Суспільство
Колишня працівниця військкомату з Херсонщини отримала підозру від СБУ Анонси
Колишня працівниця військкомату, засуджена за хабар, під час окупації очолила псевдополіцію Бериславського району та відкрито підтримала “референдум”. СБУ оголосила їй підозру.
Про це свідчить підозра Офісу Генпрокурора.
За даними СБУ, 40-річна Анжеліка Осадча у 2022 році очолила створений окупантами “відділ поліції” у Бериславському районі Херсонщини. Вона публічно підтримувала російську агресію проти України та закликала місцевих жителів брати участь у незаконному “референдумі“. Служба безпеки України заочно повідомила їй про підозру у вчиненні двох злочинів.
У вересні 2022 року вона агітувала земляків голосувати на псевдореферендумі та давала інтерв’ю російським пропагандистам. У розмові з ними Осадча заявила, що проголосувала за “майбутнє з рсійською федерацією”, додавши, що цього нібито давно прагнули. Невдовзі після цього вона залишила район, який згодом був звільнений від окупантів.
Їй інкримінують колабораційну діяльність та виправдовування збройної агресії рф проти України (ч. 7 ст. 111-1 та ч. 3 ст. 436-2 КК України). Санкції статей передбачають від 12 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
За даними центру Миротворець, Осадча працювала у Бериславському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Правоохоронці викрили її на отриманні хабаря за надання відстрочки від призову.
Як писав Центр журналістських розслідувань, 26 вересня 2017 року Бериславський районний суд визнав її винною в отриманні неправомірної вигоди, призначивши штраф у 17 тисяч гривень.
Після втечі з Бериславського району жінка очолювала відділ взаємодії з евакуйованими громадянами в місцевій окупаційній адміністрації, а згодом обіймала посаду заступниці начальника відділу кадрів тієї ж структури.
На боці окупантів діяв і її цивільний чоловік Сергій Колб, 1988 року народження. До повномасштабного вторгнення він працював у системі військкомату та займався питаннями комплектування підрозділів. Під час окупації, за даними розслідування, він брав участь у викраденнях цивільних та катуваннях.
Зокрема, він супроводжував російських військових під час викрадення 26 червня 2022 року старости села Зміївка Миколи Курівчака. Потерпілий розповів журналістам, що окупанти шукали учасників АТО за списками, мали значну кількість військової техніки в селі, а його самого силоміць посадили в автомобіль та вивезли в невідомому напрямку.
Також у лютому суд заарештував керівника відділу спорту окупаційної адміністрації на Херсонщині. Він організовував спортивні заходи та публічні події на підтримку росії.
Українські фахівці з реабілітації, які на початку повномасштабної війни переймали досвід західних колег, нині вже самі можуть навчати іноземних спеціалістів роботі з бойовою травмою. Водночас західні системи реабілітації мають більше вузькопрофільних фахівців і ширші кадрові можливості.
Про це під час пресконференції в Укрінформі повідомив капітан медичної служби, начальник відділення реабілітації та відновлювального лікування Клініки реабілітації та відновлювального лікування в місті Київ Ярослав Ярош.
«У 2022-2023 роках нам було чого вчитись. Це не секрет, ми не розуміли ні структуру, ні як узагалі повинен працювати МДРК. Наразі на нас вже дивляться, коли наші спеціалісти виїжджають за кордон, трошки здивовано, і все більше я чую питань і прохань, щоб ми поділилися своїм досвідом. Ми вже на етапі, що самі можемо вчити», – зазначив він.
За словами Яроша, українські медики накопичили значний практичний досвід лікування та реабілітації пацієнтів із бойовими травмами, однак системне навчання іноземних спеціалістів поки не розгорнуте. Він також додав, що під час навчання у США місцевих фахівців особливо цікавив український досвід роботи з великими дефектами кісток, спінальними травмами та мотивацією пацієнтів до реабілітації.
Крім того, Ярош зауважив, що в країнах заходу реабілітаційна допомога більш вузькоспеціалізована: окремі фахівці працюють лише з ампутаціями, ураженнями периферичної нервової системи чи втратою зору. В Україні наразі немає можливості сформувати настільки вузькопрофільні команди через кадрові обмеження.
Як повідомляв Укрінформ, на території Української держави, починаючи з 2022 року, кількість спеціалістів, які працюють у сфері реабілітації, збільшилася у 8 разів, і наразі їх в Україні – понад 12 тисяч.
Суспільство
Соратники нового міністра внутрішніх справ з Миколаївщини отримували квартири й підвищення попри скандали Анонси
Близьке оточення нового очільника МВС Івана Вигівського роками піднімалася службовими щаблями слідом за шефом, отримуючи пости та службове житло попри скандали. Ціла низка людей пройшла шлях від Миколаївщини до Києва.
Про це написало видання Bihus.Info.
Іван Вигівський почав свій професійний шлях на Миколаївщині, де став заступником керівника обласної поліції. Пізніше він очолив поліцію Полтавщини, далі керував столичним управлінням поліції і нарешті очолив Міністерство внутрішніх справ. За ним змінювали географію посад і люди, з якими він близько спілкувався. Це, зокрема:
Араік Кочкадамян. Він пройшов із Вигівським шлях від районного відділку на Миколаївщині до очільника Голосіївського управління поліції Києва. Після квітневої стрілянини з сімома загиблими громадськість вимагала його відставки, але він отримав підвищення, перейшовши на посаду заступника начальника поліції Київщини.
Артем Родигін обіймав посаду заступника Вигівського в регіонах і столиці. Пізніше він приватизував службову чотирикімнатну квартиру в Києві. Крім того, журналісти з’ясували, що цивільна дружина Родигіна стала співвласницею агробізнесу із матір’ю засудженого за колабораціонізм Тараса Чекурди.
Андрій Гарастюк теж пройшов шлях з Миколаївщини на Полтавщину, а звідти до столиці слідом за Вигівським. В столиці він приватизував службову квартиру площею майже 100 кв. м. До приватизації Гарастюк декларував близько ста тисяч доларів сімейних заощаджень, частина з яких в результаті була використана на купівлю коштовного Mercedes GLE орієнтовно за 50 тисяч доларів.
Дмитро Соколов (начальник департаменту управління майном Нацполіції) також починав кар’єрний шлях з Миколаївщини, далі працював на Полтавщині, а потім переїхав до Києва. В столиці він приватизував квартиру в ЖК “Славутич”, поки його мати й теща купували дорогу нерухомість під Києвом.
Роман Бутко перевівся з Полтавщини до Києва, очолив департамент криманалізу, коли Вигівський очолив Київський главк. Службову квартиру в ЖК “Кришталеві джерела” він чекав довше, ніж інші, але зрештою отримав і швидко приватизував.
Олег Гудима теж починав кар’єру в Миколаєві. Слідом за Вигівським він переїхав до Києва, де очолив Дарницьке управління поліції, а згодом отримав підвищення до керівника поліції Черкаської області. У січні після загибелі людей під час спроби поліції провести обшуки громадськість вимагала відставки Олега Гудими. Він залишив посаду, але вже в лютому його призначили помічником голови відділу департаменту, що забезпечує діяльність керівника Нацполу.
Раніше в Одесі затримали посадовця мерії на хабарі за імунітет для МАФу. За даними слідства, 50-річний головний спеціаліст одного з управлінь Одеської міської ради координував роботу тимчасових споруд та об’єктів вуличної торгівлі й мав повноваження видавати приписи про їх демонтаж. Посадовець вирішив використати службове становище для незаконного збагачення.
Юлія Калабайда
Ключові моменти:
- Назва Фонтанки пов’язана з унікальним джерелом прісної води.
- Історія поселення починається значно раніше за офіційну дату заснування.
- Фонтанка пережила війни й голоди, а згодом стала відомим радгоспом-мільйонером.
- Сьогодні головною загрозою для села є зсуви берегів.
Матеріал підготовлено за мотивами нового випуску проєкту «Легенди Одещини», у якому журналістка Ірина Полякова занурюється в минуле населених пунктів регіону, спираючись на письмові джерела, архівні документи та дослідження краєзнавців. Цього разу в центрі уваги — Фонтанка, невелике селище поблизу Одеси, чия історія виявилась значно багатшою, ніж здається на перший погляд.
Фонтанка виникла завдяки джерелу
За офіційними документами Фонтанка залишається селом, але сьогодні тут сусідять елітні котеджі, багатоповерхові житлові комплекси, великий торгово-розважальний центр та мальовничі морські схили. Через цей поєднання сучасних забудов і природних ландшафтів Фонтанку справедливо можна назвати місцем контрастів.
Проте головний скарб цієї місцевості постійно випереджував будівництво й інфраструктуру. Саме прісна вода стала тією першопричиною, що привела людей на ці береги.
«Історія Фонтанки почалася з найціннішого для причорноморського степу — води», — наголошує Ірина Полякова.
Колись прямо зі схилу біля моря били потужні природні джерела. У степовій зоні, де вода завжди була особливою цінністю, такі витоки стали справжнім дивом. Саме від одного з них і виникла назва поселення.
Оригінальне джерело згодом загубилося через численні зсуви берегів, але водоносний горизонт існує й досі. Нагадуванням про нього став майже шестиметровий водоспад, який і сьогодні можна побачити у Фонтанці.
Цікавий факт: у першій письмовій згадці середини XIX століття село записали як «Фонталка». Лише згодом назва набрала сучасного звучання.
Бельгійський професор, що вплинув на появу Фонтанки
Офіційною датою заснування села вважають 1892 рік, але освоєння території почалося значно раніше.
Однією з визначних постатей у становленні краю був бельгійський лікар Віктор Енно. Його запросили в Одесу для розвитку Куяльницького курорту, а під час епідемії чуми 1837 року він очолював одну з карантинних зон і здобув повагу місцевих мешканців.
Завдяки родинним зв’язкам дружини Енно, лікар отримав значні наділи землі поблизу сучасної Фонтанки. На цих землях почали з’являтися перші хутори, а наприкінці XIX століття сюди переселилися десятки селянських родин з Київщини, які і стали основою сучасного села.
На початку свого існування Фонтанка була крихітною: до революції тут нараховували лише кілька десятків дворів. Проте близькість до Одеси поступово визначила її подальший розвиток.
Війни, голод і радгосп-мільйонер
Близькість до Одеси часто вирішувала долю Фонтанки. Під час революційних подій і Громадянської війни через село проходили війська різних армій. Стратегічне розташування біля дороги перетворювало його на коридор для переміщення колон, що приносило місцевим жителям реквізиції, постійну небезпеку та невизначеність.
Одним із тяжких випробувань для місцевих став Голодомор. Багатьом родинам допомогло вижити море: риболовля, збір мідій і водоростей давали можливість пережити найскладніші роки.
«Саме море стало для багатьох мешканців Фонтанки справжнім порятунком», — підкреслює Ірина Полякова.
Після Другої світової війни життя в селі поступово відновлювалося. Уже наприкінці 1950-х місцевий колгосп перетворили на великий державний м’ясо-молочний радгосп, до якого додали землі сусідніх сіл. За своїми масштабами господарство стало одним із найбільших у регіоні.
Фонтанку почали називати радгоспом-мільйонером. Тут впроваджували передові на той час технології: будували нові ферми, механізували виробництво, а досвідом місцевих аграріїв цікавилися делегації з різних куточків Союзу. Завдяки державному фінансуванню в селі з’явилися школа, клуб, амбулаторія та інші об’єкти соціальної інфраструктури.
Кіно, мальовничі схили та небезпека зсувів
Фонтанка відома не лише історією. Високі глинисті кручі над морем неодноразово ставали природними декораціями для художніх фільмів: відсутність сучасної забудови на окремих ділянках узбережжя дозволяла режисерам відтворювати історичні пейзажі без додаткових декорацій.
Однак саме природні особливості, які зробили Фонтанку впізнаваною, нині становлять її головну загрозу.
Підземні води, що колись дали життя селу, продовжують розмивати глинисті схили. Через це узбережжя регулярно потерпає від масштабних зсувів: руйнуються дороги, пошкоджуються комунікації, а фронт обвалів поступово наближається до житлових будинків.
Як зазначає Ірина Полякова, парадокс Фонтанки полягає в тому, що джерело, яке дало початок поселення і його розвитку, сьогодні одночасно створює одну з найбільших загроз для його існування.
Попри це Фонтанка продовжує залишатися одним із найцікавіших передмість Одеси: у межах кількох кілометрів тут видно і сучасні житлові квартали, і місця, що зберігають пам’ять про понад півтора століття історії.
Що ще розкриває випуск «Легенд Одещини»
У новому відео проєкту «Легенди Одещини» на YouTube Ірина Полякова розповідає значно більше фактів, ніж помістилося в цю статтю. Зокрема, показує маловідомий водоспад Фонтанки, розшифровує символіку місцевого герба, розповідає історії Доктора Енно та родини Попандопуло, згадує відомі фільми, що знімалися на фонтанських кручах, а також демонструє архівні фото, карти й кадри місць, де сьогодні активно руйнується узбережжя.
Перегляньте випуск «Легенд Одещини» з Іриною Поляковою, щоб побачити ці локації власними очима та дізнатися більше маловідомих фактів про Фонтанку.
Раніше ми розповідали про Чотири хвилі руйнування Одеси: хто і як руйнував місто протягом ста років.
- Чому Маяки перестали бути містом: історія одеського Ельдорадо на Дністрі
- Чи перетвориться Одещина на пустелю? Звідки взялися піски та що чекає південь України
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
-
Одеса3 дні agoСергій Братчук про атаки РФ на Одещину та порти України
-
Війна1 тиждень agoРозраховуємо до кінця року отримати можливість виробляти ракети для Patriot
-
Одеса3 дні ago
В Одесі та області пролунали вибухи: РФ атакує ракетами
-
Суспільство1 тиждень agoВеликих аудитів у бойових бригадах ЗСУ цьогоріч не було
-
Події1 тиждень agoУ Києві завершили зйомки фільму «Місто» за романом Підмогильного
-
Події1 тиждень agoТеатральний фестиваль-премія «ГРА» оголосив фіналістів
-
Одеса1 тиждень ago
Зміна прем’єра в Україні: одесити про очікування змін в уряді
-
Суспільство1 тиждень agoУряд удосконалив порядок оформлення відстрочки від призову під час мобілізації