Про це повідомляє кореспондентка Укрінформу.

Судове засідання у справі щодо незаконного заволодіння авторськими правами на зображення картин Івана Марчука / Фото: Юлія Томчишин, Укрінформ

1 / 6

“Суд приймає заяву про зміну предмета позову у цивільній справі № 607/14205/25 за позовною заявою Марчука Івана Степановича до Павленка Сергія Петровича, Синиці Михайла Миколайовича, Апостола Ігоря Михайловича, Стрипко Тамари Олексіївни про визнання недійсним ліцензійного договору”, – озвучив ухвалу суддя Тарас Якімець.

Він зазначив, що надалі суд розглядатиме справу з урахуванням заяви про зміну предмета позову та викладення нових позовних вимог, а саме: визнати, що майнові права інтелектуальної власності Івана Марчука на створені ним твори не передані ліцензіату за ліцензійним авторським договором №1 від 21 травня 2020 року та відсутні у відповідачів, їхніх правонаступників та субліцензіатів.

Під час обговорення заяви про зміну предмета позову адвокатка художника Наталія Калініченко пояснила, що поряд із цим заявлений позов, підстави, з яких звернувся у суд її довіритель, не змінюються.

“Ми і далі наполягаємо, що Марчука Івана Степановича було введено в оману. Всі обставини, які ним вказувалися, ми також підтримуємо. Однак, враховуючи те, що виявилась нова додаткова обставина, що не впливає на зміну всіх підстав позову, ми були змушені уточнити предмет позову, оскільки розуміємо, що суд не може, згідно з практикою Верховного Суду, визнати нікчемний правочин недійсним. Тому нами уточнена позовна вимога”, – зазначила Калініченко.

Своєю чергою адвокатка Ігоря Апостола Оксана Притула зазначила, що ні вона та її довіритель, ні інші відповідачі не отримали заяви про зміну предмета позову і не змогли ознайомитися зі змістом заяви, тож прокоментувати документ зможуть лише після його отримання.

На судове засідання підтримати Івана Марчука прийшли голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров, місцеві митці, активісти. Серед них – художник Дмитро Б’ялий.

“Коли я приїхав у Тернопіль у 1978 році, то тут був такий потужний мистецький осередок. Саме тоді познайомився з Іваном Марчуком. Він дуже багато працював, без вихідних, всього себе віддавав творчості. Іванові роботи, які стали невід’ємною частиною його життя, Іванова праця повинні належати йому. І я вірю, що так і буде”, – підкреслив Б’ялий.

Наступне судове засідання у справі про заволодіння авторськими правами на зображення картин Івана Марчука відбудеться 27 жовтня.

Як повідомлялося, Тернопільський міськрайонний суд відкрив провадження у справі про визнання недійсним ліцензійного договору, який передбачає передачу виключних майнових прав на зображення творів українського художника Івана Марчука, 11 липня 2025 року за позовною заявою митця. Відповідачами у справі є підписанти ліцензійного договору: Павленко Сергій Петрович, Синиця Михайло Миколайович, Апостол Ігор Михайлович та Стрипко Тамара Олексіївна.

Про спробу заволодіння авторськими правами на зображення його творів іншими особами Іван Марчук повідомив у грудні 2025 року у Фейсбуці.

Народний депутат України VII скликання Михайло Апостол спростував наявність у нього зареєстрованих авторських прав на картини Марчука.

Український інститут національної пам’яті наголосив, що роботи Івана Марчука мають загальнонаціональну цінність, тож їх привласнення є посяганням на культурну спадщину України.

Поліція відкрила кримінальне провадження на підставі заяви Марчука за фактом шахрайства, вчиненого в особливо великих розмірах або організованою групою. Тривають слідчі дії.

6 травня Тернопільський міськрайонний суд зупинив розгляд справи за позовною заявою Марчука на час проведення експертизи підпису одного із відповідачів – сина колишнього народного депутата Михайла Апостола Ігоря – на ліцензійному договорі про передачу майнових авторських прав на зображення картин митця.

Фахівці Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України підтвердили, що підписи від імені Ігоря Апостола, розташовані після друкованого тексту на кожному з дев’яти аркушів ліцензійного (авторського) договору №1 від 21 травня 2020 року, не належать Ігорю Апостолу.

В Одеському музеї сучасного мистецтва за адресою вул. Європейська, 31/33 триває вернісаж трьох авторів до 22 листопада:

“Ecstatic Singularity” мисткині Alex Hetman.
Що ми готові показати іншим, а що залишаємо тільки собі?
З 17 вересня в МСМО можна буде побачити проєкт “Ecstatic Singularity” мисткині Alex Hetman. Розмова про еротику виступатиме як своєрідне візуальне осмислення простору, в якому перетинаються людські бажання.
Тут відвертість не завжди означає “показати все”.
Простір гратиме з цією межею. Десь тканини частково приховуватимуть роботи, а десь, щоб побачити більше, треба буде зробити крок назустріч і пройти крізь завісу.
Ми запрошуємо вас зробити цей крок.

“Докази життя” Сергія Мельниченка.
Що саме може бути доказом існування: зображення, тіло, голос, особистий предмет чи досвід, який ще не набув завершеної форми пам’яті?
Сергій Мельниченко дослідив кожен з них.
Результатом стала виставка «Докази Життя», яка об’єднала 3 проєкти автора: «Татуювання війни», «Попід Дніпром» та «Плівки з передової: фотографії, листи і артефакти українських військових», створені в контексті повномасштабної війни в Україні.
Тут не буде цілісного наративу, скоріш навпаки — виставка складається з окремих свідчень. Фотографії, артефакти, відео та документальний фільм покажуть різні форми людської присутності. Вони залишаються на межі між досвідом і його осмисленням, між присутністю і пам’яттю. У цьому проміжку і виникає головне — доказ життя.

“ABOUT THEM” Івана Петрука.
Чи стаємо ми менш справжніми, коли показуємо світові лише частину себе?
Можна багато знати про людину, але ніколи не побачити її всю.
Саме про це виставка Івана Петрука
«ABOUT THEM», побудована на зіткненні двох способів бачення людини: ми читаємо інших за поглядом, позою та тілом, хоча за цими знаками завжди залишається щось невідоме.
Виставка говоритиме цією мовою дуальності.
У першій залі на нас дивитимуться люди з портретів, коли у другому ми побачимо лише маски та фрагменти тіл. Там, де можна було шукати характер та історію, залишиться лише частина оболонки.
Та чи ця частина існує лише щоб приховувати?

Фото: Іван Страхов.