Про це Ковальський розповів під час зустрічі з журналістами, передає кореспондент Укрінформу.

«Було завдання забезпечити роботу прокуратури і очистити систему від людей, які недостойні тут працювати», – сказав він.

Відповідаючи на запитання щодо так званого телефонного права, Ковальський зазначив, що поки з такими речами не стикався і висловив переконання, що такого не буде.

«Не подзвонять, тому що ми домовилися (з Президентом – ред.), що я буду виконувати речі, які він мені доручив, і ніхто мені дзвонити не буде», – сказав в. о. генпрокурора.

За його словами, його планом дій є не створити ще більше проблем у прокуратурі – і це вже буде здобутком.

Як повідомляв Укрінформ, 17 вересня Президент Володимир Зеленський призначив Антона Ковальського виконувачем обов’язків генпрокурора.

Раніше, 15 вересня, Президент звільнив Руслана Кравченка з посади генерального прокурора, перед цим відповідне рішення погодила Верховна Рада.

4 вересня САП і НАБУ заявили, що в межах операції «Карфаген» викрили злочинну організацію, яка, за даними слідства, системно одержувала хабарі від шахрайських колцентрів та відмивала отримані кошти.

За версією слідства, посадовець Офісу генпрокурора створив угруповання в середині 2025 року, залучивши до нього чинних прокурорів та близьких неофіційних осіб. Учасники впровадили побори за безперешкодну роботу тіньових колцентрів, які масово ошукували українців та іноземних громадян, стверджують у НАБУ.

6 вересня Кравченко оприлюднив заяву, у якій стверджував, що не має стосунку до прикриття незаконних колцентрів. Кравченко заявив, що відсторонив від виконання службових повноважень працівника ОГП, який фігурує у розслідуванні НАБУ, а також доручив підготувати кадрове рішення про його звільнення.

Пізно ввечері 7 вересня Кравченко повідомив, що подав заяву про відставку з посади генерального прокурора.

Фото: facebook.com/anton.kovalsky

Якщо уявити, що якимось чином Трампу вдалося б скасувати конституційну поправку, яка забороняє обрання на посаду президента втретє, то, найімовірніше, цією можливістю в нинішніх умовах скористалися б саме ці двоє. Саме тому, можливо, Трамп навіть не намагатиметься цього зробити, а боротьбу в майбутньому вестимуть їхні представники.

При цьому логіка агітації Обами побудована суто у стилі Бродського: якщо Євтушенко проти колгоспів, то я за. Зокрема, якщо Трамп проти підтримки Зеленського, то Обама за його підтримку: “У той час як ми відштовхуємо від себе ключових союзників, таких як Канада, Білий дім схиляє коліна перед Володимиром Путіним і зраджує українців, які борються за свою свободу та демократію” (Джорджія, 28 жовтня 2026 року). У першому наближенні це відкриває для України перспективу повернення Америки до “нормальної” політики в разі перемоги демократів. Але є нюанси.

• По-перше, якщо демократи не здобудуть переконливої перемоги, і в руках Трампа залишаться суттєві важелі впливу на зовнішню політику, то Трамп займе симетричну позицію “з протилежного боку”, і шансів, що він, продовжуючи коливатися як маятник, знову полюбить Зеленського і розлюбить Путіна, стане значно менше.
• А по-друге — що навіть важливіше — навіть побіжний аналіз виступів Обами показує, що для нього та демократів тема України займає далеко не перше місце. Тому в разі їхньої переконливої перемоги, коли відпаде необхідність протистояти Трампу, вони можуть просто втратити до неї інтерес. У цьому випадку вони за замовчуванням продовжать курс Трампа, не акцентуючи на цьому особливої уваги й не перетворюючи кожен свій крок на виставу.

Так чи інакше, завдяки цій дуелі ми отримали можливість взяти участь у репетиції майбутньої вирішальної битви, яка може на десятиліття вперед визначити траєкторію розвитку політичної системи Америки. Пряме зіткнення Трампа й Обами створює той рівень драматизму, який дозволяє відчути інтригу та напругу майбутньої битви.

Джерело.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані матеріали в рубриці “Думки” несе автор.

Міністр закордонних справ Андрій Сибіга назвав продуктивною телефонну розмову, яку провів 1 листопада з канадською колегою Анітою Ананд.