Connect with us

Політика

Віткофф бачить «реальний прогрес» щодо припинення вогню в Україні

Published

on



Спеціальний представник президента США на Близькому Сході Стів Віткофф заявив про реальний прогрес щодо припинення вогню у російсько-українській війні.

Про це він сказав в ефірі телеканалу CNN у неділю, передає Укрінформ.

«Президент (Трамп – ред.) використовує інтервал часу «тижні», і я йому не заперечую. Я дуже сподіваюся, що ми побачимо тут (у питанні припинення вогню – ред.) реальний прогрес», – сказав Віткофф.

Він додав, що, на його думку, з моменту інавгурації Дональда Трампа у цьому питанні був досягнутий великий прогрес.

«Ніхто не очікував настільки швидкого прогресу. Це дуже складна ситуація, і попри цю складність, ми долаємо розрив між двома сторонами», – сказав Віткофф.

Серед іншого, він також не виключає, що вже наступного тижня відбудеться телефонна розмова Трампа з лідером РФ Володимиром Путіним.

«Ще багато питань, які слід обговорити. Але я думаю, що два президенти матимуть справжню й позитивну дискусію цього тижня», – підсумував він.

Читайте також: Зеленський: Якщо Росія не погодиться на перемир‘я – це буде відповідь Путіна Трампу

Як повідомляв Укрінформ, у вівторок, 11 березня у Джидді, Саудівська Аравія, відбулася зустріч делегацій США й України.

Сторони оприлюднили спільну заяву за підсумками зустрічі делегацій.

Україна висловила готовність прийняти пропозицію США щодо негайного запровадження тимчасового, 30-денного режиму припинення вогню, який може бути продовжений за взаємною згодою сторін, за умови прийняття та одночасного виконання Російською Федерацією.

13 березня спецпредставник президента США Стів Віткофф відвідав Москву, де зустрівся, зокрема, з Путіним. У Кремлі заявили, що Путін передав Трампу «додаткову інформацію і додаткові сигнали» через Віткоффа.

У суботу, 15 березня, Президент Володимир Зеленський зазначив, що українській стороні невідомо стовідсотково, що обговорювалося у Москві під час перемовин зі спеціальним представником США Стівом Віткоффом.

Фото: Bloomberg 



Джерело

Політика

Наталія Козловська, заступниця міністра Міністерства розвитку громад та територій України

Published

on



У програмі «Є Розмова» говоримо із заступницею міністра Міністерства розвитку громад та територій України Наталією Козловською про те, що з 1 грудня стартував перший етап оновленої програми «єВідновлення» для ВПО, які втратили житло на тимчасово окупованих територіях. У цьому інтерв’ю обговорили, хто має право на ваучер номіналом 2 мільйони гривень; скільки заяв уже подано (майже 25 тисяч); скільки ваучерів сформовано (308); чи вистачить фінансування і що буде далі; де і на яке житло можна використати ваучер. Перший етап охоплює учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни зі статусом ВПО.

– З 1 грудня певні категорії ВПО мають змогу подати заявку на отримання ваучера номіналом 2 мільйони гривень для придбання житла замість втраченого на тимчасово окупованих територіях. Які саме категорії переселенців підпали під перший етап програми, скільки заяв очікується і скільки вже надійшло?

На першому етапі участь у програмі передбачена для ВПО, які мають статус учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни

– Ідеться про перший етап розширення програми «єВідновлення», який передбачає окремий механізм підтримки внутрішньо переміщених осіб із тимчасово окупованих територій. На відміну від класичного формату програми, у цьому випадку передбачено надання житлового ваучера у розмірі до 2 млн грн.

Ваучер може бути використаний як для придбання житла, так і для погашення іпотечних зобов’язань, зокрема для сплати першого внеску або частини тіла кредиту.

На першому етапі участь у програмі передбачена для внутрішньо переміщених осіб, які мають статус учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни.

– Уже місяць фактично, як запущена програма. Чи є конкретні цифри щодо кількості поданих заяв?  Можете їх озвучити?

– Станом на сьогодні подано понад 20 тисяч заяв від внутрішньо переміщених осіб із двох визначених категорій на отримання житлового ваучера.

Що стосується роботи комісій, то станом на 26 грудня вже сформовано 308 ваучерів. Це означає, що 308 внутрішньо переміщених осіб – учасників бойових дій або осіб з інвалідністю внаслідок війни – уже стали отримувачами цього інструмента підтримки.

Після відкриття фінансування в наступному році вони зможуть скористатися ваучерами та придбати житло в будь-якому регіоні на підконтрольній Україні території.

– А взагалі, чи є розуміння того, скільки ви очікуєте цих заяв? Яка кількість у нас ВПО? 

– Ми розуміємо орієнтовний потенційний обсяг заяв, однак варто враховувати, що умови програми передбачають низку обмежень, які не завжди можливо точно спрогнозувати наперед. Зокрема, учасниками програми не можуть бути особи, визнані колаборантами, ті, до кого застосовано санкції. А також громадяни, які мають житло на підконтрольній Україні території.

Якщо говорити про загальну кількість внутрішньо переміщених осіб із двох визначених категорій, то, за даними реєстрів Міністерства соціальної політики та Міністерства у справах ветеранів, йдеться приблизно про 90 тисяч осіб.

– Яка загальна сума передбачена на компенсацію в межах першого етапу, і що робити тим громадянам, на яких коштів може не вистачити? 

– Як ви знаєте, коли ми запускали класичний механізм «єВідновлення», то також мали заплановане фінансування, адже обсяги зруйнованого та пошкодженого житла, на жаль, зростають щодня.

Саме тому програму житлових ваучерів держава фінансуватиме одночасно з кількох джерел: з коштів державного бюджету, а також із залученням міжнародної фінансової підтримки.

Станом на сьогодні Законом України «Про Державний бюджет» передбачено фінансування першого етапу із залишків коштів місцевих бюджетів тимчасово окупованих територій. Орієнтовний обсяг цього ресурсу становить близько 14 мільярдів гривень. Остаточні параметри фінансування Міністерство фінансів доведе в січні.

Водночас ми активно працюємо з міжнародними партнерами, зокрема з Банком розвитку Ради Європи, над залученням додаткових ресурсів для подальшої реалізації проєкту. Наша мета – забезпечити стабільне фінансове підґрунтя програми та можливість її поступового масштабування.

– Тобто чи можемо говорити про те, що за будь-яких умов усі подані заяви будуть задоволені? 

– Станом на сьогодні ми робимо все можливе, щоб максимально забезпечити задоволення поданих заяв. Водночас проєкт запроваджується не для всіх внутрішньо переміщених осіб одразу, а для визначених пріоритетних категорій. Це зумовлено обмеженістю фінансових ресурсів у воєнний час, коли значна частина державного бюджету спрямовується на оборонні потреби.

Таке рішення є вимушеним, але зваженим і дає змогу сконцентрувати наявні ресурси на тих, хто найбільше потребує житлової підтримки саме тепер.

Важливо також зазначити, що цей окремий механізм у межах «єВідновлення» має свою специфіку: заявники могли проживати на тимчасово окупованих територіях, але не бути власниками житла. Саме тому умовами програми не передбачено перевірку стану майна, яке могло залишитися на таких територіях.

– Ви наголошуєте, що класичний проєкт «єВідновлення» – це інший алгоритм. Які умови отримання ваучера? Які документи потрібні, щоб підтвердити право власності на житло на тимчасово окупованих територіях? І що робити, коли таких документів немає? Чи люди все-таки матимуть змогу податися, якщо на тимчасово окупованих територіях у них залишилося кілька житлових об’єктів, або члени їхньої родини далі живуть у тих будинках і квартирах?

– Цей проєкт містить чітко визначені умови участі. Насамперед громадянин повинен мати статус внутрішньо переміщеної особи та бути зареєстрованим на території, підконтрольній Україні. Друга обов’язкова умова – наявність статусу учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни. На практиці ми вже бачимо випадки, коли в однієї людини поєднуються обидва статуси.

Ще одна важлива умова – відсутність житла у власності на території, підконтрольній Україні. Якщо всі ці критерії виконані, людина може подати заяву на участь у програмі через застосунок «Дія».

Заяву розглядає орган місцевого самоврядування за місцем фактичної реєстрації ВПО. Тобто якщо людина нині зареєстрована і проживає, наприклад, в Івано-Франківську, саме комісія цієї громади й ухвалюватиме рішення. Звертатися до громади, з якої людина виїхала, не потрібно.

Що стосується житла на тимчасово окупованих територіях, то його наявність або відсутність не є обов’язковою умовою участі у програмі. Людина могла проживати на ТОТ, не маючи житла у власності, або ж мати там один чи кілька об’єктів нерухомості. Однак під час подання заяви заявник зазначає наявну інформацію про таке майно.

Якщо в людини збереглися копії або оригінали правовстановлювальних документів, їх можна додати до заяви. Це важливо, оскільки вся інформація акумулюється в Реєстрі пошкодженого та знищеного майна. Саме цей реєстр є базою даних для Міжнародного реєстру збитків, і надалі його використовуватимуть для розгляду питань відшкодування шкоди, зокрема в міжнародних інстанціях.

– Які умови для реалізації ваучера? Тобто на яке житло можна витратити кошти? Якщо людина проживає на території Івано-Франківської області, чи має вона купувати житло лише там? І чи є якісь особливості у виборі житла: первинний, вторинний ринок, площа житла, обрані певні девелоперські компанії у разі первинного ринку?

Ваучер може бути використаний тільки для вирішення житлового питання 

– Дуже слушне запитання. Ваучер може бути використаний тільки для вирішення житлового питання. Зокрема, йдеться про придбання житла – як на первинному, так і на вторинному ринку. Це може бути квартира в уже збудованому домі або в такому, що перебуває на стадії будівництва.

Крім того, ваучер може бути спрямований на виконання іпотечних зобов’язань, зокрема для сплати першого внеску або частини тіла іпотечного кредиту.

Жодних територіальних обмежень щодо вибору житла немає. Головна умова – об’єкт має бути розташований на території, підконтрольній Україні. Тобто незалежно від того, де саме внутрішньо переміщена особа тепер  зареєстрована, житло можна придбати в будь-якому регіоні України. 

Так само не встановлено обмежень щодо площі житла або конкретних девелоперських компаній у разі придбання житла на первинному ринкові – вибір повністю за людиною.

Якщо вартість обраного житла перевищує суму ваучера, яка становить 2 мільйони гривень, різниця може бути покрита з власних коштів або інших незаборонених джерел фінансування. 

– Чи передбачено кошти на реалізацію цієї програми в державному бюджеті на наступний рік? Ви вже озвучували цифру 14 мільярдів. Ведуться переговори з нашими міжнародними донорами. І яку кількість ВПО планується охопити? Наприклад, 80-річна бабуся, що переїхала з тимчасово окупованої території і знімає житло, у другому етапі цієї програми зможе подати заявку на житловий ваучер? 

– Якщо говорити про те, якими будуть наступні категорії отримувачів такої допомоги, то ми можемо повернутися до цього питання всередині наступного року. Це стане можливим після запуску повноцінної реалізації проєкту, початку практичної роботи механізму житлових ваучерів і старту виплат та отримання підтвердженого фінансування з кількох джерел.

Після цього з’явиться можливість здійснювати обґрунтоване планування, фінансові розрахунки та ухвалювати рішення щодо поетапного розширення кола отримувачів допомоги.

– Зрозуміло. А в подальшому буде розширена дія на інші категорії? Які саме? Скажімо, переселенці старшого віку, молодшого? Як визначатимуться наступні категорії? 

– Станом на сьогодні ми зосереджуємося на повному виконанні зобов’язань щодо визначених пріоритетних категорій. Паралельно команда міністерства здійснює фінансові розрахунки та аналізує можливості подальшого розширення програми – з урахуванням обсягу доступного фінансування на відповідний період.

Саме фінансові можливості та реальні ресурси стануть ключовим чинником для визначення наступних категорій отримувачів. Після цього буде сформовано поетапний підхід до розширення програми.

– Як буде врахована вартість житла, що залишилося на тимчасово окупованій території? Тобто ваучер номіналом 2 мільйони гривень надаватимуть усім без винятку – і тим, хто втратив однокімнатну квартиру чи будинок у селі, і, умовно кажучи, тим, у кого була елітна нерухомість у новобудові?

Житловий ваучер надається без прив’язування до вартості втраченого майна

– Я нагадую, що в межах цього проєкту вартість житла, яке залишилося на тимчасово окупованій території, не враховується. Механізм не передбачає верифікації ані стану, ані ринкової вартості такого майна.

Це принципове рішення, адже об’єктивно підтвердити стан нерухомості на тимчасово окупованих територіях з підконтрольної Україні території тепер неможливо. Спроби запровадити складні механізми оцінювання лише суттєво затягнули б процес і відтермінували надання допомоги людям.

Саме тому житловий ваучер надається без прив’язування до вартості втраченого майна. Цим цей компонент «єВідновлення» і відрізняється від класичного компенсаційного механізму.

– Маленьке уточнення. Чи зможе людина, отримавши ваучер на 2 мільйони, скористатися іншими програмами, наприклад, класичним «єВідновленням», якщо вартість обраного житла перевищуватиме цю суму у 2 мільйони гривень? Чи вона зобов’язана скористатися тільки власними коштами й може взяти на залишок тільки кредит?

– Поєднання житлового ваучера з класичною програмою «єВідновлення» не передбачене. Програма «єВідновлення» поширюється тільки на об’єкти нерухомості, розташовані на території, підконтрольній Україні. Відповідно, одночасне використання двох механізмів – як компенсації для внутрішньо переміщених осіб із тимчасово окупованих територій, так і «єВідновлення» неможливе ні з юридичного, ні з технічного погляду.

Якщо вартість обраного житла перевищує суму ваучера, різниця може бути покрита з власних коштів, іпотечного кредиту або інших незаборонених джерел фінансування.

– Які ваші побажання для наших глядачів і читачів? 

– Хочу побажати всім нашим глядачам і читачам, зокрема тим, хто був змушений залишити свої домівки на тимчасово окупованих територіях, сил і відновлення. Важливо знати й відчувати, що держава про вас дбає, а такі проєкти – це реальний прояв цієї турботи й підтвердження того, наскільки кожен українець для нас важливий.

Бажаю, щоб у новому році було більше впевненості в завтрашньому дні, відчуття підтримки з боку держави та можливостей будувати своє майбутнє в Україні.

Розмовляла Христя Равлюк

Фото надані прес службою Міністерства розвитку громад та територій України

Повну відеоверсію інтерв’ю дивіться на ютуб-каналі Ukrinform



Джерело

Continue Reading

Політика

Серед країн Коаліції охочих є ті, хто готовий до присутності на території України

Published

on



Серед країн Коаліції охочих є ті, хто готовий до “певних видів своєї присутності” на території України після досягнення перемир’я.

Про це в телеефірі розповів заступник керівника Офісу Президента Ігор Жовква, передає кореспондент Укрінформу.

«Не можемо розкривати деталі в пресу, але є конкретна кількість країн (з-поміж Коаліції охочих – ред.), які говорять про те, що після того, як буде встановлений мир в Україні, або досягнуто тієї чи іншої фази перемир’я, такі країни готові говорити про розміщення певних видів своєї присутності», – розповів Жовква.

Він уточнив, що у цьому контексті не завжди йдеться лише про власні війська. За його словами, є країни, які не можуть надати військові контингенти, але можуть надати обладнання, супутниковий зв’язок, фінансову підтримку. «Тому є таке поняття, як Boots and Flags on the Ground. Чоботи і прапори. Тобто той, хто з тих чи інших причин не бажає бути присутнім в якості контингенту, може надавати інші види допомоги. Тут робота триває», – розповів Жовква.

Читайте також: На Банковій обговорили з військовими Франції і Британії присутність міжнародного контингенту в Україні

Повертаючись до широкого поняття гарантій безпеки, він зауважив, що однією з таких гарантій безпеки могли би бути іноземні контингенти «або, як зараз їх називають, сили підтримки або мультифункціональні сили – Україна».

Як повідомлялося, чергове засідання Коаліції охочих на рівні лідерів заплановане на січень. Воно має відбутися у Франції. Перед цим 3 січня у Києві зберуться радники з національної безпеки лідерів країн Коаліції охочих.

Фото: ОП



Джерело

Continue Reading

Політика

на чиєму боці Центральна Азія

Published

on


Країни Центральної Азії, які традиційно вважалися «заднім двором Росії», закуповують зброю країни НАТО та активно обговорюють з ЄС нові транспортні маршрути в обхід Росії. Ці тенденції почали активно проявлятися після повномасштабного вторгнення РФ в Україну і стали відповіддю на невдачі російських військ на полі бою. У 2025 році Дональд Трамп вперше прийняв лідерів усіх п’ятьох держав регіону в Білому домі, аби обговорити майбутню співпрацю. Чи справді колишні радянські республіки «Середньої Азії» остаточно позбавляються залежності від Росії, чи це лише ширма, дипломатична метушня за якою стоїть тісна співпраця з РФ, зокрема щодо питання обходу санкцій?

Середня Азія чи Центральна?

Середньою Азією в СРСР називали п’ять радянських республік, що знаходяться на схід від Каспійського моря: це Казахстан, Узбекистан, Таджикистан, Киргизстан та Туркменія. Попри узагальнене найменування, насправді мова йде про зовсім різні культурно-цивілізаційні регіони, які спеціально були перекроєні радянською владою, всупереч місцевим реаліям аби стерти стару історію та «побудувати нову», що практикувалося спочатку російською імперською, а згодом й радянською владою у політиці щодо поневолених народів, зокрема й українського.

Єдиним спільним знаменником усіх цих територій був і залишається іслам – релігія, яку сповідує більшість місцевого населення. Проте якщо Казахстан є найбільшою у світі країною, утвореною на землях давніх кочовиків, то регіон Таджикистану та частини Узбекистану (серцем якого є Ферганська долина) історично відносився до цивілізації персів та народів південної Азії. Туркменістан – це класична пустеля з оазисами та бедуїнами.

По-різному та в різний час ці території входили до складу Російської імперії (якщо називати речі своїми іменами – то Росія їх завойовувала). Території сучасного Казахстану – серця євразійського степу стали частиною Російської імперії у XVIII столітті в рамках її протистояння з Китаєм, який тоді захопив регіон проживання уйгурів.

Південна ж частина Центральної Азії була окупована Російською імперією в рамках «великої гри» – геополітичного протистояння з Великою Британією, яка своєю чергою колонізувала сучасні Афганістан та Пакистан. Але століття перебування у складі імперії далися взнаки й колишні соціально-культурні зв’язки були нівельовані на зміну новим, колоніальним – насадженим імперією.

Після розпаду СРСР у кінці XX століття у світі з’явився новий регіон з оригінальними корпоративними зв’язками, утвореними вже в самому союзі. Його сприймали за задвірки Росії та навіть залишили старе, колоніальне по суті найменування регіону – Середня Азія.

Хто зайде на місце колишньої імперії

Першими, хто наважився «зайти» у цей регіон московського впливу були турки. Ця країна член НАТО вирішила скористатися етнокультурним фактором тюркського світу, до якого належать, зокрема Казахстан та Туркменістан.

Проте історичні культурні наративи розбилися об об’єктивну геополітичну реальність. Нові держави не були готові протистояти Росії, а в багатьох з них явно проявлялися конфлікти, зокрема на етнічному ґрунті. Росія тоді виступила гарантом їх безпеки та територіальної цілісності. Тож вибору в молодих держав не залишилося. Чи можливий варіант, за якого Росія сама створила потенційні проблеми для держав регіону аби потім їх самій і вирішити? Так цей варіант цілком ймовірний, але суті це не змінює.


Важливо

Сепаратизм, російська мова й “ісконні землі”: чи буде війна Росії за Північ Казахстану

Відзначимо, що Казахстан так само як і Україна, отримав у спадок радянську ядерну зброю (але в менших обсягах, ніж наша держава), проте так само здав цей арсенал навіть ще менше торгуючись, ніж наша держава.

Не змінила суттєво обстановки в регіоні й атака США на Афганістан. Цікаво, що тоді саме РФ виступила посередником між Вашингтоном та країнами-сусідами Афганістану щодо питань воєнної логістики та інших інтересів, пов’язаних із кампанією НАТО в регіоні. Саме так — Росія наполягала аби, зокрема в Узбекистані відкривалися бази НАТО. Такий був світ на початку XXI століття.

Відродження античного суперпроекту

Як це не дивно, ситуацію в регіоні змінив не «агресивний захід» та «англосаксонські змови», а начебто дружня до Російської Федерації Китайська народна республіка. Саме в Казахстані під час виступу нового лідера КНР Сі Цзіньпіна у 2013 році вперше було озвучено ідею відновлення «Шовкового шляху».

Це логістичний транспортний надпроект давнини (зародився ще понад дві тисячі років тому; з’єднував Римську імперію із китайськими державами того періоду), який сучасна КНР вирішила відродити у XXI столітті. Проект «Один пояс – один шлях» – це більше, ніж просто логістичний маршрут це ідея відродження давньої китайської могутності та втраченої величі. Це сукупність програм, які за задумом мають формувати пул лояльних до Китаю держав, що зобов’язані Піднебесній допомогою у розвитку інфраструктури (не лише транспортної) та технологій.

Давній торговий шлях проходив через сучасну Центральну Азію. Сюдою через багато століть після занепаду китайські товари знову мали б піти до Європи, але не все так просто.

До 2022 року проти такого маршруту виступала Росія. Вона й зараз проти, але тепер її голос звучить тихіше. Кремль кинув усі свої наявні сили та ресурси для знищення України, пішовши таким чином у своєрідний ва-банк. Москва поки не програла, але й перемоги у найближчій перспективі не видно. У Середній Азії не поспішають списувати Росію із рахунків, але від вигідних пропозицій зі сторони уже не відмовляються.

Країна НАТО з тюркського світу

Так у регіоні тепер по-новому дивляться на ініціативи Туреччини щодо тюркського світу. Тим паче, що турки пропонують не лише культурно-історичне співробітництво, а цілком сучасні проекти в галузях будівництва, та що особливо цікаво у військовій сфері.

В Центральній Азії працюють тисячі турецьких та спільних підприємств, при чому турки займають чільні місця серед іноземних інвесторів, часто йдучи у різноманітних рейтингах з цього приводу на чільних позиціях одразу після РФ та Китаю.

Країнам Центральної Азії надзвичайно цікаві турецькі військові технології. Нагадаємо, що Туреччина є членом НАТО з 1952 року, а Таджикистан, Киргизстан та Казахстан продовжують входити до ОДКБ (військовий альянс в якому головує Росія). Анкара ділиться з країнами регіону своїми власними технологіями, зокрема організовуються навіть спільні підприємства із виробництва безпілотників. Звичайно про технології інших членів альянсу мова не йде, але самий факт такої трансальянсної співпраці уже досить промовистий.


Важливо

Від більшовизму до деспотії, від Туркменбаші до Аркадага. Чи перетвориться Туркменістан на монархію

Також в Анкарі креативно та багатосторонньо підходять до пошуків спільних знаменників із різними країнами регіону. Так із тюркськими народами організовуються культурні діалоги на основі концепцій Ісмаїла Ґаспринського (який до речі жив і творив у Криму у ХІХ столітті), а от із представниками давньої перської цивілізації — таджиками турки згадують пам’ять середньовічного богослова Мевлані Джалал ад-Діна Румі.

На останніх дипломатичних заходах турки намагаються легітимізувати Північний Кіпр, який поки у світі визнала одна лише Туреччина. Але тут вже в гру вступив ЄС, який у квітні 2025 року домігся на саміті в Самарканді декларування країнами регіону прихильність ідеї єдності Кіпру. Ця історія – яскравий приклад багатовекторності країн Центральної Азії, які після послаблення хватки з боку кремля не поспішають на усі сто відсотків занурюватися у співпрацю із жодним великим блоком, а скоріш ладні маневрувати між сторонами виторговуючи для себе все більш вигідні умови співпраці.

Як озброюватися в НАТО на кошти, зароблені з талібами

Країни Центральної Азії входячи до ОДКБ, купують зброю у країни-члена НАТО. Вони охоче обговорюють торгові та інфраструктурні проекти з ЄС, водночас розвиваючи торгівлю з Афганістаном, де при владі рух Талібан, який ЄС та НАТО вважають терористичним. Казахстан став найбільшим зовнішньоекономічним партнером держави талібів. Країни між регіоном та Афганістаном уже сягає майже двох мільярдів доларів США і впродовж останніх двох років держави регіону підписали ряд двосторонніх угод з талібами, направлених на кратне збільшення її обсягів.

Європейський союз цікавить логістика з країн Середньої Азії, зокрема транспортний коридор з Китаю в обхід Росії – так званий «Середній коридор. А також природні ресурси цих держав, зокрема уран. Так Франція хоче замінити постачання уранової руди з уже недружнього до неї Нігеру та уран із Казахстану та Узбекистану. Казахстан є провідним експортером цієї руди у світі й він не проти допомогти Франції з цього питання, проте прагне будувати співробітництво на вигідних для себе умовах. Зокрема в Астані воліють експортувати ресурси, паралельно залучаючи інвестиції та технології у країну, таким чином створюючи в себе підприємства із високим відсотком доданої вартості. Так у випадку з ураном Казахстан прагне отримати технології, що допоможуть йому в перспективі самому звести першу у регіоні атомну електростанцію.

Багатовекторність як вона є

Уся суть політики середньоазійської багатовекторності простежувалася у вересні 2025 року. Тоді президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв відвідав сесію генеральної асамблеї ООН (організації де він сам колись займав високу посаду). На ній президент Казахстану заявив про необхідність реформування ООН із наданням все більшої ролі «середнім державам». Після цього Токаєв зустрівся з президентом України Володимиром Зеленським, з яким вони принципово говорили англійською, а не російською. Також на полях саміту було укладено угоду з американською корпорацією Wabtec на закупівлю та обслуговування залізничних локомотивів – раніше цим займалася російська компанія «Трансмашхолдинг».


Важливо

Війна за воду. Річки Ферганської долини як контрольний пакет для управління Середньою Азією

Здається Казахстан остаточно перейшов «на сторону добра». Аж ні – в червні він уклав угоду з РФ на будівництво АЕС на своїй території, а також Казахстан є затятим прихильником торгового коридору Північ-Південь, який з’єднає Росію з Індією; Індійський та Північно-Льодовитий океани. І підтримує в цих проектах Казахстан Узбекистан. Ось так держави Центральної Азії балансують між могутніми полюсами сили. При цьому усі демонструють досить стабільні та немалі темпи економічного зростання (близько 5% ВВП щороку).

Так Центральна Азія, яка на міжнародній арені всіляко хоче довести, що вона більше не «середня», тобто це не набір пострадянських держав, які бояться зайвий крок зробити без узгодження з Росією, а цілком собі самодостатні країни із чітко визначеними інтересами та розумінням як втілити свої амбіції у життя.

Вони готові просувати ідеї російського транспортного проекту Північ-Південь та водночас розбудовувати інфраструктуру середнього коридору, який являється не просто маршрутом в обхід Росії, а ще й конкурентом Північного шляху, який лобіює КНР. При цьому країни Центральної Азії є активними учасниками китайського проекту BRI.

Проте країнам Центральної Азії між закупками легкої хоча й новітньої зброї у країни НАТО та нарощуваннями темпів торгівлі з Афганістаном, де при владі таліби варто задуматися і згадати долю того ж Афганістану, який у середині XX століття теж думав, що зможе довго та успішно балансувати між двома вогнями, а чим це завершилося для цієї теж по суті своїй країні Центральної Азії усі знають.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.