Connect with us

Суспільство

Як народилася «Свічка пам’яті»?

Published

on


Історія символу Дня пам’яті жертв Голодоморів, або Чому традиція запалювати свічку на вікні стала універсальним актом єдності та протесту проти забуття

Листопад – особливий місяць для України. Саме у четверту суботу (в 2025 році цей день припадає на 22 число) відзначають День пам’яті жертв голодоморів, коли ми згадуємо всіх, хто загинув від геноциду, влаштованого комуністичною тоталітарною системою, з особливим акцентом на Голодомор 1932 – 1933 років.

«Ваші мертві вибрали мене» – так пояснював американець Джеймс Мейс українцям свою залученість до дослідження Голодомору 1932 – 1933 рр.. Його фрази вже стали крилатими в українському медіапросторі: 

«Як не можна займатися історією Голокосту і не стати хоч би напів євреєм, так само не можна займатися історією дослідження Голодомору і не стати хоча б напів українцем. Я втратив над цією роботою достатньо років, щоб Україна стала більшою частиною мого життя. Зрештою, словами Мартіна Лютера, тут я стою, бо інакше не можу». 

Укрінформ у співпраці з Українським інститутом національної пам’яті та радіо «Байрактар» пропонує мультимедійний проєкт «Правда чи міф?». Відстежувати нові епізоди можна на сайті Укрінформу та Інституту національної пам’яті, слухати в етері радіо «Байрактар», у соцмережах та на Spotify.

Саме невтомне полум’я Джеймса Мейса і таких самих невтомних дослідників цієї теми в Україні та поза межами змогли розігнати пітьму російського спротиву. Їхнє полум’я як те саме світло свічки освітило дорогу до пам’яті про нашу трагічну сторінку: геноцид.

Варто нагадати, що радянська тоталітарна система не лише знищувала страшною смертю людей, а й забороняла пам’ять про ці події. Три покоління живих в Україні мовчали, а за згадку про голод 1933-го за радянського періоду можна було «загриміти» в тюрму. Та попри спротив, українці поступово повертали собі пам’ять про трагедію. І неймовірних зусиль до цього доклав американець індіанського походження, історик Джеймс Мейс.

ЯК ВСТАНОВЛЮВАВСЯ ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ

Доба Кравчука: 19 лютого 1993 р. перший президент Леонід Кравчук підписує указ «Про заходи у зв’язку з 60-ми роковинами голодомору в Україні», який став першою офіційною згадкою про Голодомор та вшанування пам’яті його жертв. Однак це була формальна історія, йшлося про проведення у вересні 1993 р. «Днів Скорботи і Пам’яті жертв Голодомору» та відповідні організаційні заходи. 10 вересня впродовж 4 годин по всій території країни мали бути приспущені державні прапори. 

Тодішній прем’єр-міністр Леонід Кучма розпорядився виділити 5 млн карбованців «для відзначення грошовими винагородами творчих колективів, митців і режисерів-постановників, які зробили великий внесок у підготовку та проведення Днів Скорботи і Пам’яті жертв голодомору».

Доба Кучми: 1998 рік: встановлено офіційний День пам’яті жертв Голодоморів, підписує цей указ президент Леонід Кучма (26 листопада 1998 року). Як кажуть історики, за Кучми державна політика пам’яті маргіналізувалася («Сам Л. Кучма був достатньо байдужим до ідеологічних проблем і звертався до них винятково з прагматичних мотивів», – писав Георгій Касьянов).

Але парадокс – з’явилось і багато ініціатив з повернення пам’яті – не в останню чергу під тиском громадськості, зокрема, завдяки зусиллям того ж Джеймса Мейса, а також Роберта Конквеста. У листопаді 1998 р. Кучма підписав спеціальний указ, який встановлював День пам’яті жертв голодоморів – щорічно четверта субота листопада. У жовтні 2000 р. внесено зміни до цього указу – дату перейменували на День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій. У липні 2004 р. президент ще раз змінив її назву на День пам’яті жертв голодоморів і політичних репресій (як зазначають дослідники, це зумовлено і тиском Росії, аби не виділяти Голодомор 1932 – 1933 років як окрему, геноцидну історію). 

Доба Ющенка: Президент Віктор Ющенко став першим главою держави, який наполегливо працював з історичною пам’яттю і темою Голодомору. («У 2006 – 2008 рр. президент В. Ющенко доклав безпрецедентних зусиль у розгортанні масштабної загальнонаціональної та міжнародної кампанії з відзначення 75-ї річниці голоду 1932 – 1933 років та перетворення Голодомору на визначний національний символ України», – Касьянов).

За його каденції Верховна Рада 2006 року визнала Голодомор 1932–1933 років геноцидом українського народу. Введено відповідальність за заперечення  Голодомору.

2008 рік: У Києві створили Національний музей Голодомору-геноциду, головна споруда якого має форму «Свічки пам’яті». Акція «Запали свічку» увійшла до переліку державних заходів (саме за часів Ющенка запроваджено і загальнонаціональну хвилину мовчання).

Доба Януковича: За часів президентства Віктора Януковича, під сильним впливом Росії, події Голодомору стали ігнорувати у великій політиці та відсувати на другий план. Проте продовжували формально виконувати зафіксовані меморіальні практики, «для пташки». Тож традиція запалювати «Свічку пам’яті» тривала. І навіть навпаки –  поширилася і стала потужним громадським актом єдності та протесту проти замовчування теми.

ЯК НАРОДИВСЯ СИМВОЛ

Сама ідея свічки у вікні народилася у Києві 2003 року. Як згадувала дружина Джеймса Мейса, Наталія Дзюбенко-Мейс: після перемовин про день вшанування закатованих голодом українців історик переглядав «Кобзар» Шевченка, побачив офорт, на якому молодий Шевченко тримає свічку, і сказав: «От що нам потрібно. Нам потрібна не людина на трибуні, а людина зі свічкою». Свічка стала сакральним символом цього дня.

Але чи правда, що ця традиція має ширше, світове коріння як символ поминання невинно убитих? Правда чи міф?

Коментар від УІНП: Запалювання свічки на вшанування пам’яті померлих – загальнохристиянська традиція. Християни запалюють свічки на вшанування померлих у храмах, на цвинтарях чи у домівках. Адже запалений вогник означає, що на цьому світі є живі рідні і жива пам’ять про померлих. Відтак запалення свічок на вшанування жертв воєн чи злочинів є також поширеною традицією в європейських і не лише європейських країнах. І не в одній країні є власні скорботні чи пам’ятні дні, коли все суспільство об’єднується у пам’яті і люди запалюють свічки чи у місцях пам’яті чи у власних домівках на вшанування невинно убитих.

Більше деталей знайдете у подкасті «Правда чи міф» на Спотіфай, новий епізод вже готовий для прослуховування:

У багатьох селах старші люди клали на підвіконня скибку хліба чи ставили колосок «для душ померлих». Кажуть, саме із цього звичаю виросла сучасна традиція «Свічки пам’яті». То чи справді сьогоднішній обряд має народне історичне коріння? Правда чи міф?

Коментар від  УІНП: Українську традицію запалювання свічок пам’яті на підвіконнях домівок на вшанування пам’яті жертв Голодомору ініціював у 2003 році Джеймс Мейс, американець, який більшість свого життя присвятив відновленню та збереженню пам’яті про геноцид українського народу у 1932 – 1933 роках. У 2003 році він запропонував, як він назвав «акт національної пам’яті», «коли кожен член цієї нації, де майже кожна родина втратила когось із близьких, запалить у своєму вікні свічку в пам’ять про померлих» у День пам’яті жертв Голодомору в четверту суботу листопада. 

У той же час ідея вшанування жертв голодомору восени спирається на давні народні традиції. На цю пору припадають традиційні дні поминання померлих, «дідові суботи» або «дмитрівські суботи».

Для одних свічка у вікні – це пам’ять, для інших – акт національної єдності і навіть протест проти замовчування геноциду. Правда чи міф, що спочатку це був не державний, а громадський рух?

Коментар від  УІНП: Запропонована Джеймсом Мейсом ініціатива в наступні роки, за часів президентства  Віктора Ющенка, як Всеукраїнська акція «Запали свічку пам’яті» була внесена до переліку державних заходів у День пам’яті жертв голодоморів. Відтоді щороку у четверту суботу листопада після загальнонаціональної хвилини мовчання о 16.00 українці запалюють свічки на вшанування невинно вбитих голодом біля меморіалів і пам’ятників, а також на підвіконнях своїх домівок. 

За соціологічними опитуваннями, які проводилися в останні роки на замовлення Українського інституту національної пам’яті, понад 50 відсотків громадян України запалюють свічки на вшанування жертв Голодомору або принаймні знають, що це потрібно робити.

Джеймс Мейс закликав: «…давайте цього дня [поставимо] на підвіконня запалену свічку, щоб згадати мільйони розстріляних, померлих від голоду. Багато хто з них не встиг залишити на цій землі свого прямого продовження – синів та доньок. Палаючи у наших вікнах, вогники свічок стануть знаком того, що їх не забуто…»

Сьогодні, в час повномасштабної російсько-української війни, цей символ стає універсальним актом пам’яті полеглих.

Джеймс Мейс бачив сенс акції у тому, щоб у одну з найкоротших, найтемніших ночей року люди відчули, що вони не самі і мають історію попередників, які тримали для них свою свічку пам’яті. І що ті, хто загинули, – також не згасли у полум’ї трагічних подій, а живі для нас, поки горить свічка.

Ініціатива Джеймса Мейса мала унікальний національний контекст, але сам символ вогню пам’яті є універсальною мовою скорботи, солідарності та незгасної пам’яті про трагедії. Ось три дати, коли свічка стає мовою і символом пам’яті: 

– В Ізраїлі є День пам’яті Катастрофи (Йом га-Шоа). Щороку в Ізраїлі та єврейських громадах по всьому світу запалюють спеціальні Свічки пам’яті (Ner HaShoah). Ці свічки горять протягом 24 годин. Це допомагає зберегти особистий зв’язок із жертвами та нагадує про обов’язок: «Ніколи знову».

Польща та День Всіх Святих (Задушкі). 1 листопада відзначають День Всіх Святих, а 2 листопада – День усіх померлих вірян. У ці дні мільйони поляків масово відвідують цвинтарі. Могили буквально покриваються тисячами запалених свічок (лампад), створюючи «море світла». Це не лише прояв християнської традиції поминання, але й потужний національний символ єдності та зв’язку з історією.

Всесвітній день запалених свічок (Worldwide Candle Lighting Day). Відзначається щороку у другу неділю грудня. Мільйони людей у різних країнах запалюють свічки о 19:00 за місцевим часом. Завдяки різниці в часових поясах, хвиля світла мандрує земною кулею протягом цілої доби, створюючи «світову хвилю світла» в пам’ять про дітей, які пішли з життя. Свічка символізує полум’я душі та надію.

Текст: Ярина Скуратівська, Київ

Наукова консультація: Володимир Тиліщак, УІНП

Ілюстрації: Катерина Березовець, Укрінформ.

У серії «Правди чи міф» читайте, слухайте і дивіться матеріали:

Покрова без міфів: що ми знаємо про це свято

Олена Степанів: правда і міфи про першу жінку-офіцерку у світі

Радіо «Афродіта»: правда і міфи про підпільну радіостанцію УПА

Вбивство Петлюри: як злочинець став «жертвою»

Таємний український університет: як у Львові діяв підпільний виш?

Олена Теліга: Як гестапо вирішило долю поетки?

Міфи проти Гідності: Чи існує «осіння закономірність» Майданів?



Джерело

Суспільство

У НАЗК назвали сфери, які найбільше вразила корупція

Published

on



Найбільш ураженими корупцією залишаються сфери, пов’язані з верховенством права та управлінням державними ресурсами. Водночас у соціальних галузях – охороні здоров’я та освіті – рівень корупції поступово знижується.

Про це повідомив заступник голови Національного агентства з питань запобігання та протидії корупції Дмитро Калмиков під час засідання Комітету з питань антикорупційної політики, передає Укрінформ.

«Є деякі сфери державного управління, які набрали найбільші бали з точки зору враженості корупцією. По-перше, це група сфер, які забезпечують так зване верховенство права. Це все, що стосується судоустрою, статусу суддів, діяльності прокуратури, правоохоронних органів і адвокатури», – зазначив він.

Далі йдуть групи, пов’язані з основним накопиченням публічних фінансів, а також великі сфери, в яких відбувається розподілення цих основних фінансів: будівництво, відновлення, енергетика, оборона, публічні закупівлі.

Читайте також: У Франківську викрили на корупції топпосадовців мерії, які продавали дозволи забудовникам

До числа тих, які доволі сильно вражені корупцією, потрапили три сфери, пов’язані з використанням обмеженого спільного ресурсу, надрокористування, земельна сфера, аграрна сфера.

Також до переліку увійшла сфера державного регулювання, «і тут величезний потенціал антикорупційний з точки зору оптимізації регулювання».

«До переліку увійшли дві так звані соціальні сфери – охорона здоров’я та освіта і наука. Однак не тому, що вони є надзвичайно враженими корупцією: рівень корупції у цих сферах щороку стрімко знижується. Водночас через високу частоту взаємодії загальна кількість корупційних випадків тут усе ще залишається доволі значною», – зазначив заступник голови НАЗК.

За його словами, відповідно до середньостатистичних даних, кожна друга людина впродовж року звертається по відповідні послуги, а в одному з десяти випадків стикається з неформальними практиками, зокрема корупційними.

Як повідомляв Укрінформ, в Україні понад половина експертів очікують зниження рівня корупції у майбутньому.

Фото створене ШІ



Джерело

Continue Reading

Суспільство

Готівка, нерухомість і бізнес дружини: що декларують ректори Херсона та Миколаєва Анонси

Published

on


Ректори вищих навчальних закладів Херсонської та Миколаївської областей задекларували загалом понад 17,6 мільйона гривень доходів та 25,6 мільйона гривень заощаджень. Центр публічних розслідувань та Інтент проаналізували фінансові звіти керівників семи державних вишів обох регіонів за 2025 рік.

Дослідження охопило декларації ректорів Чорноморського національного університету імені Петра Могили, Миколаївського національного аграрного університету, Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова, Херсонської державної морської академії, Херсонського державного аграрно-економічного університету, Херсонського державного університету та Херсонського національного технічного університету. Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського, який входив до минулорічної вибірки, у 2025 році приєднали до НУК імені адмірала Макарова.

Доходи: зарплати, бізнес і подарунки від родичів

Найбільший власний дохід у 2025 році задекларував ректор Херсонського державного університету Олександр Співаковський – 2,5 мільйона гривень. Заробітна плата склала 1,05 мільйона гривень, пенсія – 262 тисячі гривень. Ще 1,1 мільйона гривень він отримав у грошовій формі від доньки Євгенії Співаковської – так само, як і у 2024 році. Тоді його дохід складав 2,8 мільйона гривень.

ЗОБРАЖЕННЯ: ЦПР/ Інтент/ ШІ

Трохи менше – 1,51 мільйона гривень – заробив ректор Миколаївського національного аграрного університету В’ячеслав Шебанін. З цієї суми 957 тисяч гривень – заробітна плата та 283 тисячі – пенсія. Ще 208 тисяч гривень він отримав у вигляді відсотків від банківських вкладів. Порівняно з 2024 роком його власний дохід зменшився на 134 тисячі гривень.

Ректор Чорноморського національного університету імені Петра Могили Леонід Клименко задекларував 1,33 мільйона гривень. Основу склали зарплата – 1,03 мільйона гривень та пенсія – 283 тисячі гривень. У 2024 році його дохід становив 1,69 мільйона гривень.

Очільник Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова Євген Трушляков отримав 1,07 мільйона гривень – 788 тисяч гривень заробітної плати та 283 тисячі гривень пенсії. Це майже стільки ж, що й у 2024 році: тоді він заробив 1,06 мільйона гривень.

Ректорка Херсонського національного технічного університету Олена Чепелюк задекларувала 960 тисяч гривень. Майже весь дохід – 889 тисяч гривень – склала заробітна плата. Порівняно з 2024 роком її дохід зріс на 171 тисячу гривень.

Власний дохід ректора Херсонського державного аграрно-економічного університету Юрія Кирилова склав 890 тисяч гривень: 697 тисяч гривень – зарплата та 156 тисяч гривень – за сумісництвом. Роком раніше він заробив 710 тисяч гривень.

Найменший власний дохід задекларував ректор Херсонської державної морської академії Віктор Гусєв – 754 тисячі гривень. Він отримував зарплату у двох місцях – 401 та 146 тисяч гривень, ще 102 тисячі – за сумісництвом та 41 тисячу гривень – від банківських відсотків. У 2024 році його дохід складав 594 тисячі гривень.

Найбільший родинний дохід – у дружини ректора ХДАЕУ Оксани Нікітіної. Вона заробила 5,86 мільйона гривень від підприємницької діяльності. Загальний дохід родини Кирилових у 2025 році – 6,75 мільйона гривень. Це порівняно з 6,44 мільйона гривень у 2024 році.

Дружина Олександра Співаковського отримала 800 тисяч гривень – зарплату та пенсію. Загалом подружжя задекларувало 3,3 мільйона гривень, що на 200 тисяч менше, ніж роком раніше.

Сім’я Трушлякових заробила 1,92 мільйона гривень. Дружина ректора отримала 848 тисяч гривень: 432 тисячі – заробітна плата, 89 тисяч – пенсія, 238 тисяч – дохід від підприємницької діяльності та 60 тисяч – за сумісництвом. У 2024 році родинний дохід складав 1,63 мільйона гривень.

Загальний дохід подружжя Клименків склав 1,69 мільйона гривень. Людмила Клименко отримала 365 тисяч гривень – зарплату та пенсію. У 2024 році їхній спільний дохід становив два мільйони гривень.

Родина Чепелюк задекларувала 1,37 мільйона гривень. Чоловік ректорки та ще один родич разом заробили 415 тисяч гривень. Порівняно з 2024 роком загальний родинний дохід зріс на 463 тисячі гривень.

Дружина Шебаніна отримала 186 тисяч гривень – пенсію та невеликий дохід від оренди. Загалом подружжя заробило 1,7 мільйона гривень – приблизно стільки ж, що й у 2024 році.

Дружина Гусєва задекларувала 110 тисяч гривень. Загальний дохід сім’ї склав 863 тисячі гривень, що на 167 тисяч більше, ніж у 2024 році.

Заощадження: готівка в пріоритеті

Загальні заощадження семи ректорів зросли на 42 відсотки – з 18 мільйонів до 25,6 мільйона гривень. П’ятдесят вісім відсотків від цієї суми – 14,9 мільйона гривень – зберігається готівкою.

ЗОБРАЖЕННЯ: ЦПР/ Інтент/ ШІ

Найбільше заощадили подружжя Співаковських – 9,12 мільйона гривень, що на 57 відсотків більше, ніж у 2024 році. Сам ректор накопичив 6,31 мільйона гривень, дружина – 2,81 мільйона гривень. Сім мільйонів із загальної суми – готівка в доларах і євро. Ще 1,24 мільйона гривень зберігається на рахунку в польських злотих – 104 949 PLN.

Подружжя Шебаніних зберегло 6 мільйонів гривень. З цієї суми 5,15 мільйона – власні заощадження ректора. Зокрема, 1,6 мільйона гривень – кошти, позичені приватним особам, чиї дані в декларації не розкриваються (33 000 доларів США). Ще 2,33 мільйона гривень ректор задекларував в категорії “інше” – валютні активи в доларовому еквіваленті без деталізації. У 2024 році їхні заощадження складали 5,66 мільйона гривень.

Заощадження родини Кирилових зросли більш, ніж удвічі – з 2,1 мільйона до 4,74 мільйона гривень. Вся сума – 100 000 доларів США готівкою (по 50 000 у двох записах). Жодних банківських рахунків ректор не задекларував.

Леонід Клименко зберіг 2,77 мільйона гривень – усі заощадження лише у власних руках, дружина грошових активів не декларує. З цієї суми 2,52 мільйона – готівка в доларах та євро (30 000 USD і 25 000 EUR), ще 249 тисяч гривень – на банківському рахунку в євро. Порівняно з 2024 роком заощадження зросли на 17 відсотків.

Родина Гусєвих має 1,98 мільйона гривень. Більшу частину – 1,81 мільйона гривень – зберігають на банківських рахунках.

Олена Чепелюк та її родина накопичили 443 тисячі гривень, що на 96 відсотків більше, ніж у 2024 році.

Євген Трушляков уперше задекларував заощадження – 544 тисячі гривень. З них 420 тисяч гривень – на рахунку в гривнях та 4 000 канадських доларів (близько 124 тисяч гривень) – на валютному рахунку. У 2024 році він грошових активів не декларував.

Житло: тисяча квадратів у родини ректора

Найбільше житлової площі – у родини Олександра Співаковського (загалом 1 275 квадратних метрів). Сам ректор має будинок у 485 квадратних метрів та дачу в 47 квадратних метрів у Херсоні та Скадовському районі. Дружина Любов Петухова – будинок на 322 квадратних метри та дачу на 167 квадратних метрів у тих самих локаціях, а також квартиру в 97 квадратних метрів, кімнату в Трускавці площею 34 квадратних метри та квартиру площею 123 квадратних метри в Івано-Франківську. Показники не змінилися порівняно з 2024 роком.

ЗОБРАЖЕННЯ: ЦПР/ Інтент/ ШІ

У Шебаніних 408 квадратних метрів житла. Ректор має квартиру та будинок у Миколаєві й Золотоноші на 115 квадратних метрів, дружина – квартиру та дачу площею 293 квадратні метри в Миколаєві та Чорноморці. Ці дані незмінні з 2024 року.

Житловий будинок Клименка в Миколаєві займає 326 квадратних метрів. Квартира дружини – 58 квадратних метрів у тому ж місті. Разом – 384 квадратних метри, що відповідає показникам 2024 року.

У Кирилова та його дружини – 320 квадратних метрів житлової площі. Ректор має квартиру в 68 квадратних метрів у Херсоні. Дружина Оксана Нікітіна декларує будинок на 138 квадратних метрів у Чорнобаївці та дві квартири. Один із членів родини не надав інформації про квартиру площею 46 квадратних метрів. У 2024 році Нікітіна придбала нову квартиру за 4,8 мільйона гривень.

Євген Трушляков та його дружина мають дві квартири в Миколаєві – 66 та 52 квадратних метри. Загалом 119 квадратних метрів – так само, як і роком раніше.

В Олени Чепелюк дві квартири – 41 квадратний метр у Херсоні та ще одна, розташування якої не вказано. Чоловік ректорки має невеличке домоволодіння у 22 квадратні метри в Антонівці. Усього – 100 квадратних метрів. У 2024 році ректорка придбала нову квартиру за 3,1 мільйона гривень.

Найменше власного житла – у Гусєвих: 62 квадратних метри. Дружина ректора має квартиру в Наддніпрянському Херсонської області. Окрім неї, ректор декларує ще три квартири без права власності: одну в Херсоні – як місце реєстрації (службове житло), дві в Миколаєві площею по 66 квадратних метрів – в оренді у третіх осіб, чиї дані в декларації не розкриваються.

Земля: незмінні активи

Земельні активи ректорів у 2025 році не змінилися порівняно з 2024-м.

Найбільше землі – у Шебаніних: 4,4 гектари, сім ділянок. Ректор має дві ділянки по два гектари в Баштанському районі. Дружина – чотири ділянки загальною площею понад 0,4 гектара в Миколаєві, Кир’яківці, Покровці та Чорноморці.

По 0,34 гектара землі задекларувала родина Кирилових та Клименків. У Кирилова – три ділянки в Херсонській області: у Солонцях, Стрілковому та Чорнобаївці. Клименко, як і торік, декларує одну ділянку на 890 квадратних метрів у Миколаєві.

Шість ділянок загальною площею 0,28 гектара мають Співаковські – у Кардашинці Скадовського району та в Херсоні. Родина Чепелюків декларує дві ділянки на 0,14 гектара в Антонівці та Раденську. У Трушлякових – 0,1 гектара у Воскресенському та Миколаєві.

Гусєв, як і торік, земельних ділянок не декларує.

Нежитлова нерухомість: гаражі без змін

Нежитлову нерухомість задекларували троє з семи ректорів – так само, як і в 2024 році.

Шебанін другий рік поспіль вказує власний гараж, гараж дружини та паркомісце – разом 54 квадратні метри. У дружини Гусєва гараж на 44 квадратні метри. У родини Співаковських – машиномісце та гараж сумарно 34 квадратні метри.

Автомобілі: вантажівка та преміумклас

У 2025 році транспортний парк ректорів залишився незмінним.

Двоє ректорів мають по два транспортні засоби. У Клименка – Mercedes-Benz Atego 1523 2006 року випуску та Mitsubishi Outlander 2019 року, обидва – у власності дружини. В Олени Чепелюк – Hyundai Porter 1997 та Nissan Leaf 2013 року, також у родини.

Решта ректорів декларують по одному автомобілю. У родини Співаковських – Mercedes-Benz S 400 d 4MATIC long 2022 року. Кирилов декларує Volvo XC60 2015 року у власності дружини та катер Бриг. Гусєв – Mitsubishi Eclipse Cross 2018 року в дружини. Шебанін – ВАЗ 2101 1984 року у власності дружини. Трушляков – ВАЗ 21063 1991 року.

Найнеочевидніше у деклараціях

Заощадження Юрія Кирилова зросли більш, ніж удвічі – з 2,1 до 4,74 мільйона гривень. Вся сума – 100 000 доларів США готівкою – жодних банківських рахунків ректор не задекларував. Водночас 87 відсотків сукупного доходу родини – 5,86 мільйона гривень – принесла підприємницька діяльність дружини Оксани Нікітіної. Власна зарплата ректора – 697 тисяч гривень – становить лише десяту частину загального родинного доходу. Окремо варто зазначити, що один із членів родини не надав інформації про квартиру площею 46 квадратних метрів, яка фігурує в декларації.

Заощадження В’ячеслава Шебаніна – 6 мільйонів гривень – у 3,5 рази перевищують його сукупний річний дохід у 1,7 мільйона гривень. З цих шести мільйонів 1,6 мільйона гривень ректор позичив третім особам, ще понад два мільйони гривень обліковуються в категорії “інше” без деталізації.

Заощадження Олександра Співаковського зросли на 57 відсотків і сягнули 9,12 мільйона гривень. З них сім мільйонів – готівка в доларах і євро, ще 1,24 мільйона – рахунок у польських злотих. Доходи родини у 2025 році включали 1,1 мільйона гривень – подарунок від доньки Євгенії Співаковської, аналогічна сума фігурувала й у декларації 2024 року.

Власна нерухомість Гусєва – лише одна квартира площею 62 квадратних метри у Наддніпрянському, що належить дружині. Водночас ректор декларує ще три квартири без права власності: одну в Херсоні – як місце реєстрації (службове житло), дві в Миколаєві площею по 66 квадратних метрів – в оренді у третіх осіб (дані орендодавців не розкриваються).

Тож, як бачимо, загальні заощадження семи ректорів у 2025 році зросли на 42 відсотки та перевищили 25,6 мільйона гривень. П’ятдесят вісім відсотків цієї суми зберігається готівкою. Найбільший стрибок – у родини Кирилових. При цьому всі 4,74 мільйона гривень – виключно готівка без жодних банківських рахунків. Родина Співаковських збільшила заощадження на 57 відсотків – до 9,12 мільйона гривень, із яких сім мільйонів готівка, ще 1,24 мільйона – рахунок у польських злотих. Основне джерело доходу родини Кирилових – підприємницька діяльність дружини, що принесла 5,86 мільйона гривень. Земельні активи та нежитлова нерухомість ректорів залишилися незмінними порівняно з 2024 роком.


Олеся Ланцман



Джерело

Continue Reading

Суспільство

Одесу готують до повної оборони: зводять рови та укріплення

Published

on


У регіоні Одещини тривають масштабні заходи з посилення оборонних рубежів. Навколо міста Одеса облаштовують протитанкові рови, бліндажі та створюють лінії загороджень з метою зміцнення обороноздатності. На кордоні з Придністров’ям активізовано роботу з удосконалення системи спостереження та посилення фортифікаційних споруд.

Основні напрямки робіт включають:

  • Завершення будівництва оборонної лінії навколо Одеси, що складається з ровів і укріплень.
  • Встановлення інженерних загороджень, зокрема «зубів дракона», колючого дроту та інших бар’єрних засобів.
  • -Посилення контролю та захисних заходів на кордоні з Придністров’ям.

Україна продовжує будівництво лінії оборони, спрямованої на забезпечення безпеки регіону Одеси, а також у межах дотримання і покращення охорони державного кордону з Придністровським регіоном. Ці комплексні дії мають на меті підвищення рівня обороноздатності території, захист важливих стратегічних об’єктів та стабілізацію ситуації на прикордонних ділянках.

На додачу, на сторожі безпеки працюють військові, які активно монтують різноманітні загороджувальні конструкції для ускладнення пересування потенційних ворогів і створення багаторівневої системи оборони.

Таким чином, завдяки посиленню інженерних укріплень і систем спостереження, Одещина локалізує загрози та сприяє підтриманню безпеки у регіоні. Ці заходи значно підвищують можливості українських сил щодо відбиття потенційних атак та збереження контролю над прикордонними територіями.

  • У журналістиці з 2021 року, неодноразово публікувався у місцевих онлайн-виданях. Пишу просто і зрозуміло про новини, події та життя громади.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.