Цей автомобіль — ультралімітована версія G 36 AMG, створена на базі Mercedes-Benz G 320 (W463) 1997 року. На фото, опублікованих Topcars UA, — рідкісна короткобазова тридверна версія.

Це перша офіційна, “пробна” модифікація позашляховика G-Class від ательє AMG, яка випускалася у період з 1993 по 1997 рік.

Ця модель вважається надзвичайно рідкісним колекційним автомобілем епохи “до злиття” (pre-merger AMG), оскільки за всі роки виробництва було випущено лише близько 120 екземплярів, більша частина з яких призначалася для японського ринку.

Візуально його вирізняли фірмові 18-дюймові диски AMG, модифікована вихлопна система збоку та преміальне оздоблення салону деревом і шкірою.

Під капотом цього автомобіля — атмосферний 3,6-літровий рядний 6-циліндровий двигун (доопрацьований компанією AMG двигун M104 від Mercedes-Benz).

Потужність становить 258 к.с. при крутному моменті 370–385 Нм.

Від 0 до 100 км “кубик” розганяється за 9,6 секунди, а максимальна швидкість сягає 190 кілометрів на годину.

На сьогодні цей автомобіль має високу інвестиційну та колекційну цінність на міжнародних аукціонах завдяки своїй надзвичайній рідкісності. На європейському ринку його вартість становить від 75 000 євро до 115 000 доларів, залежно від стану та пробігу.

Нагадаємо, що Brabus перетворив “Гелендваген” на найпотужніший кабріолет.

Також повідомлялося, що в Польщі створили найдорожчий “Гелендваген“.

Правоохоронні органи затримали особу, яку підозрюють у причетності до вбивства п’яти українських військовослужбовців у Кутузівці. За даними джерел “Суспільного”, згаданий підозрюваний був виявлений одним із районів міста Харкова.

Що відомо про злочин на Харківщині

Стрілянина на Харківщині сталась 13 жовтня. Згідно з даними правоохоронців, невідомий відкрив вогонь з автомата та утік з місця злочину. Серед версій — нападником міг бути російським полоненим, який відкрив вогонь під час втечі.

На сторінці Facebook 72 бригади ім. Чорних Запорожців підтвердили стрілянину, загибель своїх бійців і те, що стрільцем може бути громадянин РФ.

Інформацію про злочин внесли до Єдиного реєстру: ідеться про злочин за ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу. Якщо суд визнає вину стрільця, то він може опинитись за ґратами на термін 10-15 років або на довічний термін.

Нагадаємо, вже повідомлялось про низку нападів на військових, про які стало відомо у 2026 році. Один з таких інцидентів стався, наприклад, у липні у Вінниці. З’ясувалось, що чоловік напав з ножем на військовослужбовця: постраждалого відправили до лікарні, а напад стався у приміщенні терцентру комплектування.

Аналогічна ситуація — у квітні у Харкові. Як повідомила поліція, чоловік кинувся з ножем на військового ТЦК та поранив його у живіт. Нападник втік з місця подій, а правоохоронці не інформували, чи було затримання.

Обсерваторія розташована в стародавньому поселенні Тетелес-де-Авіла-Кастільо, також відомому як Тетеліхтік, у горах Сьєрра-Норте. Національний інститут антропології та історії Мексики (INAH) оголосив про цю знахідку 13 жовтня 2026 року, пише Heritage Daily.

Дослідники вважають, що комплекс датується періодом Середнього докласичного часу, приблизно між 1000 і 600 роками до н. е. Його конструкція нагадує споруди, відомі як комплекси групи Е, які традиційно асоціюються з цивілізацією мая.

Комплекс розташований на схід від Великої площі поселення. Він складається з чотирикутного внутрішнього двору, оточеного двома платформами. Східна платформа має розміри приблизно 90 метрів з півночі на південь і 40 метрів зі сходу на захід. Західна платформа менша — 46 на 27 метрів — і, ймовірно, слугувала спостережним пунктом.

Планування нагадує комплекс групи Е в Уашактуні на території сучасної Гватемали. Альберто Дієс Барросо Репізо, директор археологічного проєкту “Тетелес-де-Авіла-Кастільо”, зазначив, що ці подібності можуть свідчити про спільну традицію астрономічних спостережень та церемоніальної архітектури. Обидві споруди датуються одним і тим самим періодом, хоча комплекс в Уашактуні приблизно вдвічі більший.

Дослідники вважають, що обсерваторія, ймовірно, допомагала дотримуватися сільськогосподарського календаря. Її видовжена платформа могла позначати початок доіспанського календаря в лютому та сезон збору врожаю в жовтні. Ці дати були важливими для сільськогосподарських громад, які планували свою роботу, орієнтуючись на сезонні зміни.

Спостереження також свідчать про те, що східна платформа виконувала функцію сонячного календаря. Відстежуючи схід Сонця, мешканці, ймовірно, визначали ключові моменти його річного циклу, зокрема рівнодення та сонцестояння. Це свідчить про те, що астрономічні знання відігравали важливу роль у сільському господарстві, релігійних обрядах та організації обрядових просторів.

Ця знахідка також може допомогти дослідникам вивчити культурні зв’язки між стародавніми народами Мезоамерики. Дієс Барросо вважає, що це місце може надати підказки щодо ранніх контактів між народами, що розмовляли мовою мая, та громадами на території сучасної Пуебли. Дослідники також вивчають можливі зв’язки з народом хуастеків, мова якого належить до маянської мовної сім’ї, або цивілізацією тотонаків.

Інша гіпотеза пов’язує головну споруду поселення з Нантеуіц — богинею народу науа, ім’я якої перекладається як “наша мати півдня”. Ця інтерпретація ґрунтується на орієнтації споруди на Канопус — другу за яскравістю зірку на нічному небі. Однак ці культурні та релігійні зв’язки залишаються непідтвердженими.

Археологічні дані свідчать, що Тетеліхтік був заселений приблизно з 900 року до н. е. до близько 100 року н. е. Хоча поселення було частково покинуте у міру розвитку таких великих центрів, як Кантона, Чолула та Теотіуакан, воно зберігало релігійне значення.

Жертвоприношення, знайдені навколо церемоніального комплексу, датуються приблизно 100–600 роками н. е. Ще одне жертвоприношення, яке приписують тотонакам і яке датується періодом між 600 і 900 роками н. е., виявили на одній із платформ. Ці знахідки свідчать про те, що люди продовжували відвідувати це місце для проведення ритуалів упродовж століть після того, як його покинули.

Дієс Барросо висловив припущення, що ранні мешканці поселення, ймовірно, були предками тотонацьких спільнот, які згодом оселилися в Йоуалічані в Пуеблі та Ель-Тахіні в сусідньому Веракрусі. Обидва ці міста стали важливими центрами тотонацької культури.

Ця знахідка демонструє, як стародавні громади використовували спостереження за світом для організації сільського господарства, релігійних обрядів та будівництва церемоніальних споруд. Вчені планують подальші дослідження, щоб з’ясувати, як саме функціонувала обсерваторія та чи можна підтвердити культурні зв’язки, про які говорять археологи.

Інші новини науки