У аборигенів Австралії є дивний і красивий міф — майже філософська притча, замаскована під космогонію. Він існує в різних версіях. Я розповім одну з них:

“На початку часів світ був сухим і твердим. У ньому жили ящірки — істоти землі, тепла, сонця і стабільності. А ще в ньому жили качкодзьоби — дивні, неправильні істоти води, нір, річок і підземних течій. Між ними виник конфлікт.

Ящірки вважали світ своїм: він має бути сухим, передбачуваним, придатним для повзання і лежання на камінні. Качкодзьоби ж хотіли води. Багато води. Вони знали таємниці підземних джерел і вміли проривати ходи вглиб землі.

У якийсь момент качкодзьоби відкрили приховані водяні жили — і почався потоп. Вода хлинула на поверхню, затопила рівнини, зруйнувала старий порядок. Ящірки або загинули, або втекли на височини. Світ став іншим: з’явилися річки, болота, озера, нові форми життя. Потоп не був покаранням богів. Це була війна “мокрих” істот з істотами “сухого” світу”.

Усе. Міф закінчився, тепер починаються мої міркування. Деякі історії настільки передбачувані, що повз них не пройшла жодна цивілізація. Концепція Бога, який створив усе. Концепція загробного світу. Війна світла і темряви.

Знаєте, що таке міф про війну качкодзьобів і ящірок? А це концепція Хартленда і Римленда, переформульована на новому рівні. І таких примітивних концепцій, які все пояснюють, — величезна кількість навколо нас. Геополітичний брат-близнюк Хартленда: таласократії проти телурократій. Афіни проти Спарти, Британія проти континенту, США проти Євразії.

Думка про те, що світ бінарний і ділиться на два без залишку, настільки убога й примітивна, що навіть якось ніяково витрачати час на доказ очевидного — не так усе працює. Світ і люди не діляться на Захід і Схід, на сакральне і профанне, на природу проти культури, на індивіда проти колективу, на прогрес проти занепаду. Людина, яка починає ділити людей на демократів і республіканців, на правих і лівих чинить насильство над розумом і очевидністю. Люди влаштовані набагато складніше — одна й та сама людина може підтримувати якісь ідеї і з лівого, і з правого порядку денного.

Чесне мислення починається тоді, коли ви перестаєте обирати або/або і починаєте утримувати в голові принципово різні концепції, не втрачаючи при цьому здатності думати. Перемога однієї сторони не встановлює істину — вона просто змінює умови гри. Вода приходить, але суша не зникає, а світ залишається складним.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці “Думки” несе автор.

Джерело

Важливо

Фокус з посиланням на CNBC розповідає, що роблять щасливі пари зранку, і що більшість пар ігнорує.

Правила щасливих пар

Вони не намагаються “проскочити” повз одне одного. Навіть у напружені дні щасливі пари знаходять момент, щоб помітити партнера — подивитися в очі, сказати “доброго ранку”, випити разом каву чи чай без телефону в руках. Дослідження показують, що стосунки тримаються на дрібних знаках уваги, які дають відчуття важливості. Їхня відсутність може з самого ранку створити відчуття емоційної невидимості.

Вони “синхронізуються” ще до розмов. Ранок — не найкращий час для складних обговорень. Рівень кортизолу після пробудження підвищений, тож організм уже налаштований на стрес. Щасливі пари це відчувають інтуїтивно й перед розмовами просто побувають поруч — сидять мовчки з кавою, стоять разом під час зборів, ділять тишу. Навіть кілька хвилин такої близькості допомагають заспокоїти нервову систему.

Вони обмінюються одним чесним реченням про свій стан. Це не глибокі емоційні розмови, а коротке пояснення настрою: “Я сьогодні трохи нервую”, “Я втомлений, але налаштований”, “Я ще не зовсім прокинувся”. Такі фрази дають контекст для поведінки протягом дня і допомагають уникнути непорозумінь.

Вони мають один невеликий ранковий ритуал. Це може бути кілька хвилин обіймів, спільна прогулянка з собакою чи приготування сніданку під улюблену музику. Головне — простота й регулярність. Такі ритуали зміцнюють відчуття “ми” й нагадують про спільну ідентичність пари.

Вони використовують дотик не лише для прощання. У багатьох стосунках фізична близькість зранку зводиться до швидкого поцілунку. Щасливі пари не відмовляються від дотику — обійми, притискання одне до одного, повноцінний поцілунок. Фізичний контакт активує окситоцин і допомагає обом партнерам почуватися стабільніше перед розлукою.

Вони сприймають ранок як спільну систему, а не як індивідуальний забіг. Якщо всі ранкові справи лягають на одного партнера, це швидко породжує напруження. Щасливі пари ділять обов’язки — приготування їжі, догляд за дітьми чи тваринами — і підлаштовуються, якщо хтось перевтомлений. Ідеальної рівності щодня не потрібно, важливо лише, щоб ніхто не був перевантажений.

Вони відправляють одне одного в день з відчуттям підтримки. Перед виходом вони знаходять слова, які мають значення: “Успіху на презентації”, “Ти впораєшся”, “Напиши, якщо знадобиться підтримка”. Такі дрібниці не змінюють обставини дня, але роблять їх психологічно легшими й показують партнеру, що його переживання важливі.

Нагадаємо, раніше Фокус писав, що:

Крім того, Фокус розповідав про 12 простих правил для кращого життя.

Українець провів невелику екскурсію поселенням для біженців, а також показав, який має вигляд типовий будиночок для родини. Які умови створені для вимушених переселенців, — читайте далі у матеріалі Фокусу.

“Виходить, що у кожному будинку мешкає одна сім’я. Влада Голландії виділила для наших біженців ось такі будиночки. Умови шикарні. На території працює супермаркет. Є окремо ресепшн. У кожного є свій невеличкий дворик. В нашому розумінні, наче база відпочинку”, — розповідає чоловік.

За його словами, кожен будинок має площу близько 50 квадратних метрів. “Для однієї сім’ї загалом непогано”, — коментує автор відео.

Містечко для біженців

На території можна побачити пляжний корт для волейболу або пляжного тенісу.

“Дивіться, як люди живуть. Велосипеди… Все цивільно, класно. Влада Голландії молодці, звісно. Влаштували для наших людей курортну базу, можна сказати”, — додає чоловік.

Цікаво, що кожен будинок облаштований сонячними панелями та інверторами.

“Просто шикарно, сучасно взагалі! Приємно, як то кажуть. Всередині будинок ось так виглядає, наче студія. Кухня, тут одна спальня, тут інша. Велика кімната. Є санвузол, туалет”, — проводить чоловік екскурсію соціальним житлом.

Дискусія у коментарях

У коментарях почалось активне обговорення.

“Не впевнений, що це правда. Живу тут біля Венло і зазвичай такі будинки з таким фасадом здаються для відпочинку”, — пише глядачка.

“Нас в гуртожитку проживає +- 450 людей, се**ть в душі, крадуть їжу з холодильників, крадуть велосипеди з парковки, чим більше українців в одному місці — тим гірше, це висновок який я бачу сам, багато людей ментально не готові жити в цивілізації, поки в них залишається радянський дух красти все, що не так лежить. А Нідерланди чудова країна, влада намагається піклуватися, але не в кожному місті, іноді змушують платити за те, чим ти не користуєшся”, — висловився інший учасник дискусії.

Ще хтось додав: “Там не все так солодко, всередині ходять боком, а ще таргани і купа зобов’язань. Прийти бухому означає бути вигнаним на вокзал… Будь-який контроль за цим станом душі, а ще й не вдома, — колонія”.

Нагадаємо, раніше Фокус писав, що:

• Минулого року українець зважився на переїзд і придбав хату в Одеській області. Покупка обійшлася йому у $7 тисяч. Загалом стартові інвестиції разом із дрібними витратами склали близько $9 тисяч.
• Українець, який називає себе представником бойківської етнографічної групи, у своєму блозі показав старовинну українську хату. Помешкання збереглось в автентичному вигляді та вражає своєю красою.

А от Євген разом зі своєю родиною реставрує покинуту садибу посеред гір. Результатами своєї роботи він ділиться в соціальних мережах, розповідаючи про всі переваги та недоліки такого житла.