З 15 вересня для росіян діє безвіз до КНР, а Москва готує дзеркальний крок для громадян Китаю. “Це новий етап “тихої експансії”, – вважає керівник Центру протидії дезінформації (ЦПД) при РНБО України Андрій Коваленко.

На його думку безвізовий режим, який вводить для громадян Росії Китай майже нічого не змінює, адже і раніше отримання візи займало лише кілька днів. А от для Китаю це стратегічний канал для “повзучої” міграції в Сибір і на Далекий Схід.

Коваленко нагадав, що у Сибіру та на Далекому Сході РФ вже формуються китайські анклави зі своїми школами, бізнесом і культурою.

“Місцевих туди не беруть, навіть лісоруби їдуть з Китаю. Прибутки повертаються назад у Пекін”, – розповів Коваленко.

На його думку, до 2030 року Сибір може отримати сотні тисяч китайських переселенців. Адже в умовах демографічної кризи РФ не здатна заселити власні території і вакуум будуть заповнювати інші.

“Справжня картина така: Кремль не “піднімає” регіон, а віддає його на розселення іноземцям. Сибір і Далекий Схід — стратегічні землі, які Москва плавно здає. І це добре”, – резюмував Коваленко.

Нагадаємо, про повільну експансію Китаєм Росії писали багато експертів. Але цифри говорять самі за себе, так у 2018 році озеро Байкал, що розташоване на кордоні Іркутської області та Республіки Бурятія, відвідало близько півтора мільйона туристів. Переважна більшість – з Китаю. Для порівняння – у 2016 році в Іркутській області побували 26 тисяч, у 2017-му – 23,5 тисячі китайських туристів.

Росія має 4 209 кілометрів спільного кордону з Китаєм і деякі російські території у Пекіні вважають “спірними”.

А у Сибіру, ​​від Далекого Сходу до Уралу, живе лише 37 мільйонів людей – тобто на 78 відсотках площі Росії живуть лише 25 відсотків її населення. Це приблизно два-три не дуже великих китайських міста. Ще на початку 2025 року місцеві мешканці скаржилися, що саме китайці скуповують місцеві землі і з’являються готелі, магазини, ресторани, до яких росіян просто не пускають.

Нагадаємо, ще у 2023 році Фокус писав про те, як порт Владивосток фактично стає китайським. Політичний експерт Ростислав Демчук вважав, що КНР розгортає стратегічну кампанію з розвитку своїх північних і східних провінцій, які прилягають до Монголії та Росії. 

А після масштабного параду в Пекіні у китайських соцмережах заборонили шукати “150 років”, адже саме можливість дожити до цього віку обговорювали Сі Цзіньпін та Володимир Путін.

Нова європейська система маркування присвоює пристроям класи міцності та ремонтопридатності, пише GSMArena. Згідно з результатами стандартизованих випробувань, iPhone 17 Pro Max отримав рейтинг Class B” Це означає, що він гарантовано витримує 180 падінь. Хоча це вдвічі краще, ніж у торішнього iPhone 16 Pro Max (90 падінь, Class C), результат все одно не дотягує до конкурентів.

Для порівняння, флагмани Samsung Galaxy S25 Ultra і Google Pixel 10 Pro XL отримали вищий Class A, витримавши по 270 падінь. Це говорить, що при повсякденній експлуатації флагман Apple буде частіше схильний до пошкоджень. Тонкий iPhone Air показав аналогічний Pro Max результат — Class B (180 падінь).

У плані ремонтопридатності iPhone 17 теж не далеко не лідер. Телефону присвоїли Class C — такий самий, як у Samsung, але гірший, ніж у Pixel (Class B). При цьому в тестах батареї iPhone 17 Pro Max показав себе відмінно: Сlass A з енергоефективності та вражаючі 53 години автономної роботи, випередивши конкурентів. Але є нюанс: акумулятор iPhone розрахований лише на 1000 циклів заряджання, тоді як батарея Samsung — на 2000 циклів, що свідчить про вдвічі більший термін служби.

Сама компанія Apple не згодна з методикою тестування ЄС і раніше виступила з різкою критикою. У Купертіно стверджують, що визначення тестів на падіння і струс неоднозначні, їхні результати важко відтворити повторно, а вибірка з п’яти пристроїв надто мала для об’єктивної оцінки (Apple наполягає щонайменше на 30 одиницях).

Раніше Фокус писав про 7 провальних особливостей смартфона iPhone Air. Новий iPhone Air від Apple дивує своєю малою товщиною в 5,6 мм. Однак заради дизайну інженери пішли на чимало жертв — від ємності батареї до кількості камер.

Березень цього року став водночас радісним і сумним для 309-ї винищувальної ескадрильї на базі ВПС Люк недалеко від Фенікса, штат Арізона. Протягом цього місяця ескадрилья почала виводити з експлуатації старі літаки F-16, які протягом багатьох років базувалися на базі ВПС Люк. Тепер база зосередиться на нарощуванні потенціалу багатоцільових винищувачів п’ятого покоління F-35A Lightning II. Виведення з експлуатації торкнеться старих, менш технологічних модифікацій F-16, а новіші моделі F-16 будуть підтримувати і модернізувати для продовження служби. Проте ВПС США мають намір вивести з експлуатації весь свій парк F-16 до 2040-х років, звільнивши ресурси для новіших і більш просунутих літаків.

Фокус переклав статтю безпекового аналітика Брендона Вайхерта про винищувачі четвертого покоління F-16 Fighting Falcon, від якого відмовляються заради винищувача п’ятого покоління F-35 Lightning II. У статті “Історії з кладовища: як ВПС США вбивають свої F-16″на порталі National Іnterest докладно описують, як непотрібні літаки списують та розбирають на брухт.

Як помирає літак F-16

Процес виведення з експлуатації літаків, в тому числі F-16, оформлений в щорічних бюджетних пропозиціях ВПС США, що подаються Конгресу в рамках запитів Міністерства оборони на фінансовий рік (ФР). Ось ключові етапи:

• Бюджетна пропозиція (і схвалення Конгресу): у своїй бюджетній документації ВПС визначають літаки, що підлягають виведенню з експлуатації, наприклад, старі F-16, посилаючись на такі чинники, як вік, витрати на технічне обслуговування, оперативна значимість при протидії загрозам з боку рівних супротивників на кшталт Китаю та необхідність виділення коштів на модернізацію. Конгрес повинен схвалити виведення з експлуатації, внісши свої обмеження або зміни з огляду на прогалини в можливостях або законодавчі пріоритети. У 2025 фінансовому році ВПС планували вивести з експлуатації 250 літаків різних типів, у тому числі 11 літаків F-16C, щоб вивільнити ресурси для новіших літаків.
• Ліквідація: після затвердження в Конгресі літаки списують, як це сталося в березні цього року на базі ВПС Люк.
• Зміни в навчанні та експлуатації: навчання льотчиків F-16 консолідували й перенесли. Наприклад, авіабаза Люк, основний центр підготовки льотчиків F-16, завершила останній курс у вересні 2024 року й останній навчальний виліт у лютому цього року, повністю перейшовши на експлуатацію F-35A. У майбутньому підготовка льотчиків F-16 ВПС США буде перенесена на авіабазу Холломан в Нью-Мексико після поетапної заміни варіантів літаків, яка почалася в липні 2023 року.

Процес виведення літаків ВПС з експлуатації складний і часто охоплює передислокацію літаків з їхніх баз в 309-ту групу з технічного обслуговування і відновлення авіаційної техніки (AMARG), широко відому як “кладовище літаків”, на базу ВПС Девіс-Монтан недалеко від Тусона, штат Арізона. Там вони залишаються для довгострокового зберігання, можливого повторного введення в експлуатацію, канібалізації на запчастини або остаточної утилізації та роззброєння.

Також можливе переміщення цих літаків в інші авіаційні підрозділи для виконання спеціальних завдань. Наприклад, старі F-16 можна використовувати для навчання у варґеймах або тестування озброєння. Останній F-16 з бази Люк попрямує до 16-ї ескадрильї озброєння на базі Нелліс у південній Неваді. Крім того, виведені з експлуатації F-16 можна переробити в БПЛА QF-16 для тренувань і випробувань або передати в дар музеям.

Нарешті, ВПС можуть передати виведені з експлуатації літаки союзним країнам. Зараз ведуться переговори про продаж літаків F-16 ВПС США таким країнам, як Бразилія або Сінгапур.

Як відбувається утилізація літаків F-16

Якщо літаки визнані непридатними для польотів і, отже, непотрібними іншим підрозділам ВПС або союзним країнам, вони проходять поетапний процес утилізації — здебільшого на “кладовищі літаків” на базі ВПС Девіс-Монтан. Цей об’єкт вміщує майже 4000 літаків, щорічно приймаючи близько 300 нових. База в Аризоні обрана через посушливий клімат; вважається, що утилізація літаків в жаркому і сухому пустельному середовищі зводить до мінімуму корозію літаків і підвищує екологічну безпеку.

Процес виведення з експлуатації або утилізації в Девіс-Монтані проходить наступним чином:

1. Після прибуття літаки проходять дезактивацію: вибухопатрони катапульт і секретне обладнання (наприклад, авіоніку або чутливу електроніку) видаляють у цілях безпеки.
2. Літак миють прісною водою, щоб видалити забруднення. Паливну систему зливають, заправляють легким консервуючим мастилом, яке пропускають через двигуни й знову зливають, щоб залишити захисну антикорозійну плівку.
3. Для захисту від погодних умов і комах наноситься ущільнювач з вінілового пластику під назвою Spraylat — зазвичай два шари, спочатку чорний, потім білий. Потім F-16 буксирують на стоянку на величезному кладовищі літаків за межами міста Тусон, штат Аризона.

Після цього літаки класифікують залежно від їхнього майбутнього потенціалу, який визначає, чи буде проведена утилізація і якщо так, то коли саме. F-16, особливо старіші моделі Block, часто потрапляють до категорії переробки або утилізації.

• Тип 1000 (довгостроковий). Такі літаки зберігаються в цілості для можливого повторного використання; їхні деталі не знімають без дозволу. Цей вид зберігання рідко призводить до негайної утилізації, але старіші F-16 можуть вивести з цієї категорії, якщо в них не виникне необхідності.
• Тип 2000 (запчастини). Таким літакам пощастило менше — їх розберуть на запчастини для літаків, що знаходяться в строю. Це найпоширеніший тип F-16 на “кладовищі літаків”. Деталі, що мають високий попит, такі як кронштейни флаперонів, терміново вилучають зі старих F-16. Після вилучення придатних для використання запчастин планер літаків цієї категорії утилізують через зношеність.
• Тип 3000 (льотний парк). Літаки підтримуються в майже льотному стані для короткострокового зберігання, часто для продажу або передачі. Саме цю категорію продають за кордон замість утилізації.
• Тип 4000 (надлишки). Літаки останньої категорії повністю утилізуються. Всі придатні для використання деталі знімають, а корпус розбирають і переробляють. Це прямий шлях до утилізації застарілих F-16.

З літаків типу 2000 або 4000 кваліфіковані техніки (“демонтажники”) знімають придатні для повторного використання компоненти. Це “джерело останньої надії” для ВПС США, яке приносить понад 10 тисяч деталей на рік на суму в сотні мільйонів доларів. Деталі перевіряють на якість, а потім відправляють замовнику, якщо в них є термінова необхідність. Після вилучення несучих скоб або інших компонентів F-16 планер літака перетворюється на скелет. Доходи від продажу будь-яких деталей надходять до казни США.

Далі відбувається остаточна утилізація і ліквідація цих колись потужних військових машин. Роззброєний корпус літака розбивають за допомогою важкої техніки — зазвичай великих ножиць, схожих на “Щелепи”, — щоб розрізати корпус на зручні для обробки шматки. Таким чином можна розбирати навіть великі літаки за кілька днів. Лом продається на аукціоні через Управління з повторного використання та маркетингу оборонної продукції (DRMO) уповноваженим покупцям, які потім видобувають для переробки цінні метали, такі як алюміній, сталь і титан. Сортуванням займаються покупці, оскільки внутрішні програми ВПС були згорнуті з міркувань економії.

Якщо знятий з озброєння F-16 має історичну цінність, його частини можуть зберегти для музеїв або зробити з них “стражів воріт” (змонтовані на стовпах експонати).

Сумно прощатися з F-16 — особливо на користь F-35

Виведення F-16 з експлуатації до 2040-х років стане сумним моментом в історії ВПС. Все-таки F-16 — один із найбільш легендарних і перевірених в боях літаків всіх часів. Їх замінюють на нібито більш технологічні бойові літаки F-35A Lightning II. Однак програма F-35 здебільшого виявилася провальною для збройних сил США.

Хоча F-16 старші й менш досконалі, ніж їхні молодші брати, F-35 все ще не повністю готові до бойових дій. Ба більше, через перевищення видатків і технічні складнощі Пентагону довелося скоротити спочатку заплановане замовлення на F-35. Зараз військові навіть розглядають можливість додавання зовнішніх пілонів до F-35, щоб перетворити їх на ракетоносії, що зведе нанівець стелс-властивості літака — його єдину реальну технологічну перевагу перед F-16.

Збройні сили США виказують ознаки глибокого занепаду. Як і населення США в цілому, армія старішає, а підрозділи виходять на пенсію набагато швидше, ніж їх можна замінити. Це залишає серйозні стратегічні прогалини в обороні Америки. Заміна перевірених F-16 ненадійними F-35 — лише один із прикладів цієї сумної тенденції.

Про автора

Брендон Дж. Вайхерт — аналітик з національної безпеки National Interest, колишній співробітник Конгресу і геополітичний аналітик, який пише для The Washington Times, Asia Times і The-Pipeline. Автор книг Winning Space: How America Remains a Superpower, Biohacked: China’s Race to Control Life і The Shadow War: Iran’s Quest for Supremacy.