Суспільство
“Птахи — це новий початок життя”: художники про скульптурний проєкт в Одесі Анонси
У розпал блекауту внаслідок російської атаки до Одеси приїхав німецький пілот, митець, волонтер і автор артбуку “Мовчазні герої” Гідо Хайсіг. Через ілюстрації та тексти він розповідає європейцям історії звичайних українців, які стали свідками війни.
Гідо за свій кошт задумав встановлювати скульптури птахів на ґратах во двориках як символ загиблих українців, чиї душі продовжують жити. Цей задум відгукнувся його другу, одеському фотографу Олександру Якимчуку, який нині працює з архівами в Одеській національній науковій бібліотеці. Він запропонував долучитися до проєкту одеському скульптору Кирилу Максименку — військовослужбовцю ЗСУ, який зараз перебуває у відпустці.
Ми зустрілися з усіма учасниками проєкту у дворику Музею західного та східного мистецтва, де нині триває підготовка до перших інсталяцій. Відкрити їх планують уже після Нового року.
Зазначимо, що скульптури з птахами планують встановити у двориках Одеського музею західного та східного мистецтва, галереї ArtOdesa в Літньому театрі Міського саду, Одеської національної наукової бібліотеки та Єврейського общинного центру “Мігдаль”.
Гідо Хайсіг: “Я не сприймаю смерть як кінець. Для мене це новий початок. Саме тому птахи з’являються у несподіваних місцях. Людина може просто побачити їх та відчути щось своє”.
У розпал блекауту внаслідок російської атаки до Одеси приїхав німецький пілот, митець, волонтер і автор артбуку “Мовчазні герої” Гідо Хайсіг. Через ілюстрації та тексти він розповідає європейцям історії звичайних українців, які стали свідками війни.
Гідо за свій кошт задумав встановлювати скульптури птахів на ґратах во двориках як символ загиблих українців, чиї душі продовжують жити. Цей задум відгукнувся його другу, одеському фотографу Олександру Якимчуку, який нині працює з архівами в Одеській національній науковій бібліотеці. Він запропонував долучитися до проєкту одеському скульптору Кирилу Максименку — військовослужбовцю ЗСУ, який зараз перебуває у відпустці.
Ми зустрілися з усіма учасниками проєкту у дворику Музею західного та східного мистецтва, де нині триває підготовка до перших інсталяцій. Відкрити їх планують уже після Нового року.
Зазначимо, що скульптури з птахами планують встановити у двориках Одеського музею західного та східного мистецтва, галереї ArtOdesa в Літньому театрі Міського саду, Одеської національної наукової бібліотеки та Єврейського общинного центру “Мігдаль”.
Гідо Хайсіг: “Я не сприймаю смерть як кінець. Для мене це новий початок. Саме тому птахи з’являються у несподіваних місцях. Людина може просто побачити їх та відчути щось своє”.
Яке твоє уявлення про світ зруйнувалося після початку повномасштабної війни? І що прийшло йому на зміну?
Війна показує такі речі, які раніше ти вважав неможливими.
Для мене найбільшим потрясінням стало те, як війна руйнує сім’ї. Я завжди думав, що сім’я — це щось дуже міцне, сильніше за будь-яку політику. Але я зустрічав сім’ї, де одна людина підтримує “русскій мір”, а інша — ні. Батьки й діти опиняються по різні боки, і це перетворюється на справжній кошмар.
Я бачив це не один раз. І щоразу це було для мене величезним шоком. Я раніше думав, що такого просто не може бути. Виявилося — може.
Ти видав книжку “Мовчазні герої”, у якій зібрані історії українців, які переживають війну. Чи були історії, які не увійшли до проєкту?
Так, звісно. Таких історій було багато. Не тому, що вони були менш важливими чи менш сильними — навпаки. Просто книжка має свої межі. Неможливо вмістити все. Але кожна зустріч, кожна розмова залишається зі мною й продовжує жити далі — вже в інших формах, в інших проєктах.
Можеш розповісти про одну історію, яка тебе особливо зачепила?
Сам процес збирання історій — це теж дуже важлива й складна частина проєкту.
Наприклад, у мене є друг у Києві. Я добре знав його історію й запропонував йому теж стати частиною книжки. Він сказав: “Так, звісно”, але потім нічого не відбувалося. Я писав йому знову, питав, чи він не забув про мене.
І в якийсь момент він чесно сказав: “Я не знаю, як почати писати”. Це виявилося великою проблемою для багатьох людей. Бо це боляче. Болить серце. Потрібно знову все структурувати, ніби репортаж, а для людини, яка пережила травму, це дуже важко.
Іноді я допомагав героям — робив для них своєрідний чек-лист із запитаннями. Казав: “Просто подивись на запитання й спробуй відповісти”. Для когось це справді допомагало.
З цим другом я зрештою вирішив не тиснути. Сказав собі: якщо не вийде — значить, так потрібно. Але потім він сам написав мені. Сказав, що дуже боїться, бо коли починає писати, всі почуття повертаються, ніби він знову переживає травму.
Я одразу відповів йому: “Будь ласка, не роби цього, якщо тобі занадто важко”. Але він усе одно вирішив писати. І він написав. Це була дуже сильна історія, одна з моїх улюблених. А потім він сказав мені: “Ти знаєш, це допомогло мені самому”.
У певному сенсі письмо стало для нього терапією.
Що ти особливо відчуваєш в Україні?
Мені здається, тут люди інакше відчувають час — як теперішній момент, як щось дуже цінне. Я бачу тут справжню солідарність: між людьми, у сім’ях, між друзями. Це не формально, не на словах.
У Німеччині, в Америці все значно простіше, легше: «ну все, бувай, чао, до побачення». А тут я відчуваю близькість, залученість. Для мене це дуже важливо. Мені це подобається. Я почуваюся в Україні добре. Я почуваюся тут як вдома — і це класно.
Ти займаєшся йогою. Як вона допомагає тобі — у житті, у творчості, у спілкуванні з людьми?
Йога для мене це надзвичайно важливо. Насамперед — дихання. Йога і медитація допомагають заспокоїтися, бути тут і тепер.
Коли ти медитуєш, ти перестаєш бути центром світу. Ти просто частина природи. Це складно пояснити словами, але ти відчуваєш зв’язок — із деревами, із сонцем, із простором довкола.
Я не хочу визначати себе лише через професію. Я не хочу говорити: «я пілот», бо тоді мені потрібно грати роль. Я людина, яка займається йогою, яка любить серфінг, рух, життя.
Тебе не лякають обстріли, ракети, повітряні тривоги? Багатьох дивує, що ти повертаєшся в Україну.
Ні, я не боюся. Мене часто запитують: “чому?”.
Я пояснюю це так: я пілот. Коли ти летиш, наприклад, через океан, ти теж усвідомлюєш ризики. Страх можливий, але ти не живеш у ньому постійно. Ти приймаєш ситуацію і робиш свою справу.
Звісно, я думаю про небезпеку. У мене завжди є це розуміння. Але страх не керує моїми рішеннями.
Розкажи, будь ласка, про проєкт із птахами. Що вони для тебе означають?
Ці птахи з’явилися у мене ще близько п’ятнадцяти років тому, у Фрайбурзі. Тоді їх було зовсім небагато, я зробив тридцять чи сорок. Але за останній рік багато людей почали питати, чи можна їх купити. Я зрозумів, що птахи продовжують жити власним життям — незалежно від мене.
Одного разу мені прийшла думка: а що, як спробувати зробити більше? У мене збереглися цифрові векторні файли. Я знайшов людину, яка допомагала мені раніше, зв’язався з ним і запитав, чи зможе він знову працювати з цією машиною. Він сказав: “Так, звісно”.
Приблизно місяць тому він подзвонив мені й сказав, що птахи готові. Я очікував сорок, а виявилося — близько двохсот або навіть трьохсот. Це стало для мене несподіванкою.
Спочатку частина птахів залишилася в Німеччині, у Фрайбурзі. Але потім з’явилася нова ідея — Одеса. Птахи, Одеса, міський простір — усе це раптом поєдналося.
Для мене птах — це одразу образ душі. Душі людей. Тихий знак присутності. Мені важливо, щоб це не було гучно, пафосно чи нав’язливо. Мені не близькі важкі меморіальні форми, пов’язані зі смертю.
Я не сприймаю смерть як кінець. Для мене це — новий початок. Саме тому птахи з’являються в несподіваних місцях. Людина може просто побачити їх і відчути щось своє.
А вже потім, за бажання, можна дізнатися, що це за проєкт, прочитати про нього, зрозуміти сенс. Для мене важливо, щоб усе починалося з тиші й особистого переживання.
Коли ти зрозумів, що тобі самому не впоратися?
Я почав робити все сам: розповідав про проєкт, просив допомогти, але згодом зрозумів, що люди бояться бути залученими. Вони не хочуть запитувати, що саме я роблю і навіщо. І я зрозумів, що це теж проблема — страх бути залученим.
А потім я зустрів Сашу Якимчука. У нього це одразу “клацнуло” в голові, і далі все дуже швидко закрутилося. Він познайомив мене зі скульптором Кирилом Максименком. Це було дивовижно.
Ти думаєш про проєкт із птахами в інших містах?
Так, звісно. Я добре знаю Київ, Львів. Я робив презентації своєї книги в Києві, Львові, бував і в інших місцях.
Ідея з птахами може жити й в інших містах. Це цілком можливо.
Але в мене немає чіткого плану. Я ніколи не працюю за планом. Я роблю крок, а потім відчуваю, чи є резонанс. Зараз я відчуваю, що резонанс є. Людям подобається ця ідея. Можливо, Київ теж її прийме.
Птахи можуть стати символом. Люди бачать птаха і думають про душу. Про тих, хто був, і хто залишається з нами. Це важливо — не забувати, що люди все ще тут, поруч із нами.
Що б ти хотів сказати українцям? Які слова для тебе найважливіші?
Українці неймовірні люди. Дуже теплі, але при цьому неймовірно сильні та сміливі.
Ось тому я тут. Я люблю цих людей. Мені близька їхня філософія, їхнє прагнення до свободи, їхня солідарність. Це дуже гуманістичні цінності.
Сьогодні, на жаль, я бачу, як гуманістичні ідеї у світі руйнуються. Ця війна — не лише між Україною та росією. Це війна за свободу думки, за право бути собою.
Українці зараз борються не лише за свою країну. Це набагато більше. І я дуже гостро це відчуваю. Можливо, у цьому мені допомагає йога – відчувати енергію, хвилю, впевненість.
Кирило Максименко: “Я точно знаю, що душа людини нікуди не зникає. Вона живе доти, доки живе у нашому серці”
Розкажи, як ти долучився до цього проєкту, як ти про нього дізнався?
До мене звернувся Сашко Якимчук, коли я ще був у Києві. Він розповів, що до Одеси приїхав художник, скульптор та пілот із Німеччини — Гідо Хайсіг, і що він робить проєкт із металу. Запитав, чи можу я допомогти.
Я одразу сказав: звісно, але не знав, коли зможу приїхати. У Гідо теж тоді не було чіткого розуміння щодо дат. У результаті так збіглося, що я взяв відпустку, і в Гідо теж вийшло знову приїхати.
Ми зустрілися з Катериною Піменовою, арт-директоркою галереї ArtOdesa, вона дала нам старовинні грати, які просто викинули на смітник. Після цього поїхали на брухт, купили балясини — такі чавунні деталі від старих сходів. Відвезли все на піскоструменеву обробку та продовжили працювати вже у майстерні.
Потім був обстріл Одеси, зникло світло — процес трохи пригальмувався. Ми взяли генератор в оренду та продовжили роботу вже з генератором.
Твоє розуміння ідеї проєкту?
Це авторський проєкт. Гідо, який дуже переживає за нашу країну, за людей, які тут мешкають, і йому щиро шкода тих, хто загинув. Ці птахи – душі загиблих людей.
Я просто не міг відмовитись. Коли в Україну приїжджає людина, яка хоче показати нас світові, Європі, такими, якими ми є насправді, це торкає. Тим більше, я сам працював за кордоном, робив скульптури за кордоном і знаю, наскільки важливо, коли тебе приймають з відкритою душею. Тому все дуже правильно збіглося.
Я знаю, що ти займаєшся пошуком тіл загиблих. Як це перегукується з тим, що ти робиш тут у цьому проекті?
Найголовніше – творчість, скульптура дає можливість час від часу відволікатися від усього побаченого і почутого. Це важливо задля збереження психіки.
І друге: оскільки я практично щодня з цим стикаюся, я точно знаю – душа людини нікуди не зникає. Вона живе, поки живе в нашому серці.
Проект Гідо якраз про це: доки ми бачимо цих птахів, доки можемо до них доторкнутися — ці душі живі.
Ми довго думали, як обробляти метал. У результаті вирішили не обробляти зовсім. Підставка, грати і сам птах зроблені з різного металу – вони іржавітимуть по-різному. Але згодом, через роки, вони мають стати одного кольору.
У моєму розумінні це схоже на те, як душа розчиняється в нас. Але навіть коли все стане одного кольору, людина зможе підійти і доторкнутися до цього птаха руками.
Олександр Якимчук: “Негаразди підуть, і буде нове пробудження”
Як ти познайомився з Гідо?
Мені зателефонував одеський волонтер Ніка Вікнянський і сказав, що до міста приїхала цікава людина з проектом та думками про фотографію. Він запропонував нам зустрітися, і я погодився.
Ми зустрілися, і Гідо розповів про себе: він чинний пілот, капітан Airbus. Він показав свою книгу “Мовчазні герої” — малюнки та тексти, які почав створювати з лютого повномасштабної війни. У вільний від польотів час Гідо малює акварельні портрети звичайних людей і паралельно записує їхні історії. Коли він відкрив мені книгу, я побачив людей із Одеси, Києва, Дніпра. Він зустрічав їх у маршрутках, поїздах, серед знайомих — мав своє коло спілкування в Україні. За словами Гідо, друзі побачили в цьому важливу історію про те, хто ми є: про людяність, внутрішні переживання, про спробу зафіксувати справжній момент життя.
Чому тобі це було близько?
У мене виникло сильне почуття співзвуччя. Рівно три роки тому, я сам зробив схожий проєкт “Що у серці?”. Я працював з Polaroid – миттєвою фотографією. Я ставив людям питання “Що у твоєму серці?”, фотографував їх і просив написати відповідь маркером прямо на знімку – тут і зараз.
Цей проєкт був на виставці в ArtOdesa. Тоді самі відвідувачі помітили, що слово, яке найчастіше повторюється, — “любов”. Люди писали: будинок, сім’я, Одеса, Україна, діти, сонце.
Для мене було головним у цьому проєкті показати та відчути, хто ми. У момент, коли людина розуміє, що її відповідь залишається, це перестає бути просто творчістю — це стає чимось більшим.
Чи були образи, які особливо врізалися в пам’ять?
Так, дві картки.
Перша — жінка, яка годує грудьми у травні 2022 року. На запитання “Що у вашому серці?” вона написала: “Війна міне”. Пізніше інша дівчина написала: “І буде весна”. Коли я побачив ці два написи поряд, це склалося майже у пророцтво. Негаразди підуть, і буде нове пробудження.
Що тебе зачепило в проекті Гідо про птахів?
За словами Гідо, птахи – це душі вбитих людей. Не як буквальна метафора, а як відчуття: душі не зникають, вони трансформуються.
Він показував замальовки маленьких скульптур птахів, яких можна побачити парканами, у дворах. Він говорив про прості речі: листочок, горобців, миті, в яких і є життя.
Мене вразила ця дбайливість до пам’яті — до цивільних, дітей, до тих, кого забрала війна. Мені захотілося допомогти це реалізувати тут, в Одесі.
Я відразу подумав про Кирила Максименка — талановитого скульптора. Він служить, але, почувши про проект, одразу сказав, що хоче брати участь.
Кого ще тобі вдалося підключити?
Ми зустрілися зі співробітницею єврейського центру “Мігдаль” Юлією Максимюк, з директором Музею західного та східного мистецтва Ігорем Пороніком, директоркою Наукової бібліотеки Іриною Бірюковою та артдиректоркою галереї ArtOdesa Катериною Піменовою, у двориках яких буде встановлено інсталяції.
Цікавий момент. Під час зустрічі з Катериною зателефонувала її мама та сказала, що у дворі викидають стару огорожу. Це сталося під час розмови — і стало моментом осяяння.
Це шматок огорожі зі столітньою історією. Ми вирішили зробити його частиною скульптури, де з’являться сучасні птахи Гідо.
Наступна ідея також народилася несподівано. Коли я познайомив Гідо з Максименко, ми поїхали на металобазу, шукали старі елементи. Ми знайшли сторічні чавунні балясини. Очистили їх, обробили — і з того народилася нова ідея. Створювати металеві картини: балясини, птахи, листи металу. Мінімалізм, Баухаус. Символ переплетення культури Одеси.
Що далі?
Підготовка, технічні моменти, встановлення. Можливо, це буде у лютому, але зараз складно щось планувати.
Представники Пласту в Польщі та найбільша скаутська організація країни Союз польського харцерства (Związek Harcerstwa Polskiego) спільно вшанують українських воїнів Армії УНР, які понад сто років тому разом із польськими військовими боролися за свободу.
Про це повідомило у Фейсбуці Міністерство закордонних справ України, передає Укрінформ.
«14 серпня о 18:00 біля пам’ятника бійцям за Вільну Україну на Православному кладовищі на Волі у Варшаві українці та поляки зберуться разом, щоб запалити “Полум’я братерства” та вшанувати пам’ять тих, хто стояв пліч-о-пліч у боротьбі за свободу», – поінформували у зовнішньополітичному відомстві.
До церемонії долучиться посол України в Республіці Польща Василь Боднар та інші представники дипмісії України.
Пам’ятні акції також пройдуть у Києві біля пам’ятника польським військовим на Байковому кладовищі та Житомирі.
У МЗС зазначили, що понад сто років тому, у 1920 році, українські воїни Армії УНР та польські військові опинилися перед спільною загрозою – більшовицькою Росією. Українці боролися за незалежність України, поляки – за свободу своєї відродженої держави. Разом вони пройшли через Київську операцію, а згодом спільно боролися за Варшаву та Замостя.
«У польській історичній пам’яті ці події назавжди залишилися як “Диво над Віслою” – перемога, яка стала можливою завдяки мужності тих, хто захищав свою свободу перед обличчям спільної загрози. Сьогодні, через 106 років, українці та поляки знову запалюють “Полум’я братерства”, щоб вшанувати українських воїнів Армії УНР, які разом із польськими військовими боролися за свободу», – підкреслили у МЗС.
Як повідомляв Укрінформ, 9 серпня у 22 містах Польщі під гаслом «Не будь байдужим» відбулися маніфестації на знак протесту проти зростання насильства, спрямованого проти українців та представників інших меншин.
Фото Укрінформу можна купити тут
В Одесі на 16 станції Фонтану обвалився схил. В результаті падіння каміння придавило чоловіка.
Про це стало відомо з місцевих telegram-каналів.
Люди, які опинилися поряд, намагалися розібрати завали та підняти постраждалого. За даними ДСНС, чоловіка витягли з-під завалу до прибуття рятувальників і передали медикам.
У 2023 році селі Фонтанка Одеській області через зсув ґрунту загинув 10-річний хлопчик. Дитина померла до приїзду “швидкої” та рятувальників. Хлопчика з-під завалів вилучили рідні, які почули гуркіт.
У червні 2024 року рятувальники Державної служби з питань надзвичайних ситуацій витягли з-під зсуву ґрунту в селі Санжійка Одеської області 59-річного чоловіка.
У березні 2026 року зсув ґрунту, що призвів до руйнації частини узбережжя, знову зафіксували в районі села Санжійка в Одеському районі. Біля даного населеного пункту це відбувається постійно.
В листопаді 2017 року почав рухатися масштабний зсув в Чорноморську. Зі схилу з’їхали ряд будинків, які торік були на одному рівні з іншими.
Зсуви – негативне природне явище, яке супроводжує одеське узбережжя майже дві тисячі років з початку засвоєння цих міст в античності. Фахівці налічують понад 250 зсувів на околицях Одеси лише за період з 1797 року до теперішнього часу.
Суспільство
Реконструкцію ліцею в Крижанівці за 95 мільйонів може отримати пов’язана з підсанкційним бізнесменом фірма :: Новини :: Центр публічних розслідувань
18 липня 2026 р. 12:01
Майже 100 мільйонів гривень на реконструкцію ліцею з укриттям в Одеському районі може отримати компанія, яку журналісти пов’язували зі структурами підсанкційного бізнесмена Араіка Амірханяна. Попри багатомільйонну вартість проєкту, на тендер прийшов лише один учасник.
Центр публічних розслідувань з’ясував деталі тендеру, та що приховує історія потенційного підрядника.
Управління освіти, культури, туризму, молоді та спорту Фонтанської сільської ради оголосило закупівлю 26 червня. Йдеться про реконструкцію будівлі ліцею “Крижанівський” у селі Крижанівка разом зі створенням укриття.
СКРИНШОТ: Prozorro
Очікувана вартість робіт становить 100,4 мільйона гривень. Фінансування здійснюватиметься з місцевого бюджету, а завершити реконструкцію планують до кінця 2028 року.
Втім, попри багатомільйонний підряд, на відкриті торги подалася лише одна компанія — ТОВ “Роудбудпівдень”. Підприємство запропонувало виконати роботи за 95 мільйонів гривень, що майже на 5,4 мільйона менше очікуваної вартості закупівлі. Наразі тендерна пропозиція перебуває на розгляді замовника.
Читати також: Мільйони на ремонт шкіл: як фірма після зміни власника стала підрядником одеських чиновників
За даними аналітичної системи YouControl, ТОВ “Роудбудпівдень” зареєстрували лише у липні 2025 року в селі Фонтанка Одеського району. Засновником та керівником підприємства є житель села Нові Біляри Сергій Строкін. Статутний капітал товариства становить 100 тисяч гривень.
СКРИНШОТ: Prozorro
Попри те, що ТОВ “Роудбудпівдень” працює менш як рік, компанія вже встигла отримати державних контрактів більш ніж на 275 мільйонів гривень, з яких близько 267 мільйонів гривень припадає лише на перше півріччя 2026 року. Серед замовників підприємства — КП “Водопостачання та каналізація”, державне некомерційне товариство “Служба місцевих автомобільних доріг”, Управління капітального будівництва Фонтанської сільської ради, Південна філія ДП “Адміністрація морських портів України” та КП “Спецтранс”.
СКРИНШОТ: YouControl
Як раніше писав Антикорупційний вимір, під час аналізу цієї закупівлі журналісти звернули увагу, що підприємство фактично не мало власної матеріально-технічної бази для виконання дорожніх робіт. Зокрема, у тендерній документації компанія зазначила лише п’ятьох працівників робітничих спеціальностей — чотирьох дорожніх робітників та одну виконавицю робіт. При цьому вся спеціалізована техніка орендувалася в одного підприємства — ТОВ “ДБК Дорсервіс”.
Журналісти також встановили, що ТОВ “ДБК Дорсервіс” входить до групи компаній “БК Дорсервіс”, яку пов’язують із бізнесменом Араіком Амірханяном.
Читати також: Затонулий хвилелом та кримінальні справи: кому АМПУ віддав контракт на ремонт Одеського порту
Сам Амірханян перебуває під санкціями Ради національної безпеки і оборони України. У квітні 2021 року президент Володимир Зеленський ввів у дію рішення РНБО про застосування до нього персональних економічних санкцій, а також санкцій щодо низки компаній, які пов’язували з його бізнес-групою. Того ж року указом президента його позбавили громадянства України через інформацію СБУ про наявність у нього подвійного громадянства.
За інформацією СБУ, ще у 2019 році Амірханяна затримували за підозрою у фінансових операціях з окупаційною владою Криму. За версією слідства, через підконтрольні підприємства на рахунки так званих митних органів окупаційної адміністрації було перераховано понад 4 мільйони російських рублів. Крім цього, у спецслужбі заявляли, що бізнесмена підозрювали в організації незаконного переправлення людей через державний кордон України до рф через тимчасово окупований Крим, а також у незаконному заволодінні майном українських підприємств майже на 20 мільйонів гривень.
СКРИНШОТ: СБУ
За цими фактами відкрили кримінальне провадження за статтями щодо фінансування дій, спрямованих на повалення конституційного ладу, шахрайства та незаконного переправлення осіб через державний кордон. У жовтні 2020 року СБУ оголосила бізнесмена у розшук, зазначивши місцем його перебування Париж. Пізніше, у вересні 2025 року, російські правоохоронні органи затримали бізнесмена. Йому висунули обвинувачення у причетності до вбивства колишнього народного депутата України Іллі Киви. Наприкінці жовтня 2025 року суд у москві продовжив йому арешт до грудня того ж року.
Читати також: Xaбaрi, суди тa євромільйони: хто може отримати контракт на ремонт харчоблока в Одесі
Водночас, як раніше повідомляв Центр публічних розслідувань, навіть після запровадження санкцій компанії, які журналісти пов’язують із родиною Амірханянів, продовжують отримувати великі бюджетні підряди. Зокрема, у травні 2026 року ТОВ “Роудбудпівдень” без проведення конкурентних торгів отримало контракт на 297,5 мільйона гривень для утримання автомобільних доріг Роздільнянського району. Втім, за даними системи закупівель Prozorro, цей тендер скасували.
СКРИНШОТ: Prozorro
Про масштаб бізнес-імперії родини раніше писало й видання “Антикор”. За інформацією журналістів, до неї входять щонайменше 12 дорожньо-будівельних, аграрних та видобувних підприємств, які працювали переважно в Одеській та Миколаївській областях. Серед них називали “БК Дорсервіс”, “СПМК-17”, “Дорлідер”, “Миколаївбудцентр”, “Полтавабудцентр”, “Південьюгтех”, “Трансбудойлсервіс”, “Ін Віа Анте”, а також низку аграрних підприємств і кар’єрів. Частина цих компаній фігурувала у кримінальних провадженнях, тендерних скандалах та журналістських розслідуваннях щодо можливого завищення вартості робіт або використання сумнівних схем під час державних закупівель.
Якщо замовник визнає пропозицію ТОВ “Роудбудпівдень” такою, що відповідає вимогам закупівлі, компанія може отримати ще один контракт — майже на 95 мільйонів гривень. При цьому підприємство було створене лише торік, не має тривалої історії виконання масштабних будівельних проєктів, а журналісти неодноразово пов’язували його із бізнес-структурами підсанкційного бізнесмена.
-
Суспільство1 тиждень agoРФ атакує Одесу з метою помсти, але в руйнуваннях винна українська ППО: суперечливі наративи російської пропаганди
-
Одеса1 тиждень ago
Потужні вибухи пролунали на Одещині: РФ атакує балістикою
-
Війна1 тиждень agoОзнак підготовки Росії до наступу на Чернігівщині наразі немає
-
Відбудова6 днів agoНа Дніпропетровщині відновили водопостачання, яке було відсутнє кілька діб через аварію
-
Усі новини1 тиждень agoВідпочинок біля острова Тенерифе — рибу чорний диявол помітили біля узбережжя
-
Відбудова7 днів agoУ Києво-Печерській лаврі пояснили, коли партнери долучаться до відновлення Успенського собору
-
Політика1 тиждень agoЗеленський зустрівся з Покладом – погодив нові операції і доручив продовжити очищення СБУ
-
Політика1 тиждень agoЗеленський провів засідання РНБО щодо планів стійкості