Як повідомляє кореспондент Укрінформу, на початку заходу для гостей провели екскурсію театром, зокрема показали звукорежисерський пульт, місце роботи освітлювача, кабіну режисера, в якій він перебуває під час вистави, місце зберігання декорацій.

Потім актори Майя Струннікова, В’ячеслав Гіндін та Антон Гусак зіграли уривок з вистави “Психи”, цьогорічної прем’єри “Березолю”. Завершився захід міні-аукціоном, серед лотів були: худі “Квартира 64”, присвячене Лесю Курбасу, поетичний щоденник Сергія Жадана з ілюстраціями Гамлета Зіньківського (книга з авторськими підписами), квитки на виставу, що пройде у вже облаштованому укритті.

У Харкові відбувся благодійний вечір «Весь світ — театр» / Фото: В’ячеслав Мадієвський, Укрінформ

Збір та заходи на його підтримку організовує громадська організація “Платформа розвитку міста”. Через загрозу російських обстрілів колектив театру не може грати вистави на головній сцені своєї будівлі та щомісяця витрачає 150-200 тисяч гривень на оренду інших приміщень-укриттів.

“Ми започаткували ініціативу “Inside Шевченко”. Завдяки повноцінній сцені ми не лише створимо безпечний простір для вистав, але й дамо можливість харків’янам знову відчути магію цього театру. Цей вечір не лише про культуру, він – про силу спільноти”, – зазначив керівник ГО Нікіта Певний.

У приміщенні-укритті, де обладнають залу, раніше був гардероб. Використати у ньому звукове та освітлювальне обладнання з головної сцени неможливо – багато що просто вбудоване у стіни. Тож, окрім подіумів для підняття глядацької зали, стільців та тканини для стін і куліс, потрібні прилади – мікшерський пульт, акустична система, прожектори. Загальний бюджет – 400 тисяч гривень.

Директорка театру Маргарита Сакаян подякувала всім присутнім за увагу та підтримку.

“У нас є мета – побудувати тут сцену. Засновник нашого театру Лесь Курбас казав, що театр – це не лише сцена, а й життя. Перефразовуючи слова великого майстра, можна додати, що без сцени театру немає. Сам Лесь Курбас довів це, виходячи на сцену босоніж, щоб відчувати її енергію та зливатися з нею в одне ціле. Сцена для нього була священною. Ви дуже розумієте, чому вона нам так потрібна. Тому що театр повинен підтримувати своїх глядачів, громадян, жителів міста. Вони дзвонять і запитують, коли ж буде працювати сцена у нашій будівлі. І ми дуже сподіваємося, що за вашої підтримки дуже скоро будемо тут працювати”, – сказала Сакаян.

Головний режисер Степан Пасічник у коментарі Укрінформу зауважив, що для харківських театрів продовжує діяти заборона на роботу без бомбосховищ.

“Театральний бум у Києві та Львові – мають змогу працювати. У нас умови навіть не такі, як в інших прифронтових, прикордонних містах. Ми зараз працюємо менше ніж на дві третини зарплатні, не з одним вихідним на тиждень, а з трьома. Тому що театр – фінансово не забезпечене підприємство. Щоби не сказати зайвого, бо це все тяглося три роки, я дійсно вдячний за ініціативу громадській організації, бо в це приміщення треба вкластися. Зал не призначений для вистав, тож треба забезпечити підйоми – щоб глядачам видно було з усіх рядів. І найголовніше – обладнання, світло, звук. Треба затягнути (спеціальною тканиною – ред.) цей великий простір – з точки зору поглинання звуку, бо там камінь, і звук резонує”, – розповідає Пасічник.

За його словами, приміщення вмістить 80-100 глядачів.

“Звісно, це не 400 і не 500. Але оскільки театр сплачує оренду за кожну локацію, плюс логістика – привезти декорації, костюми, потім забрати. Крім того, в орендованих приміщеннях ми не можемо обирати зручні та потрібні нам дати. Але я дуже дякую за три роки співпраці “Art-Area ДК”, – зазначив головний режисер.

Окрім вимог безпеки, “Березіль” намагається адаптуватися і до інших вимушених обставин – бракує молодих артистів-чоловіків.

“Можливість бронювання з’явилася зовсім недавно – завдяки спільноті театральній. Відбувся такий флешмоб, до якого долучилися відомі театральні діячі. Скажу так: молодих акторів-хлопців, які тягнуть увесь репертуар, у нас на сьогодні лише двоє, акторів середнього покоління, це 40+ – один. Тобто труппа не відбудована. Мають у театрі бути певні покоління, які передають ролі, а ми маємо ось такий віковий дисбаланс”, – розповів Пасічник.

Він додав, що від початку його роботи у театрі “Березіль” проходить найскладніші часи, мова саме про виживання, оскільки під час повномасштабного вторгнення ситуація з фінансуванням значно погіршилася.

“Скільки я себе пам’ятаю – а я в театрі з 1985 року, це питання (фінансового забезпечення – ред.) постійно йшло вниз. Просто ми думали, коли ж буде дно?” – зазначив Пасічник.

Збір на облаштування сцени в укритті триває. Долучитися на нього можна на краудфандинговій платформі.

Як повідомлялося, у січні харківські театри, які фінансуються з обласного бюджету, повідомили, що знову мають зарплатні заборгованості та накопичені борги за комунальні послуги.

На початку лютого Харківська міська рада звільнила від сплати комунальних послуг, які надають міські КП, на період з 1 січня 2024 року до 15 квітня 2025 року шість закладів культури, хоча вони не підпорядковуються Харкову.

У березні 2021 року працівники харківських театрів вийшли на пікет під облдержадміністрацію, вимагаючи належного фінансування, аби не виникала заборгованість із зарплати. Акція пройшла під гаслом “Де мої 16 тищ – тидищ”. Приводом до неї стали слова тодішньої голови ОДА Айни Тимчук, що середня зарплата в театрах становить 16,5 тис. грн. Це викликало обурення театральної спільноти, бо цифра перевершила реальну у кілька разів.