Історія створення цієї роботи, як сам згадував режисер, почалася з його власного запитання — чому тоді поліція не змогла впіймати ґвалтівника та холоднокровного вбивцю, який за 5 років у районі Хвасона скоїв 14 вбивств? Пон Джун Хо почав збирати матеріали для сценарію, робота над ним розтягнулася на тривалий час, однак склавши все докупи, почалися важкі та тривалі зйомки.

Сама картина показує спробу місцевої поліції на чолі з детективом Пак Ду-меном (його грає визнаний метр корейського кіно Со Канхо) віднайти невловимого вбивцю. Сумнівні методи роботи поліції, зоровий метод пошуку злочинця правоохоронця (який він думав, що працює, але ні разу йому не допоміг), відсутність просунутих лабораторних експертиз і бажання поліції якомога швидше закрити справу призвела до фатальних наслідків.

Стрічка доволі тісно переплетена з реальними подіями — є “цап-відбувайло” і є підозрюваний, є некомпетентність поліції та суспільний страх через дії маніяка, а також опудала, які почали ставити в районі Хвасона, аби “відлякати злочинця”. Все було марно — копи не встигали вийти на слід вбивці, він був на крок попереду, а всі методи правоохоронців — неефективні.

Зрештою, фінал стрічки став новаторським, а згодом — і культовим: вже колишній детектив Пак Ду-мен приїжджає на місце одного зі злочинів, де стається його діалог з дівчинкою. Школярка говорить, що другий “звичайний на вид чоловік” теж тут бував і казав, що згадує ці місця. Коли герой Со Канхо повертається до глядачів і дивиться в глядацький зал своїм “методом” — маніяк досі серед нас, і його не впіймали.

Режисер Пон Джунхо знав — справжній маніяк подивиться цю стрічку, і можливо кіношнику вдасться зачепити його за живе, спробувати тому дати визнання та славу, якої той хотів чи бажав. Однак вбивця мовчав, і на те були дуже конкретні причини — він уже перебував у в’язниці.

Реальність страшніша: справжня історія Хвасонського маніяка

З початку 1986 року в районі Хвасон почали ставатися вбивства жінок різних вікових груп. Спочатку поліція не бачила “серії”, та згодом стало ясно на основі доказів на місці злочинів — з’явився жорстокий маніяк.

Правоохоронці намагалися вийти на слід вбивці, та все було марно. У місті наростала паніка, жінки старалися не виходити на вулиці після заходу сонця, але вбивця продовжував роботи свою криваву справу.

До певного моменту в копів були підозрювані, але жоден не підходив з різних причин. Не зумівши вийти на слід злочинця, так у цій історії з’явився інвалід Ю Сан-йо, на якого після тривалих тортур “повісили” одне вбивство, а вже потім — всі інші.

Феміда так спішила посадити “злочинця”, що не врахувала брак прямих доказів і експертиз, про що говорили адвокати. Все будувалося на його зізнаннях, які буквально були вибиті силою та під тортурами, про що Ю сказав на суді, однак марно.

Чоловік пробув у тюрмі з 1990 до 2009 року, затаврований статусом “серійника”. Жоден зі поліцейських не отримав покарання за перевищення повноважень, підтасовку доказів і фальсифікацій.

Протягом багатьох років кореєць добивався правди та говорить про свою невинуватість допоки у вересні 2019 року не стався прорив у справі. Поліція повідомила, що наново вивчила докази, зробила аналіз ДНК і так отримала позитивний результат.

Хто ж він такий: ідентифікація Хвасонського маніяка

Виявилося, що підозрюваний перебував за ґратами за інше скоєне вбивство,а коли профіль ДНК вбивці з Хвасона та геном підозрюваного порівняли, то виявили повний збіг. Так світу стало відомо справжнє ім’я вбивці — Лі Чун Дже.

Біографія цього чоловіка доволі тривіальна — з доволі забезпеченої родини, вчився в школі, відслужив строкову службу, працював на будівництві. Друга сторона медалі — травматична смерть молодшого брата, домашнє насилля, насмішки від протилежної статі та закритість Лі, тяга до насилля та пристрасть до алкоголю (як говорила колишня дружина).

Він скоював свої злочини в Хвасоні вночі, під час непогоди, довго вичікував на жертв у малолюдних місцях. Зрештою, Лі скоював наругу над тілом і залишав його на видному місці, аби поліція знайшла тіло загиблих жінок і дівчат.

Тим часом поліція внесла маніяка в список підозрюваних і навіть допитувала його, але доказів проти нього в копів не було. Зрештою, він так і не поніс покарання за свої злочини, однак злий намір Долі розплатився з маніяком — у січні 1993 року він жорстко вбив свою невістку, а через п’ять днів його затримали копи. Він отримав за це смертну кару, яку замінили на довічне позбавлення волі з правом на УДО через 20 років.

Ніхто не міг і подумати на початку 1993 року, що побутове вбивство та кривава серія в Хвасоні мали буквальний прямий зв’язок. Аж допоки у вересні 2019 року поліція не оголосила, що знайшла монстра після багатьох років пошуку, який зізнався в десятках наруг над жінками та 14 вбивствах (10 у Хвасоні та 4 в Чхонджу).

Згаданий Ю Сан-йо після викриття справжнього злочинця подав до суду, де свідком у слуханнях був сам маніяк. Той повністю відкинув звинувачення про причетність чоловіка та підтвердив, що всі злочини в Хвасоні — це його рук справа. На основі цього Верховний суд Південної Кореї виправдав Ю Сан-йо та присудив виплату компенсації за роки у в’язниці.

Однак найбільший парадокс цієї справи полягає не в справедливості, а в тім, що Лі Чун Дже ніколи не відповість перед законом за свою серію із 14 вбивств. Уся справа в тім, що за корейськими законами того часу термін давності за скоєне вбивство складав 15 років, і в 2006 році він просто сплив.

Після цієї історії новим законом, його спочатку збільшили його до 25 років у 2007-му, а вже 2015 року термін давності за умисне вбивство став безстроковим. Наразі маніяк перебуває в тюрмі в корейському Пусані та ніколи не вийде на волю, адже попри юридичну колізію довічний термін за наругу та вбивство невістки в 1993 року залишається чинним.

Історія Хвасонського маніяка стала показова в тім плані, що в пам’яті корейців вона залишила значний слід, про що і зняв свою стрічку Пон Чунхо. Оскароносний режисер буквально показав у кадрах усе те, що було в його країні, а останнім кадром у фільмі — шукав “звичайного чоловіка”, адже монстром може виявитися ззовні нічим неприглядна людина.

До речі, якось Лі Чун Дже запитали, чи бачив він фільм Пон Чжунхо “Спогади про вбивство” і яка в нього була реакція. Маніяк спокійно розповів, що подивився цю стрічку як звичайне кіно, коли вже перебував у тюрмі.

“Так, було таке. [Але] я нічого не відчув”, — сказав він, відповідаючи на питання про погляд актора Сон Канхо в останньому кадрі фільму, який був буквальним звертанням на адресу маніяка.

Зірка соцмереж, яка зверталася свого часу до поліції та СБУ через погрози її родині, тепер розуміє, чому її тоді ігнорували.

Олена Мандзюк — про “Карфаген”

“Коли у мене був конфлікт з Алхім і мені погрожували вбивством, погрожували облити кислотою моїх дітей, покалічити мене, я зверталась до поліції та СБУ, поліція зареєструвала заяву і сказали, що навряд щось вийде, СБУ сказали, що мають вже багато подібних заяв і ігнорували, захист ніхто не пропонував”, — написала Олена у своєму Threads.

За словами блогерки, тепер вона розуміє чому.

“Ця країна не має майбутнього, якщо не очиститься зараз від цього корумпованого бандитизму на чолі Арахаміями чи Арахісами, прайсами, мексиканці, боксери… Скільки їх?” — додала Мандзюк.

Блогерка відповіла також на закиди, чому вона “не говорить” про ті чи інші резонансні події.

“Бо це не ваших дітей кислотою погрожували залити, а моїх і ніхто, ніхто тут ніколи мене не захистить!” — наголосила Олена.

Справа “Карфаген” — деталі розслідування НАБУ

Зазначимо, що 4 листопада НАБУ опублікувало нові деталі справи “Карфаген”, про яку стало відомо 4 вересня та через яку відбулася відставка тодішнього генерального прокурора Руслана Кравченка. Ключовий напрямок розслідування — діяльність незаконних кол-центрів, які були під прикриттям працівників Національної поліції різного рівня.

Ще один напрямок діяльності угрупування — поширення магазинів U420, які продавали заборонені наркотичні речовини. Спільники обговорювали можливість дати великі хабарі міністрам, прізвища яких починаються на літери К та Л, та про домовленості зі впливовим нардепом з прізвищем на А. Крім того, вони влаштовували напади, побиття, фейкові кримінальні справи активістам та розслідувачам, які їм заважали.

Нагадаємо, Фокус раніше писав, що:

Українська блогерка гостро відреагувала на резонансний інцидент у Дніпрі, де шестирічну доньку військовослужбовиці виставили за двері під час шкільного заняття.

Уряд суттєво оновив правила діяльності приватних підрозділів ППО задля посилення захисту критичної інфраструктури в умовах активізації ворожих повітряних атак. Про це повідомляє пресслужба Кабміну.

Окрім можливості захисту об’єктів третіх сторін на договірній основі, нові положення дозволяють переміщувати засоби ППО між підприємствами (за погодженням із Повітряними силами), а також включати пілотовані літальні апарати до складу таких груп ППО. Крім того, до участі в проєкті тепер можуть долучитися резиденти “Defence City” та підприємства, визнані критично важливими. Також встановлено правила використання бойових частин та електродетонаторів для дронів-перехоплювачів, а мінімальний вік учасників таких груп ППО знижено з 21 до 18 років.

У Міністерстві оборони наголошують, що приватні підрозділи ППО діють під суворим контролем військового командування та в межах єдиної системи протиповітряної оборони Збройних Сил України. Ця ініціатива, що регулюється постановою Кабінету Міністрів № 1506 від 19 листопада 2025 року, дозволяє бізнесу убезпечити власні об’єкти, не створюючи додаткового навантаження на Сили оборони.

Експеримент уже демонструє високу ефективність: приватні групи розпочали чергування навесні 2026 року, і станом на середину жовтня майже 100 підприємств-учасників знищили понад 60 повітряних цілей, зокрема ударні БПЛА типу “Shahed” та розвідувальні дрони “Zala”.

Нагадаємо, співвласник групи компаній Nova Вячеслав Климов розповів, що “Нова пошта” реалізувала проєкт приватної протиповітряної оборони та вже має збиття російських ударних безпілотників типу Shahed.

Раніше ми повідомляли, що ЄС перерахував Україні майже 2,9 млрд євро на системи ППО та РЕБ.