Коли ви уявляєте собі пустелю, ви, ймовірно, уявляєте великий, пустельний ландшафт далеко від будь-якої води. Але, як не дивно, деякі з найпосушливіших місць на Землі знаходяться прямо біля океану. То як же утворилися ці пустелі в місцях, що межують із такою кількістю води? Про це пише Live Science.

У Фокус. Технології з’явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Девід Крімер з Університету штату Невада в Лас-Вегасі (США) каже, що є три основні чинники, які дають змогу пустелям утворюватися поруч з океанами. Це вертикальний і горизонтальний рух повітря, а також те, як гірські хребти взаємодіють із вологим повітрям.

Більшість пустель на Землі розташовані вище або нижче екватора. Це пов’язано з тим, що екватор отримує найбільшу кількість прямих сонячних променів, що призводить до нагрівання і підйому повітря. У міру підйому теплого повітря утворюється область низького тиску. Там атмосферний тиск нижчий, ніж у навколишній місцевості. Будь-яка волога в повітрі охолоджується і конденсується в хмари і дощ, каже Крімер.

Це повітря, що піднімається, поширюється на 20-40 градусів на північ і на південь від екватора, пригнічуючи утворення хмар і дощу. Це пояснює наявність безлічі пустель уздовж субтропічного поясу, таких як Сахара і Калахарі.

Потім відбувається горизонтальний рух повітря по планеті. Поблизу екватора вітри під назвою пасати дмуть зі сходу на захід. Ці вітри, як правило, приносять вологу на східні боки континентів, залишаючи їхні західні боки більш сухими. Наприклад, у випадку з пустелею Наміб в Африці, коли йдуть дощі, вони випадають не в самій пустелі, а в горах на сході, каже Абі Стоун з Манчестерського університету в Англії.

Холодні океанські течії також відіграють свою роль. Повітря, яке переноситься вздовж холодної течії, охолоджується під час контакту з нею і вбирає частину вологи, і через холод повітря стає досить стабільним. Хоча частина вологи все ж таки переноситься на сушу, і в результаті в західній частині прибережних пустель утворюються досить туманні умови.

Наявність гір також впливає на посушливість пустель. Коли вологе повітря проходить над гірським хребтом, воно охолоджується і спричиняє дощ на навітряному боці, каже Крімер. На той час, коли повітря опускається на підвітряний бік, більша частина його вологи зникає, створюючи область біля гір, де випадає менше опадів.

Ці фактори надають прибережним пустелям унікальні характеристики, які не зустрічаються в інших пустелях. У них, як правило, більш прохолодний і стабільний клімат, і вони є домівкою для рослин і тварин, які розвинули особливі здібності для збору вологи.

Формування полярних пустель, як і більшої частини Антарктиди та найпівнічніших районів Арктики, зумовлене багатьма тими самими факторами, що й формування теплих прибережних пустель. Температура також відіграє роль, оскільки повітря в цих частинах світу настільки холодне, що не може утримувати вологу.

Як уже писав Фокус, вчені виявили найстарішу воду у світі, але вони її не пили і ось чому.

Арсенал, з яким ЗСУ входили у повномасштабне вторгнення, можна оцінити за даними проєкту Global Firepower Index (GFP). GFP-2022 показував, що Україна мала 2,5 тис. танків, 1 тис. САУ, 2 тис. гармат. Дані 2026 року — 1 тис. танків, 700 САУ, 600 гармат. Арсенал зменшився у 1,5-2,5 раза, але лінія фронту при цьому змістилась мінімально. Завдяки яким змінам у зброї й тактиці ЗСУ тримається фронт? Фокус вирішив порівняти арсенал Сил оборони України на початку вторгнення та у 2026 році, і показати, як це змінило бойові дії.

4 роки повномасштабного вторгнення — чим на початку воювали ЗСУ

24 лютого 2022 року російська армія перетнула український кордон та лінію розмежування на ТОТ, і почалось вторгнення РФ в Україну. На Київ, Чернігів, Суми, Харків, Маріуполь, Запоріжжя, Херсон рушили колони бронетехніки ЗС РФ. Російські колони зустріли підрозділи ЗСУ, озброєні зброєю 20 століття. На відео перших днів вторгнення фігурували українські ПТРК “Стугна”, британські NLAW та американські Javelin. Крім того, ворожу авіацію збивали за допомогою ПЗРК “Ігла” та ЗРК “Бук”, які збереглись з радянських часів. У небі літали винятково МіГи та “Сушки”, при чому — з обох боків. Тоді ж перші Bayraktar, “Лелеки” та “Фурії” ЗСУ вистежували противника, а у морі панував російський флот, не ляканий морськими дронами.

На лінії фронту працювала ствольна та реактивна артилерія радянського виробництва: РСЗВ “Град”, “Ураган”, “Смерч”, САУ “Гвоздика”, “Акація”, “Мста-С”, “Піон”, гармати “Гіацинт-Б” та “Мста-Б”, Д-30. Також діяла 19-та ракетна бригада “Свята Варвара”, озброєна РК “Точка-У” з дальністю до 120 км.

Втрати ЗС РФ протягом 4 років війни

Генштаб ЗСУ з перших днів повномасштабного вторгнення публікував інформацію про втрати ЗС РФ, і за характером цих втрат можна встановити, яку зброю мали Сили оборони України та як вона змінилась протягом чотирьох наступних років. Інфографіка порталу “Мінфін” показує, що у перші місяці українці підривали по 300-400 танків, 40-60 РСЗВ та близько 200 артилерійських систем. Окрім того, є стрімкий пік втрат авіації РФ: у березні 2022 року — “мінус” 113 літаків, у квітні — ще “мінус” 49.

Дані на інфографіці показують, що близько року з початку вторгнення втрати РФ зростали, але не надто відчутно. Орієнтовно, з середини 2023 року, росіяни почали втрачати шалену кількість артилерії (1400 од.), автомобілів (4000 од.) і є подвійний ріст знищення танків (500 од. проти 200). Причина таких тенденцій — зміни в арсеналі ЗСУ, про що писали медіа на основі повідомлень політиків та військових. Фокус виділив три основні напрямки цих змін: перший — надання західної зброї, другий — розвиток власної зброї, третій — цифровізація.

Західна зброя ЗСУ у 2022-2026 роках

У 2022 році тодішній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний та президент України Володимир Зеленський говорили про нестачу снарядів радянських калібрів. Тому у перших партіях військової допомоги, які отримала українська армія, були гаубиці М777 та САУ Krab, які використовують калібр НАТО 155 мм.

Протягом 2022 року Сили оборони почали переходити на західні стандарти та отримали перші РСЗВ M142 HIMARS та M270 і артилерійські системи калібру 155 мм (М109, CAESAR, PzH 2000). Наступний етап — танкова коаліція: у 2023 році прийшли Leopard 2, Abrams, Challenger 2, AMX-10 RC, PT-91 Twardy. Ще один прорив — влітку 2024 року з’явились F-16 Fighting Falcon, а згодом Mirage-2000. Паралельно партнери допомогли збудувати багаторівневу систему ППО, надавши ЗРК Patriot, SAMP/T, IRIS-T та ін. При цьому ЗСУ отримували снаряди потрібних калібрів: серед них GMLRS на 80-84 км та ATACMS на 165-300 км. Для далекобійних ударів — авіаракети Storm Shadow / SCALP (на 300 км), AGM-88 HARM (протирадіолокаційні ракети).

Згідно з даними проєкту ORYX, Україна протягом 4 років повномасштабного вторгнення РФ втратила значну частину запасів радянської техніки. Ці втрати закрила західна зброя, яка мала більшу дальність та точність, порівняно зі зразками зброї часів СРСР. Водночас, Захід забороняв бити по РФ далекобійною зброєю і не давав ракет, які б дістали до цілей в глибині російської території.

Власна зброя України під час повномасштабної війни

Військова техніка

Український оборонно-промисловий комплекс почав масовий випуск САУ “Богдана”, яка пройшла бойові випробування у 2022 році, а вже у 2024 році виготовлялось понад 30 од. на місяць. Технічні характеристики установки — калібр 155 мм, дальність 30-40 км, скорострільність 6 пострілів за хвилину. Крім того, на фронті з’явились БТР-4 “Буцефал” та БТР-3, бронемашини “Козак-2М”, “Новатор” та “Варта”.

Снаряди

Ще один напрямок роботи ОПК — це власне виробництво снарядів, оскільки західні партнери інколи затримували постачання або ж не мали необхідних калібрів. При цьому у лютому 2024 року з’ясувалось, що ЗСУ мають третину снарядів від потреби для втримання фронту. Українські підприємства, самостійно або спільно з західними компаніями (наприклад, з Rheinmetall), налагодили випуск снарядів калібру 82 та 120 мм, 152 мм (радянський), 155 мм (натівський).

Дрони

Окремо варто відзначити українські дрони різного типу та призначення, які з, орієнтовно, 2023 року широко використовуються на фронті.

Повітряні безпілотники — ударні БпЛА, які б’ють по позиціях ЗС РФ на відстані до 30 км (FPV-дрони, бомбери, дрони на оптоволокні), розвідувальні дрони, важкі бомбери, далекобійні дрони-камікадзе (Ан-196 “Лютий”, FP-1, FP-2, “Бобер”).

Морські дрони — катери-камікадзе, які можуть дістати на відстань близько 1000 км (різні моделі SeaBaby та Magura), підводні дрони з дальністю від 100 до 2000 км (“Марічка”, “Толока”).

Наземні роботизовані платформи — вантажні роботи (підвозять снаряди, їжу та евакуюють поранених), мінери/розміновувачі, бойові турелі (установки з дистанційним керуванням з кулеметом чи гранатометом).

Ракети

У 2025 році президент Володимир Зеленський розповів про удари по військових об’єктах РФ, виконані крилатими ракетами “Нептун”, дронами-ракетами “Паляниця”, “Рута”. Також є інформація про балістичні ракети “Сапсан”, FP-7 та FP-9 (на стадії розробки). З серпня 2025 року з’явились крилаті ракети “Фламінго” з дальністю 3 тис. км. Завдяки вітчизняним далекобійним засобам ураження Україна змогла обійти заборону партнерів бити по РФ західною зброєю, хоч їхньої потужності поки не вистачає для масштабних руйнувань.

Війна в Україні 2026 — ШІ та цифровізація

Протягом чотирьох років війни Сили оборони цифровізувались, щоб краще протистояти ЗС РФ на полі бою. Перш за все, українська армія використовує систему ситуаційної обізнаності Delta, яка збирає дані про ситуацію на різних відтинках фронту. Друга — система “Кропива” для артилеристів. Ще один напрямок цифровізації — застосунок “Армія+” (для дистанційного подання рапортів) та “Резерв+” (для обліку військовозобов’язаних).

Разом з тим, Сили оборони використовують технології штучного інтелекту для управління дронами. Зокрема, БпЛА можуть рухатись по визначеній траєкторії та бити по цілі в умовах перешкоди та дії РЕБ. Крім того, є можливість розпізнавання цілі, коли програма відшукує замасковану техніку ЗС РФ або ворожих солдатів.

Четверта річниця вторгнення — тактика війни у 2026 році

Зміни в арсеналі ЗСУ зумовили трансформацію тактики війни, показують події на фронті. У лютому 2022 року колони танків ЗС РФ підривалися ПТРК, але вже у 2025 росіяни майже не використовують бронетехніку на полі бою, а натомість поодинці інфільтруються крізь позиції ЗСУ. Крім того, дістрайки вже дістали до НПЗ в Ухті (дистанція до 2 тис. км). Морські дрони ГУР та СБУ загрожують нафтовим танкерам у радіусі тисяч кілометрів. На фронті зникли колони техніки, проте місцевість покрита оптоволокном, а дороги ховаються під антидронними сітками. Станом на 2026 рік утворилась “кілзона” шириною 30 км, у якій будь-який рухомий об’єкт виявляється і стає ціллю для ударного дрона. Дослідники центру CSIS уточнили, що РФ втратила загиблими та пораненими 1,2 млн солдатів, а темпи просування на фронті — 70 м на день (під Покровськом). Експерти пояснили нову тактику ЗСУ, яка склалась на четвертому році вторгнення: це “глибокоешелонована оборона” з “зубами дракона”, окопами, мінами, перешкодами, дронами, які мають “відбити охоту” у солдатів ЗС РФ пробиратись чи штурмувати українські позиції.

“Східна лінія фронту перенасичена безпілотниками. Повільні темпи просування РФ в численних наступальних операціях протягом останніх двох років підкреслюють виснажливий характер війни та складність прориву укріплених оборонних позицій”, — підсумували аналітики досягнення ЗСУ, отримані завдяки оновленому арсеналу та новій тактиці оборони.

Зазначимо, Фокус підсумував події 2025 року та розповів, як Збройні сили України протримались без допомоги Сполучених Штатів Америки. Серед іншого, ішлося про масовані діпстрайки вглиб російської території, коли зграї БпЛА майже щоночі били по НПЗ Російської Федерації.

24 лютого 2026 року Україна відзначить 4 роки повномасштабного вторгнення, а українська армія покаже, як змінилась з 24 лютого 2022 року та навчилась стримувати озброєну до зубів російську армію. Крім того, західні військові також побачили здобутки ЗСУ, коли під час навчань Hedgehog-2025 програли фронтовим дронарям і побачили, що слід змінитись, щоб вистояти у сучасній війні.

У дружини президента Олени Зеленської, дивлячись на чоловіка, створюється відчуття, що війна триває набагато довше чотирьох років. Про це вона розповіла CNN.

“Це видно, коли дивишся на нього. Але це не так важливо, як те, що він переживає всередині, на емоційному рівні”, — зазначила вона.

Зеленська зізналася, що з початку повномасштабного вторгнення в неї не було жодного моменту повного щастя. Дружина політика змирилася з цим і визнає, що з цим доведеться почекати до закінчення війни. Однак вона зосереджується на коротких моментах радості, наприклад, коли сім’я завела нове цуценя і вперше принесла його додому.

Крім того, Зеленська поділилася, що в перші дні широкомасштабного вторгнення РФ відчувала “гострий страх”, який пізніше змінився постійним. Це почуття вона намагається побороти.

Важливо

“Я не думаю про себе”: Зеленський розповів, чи не боїться бути отруєним, як Навальний

“Тому що інакше це заважає жити нормальним життям. Цей страх іноді намагається вирватися назовні… але я не дозволяю собі довго на ньому зосереджуватися”, — заявила Зеленська.

Нагадаємо, 2023 року Олена Зеленська в інтерв’ю ВВС розповіла, як війна з Росією вплинула на її сім’ю. Вона заявляла, що їй потрібен чоловік, а не історична постать поруч.

Фокус писав, якою була в дитинстві та юності дружина президента Зеленського.