Усі новини
Віктор Розовий поранення – актор розповів про реабілітацію
Поранення актор отримав в Орлівці на Авдіївському напрямку 21 березня 2024 року. Під час бою ворожий снаряд впав біля окопу, де він перебував, і розірвався.
Український актор та військовий Віктор Розовий “відзначив” річницю свого важкого поранення. Події березня 2024 року комік пригадав в Instagram.
“Сьогодні пройшов рівно рік, як я отримав поранення, а це значить, що сьогодні у мене другий день народження. Вітайте мене”, — написав Розовий 21 березня.
Актор додав, що відновлення та прогрес у нього може відбуватись постійно і немає термінів, після яких він зупиниться, головне самому не зупинятись і працювати. Втім, поранення важке, тому й реабілітація буде довгою.
“Сьогодні я дізнався, що в першій моїй реанімації, в яку мене привезли, думали, що я не протягну і 10 днів”, — зізнався переможець рейтингу Фокусу “Українець року-2024”.
Віктор Розовий отримав поранення в березні 2024
Зірка “Ліги сміху” додав, що наразі вчиться приймати себе таким, як є. Втім, його ліві кінцівки “забули”, як виконувати певні рухи і він намагається їм все “пояснити”.
“Важко стояти, бо мене хитає, стопи вигинаються, коли стою, але це все дрібниці порівнянно з тим, що був реальний шанс забаранитись) Ну і голова шита-перешита, але головне всі труднощі плинні”, — написав Віктор Розовий.
Поранення актор отримав в Орлівці на Авдіївському напрямку 21 березня 2024 року. Під час бою ворожий снаряд впав біля окопу, де він перебував, і розірвався. Уламок пробив воїну шолом.
Віктор Розовий
“120 міна впала менше метра від мого окопу, уламок пробив сам окоп і мій шолом. У мене було уражено праву і частково ліву, півкулі мозку. Прикиньте – хедшот, а я все ж таки живий. Але є деякі нюанси. Зараз у мене геміпарез та спастичність лівих кінцівок (ліваки як завжди підводять) та зорово-просторове порушення” — говорив Розовий.
Нагадаємо, Віктор Розовий став ведучим YouTube-шоу Третьої штурмової.
Також Фокус писав про реабілітацію Віктора Розового після важкого поранення.
Ексклюзиви
як зірвані вибори змінили Україну та створили Майдан
3 грудня 2004 року Верховний суд визнав другий тур виборів сфальсифікованим — і країна вперше сказала “ні” пострадянській системі. Помаранчевий Майдан захистив вибір і створив нову модель громадянства. Фокус з’ясував, які уроки 2004 року залишаються визначальними у 2025-му.
У цей день, 3 грудня 2004 року Верховний суд України оголосив: результати другого туру президентських виборів мають бути визнані сфальсифікованими. Рішення стало безпрецедентним — не лише з юридичного погляду, а й з погляду політичної зрілості суспільства. “Справа Ющенка проти ЦВК” стала символом того, що держава перестає бути декорацією, а громадянин — статистом. У цей момент українці вперше за багато років відчули: їхнє право на вибір — не умовність, а реальний механізм впливу.
Але шлях до цього рішення був прокладений тисячами людей на Майдані Незалежності. Площа, що перетворилася на столицю вільної України, стала не просто місцем протесту — а школою громадянства. Саме тут почалося формування того, що ми сьогодні називаємо політичною нацією.
Вибори, що запустили Майдан: Ющенко проти Януковича
Президентська кампанія 2004 року формально виглядала як черговий виборчий цикл, але насправді стала референдумом: “Україна як частина пострадянської імперії” чи “Україна як європейська держава”.
У фіналі зійшлися два символи цих векторів. Віктор Ющенко — колишній прем’єр, лідер опозиційного блоку “Наша Україна”, який говорив про інтеграцію в ЄС і НАТО. І Віктор Янукович — тодішній прем’єр, кандидат від влади Леоніда Кучми, відкрито підтриманий Кремлем. Саме навколо цієї дуелі й розгорнулася криза, що переросла у Помаранчеву революцію.
Перший тур 31 жовтня пройшов з уже помітним адміністративним тиском і порушеннями, але ще без тотального скандалу. Міжнародні спостерігачі тоді констатували, що вибори загалом просунулися у бік демократичних стандартів, але із “серйозними недоліками” — передусім у доступі опозиції до медіа, роботі виборчих комісій та зловживанні адмінресурсом на користь кандидата влади.
Критичною стала друга частина кампанії — перед другим туром 21 листопада. Саме тоді машина фальсифікацій запрацювала на повну. Соціологи й спостерігачі фіксували системний тиск на членів ДВК, масове “надомне голосування”, маніпуляції з відкріплювальними талонами та “каруселі”.
У дослідженні соціолога Володимира Паніотто детально описано, як псувалися списки виборців у “помаранчевих” регіонах, створювалися “мертві душі” та голосування одних і тих самих людей у кількох дільницях.
Розрив між результатами екзитполів і даними, які почала оголошувати ЦВК, став точкою кипіння. Опитування на виході з дільниць — насамперед “Національний екзитпол”, до якого долучалися КМІС, Центр Разумкова й Фонд “Демократичні ініціативи” — показували впевнену перемогу Ющенка. Натомість ЦВК задокументувала перевагу Януковича.
Міжнародні місії не залишили сумнівів у тому, що другий тур не відповідав базовим демократичним стандартам. У спільній заяві Міжнародної місії спостереження, до якої входили OSCE/ODIHR, ПАРЄ, Європарламент та інші структури, йдеться, що вибори “не відповідали низці зобов’язань ОБСЄ та стандартам Ради Європи”. Окрема оцінка повтора другого туру 26 грудня у документі “Presidential Election (Repeat Second Round), Ukraine, 26 December 2004” підкреслює різкий контраст: реванш системи фальсифікацій у листопаді та значно чесніший процес у грудні під тиском суспільства та міжнародної уваги.
Особистою драмою цієї кампанії стало отруєння Віктора Ющенка дioxином восени 2004 року. Його понівечене обличчя стало візуальним символом боротьби не лише з корупцією та авторитаризмом, а й із буквально смертельними методами політичної боротьби.
Коли в ніч після другого туру ЦВК оголосила переможцем Януковича, опозиція фактично вийшла з юридичної площини й перейшла в площину масової мобілізації. Уже вранці 22 листопада люди з усієї країни почали з’їжджатися до Києва.
Важливу роль відіграли й місцеві ради. Кілька обласних центрів — Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль — ухвалили рішення не визнавати офіційні результати й фактично підпорядкувалися “штабу на Майдані”. Київрада також виступила проти оголошених ЦВК даних. Ющенко склав символічну “присягу президента” в залі парламенту, де були присутні тільки депутати опозиційних фракцій, — цей крок не мав юридичної сили, але став політичним сигналом, що поразки він не визнає.
Паралельно йшла юридична війна. Юристи Ющенка оскаржили результати у Верховному Суді, посилаючись на масові порушення: від “каруселей” до тиску на спостерігачів. 3 грудня 2004 року колегія з цивільних справ Верховного Суду оголосила рішення, яке стало історичним прецедентом. Суд визнав неможливим установити результати голосування 21 листопада і скасував протокол ЦВК, ухваливши провести повторне голосування другого туру.
26 грудня відбувся повторний другий тур — уже під пильною увагою внутрішніх і зовнішніх спостерігачів. За даними фінального звіту OSCE/ODIHR та підсумків міжнародних місій, голосування тоді значно ближче відповідало демократичним стандартам, а масштаби порушень суттєво зменшилися. Ющенко здобув приблизно 52–53% голосів, Янукович — 44–45%. Після безуспішних спроб юридично оскаржити реванш, Янукович зрештою визнав поразку.
Помилки революції: романтизм, який дорого коштував
Помаранчева революція стала зразком мирного спротиву, але вона зробила й низку критичних помилок, які Україна сьогодні розуміє ретроспективно. Найбільша — ілюзія, що перемога над фальсифікаціями автоматично означає перемогу над системою. Революція перемогла без єдиного пострілу, але програла в політичних кулуарах. Лідери, які ще вчора разом стояли на сцені Майдану, уже за рік перетворилися на опонентів. Ющенко і Тимошенко — союз, що мав би стати двигуном реформ, — став джерелом нескінченних конфліктів.
Другою помилкою стало недооцінювання російського впливу. Кремль зазнав поразки у боротьбі за Януковича у 2004 році, але не відмовився від реваншу. Україна тоді ще не сприймала втручання РФ як екзистенційну загрозу — і саме це дало змогу Росії за наступні роки відновити позиції, що врешті призвело до подій 2010-го і подальшої деградації державних інститутів.
І третє — невміння оформити революцію в системні зміни. Конституційна реформа 2004 року була поспішною і компромісною, створивши гібридну модель влади, яка стала джерелом конфліктів між президентом і прем’єром на довгі роки.
Правильні рішення: досвід, що врятував країну у 2014 і після 2022 року
Попри помилки, Помаранчева революція дала Україні те, без чого країна могла не вистояти у війні з Росією десятиліття потому. Перше і головне — закріплення в суспільстві ідеї, що влада — це договір, а не наказ. Саме ця ідея створила культуру протесту, яка у 2013–2014 роках перетворилася на Євромайдан. І саме ця культура сьогодні підтримує стійкість країни під час повномасштабного вторгнення.
Друге — зміна політичної ментальності. 2004-й показав суспільству, що бути українцем означає бути суб’єктом, а не об’єктом. У 2022-му цей досвід трансформувався у тотальний спротив: від ЗСУ до волонтерського руху.
Третє — медіа та громадянське суспільство, які народилися на Майдані й стали незалежними гравцями. Саме вони створили систему контролю над владою, яка не дала змоги Україні скотитися до авторитаризму ще до початку війни.
І нарешті — Помаранчева революція зламала міф про “одноманітність” українського суспільства. Вона показала, що Україна може бути різною, але солідарною, і ця солідарність стає ключовою у моменти загрози.
Після Помаранчевої була Революція гідності
Сьогодні, коли Україна переживає найбільшу війну з часів Другої світової, важливо чесно оцінювати спадок Помаранчевої революції. Її головний урок — свобода потребує не лише емоції, а й інституційної роботи. Помаранчева революція змогла зупинити фальсифікацію, але не змогла перебудувати державу. Це зробив Євромайдан — на крові та втраті ілюзій. Проте без 2004-го не було б 2014-го. А без 2014-го Україна не зустріла б 2022-й так, як зустріла — з армією, громадянським суспільством, політично зрілим поколінням.
Помаранчева революція стала першим великим ударом по імперській політиці Кремля — ударом, який Москва пам’ятає досі. І саме тому нинішня війна — не лише за територію, а й за вибір, зроблений того грудня 2004-го.
Її спадок — не в політичних прізвищах, а в культурі відповідальності, що сформувала український спротив. І в усвідомленні: свобода — це процес, а не подія.
Авто
трирічні автомобілі у США продаються на 680 тисяч гривень дешевше за MSRP
Середня вартість нового автомобіля на американському ринку вживаних авто знизилася до 32 тисяч доларів. Покупці економлять колосальні суми на машинах, які виїхали з автосалону три роки тому.
Американські дилери фіксують аномальне падіння цін на трирічні автомобілі. Різниця між початковою заводською ціною (MSRP) та сумою реальної угоди на вторинному ринку сягнула рекордних 16 562 доларів (близько 687 000 гривень). Це максимальне падіння вартості за всю історію спостережень, повідомляє Autoblog.
Електромобілі на дні ринку
Середня вартість трирічного автомобіля склала 32 039 доларів (1,33 млн гривень) при початковій ціні 48 601 долар. Залишкова вартість знизилася до 65,9%. Найбільше здешевлюються електромобілі та потужні позашляховики. Популярні Tesla Model Y, седан Model 3 та восьмициліндровий Dodge Durango втрачають 58–59 % своєї вартості за 36 місяців. Електромобілі тягнуть статистику вниз. Покупці побоюються деградації акумуляторів.
Чому гібриди не дешевшають
Гібридні автомобілі є винятком із загальної тенденції. Toyota RAV4 та компактні пікапи Ford Maverick втрачають лише 17–19 % від ціни. На ці автомобілі зберігається величезний попит.
Аукціони та імпорт з України
Для українського ринку таке падіння цін відкриває нові можливості: трирічні автомобілі (2023 року випуску) вважаються найліквіднішим товаром на страхових аукціонах Copart та IAAI. Зниження митної бази зменшує податки при ввезенні в Україну, покупець отримує практично новий електромобіль за половину американської салонної ціни.
Нагадаємо, що нещодавно Фокус опублікував результати свіжого дослідження, в якому експерти наочно продемонстрували, чи впливає колір кузова на вартість вживаного автомобіля під час перепродажу на вторинному ринку України.
А також ми писали про повернення легендарного спортивного кросовера Volkswagen T-Roc R. Німецький виробник перетворив компактний кросовер на безкомпромісний болід із 329-сильною гібридною системою.
Усі новини
Дзідзьо у день народження зізнався, що виїхав за кордон (фото)
Дзідзьо (Михайло Хома), один з найепатажніших українських артистів, вийшов на звʼязок з-за кордону.
20 листопада співак святкує своє 43-річчя. І день народження він проводить на роботі, даючи концерти на іншому континенті — у Канаді.
Дзідзьо виїхав за кордон
“Цього року мій день народження — в дорозі! Едмонтон — Торонто — Варшава — рідна Україна! Дякую Богові, мамі і татові за життя, а вам — за теплі привітання! Вітаю всіх діток із Днем захисту дітей, а дитину в собі — з днем народження! Ви мої, а я ваш!” — написав зірковий іменинник.
Артист показався з квітами від прихильників, а в коментарях його почали активно вітати підписники.
Дзідзьо
Фото: Instagram
Напередодні дня народження Дзідзьо виступив у канадському Вінніпезі.
“Вінніпег, ви були неймовірні! Дякуємо за шалену енергію, емоції та незабутню атмосферу!” — написав артист.
Тепер він вирушає до Едмонтона, а згодом дасть концерт у Варшаві.
“Головний гість нашого свята — легендарний DZIDZIO з повним складом музикантів!” — йдеться в анонсі клубу.
Нагадаємо, Фокус раніше писав, що:
Музикант зізнався, що в його домі стало більше любові.
-
Одеса1 тиждень agoСвітла немає, а експорт є: експерт пояснив, чому в Одесі діють відключення
-
Відбудова6 днів agoРозсилка: Відбудова України-2026
-
Відбудова7 днів agoУ Варшаві партнери закликали збільшувати інвестиції у відбудову України
-
Одеса1 тиждень agoВ Одесі призначили нового керівника управління узбережжя: хто він
-
Суспільство4 дні agoУ Києві ЗСУ провели Сержантський форум
-
Події1 тиждень agoу Києві відкриють благодійну виставку сучасного українського мистецтва
-
Одеса5 днів agoВ Одесі після атаки росіян горять автомобілі та склади
-
Події7 днів agoПішов з життя народний артист України Євген Шах
