Як відомо, Земля складається з кори, мантії, а також ядра, яке починається на глибині приблизно 2900 км і поділяється на зовнішнє рідке ядро та внутрішнє тверде ядро. Геологічні процеси в мантії призводять до рухів літосферних плит на поверхні нашої планети. Це викликає землетруси. Вчені використовують їх для розуміння того, що відбувається на дуже великій глибині в надрах Землі. Геологи вивчили кілька тисяч землетрусів за останні 35 років і за допомогою сейсмічних хвиль, які вони викликають, змогли виявити несподівані дрібномасштабні структури поблизу межі між мантією та ядром Землі. Але також вони виявили 6 раніше невідомих великих структур. Дослідження опубліковано в журналі Journal of Geophysical Research: Solid Earth, пише ScienceAlert.

Коли відбувається землетрус, сильніші та слабші сейсмічні хвилі проходять крізь надра Землі, і їх можна зафіксувати за допомогою спеціальних детекторів. Слабші сейсмічні хвилі поблизу межі ядра та мантії можуть досягати детектора раніше, ніж сильніші. Аналізуючи час поширення хвиль, можна побачити приховані структури в надрах Землі.

Якщо попередні дослідження вказували на наявність у нижній частині мантії, здавалося б, випадкових структур, які, як здавалося, були ізольовані одна від одної, то нове дослідження показало дещо інше. Виявилося, що там знаходяться дрібномасштабні структури, деякі з яких з’єднуються у великі та безперервні області.

Вчені вважають, що ці структури, ймовірно, утворилися понад 4 мільярди років тому і можуть містити залишки об’єкта, який врізався в Землю і завдяки якому утворився Місяць.

Під величезним тиском і температурою на межі ядра та мантії матеріал може змінюватися, утворюючи структури з фізичними властивостями, що значно відрізняються від властивостей навколишньої мантії.

Вчені виділили 6 окремих великомасштабних структур, які розташовані під Євразією, Центральною Азією та південною частиною Атлантичного океану.

Ці структури можуть впливати на рух мантії та на температуру магми під вулканами. Це може визначати, чи відбудеться виверження і наскільки сильним воно буде. Також ці структури можуть надати вченим інформацію про те, як формувалися літосферні плити.

Інші новини науки

Наша планета є домівкою для неймовірної кількості видів, одним із найчисленніших є комахи. Як правило, у повзучих комах спостерігається фіксована кількість ніг: наприклад, у павукоподібних — 8 ніг, у багатоніжок — від 34 до 1300, а у типової середньої комахи — 6, пише IFLScience.

Однак у недавньому дослідженні вчені вивчали скам’янілість, виявлену в Техасі, і натрапили на щось дуже несподіване — стародавню комаху з досить незвичайною кількістю ніг. Аналіз показав, що ця комаха, яка жила близько 324 мільйонів років тому, мала 24 ноги.

За словами авторів дослідження, це відкриття є надзвичайно важливим, оскільки може допомогти пояснити, чому давні предки комах випробували так багато різних варіантів будови ніг, перш ніж зупинитися на шести.

Скам’янілість являє собою новий вид, який отримав назву Chosha praecursor. Довжина тіла комахи сягає близько 49 міліметрів, а вік — приблизно 324 мільйони років. Вчені зазначають, що родова назва виду походить від слова ch’osh мовою навахо, що означає “комаха”. Цікаво, що назва походить із міфу навахо, згідно з яким перший материк був заселений древніми комахоподібними істотами, нащадки яких заселили Землю. Це пояснює давнину скам’янілості та її значення для розуміння освоєння суші шестиногими комахами.

Аналіз стародавньої комахи показав, що з усіх 24 ніг лише шість є ходовими. У стародавнього виду також було виявлено яйцеклад, який є базовим планом будови тіла більшості сучасних комах. Усі сучасні шестиногі комахи мають шість ходильних ніг, прикріплених до грудей, і жодної до черевця.

Однак у C. praecursor сегменти 1–9 черевця також мають кінцівки, модифікації на кінцях яких більше нагадують весла, ніж пристосування для ходьби. Це вказує на те, що вид, ймовірно, вів напівводний амфібійний спосіб життя, а також, можливо, мешкав на межі між сушею та водою.

У ході дослідження вчені вивчили два види комах, окрім C. Praecursor, і виявили, що всі вони належать до примітивної стовбурової групи комах — це відкриття допомагає заповнити прогалину в ранній еволюційній історії комах. Оскільки у сучасних комах немає кінцівок на черевці, припускається, що втрата цих черевних придатків була одним із ключових нововведень для адаптації до більш наземного способу життя.

Простіше кажучи, результати нового дослідження свідчать про те, що предками комах були панракоподібні, які мали ці додаткові кінцівки. Пізніше їхня будова спростилася, і зрештою деякі ноги повністю зникли у наземних комах із шістьма грудними кінцівками, яких ми спостерігаємо сьогодні.

Інші новини

Відкриття сталося зроблено під час архітектурного дослідження підвалу на вулиці Конрадігассе, що датується 1244 роком. Фахівці з Державного управління з охорони пам’яток виявили, що понад 25 квадратних метрів стелі містили щонайменше 19 дощок із середньовічного корабля, пише Heritage Daily.

“Спочатку було зрозуміло лише те, що дошки були повторно використані. А те, що вони спочатку були частиною корабля, стало цілковитою несподіванкою”, — сказала доктор Аліне Коттманн, фахівчиня із середньовічної археології Державного управління з охорони пам’яток. Наразі дослідники вважають, що стеля зберігає велику, майже суцільну ділянку корпусу корабля, а не кілька непов’язаних між собою шматків старої деревини.

Попереднє дослідження вказує на те, що судно було вантажним вітрильником із плоским дном, подібним до тих, що експлуатувалися на Боденському озері. Точна дата побудови судна досі невідома.

Це питання досліджується за допомогою дендрохронології — методу, який вивчає річні кільця дерев, щоб встановити, коли було зрубано деревину. Результат може показати, коли було побудовано судно і скільки воно прослужило, перш ніж його деревину повторно використали під час будівництва підвалу.

На деревині також збереглися сліди ремонтів, виконаних ще під час експлуатації судна. Дослідники виявили щонайменше чотири відремонтовані ділянки, де пошкоджені частини було видалено та замінено ретельно обтесаними дерев’яними вставками.

В одному з випадків для ремонту було використано вставку у формі “ластівчиного хвоста”, аналогів якої в середньовічному суднобудуванні регіону Боденського озера досі не знаходили. Кілька дощок також залишилися з’єднаними так, як вони були на оригінальному корпусі, а між ними збереглися сліди конопатки. Цей ущільнювальний матеріал використовувався для захисту корабля від проникнення води.

Стан деревини робить знахідку з Констанца особливо важливою. Середньовічні затонулі кораблі з Боденського озера — рідкість, а ті, що збереглися, зазвичай знаходяться під водою, що ускладнює детальне дослідження.

Натомість дошки з Конрадігассе збереглися в сухому та доступному приміщенні. Тому вони можуть надати інформацію про те, як середньовічні корабельні майстри формували корпуси та з’єднували плоске дно з бортами — деталі, які не завжди легко реконструювати на основі підводних уламків.

У середині серпня 2026 року фахівці створили детальну тривимірну модель стелі за допомогою фотограмметрії. Сотні фотографій було об’єднали в цифровому форматі для документування збережених дерев’яних елементів корабля.

Повторне використання деревини зі старого корабля не було чимось незвичайним, оскільки обробка деревини вимагала значних трудових затрат, а сама деревина могла залишатися корисною ще довго після того, як її первісне призначення втратило актуальність.

Однак у Констанці масштаб та стан збереження повторно використаного матеріалу роблять цю знахідку особливо цінною для вивчення як будівельних практик, так і життя у Середньовіччі.

Інші новини науки