На Тернопільщині презентували результати реставрації унікальних настінних розписів початку ХХ століття у храмі Пресвятої Трійці. Давній живопис виявили під шарами ґрунтовки та фарби. Мистецтвознавці упевнені: це дуже важливе відкриття для дослідження сакрального мистецтва Галичини періоду модернізму.

Журналістка Укрінформу дізнавалася, як вдалося віднайти заховані під шарами часу унікальні розписи та з якими труднощами стикнулися реставратори.

ПОНАД 250-ЛІТНЯ ІСТОРІЯ ХРАМУ

Церква Пресвятої Трійці розташована на площі Ринок у центрі Бережан. Святиня має статус пам’ятки архітектури національного значення.

Як розповів краєзнавець Богдан Тихий, її почав будувати в 1748-му воєвода Август Олександр Чорторийський. Споруджували святиню упродовж 20 років.

– Новий етап життя церкви настав наприкінці ХІХ століття. Завдяки тодішньому настоятелеві храму отцю Теодорові Кордубі почалася масштабна перебудова. Спорудили дві кам’яні дзвіниці, центральний купол, вівтар і бічні нави. Відкрили старовинні підземні ходи під вежами й центральною частиною храму – для цього довелось укріплювати фундаменти на глибину до дев’яти метрів, – розповів реставратор та іконописець Олексій Чередніченко.

На початку ХХ століття храм почали оздоблювати всередині.

– У 1900–1903 роках чеський майстер Оліва прикрасив фасади та інтер’єр ліпниною – витонченими рококовими й сецесійними орнаментами. Він же створив неороманський іконостас і кивот. Його декори вражають тонкістю виконання і вишуканістю стилю. До 1915 року стіни храму оздобили стінописами у стилі сецесії з акцентом на національних традиціях, поєднуючи з елементами неовізантійського східного мистецтва, – додав реставратор.

ФАХІВЦІ НЕ ЗДАВАЛИСЯ

Роботи з відновлення внутрішнього оздоблення храму розпочали понад три роки тому. Настоятель храму отець Іван Хрептак залучив команду Об’єднання іконописців в ім’я святителя Кипріяна, митрополита Київського, «Образ» зі Львова. Фахівці оглянули церкву і зрозуміли, що стінописи потребують докладнішого вивчення.

– Ми встановили риштування і почали досліджувати розписи на стінах, їхній стан. З’ясовували, які технології необхідно застосувати. Спершу зосередились на вивченні центральних нав та хорів храму, нижньої частини купола. Але, на жаль, на цьому етапі не знайшли нічого цінного. Був момент, коли навіть узялися готувати проєкт нових розписів, створювали початкові ескізи, – поділився Чередніченко.

Реставратори не здавалися і продовжували пошуки. Коли досліджували купол, виявили під шарами старої фарби стінописи початку ХХ століття.

– Тоді зрозуміли, що це – високомистецький твір, який потребує реставрації та відновлення. Він зберігся у доволі поганому стані, адже під час Першої світової війни у купол двічі влучали снаряди. Імовірно, було чимало руйнувань, усередину затікала вода, – зазначив реставратор.

За його словами, під час ремонтних робіт старі розписи покрили шарами казеїнової ґрунтовки та олійних фарб. Багато працівників скальпелями крок за кроком знімали стару фарбу, щоб відновити цінні розписи.

РЕСТАВРУВАЛИ СТІНОПИС НА ПЛОЩІ МАЙЖЕ 400 КВАДРАТНИХ МЕТРІВ

Під час досліджень команда виявила стінопис початку ХХ сторіччя й у святилищі церкви. Щоб детальніше його дослідити, попросили отця Івана тимчасово зупинити роботи у куполі.

– Розписи у святилищі набагато краще збереглися, мали більше авторських шарів. Саме вони допомогли нам у відновленні оздоблення купола. Адже автори використовували однакові форми, кольори і схожі композиційні прийоми. Об’єднавши всю інформацію, яку вдалося віднайти, ми створили проєкт реконструкції купола за допомогою спеціальної комп’ютерної програми, – зазначає Чередніченко.

Фахівці зібрали всі зображення букв, що збереглися, і відтворили шрифт, який використовували в розписі храму.

Команда вже завершила реставрацію купольної частини храму. Її площа – майже 400 квадратних метрів. Робота тільки з тонування тривала майже сім місяців, а загалом – понад три роки. Тепер відвідувачі храму зможуть побачити відновлену композицію «Зіслання Святого Духа на апостолів».

Провели й перший етап реставрації розписів у святилищі. Їх відкрили й законсервували – укріпили шар оригінальної фарби, провели профілактику вимивання солей зі стін, зміцнили штукатурку, що відшарувалася.

– Ці розписи цінні тим, що їх створили в період національного відродження нашої країни. Дух, яким вони переповнені, важливо зберегти й передати прийдешнім поколінням. Таких пам’яток небагато, найбільше їх – у Львові, – зазначив професор Львівської національної академії мистецтв, іконописець Роман Василик.

За його словами, віднайдені розписи – синтез неовізантизму і сецесії.

– Але це не еклектика. Ці два різні стилі стали цілісними, утворили одну систему й поєдналися в одному храмі, – наголосив іконописець.

Реставратори планують продовжити роботи у храмі Пресвятої Трійці вже навесні. В архівних документах також розшукують автора чи авторів розпису. Їх пов’язують із митцями з Промислової школи у Львові та мистецьким колом одного з головних реформаторів українського церковного малярства Модеста Сосенка.

А бережанці упевнені, що церква Пресвятої Трійці зберігає в собі ще багато мистецьких скарбів, які потрібно дослідити.

Юля Томчишин

Фото авторки та Захара Дябла