Ресторатор анонсував появу четвертого судді. Ним став відомий шеф-кухар, ресторатор та ведучий Алекс Якутов.

Новий суддя “МастерШеф”

Якутов є новатором української кухні, закінчив італійську кулінарну школу IFSE, стажувався у визнаних іноземних шефів і став успішним ресторатором в Україні. Він володіє кількома преміями та відзнаками.

“Зйомки нового МастерШеф. Професіонали вже в розпалі. Цього разу ми вирішили трохи змінити правила та запросити… четвертого суддю в команду, яким стане Алекс Якутов. Він добре знає свою справу та судитиме суворо, але справедливо”. — зазначили в дописі.

Це ще не всі зміни нового сезону популярного кулінарного шоу: Ольга Мартиновска, яка була суддею, стане ведучою.

Нагадаємо, Фокус раніше писав, що:

Крім того, офіцерку ЗСУ підозрюють у тому, що вона уникала служби, прикриваючись лікуванням. У цей самий час, за даними слідства, вона перебувала в Києві та брала участь у телевізійних зйомках.

Прогнози прибережних хвиль відстежують локальні шторми. Інженери проєктують морські дамби, що захищають від негоди поблизу берега, а оцінка ризиків фокусується на тому, що відбувається за кілька сотень кілометрів від берега. Але хвилі Південного океану, що поширюються на 9000 кілометрів від Антарктиди, також повинні мати значення, але вчені довгий час не розуміли, яке саме, пише Фокус.

У Фокус. Технології з’явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Річ у тім, що сигнал антарктичних хвиль зникає у фоновому шумі, щойно вони досягають тихоокеанського узбережжя. Досі ніхто не міг виміряти їхні довгострокові тенденції, але тепер усе змінилося: результати нового аналізу вказують на те, що хвилі з Антарктиди досягають узбережжя з більшою силою.

Найпотужніші з цих хвиль беруть початок у Південному океані — кільці холодної води, що оточує Антарктиду. Цілий рік тут дмуть сильні західні вітри та вирують шторми — в результаті утворюється найенергетичніший та найпотужніший хвильовий регіон на планеті.

За словами провідного автора дослідження Гектора Лобето з Інституту гідравліки навколишнього середовища Кантабрійського університету (IHCantabria), вони з колегами проаналізували дані про хвилі за останні 45 років. Це дало змогу відстежити ці явища вздовж тихоокеанського узбережжя Америки.

Звучить просто, але це зовсім не так: на той час, як одна з цих хвиль досягає Мексики або Орегона, вона долає тисячі кілометрів, змішується з місцевими хвилями і зникає в океанському шумі. Більшість аналізів випускають це з уваги.

Однак є те, що видає ці хвилі — їхній перехід — час між гребенями. Відомо, що місцеві хвилі приходять кожні 8-12 секунд, тоді як хвилі Південного океану з’являються з періодом понад 20 секунд, а потім поступово спадають у міру того, як повільніші хвилі наздоганяють їх. За словами вчених, це схоже на відбиток пальця.

Під час дослідження Лобето з колегами розробили алгоритм для пошуку цього “відбитка пальця” в 45-річних погодинних записах хвиль, що охоплюють період з 1979 по 2023 рік. Команда вибрала 22 прибережні точки від Чилі до Канади. З кожної точки було відібрано два десятки сильних хвиль за кожен рік. У результаті вийшло 900 подій на кожне місце розташування — набір даних, який раніше зібрати не вдалося.

Більшість цих потужних хвиль досягають узбережжя США протягом австралійської зими — з червня по серпень. До слова, час не випадковий: шторми над Південним океаном досягають піку в ці місяці, посилаючи потоки енергії на північ через екватор. Це створює проблему для жителів тихоокеанського узбережжя Північної Америки.

До цього дослідження ніхто не виділяв довгострокові тенденції конкретно для хвиль Південного океану, що досягають Америки. У більш ранніх роботах відстежувалися загальні хвильові умови, і сигнал розмивався всіма іншими факторами. Однак результати нового аналізу чітко виявили цей сигнал.

Результати вказують на те, що висота хвиль збільшилася всюди вздовж дослідженого узбережжя, демонструючи реальні зміни, а не просто випадкові коливання, у 78% місць. При цьому найбільший стрибок спостерігався на узбережжях Південної Америки — зростання більш ніж на 12,7 сантиметра за останні 45 років.

Ба більше, дані вказують, що збільшилася не тільки висота хвиль, а й їхня потужність, а також і частота — по всій Південній і Центральній Америці кількість подій, що досягли порога високої інтенсивності, збільшилася на 0,5-1,5 за десятиліття. Ці тенденції відповідають довгостроковій позитивній динаміці Південної Америки впродовж кінця 20 століття і тому, що показують кліматичні прогнози на найближчі десятиліття.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що нарешті розгадано, скільки океанів насправді є на Землі.

Раніше Фокус писав про те, що найсильніша течія у світі назавжди змінила Землю: вміщає в 100 разів більше води, ніж усі річки.

Під час написання використовували матеріали Nature Communications, Earth.com.

Цю теорію висунув Тімоті Берберрі, професор Маршалльського університету, який вивчає геоміфологію. Ця галузь досліджує міфи, легенди та стародавні оповіді на предмет слідів реальних геологічних подій, пише Фокус.

У Фокус.Технології з’явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Написана між 1308 і 1321 роками, поема “Пекло” розповідає про подорож Данте та римського поета Вергілія крізь Пекло. Під час подорожі вони перетнули річку Стікс із переправником Хароном і пройшли через дев’ять кіл Пекла.

У поемі згадуються відомі історичні та міфологічні постаті, такі як Клеопатра, Ахіллес, Єлена Троянська та Аттіла Гунн. У центрі стояв Люцифер, зображений як гігантська істота з трьома головами, яка безперервно карала зрадників, зокрема Юду Іскаріота.

Берберрі зосередився на останній частині “Пекла”. У ній розповідається історія Люцифера, який впав з Небес після того, як його вигнав Бог. Він впав на Землю з такою силою, що занурився глибоко в планету, досягнувши її центру. Згідно з поясненням Вергілія у поемі, саме цей удар створив саме Пекло. Величезні маси скель і землі були відкинуті, зрештою утворивши Гору Чистилища в південній півкулі.

Берберрі припустив, що опис Данте падіння Люцифера на Землю дуже нагадує падіння астероїда. Вчений стверджує, що опис Данте сильно нагадує структуру гігантського ударного кратера. Кругові тераси Пекла відповідали кільцям, які часто асоціюються з ударами величезних астероїдів.

Берберрі вважає, що поема навіть натякає на подію, яка змінила планету, подібну до удару, пов’язаного з вимиранням динозаврів 66 мільйонів років тому, або до стародавнього зіткнення, яке, як вважається, допомогло сформувати Місяць близько 4,5 мільярда років тому.

“Хоча Данте не був вченим, він був однією з перших осіб в історії, яка продумала фізичні наслідки зіткнення великої маси з Землею на великій швидкості”, — написав Берберрі в резюме свого дослідження. Він також зазначив, що “розміри та швидкість Диявола такі, що коли він приземляється, він миттєво створює Пекло: величезний, круговий, терасований кратер, що сягає до центру Землі”.

Ця теорія стала особливо примітною, оскільки середньовічні європейці ще не розуміли метеоритів як об’єктів з космосу. За життя Данте багато людей вірили, що небеса є незмінними та нерухомими. Наукове розуміння метеоритів як небесних об’єктів стало широко прийнятим лише у XIX столітті, через довгий час після того, як Данте завершив свою поему.

Дослідження також показало, як міфи та література можуть зберігати уявлення, пов’язані з природними катастрофами, до того, як наука повністю їх пояснить. Геоміфологія вивчає стародавні оповіді на предмет згадок про землетруси, повені та виверження вулканів, які можуть відображати реальні події, що запам’яталися з покоління в покоління. У цьому випадку Берберрі припустив, що Данте уявив наслідки величезного удару за століття до того, як сучасна астрономія пояснила, як відбуваються такі події.

Важливо

Берберрі представив результати дослідження під час Генеральної асамблеї Європейського союзу геонаук, що відбулася у Відні. Його дослідження пов’язало один із найвпливовіших літературних творів Європи із сучасними геологічними уявленнями, продемонструвавши, як стародавні оповіді іноді можуть містити концепції, що значно випереджають свій час.

Раніше Фокус писав про незвичайні знахідки у Іспанії. Археологи виявили печеру, наповнену дивними артефактами.

Також ми розповідали про таємні тунелі, знайдені у Англії. Деякі дослідники вважають, що їх могли збудувати римляни.

Під час написання цього матеріалу використано джерела: Space.com, Wikipedia.