Міністерство оборони України та кластер оборонних інновацій Brave1 працюють над масштабуванням технології групового керування безпілотними літальними апаратами, яка дозволяє дронам залишатися невразливими до дії ворожих засобів радіоелектронної боротьби.

Андрій народився 16 травня 1973 року в Кам’янському на Дніпропетровщині (тоді – Дніпродзержинськ). Після школи здобув фах електрозварювальника у професійно-технічному училищі. Ніколи за цією спеціальністю не працював, але те навчання забезпечило базовими вміннями, які завжди допомагали виходити з проблемних ситуацій на роботі і вдома. 

Вісімнадцятирічного Андрія призвали на строкову військову службу в останні місяці існування СРСР, а завершував він її уже після проголошення відновленої незалежності України.  

Андрій служив у Сумській області. Там зустрів кохання свого життя – Олену. Молоді люди побралися у 1992 році. Через деякий час у них з’явився первісток Анатолій, а ще за три роки – Едуард.  

Після закінчення строкової служби Андрій вирішив продовжувати військову кар’єру. У 1995 році був учасником миротворчої місії ООН у Югославії.  

Згодом, у середині 2000-х років, чоловік перейшов у систему пенітенціарної служби. До 2016 року працював у виправній колонії №89 у Дніпрі. Ту сторінку трудової біографії завершив із відзнакою «За службу державі» від Всеукраїнської громадської організації Спілка ветеранів та працівників силових структур України «Звитяга» та відомчою медаллю «10 років сумлінної служби». 

Наступним місцем служби Андрія Анатолійовича стала військова частина Національної гвардії України. У 2017-2018 роках виконував завдання під час АТО/ООС.  

Тоді за сумлінне виконання завдань був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в Антитерористичній Операції», почесною відзнакою «За оборону Маріуполя» та медаллю «Операція Об’єднаних Сил. Разом до Перемоги». 

«Батько завжди для нас з братом був за приклад; виховував, як кажуть, справжніми чоловіками. Багато чого навчив робити по господарству своїми руками. Навчив відповідати за вчинки і відповідати за свою сім’ю, – розповідає молодший син Едуард. – У дитинстві інколи здавалося, що він був надто суворим, але згодом я зрозумів, що тато все робив для того, щоби ми ставали кращими і відповідальнішими. Коли я став студентом, ми вже по-справжньому дружили з батьком, я дослухався до його мудрих порад». 

Десять років тому старший син Анатолій пішов батьковою стежкою: долучився до лав НГУ. Відтоді захищає країну, отримав кілька поранень. 

У 2020 році родина раділа одруженню молодшого сина. Щастям для всіх стало народження наступного року Соломійки. Поява єдиної внучки дуже втішала дідуся-військового, який знайшов час власноруч змайструвати для неї на дачі пісочницю та гойдалку. 

Перед початком повномасштабної російсько-української війни і в наступні місяці штаб-сержант Андрій Шостак обіймав посаду начальника відділення навчального центру в/ч 3036 НГУ – забезпечував харчування військовослужбовців.  

Він був начальником їдальні навчального центру військової частини два роки. За цей час перетворив «столовку» на місце якісного харчування для всього складу і приємного тимчасового перепочинку. За орієнтир в цьому стали стандарти НАТО.  

Після 24 лютого 2022 року Андрій Анатолійович у лавах Національної гвардії України виконував бойові завдання із захисту України.  

У перший рік повномасштабної війни, 27 травня, російські війська завдали масованого ракетного удару по Дніпровському району Дніпропетровської області, поціливши у навчальний центр НГУ. Внаслідок удару трьох ракет «Іскандер-М» загинули десять військовослужбовців, більше трьох десятків людей зазнали поранень різного ступеня тяжкості. Від несумісних з життям уражень того дня загинув і Андрій Шостак. 

Штаб-сержанта завжди поважали за те, що був відповідальним і дотримувався принципів честі і гідності.  

Прощання із Андрієм Шостаком відбулося 1 червня 2022 року в Козацькій церкві Пресвятої Покрови ПЦУ у Кам’янському. Поховали штаб-сержанта на Алеї Слави військового кладовища. 

У нього залишилася дружина, два сини, мати і брат. 

У 2022 році рішенням Кам’янської міської ради одну з вулиць міста перейменували на вулицю Андріївську – на честь шістьох мешканців мікрорайону, до якого вона веде: Андрія Ткача (2014), Андрія Камінського (2015), Андрія Ляша (2022), Андрія Карпова (2022), Андрія Шостака (2022), Андрія Гудима (2022). 

Андрія Шостака нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). 

Вічна пам’ять військовослужбовцю, вдячність і шана! 

Валентина Кащенко 

Фото надані Едуардом Шостаком

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform

Оператори 3-го загону 4-го полку Сил спеціальних операцій «Рейнджер» взяли в полон російського військовослужбовця, який був переодягнений у військову форму Збройних сил України.