У цей день, 15 листопада 2004 року, за тиждень до дня голосування відбулися теледебати кандидатів у президенти України — лідера опозиційного блоку “Наша Україна” Віктора Ющенка та прем’єр-міністра України Віктора Януковича. Їх переглянули 9,5 мільйона осіб — 55,6% дорослого населення країни.

Якщо говорити точно, дебатів як таких не було. Кандидати, згідно з результатами жеребкування, виголосили промови. Формат не передбачав полеміки, проте Ющенко перелаштовувався на ходу й намагався відповідати опоненту. Янукович не імпровізував, але при цьому виступав без папірця.

У певному сенсі Янукович, який тоді обіймав посаду прем’єр-міністра, переміг уже тим, що просто прийшов до студії. І це попри критику Ющенка на адресу уряду Януковича та його роботи.

Після цього телевізійного виступу, за даними французького соціолога П’єра Бурдьє, який проводив опитування серед українців, 68 % опитаних віддали перевагу Януковичу, а лише 23 % — Ющенку.

При цьому у заключному слові саме Ющенко закликав українців відповісти на запитання, яку Україну вони хочуть бачити в майбутньому: “Ви повинні відповісти на запитання: ви хочете жити за поняттями чи вільно й демократично?”

Він також висловив надію, що 21 листопада “його українська нація” проявить мудрість і захистить свій голос від “банди, якою є українська влада”.

Янукович, у свою чергу, звинуватив опонента в тому, що його кампанія була побудована на суцільній брехні, вигадках, неправді та залякуванні, а також на спробах захопити владу. Крім того, він запитав Ющенка, чому той не розповідає про своїх партнерів, з якими вони нібито переправляли золотовалютні резерви на Кіпр і завдали збитків на суму понад 20 млрд. Янукович заявив, що все це є уособленням тієї частини влади, яка є справді злочинною, згадавши “подругу Тимошенко, яка перебуває в міжнародному розшуку”.

Дебати 2004 року стали одними з найвідоміших в українській політичній історії та дали початок фразам, знайомим багатьом: “Ці руки нічого не крали” та “Вікторе Андрійовичу, будьте чоловіком!”.

Від Ніксона та Кеннеді до українських реалій

Перші телевізійні дебати в історії відбулися у Сполучених Штатах Америки під час президентських виборів 1960 року. Біля екранів телевізорів зібралися майже 70 мільйонів американців, які спостерігали за протистоянням кандидата від Демократичної партії Джона Кеннеді та кандидата від Республіканської партії Річарда Ніксона.

Глядачі та політологи неодноразово відзначали, що Ніксон виглядав невпевнено і блідо порівняно з Кеннеді. Так, республіканець відмовився від телевізійного гриму, не міг знайти вигідну для себе позу, нервував і пітнів.

Водночас Кеннеді виглядав абсолютно спокійним і впевненим. Вважається, що саме ці дебати допомогли демократу Кеннеді здобути перемогу на тих президентських виборах, змінивши думку близько чотирьох мільйонів американців.

Практика президентських дебатів з’явилася в Україні у 1994 році. Порядок проведення дебатів кандидатів на посаду Президента України визначено у Виборчому кодексі України — статті 108 “Процедура та строки проведення передвиборчих теледебатів”.

У ній зазначено, що обов’язкові теледебати проводяться у разі призначення повторного голосування (другого туру). Вони організовуються за рахунок державного бюджету. Організатор — Національна громадська телерадіокомпанія України (“Суспільне”).

Дебати проводяться в останню п’ятницю перед повторним голосуванням, з 19:00 до 22:00. Їхня тривалість — 60 хвилин безперервного ефіру.

Кандидати повинні брати участь особисто. Представники та довірені особи не можуть їх замінити. Якщо один із кандидатів відмовляється від участі, ефірний час надається іншому кандидату для проведення передвиборчої агітації.

Стаття 108 також регулює проведення дебатів за ініціативою телеканалів, які організовують їх самостійно.

Варто зазначити, що законодавство про вибори Президента України не передбачає відповідальності за відмову кандидата брати участь у теледебатах. Іншими словами, жодних санкцій за неучасть не передбачено.

У перших теледебатах в історії України взяли участь тодішній президент Леонід Кравчук та колишній прем’єр-міністр Леонід Кучма. Це сталося у 1994 році. І хоча Кравчука всіляко намагалися відрадити від участі, Леонід Макарович все ж погодився.

Експерти вважають, що дебати не пішли на користь Кравчуку. І хоча він поводився досить впевнено, глядачі сприйняли його поведінку як прояв зарозумілості й віддали свої голоси за “людину з народу” Леоніда Кучму. Можна сказати, що саме дебати допомогли Кучмі здобути президентське крісло.

Дебати — це добровільна справа, тому прийшли не всі

У грудні 2001 року народні депутати ухвалили Закон України “Про обов’язкове проведення передвиборчих теледебатів під час передвиборчих кампаній з виборів Президента України та виборів народних депутатів України”.

Згідно з цим законом, теледебати між кандидатами на посаду Президента України, лідерами партій та виборчих блоків мали проводитися в обов’язковому порядку всіма телеорганізаціями незалежно від форми власності, які володіли ліцензією на право користування загальнонаціональними каналами мовлення або мали відповідну ліцензію та здійснювали трансляцію своїх передач щонайменше на 30% території України.

Однак Леонід Данилович у інтерв’ю журналістам заявив, що ухвалений Верховною Радою закон про теледебати грубо порушує Конституцію України, і не підписав його.

А все тому, що саме Кучма відмовився від теледебатів із лідером комуністів Петром Симоненком. Тоді ходили чутки, що дебати могли зіпсувати його рейтинг: надто багато було до нього питань і претензій. Тому він вирішив не ризикувати. У підсумку народ обрав його на другий президентський термін.

Кучма не підписав закон, який зобов’язував кандидатів брати участь у дебатах напередодні виборів. Цим у 2010 році вже скористався Віктор Янукович: він не прийшов на дебати з Юлією Тимошенко, і лідерка партії “Батьківщина” виступала в ефірі півтори години.

У 2014 році українці також не змогли побачити й почути політичну полеміку між лідерами президентської гонки. Чинний президент пояснив, що не братиме участі в дебатах, оскільки вважає організований Тимошенко захід “комерційним і проплаченим шоу”. Крім того, Тимошенко наполягала на проведенні дебатів перед першим туром, тоді як законодавство передбачало їх проведення перед повторним голосуванням. Водночас Юлія Володимирівна у своїй заяві пояснила, що дискусія стала б найчеснішим способом розповісти виборцям, чим відрізняються два лідери президентської гонки та чому варто чи не варто голосувати за одного з них.

“Якщо кандидат у президенти — такий боягуз, що боїться прямої дискусії з опонентом, то як він діятиме на посаді президента, як відстоюватиме інтереси країни?” — зазначила Тимошенко у своїй заяві.

Зрештою, Петро Порошенко переміг на виборах, набравши 54% голосів виборців у першому турі.

Шоу на стадіоні за участю Зеленського та Порошенка

Але особливо насиченим політичними виступами, зустрічами опонентів та дебатами став 2019 рік. Наприклад, перед першим туром на оголошену телепередачу з кандидатами в президенти Петром Порошенком і Володимиром Зеленським прийшла лише Тимошенко. Вона зайшла до студії, навіть не знявши пальто.

“Я прийшла на дебати, але дебатувати немає з ким”, — сказала вона.

Експерти, які були присутні у студії, запропонували кандидатці залишитися та відповісти на їхні запитання, але Тимошенко, посилаючись на зайнятість, пішла.

А ось дебати кандидатів у президенти Володимира Зеленського та Петра Порошенка стали однією з найпопулярніших тем для обговорення в період між першим і другим турами виборів.

Після того як екзит-поли показали, що до другого туру проходять Зеленський і Порошенко, чинний президент запросив шоумена на дебати. Зеленський погодився, хоча незабаром у його штабі заявили, що дебати нікому не цікаві.

Порошенко записав відеозвернення:

“Не бійтеся, дебати — це не страшно, це нормальна політична традиція… Володимире Олександровичу, не шукайте причин і не висувайте умов. І ніким не прикривайтеся. Це непристойно. Будьте чоловіком. Приходьте на дебати”.

Згодом Зеленський зняв відеоролик, у якому вже сам викликав Порошенка на дебати. Він висунув умову: дискусія має відбутися на стадіоні “Олімпійський”. Крім того, Зеленський наполягав на здачі аналізів, зокрема на наявність в організмі алкоголю та наркотиків.

Порошенко погодився, опублікувавши у відповідь відео зі словами: “Стадіон — це стадіон”.

Крім того, Порошенко запропонував Зеленському разом здати аналізи крові на наркотики та алкоголь у медпункті “Олімпійського”. Однак Зеленський відмовився здавати аналізи на стадіоні й запропонував замість цього пройти тестування в лабораторії Eurolab 5 квітня о 8:00.

Петро Порошенко прибув до НСК “Олімпійський”, а його опонент Володимир Зеленський на захід не прийшов. Замість дебатів президент протягом години відповідав на запитання журналістів.

Пізніше штаби двох кандидатів домовилися про проведення дебатів 19 квітня на НСК “Олімпійський”.

Дебати між Володимиром Зеленським і Петром Порошенком на НСК “Олімпійський” 19 квітня 2019 року мали переважно емоційний, шоуменський характер і відбулися без детального обговорення передвиборчих програм. Захід запам’ятався взаємними звинуваченнями, символічним ставанням кандидатів на коліна перед українцями та відсутністю конкретних відповідей на питання щодо подальшого розвитку країни.

А ще — кілька фраз, які надовго запам’яталися українцям:

“Ви кажете, що вже розпочали курс молодого бійця, але, можливо, варто було почати його трохи раніше, чотири роки тому, коли ви, Володимире, ховалися від повістки?” — Порошенко звинувачує Зеленського в ухиленні від служби в армії.

“Я ні від кого не ховався, я публічна особа. Чого ви брешете, ви ж президент?” — Зеленський про звинувачення в ухиленні від служби в армії.

“Я готовий стати на коліна перед кожною матір’ю, яка не дочекалася дитини з фронту. І перед кожною дитиною, яка не дочекалася батька”, — Зеленський.

“У Петра Олексійовича багато досягнень: томос, мова, безвіз. Але всі ці досягнення він приписує собі, а мені здається, що це ваші досягнення”, — Зеленський про досягнення Порошенка.

“А ви в цей час отримували гроші з російського бюджету і виставляли Україну повією у своїх жартах”, — Порошенко про творчість Зеленського.

“Я тримаю кулаки, щоб ніхто з вашого оточення не потрапив у політику”, — Зеленський про друзів Порошенка.

“Я нічого не зробив, щоб опинитися на допиті у прокурора, а ви, можливо, там опинитеся”, — Зеленський.

“Навіть якщо винним виявиться Коломойський — усі потраплять за ґрати. Але потраплять тоді, коли буде порушено закон”, — Зеленський про те, як боротиметься з корупцією.

“Він талановитий актор, але ціна, яку Україна може заплатити, може виявитися занадто високою”, — Порошенко про те, що буде після перемоги Зеленського.

“Ви називали українців хохлами, а Україну — повією. Ви одного разу образили Кадирова і одразу ж перед ним вибачилися. Коли ви вибачитеся перед українцями?” — Порошенко про творчість і скетчі Зеленського.

Результатом цих дебатів стало те, що Зеленський отримав президентську булаву.

Стілець як аргумент і нецензурна лайка

Не можна сказати, що дебати завжди відбуваються у дружній та невимушеній атмосфері. Кандидати — люди різні.

Ось, наприклад, Дональд Трамп під час дебатів із Джо Байденом постійно перебивав свого опонента. У якийсь момент Байден не витримав і вигукнув: “Will you shut up, man?” (“Та заткнися вже!”). За 90 хвилин дебатів було зафіксовано 128 випадків перебивання з боку Трампа.

Один із найнеймовірніших випадків стався в Бразилії. Під час теледебатів кандидатів на посаду мера Сан-Паулу Жозе Луїс Датена підняв стілець і вдарив ним свого опонента Пабло Марсала.

Ведучий перервав трансляцію, Датена вивели зі студії, а Марсала доправили до лікарні. Після цього інша телекомпанія вирішила прикрутити стільці учасників до підлоги.

А в Південній Кореї кандидат Лі Чжун Сок під час президентських дебатів вжив грубе сексуалізоване висловлювання, чим викликав хвилю критики за неналежну поведінку в ефірі національного телебачення.

Образ, який Дженсен Хуанг вибудовував роками, розібрав у гостьовій колонці для The New York Times його біограф Стівен Вітт – і порівняв колишнього гендиректора Nvidia з президентом США.

Для книжки “The Thinking Machine” (“Мисляча машина”) автор поспілкувався майже з двома сотнями людей з оточення бізнесмена. Позашлюбні зв’язки Хуанга він назвав “секретом Полішинеля”, а за “ретельно підтримуваним образом приземленого візіонера” побачив владну людину, якій властиві “зарозумілість, нарцисизм і неконтрольовані спалахи люті”.

“У президента Трампа і Дженсена Хуанга доволі багато спільного: напади шаленства, нарцисизм і, як я підозрюю, історії з жінками”, – пише Вітт.

Професійно ж біограф оцінює Хуанга принципово інакше. Фахівцем світового рівня з інформатики, жорстким перемовником і головною рушійною силою гігантської компанії називає його той самий автор, який щойно його розкритикував.

“Nvidia без Дженсена Хуанга – це як Chicago Bulls без Майкла Джордана”, – сказав Вітт.

Пошуки наступника тривають повним ходом. Рада директорів вела переговори з Рене Хаасом, який керує британським виробником чипів Arm і добре знайомий із Nvidia, пише Financial Times. За іронією долі, шість років тому Хуанг разом із Nvidia намагався поглинути саме Arm.

Крім Хааса, видання називає ще кількох претендентів. Поки нового керівника не знайшли, компанією тимчасово управляє фінансова директорка Колетт Кресс.

Про відставку бізнесмен оголосив 12 листопада, а передували їй викриття його позашлюбних зв’язків. Один із них – з Еліс Хуан, яку підозрюють у шпигунстві на користь Китаю. За час керівництва Хуанга ринкова капіталізація Nvidia зросла з кількох сотень мільйонів приблизно до чотирьох трильйонів євро.

Раніше повідомлялося, що перед відставкою колишній гендиректор Nvidia пережив складний період, а його звична впевнена манера спілкування змінилася. Після кількох тижнів боротьби за збереження посади він відповідав на обговорення словами “що завгодно” та “мені байдуже”.

Також повідомлялося, що звільнений через скандал Дженсен Хуанг, якого підозрюють у двох романах, мав ще одні стосунки з іншою співробітницею компанії.

Пропозицію РФ щодо проведення гуманітарної місії в Костянтинівці слід розглядати як спробу створити умови для повної окупації міста, в якому ще тривають бої. Про це заявив президент України Володимир Зеленський під час закритої зустрічі з журналістами, передає NV.

Презедент зазначив, що під час гуманітарної операції в Олешках ЗС РФ підтягнули туди техніку та посилили позиції. Оскільки росіяни вже півтора року не можуть захопити Костянтинівку, вони, ймовірно, спробують реалізувати в місті подібний сценарій.

Важливо

Зеленський наголосив, що Володимир Путін хоче домогтися виходу Сил оборони України з Костянтинівки. Це допоможе російській армії окупувати місто та відкриє дорогу до Краматорська і Слов’янська.

“Якби їм були важливі життя цивільних, вони могли б запропонувати подібні операції в селах поблизу Олешок. Я попросив Драпатого: “Дайте мені всі населені пункти, які заблоковані, де є люди, цивільне населення, діти” — і він дав мені сім чи вісім. Ми передали їх США, але РФ не запропонувала жодного з цих сіл”, — сказав президент.

Нагадаємо, раніше у Міноборони РФ заявили про “звільнення” Костянтинівки та запропонували Україні припинити вогонь.

Фокус також повідомляв, що омбудсмен Дмитро Лубінець прокоментував можливість гуманітарної операції в Костянтинівці.