 2018 року. Раніше він очолював Кримський содовий завод, а у 2014 році підтримав окупацію Криму та голосував за проведення референдуму. Після цього отримав російську медаль та до 2019 року був депутатом так званого “Госсовєта Криму” від партії єдина росія. З червня 2020 року очолює Балаклавське РУ, створене на базі захопленого українського підприємства, акції якого належать ДАК “Укррудпром”.

Також перед судом постане колишній депутат із Криму, який балотувався до окупаційної думи та публічно вихваляв російських військових. Йому закидають колабораційну діяльність і виправдовування агресії рф. За даними слідства,  Енвер Абдураімов, після анексії півострова перейшов на бік росії, а у 2015 році йому оголосили підозру в державній зраді, після чого він був внесений до бази розшуку МВС України.

Анна Бальчінос

Одеса вже майже два роки має статус об’єкта всесвітньої спадщини UNESCO. З одного боку, це престиж і визнання, а з іншого — зобов’язання. Адже місто щодня перебуває під обстрілами, а його архітектурна спадщина зазнає пошкоджень і руйнувань. Чи рятує статус UNESCO від війни? Чи допомагає він у відновленні будівель? І чи є шанс для Одеси зберегти свій історичний центр у майбутньому?

Відповіді на ці питання журналісти Новини.LIVE шукали разом з одеським архітектором Миколою Чепелєвим.

Реклама

Статус UNESCO

Включення центру Одеси до списку всесвітньої спадщини стало однією з найгучніших подій 2023 року. Для багатьох містян це означало символічний захист, адже світ визнав: Одеса — не лише порт і курорт, а й унікальний культурний центр. Та одночасно це поклало на місто нові обов’язки — дбати про стан історичних будівель, навіть попри воєнні виклики. 

“Одеса має, скажімо так, підвищений інтерес світової спільноти. Але, з іншого боку, це відповідальність і держави, і міста. Необхідність відповідати цьому статусу, відповідати вимогам до об’єкта всесвітньої спадщини”, — пояснює архітектор Микола Чепелєв.

Багато хто в Одесі сподівався, що внесення до списку автоматично відкриє шлях до фінансування реставраційних робіт. Уявлялося, що світові фонди й сам UNESCO спрямовуватимуть кошти на збереження будівель. Проте реальність виявилася набагато складнішою. Організація здатна надавати експертну підтримку й координувати допомогу, але не виступає основним джерелом фінансування. 

“У самій структурі UNESCO є окремий список об’єктів під загрозою. Одеса туди також внесена. Організація може надати методичну чи експертну допомогу. Але розраховувати на те, що саме даватиме гроші на відновлення, не варто. Так не працює”, — каже експерт.

Механізми фінансування значно складніші. Найчастіше країни-донори співпрацюють напряму з Україною, минаючи UNESCO як проміжну ланку. Приклад Італії це підтверджує: уряд виділив десятки мільйонів євро саме на реставрацію одеських будівель, і кошти одразу передаються державі, яка розподіляє їх далі. 

Відновлення архітектури Одеси

Найперше завдання — це не ремонт чи реставрація, а створення повної картини стану історичного центру. Без цього неможливо планувати жодні роботи. Йдеться не лише про найвідоміші пам’ятки, а й про звичайні будинки, які формують обличчя міста. Адже архітектура Одеси — це цілі квартали, де кожна кам’яниця є частиною великої історії. І зберегти треба не тільки окремі шедеври, а й цілісний ансамбль.

“Перший крок — це проведення інвентаризації всього історичного центру. У нас тисяча пам’яток у центрі, але є ще близько шести тисяч історичних будівель. Всі вони потребують уваги. Потрібно обійти кожен квартал і зафіксувати стан кожної будівлі”, — зазначає архітектор Микола Чепелєв.

Ця робота вимагатиме років. За найкращих умов інвентаризацію можна завершити за два-три роки. Масштаб вражає: близько 180 кварталів, сотні будинків, кожен зі своїм ступенем зношеності й пошкоджень від війни. Та попри складність, без цього кроку реставрація буде хаотичною і не принесе бажаного результату.

Навчання архітекторів

Проблема збереження архітектури Одеси полягає не лише у фінансах чи документах. У місті бракує спеціалістів, здатних працювати саме з історичними будівлями. Реставрація потребує особливих знань і практики, якої часто немає у молодих архітекторів. І хоча міжнародні партнери проводили семінари та консультації, цього недостатньо. Потрібні повноцінні програми, які готуватимуть фахівців нового покоління.

“Фактично, як таких освітніх програм від UNESCO у нас не було. Були семінари, конференції, я сам у них брав участь. Але це радше інформаційна підтримка, ніж системна освіта. Нині завдяки італійському фінансуванню передбачені кошти й на програми з реставрації, і на навчання спеціалістів на найближчі три роки”, — каже експерт.

Це може стати справжнім проривом для Одеси. Молоді спеціалісти отримають змогу навчатися за європейськими стандартами й застосовувати їх у рідному місті. Водночас така співпраця допоможе сформувати в Одесі школу реставраторів, яка зможе працювати не лише з локальними пам’ятками, а й долучатися до міжнародних проєктів. Це інвестиція не в одну будівлю, а в майбутнє міста.

Відбудова історичної Одеси

Попри всі труднощі, Одеса має унікальний шанс перетворити статус UNESCO на інструмент розвитку. Це вікно можливостей для міжнародної співпраці, промоції та залучення нових ресурсів. Адже історія Одеси — це історія багатьох народів, і саме ця мультикультурність може стати основою для діалогу з Європою. Місто потребує голосу світу, і статус ЮНЕСКО дає можливість його почути.

“Потрібно працювати з UNESCO, але також із різними країнами. Те, що вже зроблено з Італією, треба робити й з іншими державами. Одеса завжди була мультикультурним містом, її розбудовували греки, французи, євреї. Це треба показувати й використовувати для міжнародної співпраці”, — підсумовує архітектор.

Одеса може стати прикладом для всього світу: містом, яке попри війну зберігає своє обличчя і спадщину. Але для цього потрібна не лише міжнародна підтримка, а й системна робота всередині країни. Лише тоді історичний центр міста збереже свій неповторний характер для наступних поколінь.

Раніше ми писали, що в Одесі виділять 663 мільйони на пам’ятники архітектури. А також стало відомо, яку будівлю планують звести на місці відомого “Золотого Дюка”.