Connect with us

Події

У Чернівецькому театрі розповіли про постановку першої опери Бортнянського «Креонт»

Published

on



Світова прем’єра сценічної постановки першої опери українського композитора Дмитра Бортнянського “Креонт” відбудеться 3 жовтня у Чернівцях – в день міста та в день 120-річчя Чернівецького музично-драматичного театру ім. О. Кобилянської, на сцені якого вона пройде.

Про це повідомляє Укрінформ з посиланням на директора-художнього керівника Чернівецького музично-драматичного театру ім. О. Кобилянської, режисера-постановника опери “Креонт” Івана Бутняка.

В коментарі Укрінформу він зазначив, що участь в проєкті “Повернення світу першої опери Дмитра Бортнянського “Креонт”, це також знакова подія для очолюваного ним театру, оскільки це і його повернення на культурно-європейську мапу театрів.

“Прем’єра сценічної постановки опери “Креонт” Дмитра Бортнянського – це загалом великий успіх усієї культури України, вона має дуже дипломатичну місію. Але для Чернівецького музично-драматичного театру ім. О. Кобилянської це також повернення – повернення на культурно-європейську мапу театрів. Будівля нашого театру була збудована 120 років тому з великою архітектурною претензією – як архітектурне диво, і так само – з мистецькою, що саме тут мають відбуватися знакові заходи для світу, для Європи. І весь цей період події, які в ньому відбувалися, завжди тяжіли до європейської культури. Тому світова прем’єра опери “Креонт” для нашого театру зараз особливо важлива і знакова, щоб підкреслити, що ми є не просто частинкою європейської культури, і не просто віддалений театр від основних трансферних культурних українських та європейських шляхів. За ці 120 років історія змінювалася, був австро-угорський час, міжвоєнний, румунський період, радянський період, і зараз ми вже набуваємо нового обличчя саме як український театр”, – зазначив Іван Бутняк, який є режисером-постановником “Креонта”.

Бутняк додав, що для чернівецького театру такий масштабний проєкт є певним викликом, оскільки оперний жанр має свою специфіку та вимоги, певні з яких музично-драматичний театр частково має, але дещо доводиться робити з нуля у творчому процесі та в процесі виробництва. За словами режисера-постановника, це було непросте рішення, але театр має велику підтримку від меценатів проєкту, громади та творчої команди, а реалізація проєкту відбувається спільно з Чернівецькою обласною військовою адміністрацією, Чернівецькою обласною радою та Чернівецькою міською радою.

Режисер-постановник розповів, що під час опери “Креонт” на сцені постійно перебуває близько 50 осіб – солісти, артистів хору, оркестр, тобто, це досить масова робота, до створення якої залучено багато митців поза штатом театру. Зокрема, партнерами в роботі над новою постановкою стали Чернівецька обласна філармонія імені Дмитра Гнатюка, запрошені солісти з Києва та Львова, художники-постановники з Києва.

Автором проєкту “Повернення світу першої опери Дмитра Бортнянського “Креонт” є диригент Національного академічного театру опери та балету України імені Тараса Шевченка Герман Макаренко.

Декорацію на 90% виготовляє команда майстрів з Києва, костюми для солістів теж шиють в Києві, а для хору і мімансу – відшивають силами цехів чернівецького театру.

Опера “Креонт” у Чернівцях звучатиме італійською мовою з українськими субтитрами. Планується, що після прем’єри 3 та 5 жовтня опера “Креонт” ввійде до репертуару театру, але з більшим акцентом на чернівецьких солістах та музикантах.

Як повідомляв Укрінформ, перша опера українського композитора Дмитра Бортнянського “Креонт” вважалася втраченою протягом майже двох з половиною століть. У листопаді 2024 року після віднайдення рукопису опери музикознавицею Ольгою Шуміліною в архіві бібліотеки Аджуда (Лісабон), вона вперше була представлена світові в концертному виконанні в залі Дипломатичної академії України.

Читайте також: Чернівецький театр у новому сезоні покаже дві прем’єри вистав та оперу

Як відомо, опера “Креонт” була написана 25-річним композитором у Венеції 1776 року під наставництвом італійського маестро Бальдасаре Галуппі, який забрав Бортнянського зі собою з Санкт-Петербурга як свого учня, повертаючись до Італії. Лібрето Марко Кольтелліні створене на основі трагедії Софокла, однак, на відміну від першоджерела і поширених оперних традицій другої половини XVIII століття, опера Бортнянського завершується щасливо. Прем’єра відбулась у театрі Сан-Бенедетто та її хотіли ставити в інших Європейських країнах. Однак з незрозумілих причин ноти зникли на майже 250 років.

Дмитро Бортнянський народився 28 жовтня 1751 року в місті Глухів, що входило до складу Козацької Гетьманщини (тепер Сумська область, Україна). Його батько, Стефан Скурат (також відомий як Шкурат), був лемко-русинським православним утікачем із села Бартне в Мальопольському воєводстві Польщі. Оселившись у Гетьманщині, він узяв прізвище Бортнянський – від назви свого рідного села – та служив козаком під проводом гетьмана Кирила Розумовського. Мати Дмитра походила з козацької родини глухівського міщанства, що забезпечило йому міцні культурні та духовні корені в Гетьманщині.

Фото: Сергій Богун



Джерело

Події

Помер письменник Володимир Погорецький

Published

on



Пішов із життя український поет і прозаїк, громадський діяч, засновник та головний редактор літературно-мистецького журналу «Золота Пектораль» Володимир Погорецький.

Як передає Укрінформ, про це повідомив у Фейсбуці його товариш – професор Львівського національного університету імені Івана Франка Ігор Павлюк.

«Відійшов у вічність мій друг Володимир Погорецький (Золота Пектораль). Людина тихої гідності, чесного слова і незрадливої любові, яка тримала світ навіть тоді, коли він летить у прірву», – зазначив Павлюк.

Володимир Антонович Погорецький народився 30 березня 1967 року в селі Полівці Тернопільської області. Навчався в медичному й теологічному інститутах. Проходив військову службу в Афганістані, що стало наскрізною темою його творчості. Був нагороджений орденом «За заслуги» III ступеню.

У 2007 році Погорецький заснував літературно-мистецький журнал «Золота пектораль». Серед іншого, він готував до друку щорічний літературний альманах «Сонячне гроно», був автором-упорядником мартиролога «Книга памʼяті. Афґаністан (1979-1989). Тернопільська область», історико-краєзнавчого путівника «Чортківщина» й антології «Золота пектораль. Чортків і околиці».

Погорецький – член Національної спілки письменників та Національної спільки журналістів України, лавреат Всеукраїнської літературної премії імені Степана Сапеляка.

Як повідомляв Укрінформ, наприкінці лютого помер головний диригент Академічного симфонічного оркестру Національної філармонії, народний артист України Роман Кофман.

Фото: Читомо



Джерело

Continue Reading

Події

У Сумській філармонії вперше відбувся концерт пісні з перекладом жестовою мовою

Published

on



У Сумській обласній філармонії вперше провели концерт пісні з перекладом жестовою мовою.

Про це повідомила у Фейсбуці Сумська ОВА, передає Укрінформ.

“Концертна програма “Spring mood” за участю артистів філармонії стала ще одним кроком до створення безбар’єрного культурного простору на Сумщині – вперше виступи солістів супроводжував переклад жестовою мовою”, – йдеться у повідомленні.

В ОВА зазначили, що завдяки перекладу жестовою мовою глядачі змогли краще відчути емоції виконавців та атмосферу весняної концертної програми.

Колектив філармонії реалізував цей проєкт спільно із громадською організацією “Спеціально для тебе”. Переклад жестовою мовою здійснювала представниця Сумської обласної організації УТОГ Оксана Івченко.

Філармонія підписала з ГО “Спеціально для тебе” меморандум про співпрацю, щоб і надалі розвивати інклюзивний культурний простір.

За словами директорки Сумської філармонії Тетяни Ластовецької, заклад прагне, щоб культура була відкритою та доступною для кожного, тому що справжнє мистецтво здатне об’єднувати людей і руйнувати будь-які бар’єри.

Читайте також: Жестова мова та геолокація: у застосунку 112 Ukraine з’явилися нові функції

В ОВА наголосили, що безбар’єрність – це не лише про архітектурну доступність, а й про можливість кожної людини повноцінно долучатися до культурного життя та відчувати силу мистецтва.

Як повідомляв Укрінформ, у Кам’янці-Подільському на Хмельниччині затвердили пілотний безбар’єрний маршрут.

Фото: Сумська ОВА



Джерело

Continue Reading

Події

Масова культура під час війни стала «неофольклором» українців

Published

on


Українська культура під час повномасштабної війни переживає докорінні трансформації. Зокрема разючими є зміни у маскультурі, яка почала виконувати роль «неофольклору», формуючи нові наративи та символи української ідентичності.

Таку думку в коментарі Укрінформу висловив народний артист України, композитор, кобзар, бандурист і лідер гурту «Хорея козацька» Тарас Компаніченко.

«Нарешті маскульт почав працювати повною мірою і став проукраїнським. Він став виробляти продукт, актуальний як з точки зору стилістики, так і з точки зору наративів. Можна сказати, що ми живемо в епоху смерті фольклору. І український маскульт нині виконує роль неофольклору – означує культурні межі існування нашого українського простору, транслює символи української ідентичності», – зазначив Компаніченко.

За словами митця, раніше масова культура, за деякими винятками, знецінювала і висміювала все українське (на відміну від глибоко українського елітарного мистецтва). Нині ж, коли припинилася робота у спільному з російським маскульт-просторі, відбулося стрімке дорослішання та потужні метафоричні зміни, розрив із “русскім міром”. Окрім того, помітною є мілітаризація українського мистецтва, де військові стають носіями нового культурного досвіду.

“Ми бачимо сильну мілітарну поезію, потужну документалістику, розвиток кіно, музики. Митці пішли у військо не за емоціями, а за покликом серця. Правду про війну не напишеш у кабінеті – вона народжується в окопах, під дронами. Це вже не декоративна культура, а живий пульс суспільства, який звучить в умовах боротьби і війни. Не побоюся це сказати, що нині українська культура стала “живим серцем” світового мистецтва”, – вважає Компаніченко.

Читайте також: В Україні формується традиція комбатантської літератури – поетка і військова

Митець переконаний, що люди, які пройшли війну, є важливими моральними орієнтирами для українського суспільства.

“Війна – це зло, страшний молох. Але військо – це поводирі, це реальні лідери українського суспільства. Ті, хто пройшли через пекло війни, ховали побратимів, бачили багато смерті, вони пережили дуже великі внутрішні трансформації, відкинули усе фальшиве й неважливе. Їхня суть – це суть філософів сучасності”, – переконаний митець.

Тарас Компаніченко, родина якого має козацьке походження, став до лав українського війська у перші дні повномасштабного вторгнення. Почав службу в 241-й бригаді Територіальної оборони Києва, нині – у Третьому армійському корпусі, очолює капеланську службу.

Фото: Ольга Будник/Укрінформ

Більше наших фото можна купити тут



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.