Війна
у Британії розкрили терміни розгортання
У британському уряді розповіли, що готові розгорнути свої війська на “стільки, скільки буде потрібно”. Водночас у Росії вдаються до погроз і виступають проти навіть спостерігачів ОБСЄ.
Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер готовий розмістити на роки в Україні тисячі солдатів, щоб підтримувати режим припинення вогню й стримувати чергове вторгнення ЗС РФ. В межах довгострокової угоди загалом можуть розміщені до 30 тисяч миротворців з кількох країн. Про це 16 березня повідомили у The Times.
Зазначається, що плани відправити в Україну миротворчі сили численністю до 30 тисяч осіб обговорюють Велика Британія, Франція, Туреччина, Канада й Австралія. Інші країни готові допомогти зі зброєю та матеріально-технічним забезпеченням.
Британський прем’єр відмовився відповідати, чи зможуть миротворці відкривати вогонь по ЗС РФ у разі атаки. За припущенням ЗМІ, “правила взаємодії” обговорюватимуть найближчими днями.
Очікується, що цього тижня президент США Дональд Трамп проведе переговори з лідером РФ Володимиром Путіним щодо 30-денного перемир’я. План передбачає припинення вогню в повітрі й морі, щоб можна було легко відстежити будь-які порушення з боку Росії, а потім — і на землі. Миротворців направлять в Україну вже після того, як буде укладена мирна угода.
Росія неодноразово висловлювала незгоду з розміщенням миротворців в Україні. Однак президент Франції Емманюель Макрон наголошував, що країна-агресорка не матиме права голосу у цьому питанні.
Неназване високопоставлене джерело у британському уряді розповіло, що розгортання миротворців буде безстроковим. З його слів, йдеться “про роки”.
“Стільки, скільки потрібно для збереження мирної угоди та стримування Росії”, — уточнив співрозмовник.
Однак, як заявляв Стармер, Велика Британія не введе війська в Україну без гарантій з боку США. Водночас Трамп неодноразово відмовлявся від надання безпекових гарантій, адже в його розумінні достатньо економічних зобов’язань як-от угода щодо корисних копалин. Британський прем’єр натомість вважає, що Путіну не можна довіряти.
Що думають у РФ про миротворців
Заступник голови російського МЗС Олександр Грушко в інтерв’ю медіа “Известия” наголосив, що Кремлю байдуже, будуть контингенти НАТО розгорнуті в Україні в межах місії альянсу чи ЄС або за двосторонніми домовленостями з окремими країнами.
“У будь-якому випадку, якщо вони з’являються там, це означає, що вони розміщуються в зоні конфлікту з усіма наслідками для цих контингентів як сторін конфлікту”, — попередив він.
Дипломат назвав розмови щодо миротворчих сил “спробою поставити віз попереду коня”. З його слів, що цього питання можна підійти лише після того, як буде готова сама угода. Тоді сторони зможуть дійти до розуміння, чи потрібен міжнародний супровід, і обговорити це.
“Може йтися і про неозброєних спостерігачів, громадянську місію, яка б стежила за виконанням окремих аспектів цієї угоди або про гарантійні механізми. А поки що — це струс повітря”, — запевнив Грушко.
Він розповів, що Росія проти й ОБСЄ, адже попередня спеціальна моніторингова місія “не впоралась”. Заступник міністра уточнив, що деякі працівники нібито працювали на користь України, а жителі Донбасу очікували після приїзду спостерігачів на обстріли, тому Москва ставиться до залучення ОБСЄ “вкрай скептично” навіть у теорії.
“Не можна не бачити, що мета цих вкидань про розгортання західних контингентів країн на території України — підготовка громадської думки саме до найрадикальніших сценаріїв, частина кампанії з нагнітання військового психозу та демонізації Росії”, — додав чиновник.
Нагадаємо, заступник голови Радбезу РФ Дмитро Медведєв заявив, що розміщення миротворців в Україні з країн НАТО означатиме війну Росії проти альянсу. З його слів, Захід хоче “надати військову допомогу неонацистам у Києві”.
Президент Франції Емманюель Макрон повідомив, що кілька європейських і неєвропейських країн висловили бажання доєднатись до коаліції розгортання миротворців в Україні. За даними ЗМІ, війська можуть бути розміщені у Києві, Одесі і Львові.
Україна продовжує нарощувати оборонні можливості на кордоні з Білоруссю, зважаючи на потенційну загрозу з боку цієї країни.
Про це на брифінгу в Укрінформі сказав Андрій Демченко, речник Державної прикордонної служби України.
«Цьому напрямку надається велика увага, зважаючи на підтримку Білоруссю країни-терористки Росії, яка розв’язала проти нас війну. Тому ми продовжуємо нарощувати наші оборонні можливості безпосередньо по лінії кордону, облаштовуючи в інженерному відношенні кожен клаптик нашої землі. Такі роботи ведуться по всій протяжності кордону з Білоруссю – це понад 1 тисячі кілометрів від Волині до Чернігівської області. Це і нарощення фортифікаційних укріплень, і створення й нарощення мінно-вибухових загороджень. Ці дії продовжують здійснювати підрозділи ЗСУ», – сказав Демченко.
Він запевнив, що зараз немає значної загрози з боку Білорусі, але зауважив, що Росія прагне схилити її до активнішої участі у війні проти України.
«Станом на зараз безпосередньо коло нашого кордону переміщення техніки чи особового складу ми не фіксуємо. Але, звісно, бачимо той тиск, який вчиняє Росія на Білорусь, аби доєднати її більш масштабно до війни проти нашої країни», – зазначив Демченко.
Як повідомляв Укрінформ, у Білорусі в понеділок, 18 травня, розпочалися спільні з РФ навчання військових частин з бойового застосування ядерної зброї та ядерного забезпечення.
Був переконаним пацифістом та антиавторитарієм, проте пішов захищати свою родину та країну
Євгеній народився 14 серпня 1993 року в Кіровограді (нині – Кропивницький). Навчався у Центральноукраїнському науковому ліцеї.
“Жені завжди було мало знань. Змалечку відвідував танцювальний гурток, малював, запоєм читав, а у 12 років видав першу статтю. Вивчив чотири мови. Хлопець, мабуть, цікавився усім, окрім зброї”, – згадує мама Олександра Гребенюк.
З дитинства Євгеній проявляв інтерес до активізму. Був президентом ліцею, а також заступником президента дитячого самоврядування Кіровоградської області. Як представник від України їздив на збори Міжнародного Європарламенту дитячого самоврядування в Німеччині та Хорватії.
Після школи вивчав політологію в Центральноукраїнському університеті імені Володимира Винниченка. Хлопець мріяв навчатись в Харківському університеті, але попри вступ на бюджет, йому не надали гуртожитку, тому він вирішив залишитися в рідному місті. Отримав диплом бакалавра з відзнакою, після чого вступив на магістерську програму з культурології до Національного університету “Києво-Могилянська академія”.
У 2018 році вступив до могилянської аспірантури. Працював над дисертацією «Альтернативні соціальні просторовості острова Танна, Республіка Вануату». Вивчав рідкісну місцеву мову та готувався до етнографічної експедиції в Океанію. Однак через пандемії коронавірусу, а згодом початок вторгнення ця експедиція так і не сталась.
У журналістику Євгеній прийшов ще в 12 років. Його перша стаття “Україна починається з родини” була опублікована в місцевій газеті. В старшому віці коло журналістських інтересів Євгенія було дуже широким. Для журналу “Спільне” він написав цикл репортажів, присвячених релігійним спільнотам Києва: крашнаїтам, рідновірам, мормонам, саєнтологам.
“Він кілька місяців спілкувався з учасниками цих течій, не повідомляючи їм, що його мета – дослідження. Найдовше ходив до неоязичників. А перед тим, як опублікувати статтю, попереджав про це. Таке мав правило. Були різні реакції. Хтось погрожував, хтось намагався переконати”, – згадує про цей досвід друг та однокурсник Ярослав Ковальчук.
Також багато писав про кіно та комікси. Читав лекції на Kyiv Comic Con. Для науково-популярного журналу “Куншт” Євгеній писав матеріали, присвячені антропології, та брав інтерв’ю у провідних світових науковців: лінгвіста Вільяма Лабова, нейропсихолога Кріса Фріта, генетика Адама Резерфорда.
Євгеній був переконаним пацифістом та антиавторитарієм. Брав активну участь в екологічних та природозахисних акціях. Був принциповим веганом. Постійно рятував тварин. У хлопця було дві кішки – Тельма і Луїза, яких він підібрав біля електрички.
“Не їв він м’яса давно і риби, він вважав, що забирати чуже життя ми не маємо права. В гуртожитку були таргани, то Женя не міг їх травити. Він казав, що не може, не буде. Коли син мешкав ще з хлопчиком, там Мирославчик був, то Мирослав, каже, хай цим займається, а я поприбираю”, – згадує мама військового.
Повномасштабне вторгнення Євгеній зустрів в гуртожитку аспірантів у Ворзелі, який майже одразу потрапив в російську окупацію. Евакуюватись зміг лише 10 березня 2022 року. Досвід двотижневого життя в окупації описав у репортажі для журналу “Спільне”. Вибравшись з окупації, Євгеній зразу намагався мобілізуватись, однак у кропивницькому військкоматі йому відмовили. Тоді протягом літа намагався знайти інші способи допомогти країні, зокрема розглядав варіант стати військовим кореспондентом, навіть записав інтерв’ю зі снайпером.
Проте, у листопаді 2022 року йому таки вдалось добровільно мобілізуватись до Сил оборони. Після вишколів на Житомирщині та у Британії Євгеній став стрільцем-санітаром в складі 77-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ.
“Не сумніваюсь, що коли кажуть “таким, як ти, не місце на війні” чи “нехай воюють інші” мають на думці комплімент, може навіть вираз підтримки. Така підтримка мені не треба. У ній за самозрозуміле береться, що писання текстів, чи програм, чи зловживання словом “дискурс”, чи чим там ще займаються “такі, як я” – це вищий, елітніший (термін з царини сільського господарства) вид діяльності, ніж “просто” піти захищати свою сім’ю і місто, “всього лиш” залишитись по лікоть без руки, “тільки” стати рудою піною на гусеницях ворожого танка. Люди не діляться на сорти й породи. Люди тут діляться серветками, хлібом, набоями, водою, енергією для телефонів, рукавичками, шкарпетками, теплом тіл. Я називаю цих людей побратимами”, – писав про свої мотиви Євгеній.
Підрозділ, де служив «Веган», виконував завдання в районі Бахмута. За словами побратимів, Євгеній особисто виніс з поля бою близько 800 поранених.
Військовий загинув 22 травня 2023 року під час бойового завдання в районі Бахмута. Поховали Євгенія Осієвського 30 травня 2023 року на Далекосхідному кладовищі Кропивницького.
В пам’ять про журналіста та науковця Кіровоградська Мала академія наук організувала обласний конкурс творчих проєктів пам’яті Євгенія Осієвського. Письменник Артем Чапай присвятив його пам’яті книгу «Не народжені для війни».
У 2025 році в Кропивницькому презентували посмертну збірку коміксів Євгенія «Воїнство небесне».
Свою унікальну бібліотеку Євгеній заповів передати Обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Д. І. Чижевського, в якій пройшли його юнацькі роки.
“Ми були на обіді після прощання із Женею і одна його подруга сказала слова, які мені запали в душу. Вона сказала про те, що навіть буде перемога, я впевнена, але вона буде без Жені не така. І я з нею погоджуюсь. Втрачаємо найкращих…”, – говорить завідувачка відділом мистецтв ОУНБ ім. Дмитра Чижевського Світлана Ушакова, яка пам’ятає Євгенія з дитинства.
Вічна пам’ять Захисникові!
Ігор Чорний
Фото: Фейсбук-сторінка Євгеній Осієвський, Кіровоградська МАН, Книга пам’яті могилянців, які загинули на російсько-українській війні, Україна-Центр, CBN, Dostup Media
За матеріалами: Книга пам’яті могилянців, які загинули на російсько-українській війні, Україна-Центр, CBN, Dostup Media, Кіровоградська МАН
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
-
Суспільство1 тиждень agoВ Україні щороку фіксують десятки випадків хантавірусу
-
Політика7 днів agoЗеленський і Навроцький обговорили потенційні контакти на найближчий час
-
Події1 тиждень agoМер Парижа опановував петриківський розпис на українському стенді до Дня Європи
-
Усі новини1 тиждень agoЄвробачення 2026 – хто може перемогти в конкурсі
-
Усі новини1 тиждень agoЗнайдено місце на Землі, де розташоване Пекло Данте: воно виявилося реальним (фото)
-
Одеса7 днів agoНебезпечне море: одесити про майбутній курортний сезон
-
Події1 тиждень agoФестиваль «Книжковий Арсенал» оголосив цьогорічну програму
-
Усі новини1 тиждень agoМастерШеф Професіонали – хто новий суддя