За даними Reuters, у каплиці базиліки Святого Лаврентія в Лучині, розташованій неподалік урядової штаб-квартири, один із ангелів на настінному розписі мав риси, схожі на прем’єрку. Поява такого образу потрапила на сторінки преси та викликала критику опозиційних політиків, а також невдоволення кардинала Бальдо Рейни, який наголосив на недопустимості використання сакрального мистецтва з політичною метою.

Коли церкву відкрили для відвідувачів, фреска вже була змінена: обличчя ангела зафарбували, залишивши його без голови. Парафіяльний священик Даніеле Мікелетті пояснив, що рішення про видалення образу ухвалили через його суперечливий характер та надмірний інтерес відвідувачів, які більше приходили подивитися на картину, ніж помолитися.

Художник Бруно Валентинетті, який займався реставрацією розпису, підтвердив, що він замалював обличчя ангела за проханням Ватикану. Як додало видання, представники Святого Престолу коментарів не давали, а Римська єпархія анонсувала, що пізніше опублікує офіційну заяву щодо інциденту.

Крім того, кардинал Рейна висловив співчуття з приводу цієї ситуації, а також зауважив, що сакральне мистецтво та християнську традицію не можна використовувати для політичних чи інших сторонніх цілей. Також він розпорядився провести ретельне розслідування. Натомість Міністерство культури Італії також взяло інцидент під свій контроль та розпочало власну перевірку.

Сама ж Мелоні відреагувала на ситуацію з гумором та опублікувала у соціальних мережах фотографію фрески з підписом, що вона зовсім не схожа на ангела.

У своєму матеріалі видання Reuters додало, що ця фреска була створена у 2000 році, і вона не має статусу охоронюваної культурної спадщини.

Нагадаємо, що через реставрацію цієї фрески в Італії розгорівся справжній скандал. Сам же Бруно Валентинетті, який займався росписом, заявив, що просто відновив колишнє зображення і заперечує навмисну схожість із прем’єр-міністеркою Італії.

Також Фокус писав, що у церкві Смоленської ікони Божої Матері на території Смоленського скиту Валаамського монастиря намалювали фреску, на якій російський військовий надає першу допомогу пораненому бійцю ЗСУ.

Фото без перуки Маргарита Симоньян опублікувала 26 січня у своєму Telegram-каналі “Маргарита Симоньян из дома”. Імовірно, пропагандистка втратила волосся через хімієтерапію.

“Нічого не бійтеся. Бог є, а смерті нема”, — написала російська пропагандистка.

У грудні 2025 року Симоньян опублікувала фотографію в перуці та поскаржилася, що знайшла в ньому сивину. При цьому вона заявила, що “завжди хотіла спробувати рудий колір”.

“Все чекала, поки почну сивіти. У результаті, волосся немає ні сивого, ні якогось, зате перука — з сивим волоссям!” — написала Маргарита Симоньян.

Тоді ж пропагандистка розповіла, що проходить курси хімієтерапії, та при цьому продовжує працювати.

“Спочатку після хімії доводиться важко. Госпіталізують іноді назад до лікарень, часто в найближчі, щоб терміново прокапати і стабілізувати стан, коли небезпечно падають показники крові або шлунок зі стравоходом божеволіють через ушкодження слизової оболонки. Що облисіла, що смак пропадає, як при “ковіді”, що шкіра псується — це само собою. Про це я не хвилююся”, — писала вона.

Маргарита Симоньян хворіє на рак: деталі

Про те, що Маргариті Симоньян діагностували “тяжку хворобу”, вона сама повідомила в ефірі прокремлівського каналу “Россия 1” 7 вересня 2025 року. Тоді вона заявила, що наступного дня їй мають зробити операцію, вказавши на місце в області грудей.

22 вересня головна редакторка RT Маргарита Симоньян підтвердила, що проходить лікування від раку. Її чоловік, пропагандист Тигран Кеосаян, помер у віці 59 років 26 вересня 2025 року, після кількох місяців у комі.

У квітні 2024 року Служба безпеки України повідомляла Маргариті Симоньян про підозру через її заклики вбивати українських дітей.

У аборигенів Австралії є дивний і красивий міф — майже філософська притча, замаскована під космогонію. Він існує в різних версіях. Я розповім одну з них:

“На початку часів світ був сухим і твердим. У ньому жили ящірки — істоти землі, тепла, сонця і стабільності. А ще в ньому жили качкодзьоби — дивні, неправильні істоти води, нір, річок і підземних течій. Між ними виник конфлікт.

Ящірки вважали світ своїм: він має бути сухим, передбачуваним, придатним для повзання і лежання на камінні. Качкодзьоби ж хотіли води. Багато води. Вони знали таємниці підземних джерел і вміли проривати ходи вглиб землі.

У якийсь момент качкодзьоби відкрили приховані водяні жили — і почався потоп. Вода хлинула на поверхню, затопила рівнини, зруйнувала старий порядок. Ящірки або загинули, або втекли на височини. Світ став іншим: з’явилися річки, болота, озера, нові форми життя. Потоп не був покаранням богів. Це була війна “мокрих” істот з істотами “сухого” світу”.

Усе. Міф закінчився, тепер починаються мої міркування. Деякі історії настільки передбачувані, що повз них не пройшла жодна цивілізація. Концепція Бога, який створив усе. Концепція загробного світу. Війна світла і темряви.

Знаєте, що таке міф про війну качкодзьобів і ящірок? А це концепція Хартленда і Римленда, переформульована на новому рівні. І таких примітивних концепцій, які все пояснюють, — величезна кількість навколо нас. Геополітичний брат-близнюк Хартленда: таласократії проти телурократій. Афіни проти Спарти, Британія проти континенту, США проти Євразії.

Думка про те, що світ бінарний і ділиться на два без залишку, настільки убога й примітивна, що навіть якось ніяково витрачати час на доказ очевидного — не так усе працює. Світ і люди не діляться на Захід і Схід, на сакральне і профанне, на природу проти культури, на індивіда проти колективу, на прогрес проти занепаду. Людина, яка починає ділити людей на демократів і республіканців, на правих і лівих чинить насильство над розумом і очевидністю. Люди влаштовані набагато складніше — одна й та сама людина може підтримувати якісь ідеї і з лівого, і з правого порядку денного.

Чесне мислення починається тоді, коли ви перестаєте обирати або/або і починаєте утримувати в голові принципово різні концепції, не втрачаючи при цьому здатності думати. Перемога однієї сторони не встановлює істину — вона просто змінює умови гри. Вода приходить, але суша не зникає, а світ залишається складним.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці “Думки” несе автор.

Джерело

Важливо