Суспільство
“Птахи — це новий початок життя”: художники про скульптурний проєкт в Одесі Анонси
У розпал блекауту внаслідок російської атаки до Одеси приїхав німецький пілот, митець, волонтер і автор артбуку “Мовчазні герої” Гідо Хайсіг. Через ілюстрації та тексти він розповідає європейцям історії звичайних українців, які стали свідками війни.
Гідо за свій кошт задумав встановлювати скульптури птахів на ґратах во двориках як символ загиблих українців, чиї душі продовжують жити. Цей задум відгукнувся його другу, одеському фотографу Олександру Якимчуку, який нині працює з архівами в Одеській національній науковій бібліотеці. Він запропонував долучитися до проєкту одеському скульптору Кирилу Максименку — військовослужбовцю ЗСУ, який зараз перебуває у відпустці.
Ми зустрілися з усіма учасниками проєкту у дворику Музею західного та східного мистецтва, де нині триває підготовка до перших інсталяцій. Відкрити їх планують уже після Нового року.
Зазначимо, що скульптури з птахами планують встановити у двориках Одеського музею західного та східного мистецтва, галереї ArtOdesa в Літньому театрі Міського саду, Одеської національної наукової бібліотеки та Єврейського общинного центру “Мігдаль”.
Гідо Хайсіг: “Я не сприймаю смерть як кінець. Для мене це новий початок. Саме тому птахи з’являються у несподіваних місцях. Людина може просто побачити їх та відчути щось своє”.
У розпал блекауту внаслідок російської атаки до Одеси приїхав німецький пілот, митець, волонтер і автор артбуку “Мовчазні герої” Гідо Хайсіг. Через ілюстрації та тексти він розповідає європейцям історії звичайних українців, які стали свідками війни.
Гідо за свій кошт задумав встановлювати скульптури птахів на ґратах во двориках як символ загиблих українців, чиї душі продовжують жити. Цей задум відгукнувся його другу, одеському фотографу Олександру Якимчуку, який нині працює з архівами в Одеській національній науковій бібліотеці. Він запропонував долучитися до проєкту одеському скульптору Кирилу Максименку — військовослужбовцю ЗСУ, який зараз перебуває у відпустці.
Ми зустрілися з усіма учасниками проєкту у дворику Музею західного та східного мистецтва, де нині триває підготовка до перших інсталяцій. Відкрити їх планують уже після Нового року.
Зазначимо, що скульптури з птахами планують встановити у двориках Одеського музею західного та східного мистецтва, галереї ArtOdesa в Літньому театрі Міського саду, Одеської національної наукової бібліотеки та Єврейського общинного центру “Мігдаль”.
Гідо Хайсіг: “Я не сприймаю смерть як кінець. Для мене це новий початок. Саме тому птахи з’являються у несподіваних місцях. Людина може просто побачити їх та відчути щось своє”.
Яке твоє уявлення про світ зруйнувалося після початку повномасштабної війни? І що прийшло йому на зміну?
Війна показує такі речі, які раніше ти вважав неможливими.
Для мене найбільшим потрясінням стало те, як війна руйнує сім’ї. Я завжди думав, що сім’я — це щось дуже міцне, сильніше за будь-яку політику. Але я зустрічав сім’ї, де одна людина підтримує “русскій мір”, а інша — ні. Батьки й діти опиняються по різні боки, і це перетворюється на справжній кошмар.
Я бачив це не один раз. І щоразу це було для мене величезним шоком. Я раніше думав, що такого просто не може бути. Виявилося — може.
Ти видав книжку “Мовчазні герої”, у якій зібрані історії українців, які переживають війну. Чи були історії, які не увійшли до проєкту?
Так, звісно. Таких історій було багато. Не тому, що вони були менш важливими чи менш сильними — навпаки. Просто книжка має свої межі. Неможливо вмістити все. Але кожна зустріч, кожна розмова залишається зі мною й продовжує жити далі — вже в інших формах, в інших проєктах.
Можеш розповісти про одну історію, яка тебе особливо зачепила?
Сам процес збирання історій — це теж дуже важлива й складна частина проєкту.
Наприклад, у мене є друг у Києві. Я добре знав його історію й запропонував йому теж стати частиною книжки. Він сказав: “Так, звісно”, але потім нічого не відбувалося. Я писав йому знову, питав, чи він не забув про мене.
І в якийсь момент він чесно сказав: “Я не знаю, як почати писати”. Це виявилося великою проблемою для багатьох людей. Бо це боляче. Болить серце. Потрібно знову все структурувати, ніби репортаж, а для людини, яка пережила травму, це дуже важко.
Іноді я допомагав героям — робив для них своєрідний чек-лист із запитаннями. Казав: “Просто подивись на запитання й спробуй відповісти”. Для когось це справді допомагало.
З цим другом я зрештою вирішив не тиснути. Сказав собі: якщо не вийде — значить, так потрібно. Але потім він сам написав мені. Сказав, що дуже боїться, бо коли починає писати, всі почуття повертаються, ніби він знову переживає травму.
Я одразу відповів йому: “Будь ласка, не роби цього, якщо тобі занадто важко”. Але він усе одно вирішив писати. І він написав. Це була дуже сильна історія, одна з моїх улюблених. А потім він сказав мені: “Ти знаєш, це допомогло мені самому”.
У певному сенсі письмо стало для нього терапією.
Що ти особливо відчуваєш в Україні?
Мені здається, тут люди інакше відчувають час — як теперішній момент, як щось дуже цінне. Я бачу тут справжню солідарність: між людьми, у сім’ях, між друзями. Це не формально, не на словах.
У Німеччині, в Америці все значно простіше, легше: «ну все, бувай, чао, до побачення». А тут я відчуваю близькість, залученість. Для мене це дуже важливо. Мені це подобається. Я почуваюся в Україні добре. Я почуваюся тут як вдома — і це класно.
Ти займаєшся йогою. Як вона допомагає тобі — у житті, у творчості, у спілкуванні з людьми?
Йога для мене це надзвичайно важливо. Насамперед — дихання. Йога і медитація допомагають заспокоїтися, бути тут і тепер.
Коли ти медитуєш, ти перестаєш бути центром світу. Ти просто частина природи. Це складно пояснити словами, але ти відчуваєш зв’язок — із деревами, із сонцем, із простором довкола.
Я не хочу визначати себе лише через професію. Я не хочу говорити: «я пілот», бо тоді мені потрібно грати роль. Я людина, яка займається йогою, яка любить серфінг, рух, життя.
Тебе не лякають обстріли, ракети, повітряні тривоги? Багатьох дивує, що ти повертаєшся в Україну.
Ні, я не боюся. Мене часто запитують: “чому?”.
Я пояснюю це так: я пілот. Коли ти летиш, наприклад, через океан, ти теж усвідомлюєш ризики. Страх можливий, але ти не живеш у ньому постійно. Ти приймаєш ситуацію і робиш свою справу.
Звісно, я думаю про небезпеку. У мене завжди є це розуміння. Але страх не керує моїми рішеннями.
Розкажи, будь ласка, про проєкт із птахами. Що вони для тебе означають?
Ці птахи з’явилися у мене ще близько п’ятнадцяти років тому, у Фрайбурзі. Тоді їх було зовсім небагато, я зробив тридцять чи сорок. Але за останній рік багато людей почали питати, чи можна їх купити. Я зрозумів, що птахи продовжують жити власним життям — незалежно від мене.
Одного разу мені прийшла думка: а що, як спробувати зробити більше? У мене збереглися цифрові векторні файли. Я знайшов людину, яка допомагала мені раніше, зв’язався з ним і запитав, чи зможе він знову працювати з цією машиною. Він сказав: “Так, звісно”.
Приблизно місяць тому він подзвонив мені й сказав, що птахи готові. Я очікував сорок, а виявилося — близько двохсот або навіть трьохсот. Це стало для мене несподіванкою.
Спочатку частина птахів залишилася в Німеччині, у Фрайбурзі. Але потім з’явилася нова ідея — Одеса. Птахи, Одеса, міський простір — усе це раптом поєдналося.
Для мене птах — це одразу образ душі. Душі людей. Тихий знак присутності. Мені важливо, щоб це не було гучно, пафосно чи нав’язливо. Мені не близькі важкі меморіальні форми, пов’язані зі смертю.
Я не сприймаю смерть як кінець. Для мене це — новий початок. Саме тому птахи з’являються в несподіваних місцях. Людина може просто побачити їх і відчути щось своє.
А вже потім, за бажання, можна дізнатися, що це за проєкт, прочитати про нього, зрозуміти сенс. Для мене важливо, щоб усе починалося з тиші й особистого переживання.
Коли ти зрозумів, що тобі самому не впоратися?
Я почав робити все сам: розповідав про проєкт, просив допомогти, але згодом зрозумів, що люди бояться бути залученими. Вони не хочуть запитувати, що саме я роблю і навіщо. І я зрозумів, що це теж проблема — страх бути залученим.
А потім я зустрів Сашу Якимчука. У нього це одразу “клацнуло” в голові, і далі все дуже швидко закрутилося. Він познайомив мене зі скульптором Кирилом Максименком. Це було дивовижно.
Ти думаєш про проєкт із птахами в інших містах?
Так, звісно. Я добре знаю Київ, Львів. Я робив презентації своєї книги в Києві, Львові, бував і в інших місцях.
Ідея з птахами може жити й в інших містах. Це цілком можливо.
Але в мене немає чіткого плану. Я ніколи не працюю за планом. Я роблю крок, а потім відчуваю, чи є резонанс. Зараз я відчуваю, що резонанс є. Людям подобається ця ідея. Можливо, Київ теж її прийме.
Птахи можуть стати символом. Люди бачать птаха і думають про душу. Про тих, хто був, і хто залишається з нами. Це важливо — не забувати, що люди все ще тут, поруч із нами.
Що б ти хотів сказати українцям? Які слова для тебе найважливіші?
Українці неймовірні люди. Дуже теплі, але при цьому неймовірно сильні та сміливі.
Ось тому я тут. Я люблю цих людей. Мені близька їхня філософія, їхнє прагнення до свободи, їхня солідарність. Це дуже гуманістичні цінності.
Сьогодні, на жаль, я бачу, як гуманістичні ідеї у світі руйнуються. Ця війна — не лише між Україною та росією. Це війна за свободу думки, за право бути собою.
Українці зараз борються не лише за свою країну. Це набагато більше. І я дуже гостро це відчуваю. Можливо, у цьому мені допомагає йога – відчувати енергію, хвилю, впевненість.
Кирило Максименко: “Я точно знаю, що душа людини нікуди не зникає. Вона живе доти, доки живе у нашому серці”
Розкажи, як ти долучився до цього проєкту, як ти про нього дізнався?
До мене звернувся Сашко Якимчук, коли я ще був у Києві. Він розповів, що до Одеси приїхав художник, скульптор та пілот із Німеччини — Гідо Хайсіг, і що він робить проєкт із металу. Запитав, чи можу я допомогти.
Я одразу сказав: звісно, але не знав, коли зможу приїхати. У Гідо теж тоді не було чіткого розуміння щодо дат. У результаті так збіглося, що я взяв відпустку, і в Гідо теж вийшло знову приїхати.
Ми зустрілися з Катериною Піменовою, арт-директоркою галереї ArtOdesa, вона дала нам старовинні грати, які просто викинули на смітник. Після цього поїхали на брухт, купили балясини — такі чавунні деталі від старих сходів. Відвезли все на піскоструменеву обробку та продовжили працювати вже у майстерні.
Потім був обстріл Одеси, зникло світло — процес трохи пригальмувався. Ми взяли генератор в оренду та продовжили роботу вже з генератором.
Твоє розуміння ідеї проєкту?
Це авторський проєкт. Гідо, який дуже переживає за нашу країну, за людей, які тут мешкають, і йому щиро шкода тих, хто загинув. Ці птахи – душі загиблих людей.
Я просто не міг відмовитись. Коли в Україну приїжджає людина, яка хоче показати нас світові, Європі, такими, якими ми є насправді, це торкає. Тим більше, я сам працював за кордоном, робив скульптури за кордоном і знаю, наскільки важливо, коли тебе приймають з відкритою душею. Тому все дуже правильно збіглося.
Я знаю, що ти займаєшся пошуком тіл загиблих. Як це перегукується з тим, що ти робиш тут у цьому проекті?
Найголовніше – творчість, скульптура дає можливість час від часу відволікатися від усього побаченого і почутого. Це важливо задля збереження психіки.
І друге: оскільки я практично щодня з цим стикаюся, я точно знаю – душа людини нікуди не зникає. Вона живе, поки живе в нашому серці.
Проект Гідо якраз про це: доки ми бачимо цих птахів, доки можемо до них доторкнутися — ці душі живі.
Ми довго думали, як обробляти метал. У результаті вирішили не обробляти зовсім. Підставка, грати і сам птах зроблені з різного металу – вони іржавітимуть по-різному. Але згодом, через роки, вони мають стати одного кольору.
У моєму розумінні це схоже на те, як душа розчиняється в нас. Але навіть коли все стане одного кольору, людина зможе підійти і доторкнутися до цього птаха руками.
Олександр Якимчук: “Негаразди підуть, і буде нове пробудження”
Як ти познайомився з Гідо?
Мені зателефонував одеський волонтер Ніка Вікнянський і сказав, що до міста приїхала цікава людина з проектом та думками про фотографію. Він запропонував нам зустрітися, і я погодився.
Ми зустрілися, і Гідо розповів про себе: він чинний пілот, капітан Airbus. Він показав свою книгу “Мовчазні герої” — малюнки та тексти, які почав створювати з лютого повномасштабної війни. У вільний від польотів час Гідо малює акварельні портрети звичайних людей і паралельно записує їхні історії. Коли він відкрив мені книгу, я побачив людей із Одеси, Києва, Дніпра. Він зустрічав їх у маршрутках, поїздах, серед знайомих — мав своє коло спілкування в Україні. За словами Гідо, друзі побачили в цьому важливу історію про те, хто ми є: про людяність, внутрішні переживання, про спробу зафіксувати справжній момент життя.
Чому тобі це було близько?
У мене виникло сильне почуття співзвуччя. Рівно три роки тому, я сам зробив схожий проєкт “Що у серці?”. Я працював з Polaroid – миттєвою фотографією. Я ставив людям питання “Що у твоєму серці?”, фотографував їх і просив написати відповідь маркером прямо на знімку – тут і зараз.
Цей проєкт був на виставці в ArtOdesa. Тоді самі відвідувачі помітили, що слово, яке найчастіше повторюється, — “любов”. Люди писали: будинок, сім’я, Одеса, Україна, діти, сонце.
Для мене було головним у цьому проєкті показати та відчути, хто ми. У момент, коли людина розуміє, що її відповідь залишається, це перестає бути просто творчістю — це стає чимось більшим.
Чи були образи, які особливо врізалися в пам’ять?
Так, дві картки.
Перша — жінка, яка годує грудьми у травні 2022 року. На запитання “Що у вашому серці?” вона написала: “Війна міне”. Пізніше інша дівчина написала: “І буде весна”. Коли я побачив ці два написи поряд, це склалося майже у пророцтво. Негаразди підуть, і буде нове пробудження.
Що тебе зачепило в проекті Гідо про птахів?
За словами Гідо, птахи – це душі вбитих людей. Не як буквальна метафора, а як відчуття: душі не зникають, вони трансформуються.
Він показував замальовки маленьких скульптур птахів, яких можна побачити парканами, у дворах. Він говорив про прості речі: листочок, горобців, миті, в яких і є життя.
Мене вразила ця дбайливість до пам’яті — до цивільних, дітей, до тих, кого забрала війна. Мені захотілося допомогти це реалізувати тут, в Одесі.
Я відразу подумав про Кирила Максименка — талановитого скульптора. Він служить, але, почувши про проект, одразу сказав, що хоче брати участь.
Кого ще тобі вдалося підключити?
Ми зустрілися зі співробітницею єврейського центру “Мігдаль” Юлією Максимюк, з директором Музею західного та східного мистецтва Ігорем Пороніком, директоркою Наукової бібліотеки Іриною Бірюковою та артдиректоркою галереї ArtOdesa Катериною Піменовою, у двориках яких буде встановлено інсталяції.
Цікавий момент. Під час зустрічі з Катериною зателефонувала її мама та сказала, що у дворі викидають стару огорожу. Це сталося під час розмови — і стало моментом осяяння.
Це шматок огорожі зі столітньою історією. Ми вирішили зробити його частиною скульптури, де з’являться сучасні птахи Гідо.
Наступна ідея також народилася несподівано. Коли я познайомив Гідо з Максименко, ми поїхали на металобазу, шукали старі елементи. Ми знайшли сторічні чавунні балясини. Очистили їх, обробили — і з того народилася нова ідея. Створювати металеві картини: балясини, птахи, листи металу. Мінімалізм, Баухаус. Символ переплетення культури Одеси.
Що далі?
Підготовка, технічні моменти, встановлення. Можливо, це буде у лютому, але зараз складно щось планувати.
Використання назв «Українська православна церква Київського патріархату», «Київська патріархія» та похідні від них назви без дозволу Православної церкви України є порушенням закону.
Про це написав речник Київської митрополії Православної церкви України митрополит Євстратій (Зоря) у Фейсбуці, передає Укрінформ.
«Назви «Українська православна церква Київський патріархат», «Київська патріархія» та похідні від них офіційно державою закріплені за Київською митрополією УПЦ (ПЦУ) як єдиним універсальним правонаступником релігійного об’єднання УПЦ КП. Використання цих назв без дозволу є порушенням закону», – йдеться у повідомленні.
Він зазначив, що діяльність нечисленної групи осіб, яка після смерті патріарха Філарета безпідставно і самоуправно оголошує себе «УПЦ КП», насправді є «невдалою спробою маргінальної групи породити схизму, за чим ясно видно російські інтереси та впливи».
За його словами, ця група налічує всього декілька осіб, більша частина з яких перебуває поза межами України та не є релігійною організацією, а лише використовує церковні символи та назви у власних інтересах.
«Священний синод знову, як вже раніше не один раз це робив, категорично заявляє, що особи з числа цієї групи, які видають себе або у майбутньому видаватимуть себе за «єпископів УПЦ Київського патріархату» – не були і не є єпископами. Вони не належать до ієрархів Православної церкви України, а їхні самопроголошені титули та звання Православна церква України ніколи не визнавала і не визнає», – підкреслив Зоря.
Також він додав, що близько 20 громад і кліриків, які раніше не мали спілкування з ПЦУ, вже його відновили.
Крім того, ПЦУ повідомляє, що Синод заслухав справи за звинуваченнями у канонічних порушеннях раніше заборонених у священнослужінні клірика Сумської єпархії архімандрита Никодима (Володимира Кобзаря), клірика Херсонської єпархії ігумена Михаїла (Миколи Ковалюка), клірика Одеської єпархії ієромонаха Никона (Юрія Граблюка), та визнав кожного з них винним та позбавив священного сану.
Зазначається, що такі самі канонічні покарання можуть бути застосовані до всіх священнослужителів, які будуть підтримувати схизматичну діяльність зазначеної групи.
Як повідомлялося, раніше Синод Православної церкви України засудив антиканонічну діяльність групи осіб, які самовільно послуговуються назвою Української православної церкви Київського патріархату – офіційно закріпленою за ПЦУ як єдиним правонаступником.
Почесний патріарх Філарет (Михайло Денисенко), ієрарх на спокої Православної церкви України, колишній предстоятель УПЦ КП, помер 20 березня у віці 97 років.
У грудні 2018 року Філарет скликав Собор УПЦ КП і підписав рішення про ліквідацію Київського патріархату, щоб увійти до ПЦУ. Проте у 2019 році він відмовився переходити до ПЦУ і оголосив про «відновлення» УПЦ КП. Юридично це було неможливо: Київський патріархат було ліквідовано, Філарет програв усі суди.
З поваги до його віку та заслуг ПЦУ дозволила йому до кінця життя служити у Володимирському соборі, залишила резиденцію, надала титул «почесний патріарх» і постійне членство в Священному синоді ПЦУ (без управлінських повноважень). Сьогодні «Київський патріархат» юридично не існує.
Архієпископ Сумський Никодим заявив, що новим очільником УПЦ КП став він.
За словами митрополита Євстратія (Зорі), спроби продовження діяльності УПЦ КП після смерті почесного патріарха Філарета є незаконними.
Фото: ПЦУ
Суспільство
Полковника поліції з Херсонщини залишили на посаді попри звинувачення у хабарництві Анонси
У Миколаєві суд не відсторонив від посади начальника кадрового управління поліції Херсонщини, якого обвинувачують у корупції. Прокуратура говорила про можливий тиск на свідків, але доказів впливу суд не побачив.
Про це свідчить ухвала Заводський районний суд Миколаєва
Суддя розглянув клопотання прокурора Херсонської обласної прокуратури щодо відсторонення від посади начальника управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Херсонській області.
За даними суду, полковника поліції обвинувачують в одержанні хабаря за вплив на рішення посадових осіб, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Прокурор просив усунути посадовця від виконання обов’язків на два місяці. На думку сторони обвинувачення, перебування керівника кадрового підрозділу поліції на посаді могло б дозволити йому впливати на свідків, використовуючи службове становище, психологічний тиск або особисті контакти.
Втім, під час судового засідання захист наголосив, що жодних доказів впливу на свідків прокуратура не надала. Суд також звернув увагу, що за весь час після повідомлення про підозру посадовець продовжував працювати, однак жодних фактів тиску на учасників процесу не зафіксували.
Окрім цього, суд зазначив, що під час досудового розслідування прокуратура взагалі не зверталася із подібним клопотанням, а нових обставин, які б виправдовували необхідність відсторонення, не з’явилося. Також у матеріалах справи відсутні підтвердження того, що свідки є підлеглими обвинуваченого або залежать від його рішень.
У результаті суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення не довела наявності реальних ризиків для судового розгляду. Через це суддя не задовольнив клопотання прокуратури про відсторонення від посади посадовця.
Також Херсонська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону направила до суду обвинувальний акт щодо колишнього начальника штабу — заступника командира військової частини, якого підозрюють у корупційній схемі з “бойовими” виплатами.
Ключові моменти:
- 29 квітня заплановані планові ремонтні роботи ДТЕК у частині міста.
- Отключення електропостачання торкнеться Хаджибейського та Пересипського районів.
- Роботи заплановано на період з 08:00 до 17:00; графік може коригуватися у випадку повітряної тривоги.
- Після завершення робіт живлення відновлюватимуть поступово, щоб запобігти перевантаженню мережі.
За інформацією компанії ДТЕК «Одеські електромережі», енергетики проводитимуть планові роботи з 8:00 до 17:00 у частині Хаджибейського та Пересипського районів Одеси. У цей час без електропостачання можуть залишитися мешканці Бугаївки, а також районів Пересип, Лузанівка і селища Котовського.
В компанії попереджають про можливі тимчасові перебої у роботі об’єктів критичної інфраструктури. Також наголошують, що графік виконання робіт може бути змінений або подовжений у разі оголошення повітряної тривоги.
Перевірити актуальну інформацію щодо конкретної адреси можна:
- на офіційному сайті ДТЕК «Одеські електромережі»;
- у групі Viber;
- у чат-боті в Telegram.
Після завершення технічних робіт електропостачання відновлюватимуть поетапно — така послідовність дозволяє уникнути раптових стрибків навантаження та повторних аварійних відключень.
У ДТЕК підкреслюють, що ці роботи необхідні для підготовки мереж до літнього періоду, незважаючи на тимчасові незручності для мешканців.
Раніше через ремонтні роботи ДТЕК в місті тимчасово змінювали схему руху окремих трамваїв і тролейбусів.
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
-
Відбудова1 тиждень agoна форумі у Нью-Йорку: Україна має багато тузів у рукаві
-
Події7 днів agoУ Тернополі визначили переможців премії імені Івана Марчука
-
Усі новини1 тиждень agoБіженці в Нідерландах 3 роки жили в таборі — що вони розповідають
-
Відбудова1 тиждень agoПрем’єр Чехії візьме участь у конференції з відбудови України-2026
-
Усі новини1 тиждень agoФільми травня 2026 року — у кіно покажуть Диявол носить Прада і концерт Біллі Айліш
-
Усі новини7 днів agoСин Лесі Нікітюк – як виглядає Оскар зараз
-
Одеса6 днів agoНаступ на Одесу: загроза з боку Придністров’я залишається
-
Усі новини6 днів agoНіколас Брендон — яка причина смерті актора