Як передає кореспондент Укрінформу, про це повідомила голова підгрупи з питань ВПО, тимчасово окупованих та прифронтових територій Таміла Ташева під час засідання робочої групи ВР із підготовки комплексних законодавчих пропозицій щодо особливостей порядку організації та проведення виборів в умовах особливого періоду та / або повоєнних виборів в Україні.

Вона зазначила, що обмеження пасивного виборчого права (балотуватися і бути обраним) – найбільш дискусійна тема, стосовно якої підгрупа не дійшла остаточної згоди.

Депутатка розповіла, що підгрупа пропонує встановити обов’язок кандидата декларувати: відомості про співпрацю з агресором починаючи з 2014 року; відомості про зайняття керівних посад, балотування чи обрання від забороненої партії.

Ташева підкреслила, що декларування є обов’язковою умовою для реєстрації

Також ініціатори законодавчих змін пропонують передбачити, щоб міжвідомча комісія при Мін’юсті мала право звернутися в суд із позовом про встановлення факту приховування вищезазначених фактів. У разі виявлення та підтвердження ЦВК скасовуватиме реєстрацію кандидата.

Під декларування відомостей про співпрацю з агресором підпадають:

• отримання коштів на фінансування виборчої кампанії від агресора та іноземних держав;
• надання підтримки збройним формуванням агресора або організаціям, які їх підтримують;
• господарська діяльність на території агресора або в інтересах окупаційних адміністрацій;
• перебування на посадах в органах агресора або окупаційних адміністраціях;
• участь у збройних формуваннях агресора;
• сприяння / участь у виборах / референдумах на окупованій території;
• статус підозрюваного / обвинуваченого у вчиненні міжнародних злочинів;
• публічні заклики щодо легітимізації агресії, схвалення /заперечення міжнародних злочинів;
• участь у роботі парамілітарних формувань, підконтрольних агресору;
• робота у 3Ml arpecopa.

Окрім того, законотворці передбачили такі випадки відмови в реєстрації кандидата:

• наявність у кандидата на посаду народного депутата непогашеної судимості за умисний злочин;
• наявність непогашеної судимості або статус підозрюваного / обвинуваченого у кримінальному провадженні щодо вчинення міжнародного злочину;
• встановлення судом факту надання кандидату фінансової підтримки на участь у виборчому процесі з джерел, пов’язаних з агресором.

Ташева додала, що остання пропозиція поки не була підтримана членами підгрупи.

Водночас співголова підгрупи акцентувала, що визначення критеріїв «співпраці» має бути юридично чітким, аби не порушити принцип презумпції невинуватості.

Як повідомляв Укрінформ, у лютому буде представлено ключові положення нового законопроєкту щодо особливостей організації та проведення виборів в умовах особливого періоду та / або повоєнних виборів.

Фото Укрінформу можна купити тут  

Таку думку в коментарі Укрінформу висловив турецький експерт-міжнародник, аналітик, дослідник, письменник і поет Джанфер Балчик.

«Умови, які нав’язуються Україні, нагадують Севрський договір, нав’язаний Османській імперії, який великий Ататюрк розірвав та викинув. Це договір, який держави-переможниці змусили Османську імперію підписати після її поразки в Першій світовій війні. Це дуже схоже на той договір. Дуже небезпечна угода», — сказав Балчик.

За словами експерта, за будь-яких умов питання Криму та Донбасу не повинні зникати з порядку денного, адже повернення окупованих територій можливе, хоча це може зайняти тривалий час.

«Якщо доля буде сприятливою, може статися так, що як раптово розпався Радянський Союз, так само може розпастись і Росія. Можливо, Україна навіть стане кандидатом у майбутні супердержави. Для людського життя 10–20 років — це короткий період. Для держав це може бути і 50 років, і 100 років. Навіть 100 років для держав — це короткий термін, — зазначив полковник у відставці Балчик.

Експерт висловив переконання, що довгострокова стратегія та збереження національної єдності створять у майбутньому необхідні передумови для повернення окупованих територій.

Севрський договір був укладений між державами Антанти та Османською імперією після її поразки в Першій світовій війні. Документ передбачав значні територіальні втрати, обмеження збройних сил і фактичну втрату стратегічної самостійності. У турецькій історичній пам’яті цей договір сприймається як символ нав’язаного та принизливого миру, який був переглянутий після війни за незалежність і укладення Лозаннського договору 1923 року.

Як повідомляв Укрінформ, Туреччина неодноразово закликала до встановлення справедливого та міцного миру в Україні та заявляла про готовність надати майданчик для перемовин.