На Миколаївщині, Херсонщині та Одещині за перше півріччя 2025 року зафіксували сотні повітряних тривог. Найдовше тривоги тривали на Миколаївщині — майже 24 дні.

Такі дані оприлюднили аналітики Top Lead на основі інформації з платформи alerts.in.ua.

У першому півріччі 2025 року на півдні України ситуація з повітряними тривогами залишається напруженою. Найбільше сигналів зафіксували в Миколаївській області — 441. У Херсонській області пролунало 425 тривог, а в Одеській — 336.

За сумарною тривалістю тривог у днях південні області мають дещо нижчі показники: на Миколаївщині — 24 дні тривоги, на Херсонщині — 22 дні, на Одещині — 13. Для порівняння, на Донеччині тривоги лунали протягом 109 днів, на Харківщині — 89.

Найбільше повітряних тривог фіксували в Харківській області — понад тисячу. Водночас найтривалішими вони були у тимчасово окупованих Луганській області та Криму — по 181 день.

Інфографіка: UA War Infographics 

Як зазначили аналітики, у статистику включені лише сигнали тривоги, зафіксовані на рівні області. Якщо тривога лунала лише в окремій громаді, її не враховували. Дані з Севастополя відсутні.

У квітні в Херсонській області встановили нові правила світломаскування, які діють щодня з 21:00 до 05:00. У цей час по всій території області мають бути вимкнені вуличні ліхтарі, підсвітка фасадів будівель, рекламні вивіски та інші джерела зовнішнього освітлення. Рішення ухвалили для зменшення видимості населених пунктів у темну пору доби та зниження ризику російських ударів.

Повномасштабна війна створила нові виклики для бізнесу й найманих працівників — один із них стосується організації роботи під час повітряної тривоги. В Українській Гельсінській спілці з прав людини в Одесі нагадали: керівники підприємств зобов’язані дбати про безпеку не лише працівників, а й клієнтів чи відвідувачів, зокрема в момент оголошення тривоги в населеному пункті, де працює установа.

Анна Бальчінос

Відбулася п`ятдесят п`ята сесія Березівської міської ради, яку провів міський голова Валерій Григораш. На засіданні розглядалися питання, що стосуються діяльності громади.

Про це повідомили у міськраді.

Перед початком сесії хвилиною мовчання всі присутні вшанували пам’ять загиблих воїнів і цивільних від рук російських окупантів. 

Далі головний лікар КНП «Березівський міський центр ПМСД» Ірина Кондрашова прозвітувала депутатам про роботу закладу за 2024 рік та озвучила нагальні питання, які потрібно вирішити для функціонування центру.

Основний блок питань стосувався освітніх, медичних та земельних питань, які можна вирішувати під час воєнного стану. Також було затверджено звіт про виконання бюджету Березівської міської територіальної громади за 1 квартал 2025 року.

Найважливіше питання, яке було розглянуто в ході сесії, – рішення з приводу збільшення коштів в бюджеті до 15 325 500 грн на потреби сил оборони, правоохоронних органів та служб з надзвичайних ситуацій, що депутати підтримали одноголосно.

По всім піднятим питанням на пленарному засіданні були прийняті відповідні рішення.

Дискусія про те, що робити з пам’ятником Олександру Пушкіну в центрі Одеси, знову набирає обертів. Під час війни з РФ для багатьох українців російська культурна спадщина — не просто мистецтво чи історія, а складний і болісний символ. Одні наполягають на тому, що в українському місті не повинно залишатися місця для постатей, пов’язаних з імперською політикою. Інші нагадують: історія не буває однозначною, і вирішувати долю пам’ятників слід зважено. 

Журналісти Новини.LIVE вийшли на вулиці Одеси, щоб запитати у людей: як вони ставляться до пам’ятника Пушкіну?

Реклама

Пушкін — історія Одеси

Для частини одеситів головне — не забувати минуле, яким би воно не було. Вони не проти переосмислення символів, але виступають проти тотального знищення. На їхню думку, культурні фігури на кшталт Пушкіна слід виводити з центрального простору міста, але не стирати повністю з пам’яті. Один із респондентів впевнений, необхідний окремий парк скульптур. Там вони можуть стати об’єктами для критичного осмислення, а не предметами культу.

“Дорослі люди повинні приймати історію такою, як вона є, а не переписувати зараз її. Вони можуть бути незгідні з нею, можуть не любити Пушкіна. Але це історія, і якщо ця людина має якийсь історичний вплив на місто, вона може бути у вигляді пам’ятника. Мені подобається ідея зробити парк колишніх героїв, будь-то історичних персоналій, зробити там якісь зони для дітей, екскурсії. Пушкін може не стояти в центрі міста, а десь у цьому парку та виконувати свою роль”, — розповів Павло.

Ця позиція поєднує і повагу до історичного спадку, і бажання осмислити його у новому контексті. Для багатьох одеситів пам’ятник Пушкіну — це більше ніж просто скульптура. Це частина родинної історії, простору, з яким виросли кілька поколінь. Люди, які все життя провели в Одесі, сприймають такі об’єкти як своєрідний зв’язок із минулим. 

“Я живу в Одесі все життя, мені 64 роки, я одеситка в п’ятому поколінні. Особисто я вважаю що пам’ятник Пушкіну, зносити не треба. Там є надпис “Граждане Одессы”. Тобто не ми ставили цей пам’ятник, і ніхто зараз не має права його зносити”, — зазначила Тетяна. 

Знесення пам’ятників 

Є й ті, хто не бачить великої потреби в дискусії про пам’ятники саме зараз. Для них такі теми здаються другорядними в умовах війни, коли ресурси та увага мають бути зосереджені на більш нагальних викликах. Розмови про демонтаж сприймаються як спосіб відволікання уваги від важливіших питань — безпеки, реформ, соціальних проблем. 

“Та, в принципі, мені байдуже. На цей час цим краще не займатися, бо в нас є інші питання, якими краще приділити увагу, ніж знесення пам’ятників”, — каже Софія. 

Для багатьох українців сьогодні важливіше зберігати стабільність, ніж вдаватися до символічних жестів. І хоча вони не мають чіткої думки про долю пам’ятника, для них головне — фокус на сьогоднішні проблеми. 

“Є більш нагальні потреби, ніж зараз займатися цим. Навіщо роздувати зараз це. Лише щоб відвертати суспільство від важливих подій чи новин”, — зазначила Валерія.

Пушкін не заважає 

Є й байдужіші голоси — ті, хто не приділяє пам’ятникам великого значення. Головне, щоб скульптура не створювала конфліктів, не провокувала суспільство і не псувала міський простір. Це питання більше з погляду естетики, ніж ідеології. Якщо пам’ятник доглянутий, гармонійно вписаний у простір і не викликає спротиву — то хай собі буде. 

“Якщо він нікому не заважає та має гарний вигляд, то можна залишити, чого б і ні”, — зауважила Софія. 

Для людей це просто фоновий елемент — як лавка чи ліхтар. Але навіть байдужість — це відповідь, і вона важлива для розуміння того, наскільки глибоко ця тема дійсно зачіпає людей. Іноді незаангажованість — це теж форма спокою в часи змін.

“Нічого, я вам не скажу про це. Мені якось до пам’ятників взагалі байдуже”, — каже Андрій.

Суперечки довкола пам’ятника Пушкіну — це не тільки про одну постать і не тільки про російську культуру. Це про глибші речі: як Одеса бачить себе в майбутньому, які символи хоче зберегти і як переосмислює минуле. У місті, де переплелися десятки культур і традицій, відповідь ніколи не буде простою. Але важливо, що це питання починають обговорювати відкрито. Бо тільки через такі розмови можна дійти до зважених рішень — без руйнації, але з розумінням і відповідальністю.

Раніше ми писали, що одесити вийшли до пам’ятника Пушкіну на протест. А також про те, чи будуть зносити пам’ятник у центрі Одеси.